Право інтелектуальної власності академічний курс

Вид материала

Документы

Содержание Контроль за діяльністю організацій колективного управління здійснює орган, що зареєстрував дану організацію. Організації колективного управління зобов'язані надавати Уста­нові таку інформацію 13.3. Управління майновими правами суб'єктів промислової власності В Україні збереглися рештки організаційних правових засад діяльності цього Товариства. Безперечно, його корисна діяльність має б Обов'язки патентного повіреного.

Подобный материал:

• Цивільний кодекс україни, 363.3kb.
• Введення. Основні поняття, терміни інтелектуальної власності. Інститут комерційної, 191.81kb.
• План 1 Поняття та види інтелектуальної власності. 2 Право інтелектуальної власності, 294.24kb.
• Право інтелектуальної власності на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту,, 91.94kb.
• Тема: Оцінка права інтелектуальної власності, 156.65kb.
• Книга четверта, 412.18kb.
• Загальні положення про право інтелектуальної власності, 78.47kb.
• Практика розгляду судами справ про злочини проти власності, 389.02kb.
• Набуття прав інтелектуальної власності та використання об’єктів права інтелектуальної, 89.37kb.
• Загальний план проведення науково-практичних конференцій, семінарів, нарад та інших, 128.21kb.

_ Колективне управління майновими правами

30*4-414

467

Подібного роду організації створені у більшості країн світу. Створені і міжнародні організації, шо здійснюють охорону прав суб'єктів інтелектуальної власності. Наприклад, чинне законодавст­во Німеччини передбачає обов'язкове створення організацій, які б забезпечували захист авторських прав. Подібного роду організації Франції надають істотну допомогу авторам, композиторам, продю­серам віком за 55 років. Ці самі організації надають матеріальну до­помогу авторам, доходи яких з тих чи інших причин знизилися, оп­лачують усі витрати на лікування. Такі організації створені у бага­тьох інших країнах світу. У багатьох країнах створені організації для захисту прав виконавців. Вони збирають і розподіляють гонорари відповідно до прав виконавців. У деяких країнах створюються ко­лективні організації, що регулюють відносини між організаціями виконавців і організаціями виробників фонограм.

Такі самі функції виконують організації, створені на міжнарод­ному рівні — Незалежна міжнародна асоціація кінопродюсерів, Міжнародна організація акторів, Міжнародна організація музи­кантів.

Укладаються колективні угоди з організаціями масового мовлен­ня, що мають своїм завданням передусім захистити права вико­навців за рахунок обмеження так званого часу голки. Цим понят­тям визнається час використання комерційних записів для радіо­мовлення. Цей час за загальним правилом визначається на тиж­день. Обмеження часу голки має метою захистити інтереси вико­навців шляхом забезпечення включення в програми радіомовлення «живого» голосу виконавця. У цьому заінтересовані як самі вико­навці, так і слухачі.

У багатьох країнах створюється кілька систем колективного уп­равління майновими правами авторів. Можуть бути загальні ор­ганізації, що здійснюють захист прав авторів різних жанрів і видів, а можуть створюватися організації для захисту прав авторів якогось одного виду творчості. У разі дії кількох подібних організацій вони мають чітко розмежувати свою компетенцію. За загальним прави­лом організації з управління майновими правами авторів на колек­тивній основі налагоджують контакти з подібними зарубіжними ор­ганізаціями та організаціями, які слідкують за виконанням міжна-

РОЗДІЛ 1 з

роли і їх конвенцій і двосторонніх угод. Організації з колективного управління майновими правами авторів однієї країни на підставі відповідних договорів можуть доручати подібній зарубіжній ор­ганізації виконання окремих доручень шодо захисту прав і інтересів авторів за кордоном.

Зазначені організації здійснюють контроль за використанням об'єктів інтелектуальної власності і своєчасною виплатою винаго­роди як усередині своєї країни, так і за кордоном, адже самі автори такої можливості не мають. Ці організації всілякими способами сприяють створенню сприятливих умов для найбільш раціонально­го використання об'єктів інтелектуальної власності. Вони покли­кані доступними їм засобами сприяти розвитку всіх видів творчості.

