Geum.ru

Щодо оформлення курсових І диплом

Вид материалаДиплом

Содержание


Додаток а
Додаток б
Подобный материал:
1   2   3   4   5

П
Ілюстрація
риклад:





Рисунок 1.2 (другий рисунок першого розділу) – Назва і пояснювальні

написи


Таблиці нумерують послідовно в межах розділу (додатка). У лівому верхньому куті поряд з відповідним заголовком таблиці розміщують напис "Таблиця" із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці у цьому розділі, між якими ставиться крапка, наприклад, "Таблиця 1.2 (друга таблиця першого розділу) – Назва таблиці". Якщо в розділі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами. При перенесенні частини таблиці на іншу сторінку (аркуш) слово "Таблиця" та її номер вказують один раз над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова "Продовження табл." і зазначають номер таблиці, наприклад, "Продовження табл. 1.2".

Формули (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша (сторінки) на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад, "(3.1)" (перша формула третього розділу).

Примітки до тексту і таблиць, в яких наводять довідкові пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки (аркуша). Якщо приміток на одній сторінці (аркуші) декілька, то після слова "Примітки" ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1 ...

2 ...

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова "Примітка" ставлять крапку.


7.3 Ілюстрації


Ілюструють роботу, виходячи з певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, який допомогає уникнути випадкових, пов'язаних із другорядними деталями тексту ілюстрацій і запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем.

Назви ілюстрацій розміщують після їх номерів. За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковими написами).

Напис під ілюстрацією звичайно має чотири основних елементи:

назву графічного сюжету, що позначається словом "Рисунок";

порядковий номер ілюстрації, який зазначається без знака номера (№) арабськими цифрами;

тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного;

експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, які виносять у напис, супроводжуючи їх текстом. Треба зазначити, що експлікація не замінює загальної назви сюжету, а лише пояснює її.

Основними видами ілюстративного матеріалу, що подається в основній частині роботи, є технічний рисунок, схема, фотографія, діаграма, графік. Правила побудови ілюстрацій наведені в [3, 4].


Приклад:

Рисунок 1.2 – Схема розміщення елементів касети: 1 - розмотувач плівки;

2 - сталеві ролики; 3 - привідний валик; 4 - опорні стояки


Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у написі. У тому місці, де викладається тема, пов'язана із ілюстрацією і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках "(рис. 3.1)" або зворотного типу: "як бачимо на рис. 3.1", або "... як це показано на рис. 3.1".

Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтворення (копіювання). Ілюстрації виконують тушшю або пастою чорного кольору, якщо їх неможливо виконати комп'ютерним набором, на білому непрозорому папері, після чого сканують і розміщують у текстовому документі. Слід застосовувати лише штрихові ілюстрації та оригінали фотознімків. Фотознімки розміром, меншим за формат А4, наклеюють на стандартні аркуші білого паперу, після чого сканують і розміщують у текстовому документі.


7.4 Таблиці


Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць (приклад побудови таблиці наведений нижче). Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово "Таблиця" починають з великої літери. Назву не підкреслюють.


Приклад побудови таблиці:

Таблиця (номер) – Назва таблиці
Боковик
Графа
Графа
Заголовки граф

Головка
(заголовки рядків)












Підзаголовки граф



















Одиниці виміру






















Рядки








































За логікою побудови таблиці позначення тих предметів, які в ній характеризуються, розміщують у боковику, головці чи в них обох, а не у графі (колонці), логічний предмет таблиці (тобто дані, якими він характеризується) - у графі, а не в головці чи боковику. Кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику - всіх даних цього рядка.

Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути по можливості коротким. Слід уникати: повторів тематичного заголовку в заголовках граф, одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнювальних заголовків слова, що повторюються.

Боковик, як і головка, вимагає лаконічності. Повторювані слова тут також виносять до об'єднувальних рубрик, загальні для всіх заголовків боковика слова розміщують у заголовку над ним.

