Курсова робота з рпс

Вид материала

Документы

Содержание Класифікація асортименту будівельних сумішей Суміші на основі цементних в’яжучих Суміші на основі безцементних в’яжучих Органічні в'яжучі та суміші на їхній основі Фарбові суміші На основі полімерів Емульсійні фарби Акрилові фарби Полівінілацетатні фарби Водорозбавлювані глифталеві Лакосмоляні фарби Полімерцементні фарби Назва країни

Подобный материал:

• Курсова робота загальні положення, 1011.22kb.
• Вимоги до курсової роботи з методики навчання іноземних мов І культур (2011рік) Загальна, 41.77kb.
• 3. 9 Список використаної літератури, 586.87kb.
• Назва модуля: Курсова робота «Вступ до практичної соціальної роботи», 32.81kb.
• Курсова робота, 346.43kb.
• Курсова робота на тему: Туристичні ресурси Iвано-Франківської області, 486.09kb.
• Урок музики, його організація, специфіка як уроку мистецтва Курсова робота, 265.66kb.
• Курсова робота на тему, 431.6kb.
• Курсова робота на тему, 882.33kb.
• Курсова робота Співіснування науки І релігії, 221.22kb.

Класифікація асортименту будівельних сумішей

Номенклатура будівельних сумішей надзвичайно різноманітна, проте вони органічно взаємоповязані спільним функціональним призначенням – використанням у будівництві. Основним критерієм для зіставлення різних видів матеріалів є їхні технічні властивості.

Суміші на основі цементних в’яжучих.

Сюди відносять в першу чергу бетонні суміші.

За основним призначенням бетонні суміші поділяють на конструкційні і спеціальні (жаро- та хімічно стійкі, декоративні, радіаційно-захисні, теплоізоляційні тощо);

за видом заповнювачів — на щільних, пористих і спеціальних заповнювачах;

за структурою — щільні, поризовані, ніздрюваті, крупно-пористі.

Крім того, бетони класифікують за середньою густиною:

особливо важкий середньою густиною понад 2500- кг/м³. Такий бетон на заповнювачах із звичайних щільних гірських порід одержати не вдається, тому використовують барит, залізні руди, сталеві ошурки, стружки;

Важкий (звичайний) середньою густиною 2200...2500, кг/м³ на заповнювачах із щільних гірських порід (щебінь, гравій, пісок). Це найпоширеніший різновид бетону;

полегшений середньою густиною 2000...2200 кг/м³ на заповнювачах зниженої щільності (вапняк-черепашник, цегельний бій);

легкий середньою густиною 500...2000 кг/м³ на природних і штучних пористих заповнювачах (вулканічні та вапнякві туфи, пемза, керамзит, шлакова пемза, аглопорит);

особливо легкий середньою густиною до 500 кг/м³; це насамперед. : ніздрюваті бетони та бетони на особливо легких заповнювачах (спучені перліт і вермикуліт).

Розрізняють також бетонні суміші за розмірами крупного заповнювача. Верхня границя крупності заповнювача лімітується перерізом елемента виробу чи конструкції, розміщенням та ступенем насичення арматурою, відстанями між її прутками. ¹⁹

За розмірами заповнювача розрізняють бетонні суміші:

крупнозернисті — із заповнювачем найбільшою крупністю від 10 до 150 мм;

дрібнозернисті — із заповнювачем найбільшою крупністю до 10 мм.

За показниками легкоукладності бетонні суміші поділяють на марки, наведені в табл. 1.

Марка за легкоукладністю	Норма легкоукладності за показнлком		Марка за легкоукладиістю	Норма легкоукладальності : за показником
	жорсткості, с	рухливості, см		жорст­кості, с	рухливості, см
Ж 4 Ж 3 Ж 2 Ж 1	31 і більше 21...30 11...20 5...10	- - - -	П1 П2 ПЗ П4	1...4 - - -	4 і менше 5...9 10...15 16 і більше

Табл.1: Класифікація бетонних сумішей

Жорсткі суміші характеризуються відносно невеликим вмістом води. Для їх формування потрібна механічна дія, наприклад вібрування з привантаженням чи вібропрокатуванням, які можливі лише в умовах заводів залізобетонних виробів. Водночас, використовуючи жорсткі суміші, можна знижувати витрату цементу. Отже, проектування бетонних робіт також потребує техніко-економічного обґрунтування.

