Урок музики, його організація, специфіка як уроку мистецтва Курсова робота
| Вид материала | Урок |
- Конспект уроку з музичного мистецтва, у 5 класі зош, 94.52kb.
- Курсова робота загальні положення, 1011.22kb.
- Уроку музики №21 у 6 класі тема уроку, 65.28kb.
- План. Зміст та завдання нових програм з музики в 1-4 класах. Вимоги до сучасного уроку, 92.22kb.
- Вимоги до курсової роботи з методики навчання іноземних мов І культур (2011рік) Загальна, 41.77kb.
- Курсова робота з української літератури, 493.12kb.
- Уроку, 428.88kb.
- План Мистецтво, кіно І телебачення. Архітектура, як складова частина матеріальної культури, 94.88kb.
- Методика музичного виховання Музичне виховання школярів, як складова частина естетичного, 32.08kb.
- Міністерство освіти І науки україни //////////////////////////////////////////////////////////////////////, 984.64kb.
Урок музики, його організація, специфіка як уроку мистецтва
Курсова робота
2007
Зміст
| ВСТУП ................................................................................................ | 3 |
| | |
| РОЗДІЛ І. Музика в школі як навчальний предмет та урок мистецтва ............................................................................................. | 5 |
| 6 |
| 8 |
| 9 |
| | |
| РОЗДІЛ ІІ. Урок музики та основні форми його організації ......... | 14 |
| 2.1. Типи уроків .......................................................................... | 17 |
| 2.2. Структура уроку музики ..................................................... | 19 |
| | |
| ВИСНОВКИ ......................................................................................... | 23 |
| | |
| СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ .................................. | 26 |
ВСТУП
Протягом усього свого життя людина піддається постійному вихованню та навчанню – від народження і практично до самої смерті. Безперечно, сила цього виховного впливу постійно змінюється в залежності від віку, соціального стану людини, її статусу. Та ті засади, що були закладені у дитячі роки, є найсильнішими і мають найбільший вплив на подальше життя людини.
Сьогодні ми спостерігаємо постійні якісні зміни практично у всіх сферах нашого життя. Безперечно, що ці зміни торкнулися і галузі культури та освіти. Україна невпинно рухається у Європу, вдосконалюючи свою систему освіти. І важливе місце у навчально-виховному процесі займає естетичне виховання підростаючого покоління.
На сучасному етапі свого розвитку вітчизняна педагогіка зіткнулася з певними проблемами та труднощами, що зумовлені факторами нашого сьогоднішнього життя. Та всі ці проблеми можна розв’язати, спираючись на нову філософію освіти, де головною метою є формування високоосвіченої, творчої, духовно збагаченої особистості з високим рівнем національної та естетичної культури.
Проблеми духовного відродження та розвиту людського суспільства вимагають посиленої уваги вчених різних галузей знань, у тому числі й педагогічної науки, до проблеми людини, вивчення потреб і факторів її формування в контексті культури.
На сучасному етапі розвитку нашої країни з об’єктивних причин існує певний брак достатніх матеріальних та духовних передумов для справді гармонійного формування та розвитку особистості. А тому єдиним прийнятним та позитивним виходом з цієї ситуації залишається звернення до так званих вічних моральних та етичних цінностей, що збереглися у глибинній психології та історії нашого народу. А найкоротшим шляхом до них є мистецтво і, зокрема, музика. Саме вона є одним із наймогутніших засобів виховання, який надає естетичного забарвлення духовному життю людини. Без музики важко переконати людину у тому, що людина та оточуючий її світ прекрасні, а це переконання є основою емоційної, естетичної та моральної культури.
Могутня виховна сила мистецтва була відома завжди й тому використовувалась на всіх етапах розвитку людства. Прогресивні діячі освіти вбачали в мистецтві засіб облагородження особистості, утвердження в ній кращих духовних засад. Видатний педагог В.О. Сухомлинський писав: “Мистецтво - це час і простір, в якому живе краса людського духу. Як гімнастика виправляє тіло, так мистецтво виправляє душу.” [11, 245].
Саме мистецтво забезпечує багатовікову наступність культури, її універсальність, воно вбирає в себе всі досягнення людства, по-своєму трансформуючи та змінюючи їх.
Становлення нової особистості відбувається у загальноосвітній школі. Саме там діти отримують свої перші грунтовні знання, враження, у тому числі і естетичні. А тому значне місце в духовному становленні підростаючого покоління належить вчителям, особливо естетичного циклу, до якого належать і уроки музики. Їхня педагогічна діяльність спрямована на виховання у школярів морально-естичних ідеалів та почуттів, художньо-естетичних смаків. На своїх уроках вчителі музики, естетики, малювання формують морально-піднесене ставлення дитини до навколишнього сввіту.