У графі повторювані елементи, які мають відношення до всієї таблиці, виносять до тематичного заголовка або до заголовка графи; однорідні числові дані розміщують так, щоб їх класи збігалися, неоднорідні - посередині графи; лапки використовують тільки замість однакових слів, які стоять одне під одним.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки - з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою ніж 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці вносити не треба.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту документа (брошури) або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на інший аркуш (сторінку) назву розміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна поділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах одної сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому випадку - боковик.

Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами "Те саме", а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставиться прочерк.


7.5 Формули


При використанні формул необхідно дотримуватися певних техніко-орфографічних правил.

Довгі та громіздкі формули, які містять знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі та нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують посередині рядків тексту.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони подані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова "де" без двокрапки.

Рівняння і формули треба виділяти з тексту окремими рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення () і ділення ().

Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання у подальшому тексті. Інші нумерувати не рекомендується. Порядкові номери позначають арабскими цифрами в круглих дужках біля правого берега сторінки, без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять на наступний рядок нижче формули. Якщо формула обмежена рамкою, то її номер записують зовні рамки з правого боку напроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні її основної горизонтальної риски. Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться в середині групи формул і звернене у бік номера.

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації. Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі. Розділовим знаком між формулами, які йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, може бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера. Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять в середині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, можна розділові знаки не ставити.


7.6 Загальні правила цитування та посилання

на використану літературу


Автор повинен давати посилання на літературу, матеріали з якої наводяться в роботі (ПЗ проекту) або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, завдання, питання. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей щодо цитування документа, дають необхідну інформацію про нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій.На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не увійшов до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно зазначити номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з літератури, на яку дається посилання.

Посилання на літературу слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, "... у працях [1-7] ...". Якщо в тексті необхідно зробити посилання на складову частину або на конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити посилання у виносках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань.

Рекомендується в основному тексті або в кінцевих абзацах розділів давати посилання на особисті наукові праці автора (принаймні ті, перелік яких наведено у вступі).

Посилання на ілюстрації зазначаються порядковим номером ілюстрації, наприклад, "рис.1.2".

Посилання на формули зазначаються порядковим номером формули в дужках, наприклад, "... у формулі (2.1)".

На всі таблиці повинні бути посилання в тексті, при цьому слово "таблиця" в тексті пишуть скорочено, наприклад, "... в табл.1.2".

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба писати скорочено слово "дивись", наприклад, "... див.табл.1.2".

Для підтвердження власних аргументів посилання на авторитетну літературу або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може перекрутити авторський текст. Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у літературі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз "так званий";

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, в середині, у кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на літературу;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію обсягу тексту, слід бути дуже точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання їх результатів і давати відповідні посилання на літературу;

д) якщо необхідно виявити ставлення автора роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

е) якщо автор роботи, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і зазначаються ініціали автора, а весь текст застереження розміщується в круглих дужках. Наприклад: (курсив наш. - В.Ч.), (підкреслено мною. - В.Ч.), (розбивка моя. - В.Ч.).


7.7 Оформлення списку літератури


Список використаної літератури - елемент бібліографічного апарата, який містить бібліографічні описи використаної літератури і розміщується після загальних висновків .

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю, без пропусків будь–яких елементів, без скорочення назв і т.п. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей.

Літературу можна розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований під час написання випускних робіт бакалавра), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків або у хронологічному порядку.

Відомості про літературу, зазначену у списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з наведенням назв праць [8-10]. Приклади оформлення бібліографічного опису використаної літератури наведені в додатку Р.


7.8 Додатки


Додатки оформлюють як продовження тексту роботи (ПЗ проекту) на наступних сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань в основному тексті роботи. Під час оформлення додатків окремою частиною (книгою) на титульному аркуші під назвою роботи друкують великими літерами слово "ДОДАТКИ".

Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки роботи (аркуша ПЗ проекту). Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово "Додаток" і велика літера, що позначає додаток. Додатки позначають заголовними літерами російського (українського) алфавіту, починаючи з А, за винятком літер Ё,3, Й, О,Ч, Ь, Ы,Ъ (для робіт російською мовою) та за винятком Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь (для робіт українською мовою), наприклад, "додаток А", "додаток Б" і т.д. Єдиний додаток позначається як "додаток А".

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи і підрозділи, які нумерують у межах даного додатка. У цьому випадку перед кожним номером ставлять позначення додатка і крапку, наприклад: А.2 (другий розділ додатка А); В.3.1 (перший підрозділ третього розділу додатка В).

Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: Рис.Д.1.2 - другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А.1) - перша формула додатка А.


лІтература ІЗ Питань проектУВАНня


1. Ванін В.В., Бліок А.В., Гнітецька Г.О. Оформлення конструкторської документації: Навчальний посібник. – К.: Каравела, 2003. 160 с.

2. Единая система конструкторской документации: Справочное пособие. – М.: Изд-во стандартов, 1986.

3. Электротехнический справочник. В 3 т. – Т 1. Общие вопросы. Электротехнические материалы / Под общ. ред. В.Г. Герасимова и др. – М.: Энергоатомиздат, 1985. – 488 с.

4. Александров К. К, Кузьмина Е. Г. Электротехнические чертежи и схемы. - М.: Энергоатомиздат, 1990.

5. Единая система конструкторской документации. Общие правила выполнения чертежей. - М.: Изд-во стандартов, 1991.

6. Емельянов А. И., Капник О. В. Проектирование систем автоматизации технологических процессов: Справочное пособие по содержанию и оформлению проектов. - М.: Энергоатомиздат, 1983.

7. Анурьев Б. И. Справочник конструктора-машиностроителя. - М.: Машиностроение, 1982.

8. Системы управления. Задание. Проектирование. Реализация / В. Н. Захаров и др. - М.: Энергия, 1977.

9. Дитрих Я. Проектирование и конструирование: системный подход / Под ред. В. М. Бродянского, – М.: Мир, 1981.

10. Быков В. П. Методика проектирования объектов новой техники. - М.: Высш. шк., 1990.

11. Кузнецов М. М. Проектирование автоматизированного производственного оборудования. - М. : Машиностроение, 1988.

12. Курсовое и дипломное проектирование по автоматизации технологических процессов / Ф. Я. Изаков и др. - М.: Агропромиздат, 1988.

14. Вальков В. М. Микроэлектронные управляющие вычислительные комплексы: Системное проектирование и конструирование. - Л.: Машиностроение, 1990.

15. Крутько П. Д. и др. Алгоритмы и программы проектирования автоматических систем. - М. : Радио и связь, 1988.

16. Методичні вказівки з оформлення графічної частини конструкторської документації проектів автоматизації. Структурні, функціональні та принципові схеми/ Укладач О.Ю. Журавльов. – Суми: Вид-во СумДУ, 2006.-48 с.

17. Методичні вказівки з оформлення графічної частини конструкторської документації проектів автоматизації. Схеми з'єднань, підключення, загальні та розміщення/ Укладач О.Ю. Журавльов. – Суми: Вид-во СумДУ, 2006.-28 с.

18. Молчанов А. А. Моделирование и проектирование сложных систем. – К.: Выща шк. , 1988.

19. Орлов И. Н. Системы автоматизированного проектирования электромеханических устройств. -М.: Энергоатомиздат, 1989.

20. Правила устройства электроустановок. - М.: Энергоатомиздат, 1987.

21. Проектирование и расчет динамических систем / Под. ред. В. А. Климова. - Л.: Машиностроение, 1974.

22. Проектирование микропроцессорной электронно-вычислительной аппаратуры. – К.: Тэхника, 1988.

23. Проектирование, монтаж и эксплуатация систем автоматизации в пищевой промышленности / В. Г. Трегуб и др. - М.: Агропромиздат, 1991.

24. Проектирование систем автоматизации технологических процессов: Справ. пос. / А. С. Клюев и др. - М.: Энергоатомиздат, 1990.

