Аконів України, поваги до прав, честі І гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством

Вид материала

Документы

Содержание Основні нормативно-правові акти, що регулюють відносини пов’язані з простоєм робіт та виробництва 3. Правове оформлення простоїв Основою для відображення в обліку витрат від простоїв служать 4. Правове регулювання робочого часу працівників під час простою 5.Оплата праці під час простою 6. Порядок та умови виділення коштів для надання допомоги по частковому безробіттю 7. Випадки із судової практики Назва організації) Назва організації) Список використаної літератури

Подобный материал:

• Аконів України, поваги до прав, честі І гідності інших громадян, до правил співжиття,, 388.18kb.
• Кодекс україни про адміністративні правопорушення, 3470.65kb.
• Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 212-20), 4275.78kb.
• 1 Середня загальноосвітня школа 1-і 11 ступенів, 361.7kb.
• Кримінальний кодекс України на захисті здоров’я громадян: покарання злочинів у сфері, 86.17kb.
• Обов'язки І права керівника підприємства, 32.2kb.
• Кабінет Міністрів України постановляє : Затвердити Порядок І правила проведення обов'язкового, 131.17kb.
• Обов’язки батьків по вихованню дітей у світлі сімейного кодексу україни, 142.06kb.
• Адміністративна відповідальність, 469.72kb.
• Ержавотворення зусилля усіх органів влади спрямовані на системну модернізацію країни,, 120.02kb.

Кременчуцьке районне управління юстиції


Правове регулювання простою на виробництві в умовах фінансової кризи





Кременчук 2010


Брошура підготовлена:


Волочай Юрій Вікторович – начальник

Кременчуцького районного управління юстиції;

Ткач Світлана Сергіївна - провідний спеціаліст Кременчуцького районного управління юстиції


Матеріал підготовлено з метою охорони прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.


Рекомендовано до друку:

відповідно до протоколу апаратної наради

Кременчуцького районного управління юстиції

від 09.08.2010


Кременчуцьке районне управління юстиції

39614 м. Кременчук, вул. Леніна 14/23

Телефон для довідок 8 (05366) 2-53-03


ЗМІСТ


Вступ……………………………………………………………..4

1.Основні нормативно-правові акти, що регулюють правовідносини, що виникають у разі простою на виробництві ……………………………………………………..4

2. Поняття простою на виробництві......................…………….5

3. Правове оформлення простою.……………………………...7

4.Правове регулювання робочого часу під час простою.…….9

5.Оплата праці під час простою……………………………….10

5.1.Загальні положення щодо оплати праці на період простою…………………………………………………………10

5.2.Оплата тимчасової непрацездатності за період простоїв.11

6. Порядок та умови виділення коштів для надання допомоги по частковому безробіттю ………………………….….……...12

7. Випадки із судової практики…..……………..…………....17 Додатки………………………………………………………....19

Список використаної літератури…………………..……..…...21


ВСТУП


На сучасному етапі для виробництва на підприємстві необхідні відповідні організаційні та технологічні умови. У разі їх відсутність чи неналежна організація тягне за собою зупинення виробництва.

Подібну ситуацію можна було спостерігати коли через відсутність поставок газу «Нафтогаз» ввечері 30 листопада 2009 року припинив поставки палива найбільшому виробникові фосфатних добрив, компанії "Сумихімпром" через заборгованість за газ.

1. ^ Основні нормативно-правові акти, що регулюють відносини пов’язані з простоєм робіт та виробництва
   

Порядок документального оформлення та інші питання простою на виробництві не достатньо врегульовані законодавством.

А саме:

1. Конституція України від 28 червня 1996 року
   
2. Кодекс законів про працю вiд 10.12.1971 № 322-VIII
   
3. Господарський кодекс України від 16.01.2003N 436-IV
   
4. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" вiд 02.03.2000 № 1533-III;
   
5. Порядок фінансування виплат по частковому безробіттю та надання допомоги по частковому безробіттю, затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 7 лютого 2009 р. N 45;
   
6. Лист Міністерства праці та соціальної політикиУкраїни від 23.10.2007 N 257/06/187-07 «Щодо організації роботи під час простою на підприємстві»;
   
7. Лист Міністерства праці та соціальної політикиУкраїни від 19.03.2009 № 51/18/99-09 «Щодо сплати лікарняних у період простою»;
   
8. Лист Міністерства праці та соціальної політикиУкраїни від 19.05.2009 р. N 5615/0/14-09/026 «Щодо надання допомоги по частковому безробіттю».
   

