Щодо оформлення курсових І диплом
| Вид материала | Диплом |
- А. С. Макаренка Методичні матеріали щодо підготовки курсових, кваліфікаційних диплом, 1395.72kb.
- Міністерство освіти та науки україни національний технічний університет “Харківський, 548.54kb.
- Тодичною радою Вінницького національного технічного університету як методичні вказівки, 774.47kb.
- Методичні вказівки до оформлення курсових проектів (робіт) у Вінницькому національному, 785.86kb.
- Міністерства освіти І науки укріїни, 295.48kb.
- Методичні рекомендації з написання та оформлення курсових робіт із навчального курсу, 267.42kb.
- Методичні рекомендації написання курсових робіт > Теми курсових робіт: Тема Зворотна, 820.8kb.
- Методичні рекомендації щодо оформлення навчального кабінету біології, 482.62kb.
- Вченої ради біологічного факультету протокол №11 від 25 квітня 2005, 115.21kb.
- Вимоги до змісту та оформлення курсових робіт слухачів курсів підвищення кваліфікації, 395.09kb.
3.1 Характеристика змісту проектів
Дипломний (курсовий) проект містить такі документи (за порядком внесення до переплетеної брошури):
• титульний аркуш проекту;
• відомість проекту;
• документи, перелічені у відомості проекту (лист-замовлення підприємства на тему проекту, завдання кафедри до проекту, технічне завдання (ТЗ|) для проектування, довідка підприємства про використання проекту, реферати російською, українською і англійською мовами, ПЗ|, специфікації та переліки устаткування).
ТЗ| розробляється студентом, становить 2-5 сторінок тексту (враховуючи рисунки і таблиці). Графічна частина проекту (конструкторські креслення, схеми та демонстраційні плакати) до брошури не входить.
ПЗ| містить (за порядком внесення до брошури):
• титульний аркуш ПЗ|;
• зміст ПЗ|;
• фрагменти ПЗ|, перелічені в змісті, із збереженням їх послідовності (список скорочень і позначень, вступ, розділи основного змісту ПЗ| (матеріали проектного розроблення), висновок або загальні висновки (2-3 аркуша), список літератури, додатки). Розділи основного змісту ПЗ| дипломного проекту умовно відносять до загальної, спеціальної та організаційно-економічної частин проекту. Проте спеціальне відокремлення цих частин за допомогою відокремлюваних аркушів необов'язково.
Кожен проектний документ (ПЗ|, креслення, схеми, специфікації, переліки) містить заголовний та інші аркуші, основні написи яких відрізняються за формою (ГОСТ 2.104-68). Проект повинен бути виконаний відповідно до тих діючих ГОСТів, які входять до ЄСКД|, і повинен розглядатися як виконання інженерного завдання. Тому всі пояснення, міркування і описи повинні бути викладені чітко, стисло, цілком зрозуміло, з посиланнями на креслення, формули, таблиці, використану літературу.
3.1.1 Титульні аркуші КП| і ДП оформляються за формами, опис яких наведений у дод|. Б і В.
3.1.2 Лист-замовлення підприємства на тему дипломного (курсового) проекту оформляється за зразком, наведеним у дод|. Г.
3.1.3 Завдання кафедри на КП| і ДП складаються керівником проекту за формами, наведеними у дод|. Д і Е.
3.1.4 Відомість проекту оформляється згідно з дод|. Ж. У відомість записуються всі документи, використані та розроблені в даному проекті. Запис проводять за розділами:
1 Документація загальна.
2 Документація конструкторська.
3 Документація технологічна.
4 Документація проектна для будівництва.
5 Документація по плакатах.
У розділі "Документація загальна" зазначають: лист-замовлення підприємства, завдання кафедри до проекту, реферат, ТЗ| і ПЗ|. До решти розділів відповідно записують ті, що входять до складу проекту (але не входять до ПЗ|): конструкторські, технологічні, проектно-будівельні документи та плакати. Якщо в проекті відсутній який-небудь вид документації, то відповідний розділ виключають. Перший і другий розділи відомості проекту обов'язкові для всіх видів проектів.
Графи відомості проекту заповнюють наступним чином. У графі "Найменування виробу або об'єкта" зазначають назву виробу або об'єкта, на який розроблений документ, у графі "Найменування документа" - назва розробленого документа, в графі "Формат"- формат аркушів паперу, на яких виконаний документ. Якщо документ виконаний на кількох аркушах різного формату, то в цій графі ставлять зірочку, а в графі "Примітки" перелічують ці формати. У графі "Кільк. арк." зазначають кількість аркушів, на яких виконаний документ.
