Обов’язки батьків по вихованню дітей у світлі сімейного кодексу україни

Вид материала

Кодекс

Содержание Взаємодія клубного закладу і сім'ї у вихованні дітей та молоді. Залучення вузьких фахівців - лікарів, дієтологів, представників правоохоронних органів, психологів, працівників соціальних служб Тижні та дні правових знань до Дня прав людини, Дня сім’ї, Дня матері, Дня захисту дітей

Подобный материал:

• Педагогічне керівництво родинно-шкільним вихованням дітей має здійснюватись у найбільш, 109.38kb.
• І. загальні положення стаття Сфера дії Податкового кодексу України, 18792.11kb.
• Права І обов’язки громадян україни, 73.88kb.
• України Головне управління юстиції у Полтавській області Особливості правового регулювання, 381.55kb.
• Податковий кодекс україни, 5842.5kb.
•  Законом України, 9194.24kb.
•  Законом України, 9307.05kb.
•  Законом України, 9226.22kb.
•  Законами України, 9262.51kb.
•  Законами України, 10292.89kb.

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР

НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ І КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОЇ РОБОТИ


ОБОВ’ЯЗКИ БАТЬКІВ ПО ВИХОВАННЮ ДІТЕЙ У СВІТЛІ СІМЕЙНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ


(методичні поради)


Матеріал підготувала: С.Береза

Редактор: В. Квітневий


Львів – 2010р.


Важливим сучасним принципом сімейного права України є закріплений в законодавстві пріоритет сімейного виховання дитини (ч. 3 ст. 5 СК). Відомо, що основою соціальної політики радянської держави було, навпаки, суспільне виховання дітей. Саме суспільство за допомогою різноманітних заходів виховання мало формувати свідомість дитини. Сім’я розглядалася як осередок, який міг cтимулювати розвиток не громадських, а особистісних рис характеру особи. Такий підхід залишився в минулому. Підтримка сім’ї у новому контексті означає розширення приватної сфери життя дитини, посилення впливу батьків на формування її свідомості. В ст. 8 Конвенції про права дитини закріплено, що держави-сторони зобов’язані поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім’я та сімейні зв’язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання. Саме в сім’ї дитина починає формуватися як особистість, у сім’ї вона набуває перших навичок соціального спілкування, визначається як особа, яка має певні культурні, мовні, релігійні переконання, які виділяють її серед інших людей і перетворюють на особистість. Цим пояснюється і та обставина, що дитина, яка за тих чи інших причин була позбавлена батьківського піклування, в першу чергу має бути влаштована в сім’ю (усиновлення, опіка та піклування, патронат) і тільки у разі неможливості надання їй умов сімейного виховання має направлятися до державного дитячого закладу або закладу охорони здоров’я.

Обов’язок виховувати, ростити дитину – найважливіший обов’язок матері та батька. Це обов’язок не лише перед дитиною, а й перед усією родиною та суспільством.

У сучасному сімейному законодавстві головні цілі виховання, чітко визначені і набули характеру правових норм-принципів загального та обов'язкового характеру. Наприклад до них відносять: обов'язок батьків виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу та своєї Батьківщини (ч.1 ст.150 СК України). Виховання почуття любові може здійснюватися лише засобами любові. Любов для дитини – це її внутрішня потреба. Брак любові у дитячі роки – це духовний дисбаланс на усе життя.  Виховання дитини – це місія великої політичної ваги. Україні, як і будь-якій іншій державі, потрібні не космополіти, а патріоти українського народу, патріоти Батьківщини, але виховати патріота можуть лише патріоти.

Згідно частини 2 статті 150 СК України до обов’язків батьків належить також обов’язок піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. В контексті цього необхідно зазначити, що Цивільний кодекс України услід за міжнародно-правовими документами, ратифікованими Україною, визначає здоров’я як стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише як відсутність хвороб чи фізичних вад. Однак, різкий спад фізичного аспекту здоров’я, якому батьки не в змозі запобігти, часто перетворює обов’язок піклуватися про здоров’я дитини в обов’язок по забезпеченню її медичною допомогою, якість якої нерідко залежить від матеріального стану батьків.

