Право інтелектуальної власності академічний курс

Вид материала

Документы

Содержание Припинення правової охорони Припинення правової охорони інтелектуал Припинення правової охорони інтелектуальної власності

Подобный материал:

• Цивільний кодекс україни, 363.3kb.
• Введення. Основні поняття, терміни інтелектуальної власності. Інститут комерційної, 191.81kb.
• План 1 Поняття та види інтелектуальної власності. 2 Право інтелектуальної власності, 294.24kb.
• Право інтелектуальної власності на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту,, 91.94kb.
• Тема: Оцінка права інтелектуальної власності, 156.65kb.
• Книга четверта, 412.18kb.
• Загальні положення про право інтелектуальної власності, 78.47kb.
• Практика розгляду судами справ про злочини проти власності, 389.02kb.
• Набуття прав інтелектуальної власності та використання об’єктів права інтелектуальної, 89.37kb.
• Загальний план проведення науково-практичних конференцій, семінарів, нарад та інших, 128.21kb.

Припинення правової охорони інтелектуальної власності

ими

353

Викликає певний сумнів і друга підстава визнання патенту не­дійсним. Нею є наявність у формулі винаходу чи корисної моделі ознак, яких не було у поданій заявці, а також наявність у сукуп­ності суттєвих ознак промислового зразка ознак, яких не було у по­даній заявці. Про цю підставу можна сказати те саме, що було ска­зано про попередню підставу. Ті патенти, що були видані під від­повідальність заявників, покладають відповідальність на патенто-власннків за визнання таких патентів недійсними за наведеною підставою. У заявці на видачу патенту на об'єкт промислової влас­ності заявники стверджували, що їх заявка відповідає всім вимогам закону. Якщо виявлялась невідповідність у формулі винаходу чи корисної моделі, а також наявність у сукупності суттєвих ознак промислового зразка ознак, яких не було у заявці, то у цьому ви­нен сам заявник, оскільки Установа експертизи заявки по суті на зазначені об'єкти промислової власності не проводить. У такому разі негативні наслідки визнання патенту недійсним мають покла­даються на заявника чи патентовласника.

Що стосується патенту на винахід, що видається на підставі ек­спертизи заявки по суті, то в такому разі мають наставати ті самі наслідки, що і за попередньою підставою. Зазначені негативні на­слідки мають покладатися на Установу.

У таких випадках також можуть настати досить серйозні негативні наслідки. Як бути, наприклад, коли патентовласник вигідно продав свій патент чи відчужив його іншим способом. У момент укладення договору купівлі-продажу чи будь-якої іншої угоди патент був дійс­ним. Після укладення такої угоди Установа оголошує про недійс­ність патенту. На якій підставі визнавати договір купівлі-продажу чи будь-якої іншої угоди недійсними чи розірваними? Адже продавець патенту діяв добросовісно. Неправомірних дій він не виявив. То хто має нести ці негативні наслідки? З чиєї вини вони сталися? Чому во­ни мають покладатися важким тягарем на продавця? Лише тому, що чиновники Установи припустилися професійної помилки. За вину своїх працівників відповідальність несе установа, в якій вони пра­цюють.

Отже, правове регулювання таких відносин потребує істотного

вдосконалення.

РОЗДІЛ 10

Третя підстава визнання патенту недійсним стосується патенту­вання об'єктів промислової власності в іноземних державах. За своєю суттю зазначена підстава є покаранням патентовласника за порушення правил зарубіжного патентування об'єктів промислової власності. Стаття 38 Закону України «Про охорону прав на винахо­ди і корисні моделі» встановлює порядок патентування винаходу (корисної моделі) в іноземних державах. Відповідно до цього будь-яка особа має право запатентувати об'єкт промислової власності в іноземних державах. До подання заявки на одержання охоронного документа на об'єкт промислової власності в орган іноземної дер­жави, у тому числі міжнародної заявки, заявник зобов'язаний по­дати спочатку заявку до Установи і повідомити її про наміри здійс­нити таке патентування. У разі відсутності заборони протягом трьох місяців від дати надходження цього повідомлення до Установи за­явку на одержання патенту на об'єкт промислової власності може бути подано до органу іноземної держави.

Установа в необхідних випадках може дозволити запатентувати об'єкт промислової власності в іноземних державах раніше зазна­ченого строку.

Якщо визначений законом порядок патентування об'єкта про­мислової власності в іноземних державах буде порушено, то в тако­му разі патент України може бути визнано недійсним.