РОЗДІЛ І.
Музика в школі як навчальний предмет
та урок мистецтва
За словами В.Сухомлинського, “пізнання світу почуттів неможливе без розуміння й переживання музики, без глибокої духовної потреби слухати музику й діставати насолоду він неї.” [11, 251]
Разом з літературою та образотворчим мистецтвом музика складає естетичний цикл, отже, вони знаходяться в тісному зв’язку. Тому твори образотворчого мтстецтва, художнє слово допомагають передати глибину почуттів, які втілені в музиці. У свою ж чергу музика здатна викликати нстрій, переживання та хвилювання, співзвучні багатьом творам живопису та літератури.
Музика тісно пов’язана з історією, бо твори, створені композиторами, завжди відповідають настроям тогочасної епохи, історичним подіям, різним соціальним проблемам. Свої перші кроки до музики дитина робить ще до школи. Власне, найперші уявлення дитини про довколишній світ пов’язані з музикою, з тією колисковою піснею, що її наспівувала мати. Діти слухають музику від своїх батьків, в дитячих садочках, дивляться дитячі передачі, мультфільми. І музика стає для них одним зі засобів емоційного впливу, адже викликає у них почуття радості чи суму. І діти відповідно емоційно реагують на звучання музики. Почувши музику, діти роблять відповідні рухи, підтанцьовують, підстрибують, намагаються підспівувати.
Найпомітнішим є зв’язок з музикою у тих діток, котрі відвідували дитсадочок, адже там вони мали можливіть розвивати свій емоційний відгук на музику, музичний слух, музичну пам’ять, відчуття ритму, набувати навичок слухати музику. Також у дитсадочку діти вчаться правильно співати, виконують різні музично-ритмічні рухи. Найбільш обдаровані та зацікавлені також мають можливість вже у старшій групі дитсадка, за згодою та бажанням батьків, вчитися грати на музичному інструменті.
Та кожна дитина, що приходить до школи, у тій чи іншій мірі знайома з музикою, має певні свої естетичні смаки та пріоритети. І завданням вчителя є формувати та розвивати естетичні смаки дитини, прививати любов до музики і до всього прекрасного, що оточує нас у повсякденному житті.
1.1. Завдання і зміст музичного виховання
Музичне виховання є частиною естетичного виховання дітей. Музичні образи мають яскраве емоційне забарвлення, вони пробуджують думку, викликають глибокі почуття, дають роботу уяві. Явища життя сприймаються через музику глибше, яскравіше, повніше.
Основним завданням школи у галузі естетичного та музичного виховання є прищеплення дітям любові та інтересу до музики, розвиток їх музичних здібностей та художнього смаку. Найкоротшим та найбільш дієвим шляхом до здійснення цього завдання є активна діяльність самих дітей, їх безпосередня участь у виконанні музики. Але ж діти приходять до школи, не володіючи музичними інструментами, тільки невелика кількість учнів ходять до музичної школи, а тому не всі можуть на уроці виконувати на інструменті музичні твори. Та всі без винятку діти, одні краще, інші трішки гірше, можуть співати, а пісня – це теж музичний твір. Тому хоровий спів — найдоступніший вид виконання музики — є основою музичного виховання дітей в школі.
Виконуючи пісню, передаючи її зміст, діти виявляють своє ставлення до того, про що вони співають, а це поглиблює думки і почуття, які викликаються піснею. Спільний спів організовує учнів, сприяє вмінню дружно, узгоджено працювати.
Уроки співу в початковій школі складаються з хорового співу, вивчення музичної грамоти і слухання музики.
Діти вчаться правильно, красиво і виразно співати на один і два голоси, співати з нот і, в доступних даному віці межах, розбиратися в змісті, характері і будові пісні, найпростіших засобах музичної виразності під час прослухування на уроці пісень та інструментальних творів у виконанні учителя або в грамзаписі. А якщо в класі хтось із діток вчиться у музичній школі, то цікавим та корисном є також, щоб такі діти іноді виступали перед своїми однокласниками, виконуючи вивчені ними музичні твори.
Прослухування музики, забираючи незначну частину уроку, є цінним доповненням до хорового співу.
Такий комплекс зайнять розширить музичний світогляд дітей, розвине їх слух і голос, ознайомить із доступними їх сприйняттю творами. Крім того, на уроках співу діти отримують ряд загальних відомостей про музику, про композиторів, елементарні теоретичні відомості.
