Право інтелектуальної власності академічний курс

Вид материала

Документы

Содержание Якщо театр не використає протягом двох років від дати схвален­ій ескізів, то він зобов'язаний виплатити художнику авторську ви­н У творчому успіхові Договори у сфері науково-технічної діяльності Значно менша частина зазначених об'єктів створюється за ініці­ативою винахідників та авторів інших науково-технічних досяг­нень. Договори на інформаційне забезпечення науково-технічної діяль­ності. Договори у сфері

Подобный материал:

• Цивільний кодекс україни, 363.3kb.
• Введення. Основні поняття, терміни інтелектуальної власності. Інститут комерційної, 191.81kb.
• План 1 Поняття та види інтелектуальної власності. 2 Право інтелектуальної власності, 294.24kb.
• Право інтелектуальної власності на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту,, 91.94kb.
• Тема: Оцінка права інтелектуальної власності, 156.65kb.
• Книга четверта, 412.18kb.
• Загальні положення про право інтелектуальної власності, 78.47kb.
• Практика розгляду судами справ про злочини проти власності, 389.02kb.
• Набуття прав інтелектуальної власності та використання об’єктів права інтелектуальної, 89.37kb.
• Загальний план проведення науково-практичних конференцій, семінарів, нарад та інших, 128.21kb.

вори у сфері інтелектуальної діяльного

тільки 8 театральних постановках, зберігаючи за собою решту ав­торських правомочностей. Використання зазначених творі» за ме­жами театральної постановки визнається порушенням авторського права. Художник має право укласти видавничий договір на видай ця створених ним ескізів театральних декорацій і костюмів у листівках, інших репродукціях і отримати за це винагороду неза­лежно від договору з театром. Водночас у договір з театром худож­ник може включити умову, за якою у разі повної відмови театру від роботи, що перебуває у процесі виконання, через причини, що не залежать від театру і якості роботи художника, договір розрива­ється. Художник у такому разі залишає за собою одержаний аванс, він вважається відпрацьованим і поверненню не підлягає.

Якщо театр не використає протягом двох років від дати схвален­ій ескізів, то він зобов'язаний виплатити художнику авторську ви­нагороду повністю.

Певні особливості мають договори на використання творів обра­зотворчого мистецтва в кіно- та телефільмах. Чинний Закон Украї­ни «Про авторське право і суміжні права» визначає, що автори, пори яких увійшли як складова частина до аудіовізуального твору (ос тих, що існували раніше, так і створених у процесі роботи над аудіовізуальним твором) зберігають авторське право кожний на свій твір і можуть самостійно використовувати його незалежно від " ©візуального твору в цілому, якщо договором з організацією, здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи з продюсером іуііовізуального твору не передбачене інше. Твори образотворчого мистецтва можуть бути використані в вфвізуальному творі лише на підставі договору з художником. чи договір близький до договору художника з театром.

т й і

г ко-

. у

за чия ійс-іль-зго-жна ся в рен-вого а за-о'вК* )ебу* іеті 1

Шї

аті

Договори на використання у промисловості творів декоративно-прикладного мистецтва нищ

Названі твори широко використовуються у промисловості і по­дують належного правового регулювання.

вором про використання у промисловості творів декора-кладного мистецтва автор зобов'язується передати або і передати твір декоративно-прикладного мистецтва для

розділи

директивних органів держави. На підставі таких рішень укладають­ся договори на їх створення.

Твори образотворчого мистецтва часто використовуються у про­мисловості. Таке використання можливе лише на підставі окремо­го договору користувача з автором. Це вже буде договір не худож­нього замовлення, а договір на використання вже готового твору. Проте це не означає, що майбутній користувач не може укласти з автором договір художнього замовлення. Яків будь-якому іншому, у зазначеному договорі мають бути визначені ті самі умови -об'єкт твору, масштаби його використання, розмір, порядок обчис­лення та виплати авторської винагороди.