Наведена підстава також видається сумнівною. Якщо у двох по­передніх підставах визнання патенту недійсним йшлося про певну невідповідність виданого патенту вимогам закону, то остання під­става відповідність об'єкта промислової власності вимогам закону сумніву не піддає. Вона має метою лише покарання заявника, па­тентовласника чи будь-яку іншу особу, яка бажає запатентувати об'єкт за кордоном за порушення порядку в іноземних державах.

Те, що порушення порядку патентування мало місце, сумніву не викликає. Викликає сумнів норма, якою встановлений такий поря­док патентування в іноземних державах. Відповідно до Закону Ук­раїни «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та інших патентних законів України суб'єкт права на об'єкт промислової власності стає власником цього об'єкта з усіма наслідками, що з цього випливають. Згідно зі ст. 41 Конституції України власник, у

_Припинення правової охорони інтелектуальної власності

23*4-414

355

тому числі і на об'єкт промислової власності, має право розпоряд­жатися своєю власністю на свій розсуд. Патентування свого резуль­тату творчої діяльності в іноземних державах це і є розпорядження своєю промисловою власністю. Постає резонне питання: чому Ус­танова має забороняти власнику об'єкта промислової власності роз­порядитися ним на свій розсуд? Якщо дане патентування за кордо­ном об'єкта промислової власності виходить за межі державних інтересів, то очевидно необхідно зробити так, шоб інтереси держа­ви і патентовласника збігалися, а не суперечили один одному.

Патентні закони України досить чітко регламентують порядок визнання патенту недійсним. Зазначений порядок визнання патен­ту недійсним передбачає дві стадії розгляду заперечення проти ви­дачі патенту. Протягом шести місяців від дати публікації відомо­стей про його видачу будь-яка особа може подати до Апеляційної палати заперечення проти видачі патенту. Строк оскарження видачі патенту до Апеляційної палати може бути продовжений, але не більше ніж на шість місяців. За його продовження сплачується встановлений збір. Апеляційна палата має розглянути подане запе­речення протягом чотирьох місяців від дати його надходження.

Якщо ж заперечення було подане проти видачі деклараційного патенту, Апеляційна палата має розглянути це заперечення протя­гом чотирьох місяців від дати надходження експертного висновку про відповідність об'єкта промислової власності умовам патенто-здатності.

Власник патенту і особа, яка подала заперечення, мають право брати участь у розгляді заперечення в Апеляційній палаті. Для цьо­го власнику патенту надається можливість ознайомитися з мате­ріалами заперечення.

Рішення Апеляційної палати щодо заперечення проти видачі па­тенту може бути оскаржено до суду. Патентні закони України не визначають строку, протягом якого рішення Апеляційної палати можна оскаржити до суду. Це означає, що заперечення проти ви­дачі патенту на об'єкт промислової власності може бути подано до суду протягом всього строку чинності патенту.

Але може статися так, що протягом шести місяців до Апеляцій­ної палати заперечення проти видачі патенту не надійшло. У тако-

РОЗДІЛ 10

му разі патент може бути визнано недійсним лише у судовому по­рядку.

Порядок оскарження видачі патенту до Апеляційної палати та порядок продовження строку оскарження встановлюється Устано­вою.

Оскарження до суду може мати місце і при видачі деклараційно­го патенту на об'єкт промислової власності. У разі надходження та­кої скарги суд може призначити експертизу щодо відповідності ос­порюваного об'єкта умовам патентоздатності. Зазначена експерти­за провадиться лише Установою, яка дає свій висновок про відпо­відність чи невідповідність оспорюваного об'єкта умовам патенто­здатності будь-якій особі, за клопотанням якої має бути проведена кваліфікаційна експертиза. Кваліфікаційна експертиза провадиться Установою за рахунок особи, яка порушила клопотання про її про­ведення.

Рішення Апеляційної палати чи суду оголошується в офіційно-¹ му бюлетені Установи. Патент чи його частина, які визнані недійс­ними, вважаються такими, що не набрали чинності від дати публі­кації відомостей про видачу патенту.

Особливість визнання реєстрації компонування інтегральної мікросхеми недійсною полягає в тому, що заперечення проти реєстрації компонування ІМС Апеляційна палата має розглянути протягом шести місяців (а не чотирьох, як це передбачено іншими патентними законами України).