Одним з важливих питань є питання про методичне забезпечення учителя музики. Адже нові принципи навчання музиці потребують нових методів. Та вчитель не повинен сліпо шукати в методичних посібниках відповіді на всі питання, які в нього виникали і будуть виникати. Він повинен творчо підходити до осмислення тих чи інших методичних рекомендацій, вибираючи з них найважливіше та найкорисніше для себе. Адже завдання методики – показати вчителеві реальну навчальну програму на уроках з школярами. Методика забезпечує зв’язок з вченими, в яких знаходиться програма, і школярами, які повинні засвоїти зміст цієї програми. Методика – це система загальних принципів і прийомів проведення уроків. А змістовна програма – це необхідна, але недостатня передумова ефективної музично-естетичної виховної роботи у школі. Як сказав Дмитро Кабалевський, “програма – це лише “компас”, що вказує напрям, у якому повинен іти розвиток музичної культури школярів. Безпосереднє здійснення завдань музичного виховання залежить від учителя, рівня його кваліфікації, якості роботи, громадської позиції”. [2, 23]
Нині діюча програма з музики має тематичну побудову: всі теми – це ніби східці, які ведуть учнів до оволодіння музичною культурою. У темах послідовно розкриваються особливості музичної мови, особливості емоційного впливу музики на особистість, багатство і своєрідність її змісту, зв’язок з іншими видами мистецтва – живописом, літературою. Тут велика заслуга належить учителеві. Розвиваючи здібність розуміти мову музики, відчути її виразність, вчитель дає учням необхідні знання, навички, вміння, виховує інтерес до музики, формує естетичні смаки.
Музичне сприйняття розвивається не тільки в процесі слухання музики, а й під час інших видів музичної діяльності. Тому дуже важливо, щоб учні набували навичок і вмінь також під час співу, ритміки, гри на дитячих музичних інструментах, а також в процесі вивчення музичної грамоти, яка допоможе їм краще зрозуміти і виразно виконувати твори. Таким чином інтенсивно розвиваються музичні творчі здібності, розширюються можливості активного сприймання музики, а це в свою чергу допомагає правильному розв’язанню загальноосвітніх завдань.
1.2. Форми роботи навчально-виховного процесу в школі
На сьогоднішній день у школах використовуються такі форми роботи з учнями на уроках:
- Індивідуальна реєстрація успіхів учнів;
- Контрольні завдання;
- Творчі зошити;
- Додаткові навчання;
- Факультативи;
- Використання засобів друку у навчанні;
- Групове навчання;
- Програмне навчання;
- Навчання за допомогою сучасних технологій;
- Учбові лекції;
- Учбовий фільм;
- Шкільні радіопередачі;
- Програвач;
- Навчання в суспільному середовищі;
- Теле-відео-передачі;
- Кабінетне навчання;
- Магнітофон;
- Проблемне навчання;
- Переписування;
- Лабораторне навчання;
- Запрошення до викладання.
- Навчання в бібліотеці;
- Тести.
1.3. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
Реформування загальної середньої освіти відповідно до Закону України “Про загальну середню світу” передбачає реалізацію принципів гуманізації, демократизації освіти, методологічну переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учня, формування його основних компетенцій.
Відповідно до цього змінюються і підходи до оцінювання навчальних досягнень школярів. Оцінювання має ґрунтуватися на позитивному принципі, що передусім передбачає вираховування рівня досягнень учня, а не ступеня його невдач.
Визначення рівня навчальних досягнень учнів є особливо важливим з огляду на те, що навчальна діяльність у кінцевому підсумку повинна не просто дати людині суму знань, умінь та навичок, а сформувати її компетенцію, тобто загальну здатність, що базується на знаннях, досвіді, здібностях, цінностях, набутих завдяки навчанню. Отже, поняття компетентності не зводиться тільки до знань і навичок, а належить до сфери складних умінь і якостей особистості. Воно формується передусім на основі опанування змістом загальної середньої освіти.
Виявити рівень такого опанування і покликане оцінювання.
Об’єктом оцінювання навчальних досягнень учнів є знання, вміння та навички, досвід творчої діяльності учнів, досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої дійсності.
Основними функціями оцінювання навчальних досягнень учнів є:
- контролююча;
- навчальна;
- стимулюючо-мотиваційна;
- виховна.
З метою забезпечення об’єктивного асоціювання рівня навчальних досягнень учнів нині діє 12-бальна шкала, побудована за принципом урахування особистих досягнень учнів, в основі якої лежать чотири рівні навчальних досягнень учнів:
- початковий;
- середній;
- достатній;
- високий.