Окрему групу договорів складають договори про використання творів образотворчого мистецтва в театральних постановках, у кіно- та телефільмах. Створювані художником для оформлення спектаклів малюнки декорацій і костюмів, безперечно, є творами образотворчого мистецтва, тому є об'єктами авторського права і правової охорони. За ескізами, створеними художником, виготов­ляються декорації, шиються костюми. Відносини театрів з худож­никами-постановниками оформляються по-різному. В одних теат­рах на оформлення кожного спектаклю з художником укладається договір, в інших є штат своїх художників, які створюють ескізи де­корацій і костюмів у порядку службових обов'язків.

Належне виконання художником своїх обов'язків за договором художнього замовлення, а театральним художником — за трудовим договором вимагає тісної творчої співдружності з рсжисером-поста-новником. Художник зобов'язаний виконувати вказівки режисера, вносити необхідні виправлення і зміни в ескізи і макети до їх без­застережного прийняття керівництвом театру. Прийняту роботу ху­дожник зобов'язується виконати у строк і подати театру в частинах: спочатку чорнові малюнки і прикидки для виготовлення макета, потім подається сам макет і в останню чергу — ескізи костюмів чи декорацій.

Театральний художник своїми художніми роботами бере актив­ну участь у постановці спектаклю. У творчому успіхові спектаклю немала заслуга художника — автора художнього оформлення. За договором художник передає театру право використати свої твори

Аоговори у сфері інтелектуальної діяльності

16 4-4І*

401

тільки в театральних постановках, зберігаючи за собою решту ав­торських правомочностей. Використання зазначених творів за ме­жами театральної постановки визнається порушенням авторського права. Художник має право укласти видавничий договір на видан­ня створених ним ескізів театральних декорацій і костюмів у листівках, інших репродукціях і отримати за це винагороду неза­лежно від договору з театром. Водночас у договір з театром худож­ник може включити умову, за якою у разі повної відмови театру від роботи, шо перебуває у процесі виконання, через причини, що не залежать від театру і якості роботи художника, договір розрива­ється. Художник у такому разі залишає за собою одержаний аванс, він вважається відпрацьованим і поверненню не підлягає.

Якщо театр не використає протягом двох років від дати схвален­ня ескізів, то він зобов'язаний виплатити художнику авторську ви­нагороду повністю.

Певні особливості мають договори на використання творів обра­зотворчого мистецтва в кіно- та телефільмах. Чинний Закон Украї­ни «Про авторське право і суміжні права» визначає, що автори, твори яких увійшли як складова частина до аудіовізуального твору (як тих, що існували раніше, так і створених у процесі роботи над аудіовізуальним твором) зберігають авторське право кожний на свій твір і можуть самостійно використовувати його незалежно від аудіовізуального твору в цілому, якщо договором з організацією, яка здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи з продюсером аудіовізуального твору не передбачене інше.

Твори образотворчого мистецтва можуть бути використані в аудіовізуальному творі лише на підставі договору з художником. Цей договір близький до договору художника з театром.

Договори на використання у промисловості творів декоративно-прикладного мистецтва

Названі твори широко використовуються у промисловості і по­требують належного правового регулювання.

За договором про використання у промисловості творів декора­тивно-прикладного мистецтва автор зобов'язується передати або створити і передати твір декоративно-прикладного мистецтва для

РОЗДІЛ п

використання промисловому підприємству, яке зобов'язується ви­платити автору обумовлену договором винагороду.

Суб'єктами договору є автор твору і промислове підприємство У цьому аспекті автори творів декоративно-прикладного мистецтва поділяються на дві групи: штатні працівники підприємства і не­штатні, які трудовим договором з підприємством не зв'язані. Штат­ним вважається лише той автор, який пов'язаний трудовим догово­ром з тим підприємством, на якому він створив твір. Отже, для інших підприємств цей художник буде нештатним.

Об'єктом договору є твір декоративно-прикладного мистецтва, як один із видів образотворчого мистецтва. У спеціальній літературі і законодавстві визначення поняття «декоративно-прикладне мис­тецтво» немає. Є лише перелік творів, які прийнято вважати об'єк­тами декоративно-прикладного мистецтва. Питання про те, чи є даний твір об'єктом декоративно-прикладного мистецтва, вирішу­ють фахівці. Проте практика виробила певний перелік творів, що можуть бути визнані об'єктами декоративно-прикладного мистецт­ва. До цього переліку належать серветки, килими, хустки, взуття, одяг, вироби із шкіри, кісток, пластмаси; іграшки, значки, суве­ніри, вироби зі скла, фарфору, металу; ювелірні і галантерейні ви­роби тощо.