Рухливі суміші містять води більше й тому легше ущільнюються вібруванням, використовуються переважно при монолітному-бетонуванні.

Суміші на основі безцементних в’яжучих:

Для виготовлення сумішей та виробів на безцементних в'яжучих не потрібно застосовувати клінкерні в'яжучі (портландцемент, його різновиди чи спеціальні цементи). На відміну від матеріалів та виробів із силікатних розплавів, а також керамічних вони набувають каменеподібного стану внаслідок затвердіння в'яжучого при зви­чайній чи невисокій (до 200 °С) температурі. До цієї групи належать матеріали та вироби на основі вапняних, гіпсових, магнезіальних в'я­жучих чи розчинного скла. З них найпоширенішими є суміші та ви­роби на основі вапняних і гіпсових в'яжучих.

Органічні в'яжучі та суміші на їхній основі

Сюди відносять широкий асортимент мастик. Мастики розрізняють: а) за видом в'яжучого — бітумні, бітумно-гумові, бітумно-полімерні; б) за способом застосування — гарячі, застосовувані з попереднім підігріванням до 160 °С для бітумних мастик і до 130 °С для дьогтьових мастик, та холодні (містять розчинник), використовувані без підігрівання при температурі повітря, не нижчій ніж 5 °С, і з підігріванням до 60...70 °С при температурі повітря, нижчій ніж 5 °С; в) за призначенням — приклеювальні, покрівель-но-ізоляційні, гідроізоляційні, асфальтові та антикорозійні.

Приклеювальні мастики застосовують для склеювання рулонних матеріалів при влаштуванні багатошарових дахових покриттів та обклеювальпої гідроізоляції. Масу приклеювальної мастики встановлюють за показником теплостійкості. Теплостійкість мастики характеризується граничною температурою, при якій шар мастики завтовшки 22 мм, що склеює два зразки пергаміну, не витікає із шва, якщо зразок витримують протягом 5 год на схилі покрівлі в 45°. Марку мастики вибирають залежно від максимальної температури повітря та схилу покрівлі.²⁰

Гідроізоляційні асфальтові мастики застосовують для влаштування литої та штукатурної гідроізоляції, а також як в'яжуче для виготовлення плит та інших штучних виробів.

Гарячі бітумно-мінеральні мастики виготовляють з бітуму з додаванням 30...64 % мінерального заповнювача залежно від призначення та поставлених вимог. їх використовують для згладжувальної гідроізоляції швів гідротехнічних споруд.

Холодні асфальтові мастики (хамаст) одержують, змішуючи бітумно-вапнякову пасту з мінеральними наповнювачами без нагрівання компонентів. їх використовують для штукатурної гідроізоляції.

Гідрофобний газоасфальт виготовляють на основі бітумпо-вапнякової пасти з добавками 10...15 % портландцементу й алюмінієвої пудри як газоутворгавача. Його використовують у покрівельних панелях та теплогідроізоляції трубопроводів.²¹

Антикорозійні бітумні мастики призначаються для захисту будівельних конструкцій та трубопроводів від агресивних впливів розведених розчинів кислот та лугів, оксидів азоту, сірчистого газу, аміаку та парів кислот при температурі до 60 °С. Вони являють собою суміш розплавлених тугоплавких бітумів з наповнювачем.

Бітумно-гумові мастики застосовують для ізоляції підземних сталевих трубопроводів; складаються вони із сплавів бітуму та порошку гуми, а також добавок каучуку чи синтетичної смоли, яка надає їм еластичності на морозі та теплостійкості. їх використовують у гарячому та холодному стані, розводячи розчинником.

Фарбові суміші

Залежно від використовуваних зв'язуючих фарбові суміші, що їх застосовують у будівництві, поділяють так: олійні, полімерні та на основі мінеральних в'яжучих.

Діапазон застосування олійних фарб дуже широкий — зовнішнє та внутрішнє фарбування по Дереву, металу, бетону й штукатурці. Не можна наносити олійні фарби на вологу поверхню. Вибираючи й., застосовуючи олійні фарби, потрібно враховувати не тільки колір, а й витрату оліфи для густотертих фарб, покривність та строки тужавіння плівки. Галузь застосування олійних фарб залежить від властивостей пігменту й виду оліфи. Фарби олійні на оліфах з рослинних олій слід застосовувати по сухій штукатурці й затверділому бетону.