Міністерством освіти України визначено такі критерії оцінювання знань учнів, отриманих на уроках музики: [3]
| Рівні навчальних досягнень учнів | Бали | Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів |
| І початковий | 1 | Учень сприймає та виконує музичні твори на початковому рівні, небагатослівно їх характеризує, демонструє слабо сформоване художньо-образне мислення, елементарні навички та вміння у практичній музичній діяльності. |
| | 2 | Учень володіє незначною частиною тематичного матеріалу, має слабо сформований рівень сприйняття музичних творів, виявляє недостатньо сформоване вміння та навички, володіє незначною частиною спеціальної муз. термінології, його словниковий запас дозволяє викласти думку на елементарному рівні. |
| | 3 | Учень здатний сприймати та виконувати окремі фрагменти муз. творів з конкретним образно-художнім змістом, знає незначну частину муз. тематичного матеріалу, послуговуючись обмеженим термінологічним та словниковим запасом. |
| ІІ середній | 4 | Учень здатний сприймати та виконувати муз. твори на репродуктивному рівні, але не розуміє художньо-образної сфери музичних творів, застосування знань та спеціальної музичної термінології на практиці задовольняє. (задовільне) |
| | 5 | Учень володіє навичками й уміннями, які дають змогу проаналізувати чи виконати окремі муз. твори, котрі мають художньо покрутну словесну, понятійну основі, але не завжди вміє інтерпретувати муз. твори, що вимагають абстрактного художнього мислення; виявляє недостатнє знання спеціальної муз. термінології, його словниковий запас небагатий. |
| | 6 | Учень здатний сприймати і відтворювати значну частину муз. матеріалу, але має слабо сформоване художнє мислення, не завжди послідовно та логічно характеризує муз. твори, його розповідь потребує уточнень і додаткових запитань; учень виявляє знання і розуміння основних тематичних положень, але не завжди вміє самостійно зробити аналіз – інтерпретацію муз. твору, порівняння, висновок щодо прослуханої чи виконаної музики. |
| ІІІ достатній | 7 | Учень здатний сприймати та виконувати муз. твори, але робить непереконливі висновки, непослідовно викладає свої думки, допускає термінологічні помилки; учень знає найважливіший тематичний музичний матеріал, але знання нестійкі; спостерігаються помітні позитивні зміни у муз. діяльності учня. |
| | 8 | Учень вміє сприймати і виконувати муз. твори, досить повно аналізує художньо-образний зміст твору, але має стандартне мислення. Йому бракує власних висновків, асоціацій, узагальнень, не завжди вміє поєднувати муз. твори та життєві явища; Недостатньо володіє спеціальною муз. термінологією при аналізі музичних явищ. |
| | 9 | Учень виявляє глибоке засвоєння тематичного муз. матеріалу, але допускає несуттєві неточності у використанні спеціальної музичної термінології, які потребують зауваження чи коригування, трапляються поодинокі недоліки у виконанні муз. твору і художньо-образному оформленні його роздумів про прослухану музику; не завжди самостійно систематизує та узагальнює музичний матеріал. |
| ІV високий | 10 | Учать має міцні, грунтовні знання. Але, аналізуючи муз. твори, допускає неточність у формулюваннях та спеціальній музичній термінології, не завжди обґрунтовано може довести свою думку щодо музичних явищ, йому важко виконати окремі фрагменти муз. твору. Зазначені неточності може виправляти самостійно. |
| | 11 | Учень володіє тематичним музичним матеріалом у повному обсязі, вміє використовувати набуті знання. Вміння і здібності у нових музичних завданнях, демонтує повноту знань спеціальної музичної термінології, їхнє усвідомлення та міцність, уміння систематизувати, узагальнювати, аналізувати, інтерпретувати муз. твори, асоціювати життєвими явищами, застосовувати здобуті знання у музичній діяльності. |
| | 12 | Учень має глибокі, свідомі знання тематичного музичного матеріалу, здатний їх систематизувати, узагальнити, свідомо сприймати та виконувати муз. твори, широко застосовувати асоціативні зв’язки між муз. творами, творами інших мистецтв та життєвими явищами; вільно та свідомо використовувати спеціальну музичну термінологію у роздумах, висновках та узагальненнях щодо прослуханого чи виконаного твору, пропонує нетипові, цікаві художньо-творчі уявлення; рівень світосприйняття і світовідчуття мистецького мислення достатньо високий; самостійно і творчо використовує набуті знання, вміння та здібності в музичній діяльності, має найвищий рівень творчого самовиявлення у різних видах музичної діяльності. |
РОЗДІЛ ІІ.