Основний напис відомості проекту виконують за ГОСТом 2.104-68, форма 2 [1]. У графі 1 зазначають тему проекту і вид документа (відомість проекту). У графі 2 зазначають шифр проекту, наприклад: СУ51.7.091401.ДП. У цьому написі СУ51 - шифр групи, 7.091401 -шифр спеціальності, ДП - позначення виду проекту (ДП - дипломний, КП| - курсовий проект). У графі 4 наводять літеру етапу проектування (наприклад, Э – ескізне, Т – технічне, Р - робоче). У графі 9 зазначають назви університету і кафедри.
3.1.5 Реферат (обсяг до 0,5 стор.) є стислим викладенням основного змісту проекту. Реферат складається за такою схемою (дод|. К):
- тема і вид проекту (ДП, КП|), його автор, назва університету, рік видання| проекту;
- відомості про обсяг ПЗ| та кількість ілюстрацій і таблиць в ній;
- відомості про кількість графічних конструкторських документів (креслень і схем);
- відомості про кількість демонстраційних плакатів;
- текст реферату;
- перелік ключових слів.
Ключові слова відображують окремі поняття, суттєві для розкриття змісту тексту ПЗ|. Перелік містить до 15 ключових слів, написаних у рядок через коми в називному відмінку.
Текст реферату повинен мати:
- основну частину, що відображає суть проектної роботи і методи досліджень;
- конкретні відомості, що пояснюють і уточнюють зміст основної частини реферату;
- короткі висновки про особливості, ефективність і галузь застосування проектного розроблення або результатів досліджень;
- застосування проектного розроблення або результатів досліджень.
3.2 Технічне завдання для проектування
ТЗ| складається відповідно до ГОСТ 84.602-39 обсягом| 2-5 сторінок. Титульний аркуш ТЗ| оформляється за формою, наведеною у дод|. Л. Наявність змісту в ТЗ| необов'язково. ТЗ| може оформлятися на аркушах формату А4 без основних написів і рамок. Це відповідальний документ, що містить початкову інформацію для проектування. У результаті розроблення ТЗ| закладається основа для визначення основних напрямів і вимог, які забезпечать високий техніко-економічний рівень вирішення проектного завдання (розроблення нового виробу або розроблення проекту модернізації виробу). Зважаючи на великий обсяг роботи, під час детального розроблення ТЗ| студент може обмежитися, за узгодженням з керівником, розробленням лише частини розділів і пунктів ТЗ|, найбільш актуальних для теми даного проекту.
Розроблення ТЗ| здійснюється на основі аналізу завдання кафедри до проекту. При цьому встановлюються додаткові умови і дані для виконання проекту, визначаються його спрямованість, основні цілі та шляхи їх досягнення, уточнюються зміст графічної частини проекту і особливості її подання.
Під час складання ТЗ| може бути встановлено, що початкові технічні вимоги не забезпечують необхідного рівня виконання поставленого завдання або на підставі цих вимог не може бути досягнута необхідна економічна ефективність. Тоді проводиться необхідне коректування початкових технічних вимог з метою приведення їх у відповідність до параметрів, встановлених технічним завданням.
Розділи ТЗ| для розробленням СК визначені ГОСТ 34.602-89. Стосовно навчального проекту рекомендується поділити ТЗ| на 12 розділів, перелічених нижче.
1 Назва та галузь застосування об'єкта проектування (СК, пристрої). Тут розглядаються питання призначення і галузі застосування об'єкта, даються посилання на аналоги, наводяться його коротка характеристика і принципи функціонування.
2 Підстави для розроблення. Зазначаються всі документи (наказ по університету, лист-замовлення підприємства, завдання кафедри для проекту, ухвали, науково-технічні програми та ін.), на підставі яких виконується проект.
3 Мета і призначення проекту. Метою проекту може бути створення нової або модернізація діючої СК, розроблення пристрою певного функціонального призначення. Мета і призначення проекту зумовлені, як правило, поставленням завдання підвищення техніко-економічних показників технічного пристрою, технологічної або інформаційної системи.
4 Джерела розроблення. Зазначаються всі джерела, на основі яких виконується проект СК (звіти, схемні рішення, типові проекти та ін.)
5 Режими роботи об'єкта. У розділі наводяться вихідні параметри об'єкта, технологічні режими, програми переходу з режиму на режим і алгоритми керування.
6 Умови експлуатації. Наводиться опис джерел енергії|, джерел потенційної небезпеки для обслуговуючого персоналу, стану зовнішнього середовища.
7 Технічні вимоги. Наводиться комплекс вимог, що визначають показники якості та експлуатаційні характеристики, яким повинен відповідати об'єкт проектування. Вимоги встановлюються і формулюються з урахуванням діючих стандартів і норм.