2. Поняття простою у роботі підприємства
   

Відповідно до частини 1 статі 34 Кодексу законів про працю, простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

На сучасному ринковому етапі простої в роботі підприємства, установи або організації (далі - підприємство) можуть виникати через тимчасові непоставки сировини, нестачі заявок на виконання робіт чи послуг, тимчасового відсутність ринку збуту готової продукції, пошкодження (несправність) устаткування або аварії на виробництві, зокрема в системі очищення виробничих відходів і т. п.

Поняття та переліку організаційних та технічних умов необхідних для виконання робіт у чинним законодавством не визначено.

Простій може бути викликаний причиною як суб’єктивного, так і об’єктивного характеру(непереборна сила, інші невідворотні обставини).

Непереборна сила, як правова категорія - дія надзвичайної ситуації техногенного, природного або екологічного характеру.

Непереборною силою може бути стихійне лихо, епідемія чи епізоотія, перебої в енергетичному постачанні або інші ситуації, які можуть поставити під загрозу життя чи нормальні умови існування людей.

Практика відносить до таких обставин ті, що не залежать від волі особи, тобто мають об’єктивний характер, не могли бути передбачені та усунуті наявними засобами.


^ 3. Правове оформлення простоїв

^ Основою для відображення в обліку витрат від простоїв служать належно оформлені документи (акти та ін.). Аналіз простоїв у виробництві рекомендується здійснювати з виявленням причин і винуватих у простоях.

У частині другій статті 113 КЗпП зазначено, що про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. Законодавством не визначається - у письмовій чи усній формі має відбутися таке повідомлення.

Доказом наявності простою слугують акти, доповідні і пояснювальні записки, листування з постачальниками і споживачами продукції підприємства, протоколи виробничих нарад тощо. А ось вже на підставі цих первинних документів видається наказ, в якому надається оцінка ситуації, що склалася на підприємстві, констатується факт наявності простою і розписується: кому і в якому порядку що виплачується, хто, що і в які терміни робить для нормалізації виробничого процесу, хто і що контролює тощо.

На практиці, порядок і послідовність оформлення простою є наступними.

Посадова особа, яка сама визначило або отримала повідомлення від працівника про початок простою, складає службову (доповідну) записку безпосередньому керівникові. Простій структурного підрозділу або всього підприємства на підставі зазначених вище документів повинен оформлятися актом (Додаток 1). Цей акт складають посадові особи підприємства:

- Начальник певного структурного підрозділу;

- Керівник служби організації праці та заробітної плати;

- Керівники служби охорони праці, кадрової та юридичної служб;

- Голова виборного органу первинної профспілкової організації, а якщо такого немає - представник трудового колективу підприємства;

- Керівники служби збуту, енергетичної служби та керівники вентиляційних і / або очисних систем (за певних обставин).

В акті зазначаються науково-технічно обґрунтовані обставини і причини простою, початок і дата ймовірного закінчення простою, його соціально-економічні та технічні наслідки, рекомендації роботодавцю щодо способів подолання наслідків простою та запобігання подібним явищам у подальшому.

Такий акт затверджується наказом (розпорядженням) керівника підприємства(Додаток 2). У наказі зазначаються заходи з подолання простою і його наслідків, виплата відповідних грошових коштів працівникам за час простою, прийняття у зв'язку з цим необхідних профілактичних заходів у подальшій роботі підприємства.

На жаль, дана робота на деяких підприємствах обмежується наказом про оплату певного часу простоїв, що унеможливлює аналіз причин та прийняття профілактичних заходів.


^ 4. Правове регулювання робочого часу працівників під час простою

У період простою працівники можуть бути присутніми на робочих місцях, якщо цього вимагає виробництво та є потреба через певний період термінового залучення працівників до роботи. Вирішуючи це питання, роботодавець і профспілки можуть зафіксувати ці норми в колективному договорі.

Якщо від початку простою відома дата можливого поновлення робіт, то працівників можна не зобов'язувати постійно знаходитися на робочих місцях і вони мають з'явитися на роботі в установлений у наказі час.

У кожному конкретному випадку простою важливе значення мають:

- Вид діяльності підприємства;

- Умови праці виробничого підрозділу і конкретних його працівників;

- Специфіка виробництва;

- Ринкові відносини підприємства зі своїми контрагентами;

- Ступінь інтегрованості підприємств та їх структурних підрозділів;

- Інші фактори простоїв.