Урок музики та основні форми його організації
За десятиліття існування системи обов’язкової загальної шкільної освіти накопичено великий досвід у галузі теорії та практики музично-естетичного виховання учнів. За ці роки було зроблено багато позитивних кроків, внесено багато докорінних змін у систему музичних зайнять у загально-освітній школі.
На різних етапах розвитку школи музичні заняття проводилися в різних формах, і в 40-х роках у якості основної форми навчально-виховного процесу встановився урок. До того часу існували такі форми музичних зайнять, як екскурсія та практичні зайняття з різних видів музичної діяльності.
Сьогодні, коли перебудовується традиційна система загальної освіти, кожний вчитель шукає свої напрямки у навчанні. Дуже важливо не втратити головне – людину, як особистість, яка не тільки має знання з історії, економіки чи права, а й здатна розуміти і відчувати прекрасне, а отже, співчувати іншим людям.
У 80-х роках ХХ століття уроки музики називались уроками співів. Однією з найважливіших змін стало перейменування уроків співу в уроки музики. За цим, здавалось би, незначним зовнішнім фактом приховано дуже важливий внутрішній зміст. Адже уроки співу, як правило, обмежували своє завдання навчанням школярів хоровому співу та незначним основам музичної грамоти. Зайомство з музикою було зведене майже виключно до репертуару, освоєному в класі на уроках. До того ж такий репертуар був обмежений порівняно невеликими виконавськими можливостями учнів. А от уроки музики, в жодній мірі не заперечуючи важливість хорового співу, ставлять перед собою більш широке завдання – ввести учнів у світ великого музичного мистецтва, навчити їх любити та розуміти музику, все багатство та розмаїття її форм та жанрів. Іншими словами кажучи, метою уроків музики в ЗОШ є виховання музичної культури учнів як необхідної частини їх духовної культури.
Поняття “музична культура” досить об’ємне. Воно включає в себе такі аспекти:
а) морально-естетичні почуття і переконання, музичні смаки і запити;
б) знання, навички і вміння, без яких неможливо засвоїти музичне мистецтво (сприймання, виконання);
в) музичні, творчі здібності, які визначають успіх музичної діяльності.
На уроках музики учні знайомляться з кращими зразками української народної музики, фольклору, творами композиторів-класиків, масовими піснями. Основою виховання музичної культури учнів є засвоєння саме класичної спадщини. Важливим завданням музичного виховання в школі є формування, як уже згадувалося, музичної культури учнів у процесі спілкування з музикою, внаслідок чого формуються їхні інтереси, погляди, смаки тощо.
Доба технічного прогресу розширила можливості слухання музики. Якщо декілька десятиріч тому уява про музику пов’язувалась лише з концертним залом, то в наш час все виглядає зовсім інакше. Учні розширюють свій музичний світогляд за допомогою телевізорів, магнітофонів, програвачів, комп’ютерів, аудіо і відеозаписів, касет тощо. В таких умовах музичне виховання набуває ще більшої значимості.
Основною формою організації музично-виховної роботи в школі є урок музики. Він включає в себе різні види музичної діяльності учнів:
- спів;
- музично-ритмічні рухи;
- гра на дитячих музичних інструментах;
- слухання музики;
- музична грамота.
На уроках музики панує особлива емоційна атмосфера. Це пов’язане з тим, що музика – це мова почуттів. Вона хвилює, викликає в дітей певні настрої і переживання. Отримані враження посилюються під впливом учителя, який передає свої почуття не тільки у виразному виконання твору, але і в слові, міміці, жестах. Таким чином, концентруючи увагу учнів на звучанні музики і розвиваючи їхню увагу, вчитель допомагає дітям увійти у світ музики, музичних образів і яскраво відчути їх виразність.
Уроки музики мають багато як спільних, так і відмінних рис. Кожен урок повинен бути добре продуманий та спланований наперед, адже без цього не можна доясгнути добрих результатів. Вчитель повинен чітко сформулювати перед собою мету і завдання уроку, визначити зміст та його структуру, засоби і методи, прийоми роботи. До кожного уроку вчитель повинен дуже уважно готуватися. Сама підготовка до уроку залежить від педагогічних вмінь та майстерності вчителя. При підготовці до уроку слід також враховувати вікові особливості учнів, їх музичну підготовку.