8 Економічні показники. Визначаються джерела техніко-економічної ефективності, зазначаються термін окупності та економічні наслідки відмов.
9 Стадії та етапи розроблення. Наводиться графік виконання проекту.
10 Особливі умови.
11 Порядок контролю виконання і здавання-приймання проекту.
12 Додатки.
Проект може містити декілька ТЗ. Так, обов'язковим є основне ТЗ| на СК технологічним процесом, проте якщо в проекті розробляється пристрій (наприклад, датчик), то розділ конструктивного розроблення пристрою необхідно починати з ТЗ| для розроблення даного пристрою.
3.2.1 Деталізація змісту розділів ТЗ|. ГОСТ 34.602-89 конкретизує зміст розділів ТЗ| залежно від тематичного напряму проекту.
ТЗ| для проектування системи керування (автоматизації) деталізується за його розділами такими елементами їх змісту.
1 Назва і галузь застосування: назва технологічного процесу; різновид СК технологічним процесом (системи автоматизації): керування (назва об'єкта або процесу) з метою (зазначити мету), за допомогою (зазначити спосіб регулювання і регульовані параметри); галузь застосування (зазначити основну галузь застосування, для якої розробляється СК, а також інші галузі, в яких вона може знайти застосування); коротка характеристика СК (зазначити основні показники технологічного процесу, які повинні бути забезпечені СК, зазначити принцип керування і алгоритм функціонування СК при досягненні зазначених показників).
2 Підстави для розроблення: назва документа, на підставі якого розробляється даний проект; наказ ректора (вказати назву університету) № (вказати номер наказу) від (вказати число, місяць, рік), пункт (вказати номер, під яким закріплена тема дипломного проекту); постанови і рішення, в яких визначаються важливість і необхідність автоматизації даного технологічного процесу (зазначити назву і дату ухвалення документів уряду, органів місцевої влади, керівництва господарства); державні і відомчі програми науково-дослідних робіт (зазначається шифр і назва проблеми або програми).
3 Мета і призначення розроблення: назва і характеристика існуючої або взятої за прототип СК; орієнтовна потреба в СК, що розробляється, на п'ять років у галузі техніки, для якої розробляється проект; джерело фінансування (зазначити статтю витрати, за якою відбуватиметься фінансування роботи); максимально допустима вартість робіт; вимоги до техніко-економічних показників об'єкта після його реалізації.
4 Джерела розроблення: звіти про науково-дослідні та експериментальні роботи, що обґрунтовують основні параметри СК (зазначити номери і назви); конструкторські опрацьовування схемних рішень; результати НДР університету, а також інших науково-дослідних і навчальних установ (зазначаються номери державної реєстрації звітів, їх назви, а також назви інших офіційних видань); типові проекти (зазначається їх реєстраційний номер); матеріали авторських свідоцтв, патентів, раціоналізаторських пропозицій, заявок на винаходи, як самого проектанта, так й інших осіб (зазначаються назва авторського свідоцтва, номер і дата видачі, номер бюлетеня винаходів, в якому воно опубліковане, номер заявки, заявник); результати науково-дослідної роботи студента (зазначається назва звіту або доповіді); назва теми НДР та її короткий зміст.
5 Режими роботи об'єкта: вихідні параметри об'єкта, режими роботи і граф-схема дозволених переходів з їх описом (з відповідного розділу проекту з посиланням); програма переходу системи з режиму на режим (подається в додатку до ТЗ|); алгоритм функціонування СК.
6 Умови експлуатації СК: умови живлення схеми; характер роботи об'єкта керування (зазначити характер роботи об'єкта керування з наведенням добового, тижневого, місячного і річного графіків роботи із зазначенням тимчасових інтервалів); умови ремонту СК і догляду за нею; шкідливий вплив навколишнього середовища (табл|. 3.1).
7 Технічні вимоги: стандарти і нормативно-технічні документи, яким повинна відповідати СК; склад СК і вимоги до її конструктивного виконання; показники призначення (надійність, якість); додаткові функції СК, що реалізуються; вимоги до рівня уніфікації та стандартизації вузлів і елементів СК (зазначається коефіцієнт уніфікації); вимоги до безпеки під час монтажу, експлуатації, обслуговування та ремонту і до дотримання санітарно-гігієнічних норм.
8 Економічні показники: джерела економічної ефективності та очікуваний економічний ефект; наведені розрахункові витрати; термін окупності витрат (з нормативних даних); економічні й технічні переваги в порівнянні з кращими вітчизняними і зарубіжними зразками; техніко-економічні та інші наслідки відмови СК.