25. Теория прогнозирования и принятия решений. - М.: Высш. шк., 1977.

26. Технико-экономическое обоснование дипломных проектов. - М.: Высш. шк., 1991.

27. Тищенко И. М. Введение в проектирование систем управления. - М : Энергоатомиздат, 1986.

28. Топчеев Ю. А. Атлас для проектирования систем автоматического регулирования. - М.: Машиностроение, 1989.

29. Усатенко С.Т., Каченюк Т.К., Терехова М.В. Выполнение электрических схем по ЕСКД: Справочник. -М.: Изд-во стандартов, 1989. - 325 с.

30. Экономика и организация производства в дипломных проектах / К.М. Великанов и др. - Л.: Машиностроение, 1986.

31. Справочник по автоматизированному электроприводу / Под ред. В.А. Елисеева, А.В.Шинянского - М: Энергоатомиздат, 1983. - 588 с.

32. Справочник по электрическим машинам. - М.: Энергоатомиздат, 1988.- Т.1; 1989.- Т.2.

33. Наладка средств измерений и систем технологического контроля: Справ. пос./А.С. Клюев и др.; Под ред. А.С.Клюева. - М.: Энергоатомиздат, 1990.

34. Правила технической эксплуатации электроустановок потребителей и правила техники безопасности при эксплуатации электроустановок потребителей. - М.: Энергоатомиздат, 1986.

35. Электротехнический справочник: В 3 томах: т.2;т.З, кн.1,2. // Под общ. ред. В.Г. Герасимова, П.Г. Грудинского, В.А. Лабунцова, И.Н. Орлова и др. - М.: Энергоатомиздат, 1986. - Т.2; 1989. - Т.3.

36. Каган Б.М., Сташин В.В. Основы проектирования микропроцессорных устройств автоматики. - М.: Энергоатомиздат, 1987.

37. Система технологій (за видами діяльності): Навчальн. посібник. - К.: ЦУЛ, 2003. - 888 с.

38. Техника чтения схем автоматического управления и технологического контроля / А.С. Клюев, Б.В. Глазов, М.Б. Миндин, С.А. Клюев; Под ред. А.С. Клюева.-3-е изд., перераб. и доп.- М.: Энергоатомиздат, 1991.- 432 с.

39. Автоматика і автоматизація технологічних процесів: Підручник / Т.Б. Головко, К.Г. Рего, Ю.О. Скрипник. - К.: Либідь, 1997. - 232 с.

40. Бесекерский В. А. и др. Микропроцессорные системы автоматического управления. - Л. : Машиностроение, 1988.

41. Вершинин О. Е. Применение микропродессоров для автоматизации технологических процессов. - Л. : Энергоатомиздат, 1986.

42. Микроэлектронные устройства автоматики / Под ред. А. А. Сазонова. - М.: Энергоатомиздат, 1991.

43. Справочник конструктора РЭА: Общие принципы конструирования / Под ред. Р. Г. Варламова. - М.: Сов. радио, 1980.

44. Сташин В. В. и др. Проектирование цифровых устройств на однокристальных микроконтроллерах. - М. : Энергоатомиздат, 1990.

45. Хвощ С. Т. и др. Микропроцессоры и микро-ЭВМ в системах автоматического управления: Справочник. - Л.; Машиностроение, 1987.

46. Хетагуров Я. А. Основы проектирования управляющих вычислительных систем. - М.: Радио и связь, 1991.

47. Чернов Е. А. Проектирование станочной электроавтоматики. - М.: Машиностроение, 1989.

48. Методичні вказівки для виконання випускних робіт освітньо-професійного рівня "бакалавр" зі спеціальності 6.091401-"Системи управління і автоматики"/ Укладач В.Д. Черв'яков. - Суми: Вид-во СумДУ, 2002. - 45 с.

49. Томашевський В. М. Моделювання систем. – К.: Видавнича група BHV, 2005. – 352 с.

50. Швець С. В. Основи системного підходу: Навч. посібник. - Суми: Вид-во СумДУ, 2004.-91с.