Все це слід вказувати у згаданому акті, а також у наказі (розпорядженні) роботодавця.

Припустимо, що в якомусь виробничому підрозділі простоює обладнання. Цей підрозділ працює за визначеним графіком та у відповідних умовах праці, пов'язаний з іншими структурними підрозділами підприємства і залежить від ритмічності поставок сировини.

Керівник цього підрозділу має терміново повідомити про такі обставини роботодавця доповідною запискою, в якій вказати причини та наслідки простою, способи його подолання.

Далі складають зазначений вище акт з усіма його умовами, підкреслюючи особливості праці цього підрозділу. За результатами аналізу ситуації, що склалася роботодавець видає наказ щодо стабілізації виробництва, зазначаючи заходів і терміни подолання наслідків простою і призначаючи відповідних виконавців (додаток 2).

Інша ситуація щодо простоїв виникає в підрозділах, пов'язаних із забезпеченням сировиною, збутом готової продукції і т. п., або в підрозділах, де виробничий або технологічний процеси обумовлені безперервністю.

Працівники таких підрозділів у період простоїв (за певних обставин) зобов'язані бути присутніми на робочих місцях постійно. Адже в будь-який час може надійти сировина або будуть задіяні інші виробничі фактори, що вимагають термінового залучення відповідних працівників.

Позиція Міністерства праці та соціальної політики України з цього питання викладена у листі від 23.10.2007 N 257/06/187-07 «Щодо організації роботи під час простою на підприємстві», відповідно до якого необхідність присутності або відсутності на роботі працівників у разі простою може бути обумовлена у Правилах внутрішнього трудового розпорядку підприємства. Якщо простій має цілодобовий (тижневий) характер, власник або уповноважений ним орган повинен у наказі обумовити необхідність присутності або відсутності працівника на роботі.

На підставі аналізу ситуації на підприємстві відповідно до ст. 34 КЗпП України під час простою працівників може бути переведено за їхньої згоди з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому самому підприємстві або на інше підприємство, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Якщо уникнути простоїв у подальшому неможливо, керівництво підприємства має вжити заходів щодо внесення змін до організації виробництва та праці, що може призвести як до застосування на підприємстві на певний період роботи в режимі неповного робочого часу, так і до скорочення чисельності або штату працівників.


^ 5.Оплата праці під час простою

5.1. Загальні положення щодо оплати праці на період простою

Згідно з частиною першою статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Раніше роботодавці, посилаючись на частину другу статті 26 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96, у разі простоїв вдавалися до надання працівникам безстрокових відпусток без збереження заробітної плати. Ця норма законодавства суперечила вимогам статей 21 і 141 КЗпП про обов'язок роботодавця забезпечувати умови праці і правильну його організацію, а також статті 113 КЗпП про оплату часу простоїв, що сталися з незалежних від працівників причин.

Пунктом 11 Закону України «Про внесення змін до Закону України« Про відпустки »від 2 листопада 2000 року № 2073-III частина друга статті 26 Закону України« Про відпустки »виключена.

Таким чином, в нинішніх умовах стаття 113 КЗпП діє в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 113 КЗпП час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Вищий рівень оплати часу простою підприємство може визначити в колективному договорі. Профспілки наполягають на тому, щоб питома вага тарифної ставки (посадового окладу) працівника становив не менше 70% середньої заробітної плати.

У частині третій статті 113 КЗпП встановлено, що за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, що його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Іноді зустрічаються ситуації, коли з вини працівника було виведено з ладу обладнання або зіпсовано сировину, інструменти і т. п. Слід зазначити, що час простою з вини працівника не оплачується (ч. 4 ст. 113 КЗпП).

У період освоєння нового виробництва (продукції) також можуть виникати простої. У таких ситуаціях роботодавець вправі здійснювати робітникам доплату до попереднього середнього заробітку на строк не більше шести місяців (ч. 5 ст. 113 КЗпП). Ці умови зафіксовані в деяких галузевих угодах і конкретизовано в колективних договорах.

5.2.Оплата тимчасової непрацездатності за період простоїв

Положення щодо оплати тимчасової непрацездатності працівника у період простою розясненно у листі листі Мінпраці від 19.03.2009 № 51/18/99-09 «Щодо сплати лікарняних у період простою». Зокрема, якщо тимчасова непрацездатність працівника настала в період роботи і продовжується в період простою підприємства (цеху, відділу), то допомога по тимчасовій непрацездатності за період простою надається в тому розмірі, в якому надається за цей час заробітна плата працівникам, але не вище того розміру допомоги, яку даний працівник отримував би на загальних підставах.