Наступним серед обов’язків батьків визначено обов’язок забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (ч.3 ст.150 СК України). Зокрема, Конституція України у статті 53 встановлює обов’язковість повної загальної середньої освіти, а Закон України «Про освіту» зобов’язує батьків сприяти здобуттю дітьми освіти у закладах освіти або забезпечити повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу. Цьому обов’язку батьків кореспондує право батьків вибирати навчальні заклади та форми навчання для своїх неповнолітніх дітей.

Закон України «Про освіту» у статті 59 детально визначає, які дії належить вчиняти батькам для розвитку дитини як особистості. Зокрема, за цим Законом батьки зобов’язуються:

• виховувати в дітей працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до старших;
  
• виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;
  
• виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.
  

Частиною четвертою статті 150 СК України закріплено обов’язок батьків поважати дитину. Такий самий обов’язок сформульовано і в статті 59 Закону України «Про освіту», а саме: «Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані: ... поважати гідність дитини...»

Повага до дитини – це повага до її прав, визначених Конвенцією про права дитини та іншими законодавчими актами. Проявами неповаги до дітей – умисні чи випадкові, неосмислені – є, на жаль, явищем поширеним: мати без відома дитини викинула на смітник її улюблену іграшку; батько у грубій формі вичитував дитину за низьку оцінку; мати силоміць впихає в дитину їжу, яку вона не любить; батько публічно покарав сина за якусь провину¹. Духовна, моральна деградація, яка охопила велику частину людей дітородного віку, ставить під загрозу можливість належного виконання ними своїх батьківських обов’язків.

Батьки мають право передати дитину на виховання бабусі, дідусеві, іншим родичам чи передати на виховання дитячій установі. Батьки в окремих випадках можуть не забрати дитину з пологового будинку чи іншого закладу охорони здоров’я, виявляючи цим намір і бажання передати дитину під опіку органу опіки і піклування. Однак, у кожному із цих випадків батьківські обов’язки щодо дитини не припиняються. В законодавстві України немає такої обставини, яка б звільнила дієздатних матір та батька від обов’язку піклуватися про дитину.

Конвенція про права дитини у статті 32 передбачає захист дитини від економічної експлуатації та виконання роботи, яка може бути небезпечною для її здоров’я, бути перешкодою в одержанні освіти, фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Стаття 34 Конвенції зобов’язує держави-учасниці захищати дитину від усіх форм сексуальної експлуатації: у проституції, в порнографії та порнографічних матеріалах. Зазначені положення Конвенції знайшли своє відображення і в законодавстві України. Зокрема частина шоста статті 150 СК України закріплює заборону будь-якого (економічного, фізичного, сексуального) виду експлуатації батьками своєї дитини. Cтаття 155 Кримінального кодексу України встановлює кримінальну відповідальність за статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, а саме 16-ти років. Статтею 156 Кримінального кодексу України передбачено відповідальність за вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла 16-річного віку. Обидва зазначені злочини мають кваліфікуючі ознаки², однією з яких є вчинення злочину батьком або матір’ю дитини. Тобто, законодавець передбачив суворіше покарання за такі злочини, у разі, якщо вони вчиняються батьком або матір’ю дитини.

У статті 26 Конституції України одним із прав людини названо право на особисту недоторканість. Відповідно до цього Сімейний кодекс України прямо забороняє фізичне покарання дитини. Однак, заборони не припинять, на жаль, відразу цього явища. Можна лише очікувати, що побиття як протиправна поведінка згодом поступиться іншим, більш гуманним методам виховного впливу. Для цього потрібен час, велика просвітницька робота серед батьків, істотні соціально-економічні зміни, які унеможливили би використання дітей як об’єкт психологічної розрядки. Батьків потрібно переконати у тому, що виконання ними своїх обов’язків по вихованню дитини має забезпечуватися лише за допомогою методів, які не принижують гідності дитини, не порушують її конституційні права як людини.

Закон (ч.7 ст. 150 СК України) забороняє не лише фізичні, а й інші види покарання, які принижують людську гідність дитини (тримання у підвалі, іншому темному приміщенні, позбавлення їжі тощо).