51. Сєдінкін Л. М. Системи керування верстатами та верстатними комплексами: Навчальний посібник.–Суми: Вид-во СумДУ,2005. – 214 с.

52. Герман – Галкин С. Г. Компьютерное моделирование полупроводниковых систем в MATLAB – 6.0: Уч. пос. – СПб.: КОРОНА принт, 2001. – 320 с.

53. Катренко А. В. Системний аналіз об'єктів та процесів комп'ютеризації: Навчальний посібник. – Львів: Новий світ – 2000, 2003. – 424 с.


ДОДАТОК А

(довідковий)

Перелік основних стандартів


А.1 Державні стандарти України


ДСТУ 2155-93. Енергозбереження. Методи визначення економічної ефективності заходів по енергозбереженню.

ДСТУ 2420-94. Енергоощадність. Терміни та визначення.

ДСТУ 3651.0-97. Метрологія. Одиниці фізичних величин. Основні одиниці фізичних величин міжнародної системи одиниць.Основні положення, назви та позначення.

ДСТУ ISO 10118-1.2003. Інформаційні технології. Методи захисту. Геш-функції. Частина 1. Загальні положення.

ДСТУ ISO TR 13335-2.2003. Інформаційні технології. Настанови з керування безпекою інформаційних технологій (IT). Частина 2. Керування та планування безпеки IT.

ДСТУ 3008-95. Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення.

ДСТУ 3321-96. Система конструкторської документації. Терміни та визначення основних понять.

ДСТУ 3582-97. Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила.

ДСТУ Б А.2.4-10-95. (ГОСТ 21.110-95) СПДБ. Правила виконання специфікації обладнання, виробів і матеріалів.

ДСТУ Б А.2.4-3-95. (ГОСТ 21.408-93) СПДБ. Правила виконання робочої документації автоматизації технологічних процесів.

ДСТУ Б А.2.4-4-99. (ГОСТ 21.101-97) СПДБ. Основні вимоги до проектної та робочої документації. .

ДСТУ Б А.2.4-5-95. (ГОСТ 21.001-93) СПДБ. Загальні положення. .

ДСТУ 2709-94. Автоматизовані системи керування технологічними процесами. Метрологічне забезпечення. Основні положення.

ДСТУ 2860-94. Надійність техніки. Терміни та визначення

ДСТУ 2861-94. Надійність техніки. Аналіз надійності. Основні положення.

ДСТУ 2862-94. Надійність техніки. Методи розрахунків показників надійності. Загальні вимоги.

ДСТУ 2863-94. Надійність техніки. Програма забезпечення надійності. Загальні вимоги.

ДСТУ 2864-94. Надійність техніки. Експериментальне оцінювання. Контроль надійності. Основні положення.

ДСТУ 3004-95. Надійність техніки. Методи оцінки показників надійності за експериментальними даними.

Продовження додатка А


ДСТУ EN ISO 10075-2:2004. Ергономічні принципи визначення психічного робочого навантаження. Частина 2. Принципи проектування (EN ISO 10075-2:2000, IDT).

ДСТУ ISO 9241-2:2004. Ергономічні вимоги до роботи з відеотерміналами в офісі. Частина 2. Настанови щодо вимог до завдань (ISO 9241-2:1992, IDT).

ДСТУ ISO 9241-5:2004. Ергономічні вимоги до роботи з відеотерміналами в офісі. Частина 5. Вимоги до компонування робочого місця та до робочої пози (ISO 9241-5:1998, IDT).

ДСТУ ISO 9241-6:2004. Ергономічні вимоги до роботи з відеотерміналами в офісі. Частина 5. Вимоги до робочого середовища (ISO 9241-6:1999, IDT).

ДСТУ ISO 9241-7:2004. Ергономічні вимоги до роботи з відеотерміналами в офісі. Частина 7. Вимоги до дисплеїв з відбитками (1809241-7:1998, IDT).