Якщо тимчасова непрацездатність працівника настала в період простою, то допомога по тимчасовій непрацездатності надається в тому розмірі, в якому надається за цей час заробітна плата працівникам.

Якщо підприємство перебуває у простої з оплатою 2/3 тарифної ставки (посадового окладу) більше 6 місяців, середня заробітна плата для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця визначається виходячи з 2/3 тарифної ставки (посадового окладу). Це ж саме стосується і допомоги по вагітності та пологах, яка відповідно до статей 38 і 39 Закону N 2240 надається застрахованій особі у розмірі 100% середньої заробітної плати незалежно від страхового стажу і виплачується за весь період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.

Такий порядок розрахунку застосовується для страхових випадків, які настали після 22 травня 2008 року - дати набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, оскільки цим рішенням зміни, внесені Законом України від 28.12.2007 р. N 107 "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до статті 53 Закону N 2240, в частині врахування при обчисленні середньої заробітної плати для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах всіх видів заробітної плати за відпрацьований час визнані неконституційними.

Тому оплата простоїв не з вини працівника повинна включатися до розрахунку страхових виплат та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, не включаються до цього розрахунку: оплата відпусток, суми грошових компенсацій за невикористану відпустку та перерахунок відпускних, які відповідно до п. 2.2.12 Інструкції відносяться до оплати за невідпрацьований час.

^ 6. Порядок та умови виділення коштів для надання допомоги по частковому безробіттю

Вимушене тимчасове скорочення нормальної або встановленої законодавством тривалості робочого часу, що призводить до скорочення заробітку через тимчасове припинення виробництва без припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного або структурного характеру, є частковим безробіттям

Робота в умовах неповного робочого часу оплачується пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку. Вимушене тимчасове скорочення нормальної або встановленої законодавством тривалості робочого часу, що призводить до скорочення заробітку через тимчасове припинення виробництва без припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного або структурного характеру, є частковим безробіттям відповідно до п. 7 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - Закон) та п. 1.1 Порядку фінансування виплат по частковому безробіттю та надання допомоги по частковому безробіттю, затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 7 лютого 2009 р. N 45.

Під причинами структурного характеру тимчасового припинення виробництва слід розуміти перепрофілювання, технічне переоснащення, зміну технології виробництва, перехід на інші види сировини тощо з метою подолання причин, що викликали припинення виробництва на підприємстві, які не пов'язані з перериванням трудових відносин з працівниками підприємства

Тобто простій на виробництві призводить до застосування роботи в режимі неповного робочого часу або часткового безробіття. Тому як у Законі, так і в Порядку фінансування виплат по частковому безробіттю та надання допомоги по частковому безробіттю, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 7 лютого 2009 р. N 45 використовуються обидва поняття - "простій" та "часткове безробіття".

Відповідно до п. 2.3 цього Порядку про початок простою, що може призвести до часткового безробіття, підприємство подає до центру зайнятості повідомлення (згідно з додатком 1 до Порядку в повідомленні зазначається дата, з якої починається простій, та кількість місяців, протягом яких він може тривати), а протягом одного місяця після місяця початку простою, підтвердженого повідомленням, підприємство звертається до центру зайнятості із заявою про виділення коштів для виплати допомоги (п. 2.4 Порядку).

. Відповідно до п. 2.2 Порядку фінансування виплат по частковому безробіттю та надання допомоги по частковому безробіттю, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 7 лютого 2009 р. N 45 допомога по частковому безробіттю надається в разі, коли простій на підприємстві або в цеху, на дільниці із замкнутим циклом виробництва (далі - цеху, дільниці), що має невідворотний та тимчасовий характер, триває не менше від одного місяця, не перевищує шести місяців і не залежить від працівника та роботодавця, що охопив не менш як 30 % чисельності працівників підприємства або цеху, дільниці, в яких простої становлять 20 % і більше робочого часу. У такому випадку мова йде про загальне розуміння простою, складовою якого є і той, що спричинює роботу в режимі неповного робочого часу.

Щодо поняття "виробництво", "цех (дільниця) із замкнутим циклом виробництва", то згідно зі ст. 1 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" виробництво (виготовлення) - це діяльність, пов'язана з випуском продукції, яка включає всі стадії технологічного процесу.