Щоб спілкування на уроці музики було продуктивним, вчитель повинен добре знати своїх учнів, їх особливості та можливості, і виходячи з цього знання, правильно планувати та виконувати спілкування. Оскільки на уроці музики переважають колективні форми спілкування, важливо знати склад класу, його музично-творчий потенціал, систему взаємовідносин, психологічні і перш за все ціннісні особливості учнів, які впливають на ефективність спільної діяльності.[4, 123].
У зміст уроку входять твори різні за характером, настроєм, а тому для досягнення його цілісності важливо добре визначити його структуру, тобто послідовність різних видів музичної діяльності. Вчитель повинен підходити творчо до побудови уроку, тільки тоді структура уроку буде гнучкою. Урок повинен проходити по заздалегідь наміченому плану, однак у процесі можливі несподівані ситуації та непердбачувані ускладнення. У таких випадках вчитель повинен вміти швидко зорієнтуватися в ситуації, що склалася, і вміти оперативно перебудувати хід уроку, враховуючи ті обставини, що виникли непердбачено. Професійний досвід вчителя дозволяє йому не розгубитися в такій ситуації і в кожному конкретному випадку прийняти відповідне правильне рішення.
2.1. Типи уроків
Кожний шкільний предмет має, як уже згадувалося, свою специфіку. Головним завданням одних – озброїти учнів науковими знаннями, інших – допомогти оволодіти певними способами діяльності. Музика – це предмет, основною метою якого є формування досвіду емоційно-ціннісних відносин між людьми. Саме ця особливість предмету зумовлює і особливі типи та форми проведення уроків.
Традиційними є такі типи уроків:
- Організаційний;
- Комбінований;
- Домінантний (переважає один із видів музичної діяльності: спів, слухання, МРР, гра на ДМІ, творчі завдання).
- Контрольно-перевіряючий;
- Комплексний;
- Урок-інтерв’ю;
- Урок-захист;
- Телеурок з використанням учбових програм;
- Тематичний;
- Підсумковий, заключний.
У 70-х роках ХХ століття Д. Кабалевський створив принципово нову систему музичних зайнять. В її основі лежить тематична єдність. Відповідно до тематичної побудови в його програмі виділені і певні типи уроків музики:
- урок введення в тему;
- урок поглиблення теми;
- урок узагальнення;
- заключний урок-концерт.
Методистами України, провідними вчителями музики були запропоновані і розроблені нові різноманітні, цікаві, корисні та демократичні типи уроків, до яких належать:
- урок вікторина;
- урок-оркестр;
- урок-конкурс;
- урок-подорож;
- урок-“круглий стіл”;
- урок-самопізнання;
- урок-картинна галерея;
- урок-конференція.
Урок-вікторина, урок-концерт проводяться в кінці півріччя з метою підсумувати знання учнів.
Урок-подорож вибудовується на відображенні в музиці картин природи (“Подорож по морях та океанах”, “Подорож по Україні” і ін.).
Урок-“круглий стіл” – це насамперед слухання музики і бесіда про неї.
Урок-вікторина має на меті перевірку знать учнів і може проводитися після завершення вивчення якогось навчального матеріалу чи теми.
Урок-конкурс – це творче змагання учнів на краще виконання пісні чи музичного твору.
Урок-оркестр розвиває в учнів почуття колективної творчості. Граючи на простеньких дитячих музичих інструментах – таких як сопілочка, тамбурин, дзвіночки, діти вчаться музикувати у колективі. Проявивши трішки фантазії, на музичні інструменти можна перетворити і зовсім „немузичні”, на перший погляд, речі – гребінець, дзвоник, пляшечку з-під Коли, наповнену горохом тощо.
Безперечно, що цей список можна продовжувати, доповнювати, розширювати. Кожен може внести щось своє, оригінальне, нове у проведення уроку музики. Важливо при цьому не ставити собі за мету втілення нової форми лише заради форми. Адже ці оригінальні нетрадиційні форми проведення уроків повинні мати на меті покращення засвоєння учнями навчального матеріалу.
Кожнен урок музики має свою специфіку. При цьому головна мета одних – допомогти оволодіти певними засобами діяльності, інших – розвинути творчу уяву та здібності учнів. Деякі з уроків підводять до глибоких роздумів про музику, а інші просто настроюють на веселий лад. Та вчитель завжди повинен усвідомлювати головне завдання уроку: чи то повторення музичного матеріалу, його закріплення, чи то набуття умінь і навичок, засвоєння нових понять, закономірностей або ж прагнення до реалізації декількох дидактичних завдань, що має місце в комбінованому уроці.
Важливо відмітити, що проведені нетрадиційно уроки музики стимулюють творчість як вчителя, так і його вихованців, створюють сприятливі умови для співробітництва учнів між собою і з учителем.