Зазначений перелік конкретизується такими критеріями: твори, що мають утилітарне, сувенірне або декоративне значення, відзнача­ються оригінальними художньо-естетичними властивостями. ¹ Права і обов'язки за цим договором складають його зміст. Як і за будь-яким авторським договором, автор зобов'язаний передати або створити і передати підприємству твір декоративно-прикладно­го мистецтва у визначені договором строки. На кожний твір скла­дається паспорт, в якому визначається тираж твору.

Відповідальність за порушення договору настає за загальними правилами цивільного права.

Договори на створення і використання об'єктів суміжних прав

Охорона суміжних прав виникла в Україні недавно — з прийнят­тям Закону України «Про авторське право і суміжні права» 23 груд­ня 1993 р. Тому належного досвіду у цій сфері ще немає, проте по-

Договори у сфері інтелектуальиЫ ліялмих ті

мпне істотне зростання кількості і значення об'єктів суміжних прав. Нові технічні можливості сприяють розвиткові видовищної індустрії, збільшується використання звукозаписів і відеозагіисш, набирають потужного розмаху використання теле- і радіопрограм.

11.3, Договори у сфері науково-технічної діяльності

Загальна характеристика договорів у сфері науково-технічної

діяльності

Значення прискорення науково-технічного прогресу в сучасних умовах важко переоцінити. Власне, розвиток науки, літературні мистецтва (гуманітарний прогрес) з одного боку, і науково-техніч­ний прогрес з іншого — це ніби два потужних крила, що приско­рюють соціально-економічний прогрес будь-якого суспільства, у тому числі Й України.

Прискорення науково-технічного прогресу можливе лише за умови безперервного створення і раціонального використання об'єктів промислової власності. Науково-технічна діяльність здійс­нюється переважно на договірних підставах. Адже переважна біль­шість об'єктів промислової власності створюється також на дого­вірних засадах, тобто на підставі договорів замовлення. Переважна більшість об'єктів промислової власності знову-таки створюється в порядку виконання трудового договору їх авторами. Але ж створен­ня об'єктів промислової власності в порядку виконання трудового договору — це і є створення об'єктів промислової власності на за­мовлення. На підставі якого договору створюються зазначені об'єк­ти — трудового чи цивільно-правового — це питання ще потребує свого дослідження, але створення об'єкта промислової власності в порядку виконання трудового договору чи завдання слід визнати створенням на замовлення.

Значно менша частина зазначених об'єктів створюється за ініці­ативою винахідників та авторів інших науково-технічних досяг­нень.

Отже, особливістю договірних відносин у сфері науково-техніч­ної діяльності є те, шо більшість об'єктів промислової власності

16*4-414

РОЗДІЛИ

створюється саме на основі договірних відносин. Твори науки, літе­ратури і мистецтва в значній частині створюються за ініціативою ав­торів.

Використання об'єктів промислової власності, як і творів науки, літератури і мистецтва, можливе лише на підставі відповідних дого­ворів. Проте договори на використання творів науки, літератури і мистецтва відрізняються від подібних договорів у сфері науково-технічної діяльності. Особливістю договірних відносин, змістом яких є використання зазначених об'єктів, є те, що договори на ви­користання об'єктів промислової власності можуть укладатися ли­ше за умови, що результати науково-технічної діяльності визнані в установленому порядку об'єктами промислової власності і, отже, об'єктами правової охорони. Тобто предметом договору на викори­стання того чи іншого об'єкта може бути лише той об'єкт, на який є охоронний документ — патент чи свідоцтво.

Це не означає, що договір на використання будь-якого іншого результату науково-технічної творчості, не захищеного охоронним документом, укладатися не може. Предметом договору на вико­ристання може бути будь-який результат науково-технічної твор­чості — захищений і незахищений охоронним документом, але при цьому слід мати на увазі, шо не захищений результат науково-технічної творчості може використовуватися і без договору з патен-товласником, і без виплати йому належної винагороди. Такий ре­зультат захищається не правом, а моральними засадами. Користу­вач, який поважає себе, не дозволить собі використовувати резуль­тат чужої творчої праці без згоди автора цього результату. Користу­вач, не обтяжений Нормами моралі, може собі дозволити таке ви­користання.