Поняття "цех (дільниця) із замкнутим циклом виробництва" законодавством не визначено.

Обставини, що призвели до тимчасового припинення виробництва (простою) не з вини роботодавця та працівника, можуть бути підтверджені такими документами:

- актами органів державної влади щодо впливу світової фінансової кризи на галузі економіки, про запровадження надзвичайної ситуації в окремих регіонах України чи про визнання окремих регіонів потерпілими від стихійного лиха (закони Верховної Ради України, укази Президента України, акти Кабінету Міністрів України, відомчі акти);

- документами уповноважених органів іншої держави, які легалізовані консульськими установами України, щодо обставин, що виникли на території цієї держави;

- рішеннями органів державної влади щодо заборони використання матеріалів, сировини, комплектуючих, що застосовувались у цьому виробництві;

- висновками іншого органу, уповноваженого згідно із законодавством засвідчувати обставини, що викликали тимчасове припинення виробництва.

Крім того, слід зазначити стосовно порядку підтвердження такої причини тимчасового припинення виробництва, як фінансова криза Відповідно до Переліку причин тимчасового припинення виробництва, що призводять до часткового безробіття, затвердженого наказом Мінпраці від 07.02.2009 р. N 45, зареєстрованим у Мін'юсті 02.03.2009 р. за N 189/16205, причиною тимчасового припинення виробництва може бути фінансова криза.

Значна частина підприємств, які мають простої, підпадають під вплив фінансової кризи, що опосередковано підтверджено законодавчими актами України, які відповідно до п. 2.6 Порядку фінансування виплат по частковому безробіттю та надання допомоги по частковому безробіттю, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 7 лютого 2009 р. N 45, можуть бути підтвердженням тимчасового припинення виробництва.

На думку Мінпраці, підприємству слід довести вплив цієї кризи безпосередньо на діяльність підприємства, а також невідворотність та тимчасовість такого простою для підприємства, тобто можливість виходу його з такої ситуації впродовж шести місяців з дня початку простою, його виникнення не з організаційно-виробничих причин, що може бути підтверджено підприємством відповідними документами.

За зазначеним Порядком кошти підприємству надаються лише для виплати допомоги по частковому безробіттю і не можуть бути використані для компенсації витрат роботодавця на оплату простою відповідно до ст. 113 КЗпП України.

Правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття встановлено, що розмір допомоги по частковому безробіттю визначається за кожну годину простою із розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу), встановленої працівникові, розмір якої не може перевищувати 500 грн. (постанова правління Фонду від 29.01.2009 р. N 97, зареєстрована в Мін'юсті 17.03.2009 р. за N 252/16268).

Актуальним є питання щодо можливості виділення коштів підприємствам, де простій виник до дати набрання чинності Порядком фінансування виплат по частковому безробіттю та надання допомоги по частковому безробіттю, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 7 лютого 2009 р. N 45. Ураховуючи, що наказ Мінпраці від 07.02.2009 р. N 45 "Про затвердження Переліку причин тимчасового припинення виробництва, що призводять до часткового безробіття, та Порядку фінансування виплат по частковому безробіттю та надання допомоги по частковому безробіттю" набрав чинності з 16 березня 2009 р. (день його офіційного оприлюднення), кошти для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю можуть виділятися підприємствам не раніше від зазначеної дати.

Якщо простій виник до дня набрання чинності названим наказом, то кошти для виплати допомоги по частковому безробіттю виділяються лише на період з першого дня простою, підтвердженого повідомленням, - дати його подання (п. 3.5 Порядку), але не раніше ніж 16.03.2009 р., до дня закінчення простою. При цьому загальна тривалість простою не повинна перевищувати шестимісячний строк з дати його фактичного виникнення (п. 2.2 Порядку).

Відповідно до Лист Міністерства праці та соціальної політики від 19.05.2009 р. N 5615/0/14-09/026 Щодо надання допомоги по частковому безробіттю, ураховуючи ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", кошти на виплату допомоги по безробіттю надаються підприємствам незалежно від їхньої форми власності та господарювання, діяльність яких пов'язана з виробництвом.

Організаційно-правова форма господарювання підприємства, а також основні види його діяльності зазначені в Довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).

Відповідно до п. 3.1 Порядку фінансування виплат по частковому безробіттю та надання допомоги по частковому безробіттю, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 7 лютого 2009 р. N 45 право на допомогу по частковому безробіттю мають застраховані особи, які протягом 12 місяців, що передували місяцю, в якому почався простій, що спричинив часткове безробіття, працювали не менш як 26 календарних тижнів, сплачували страхові внески та в яких ці простої становлять 20 % і більше робочого часу.