Свою особливість має визнання недійсним патенту на сорт. За­кон України «Про охорону прав на сорти рослин» передбачає таку підставу для визнання патенту на сорт недійсним, якої, на жаль, не знають інші патентні закони України. Ця підстава була передбаче­на і радянським законодавством про винахідництво. Йдеться про таку підставу як неправильне зазначення в патенті автора (співав­торів) сорту або власника патенту.

За цією підставою патент на сорт може бути визнано недійсним, якщо в патенті будуть зазначені особи, які не брали участі у виве­денні сорту, або присвоїли собі авторство на даний сорт, примуси­ли автора включити ту чи іншу особу до співавторства тощо. Такі порушення можуть бути різноманітними. Власне, у цьому разі спір

Припинення правової охорони інтелектуал

виникає про авторство на сорт. Такий спір розглядається лише у

судовому порядку.

Відсутність наведеної підстави для визнання патенту недійсним в інших патентних законах України зовсім не означає, шо за цією підставою патент на інші об'єкти промислової власності не може бути визнаний недійсним. У такому разі патент може бути визна­ний недійсним за результатами розгляду спору про авторство, який розглядається лише у судовому порядку.

Визнання патенту недійсним автоматично спричиняє визнання недійсними усіх договорів, укладених на підставі патенту. Це поро­джує низку негативних наслідків, про що йшлося вище. З моменту публікації відомостей про визнання патенту недійсним особисті ле-майнові і майнові права патентовласників вважаються такими, шо не набрали чинності.

10.3. Припинення правової охорони засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг

Як уже зазначалося, свідоцтвами про реєстрацію охороняються право на комерційне найменування (фірму), право на торговельну марку, а також право на географічне зазначення походження то­варів.

Закону України про комерційні найменування поки що немає, але є ЦК України, який передбачає припинення правової охорони зазначеного права (ст. 491 цього Кодексу).

Право на комерційне найменування може бути припинене дост­роково за волею суб'єктів цього права. Вони у будь-який час мо­жуть відмовитися від подальшого використання свого комерційно­го найменування. Це право може припинитися також у зв'язку з припиненням діяльності фірми і виключенням її з реєстрів юри­дичних осіб. Однією із підстав припинення права на комерційне найменування може бути перехід фірми до іншого володільця, який не бажає користуватися найменуванням фірми. Це є також відмо­ва від використання комерційного найменування.

Основним із способів припинення правової охорони фірми все ж варто визнати припинення діяльності самої фірми, що спричиняє

РОЗДІЛ 10

і припинення охорони фірми. Правова охорона комерційного най­менування може також бути припинена рішенням суду.

У зв'язку з цим на практиці нерідко постає питання про право­ву долю комерційного найменування (фірму), правова охорона яко­го з тих чи інших причин припинилася. За загальним правилом та­ке найменування може бути використане будь-якою юридичною особою. І все ж право на використання комерційного найменуван­ня, охорона якого припинилася, може бути надане з певними за­стереженнями. Таке використання комерційного найменування не повинне вводити в оману інших учасників цивільного обороту.

10.4. Припинення правової охорони торговельної марки

Правова охорона торговельної марки також може припинитися шляхом припинення дії свідоцтва або визнання свідоцтва недійс­ним.

Припинення дії свідоцтва може мати місце лише достроково, ад­же чинність свідоцтва на торговельну марку за чинним законодав­ством будь-яким конкретним строком не обмежена. Дострокове припинення правової охорони торговельної марки не відрізняється якоюсь оригінальністю від дострокового припинення правової охо­рони об'єктів промислової власності. Так само власник свідоцтва може у будь-який час відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Установи. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в офіційному бюле­тені Установи.

Дія свідоцтва припиняється у разі несплати збору за продовжен­ня строку його дії; Документ про сплату збору за кожне продовжен­ня строку дії свідоцтва має надійти до Установи до кінця поточно­го періоду строку дії свідоцтва за умови сплати збору протягом двох останніх його місяців.

Проте і для власників свідоцтва законодавство України Про інте­лектуальну власність надає певну пільгу. Власник свідоцтва може сплатити зазначений збір і після закінчення останнього періоду строку дії свідоцтва, але за таких умов: збір має бути сплаченим і документ про його сплату має надійти до Установи протягом шее­

_Припинення правовоГ охорони інтелектуальної власності

ти місяців після закінчення оплаченого строку. Розмір зазначеного

збору збільшується на 50 відсотків.

У разі несплати збору за продовження дії свідоцтва останнє при­пиняє свою чинність з першого дня періоду строку дії свідоцтва, за

який збір не сплачено.