ДСТУ ISO 9241-9:2004. Ергономічні вимоги до роботи з відеотерміналами в офісі. Частина 9. Вимоги до дисплеїв з відбитками (1809241-9:2000, IDT).

ДСТУ 2429-94. Система "людина-машина". Ергономічні та техніко-естетичні вимоги. Терміни та визначення

ДСТУ 3886-99. Системи електропривода. Метод аналізу і вибору.


А.2 Міждержавні стандарти ЄСКД


ГОСТ 2.001-93. ЕСКД (Единая система конструкторской документации).Общие положения.

ГОСТ 2.103-68. ЕСКД. Стадии разработки.

ГОСТ 2.101-68. ЕСКД. Виды изделий.

ГОСТ 2.102-68. ЕСКД. Виды и комплектность конструкторских документов.

ГОСТ 2.104-68.* ЕСКД. Основные надписи. Межгосударственный стандарт.

ГОСТ 2.105-95. ЕСКД. Общие требования к текстовым документам. Межгосударственный стандарт.

ГОСТ 2.114-95. ЕСКД. Технические условия. Межгосударственный стандарт. укр

ГОСТ 2.201-80. ЕСКД. Обозначение изделий и конструкторских документов.

ГОСТ 2.106-68. ЕСКД. Текстовые документы.


Продовження додатка А


ГОСТ 2.004-88. ЕСКД. Общие требования к выполнению конструкторских и технологических документов на печатающих и графических устройствах вывода ЭВМ.

ГОСТ 2.109-73. ЕСКД. Основные требования к чертежам.

ГОСТ 2.104-68. ЕСКД. Основные надписи.

ГОСТ 2.316-68. ЕСКД. Правила нанесения на чертежах надписей, технических требований и таблиц.

ГОСТ 2.413-72. ЕСКД. Правила выполнения конструкторской документации изделий, изготовляемых с применением электрического монтажа.

ГОСТ 2.701-84. ЕСКД. Схемы. Виды и типы. Общие требования к выполнению.

ГОСТ 2.702-75. ЕСКД. Правила выполнения электрических схем.

ГОСТ 2.708-81. ЕСКД. Правила выполнения электрических схем цифровой вычислительной техники.

ГОСТ 2.708-81. ЕСКД. Обозначения условные графические в схемах. Обозначения общего применения.

ГОСТ 2.708-81. ЕСКД. Обозначения условные проводов и контактных соединений электрических элементов, оборудования и участков цепей в электрических схемах.

ГОСТ 2.710-81. ЕСКД. Обозначения буквенно-цифровые в электрических схемах.

ГОСТ 2.743-91. ЕСКД. Обозначения условные графические в схемах. Элементы цифровой техники.

ГОСТ 2.703-68. ЕСКД. Правила выполнения кинематических схем.

ГОСТ 2.770-68. ЕСКД. Обозначения условные графические в схемах. Элементы кинематики.

ГОСТ 2.704-76. ЕСКД. Правила выполнения гидравлических и пневматических схем.

ГОСТ 2.781-96. ЕСКД. Обозначения условные графические. Аппараты гидравлические и пневматические, устройства управления и приборы контрольно-измерительные.

ГОСТ 2.111-68. ЕСКД. Нормоконтроль.

ГОСТ 2.113-75. ЕСКД. Групповые и базовые конструкторские документы.

ГОСТ 34.602-89. ЕСКД. Техническое задание на создание автоматизированной системы.

ГОСТ 2.118-73. ЕСКД. Техническое предложение.

ГОСТ 2.119-73. ЕСКД. Эскизный проект.

ГОСТ 2.120-73. ЕСКД. Технический проект.

ГОСТ 2.605-68. ЕСКД. Плакаты учебно-технические. Общие технические требования.

Продовження додатка А


ГОСТ 34.601-90. ЕСКД. Автоматизированные системы. Стадии создания.

ГОСТ 24.104-35. ЕСКД. Автоматизированные системы управления. Общие требования.

ГОСТ 26139-84. ЕСКД. Интерфейс для автоматизированных систем управления рассредоточенными объектами. Общие требования.