До розпаду колишнього СРСР в Україні не було подібних ор­ганізацій, їх функції виконували творчі спілки, які за своїм харак­тером були професійними об'єднаннями творчих працівників і ви­конували функції профспілок. Творчі працівники були заінтересо­вані у членстві таких об'єднань, оскільки вони надавали істотну ма­теріальну допомогу своїм членам. Тому доступ до таких об'єднань був досить обмеженим. Фактично майновими правами авторів уп­равляла держава в особі таких творчих об'єднань.

Створення організацій, що управляють майновими правами ав­торів на колективній основі, може істотно впливати на процес роз­витку будь-якого виду творчості шляхом створення сприятливих умов.

13.2. Колективне управління майновими правами інтелектуальної власності за типовим законом ВОІВ

Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) розроби­ла проект закону про авторські права для країн СНД — Типовий закон про авторське право і суміжні права (примірне положення про охорону творів науки, літератури і мистецтва, виконань, фоно­грам, передач організацій мовлення). Цей Типовий закон пропонує конкретні правові засади щодо створення та існування організацій з управління майновими правами авторів. Принциповим положен­ням є те, які зазначені організації створюються самими авторами та

Колективне управління майновими правами

особами, що мають авторські і суміжні права. Зазначені організації діють у межах лише тих повноважень, якими їх ішілили засновни­ки. За своїм характером організації з управління майновими права­ми авторів є некомерційними. Вони не можуть свою діяльність ба­зувати на меті одержання прибутків від своєї діяльності. Повнова­ження, якими наділяються зазначені організації, передаються їм ав­торами та іншими особами, які мають авторські або суміжні права, у формі лише письмових договорів. Обмеження, передбачені анти-монопольним законодавством, не поширюються на діяльність цих організацій.

Отже, автори творів науки, літератури і мистецтва, виконавці,

виробники фонограм, відеограм та інші володільці авторських і су­міжних прав з метою практичного здійснення належних їм майно­вих прав (публічного виконання, сповіщення в ефір чи по кабелю, відтворення твору шляхом механічного магнітного та іншого запи­су, репродрукування тошо) вправі створювати на визначених заса­дах організації, що мають своїм завданням управляти майновими правами авторів і осіб, які мають авторське право, на колективній основі.

Допускається утворення окремих організацій, що управляють певними категоріями майнових прав певних категорій суб'єктів ав­торського права і (або) суміжних прав, або організацій, шо управ­ляють різними майновими правами в інтересах різних категорій суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Організації, що управляють майновими правами авторів на ко­лективній основі (організації колективного управління), створю­ються самими суб'єктами авторських і суміжних прав і набувають статусу юридичної особи від дня їх реєстрації в загальному поряд­ку, встановленому для реєстрації громадських (некомерщйних) ор­ганізацій. Організація колективного управління після її державної реєстрації зобов'язана протягом ЗО днів стати на облік в Установі. Про облік організацій колективного управління Установа здійснює публікацію у своєму офіційному бюлетені.

Компетенція зазначених організацій визначається тими повно­важеннями, які їм передали суб'єкти авторських і суміжних прав. На підставі переданих організаціям повноважень розробляється і в

РОЗДІЛ 13

установленому порядку затверджується статут організації. Він має обов'язково містити лише ті положення, шо відповідають чинному законодавству. Відмова у реєстрації може мати місце у разі пору­шення вимог чинного законодавства.

Керівництво діяльністю зазначених організацій, визначення ос­новних напрямів їх діяльності у межах закону визначаються лише загальними зборами суб'єктів авторських і суміжних прав, майно­вими правами яких управляє дана організація. Вищим органом та­кої організації є збори її учасників, які визначають розмір винаго­роди й умови видачі ліцензій користувачам, способи розподілу і ви­плати зібраної винагороди, вирішують інші принципові питання.

Контроль за діяльністю організацій колективного управління здійснює орган, що зареєстрував дану організацію.