Все ж, на нашу думку, результат творчої діяльності, не захище­ний охоронним документом, є об'єктом права власності його твор­ця. Використання цього результату без дозволу його власника буде порушенням цивільного права.

Відмінною ознакою договорів у сфері науково-технічної діяль­ності, на відміну від авторських договорів, є те, що вони обов'яз­ково мають укладатися у письмовій формі. Але йдеться лише про договори на створення і використання об'єктів промислової влас­

_________Договори у сфері інтелектуальної ДІЯЛЬНОСТІ

ності. Чинне законодавство про промислову власність не містить

вимог шодо нотаріального засвідчення зазначених договорів.

Особливістю договорів на створення і використання об'єктів про­мислової власності слід визнати ще одну відмінність цих договорів від авторських. Авторські договори — це договори на створення і пе­редачу творів для використання. Часто це може бути один і той са­мий договір — договір на створення і передачу твору для викорис­тання. Подібні договори у сфері науково-технічної діяльності скла­даються, як правило, окремо — окремий договір на створення об'єк­та промислової власності і окремий договір на використання цього об'єкта. Результат науково-технічної творчості не може стати пред­метом договору на використання до його відповідної кваліфікації на­лежним державним органом. Як уже підкреслювалося, договір на ви­користання має опиратися на охоронний документ.

Новим приписом чинного законодавства України про промис­лову власність є припис про визначення розміру, порядку обчис­лення та строків виплати винагороди за використання об'єкта про­мислової власності. За раніше чинним законодавством ці питання встановлювалися лише в нормативному порядку. Нормативні акти визначали як обчислювати розмір винагороди, за які об'єкти скіль­ки платити, коли платити тощо. Чинне законодавство про промис­лову власність ці питання віддало на відкуп договірним сторонам. Вони самі мають визначати розмір винагороди, порядок її обчис­лення та строки виплати. Не можна стверджувати, що раніше існу­ючий порядок виплати винагороди був більш досконалий, але не можна погодитися і з тим, що існуючий нині порядок більш прос­тіший.

Накопичений досвід визначення розміру винагороди за викори­стання об'єктів промислової власності в Україні ще малий. Право­вих підстав для цього також недостатньо. Тому важко у договорі визначити розмір винагороди. У момент укладення договору ще не відомо, який позитивний ефект принесе використання об'єкта про­мислової власності, а саме цей факт є найбільш важливим для виз­начення розміру винагороди. Невідомо, якими будуть масштаби ви­користання об'єкта та інші параметри використання. Тому, на наш

РОЗДІЛ 11

погляд, для визначення розміру винагороди за використання об'єк­та промислової власності мають бути вироблені певні критерії.

Варто зазначити і те, що за загальним визнанням договори про створення і використання об'єктів промислової власності, безпе­речно, є цивільно-правовими. Проте з приводу того, до якого типу цивільно-правових договорів належать договори на створення і до­говори на використання об'єктів промислової власності, у спе­ціальній літературі до цього часу точиться дискусія. Одні їх розгля­дають як підрядні, інші — як авторські, ще ініші — як ліцензійні, а деякі — як абсолютно новий тип договорів. Не вникаючи в цю дискусію, все ж слід визнати, що договори на створення об'єкта промислової власності та супутні їм договори за своєю юридичною природою не є ліцензійними, так як і договори на використання цих об'єктів не є підрядними.

До особливостей договорів на створення об'єкта промислової власності слід віднести і те, що цим договорам передують інші до­говори, які є необхідною передумовою укладення договорів на створення об'єкта промислової власності. До них слід віднести, на­приклад, договір на інформаційне забезпечення науково-технічної діяльності та деякі інші. До договорів на створення об'єкта промис­лової власності близькими є договори на виконання науково-дослідних та проектних робіт.