Таблиця 3.1 –Умови експлуатації системи керування
| Найменування і характеристика приміщення (середовища) | Умови кліматичні | |||||
| темпера-тура,| °С | вологість, % | запиленість|, г/м3 | Складові пилу, мг/м3 | |||
| орга-нічні | мета-леві | інші | ||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| | | | | | | |
| | | | | | | |
Продовження таблиці 3.1
| Найменування і характеристика приміщення (середовища) | Умови механічні | Наявність перешкод | ||||
| амплітуда і частота вібрації, мм, Гц | трясіння (наявність) | пере-коси, люфти | від елек-тричних полів | від магніт-них полів | радіо-пере- шкоди | |
| 1 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 |
| | | | | | | |
| | | | | | | |
9 Стадії та етапи розроблення: перелічуються основні етапи розроблення проекту із зазначенням контрольних термінів виконання; складається графік виконання проекту.
10 Особливі умови: специфічні (особливі) умови, що стосуються устаткування, рівня уніфікації або стандартизації; вимоги до патентної чистоти, безпеки; ергономічні вимоги і вимоги із взаємозамінності складових частин СК, що розробляється .
11 Порядок контролю і приймання: перелік матеріалів проекту, що підлягають узгодженню і затвердженню на окремих етапах розроблення; перелік організацій, кафедр і їх співробітників, які повинні затверджувати матеріали проекту (перелічуються кафедри і консультанти проекту із зазначенням розділів, які вони консультують, називаються нормоконтролер|, завідувач випускової кафедри); умови дослідження макетів і моделей.
12 Додатки: наводяться у разі потреби переліки науково-дослідних| та інших робіт, графічні матеріали і описи, які можуть бути використані під час розроблення проекту, довідкові матеріали, технічні матеріали переддипломної практики, матеріали вивчення патентної документації та інші, на основі яких буде виконаний даний проект.
ТЗ| для проектування пристрою (датчика, виконавчого елементу, блока і т.д.) відрізняється від ТЗ| на розроблення СК, починаючи з шостого розділу. У розділі 6 додатково наводять характеристику пристроїв, з якими стикається| той, що розробляють (зазначається їх назва, тип, паспортні дані, характеристики вхідних і вихідних параметрів), і вимоги до них, а також встановлювальні та приєднувальні розміри і спосіб кріплення. Крім того, наводять характеристики матеріалу, що обробляється пристроєм.
У розділі 7 додатково зазначають вимоги до точності обробки матеріалу або інформації, до вихідних параметрів, а також до діагностики несправностей із зазначенням контрольних точок, в яких проводиться вимірювання.
3.2.2 Рекомендації щодо складання ТЗ|. З курсових проектів всі консультації проводить керівник проекту і лише у разі потреби - викладачі інших кафедр університету. Під час розроблення ТЗ| в дипломному проекті спеціальні розділи слід узгоджувати з офіційними консультантами (з охорони праці та економічної частини) на відповідних кафедрах. Найбільш прийнятне поетапне розроблення ТЗ| з узгодженням окремих етапів. Можна виділити 7 основних етапів:
1 Підготовка чорнового варіанта трьох перших розділів ТЗ| із залученням матеріалів переддипломної практики.
2 Перевірка та уточнення з консультантом з економічної частини розрахунку допустимої вартості розроблення і впровадження, а також розміри можливого збитку від виходу з ладу СК (пристрою).
3 Уточнення правильності посилань на розділи і пункти "Правил установки электроустановок" (ПУЭ|) і "Правил техніки безпеки" (ПТБ|), визначення специфічних вимог до техніки безпеки на об'єкті та узгодження з консультантом з охорони праці питань із розділу "Охорона праці".
4 Оформлення узгоджених розділів ТЗ|, підготовка чорнового варіанта наступних чотирьох розділів ТЗ| і узгодження їх з керівником проекту.
5 Оформлення узгоджених розділів, підготовка чорнового варіанта восьмого розділу та узгодження його з консультантом з економічної частини проекту. На даному етапі найбільшої важливості набувають питання, пов'язані з джерелами техніко-економічної ефективності.
6 Оформлення узгоджених розділів, підготовка чорнового варіанта розділів 9-12 і узгодження їх з керівником проекту.
7 Оформлення чистового варіанта ТЗ|, затвердження його керівником проекту.