Особливістю припинення дії свідоцтва на торговельну марку є також і те, що Його чинність може припинитися на підставі рішен­ня суду чи господарського суду у зв'язку з перетворенням марки у позначення, шо стало загальновизнаним як позначення товарів і послуг певного виду після подання заявки. Наведена норма власти­ва лише охороні прав на торговельну марку.

На торговельну марку поширюється також норма про припи­нення правової охорони у зв'язку з тривалим невикористанням марки.

Визнання свідоцтва недійсним є ще одним способом припинен­ня правової охорони знака. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» передбачає дві підстави для визнання свідоцтва недійсним:

— невідповідність зареєстрованої марки умовам надання право­вої охорони;

— наявність у свідоцтві елементів зображення марки та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці.

Протягом шести місяців від дати публікації відомостей про ви­дачу свідоцтва будь-яка особа може звернутися до Апеляційної па­лати із цим запереченням проти видачі свідоцтва. Апеляційна па­лата зобов'язана розглянути подане заперечення протягом шести місяців від дати його надходження. Власник свідоцтва має право ознайомитися із цим запереченням, а також брати участь у його розгляді Алеляційною палатою. Заперечення розглядається у межах мотивів, що містяться в ньому. Автор заперечення також має пра­во брати участь у його розгляді. Рішення Апеляційної палати щодо заперечення може бути оскаржене до суду.

Якщо протягом шести місяців від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва ніякого заперечення не надійшло, свідоцтво на торговельну марку може бути визнане недійсним лише у судовому порядку.

РОЗДІЛ 10

Свідоцтво чи його частина, визнані в установленому порядку недійсними, вважаються такими, шо не набрали чинності від дати подання заявки.

Закон не містить відповіді на запитання, чи підлягають відшко­дуванню витрати заявника, понесені ним на реєстрацію знака.

Певну специфіку має припинення охорони прав інтелектуальної власності на географічне зазначення походження товарів відповідно до Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» (ст. 19). Зазначений Закон визнає недійсною або припине­ною саме правову охорону кваліфікованого географічного зазна­чення, а не свідоцтво, що засвідчує право на таку охорону. Але суть від цього не міняється — охорона права на кваліфіковане геогра­фічне зазначення може достроково припинитися або бути визна­ною недійсною. Тим більше, що й закон говорить про визнання реєстрації недійсною або про припинення чинності реєстрації.

Як уже зазначалося, правова охорона надається лише географіч­ному зазначенню походження товарів, отже і припинення правової охорони має місце лише щодо географічних зазначень.

Закон визначає підстави для визнання правової охорони на гео­графічне зазначення походження товару недійсною і підстави для припинення правової охорони на цей самий об'єкт.

Правова охорона географічного зазначення походження товару визнається недійсною на підставі визнання недійсною реєстрації цього зазначення.

Правова охорона географічного зазначення походження товару припиняється на підставі припинення дії реєстрації цього зазна­чення.

Визнання реєстрації географічного зазначення походження то­вару та (або) права на використання цього зазначення недійсними можуть мати місце за таких умов:

1. Реєстрація географічного зазначення походження товару може бути визнана судом недійсною у разі його невідповідності умо­вам надання правової охорони.

Визнані недійсними реєстрація географічного зазначення похо­дження товару або права на використання цього зазначення визна­ються такими, шо не набрали чинності.

_Припинення правової охорони інтелектуальної власності

2. Реєстрація права на використання географічного зазначення по­ходження товару може бути визнана судом недійсною, якшо іо­на була здійснена з порушенням вимог, встановлених Законом Визнання недійсними реєстрації права на використання геогра­фічного зазначення походження товару та свідоцтва, шо посвідчує це право, вважаються такими, що не набрали чинності.

Закон передбачає також підстави для припинення дії реєстрації географічного зазначення походження товару та охорони права на його використання. Такими підставами можуть бути втрата харак­терних для даного географічного місця умов і можливостей виго­товлення товару, описаного в Реєстрі, а також визнання цього за­значення видовою назвою товару. Видова назва товару — це засто­совувана у назві товару назва географічного місця, в якому спочат­ку товар цього виду вироблявся, яка згодом стала загальновжива­ною в Україні як позначення (назва) певного виду товару безвід­носно до конкретного місця його походження.

Дія реєстрації географічного зазначення походження товару, пов'язаного з географічним місцем в іноземній державі, припиня­ється також у зв'язку з припиненням правової охорони цього зазна­чення в країні походження.