Батьки можуть бути покарані за вироком суду за цілу низку злочинів, вчинених проти життя, здоров’я, гідності дитини. У чинному Кримінальному Законі України передбачено низку статей, які встановлюють відповідальність за посягання на права неповнолітніх, їх фізичний, психічний, соціальний та духовний розвиток. Крім статтей 155 та 156, які вже були розглянуті вище, необхідно зазначити також: ст. 148 „Підміна дитини”, ст. 150 „Експлуатація дітей”, ст. 164 „Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей”, ст. 166 „Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування”, ст. 167 „Зловживання опікунськими правами”, ст. 168 „Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння)”, ст. 169 „Незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння)”, ст. 304 „Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність”, ст. 323 „Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу” та ст. 324 „Схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів”.

Що стосується юридичної відповідальності за Сімейним кодексом України, то у ньому передбачено застосування таких правових санкцій:

1). Передача дитини другому з батьків або іншій особі (ст. 161 СК);

2). Позбавлення батьківських прав (ст. 164 СК);

3). Відібрання дитини без позбавлення батьківських прав (ст. 170 СК);

4). Позбавлення права давати згоду на усиновлення дитини (ст. 219 СК);

5). Відшкодування матеріальної та моральної шкоди (ст.ст. 157, 162 СК);

6). Стягнення неустойки (ст. 196 СК).

У Сімейному кодексі України вперше закріплено таке поняття як неповнолітні батьки, яке раніше не існувало в Кодексі про шлюб та сім’ю. За чинним Сімейним кодексом України неповнолітні батьки можуть мати права та обов’язки в повному обсязі та здійснювати їх особисто, так само як і повнолітні батьки, не залежно від того чи перебувають вони у шлюбі між собою. До 2004 року єдиною можливістю неповнолітніх батьків самостійно реалізовувати батьківські права та здійснювати батьківські обов’язки було одруження³.

Щодо прав та обов'язків з виховання, передбачених законодавством, то вони стосуються неповнолітніх дітей і після досягнення повноліття автоматично припиняють своє існування. Отже, початком реалізації прав та обов'язків батьків щодо виховання дитини є факт її народження, а закінчення — досягнення нею повноліття. Але саме по собі народження дитини у тому, наприклад, випадку, якщо її залишили в пологовому будинку, не може бути початком реалізації прав та обов'язків щодо виховання. Тому точніше буде сказати так: реалізація прав та обов'язків батьків щодо виховання дитини починається з факту її народження та з обов'язку батьків забрати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я (ст. 143 СК України), а закінчується — досягненням дитиною повноліття. Тобто, якщо дитині виповнилося 18 років і один день, то вона не матиме можливості звернутися за захистом своїх прав як дитина в жодну інстанцію⁴.

Сімейний кодекс України вперше в сімейному законодавстві (ст. 6) закріплює норму, згідно з якою правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття, малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років, а неповнолітньою — у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Безумовно комплекс батьківських прав та обов'язків щодо виховання не може бути незмінним впродовж життя дитини, як фактично процес виховання не може застосовуватись до новонародженої дитини або припинитись на наступний день після досягнення повноліття. Не зважаючи на те, що законодавець наділяє всіх батьків однаковими правами та обов'язками щодо виховання дітей, в кожній сім'ї виховний процес протікає по-різному і залежить від багатьох складових морального та правового характеру.

Відповідно до частини 3 статті 151 Сімейного кодексу України, батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства. Ці форми та методи будуть змінюватись і залежно від віку дитини

Методи сімейного виховання - це способи, шляхи, за допомогою яких здійснюється цілеспрямований педагогічний вплив батьків на свідомість і поведінку дітей. Вибір методів виховання в сім’ї залежить від загальної, в тому числі й правової культури батьків, від їх досвіду: розуміння цілі виховання, батьківської ролі, уявлення про цінності, стилю відносин, культури мовлення і т.д. Тому методи сімейного виховання несуть в собі яскраве відображення особистості батьків і невіддільні від них. Скільки батьків – стільки різновидів методів. Надзвичайно важливу роль у вихованні дітей відіграє особистий приклад батьків, їх авторитет.