ГОСТ 26765.51-86. ЕСКД. Интерфейс магистральный параллельный системы электронных модулей. Общие требования к совокупности правил обмена информацией.

ГОСТ 28854-90. ЕСКД. Интерфейс последовательный радиального типа для автоматизированных систем управления рассредоточенными объектами. Общие технические требования.

ГОСТ 24.702-85. ЕСКД. Эффективность автоматизированных систем управления. Основные положения.

ГОСТ 24.701-86. ЕСКД. Надежность автоматизированных систем управления. Основные положения.

ГОСТ 15543-70. ЕСКД. Изделия электротехнические. Исполнения для различных климатических районов.

ГОСТ 15543.1-80Е. ЕСКД. Изделия электротехнические. Общие требования в части стойкости к климатическим внешним воздействующим факторам.

ГОСТ 20.39.312-85. ЕСКД. Изделия электротехнические. Требования по надежности.

ГОСТ 15150-69. ЕСКД. Машины, приборы и другие технические изделия. Исполнения для различных климатических районов.

ГОСТ 28601.1-90. ЕСКД. Панели и стойки. Основные размеры.

ГОСТ 13033-84Е. ЕСКД. Приборы и средства автоматизации электрические аналоговые. Общие технические условия.

ГОСТ 28601.2-90. ЕСКД. Шкафы и стоечные конструкции. Основные размеры.

ГОСТ 19.001-77. ЕСКД. Единая система программной документации. Об­щие положения.

ГОСТ 29125-9IE. ЕСКД. Программируемые контроллеры. Общие технические требования.

ГОСТ 29254-91. ЕСКД. Совместимость технических средств электромагнитная. Аппаратура измерения, контроля и управления технологическими процессами. Технические требования.

ГОСТ 13418-79Е. ЕСКД. Средства автоматизации и устройства электрические дискретные. Общие технические условия.

ГОСТ 22315 77. ЕСКД. Средства агрегатные информационно- измерительных систем. Общие положения.


Продовження додатка А


ГОСТ 22316-77. ЕСКД. Средства агрегатные информационно- измерительных систем. Общие требования к организации взаимодействия средств при построении систем.

ГОСТ 21552-84Е. ЕСКД. Средства вычислительной техники. Общие технические требования.

ГОСТ 27883-88. ЕСКД. Средства измерения и управления технологическими процессами. Надежность. Общие требования.

ГОСТ 28853-90Е. ЕСКД. Установки, приборы, устройства, блоки, модули функциональные агрегатного комплекса технических средств для локальных информационно-управляющих систем. Общие технические требования.

ГОСТ 21021-85. ЕСКД. Устройства числового программного управления. Общие технические условия.

ГОСТ 27487-87. ЕСКД. Электрооборудование производственных машин. Общие технические требования.

ГОСТ 50571.1-93(МЭК 364-1-72, МЭК 364-2-70). Электроустановки зданий. Основные положения.

ГОСТ Р 50571.3-94 (МЭК 364-4-41-92). Электроустановки зданий. Часть 4. Требования по обеспечению безопасности. Защита от поражения электрическим током.

ГОСТ Р 50571.5-94 (МЭК 364-4-43-77). Электроустановки зданий. Часть 4. Требования по обеспечению безопасности. Защита от сверхтока.

ISO 7240-1:2005 (Е). Системи пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу. Частина 1. Загальні положення та визначення.


Примітка. Додаткову інформацію про стандарти, в тому числі стандарти ISO Міжнародної організації зі стандартизації можна отримати, наприклад, в [1, с. 134-157].


ДОДАТОК Б

(довідковий)

Форма титульного аркуша дипломного проекту (роботи)


Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет

Фізико-технічний факультет

Кафедра комп'ютеризованих систем управління


ЗАТВЕРДЖУЮ

Зав. кафедри

П.І.П/б

" " 200 р.


ДИПЛОМНИЙ ПРОЕКТ (РоБОТА)


(ТЕМА)