На основі полімерів виготовляють емульсійні/лакосмоляні, полімерцементні фарби.

Водоемульсійні фарби — це пігментовані емульсії полімерів у воді. До них належать полівінілацетатні, стиролбутадієнові, акрилатні, глифталеві та інші фарби. Крім пігментів до цих фарб додають емуль­гатори, стабілізатори та інші допоміжні речовини. Твердіння триває в міру розпаду емульсії, внаслідок якого вже через 1...2 год утворю­ється міцне, світло - та водостійке газопроникне покриття.

Емульсійні фарби пожежо- та вибухонебезпечні, нетоксичні їх можна наносити на просохлу поверхню штукатурки чи бетону, вра­ховуючи вологопроникність утворюваної плівки. Застосовують їх також для зовнішнього та внутрішнього фарбування цегляних, кам'я­них, бетонних, оштукатурених та дерев'яних поверхонь.

Акрилові фарби являють собою суспензію пігментів та наповню­вачів в акриловому латексі. Як основний покривний пігмент до ак­рилових емульсійних фарб входить діоксид титану. Ці фарби можуть бути різними за кольором і тоном, вони нетоксичні, пожежо- та вибухобезпечні, мають високу світло- та атмосферостійкість, можуть за­стосовуватися в приміщеннях із високою сонячною радіацією.²²

Полівінілацетатні фарби — це водні емульсії полівінілацетату з пігментом, пластифіковані дибутилфталатом. Виробляють їх заводським способом і постачають у пастоподібному стані, а до малярної консистенції розводять водою. Застосовують для внутрішнього та зовнішнього фарбування бетону, штукатурки й дерева, а також листових матеріалів — лінкрусту й картону.

Стиролбутадієнові фарби складаються із суспензії (пігменту в латексі СКС-65ГП) з добавкою емульгатора у вигляді паст. До малярної консистенції їх доводять водою. Використовують для внутрішнього фарбування штукатурки, бетону, дерева й цегли по старій олійній фарбі.

Емульсійні фарби СЕМ — це суспензії з пігменту й емульсії, що складаються з глифталевого лаку, води й емульгатора з добавлянням сикативу та розчинника. Перед застосуванням розбавляють уайт-спіритом, скипидаром або важким розчинником, одержуваним при піролізі нафти. Застосовують для внутрішнього опорядження приміщень, фарбування металевих поверхонь, дерева й штукатурки.

Водорозбавлювані глифталеві фарби виробляють білого, жовтого, оранжевого та інших кольорів. Вони стійкі в умовах підвищеної вологості, застосовуються для зовнішніх і внутрішніх робіт по цеглі, каменю, бетону й штукатурці.

Лакосмоляні фарби — це суспензія пігментів у лаках. Висихають такі покриття внаслідок випаровування розчинника. Якщо у фарбах є велика кількість зв'язуючого, то покриття виходять із блиском, мають хорошу розмивність.

Полімерцементні фарби одержують, розводячи цементні фарби полівінілацетатною, перхлорвініловою та іншими водними емульсіями полімерів. Характеризуються хорошим зчепленням з різними будівельними матеріалами, підвищеного атмосферостійкістю, еластичністю, здатністю тверднути при зниженій вологості.

Висновки


Сучасна будівельна індустрія споживає багато видів матеріалів, що у цілому можна класифікувати по виду сировини і способу виробництва, а також по призначенню.

З огляду на пріоритети розвитку житлового будівництва, особливо малоповерхового, необхідні відповідні зміни в структурі промисловості, і, відповідно, збуту, будівельних матеріалів.

У прогнозованому році продовжиться тенденція скорочення імпорту будівельних сумішей, особливо з далекого зарубіжжя. Скорочення попиту на імпортну продукцію викликано значним ростом цін і зниженням купівельної спроможності населення. Вивільнювані від імпорту з далекого зарубіжжя ніші на внутрішньому ринку країни займають вітчизняні товаровиробники.