Отже, договори, на підставі яких суб'єкти авторських і суміжних прав передають повноваження на управління своїми майновими правами, можуть бути віднесені до типу договорів доручення. Слід зазначити, що ці договори, зважаючи на їх недавнє виникнення, ще не піддавалися науковому дослідженню, проте вони існують. Сто­ронами у такому договорі, з одного боку, є суб'єкти авторських і суміжних прав, тобто фізичні особи. Але свої повноваження можуть передавати зазначеним організаціям і юридичні особи, які через ті чи інші причини стали суб'єктами авторських і суміжних прав. З іншого боку, стороною даного договору може бути тільки юридич­на особа, яка управляє майновими правами суб'єктів авторських і суміжних прав на колективній основі.

Об'єктом договору на управління майновими правами є суб'єк­тивні права суб'єктів авторських і суміжних прав. Обсяг прав, що передаються зазначеним організаціям, визначається самими суб'єк­тами авторських і суміжних прав. На основі переданих прав визна­чаються основні функції і завдання організацій з управління майно­вими правами авторів. Основними завданнями і функціями зазна­чених організацій можуть бути: пропагування і реклама творів на­уки, літератури і мистецтва широкій громадськості, підприємцям та будь-яким іншим особам для використання; укладання ліцензійних договорів з користувачами, здійснення контролю за користуванням зазначеними творами; підготовка зразкових договорів на викорис­

_Колективне управління майновими правами

тання творів чи об'єктів суміжних прав; збір гонорарів за викорис­тання творів та їх розподіл; юридичне консультування авторів та ін­ших суб'єктів авторських і суміжних прав; збір інформації про ви­користання або можливе використання творів чи об'єктів суміжних прав. До наведеного переліку варто віднести і налагодження ділових контактів з творчими спілками та благодійними фондами; створен­ня банку даних про авторів, суб'єктів суміжних прав, можливих ко­ристувачів як вітчизняних, так і зарубіжних. Для здійснення остан­ньої функції організація повинна виявляти можливих користувачів за кордоном, вивчати кон'юнктуру ринку творів та об'єктів суміж­них прав. З цією метою відповідними зарубіжними організаціями укладаються угоди про взаємне представництво ділових інтересів. Коло таких інтересів може бути досить широким — публічний по­каз і публічне виконання, звуко- і відеокопіювання, використання комп'ютерних програм, баз даних та інших об'єктів авторських і суміжних прав.

Відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 11 липня 2001 р. організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі одержаних від них повноважень такі

функції:

а) погоджувати з особами, які використовують об'єкти авторсь­кого права і (або) суміжних прав, розмір винагороди під час укла­дення договору;

б) укладати договори про використання прав, переданих в уп­равління;

в) збирати винагороду за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав у випадках і на підставах, передбачених

цим Законом;

г) розподіляти і виплачувати зібрану винагороду суб'єктам ав­торського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управ­ляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону;

д) здійснювати інші дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для охорони прав, управління якими здійснює ор­ганізація;

РОЗДІЛ 13

Організації колективного управління можуть управляти на тери­торії України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іно­земними організаціями, у тому числі й про взаємне представництво інтересів.

Організації колективного управління можуть доручати на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями управляти на колективній основі за кордоном майновими правами українських суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі й про взаємне представництво інтересів.

На основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

При здійсненні своїх функцій організації колективного управ­ління повинні діяти лише у межах наданих їм повноважень, чинно­го законодавства України, принципів взаємності і справедливості. При укладанні ліцензійних договорів з користувачами мають бути чітко визначені відповідні способи використання творів науки, лі­тератури і мистецтва та об'єктів суміжних прав. Умови надання лі­цензій мають бути однаковими для всіх користувачів однієї кате­горії. Зазначені організації не можуть відмовити тому чи іншому користувачеві у наданні ліцензії.

Особливістю укладання ліцензійних договорів організаціями ко­лективного управління є те, що вони мають право видавати ліцензії на використання об'єктів авторського права чи суміжних прав не лише тих авторів та інших суб'єктів авторського чи суміжних прав, які передали цій організації своє повноваження, а й тих, які не пе­редавали своїх повноважень організації. Тобто будь-який автор, йо­го правонаступники, спадкоємні та інші володільці авторських чи суміжних прав, що охороняються чинним законодавством, має пра­во передати здійснення своїх майнових прав такій організації. За­значена організація зобов'язана взяти на себе здійснення цих прав на колективній основі, якщо управління такою категорією прав належить до статутної діяльності цієї організації.