Виходячи зі змісту ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" допомога по частковому безробіттю надається тим працівникам, які втратили частину заробітної плати внаслідок вимушеного тимчасового скорочення нормальної чи встановленої на підприємстві відповідно до законодавства України тривалості робочого часу та (або) перерви в одержанні заробітної плати чи скороченні її розмірів у зв'язку з тимчасовим припиненням виробництва без переривання трудових відносин.

Отже, комісія з питань фінансування виплат по частковому безробіттю регіонального центру зайнятості повинна під час розгляду питання про виділення коштів підприємству для виплати допомоги з'ясовувати, чи пов'язане скорочення тривалості робочого часу працівників з тимчасовим припиненням виробництва.

Щодо можливості надання коштів підприємствам, які до моменту настання часткового безробіття були збитковими, то висновок щодо можливості надання підприємству коштів на виплату допомоги по частковому безробіттю повинна зробити комісія з питань фінансування виплат по частковому безробіттю регіонального центру зайнятості з урахуванням всіх поданих підприємством документів щодо наявності в нього тимчасового припинення виробництва та пов'язаного з ним часткового безробіття в працівників, відсутності заборгованості зі сплати внесків на випадок безробіття та штрафних санкцій тощо.

Стосовно підприємств, які перебувають у стані злиття, приєднання, поділу, перетворення, викликаними наслідками впливу фінансової кризи слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 59 Господарського кодексу України реорганізація підприємства (злиття, приєднання, поділ, перетворення) є однією із форм припинення його діяльності. Отже, припинення виробництва у зв'язку з реорганізацією підприємства не дає права підприємствам на виділення їм коштів для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю.

При цьому звертаємо увагу, що тимчасове припинення виробництва з причин структурного характеру (перепрофілювання, технічне переоснащення, зміна технологій виробництва та інші заходи з подолання причин, що викликали простій на підприємстві) не позбавляє підприємство права на одержання коштів для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю.

^ 7. Випадки із судової практики

Особі, яка в святкові дні перебуває на роботі, незалежно від обсягу і виду виконуваної нею роботи, так само як і перебування в простої, заробітна плата повинна виплачуватися в подвійному розмірі

Особі, яка в святкові дні перебуває на роботі, незалежно від обсягу і виду виконуваної нею роботи, так само як і перебування в простої, заробітна плата повинна виплачуватися в подвійному розмірі, оскільки, на думку суду, вказана вимога перш за все передбачена не як компенсація за якусь особливу роботу, а як компенсації за неможливість у святковий день перебувати вдома у колі рідних, оскільки від дня року фактично сама робота для особи не змінюється. (рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 06» серпня 2009 справа № 2-716/2009)

Факт простою має бути підтверджений відповідними доказами. Для пркладу можна навести Ухвалу Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 21 січня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Мукачівського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих про стягнення заборгованості по оплаті часу простою.

ОСОБА_1. не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій клопотав перед апеляційною інстанцією стосовно скасування даного рішення суду та ухвалення нового про задоволення позову в цілому. Мотивує її тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 21 січня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

В судовому засіданні ОСОБА_1. підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити її з наведених підстав.

Представник ОСОБА_2., яка діє по довіреності в інтересах відповідача не визнав вимоги апеляційної скарги.

Допитані свідки ОСОБА_3., ОСОБА_4. та ОСОБА_5. показали, що в Мукачівському УВП УТОС мали місце простої в різних відділах, але підприємство у цілому не простоювало. Апелянт на роботу приходив та мали місце простої через відсутність продукції.

Протягом судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що позивачем на надано доказів того, що з вини відповідача у відділі де він працював вантажником мав місце простій. В зв'язку з чим йому не нараховувалась та не виплачувалась заробітна плата.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які беруть участь в справі та дослідивши матеріали справи і перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області визнала за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступних мотивів.

Виходячи з вимог ст. 3 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів .

А відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як на підставу своїх вимог, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги ту обставину, що на підприємстві мав місце простій та це доведено судовими рішеннями, не взято до уваги доказів того, що за період 2001-2004 роки відсутня статистична звітність, а за 2005-2007 відсутні статистичні дані про наявність прогулів на підприємстві. Такі мали місце тільки в незначній кількості у 2008 році.