Всіма батьками використовуються: переконання (пояснення, настанова, порада, розповідь, навіювання та інші); вправи і привчання, організація різних доручень і обов'язків дітей, режиму їх навчання, праці та відпочинку; заохочення (похвала, подарунки, цікава для дітей перспектива), покарання (позбавлення задоволень, відмова від дружби).

Важливе місце у вихованні дітей у сучасній родині мають зайняти трудові, моральні, естетичні та інші народні звичаї і традиції. Святкування сім'ями дат народного календаря, що включає дати і події, які мають як вселюдський, так і національний характер: День пам'яті померлих людей, загиблих воїнів, День перемоги, День матері, Новий рік, Різдво, Великдень, Вербна неділя, Трійця, Івана Купала, Свято зажинок і обжинок, Свято знань, День сім'ї та День незалежності. Дати родинного календаря: день родини, дні народження кожного члена сім'ї, сімейні ювілеї, роковини подружнього життя за участю дітей і онуків. Ці заходи сприятимуть єдності поколінь, міцності родини, засвоєнню кращих традицій українського народу, зростанню національної свідомості, самоповаги і поваги до інших народів.

Підсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновок про те, що Сімейний кодекс України детальніше регламентував зміст обов'язків батьків щодо виховання дитини (ст. 150) у порівнянні з Кодексом про шлюб та сім’ю 1969 року, який діяв в Україні до 2004 року. Однак, ці обов'язки так і можуть залишитися записаними на папері, якщо про них не будуть знати молоді батьки. Тому необхідно передбачити такий механізм, завдяки якому кожне молоде подружжя було б ознайомлене з правами та обов'язками не тільки як подружжя, але й як майбутні батьки⁵. Функцію ознайомлення батьків з обов’язками по вихованню дітей, з правами та обов'язками дітей повинні взяти на себе органи реєстрації актів цивільного стану, школа, допоміжну роль в цій роботі можуть відіграти й клубні заклади культури.

Взаємодія клубного закладу і сім'ї у вихованні дітей та молоді.

У сучасних умовах виховання дитини лише батьками неможливе. Відповідно до частини 2 статті 151 СК України, батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Це положення законодавства означає, що в процесі виховання дітей, крім батьків, вагому участь беруть також різні соціальні інститути – дитячі садки, школи, громадські об’єднання, клубні заклади культури тощо. Відносини клубних закладів, школи та інших соціальних інститутів суспільства, включаючи сім'ю як основний соціальний інститут виховання підростаючого покоління повинні бути відносинами співпраці. Формами такої співпраці є:

• Дні творчості дітей та їхніх батьків. Основна мета днів творчості - реалізувати спільний  творчий задум, розвивати творчу активність батьків та дітей, зблизити покоління, підвищити авторитет батьків. Такі дні творчості полягають у спільній роботі батьків разом з дітьми, наприклад, виготовлення іграшок, виробів декоративного, прикладного мистецтва, виставки творчих робіт «Світ захоплень нашої сім'ї», (малюнки, різьба, вишивка, в’язання); виготовленні подарунків дітям-сиротам, малозабезпеченим; оформленні фотоальбому „Це бентежить наші серця” (опис вражень від сімейних екскурсій на природу, дивних пригод, які з ними трапились);

• Вечори запитань і відповідей, вечори спілкування із проблем сімейного виховання, круглі столи на тему: «Гострі кути нашого життя», «Сімейні традиції», «Родинні свята та організація родинного дозвілля», «Причини і наслідки конфліктів поколінь», обмін досвідом про особливості взаємодії материнських і батьківських оцінок у ставленні до сина чи доньки, культуру розв’язання проблемних ситуацій у сім’ї та школі, презентація кращих ідей родинного виховання, дискусія “Національні традиції культури спілкування батьків з дітьми”. При підготовці до круглих столів серед підлітків і їхніх батьків проводиться анкетування з метою виявлення рівня правової культури з обговорюваного питання;