_Колективне управління майновими правами

Усі можливі майнові конфлікти суб'єктів авторських чи суміж­них прав, що виникають у зв'язку з використанням об'єктів автор­ського права чи суміжних прав, до користувачів, мають бути врегу­льовані організацією, яка видала ліцензію.

У зв'язку з виконанням своїх функцій у межах наданих повно­важень зазначені організації мають право вимагати від користувачів творів чи об'єктів суміжних прав надання їм документів, що містять точні відомості про використання зазначених об'єктів, необхідні для збирання та розподілу авторської винагороди.

Організації колективного управління зобов'язані здійснювати свою діяльність передусім в інтересах авторів та інших суб'єктів ав­торських та суміжних прав, як тих, що є членами даної організації, так і тих, які не є членами даної організації.

Зібрана організацією авторська винагорода має бути використа­на виключно на виплату володільцям авторських та суміжних прав. Ніякі відрахування на розвиток організації не допускаються. Із зібраних коштів організація має право утримувати лише суми, не­обхідні для покриття фактичних витрат зі збору, розподілу і ви­плати авторської винагороди. Організація має також право відрахо­вувати із сум винагороди до спеціальних фондів, що створюються цією організацією виключно за рішенням володільців авторських і суміжних прав, які входять до цієї організації.

Організація зобов'язана розподіляти і своєчасно виплачувати зібрані суми винагороди пропорційно фактичному використанню творів науки, літератури і мистецтва та об'єктів суміжних прав. Суб'єкти авторських і суміжних прав мають право знати, а організа­ції колективного управління зобов'язані надавати їм повні звіти про обсяг, способи використання їх творів чи об'єктів суміжних прав.

Автори та інші суб'єкти авторських чи суміжних прав, які не пе­редали організації своїх повноважень на збір винагороди, також мають право вимагати від організації виплати їм належної винаго­роди за використання творів чи об'єктів суміжних прав відповідно до здійсненого розподілу. Зазначені володільці авторських та су­міжних прав можуть вимагати вилучення своїх творів і об'єктів су­міжних прав із ліцензій, що надаються цією організацією користу­вачам.

розділи

Іноземна організація, що управляє майновими правами на ко­лективній основі, має право вимагати від відповідної організації в Україні надання їй відомостей про розподіл винагороди, що нале­жить іноземним володільцям авторських чи суміжних прав, пред­ставником яких є зарубіжна організація. Вона також має право ви­магати надання їй іншої необхідної інформації про діяльність ор­ганізацій колективного управління на території України згідно з договором про взаємне представництво.

Організації колективного управління мають право резервувати на своєму рахунку суми незапитаної винагороди, що надійшла їм від користувачів. Після трьох років від дня надходження на рахунок організації сум незапитаної винагороди ці суми можуть бути вико­ристані для чергових виплат суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав або спрямовані на інші цілі, передбачені їх статута­ми, в інтересах осіб, які мають авторське право і суміжні права, І

Організації колективного управління зобов'язані надавати Уста­нові таку інформацію:

— про зміни, що вносяться до статуту організації;

— про укладання даною організацією двосторонніх та багатосто­ронніх договорів з іншими організаціями колективного управління, у тому числі іноземними;

— про управління майновими правами осіб, які не передали ор­ганізації повноважень на колективне управління майновими права­ми на основі договорів, укладених у письмовій формі;

— про рішення загальних зборів членів організації, що стосують­ся договорів управління правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав;

— про річний баланс, річний звіт, результати аудиторських пе­ревірок;

— про осіб, уповноважених представляти організацію.