3.2.3 Інформаційне забезпечення процесу складання ТЗ|. Як правило, вихідні дані про об'єкт проектування, необхідні для розроблення ТЗ|, студент-дипломник отримує під час переддипломної практики в процесі обстеження об'єкта та зі спеціальної наукової та технічної літератури. До таких матеріалів відносять:
- креслення виробничих приміщень з розміщенням технологічного устаткування;
- переліки і характеристики приладів, засобів автоматизації, пультів і щитів, що постачаються комплектно з устаткуванням або ж встановлюються на ньому;
- переліки і характеристики технологічного устаткування з ескізами, технологічними схемами і зазначенням меж регулювання змінних параметрів;
- схеми електропостачання об'єкта з докладною характеристикою підстанції живлення, кіл силового живлення і керування електрообладнанням із зазначенням типів пускорегулювальної| апаратури або станцій керування;
- дані, необхідні для розрахунку систем регулювання, статичні та динамічні характеристики устаткування, тимчасові діаграми технологічного процесу, кількісні та якісні показники технологічного процесу та їх взаємозв'язок із змінними параметрами устаткування і складом вхідних потоків енергії та початкової сировини.
Матеріали, що не входять до ТЗ|, але використовуються під час його розроблення і надалі, оформляють у вигляді додатків до ТЗ| або проекту.
Крім того, в ТЗ| визначають сучасний науковий і технічний рівень в галузі розроблення СК або пристроїв відповідного функціонального призначення.
З керівником проекту уточнюють мету і джерело економічної ефективності під час реалізації системи керування (автоматизації) або розробленого пристрою.
Проводяться консультації з фахівцями інших кафедр для з'ясування провідних організацій, наукових і навчальних інститутів та фахівців, що займаються розробленням даної теми.
За отриманими даними в каталогах бібліотек (університету, публічних, науково-технічних та ін.) знаходять джерела інформації і проводять їх аналітичний огляд.
3.3 Пояснювальна записка
Титульні аркуші ПЗ| дипломних і курсових проектів оформляються за формами, опис яких наведений у дод|. Л і М. Титульний аркуш вважається першим аркушем ПЗ| (ненумерованим).
Обсяг і розміщення матеріалу в ПЗ| визначається її змістом. На першій сторінці змісту наводиться основний напис (за ГОСТ 2.104-68, форма 2), у графі 2 якої наводять шифр проекту (наприклад, СУ01.7.091401.ПЗ), а в графі 1 зазначають тему проекту і вид документа (Пояснювальна записка ). Цей аркуш ПЗ| нумерується в основному написі як "Аркуш 2". На подальших (нумерованих) аркушах ПЗ| основний напис виконується за ГОСТ 2.104-68, форма 2а. Рекомендується первинний варіант змісту скласти на початку дипломного проектування на підставі ТЗ|, а потім уточнювати його у міру виконання проекту. Назви розділів не повинні повторювати тему проекту, а підрозділів – назви розділів.
Список використовуваних у проекті скорочень і основних (що часто вживаються) умовних позначень складається під час остаточного оформлення ПЗ| за зразком:
Список скорочень і позначень
ЛСК| - Локальна система керування
ТП-Д| - Тиристорний перетворювач - двигун
Ud - Випрямлена напруга
kd - Коефіцієнт демпфування
і т.д.
У вступі слід навести коротку характеристику галузі промисловості, в якій використовується об'єкт проектування, тенденції та перспективи її розвитку. Необхідно зазначити актуальність теми проекту. Для цього потрібно охарактеризувати сучасний стан проблеми, якій присвячений проект, зазначивши невирішені та потребуючі подальшого розроблення питання. У завершальній частині вступу повинні бути сформульовані мета і завдання проекту, наведений перелік вирішуваних проектних завдань з коротким описом результатів проектування.
У дипломних проектах основний текст ПЗ|, що подається у вигляді загальної, спеціальної та організаційно-економічної частин, допускається розділяти за допомогою ненумерованих аркушів – роздільників, що не входять до переліку аркушів ПЗ|, на яких плакатним шрифтом нанесені відповідні назви частин. Нумерація аркушів у цих розділах наскрізна за трьома частинами. Як приклад, наведемо варіант основного тексту ПЗ| дипломного проекту.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
1 Основні відомості про об'єкт проектування (технологічний комплекс, агрегат, систему привода і т.п. відповідно до теми проекту).
2 Опис технологічного процесу, вимоги до системи автоматизації (керування).
3 Поставлення завдань проектування.
СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА
4 Розроблення функціональних і структурних схем САК|.
5 Вибір засобів автоматизації, їх технічний опис.
6 Складання схем (електричних принципових, підключення, зовнішніх з'єднань, монтажних). Розрахунок параметрів і характеристик елементів функціональних і електричних схем.
7 Конструкторське і технологічне розроблення елементів САК | (АСК, АСКТП)|. Розроблення спеціального обладнання (що не випускається серійно).
8 Математичний опис САК| та її елементів.
9 Аналітичні та експериментальні дослідження об'єкта проектування, моделювання динамічних процесів (на ЕОМ).
10 Розроблення алгоритмів керування і програмного забезпечення.
11 Аналіз надійності проектованої системи.