• Батьківські конференції. Основна мета конференції - обмін досвідом сімейного виховання. Батьки заздалегідь готують повідомлення, вихователь-методист при необхідності надає допомогу у виборі теми, оформленні виступу. На конференції може виступити фахівець. Його виступ дається для того щоб викликати обговорення, а то й дискусію. Конференція може проходити в рамках одного клубного закладу, але можуть практикуватися й конференції районного масштабів. Важливо визначити актуальну тему конференції («Турбота про здоров'я дітей», «Прилучення дітей до національної культури», «Роль родини у вихованні дитини»). До конференції готуються виставка дитячих робіт, педагогічної літератури, матеріалів, які відображають роботу клубних закладів в сфері виховання підростаючого покоління і т.п. Завершити конференцію можна спільним концертом дітей, співробітників дошкільного закладу, членів родин.

• Лекторії в мікрогрупах на основі об’єднання інтересів: для батьків школярів - туристів, обдарованих дітей, дітей з яскраво вираженими здібностями до малювання, музики і т. д.;

• Сімейні клуби, які будують відносини з родиною на принципах добровільності, особистої зацікавленості. У такому клубі людей поєднує загальна проблема й спільні пошуки оптимальних форм допомоги дитині. Тематика зустрічей формулюється батьками. Діти відвідують сімейний клуб разом із батьками. У таких сімейних клубах доцільно також проводити музично-літературні, розважальні конкурси, виставки дитячого малюнка, художні гуртки, самодіяльні театри батьків та дітей.

• Наочні форми роботи з батьками, що включають огляди й виставки літератури для батьків проведення днів сімейного читання «Сімейна година вихідного дня»; підготовка пам'яток, папок, інформаційно-довідкового матеріалу, методичної літератури для батьків «На допомогу батькам», «Сім’я у сучасному світі», «Поради батькам» виставки літературної творчості батьків і дітей на тему: “Батьки і діти – культура взаємин у сім’ї” тощо.

• Залучення вузьких фахівців - лікарів, дієтологів, представників правоохоронних органів, психологів, працівників соціальних служб, тощо;

• Інформативно-ілюстровані стенди з питань сімейного законодавства України;

• Тижні та дні правових знань до Дня прав людини, Дня сім’ї, Дня матері, Дня захисту дітей;

• Ігрові сімейні свята: «Музична родина», «Моя сім’я – моя твердиня», «Сім’я року», ігрові конкурси «Супер - татусь», «Чоловіки на перевірці», «Три богатирі» (дідусі, тати, сини), «Поле чудес», «Сімейний альбом», рольові ігри «Ранок у вашому домі», «Сімейна рада», пісенний конкурс «Рідна пісня», «Пісенний вернісаж», конкурс на краще виконання пісні про матір, сімейні вечорниці тощо.

• Залучення молоді до надання різних видів соціальної допомоги громадянам похилого віку; організація благодійних акцій «Молодь, діти – пенсіонерам», вечорів відпочинку, зустрічей учасників війни, вшановування ветеранів; організація шефської допомоги літнім людям.

Одне із провідних місць у вихованні підростаючого покоління має посідати морально-правове виховання. Це і інформаційно-методичні кутки з правознавства, тематичні семінари чи бесіди на різну правову тематику, конкурси знавців права, інформаційні години на правову тематику, організація молодіжних правових гуртків на зразок «Підліток і закон», клубів юних правознавців. Крім того, велику увагу потрібно приділяти превентивному вихованню. Це і профілактика шкідливих звичок та різних захворювань, проведення санпросвітньої роботи, робота з неблагополучними сім’ями та важкими дітьми.

Такі форми роботи мають значні виховні можливості і створюють основу для розвитку в соціумі ідей милосердя, гуманізму, духовності, соціальної справедливості, поваги до старших. Головним принципом таких заходів має бути спільна участь у них батьків та дітей. Залучення батьків до виховної роботи сьогодні є важливим напрямком роботи народних домів, який поширює позитивний досвід виховання, сприяє розширенню педагогічних навичок і здібностей батьків та оволодінню різноманітними методами виховної дії.


хххххх