Надано стислі методичні рекомендації щодо консультування та підготовки абітурієнтів до екзамену випробування. Правила переводу балів

Вид материалаМетодичні рекомендації

Содержание


2Ом. Для захисту людини від однофазних струмів витоків здійснюється контроль за станом ізоляції. Завдання контролю
15 Електронний посібник викладача.
16 Електронний посібник викладача.
Подобный материал:
1   2   3

6 Охорона праці в галузі


Питання 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56

Захист людей від ураження електричним струмом.

Електричний струм, проходячи через тіло людини, може викликати ураження внутрішніх або зовнішніх органів (параліч дихання, фібриляцію серця, опіки). Ураження електричним струмом виявляється в наступних видах: електричний удар, електричний опік, електрометалізація шкіри, електричний знак. Найбільш небезпечний - електричний удар.

Небезпечні дії електричного струму на організм людини залежать головним чином від розміру струму, що протікає через тіло людини, та тривалості його дії (0,5 мА – відчувається при тривалій дії, 2 – 3 мА – з'являється біль, 15 мА – з'являється різко виражена судома з важко переносимим болем).

Небезпека поразки залежить також від:
    1. шляхів проходження електричного струму через тіло людини;
    2. роду та частоти струму;
    3. внутрішнього стану організму та фізіологічних особливостей людини.

Основними чинниками, які визначають розмір струму, що протікає через тіло людини, є:

1 опір тіла людини;

2 розмір прикладеної до тіла напруги.

Згідно з вимогам Правил безпеки розмір напруги в ланцюгах управління не має бути більше 42 Ом.

Для захисту людей від ураження електричним струмом корпуси електроустаткування, які нормально не знаходяться під напругою, але можуть опинитися під напругою при випадковому з'єднанні їх з струмоведучими елементами (унаслідок пробою ізоляції), навмисно з’єднують із землею, і це називається захисним заземлювачем.

Зменшення струму, що протікає через людину до безпечного розміру величини можна забезпечити за рахунок створення паралельного електричного ланцюга із значно меншим опором, чим опір тіла людини Rл. Це досягається шляхом постійного електричного з'єднання корпусів електроустаткування із землею.

Таке електричне з'єднання металевих частин корпусів електроустаткування із землею створює для електричного струму шлях в землю з малим опором, внаслідок чого при замиканні на корпус в останньому не виникає напруги, небезпечної для людини, що доторкнулася.

Отже, чим менше розмір опору заземлення , тим менше розмір електричного струму Iл, що проходить через тіло людини.

Заземлення установок здійснюється за допомогою спеціальних заземляючих пристроїв, що складаються із заземлювачів і заземляючих провідників.

Заземлювачем називається металевий провідник або група провідників, що знаходяться у безпосередньому контакті з грунтом (породою).

Заземляючими провідниками називаються металеві (зазвичай сталеві або мідні) провідники, що сполучають частини електричної установки, що заземляються, із заземлювачем.

Для досягнення можливо меншого значення в підземних виробках шахт усі заземляючі пристрої з'єднуються паралельно шляхом безперервного електричного з'єднання між собою всіх металевих оболонок і заземляючих жил кабелів, незалежно від розміру напруги та приєднання їх до всіх заземлювачів. Таке заземлення утворює загальну заземляючу мережу.

Пристрій заземляючої мережі повинен виконуватися відповідно до «Інструкції з пристрою, огляду і вимірювання опору шахтних заземлень».

Заземлювачі поділяються на головні та місцеві.

Головні заземлювачі при живленні шахти електроенергією через стовбур встановлюють поодинці в зумпфі й у водозбірнику. При подачі електроенергії через свердловини їх можна розташовувати на поверхні або у водозбірниках. Одним з головних заземлювачів можуть служити обсадні труби свердловин.

Для головних заземлювачів використовують сталеві смуги з мінімальними габаритами: завдовжки – 2,5м; завтовшки – 5мм; площею – 0,75м2. Встановлюють їх вертикально для зручності огляду, щоб оберегти від замулювання.