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА
12 Техніко-економічні розрахунки та організація виробництва.
13 Охорона праці. Охорона навколишнього середовища. Цивільна оборона.
3.3.1 Загальна частина ПЗ| містить розділи, в яких наводяться описи промислової установки, виробничої ділянки, технологічного процесу; обґрунтовується необхідність підвищення рівня автоматизації, вдосконалення процесів керування та технічної бази СК; формулюються вимоги до об'єкта проектування (локальної СК, автоматизованого привода, АСК, АСКТП|); формулюються завдання проектування. Рекомендується загальну частину подавати одним розділом, наприклад:
РОЗДІЛ 1
КОНСТРУКТИВНО-ТЕХНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
Текст преамбули розділу, що стисло (до 0,5 аркуша) характеризує зміст цього розділу, після якого йдуть підрозділи.
1.1 Назва першого підрозділу
.............................................................
1.7 Останній підрозділ під назвою:
Висновки. Поставлення завдань проектування
3.3.2 Спеціальна частина ПЗ| складається із розділів розрахунково-конструкторського характеру, які містять варіантне опрацьовування схемотехнічних конструкції об'єкта проектування та його елементів (блоків, вузлів). Варіантне опрацьовування передбачає порівняльний аналіз переваг різних варіантів виконання об'єкта проектування (автоматизованого привода, СК, локальної обчислювальної мережі, АСК, АСКТП| та ін.) з метою обґрунтування вибору уніфікованих (що випускаються серійно) елементів (вузлів, пристроїв, агрегатних модулів). У цій частині ПЗ| вирішуються типові завдання проектування з використанням загальновідомих методів конструювання, розрахунків і вибору устаткування; наводиться технічний опис обраного устаткування.
Спеціальна частина ПЗ| складається також із розділів, які містять розроблення математичної моделі об'єкта керування (пристрою, системи, вузла, блока і т.ін|.), розроблення СК цим об'єктом (промисловою установкою, процесом), розрахунок статичних характеристик, дослідження динамічних процесів, оцінку показників якості процесів руху робочих органів технологічних машин, конструкторське розроблення нестандартного пристрою (вузла, блока і т.п.), розроблення алгоритмів керування і програмного забезпечення мікропроцесорної СК. Розрахунки і моделювання проводяться за допомогою ЕОМ. Техніко-економічне порівняння варіантів проектного рішення розміщується в організаційно-економічній частині ПЗ|, тому в спеціальній частині ПЗ| робляться посилання на відповідні розділи (підрозділи, пункти, підпункти) організаційно-економічної частини.
Паралельно з розрахунками виконуються креслення, на які робляться посилання в тексті ПЗ| (розрахункові схеми механічної частини приводів, діаграми навантажень приводів, функціональні та електричні схеми і т.д.). Графічні матеріали містять креслення розроблених пристроїв, блок-схеми алгоритмів, функціональні, структурні, електричні та монтажні схеми, графіки статичних характеристик і динамічних процесів, а за необхідності - і плакати, що відображають математичні методи, обчислювальні процедури та ін.
Оскільки проектні розроблення концентруються в спеціальній частині ПЗ|, то в інших її частинах повинні робитися необхідні посилання на розділи (підрозділи, пункти, підпункти) спеціальної частини ПЗ|.
Конкретний зміст і обсяг спеціальної частини ПЗ| визначаються темою проекту і ТЗ|. Вона може містити результати науково-дослідної роботи студента, виконаної в період, що передує проектуванню. Дипломний проект, що претендує на високу оцінку під час захисту перед Державною екзаменаційною комісією, в обов'язковому порядку повинен містити оригінальну спеціальну частину. Конкретний зміст спеціальної частини визначає керівник проекту і зазначає його в завданні кафедри для проектування.
3.3.3 Організаційно-економічна частина ПЗ| містить такі розділи: техніко-економічні розрахунки (техніко-економічне обґрунтування проектних рішень); охорона праці і техніка безпеки; охорона навколишнього середовища; організація виробництва; цивільна оборона і т.п. Питання економіки та організації виробництва в тій або іншій мірі висвітлюються у всіх розділах ПЗ| від вступу до висновку. У розділі "Техніко-економічні розрахунки" розглядаються питання: варіанти виконання пристрою (вузла, системи, агрегату і т.п.), враховуючи базовий і запропонований варіанти (якщо це не робиться в інших розділах ПЗ|); поваріантний| розрахунок капітальних витрат на створення пристрою (системи, агрегату, вузла) і експлуатаційних витрат; калькуляція собівартості продукції, що випускається; аналіз доцільності практичної реалізації проекту, зокрема, встановлення можливості забезпечення необхідної продуктивності технологічної системи, техніко-економічне порівняння та вибір варіанта проектного рішення; розрахунок економічної ефективності застосування проектованого об'єкта (пристрою, системи, агрегату, привода); розрахунок показників економічної ефективності та їх аналіз. Цей розділ ілюструється демонстраційними плакатами (таблицею техніко-економічних показників і т.п.). Річний економічний ефект визначається шляхом порівняння експлуатаційних і капітальних витрат базового і запропонованого варіантів. Вибір базового варіанта здійснюється під час переддипломної практики. За базовий варіант беруть який-небудь з кращих вітчизняних і зарубіжних зразків, використовуваних в промисловості.