Закон визначив також підстави для припинення права на вико­ристання зареєстрованого географічного зазначення походження товару. Такими підставами є:

— рішення суду про припинення права у зв'язку із втратою то­варом особливих властивостей або інших характеристик, описаних у Реєстрі. У цьому разі право припиняється від дати постановлено­го судового рішення. За рішенням суду про припинення дії реєст­рації право припиняється від дати припинення дії реєстрації;

— ліквідація юридичної особи або смерть фізичної особи, яка є власником свідоцтва;

— подання власником свідоцтва заяви до Установи про відмову від права на використання цього зазначення. Право припиняється від дати офіційної публікації відомостей про це;

— несплата збору за продовження строку дії свідоцтва. Право припиняється з першого дня наступного строку, за який збір не за­плачено.

РОЗДІЛ 10

Визнання реєстрації та відповідного свідоцтва недійсними про­вадиться у судовому порядку.

Будь-яка особа має право звернутися до суду з позовом про ви­знання недійсними реєстрації та свідоцтва або про припинення їх дій, про уточнення описаних у Реєстрі характеристик товару чи уточнення витовідноеті географічного зазначення походження то­вару його географічному місцю, а також про визнання зареєстрова­ного географічного зазначення походження товару видовою назвою.

На підставі рішення суду Установа вносить відповідні зміни до Реєстру чи Переліку видових назв товарів, про що публікується в офіційному бюлетені Установи.

Виклавши порядок припинення правової охорони об'єктів інте­лектуальної власності, можна дійти висновку, що підстави для до­строкового припинення правової охорони об'єктів інтелектуальної власності не викликають сумнівів у їх доцільності й обгрунтованості. Щодо визнання правової охорони зазначених об'єктів недійсною, а також визнання недійсною реєстрації засобів індивідуалізації учас­ників цивільного обороту, товарів і послуг, то деякі з підстав наво­дять на певні роздуми. Не всі підстави можна визнати доцільними і виправданими, особливо щодо наслідків у разі визнання охорони недійсною. Патентні закони України залишають ряд питань без від­повіді. Основне з них — хто має нести невиправдані витрати у зв'яз­ку з визнанням правової охорони об'єктів інтелектуальної власності недійсною. Зазначені наслідки можуть бути досить серйозними.

Важко погодитися з тим, що у разі визнання правової охорони недійсною, остання не притшняється, а визнається такою, що не набрала чинності. Але ж така охорона може тривати п'ять—десять років і вона зумовила виникнення ряду правових наслідків, з яки­ми не можна не погодитися. Проте законодавство проголошує її та­кою, якої взагалі не було. Визнавати те, що було, таким, що його ніби й не було, просто не можна.

Припинення правової охорони інтелектуальної власності

Питання для контролю

1. Скасування і припинення правової охорони інтелектуальної

власності.

2. Визнання недійсними охоронних документів на об'єкти про­мислової власності.

3. Припинення правової охорони об'єктів промислової влас­ності.

4. Припинення правової охорони об'єктів авторського права і суміжних прав.

5. Припинення правової охорони засобів індивідуалізації учас­ників цивільного обороту, товарів і послуг.

_{РОЗДІЛ 11}

Договори у сфері інтелектуальної ДІЯЛЬНОСТІ

11.1. Загальні положення

Договори у сфері інтелектуальної діяльності мають відповідати загальним цивільно-правовим вимогам до договорів. Передусім договором визнається угода двох або більше осіб, шо спрямована на виникнення, зміну чи припинення правовідносин між ними. Тобто(договір — це угода про виникнення, зміну чи припинення їхніх прав і обов'язків. У договорі виражається воля його двох сто­рін, що має збігатися. Договір є одним із видів правочинів, а саме: двостороннього правочину, в якому виникнення, зміна чи припи­нення прав і обов'язків настає лише на підставі волевиявлення обох сторін.

Майже всі майнові відносини в умовах ринкової економіки опо­середковуються договором.

У правовому регулюванні майнових відносин договір у будь-яко­му суспільстві є не просто найбільш ефективним засобом такого регулювання, а й найбільш поширеним засобом. В умовах ринко­вої економіки він є єдиним правовим інструментом упорядкування майнових відносин. Його функції досить різноманітні.

Вимоги, встановлені чинним цивільним законодавством до до­говірних відносин, стосуються і договорів, шо укладаються у сфері правової охорони інтелектуальної власності. Вони мають укладати­ся лише дієздатними особами в установленій законом формі, пред­метом їхнього регулювання мають бути майнові відносини, що грунтуються на законній основі.