Договори на створення об'єктів промислової власності

Договори на інформаційне забезпечення науково-технічної діяль­ності. Жоден розробник будь-якої науково-технічної проблеми, яку йому доручено розробити за договором чи службовим завданням, не розпочне виконання цього завдання, поки не буде мати належ­ної інформації, що стосується цієї проблеми. Йдеться не лише про одного розробника, а про групу чи цілий колектив. Якщо ж вико­нання такого завдання почнеться без належного інформаційного забезпечення, то результатом може бути винайдення велосипедно­го колеса. Тому кожен розробник ніколи не розпочинає роботу на голому місці, він у першу чергу має ознайомитися з тим, що було зроблено до нього у цій сфері, які досягнення вже є і чим вони не задовольняють замовника. Адже замовник на створення об'єкта промислової власності видає виконавцю завдання, в якому мають

_____ Договори у сфері інтелектуальної ДІЯЛЬНОСТІ

бути сформульовані сутність завдання, параметри, яким мас

відповідати майбутній об'єкт, визначаються основні тсхн»ко-еко-номічні характеристики об'єкта, очікувані результати від йото ви­користання, галузь і масштаби застосування тошо.

Від якості, розробки такого техніко-економічного завдання зале­жить успіх розробників, які мають чітко уявляти чого від них чека­ють.

Виходячи із поставлених перед розробниками завдань, треба сформулювати цілі інформаційного забезпечення. Вони можуть бу­ти різні — виявлення дійсного стану, технічного рівня, ефектив­ності від використання, недоліків тошо; які науково-технічні досяг­нення в цій галузі захищені патентами чи іншими охоронними до­кументами. Інформаційне забезпечення може мати своїм завдан­ням й інші цілі. Головне у тому, щоб інформація повністю задо­вольняла розробника.

Інформаційне забезпечення цієї науково-технічної розробки мо­же здійснюватися силами самого розробника. Проте здебільшого такі роботи виконуються за договором із спеціальними установами. Інформаційне забезпечення на договірній основі регулюється спе­ціальним Законом України «Про науково-технічну інформацію» від 25 червня 1993 р. Сторонами у договорі на інформаційне забезпе­чення можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, які виступа­ють як виконавцями, так і замовниками-споживачами. На стороні виконавця можуть бути фізичні та юридичні особи як творці і на-копичувачі науково-технічної інформації, виробники, власники, зберігані. На стороні замовника — споживачі (фізичні та юридичні особи) і посередники.

Об'єктом договору на інформаційне забезпечення є документо­вана на будь-яких носіях або публічно оголошувана вітчизняна і за­рубіжна науково-технічна інформація. Поняття науково-технічної інформації охоплює отримувані в процесі науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності результати, зафіксовані у формі, яка забез­печує їх відтворення, використання та поширення. Особливість на­уково-технічної інформації полягає в тому, що вона, з одного боку, є результатом науково-технічної творчої діяльності, а з іншого — за­

РОЗДІЛ п

безпечує ту ж саму науково-технічну творчу діяльність необхідними відомостями, даними. Складається постійно діючий процес само­відтворення.

Науково-технічна інформація відповідно до чинного законодав­ства є об'єктом права власності. Підставою виникнення права влас­ності на науково-технічну інформацію є створення науково-техніч­ної інформації своїми силами і за свій рахунок; виконання догово­ру про створення науково-технічної інформації; виконання будь-якого договору, що містить умови переходу права власності на ін­формацію до іншої особи.

Право власності на науково-технічну інформацію, створену на кошти державного бюджету, визначається державою як прийняттям загальних рішень, так і встановленням форм договорів між фінан­суючим державним органом і виконавцем робіт зі створення науко­во-технічної інформації. Науково-технічна інформація, шо є об'єктом права приватної власності або інших форм власності, мо­же переходити в державну власність у разі передачі її до відповідних державних банків даних, фондів або архівів на договірній основі.

Споживач науково-технічної інформації за договором несе від­повідальність за дотримання прав власника цієї інформації. Він не має права передачі одержаної науково-технічної інформації третій особі, якщо це не обумовлено договором між власником і спожи­вачем науково-технічної інформації.

Якщо науково-технічна інформація не відповідає визначеним договором параметрам, технічному рівню або якості, споживач має право вимагати від власника або посередника безплатного усунен­ня недоліків у погоджений строк.