У розділі «Охорона праці і техніка безпеки» відображають такі питання: аналіз чинників потенційної небезпеки для обслуговуючого персоналу; заходи щодо забезпечення безпечних умов праці; забезпечення вибухо-|, пожежо-| і електробезпеки проектованого об'єкта; оцінка безпеки устаткування за нормативами, встановленими відповідними ГОСТами, будівельними нормами і правилами, ПУЭ| і ПТБ|, санітарними нормами; профілактика дії шкідливих чинників на організм людини. Необхідний матеріал для розроблення цього розділу збирають під час переддипломної практики на основі завдання кафедри для проектування.
У розділі "Охорона навколишнього середовища" розглядаються питання: аналіз складу та концентрації шкідливих викидів в навколишнє середовище, пов'язаних з експлуатацією проектованого об'єкта (автоматизованого привода, СК); заходи щодо скорочення шкідливих викидів. Матеріали для розроблення цього розділу збираються під час переддипломної практики.
У розділі "Організація виробництва" розглядаються питання: організаційна структура виробничої ділянки; переваги і недоліки способів, що зіставляються, і засобів випуску продукції з погляду прискорення технічної підготовки виробництва; заходи щодо підвищення продуктивності праці; забезпечення безперервності та ритмічності виробництва; розроблення мережевих графіків; економія виробничих витрат та ін. Матеріали для цього розділу збираються під час переддипломної практики.
У розділі "Цивільна оборона" розглядається будь-яке одне (згідно із завданням кафедри для проектування) питання з такого переліку: захист обслуговуючого персоналу за умови можливого розташування проектованого об'єкта в зоні руйнування або в районі радіоактивного (хімічного) зараження; заходи щодо підвищення протипожежної витривалості та вибухобезпечності елементів приводів і систем керування; резервні комунікації керування виробництвом; дублювання каналів зв'язку і передачі сигналів керування системами електроавтоматики та ін. Матеріали цього розділу збираються під час переддипломної практики.
Конкретний зміст організаційно – економічної частини проекту та її розділів встановлюється спочатку відповідно до ТЗ| керівником проекту та консультантами з економічної частини проекту, організації виробництва та охорони праці. Ця частина проекту повинна бути подана на 10-20 сторінках ПЗ| і не менше ніж на одному плакаті.
3.3.4 У «Висновках» повинні бути наведені основні, найбільш важливі підсумки розроблення проекту в аспекті оцінки виконання ТЗ|. Необхідно навести відомості про новизну і ступінь оригінальності основних рішень (особливо зі спеціальної частини проекту), підкреслити технічні особливості цих рішень; відзначити використання засобів обчислювальної техніки і математичних методів, перелічити запропоновані заходи щодо охорони праці та навколишнього середовища, зазначити техніко-економічні показники, що досягаються при використанні проекту, зазначити оригінальність основних рішень (заявка на винахід, доповідь на науково-технічній конференції, участь в конкурсі студентських наукових робіт і т.п.). Цей і подальші розділи ПЗ| не нумеруються (так само, як "ВСТУП", "Список СКОРОЧЕНЬ І УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ").
3.3.5 У «Списку літератури" зазначають бібліографічні описи всієї використаної при розробленні проекту літератури (монографій, підручників і навчальних посібників, довідників, цінників, прейскурантів, стандартів, авторських свідоцтв, патентів, каталогів, статей у періодичних виданнях і т.п.). Список складають у порядку посилання на джерело інформації в тексті ПЗ| або в алфавітному порядку. Джерела нумерують по порядку арабськими цифрами.
Додатки розміщують у порядку посилання на них в тексті документа. Кожен додаток починається з нової сторінки із зазначенням вгорі посередині сторінки слова "Додаток" і його буквеної нумерації. У додатках розміщують допоміжний матеріал, який захаращував би основну частину ПЗ| (програми для ЕОМ, висновок про патентну чистоту, карта технічного рівня та якості продукції, копії клієнтських формулярів, інструкції та інші документи).