Проте такі доводи апелянта на думку колегії суддів не спростовують висновків суду стосовно наявності простою у структурному підрозділі де працював апелянт за вказаний ним період.

Як вбачається з матеріалів справи, апелянт працював у відділі постачання та збуту на посаді вантажника. А 16.10.2006 року даний відділ було перейменовано на відділ маркетингу та менеджменту.

Відповідно до роз'яснень викладених в підпункті 1 пункту 17 Постанови ПВС України, від 24.12.1999 року № 13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” - У справах за позовами про оплату простою необхідно виходити як із правил ст. 113 КЗпП України, так і з відповідних норм інших актів законодавства, маючи на увазі, зокрема, таке : оплата часу простою не з вини працівника у розмірі не нижче двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду ставиться у залежність від повідомлення ним про початок простою власника або уповноважений ним орган (бригадира, майстра, інших службових осіб) у тому разі, коли не йдеться про простій певного структурного підрозділу чи всього підприємства.

Допитані свідки також показали, що про наявність простою працівник повідомляв бригадира, бригадир в свою чергу начальника відділу, а останній давав дані у відділ кадрів та це оформлялось наказом по підприємству.

Так наказом №39 від 03.07.2006 року було проведено оплату простою в червні місяці 2006 року на підприємстві, зокрема й апелянту / а.с. 61 /.

Та наказом №12 від 02.04.2008 року було проведено апелянту оплату простою з 03.03. по 12.03.2008 року і за 01 та 02.04.2008 року / а.с. 63 /.

А наказом №19/К від 03.07.2006 року апелянту було надано відпустку без збереження зарплати з 03.07. по 31.08.2006 року за його заявою / а.с /.

З цього вбачається, що простій у відділі постачання та збуту (відділ маркетингу та менеджменту) мав місце тільки у вищевказаний період, позаяк був зафіксований власником або уповноваженим ним органом в передбачений спосіб.

Наявність простою, але при цьому нездійснення його фіксації не дає права працівнику на оплату такого, оскільки це б тоді суперечило вимогам ч.2 ст. 113 КЗпП України. А в матеріалах справи відсутні докази того, що апелянт оскаржував дії бригадира, начальника відділу чи власника або уповноважений ним орган з приводу не фіксації на його вимогу наявного простою у відділі постачання та збуту.

Згідно довідки №01-20/967 від 29.12.2008 року на Мукачівському УВП УТОС починаючи з 2006 року почали виникати простої, але при цьому здійснювалось виробництво продукції / а.с. 91-92 /. Це підтверджує ту обставину, що відділі постачання та збуту всю цю продукцію повинен був відправити замовникам при цьому виконуючи свої основні функції.

Доводи апелянта стосовно наявності рішень суду, якими встановлено простій на підприємстві стосується осіб, які працювали в інших відділах чи цехах, а не у відділі постачання та збуту, оскільки не мав місце простій всього підприємства.

Посилання апелянта на довідки з відділу статистики від 04.11.2008 року, 22.01.2009 року і 02.02.2009 року в яких йдеться про фіксацію прогулів на Мукачівському УВП УТОС не стверджує того факту, що у відділі постачання та збуту за період з липня 2001 року по березень 2008 року мав місце простій, який підлягає оплаті.

Таким чином, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у відповідності до вимог передбачених ст. ст. 213, 308 ЦПК України дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін .

Враховуючи з наведеного та керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилила, а рішення Мукачівського міськрайонного суду від 21 січня 2009 року - залишила без змін.


Додатки

Додаток 1 ^ (НАЗВА ОРГАНІЗАЦІЇ) АКТ ___ ____________ ____ № ____                  (дата) ___________________________                   (місце складання) Про простій у виробничому підрозділі (назва цеху, дільниці, робочого місця тощо) Ми, які нижче підписалися, свідчимо про те, що службова записка (обов'язково додається) керівника підрозділу (іншої посадової особи підприємства чи працівника, далі викладається повна назва підрозділу) чи повідомлення (відповідних працівників за певним виконанням обсягів робіт), – відповідає (не відповідає) ситуації, яка склалася в результаті (далі викладається повний опис ситуації, причин простою та його наслідків) та пропонуємо встановити початок простою (у певній структурі чи всього підприємства) з «___» _____________ 200_ року по «___» ____________ 200_ року. (встановлюється конкретна дата початку та орієнтовна дата закінчення простою). На період простою (зазначається, кому конкретно) пропонується вжити такі заходи щодо подолання його причин та наслідків: (далі викладається повний опис усіх сприйнятих тими, хто підписав акт, пропозицій). З актом ознайомлені: Далі подається перелік П. І. Б., посад та підписи всіх підписантів акта, серед них представників виборного органу первинної профспілкової організації незалежно від кількості членів профспілки серед учасників простою. Якщо нема профспілкової організації, цей акт підписує представник трудового колективу, який підписав колективний договір – ст. 12,246 КЗпП . До акта додаються всі пропозиції, які надійшли від профкому та окремих працівників підприємства щодо подолання причин та наслідків простоїв або певні зауваження чи заперечення відповідних працівників підприємства.