Місцеві заземлювачі для застосування в сирих виробках повинні мати мінімальні габарити: довжину – 2,5м; товщину – 3мм; площу – 0,6м2. Для місцевих заземлювачів у сухих виробках використовують сталеві труби діаметром не менше 30мм і довжиною не менше 1,5м, що мають у стінках не менше 20 отворів діаметром 5мм або більш. ПБ дозволяють використовувати як місцеві заземлювачі металеве арочне кріплення, сполучені металевою смугою не менш 3-х рам.

Зв'язок між головними та місцевими заземлювачами здійснюється за сталевою бронею та свинцевою оболонкою броньованих кабелів або за спеціально прокладеними провідниками.

Пересувне та переносне електроустаткування заземляють шляхом приєднання його корпусів до загальношахтної мережі заземлення за допомогою заземляючих жил гнучких кабелів. Сталевий заземляючий провідник для місцевого заземлювача повинен мати перетин не менше 50мм2, а мідний - 25мм2.

Загальний перехідний опір мережі заземлення, зміряний у будь-яких заземлювачів, не повинен перевищувати 2Ом.

Для захисту людини від однофазних струмів витоків здійснюється контроль за станом ізоляції. Завдання контролю – при появі однофазного витоку струму, в мережах з ізольованою нейтраллю подати сигнал або відключити електричну установку.

Поява небезпечних електричних струмів витоку в шахтних дільничних мережах може виникнути з наступних причин:

1) при пошкодженні ізоляції електроустаткування та замиканні струмоведучої частини на його металевий корпус;

2) при випадковому дотику людини до струмоведучої частини, що перебуває під напругою;

3) поступове або раптове зниження опору ізоляції мережі відносно грунту.

Вимоги до захисту від витоків струму:

1) безперервна дія й автоматичне відключення мережі при струмі витоку більше 30мА;

2) високе швидкодіюче відключення (не більше 0,2с);

Відповідно до ПБ в шахтах контроль дільничних електричних мереж напругою 1000В здійснюється за допомогою апарату захисту – релє витоку, яке при зниженні опору ізоляції нижче за дозволений розмір автоматично відключає напругу на ділянці. Релє витоку здійснює автоматичне відключення також і у разі дотику людини до струмоведучих частин. Релє витоку відключає електроенергію на ділянці при опорі ізоляції в мережах з напругою 127В менше 3,3кОм, 380В – 10кОм, 660В – 30кОм і 1140В – 60кОм.


Питання 57, 59

Безпечне пересування та перевезення людей по горизонтальних

і похилих виробках

Безпечне пересування людей по горизонтальних та похилих виробках забезпечується передусім устроєм проходів шириною не менше 0,7м (витримується за висотою виробки не менше 1,8м від грунту) протягом однієї сторони виробок на всій їх довжині. Безпечне пересування людей по похилих виробках, де проводиться відкатка вантажів вагонетками, досягається шляхом зупинки руху тягарів. Під час відкатки тягарів пересування людей заборонене. У місцях переходу через конвеєри потрібно встановлювати перехідні містки із двосторонніми поручнями. Ширина такого містка має бути не менше 0,6м.

Перевезення людей по горизонтальних виробках обов'язкове при віддаленні місця роботи від ствола шахти на відстань більше 1км. Для перевезення людей повинні застосовуватися пасажирські вагонетки типу ВП і ВПГ, розраховані на 12, 18 і 24 людини. Швидкість руху пасажирських складів не повинна перевищувати 20 км/год.. Гальмівний шлях електровоза при перевезенні людей не повинен перевищувати 20м.

У похилих виробках перевезення людей повинне здійснюватися в спеціальних вагонетках типу ВЛН на 6, 10 та 15 місць. Відмінна особливість цих вагонеток – наявність парашутних пристроїв, що зупиняють потяг без різкого поштовху, автоматично включають гальмівну систему при перевищенні встановленої швидкості на 25%.

Питання 58

Метан і його властивості


Метан – газ без кольору, запаху та смаку, фізіологічно нешкідливий, слабо розчиняється у воді. Він майже в 2 рази легший за повітря, тому за відсутності інтенсивного провітрювання скупчується у верхній частині виробок, у кутках, за кріпленням і у вибоях повстаючих виробок.