Серед виробників намічається тенденція переходу від завоювання часток ринку до закріплення своїх позицій. Отже, більша увага приділяється якості продукції, тоді як ще рік тому всі вітчизняні виробники конкурували за покупця насамперед ціною. Та й життя вимагає вже дещо вищого рівня якості від імпортних будівельних сумішей, тому скажімо торговельна компанія "Бест Лайн" (імпорт і реалізація сухих будівельних сумішей) відмовилась від польської торгової марки і, провівши маркетингові дослідження, реалізує сухі будівельні суміші хорватського концерну "Індустроградня", які є кращими за співвідношенням ціна/якість. До речі, 80% його продукції використовується на будівельних майданчиках Німеччини і він є безперечним лідером у цій сфері.

Водночас ринок зростає і очікується збільшення виробництва принаймні на 30%. Зростає і експорт (на жаль, поки що тільки до Білорусі та Молдови). Завдяки запровадженню системи управління якістю за стандартом ISO 9001, в найближчому майбутньому очікується ефективніший комплексний контроль якості на всіх стадіях виробництва і просування продукції, що дозволить зміцнити позиції на ринку. А проблему нестабільності якості вітчизняної сировини можна подолати створенням власного виробництва вапна, крейди та гіпсу, звичайно, не зараз, а в перспективі.

Подальший розвиток маркетингу, гнучка система торгівлі, робота з поліпшення упакування дозволяє вітчизняним виробникам зайняти гідне положення на вітчизняному і закордонному ринках. Це викликає і оріентацію торгівельних підприємств насамперед на вітчизняного виробника.

Однієї з основних комерційних функцій є закупівля товарів для їх наступної реалізації. Правильно організована закупівельна робота не тільки сприяє задоволенню споживчого попиту, але і дозволяє зменшити імовірність комерційного ризику, зв'язаного з відсутністю збуту товарів. При виборі постачальників-виготовлювачів важливу роль грає не тільки те, які товари вони роблять і продають у даний час, але і їхні можливості по удосконаленню, а також випуску нових товарів.

У перспективі розвиток галузей промисловості будівельних сумішей пов”язаний з реконструкцією технічної бази, подальшим впровадженням механізації та автомотизації технологічних процесів, розширенням випуску нових будівельних сумішей, зручних та економічних і виробів поліпшеної якості. Важливим напрямом є комплексне використання сировини, ширше впровадження матеріалів, попутного видобутку вторинної сировини, неухильне підвищення якості виробів для будівництва. Географія галузі має вдосконалюватися з урахуванням подальшого комплексного розвитку економічних районів та областей України, повного забезпечення обсягів будівельно-монтажних робіт.

Список літератури

1. Войчак А.В. Товароведение сырья и материалов. – К., 1994.
   
2. Економіка підприємств / за ред. П.С.Харіва. – Тернопіль, 2000.
   
3. Ивапилов А., Тарянин Е. Стратегия развития предприятий стройиндустрии на современном этапе // Економіка.Фінанси.Право. - №7.- 2000. –с. 13-15.
   
4. Крамаренко А. Домострой // Бизнес. - №10. – 2000. – с. 33 – 37.
   
5. Лахтин Ю.М. Материаловедение. – М., 1990.
   
6. Мозберг Р.К. Материаловедение. – М., 1993.
   
7. Обзор рынка строительных материалов // Бизнес. - №10. – 2000. – с.37- 41.
   
8. Осипова Л.В., Синяева И.М. Основы коммерческой деятельности. – М., 1997.
   
9. Памбухчиянц О.В. Организация и технология коммерческой деятельности. – М., 2001.
   
10. Товароведение и организация торговли непродовольственными товара­ми: Учебник / Под ред. А. Н. Неверова. — М.: ИРПО; Академия, 2000.
    
11. Товароведение. Ч. 1: Курс лекций. — 2-е изд., перераб. и доп. — Авт.- сост. А. А. Болотников. — К.: МАУП, 2001.
    
12. Розміщення продуктивних сил України /Є. П. Качан, М. О. Ковтонюк, М. О. Петрича та ін.; За ред. Є. П. Качана. -К.: Вища шк., 1998. - 375 с
    
13. Україна у цифрах у 1998 році: Короткий стат. довідник. - К., 1999. - 212 с.
    
14. Статистический сборник Украины 1998 — 1999 гг.
    