2.2. Структура уроку музики
Перед вчителем музики постає непросте завдання: об’єднати всі елементи, з яких складається урок, підчинити їх основній темі уроку, учбової чверті, року, всього шкільного курсу, не загубивши при цьому специфічної логіки розвитку, що присутня кожному з цих елементів окремо.
Є наступні дидактичні вимоги до проведення уроку:
- Чіткість навчальної мети;
- Єдність навчальних та виховних завдань;
- Правильний добір учбового матеріалу до кожного розділу уроку;
- Підбір доцільних методів, прийомів і засобів при проведенні уроку;
- Організаційна чіткість уроку;
- Поєднання колективної, групової та індивідуальної форм робіт. Організація загальної цілеспрямованості класу, виховання відповідальності кожного учня за виконання поставлених перед ним завдань;
- Змістовність, емоційність, різноманітність та гнучкість прийомів і методів роботи, вимогливість, продумана структура уроку запорука успішної роботи та дисципліни учнів на уроці.
- Обладнання уроку музики;
- Облік успішності, поєднання різних форм обліку;
- Продумані різноманітні форми домашніх завдань та їх оцінок вчителем;
- Підготовка вчителя до уроку.
Творча взаємодія у процесі шкільного уроку музики починається в той момент, коли щось єдине стає об’єктом спільних інтересів, бажань та прагнень. Цим єдиним можуть бути нові музичні враження, таємниця композиторського задуму, краса художнього образу; виконавська діяльність, емоційність слухацьких інтерпретацій, обґрунтованість аналітичних висновків. [1,53].
Кожен урок має свою певну чітку структуру, котрої вчитель повинен суворо дотримуватись при підготовці до уроку. Насамперед слід чітко та ясно сформулювати тему та мету уроку, далі потрібно визначити тип уроку, встановити міжпредметні зв’язки (наприклад, взаємозв’язок музики з літературою чи образотворчим мистецтвом). Слід також при підготовці до уроку визначитися з необхідним обладнанням (магнітофон, програвач тощо) та літературою.
При підтоговці до уроку вчитель повинен скласти конспект уроку, що допоможе краще підготуватися та врахувати всі аспекти та нюанси розкриття тієї чи іншої теми.
Приблизний хід уроку музики у школі є таким:
І. Організація класу:
а) музичне вітання;
б) перевірка присутніх;
в) оголошення теми уроку.
ІІ. Розспівування:
а) вправа на вироблення звуку;
б) робота над двоголосним співом.
ІІІ. Подача нового матеріалу:
а) розучування пісні;
б) вивчення інтервалу (музична гра, вікторина тощо);
в) слухання музики;
г) гра на дитячих музичних інструментах;
д) творчі завдання.
ІV. Закріплення теми, матеріалу. Окремо закріплюється вправа, інтервал, пісня. Фрагмент слухання.
V. Оцінювання праці учнів.
VІ. Домашнє завдання. (скласти, намалювати, створити, доспівати, придумати тощо).
VІ. Підсумок.
Якщо уроки, які створює вчитель, дійсно є результатом його творчості, його художньо-педагогічної позиції, якщо його дійсно цікавить творче спілкування з дітьми, в якому він виявляє себе як педагог та художник, то діти завжди будуть готові до співтворчості.
Також важливим компонентом художньо-педагогічного спілкування на уроці музики є педагогічна імпровізація – здатність вчителя на основі попередньої розробки у процесі уроку, спираючись на художньо-педагогічну інтуїцію, передбачати педагогічні явища, будувати свою діяльність відповідно до педагогічної ситуації. Адже реальна ситуація на уроці може внестисвої корективи у детально розроблений план проведення уроку. Частина учнів може захворіти, декого можуть забрати на медогляд чи на спортивні змагання. І вчитель повинен бути внутрішньо готовим до того, щоб оперативно відреагувати на зміни та внести корективи у план проведення уроку.
ВИСНОВКИ
Підсумовуючи вищесказане, можна виокремити такі важливі моменти:
1. Урок музики як основна форма навчально-виховного процесу включає в себе різноманітні види музичної діяльності учнів. Для уроків музики характерною рисою є особлива емоціональна атмосфера. Адже музика – це мова почуттів.