Метан при концентрації в рудниковій атмосфері менше 5% горить при зіткненні з джерелом займання блакитним полум'ям, а при вмісті від 5 до 16% утворює з повітрям вибухову суміш. Якнайповніше згорання метану та кисню та, отже, найбільш сильний вибух відбувається при концентрації метану 9,5%. При концентрації понад 15-16% метан горить при достатній притоці кисню.

Якщо в рудниковій атмосфері в зваженому стані знаходиться вугільний пил, вибух метаноповітряної суміші може відбутися при концентрації метану 2 – 3%.

Вибухи метаноповітряної суміші супроводяться прямим ударом повітряної хвилі з температурою до 26500С в результаті розширення газів і миттєво наступним зворотним ударом стислого повітря.

Питання 60

Гасіння пожеж


Гасіння пожеж залежно від умов здійснюється трьома способами: активним, пасивним і комбінованим.

Активний спосіб полягає в безпосередній дії на вогнище пожежі всіма підручними засобами пожежогасіннz: водою, вогнегасниками, піском або інертним пилом, інертними газами та пароповітряною сумішшю, а також розбиранням (випуском) мас, що горять, з одночасним їх гасінням.

Пасивний спосіб полягає в повній ізоляції пожежної ділянки від доступу повітря, внаслідок чого пожежа сама собою затухає через деякий час.

При комбінованому способі, окрім ізоляції пожежної ділянки, удаються до активної дії на пожежу водою, заіловкою, інертними газами або підручними засобами пожежогасіння.

Як правило, пожежі гасять активним методом і лише в окремих випадках удаються до пасивного та комбінованого методів гасіння.

Гасіння пожеж водою - один з найпоширених активних способів. У тих випадках, якщо немає можливості організувати своєчасну подачу води та в достатній кількості, то вирішальну роль можуть зіграти вогнегасники. Гасіння пожеж піском та інертним пилом застосовується на початковій стадії, особливо при загорянні змащувальних та обтиральних матеріалів. Пісок та інертний пил дозволяють безпечно гасити електрообладнання, що горить, під напругою, а також розлиті легкозаймисті рідини.


ЛІТЕРАТУРА


1 Бородино Л.С. Горная электротехника. – М.: Недра, 1984.

2 Васючков Ю.В. Горное дело – М.: Недра 1989.

3 Гриф Б.Ф., Горчаков Охрана труда в угольной промышленности. – М.: Недра, 1988.

4 Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. – Львів, Афіша, 2002.

5 Килячков А.П., Брайцев А.В. Горное дело. - М.: Недра, 1989.

6 Машины и оборудование для угольных шахт. Справочник под ред. Хорина В.Н. - М.: Недра, 1987.

7 Медведев Г.Д. Электрооборудование и электроснабжение горных предприятий. – М.: Недра, 1988.

8 Правила безпеки у вугільних шахтах. – Київ, 2005.

9 Подземный транспорт шахт и рудников. Справочник под ред. Пейсаховича Г.Я., Ремизова І.П.. - М.: Недра, 1985.

10 Татаренко А.М., Максецкий И.П. Рудничный транспорт. - М.: Недра, 1990.

11 Фотиєв М.М. Электропривод рудничных машин. – М.: Недра, 1980.

12 Хаджиков Р.Н., Бутаков С,А. Горная механика. - М.: Недра, 1982.

13 Яцких В.Г. та др. Горные машини и комплексы. - М.: Недра, 1984.

14 Електронний посібник викладача. - Адреса пошуку: ДІПТ / Денне відділення / Експлуатація та ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв / Гірнича електротехніка / Лекції / Лекція ГЕ__ doc.

15 Електронний посібник викладача. - Адреса пошуку: ДІПТ / Денне відділення / Експлуатація та ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв / Гірничі машини та комплекси / Лекції / Лекція ГМК № __ doc.

16 Електронний посібник викладача. - Адреса пошуку: ДІПТ / Денне відділення / Експлуатація та ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв / Гірнича механіка / Лекції / Лекція ГМ № __ doc.

17 Електронний посібник викладача. - Адреса пошуку: ДІПТ / Денне відділення / Експлуатація та ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв / Рудниковий транспорт / Лекції / Лекція РТ № __ doc.

18 Електронний посібник викладача. - Адреса пошуку: ДІПТ / Денне відділення / Експлуатація та ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв / Охорона праці в галузі / Лекції / Лекція ОП № __ doc.