До договору на інформаційне забезпечення розробників об'єктів промислової власності близько примикають договори на здійснен­ня патентного пошуку. Патентний пошук — це дослідження па­тентів чи інших охоронних документів, виданих до цього часу у тій чи іншій сфері. Цей пошук має охопити патенти, видані в усьому світі. Зрозуміло, що такий пошук є досить складною і тривалою ро­ботою, яка здійснюється на договірній основі і за визначену вина­городу. Сторонами в такому договорі можуть бути як фізичні, так і

Договори у сфері інтелектуальної діяльності

юридичні особи. Виконавцями за таким договором можуть бути як окремі висококваліфіковані фахівці, так і спеціалізовані установи.

Патентний пошук також є необхідною стадією або навіть пере­думовою створення об'єкта промислової власності. Без патентного пошуку починати розробку будь-якої науково-технічної проблеми також неприпустимо. Адже без такого пошуку можна не просто ви­найти уже запатентований об'єкт промислової власності, а й пору­шити чужі патентні права, що спричиняє негативні наслідки. Тому, не дивлячись на дороговизну та тривалість зазначеного пошуку, обійтися без нього ніяк не можна.

Об'єктом даного договору є не лише патенти та охоронні доку­менти, а й інші джерела інформації, шо можуть містити в собі відо­мості про будь-який об'єкт. Це численні джерела — наукова та спеціальна література, дисертації, матеріали наукових конференцій, виставки тощо.

Замовник патентного пошуку в договорі має визначити глибину цього пошуку, адже патенти мають досліджуватися не за весь час іс­нування патентної охорони об'єктів промислової власності. Такі дослідження мають бути здійснені лише за визначений замовником період від дати укладення договору і 20—30 чи більше років назад. При цьому слід мати на увазі, що об'єкти промислової власності мо­рально старіють дуже швидко — їх вік становить 7—10 років. Тому враховуючи досить високу ціну договору, період, який має бути охоплений патентним пошуком, не може бути невиправдано трива­лим.

Ціна договору визначається угодою сторін. Сторони несуть від­повідальність за порушення умов договору відповідно до норм ци­вільного законодавства.

Патентний пошук обов'язковий і при проведенні експертизи за­явок по суті на об'єкти промислової власності. Як відомо, кваліфі­каційна експертиза заявок здійснюється на прохання заявника чи іншої заінтересованої особи і за їх рахунок.

Патентний пошук необхідний також при здійсненні будь-яких науково-дослідних, дослідно-конструкторських та інших подібних робіт.

Слід зазначити, що подібні договірні відносини ще мало дослід-жені.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань інтелектуальної власності» від 21 грудня 2000 р. до зазначених законів внесені зміни, що стосуються експертизи заявок на об'єкти промислової власності по суті. Так, за цим Законом за­клад експертизи — уповноважений Установою державний заклад (підприємство, організація) для розгляду і проведення експертизи заявок.

\Слїд підкреслити, що заклад експертизи має своєю функцією не тільки проведення експертизи заявок по суті, а розгляд заявок вза-

бути будь-яке підприємство чи організація, яка за своїм профілем діяльності близька до науково-технічної діяльності. Отже, якщо цей заклад експертизи не входить до складу Установи, то для проведен­ня експертизи заявок остання з ним має укласти договір на здійс­нення розгляду та експертизи заявки. Таким закладом можуть бути різні державні підприємства і організації. Засад договірних відносин з ними поки що не розроблено, але зрозуміло, що договірні відно­сини між Установою і закладом експертизи — це цивільно-правові відносини, тому на них поширюються правила цивільно-правових договорів.

Сторонами у цьому договорі є Установа і заклад експертизи, яким може бути будь-яке державне підприємство чи організація.

Об'єктом договору є заявка на будь-який об'єкт промислової власності, її розгляд та експертиза. Безперечно, цей договір є плат­ним. Він має бути виконаним у визначені договором строки. Сто­рони несуть цивільно-правову відповідальність за порушення умов договору. Ошвтщ .договорів є те, що рішення, прийняте закладом експертизи, набуває чинності лише за умови за­твердження його Установою в установленому порядку.

Отже, за якість розгляду заявок та проведення експертизи перед заявниками відповідальність несе Установа, а не заклад експертизи.

входити до складу Установи, це може