Додаток 2 ^ (НАЗВА ОРГАНІЗАЦІЇ) НАКАЗ ___ ____________ ____    _______________                          № _______                      (дата)                             (місце складання) Про затвердження акта простою (або певного виробництва, підрозділу чи всього підприємства) Вивчивши службову записку (або повідомлення керівника відповідної структури чи певного працівника) та обставини, викладені в акті, що додається, керуючись ст. 113 КЗпП України, НАКАЗУЮ: 1. Затвердити (внести певні зміни, доповнити або спростувати з відповідних підстав тощо) акт про простій підприємства (відповідного підрозділу, дільниці). 2. Встановити початок простою з (дата) до (дата) включно. 3. Головному бухгалтеру провести відповідні розрахунки заробітної плати на весь період простою для працівників вказаного підрозділу (підприємства) виходячи з вимог ст. 113 КЗпП та/або п. колективного договору (якщо колдоговором передбачено щось додатково, крім вимог ст. 113 КЗпП). 4. Працівникам вказаного вище підрозділу дозволити не виходити на роботу до закінчення простою, якщо не виникне термінової потреби відновлення робіт. (Або: «Усім працівникам зазначеного підрозділу перебувати на робочих місцях та додержувати Правил внутрішнього трудового розпорядку до отримання додаткових розпоряджень щодо початку робіт у повному обсязі»)1. 1. Примітка: це не бажано в підрозділах із шкідливими або важкими умовами праці, на роботах, де задіяні неповнолітні особи, жінки, серед них з дітьми, інваліди та інші працівники, додатково захищені законодавством. 5. Службі охорони праці встановити особливий постійний контроль за діяльністю (назва) підрозділу щодо дотримання в ньому вимог законодавства з охорони праці. 6. Запропонувати виборному органу первинної профспілкової організації сприяти роботодавцю у посиленні контролю за додержанням законодавства про працю, охорону паці, Правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства найманими працівниками (у підрозділі ... тощо), де встановлено період простою. 7. Відділу кадрів (іншій відповідній службі) вчасно повідомляти працівників підрозділу про відновлення робіт у повному обсязі (якщо вони відсутні на робочих місцях). 8. Затвердити Перелік заходів щодо подолання наслідків простоїв (додається). Керівник підприємства                                                     Підпис                                Ініціали, прізвище Голова профспілкового комітету                                                                              Підпис                                 Ініціали, прізвище (дата, № протоколу погодження та підпис голови профоргану) До справи № ______ (посада, підпис, ініціал(и) та прізвище виконавця (дата)

^ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 28 червня 1996 року
   
2. Кодекс законів про працю вiд 10.12.1971 № 322-VIII
   
3. Господарський кодекс України від 16.01.2003N 436-IV
   
4. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - Закон)
   
5. Порядок фінансування виплат по частковому безробіттю та надання допомоги по частковому безробіттю, затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 7 лютого 2009 р. N 45;
   
6. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. N 1266 «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням»;
   
7. Лист Міністерства праці та соціальної політики від 19.05.2009 р. N 5615/0/14-09/026 Щодо надання допомоги по частковому безробіттю;
   
8. Лист Міністерства праці та соціальної політики від 23.10.2007 N 257/06/187-07 «Щодо організації роботи під час простою на підприємстві»;
   
9. Лист Міністерства праці та соціальної політикиУкраїни від 19.03.2009 № 51/18/99-09 «Щодо сплати лікарняних у період простою»;
   
10. «Справочник кадровика», июль 2007 г., № 7 (61), с. 19 (ссылка скрытаДата подготовки 02.07.2007 Журнал «Справочник кадровика»
    
11. Рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 06» серпня 2009, справа№ 2-716/2009// ссылка скрыта
    
12. Ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від
    

28.04.2009 справа №4984271

/,ссылка скрыта