Спеціалізованих громадських чи будь-яких інших організацій Для управління майновими правами винахідників та інших суб'єк­

13.3. Управління майновими правами суб'єктів промислової власності

'

Колективне управління майновими правами

тів промислової власності в Україні зараз немає. Оскільки управ­ління майновими правами суб'єктів інтелектуальної власності — це своєрідна охорона їх майнових прав і інтересів, то певною мірою ці функції виконує чи виконувала така громадська організація як То­вариство винахідників і раціоналізаторів.

Зазначене Товариство було створене в колишньому СРСР на рівні Всесоюзного товариства винахідників і раціоналізаторів з від­повідними відділеннями в республіках, областях, містах, районах та окремих підприємствах, організаціях і установах. Це була досить потужна і розгалужена громадська організація. Вона виконувала потрібну і корисну роботу — закликала і організовувала працівни­ків до науково-технічної творчості. Мільйони працівників входили до складу Товариства винахідників і раціоналізаторів.

Зазначене Товариство діяло на підставі статуту, що визначав на­прями його діяльності. Товариство сприяло розвиткові науково-технічної творчості, надавало всіляку допомогу винахідникам і раціоналізаторам. Корисність діяльності цього Товариства ні в ко­го не викликала сумніву.

В Україні збереглися рештки організаційних правових засад діяльності цього Товариства. Безперечно, його корисна діяльність має бути відроджена.

За статутом Товариства винахідників і раціоналізаторів його діяльність спрямовувалася на розвиток передусім науково-технічної творчості. Низові організації були створені на кожному підпри­ємстві, в кожній організації і установі. Вони об'єднували у свої ря­ди майже всіх працівників.

Основним завданням низових організацій Товариства винахід­ників і раціоналізаторів був розвиток масового винахідництва і ра­ціоналізаторства. Нічого дивного немає у тому, що діяльність цих організацій у той час націлювалася на розвиток лише винахідницт­ва та раціоналізаторства, але інші види науково-технічної творчості ще не досягли такого рівня, щоб бути включеними в орбіту масо­вої творчості. Організації винахідників і раціоналізаторів будь-яко­го рівня здійснювали громадський контроль за своєчасним розгля­дом заявок на будь-які технічні пропозиції, розробкою і викорис­танням цих пропозицій у виробництві, своєчасною і правильною

РОЗДІЛ 13

виплатою належної винагороди і премії особам, які тим чи іншим чином сприяли розвитку винахідництва і раціоналізаторства.

До завдань організацій винахідників і раціоналізаторів входив також розвиток колективної творчості, сприяння прискоренню тех­нічного прогресу. Вони брали участь у розробці і здійсненні планів і заходів з нової техніки і організаційно-технічних заходів шодо ви­користання винаходів і раціоналізаторських пропозицій.

Організації винахідників і раціоналізаторів організовували ра­зом з адміністрацією огляди з винахідництва і раціоналізаторства, тематичні конкурси на кращі винаходи та раціоналізаторські про­позиції. Організовували і проводили різного роду конференції, се­мінари, наради з проблем розвитку науково-технічної творчості Створювали комплексні творчі бригади винахідників і раціоналіза­торів, громадських конструкторських бюро, патентних груп та груп зі сприяння використанню винаходів і раціоналізаторських пропо­зицій.

Зазначені організації брали активну участь у створенні на гро­мадських засадах шкіл технічної творчості, технічних клубів тошо.

Одним із основних напрямів роботи організацій винахідників і раціоналізаторів було надання технічної, правової те іншої необхід­ної допомоги винахідникам і раціоналізаторам. Вони всіляко спри­яли підвищенню технічних, економічних, патентних та правових знань винахідників і раціоналізаторів. Представники організацій винахідників і раціоналізаторів брали участь у розгляді заявок на технічних радах, у розгляді конфліктів, шо виникали у зв'язку з ви­користанням винаходів та раціоналізаторських пропозицій, розра­хунку та порядку виплати належної винагороди тошо.

Представники низових організацій Товариства винахідників і раціоналізаторів могли виступати у суді від імені винахідників і ра­ціоналізаторів та в інших організаціях, брали участь у розгляді скарг винахідників і раціоналізаторів у інших державних чи громадських органах, вносили свої пропозиції до тих самих органів з метою ак­тивізації винахідництва і раціоналізації та удосконалення правово­го захисту прав та інтересів винахідників і раціоналізаторів.