2. На уроках музики в учнів розвивається музичний слух, музична пам’ять, чуття ритму, уява, фантазія, учні набувають цілий комплекс вокально-хорових навичок, вмінь і знань. А вчитель музики, проводячи навчально-виховну роботу, формує погляди, переконання, запити, смаки, ідеали дітей. Тому він повинен бути високоосвіченою людиною, добре знати свій предмет, володіти знаннями методики музичного виховання, постійно вдосконалювати свій теоретичний рівень, завжди бути у творчих пошуках, бути добрим політологом, прекрасним музикантом: вільно володіти інструментом, голосом, мати тонкий музичний слух, вільно читати з листа, імпровізувати, любити свій предмет, а головне – любити дітей.
3. Для ефективного освоєння музичного матеріалу і для зняття втоми у дітей 1-4 класів на уроках музики обов’язковим є рух під музику: маршування, танцювальні елементи, музичні ігри. В процесі вивчення музично-ритмічних рухів рекомендується освоювати з дітьми характерні рухи українських народних танців: присідання, колупалочка, бігунець, голубці, тиночки, ритмічний рух по колу під час ведення хороводів, ігрових дійств.
4. Необхідно відмітити, що всі види музичної діяльності на уроці повинні тісно переплітатись з вивченням дітьми музичної грамоти, розвитку музичних здібностей. Слідкувати за набуттям вміння учнів розрізняти високі і низькі, довгі і короткі звуки, рух мелодії вгору та вниз, тихе і голосне звучання музики, графічного запису пульсу та ритмічного малюнку мелодії; вивчення тривалостей нот, пауз, графічного запису їх на нотному стані, знаки альтерації, метр, ритм, лад, динаміка, темп.
5. Провідне місце на уроці в умовах різновікового класу займає вокально-хорова робота. Хоровий спів розглядається одночасно і як засіб емоційно-естетичного виховання учнів, і як засіб їх всестороннього музичного розвитку. Процес співу по своїй природі комплексний. В ньому бере участь весь організм дитини, зокрема його звукоутворюючий артикуляційний і дихально-м’язовий апарат. Важливо з перших кроків навчання співу розвивати вокальний слух учнів, що передбачає здатність розрізняти якість голосу, контролювання і оцінювання як власного співу, так і своїх товаришів.
6. Слухання музики – один з основних видів музичної діяльності учнів. Ознайомлення з кращими зразками вітчизняної та зарубіжної музичної культури сприяє розвитку загальної культури учнів, вихованню в них художнього смаку, вміння оціночно ставитись до творів мистецтва. Навчити дітей слухати музику – одне з найскладніших педагогічних завдань. Вчитель повинен не тільки навчити дітей правильному сприйманню музичних творів, але й вмінню аналізувати прослухане.
7. Для кращого та глибшого сприймання музичного твору корисне використання ілюстративного матеріалу. Підбирати ілюстрації, вчитель повинен з урахуванням їх наближеності до змісту музичного твору. Це можуть бути малюнки, світлини, репродукції тощо. Вдало підібраний ілюстративний матеріал допомагає учням краще вникнути в музичний образ твору, зрозуміти його зміст, запам’ятати, а потім згадати прослухану музику.
Ефективність музичного виховання школярів залежить від особистості вчителя, його світогляду і професійної підготовки, педагогічної майстерності, високого рівня інтелекту і душевної чуйності. Він повинен не лише любити музику, а й уміти зацікавити нею дітей, знати і розуміти її в значно більшому обсязі, ніж хоче навчити цього своїх вихованців, бути поінформованим у питаннях педагогіки і психології, естетики і мистецтва, постійно збагачуватися новими знаннями. Учителю слід пам’ятати, що оволодіння музичними знаннями не є самоціллю, а є необхідним дидактичним засоби музичного навчання, розвитку їх інтересу до музики, формування естетичного ставлення до неї.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
- Ильев В.А. Технология театральной педагогики в формировании и реализации замысла школьного урока. – М.: Просвещение, 1993 – 196 с.
- Кабалевський Д. Про трьох китів та інші цікаві речі. – К.: Музична Україна, 1973.
- Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти. – Х.: Фоліо, 2000.
- Леонтьев А.А. Педагогическое общение. – М.: Просвещение, 1996.
- Муха А.І. Мистецтво в патріотичному та інтернаціональному вихованні. – К.: Наук. думка, 1998. – 84с.
- Падалка Г. Учитель, музика, діти. – К.: Музична Україна, 1982.
- Педагогіка//За ред. М.Д. Ярмаченка. – К.: Радянська школа, 1986.
- Педагогика / Под общ. ред. Ю.К.Бабанского. – М., Просвещение, 1988.
- Програма “Музика” 1-8 кл. ЗОШ.
- Ростовський О.Я. Методика викладання музики у початковій школі. – Т.: Навчальна книга – Богдан, 2000.
- Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5 томах. – К.: Дніпро, 1976.