15. Статистичний щорічник України за 1999 р. -К.: Техніка, 2000. - 648 с.
    
16. Державний класифікатор продукції та послуг. — К.: Держстандарт України, 1998.
    
17. Панкратов Ф.Т., Серегина Т.К. Коммерческая деятельность. – М., 1998.
    
18. Коммерческое товароведение: Учебник / В. И. Теплое и др. — М.: 2000.
    
19. Программа, методические указания по курсу "Товароведение сырья, материалов, машин и оборудования" / Сост. В. И. Мотяжев, А. В. Войчак. — К: Изд-во КИНХ, 1986.
    
20. Інфраструктура товарного ринку: Навч. посібник/під ред. д-ра екон. наук, проф. І.В.Сороки. – К.: НМЦВО МоіН України, НВФ «Студцентр», 2002
    
21. А.П. Батутіна, І.В. Ємченко Експертиза товарів. Навчальний посібник. – К.:ЦУЛ, 2003. – 278 с.
    
22. Товари і послуги. -М.: Економіка, 1990. — 263 с.
    
23. ссылка скрыта
    
24. ссылка скрыта
    
25. ссылка скрыта
    
26. ссылка скрыта
    

Додатки

Додаток 1


Великі країни-партнери України з імпорту-експорту домішок для цементів, будівельних розчинів і бетонів

Назва країни	Кількість (т)
Експорт
Росія	5410,7
Ізраїль	16,8
Імпорт
Росія	753,9
Німеччина	683,1
Бельгія	80,1
Польща	67,4
Словаччина	42,7
Чехія	28,5
Сполучені Штати	27,8
Швеція	25,9
Македонія	25,2
Нідерланди	21,3
Хорватія (Македонія)	18,7
Італія	14,9

оцільність створення конкурентоспроможних полімермінерапьних сухих сумішей як матеріалу повної заводської готовності підтверджена закордонною і вітчизняною практикою будівництва.


Сухі суміші, у порівнянні з традиційними розчинами і бетонами, мають ряд переваг:


- мінімум доводочних технологічних операцій для приведення сухих сумішей у робочий стан (замішування з водою);


- зменшення на 5-7 % відходів розчинів у результаті порційного дозування;


- економія на 10-15 % цементу за рахунок застосування пластифікуючих та водоутри-муючих добавок;


- стабільність складу сухих сумішей у результаті точного дозування компонентів та ефективності їх змішування;


- підвищення в 1,5-3 рази продуктивності праці робітників за рахунок досягнення високих пластичних властивостей розчинних сумішей та механізованого їх нанесення на бздоблювальні поверхні;


- зменшення на 10-15 % транспортних витрат і підвищення якості робіт при одночасному зниженні трудомісткості технологічних процесів.


Завдяки зазначеним перевагам і унікальним властивостям сухі суміші мають широку сферу застосування у будівництві: вирівнювання стін і стель, улаштування підлог, облицювальні, фарбувальні, мурувальні, гідроізоляційні, теплоізоляційні, відбудовні і реставраційні роботи.


Виробництво сухих будівельних сумішей в Україні розпочато в 1997 року і постійно розвивається. За даними виробників полімерів для сухих сумішей, обсяг споживання сухих сумішей на душу населення в 2000 році становив: у Німеччині - 60 кг, у Фінляндії - ЗО кг, в Угорщині і Польщі - ЗО кг, у Швеції -20 кг, в Україні - 6 кг.


Згідно з маркетинговим аналізом, обсяг виробництва і споживання вітчизняних сухих сумішей в Україні у 2000 році становив близько 160 тис. тонн і приблизно така ж кількість завезена. Очікується, що у 2005 році ця цифра має зрости до 1,0 млн. тонн.


На сьогодні обсяг виробництва сухих сумішей різного призначення за кордоном становить: у Німеччині - 8,0, а у Польщі -понад 2,0 млн. тонн на рік.


Проблема створення спеціалізованих виробництв з випуску сухих сумішей і повного забезпечення вітчизняного будівництва високоефективними і конкурентоспроможними полімермінеральними матеріалами обумовила постановку і вирішення таких завдань:


- створення вітчизняних високоефективних полімермінеральних матеріалів різного призначення і технології їх виготовлення;