Представники організацій винахідників і раціоналізаторів брали активну участь у розгляді питань преміювання активістів науково-476

Колективне управління майновими правами

технічної творчості, у підведенні результатів оглядів, конкурсі* га

змагань тощо.

Одним із основних обов'язків низових організацій винахідників і раціоналізаторів був контроль за використанням коштів, передбаче­них на розвиток винахідництва і раціоналізаторства адміністрацією підприємств, організацій і установ. Водночас поширеною формою стимулювання було присвоєння почесного звання «Заслужений ви­нахідник республіки» та «Заслужений раціоналізатор республіки». Представники організацій винахідників і раціоналізаторів брали ак­тивну участь у підготовці цих питань, їх голос часто був вирішаль­ним.

Низові організації винахідників і раціоналізаторів узагальнювали і поширювали кращий досвід організації винахідництва і раціона­лізації. Вони виконували також багато інших функцій на громадсь­ких засадах, сприяючи розвиткові науково-технічної творчості.

13.4. Представники у справах інтелектуальної власності (патентні повірені)

Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» у п. 2 ст. 5 встановлює, що іноземні особи та особи без громадян­ства, які проживають або мають постійне місцезнаходження поза межами України, у відносинах з Установою реалізують свої права через представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), зареєстрованих відповідно до закону.

Заявники України також можуть доручати представникам у справах інтелектуальної власності або іншим довіреним особам ве­сти справи з Установою. Різниця у тому, що іноземні особи можуть вести свої справи з Установою України лише через представників інтелектуальної власності. Особи України вести справи з Устано­вою можуть через зазначених представників лише за своїм бажан­ням.

Слід підкреслити й те, що ведення справ з Установою через представника у справах інтелектуальної власності (патентних пові­рених) потребує певних витрат заявника. Разом з тим сам заявник не завжди може кваліфіковано оформити заявочні матеріали та ве­

РОЗДІЛ 13

ного повіреного, який працює за наймом, то відомості про нього надає особа, яка уклала з ним трудовий договір.

Патентний повірений повинен мати особисту печатку із зазна­ченням свого прізвища та реєстраційного номера. Він відкриває в установах банків на території України розрахунковий та інші ра­хунки.

Свої ділові відносини з особами, яких патентний повірений бе­реться представляти, він оформляє письмовим договором, довіре­ністю або іншим документом, що засвідчує його повноваження відповідно до чинного законодавства.

Інколи повноваження патентного повіреного засвідчуються шля­хом зазначення його прізвища і реєстраційного номера в заявці на видачу охоронного документа на об'єкт промислової власності, але за умови, що заявка підписана самим заявником.

За загальним правилом Установа не несе відповідальності за зо­бов'язаннями патентного повіреного.

Права патентного повіреного визначаються Положенням, яким він неухильно керується під час виконання своїх професійних обо­в'язків. У своїх діях, пов'язаних з охороною інтелектуальних прав, патентний повірений незалежний і керується лише законом. Він веде всі справи, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуаль­ної власності, має право вступати у відносини з Установою та ін­шими установами, що належать до сфери її управління, судовими органами, кредитними установами та іншими фізичними і юридич­ними особами. Патентний повірений у межах наданих повноважень підписує заяви, клопотання, описи, формули винаходів та інші до­кументи, пов'язані з охороною прав на зазначені об'єкти. Він має право подавати та одержувати матеріали, що стосуються охоронних документів, виконувати платіжні операції від імені заявника, пода­вати доповнення до заявки, заперечення, скарги. Патентний пові­рений має право вживати заходів щодо підтримання чинності охо­ронних документів.

Патентні повірені мають право проводити науково-дослідні ро­боти, частиною яких є патентні дослідження. Така необхідність ви­никає у разі, коли потрібно довести, наприклад, патентну чистоту заявки або, навпаки, порушення патентних прав власника об'єкта.

Колективне управління майновими правами

Патентний повірений є представником особи, яку він представ­ляє, в усіх державних і судових органах.

Патентний повірений наділений широким колом прав щодо інформації про справу, яку він веде, у чому б ця інформація не по­лягала. Він має право визначати порядок ознайомлення з інформа­цією, яка є предметом його професійного, ділового та іншого інте­ресу, включаючи віднесення її до категорії конфіденційної. Патент­ний повірений має право вживати необхідних заходів для захисту цієї інформації, якщо інше не обумовлено законодавством та дору­ченням особи, яку він представляє.

За погодженням з особою, яку представляє патентний повіре­ний, він може передавати свої повноваження іншій особі, безпереч­но, патентному повіреному. Про таку передачу патентний повіре­ний зобов'язаний сповістити Установу.

Патентний повірений має право займатися своєю діяльністю індивідуально або разом з іншими патентними повіреними, ство­рювати патентні агентства, фірми, бюро, контори тощо з правами юридичної особи. Патентний повірений має право виконувати свої функції за договором найму.

Обов'язки патентного повіреного. Патентний повірений зобов'я­заний сумлінно виконувати свої обов'язки, у межах і на підставі чинного законодавства захищати інтереси особи, яку він представ­ляє, не розголошувати відомості, що стосуються здійснюваних ним професійних функцій. Положення не обмежує коло інформації, яка не підлягає розголошенню. Це можуть бути будь-які питання, що стосуються охорони прав на об'єкти інтелектуальної діяльності, а також зміст консультацій, порад, роз'яснень тощо. Це правило сто­сується також і питань, що ставила особа, яку він представляє. Ад­же інколи зміст запитання патентному повіреному може розкрити напрям технічних та інших пошуків або хід чи зміст технічної твор­чості тощо.

Патентний повірений не має права вести одночасно справи про­тилежних сторін. Він зобов'язаний відмовитися від надання своїх послуг або припинити їх надання, якщо вони можуть бути викори­стані у справі, в якій він уже представляв або консультував іншу особу з протилежними інтересами і конфлікт не був вирішений.

РОЗДІЛ 13

Набуття та припинення права займатися діяльністю патентного повіреного. Патентний повірений набуває права займатися своєю діяльністю лише з моменту його атестації як такого і одержання ним реєстраційного номера. Зазначені дії здійснює Установа, яка для проведення цієї роботи створює атестацій ну та апеляційну ко­місії. Атестаційна комісія визначає і затверджує порядок проведен­ня кваліфікаційних екзаменів, екзаменаційні завдання, призначає екзаменаторів. Комісія також вирішує питання про допуск канди­датів на патентного повіреного до кваліфікаційних екзаменів та їх атестацію.

Скарги кандидатів у патентні повірені з приводу їх атестації роз­глядаються Апеляційною комісією, яка також здійснює контроль за додержанням патентними повіреними чинного законодавства та положення про патентних повірених. Отже, функції Апеляційної комісії значно ширші від розгляду лише скарг кандидатів. Апеля­ційна комісія має своїм завданням забезпечити законність у діяль­ності патентних повірених, вона, власне, відповідає за кваліфіка­ційний рівень патентних повірених.

Атестація кандидатів у патентні повірені здійснюється на під­ставі заяви, поданої до Установи. До заяви мають бути додані копії документів про освіту, документ про стаж роботи у сфері охорони інтелектуальної власності, документ про внесення плати за атес­тацію, а також (на розсуд кандидата) інші документи, шо характе­ризують рівень професійних знань кандидата у патентні повірені.

У своїх заявочних матеріалах кандидат у патентні повірені має визначити спеціалізацію майбутньої діяльності, яка враховується атестаційиою комісією під час проведення екзамену. Дані про спе­ціалізацію патентного повіреного заносяться до Державного реєстру та свідоцтва представника у справах інтелектуальної влас­ності (патентного повіреного).

У разі успішного складання екзамену кандидат атестується як представник у справах інтелектуальної власності (патентний пові­рений). Рішення атестаційної комісії затверджує голова Державно­го департаменту інтелектуальної власності.

Відмова атестаційної комісії в атестації як патентного повірено­го може бути оскаржена кандидатом у патентні повірені до Апе-