3.4 Конструкторські документи
До конструкторських документів (КД|) належать графічні та текстові документи, які окремо або в сукупності визначають склад і будову виробу та містять необхідні дані для його розроблення або виготовлення, контролю, експлуатації та ремонту (ГОСТ 2.102-68, 2.103-68. 2.104-68, 2.701-841). ГОСТ 2.102-68 встановлює 28 найменувань КД|. До графічних КД| відносять креслення і схеми, до текстових – специфікації, переліки устаткування, карти технічного рівня та ін. КД| кожного виду виконуються відповідно до вимог відповідного стандарту (дод|. А).
Комплектність конструкторської документації в проекті відображається у відомості проекту. Конструкторським документам курсових і дипломних проектів присвоюються літери К і Д відповідно, які записують в графі "Літера" основних написів (на перших аркушах відомості проекту, змісту ПЗ|, специфікацій, переліків устаткування, креслень і схем).
3.4.1 Перелік графічних конструкторських документів вміщує такі найменування креслень і схем:
1 Креслення деталі – документ, що містить зображення деталі та інші дані, необхідні для її виготовлення і контролю.
2 Складальне креслення – документ, що містить зображення складальної одиниці та інші дані, необхідні для її збирання (виготовлення) і контролю.
3 Креслення загального вигляду – документ, що визначає конструкцію виробу, взаємодію його складових частин і пояснює принцип роботи виробу, а також містить перелік складових частин, зазначених безпосередньо на зображеннях або зведених в таблицю.
4 Монтажне креслення – документ, що містить зображення (спрощене) виробу, а також дані, необхідні для його установлення (монтажу) на місці застосування.
5 Теоретичне креслення – документ, що містить графіки функціональних залежностей, діаграми, блок – схеми алгоритмів і т.п.
6 Схема електрична – документ, що містить умовні графічні зображення або позначення електричних складових частин виробу і зв'язків між ними.
7 Схема гідравлічна – документ, що містить умовні графічні зображення або позначення гідравлічних складових частин виробу і зв'язків між ними.
8 Схема пневматична – документ, що містить умовні графічні зображення або позначення пневматичних складових частин виробу і зв'язків між ними.
9 Схема кінематична – документ, що містить умовні графічні зображення або позначення кінематичних складових частин виробу і зв'язків між ними.
3.4.2 Специфікації і переліки елементів (устаткування). ГОСТ 2.101-68 встановлює чотири види виробів: деталі, складальні одиниці, комплекти, комплекси. Деталі на відміну від інших видів виробів складових частин не мають. Структурна схема видів виробів та їх складових частин наведена в дод|. Н. За виконанням КД| вироби поділяються на специфіковані (складальні одиниці, комплекти, комплекси) і неспецифіковані (деталі). Основним КД| для деталі є її креслення, а для специфікованих виробів – специфікація (перелік елементів|). Специфікація – це документ, що визначає склад складальної одиниці, комплексу або комплекту.
У специфікації (переліку елементів) зазначаються складові елементи об'єкта проектування (СК, автоматизованого привода і т.п.) збільшено, без розшифровки їх складу по вузлах і деталях, якщо ці елементи відносять до продукції, що серійно випускається. Для тих елементів, які проектуються студентом заново, специфікація повинна наводитися повністю. Специфікація складальної одиниці (комплекту, комплексу, системи) може бути наведена на відповідному складальному кресленні. У такому разі у зведеній специфікації проекту зазначається ця складальна одиниця в цілому, а складові її деталі (вузли, пристрої і т.п.) у зведеній специфікації не згадуються. Приклад специфікації (переліку елементів) наведений у дод. П.
3.5 Технологічні та проектно – будівельні документи
Під час виконання курсових і дипломних проектів в деяких випадках розробляють технологічні та проектно–будівельні КД|. Кожен вид технологічного документа повинен бути виконаний відповідно до стандартів ЄСТД|, ЄСКД| та інших діючих стандартів. Перелік стандартів, що встановлюють вимоги до виконання і оформлення технологічних документів, наведений у Покажчику державних стандартів, група Т53, як показано в табл|. 3.2.
До проектно–будівельних документів у навчальному процесі відносять планування ділянки або цеху. Ці документи виконують відповідно до вимог стандартів ЄСКД| і Системи проектної документації для будівництва (СПДБ|), ГОСТ 21.001-93.
Таблиця 3.2 – Види технологічних документів, встановлених ГОСТ 3.1102-81
| Найменування документа | Умовне позначення |
| Документи загального призначення | |
| Титульний аркуш Карта ескізів Технологічна інструкція | ТЛ| КЭ| ТИ| |
| Документи спеціального призначення | |
| Маршрутна карта Карта технологічного процесу Карта типового (групового) технологічного процесу Операційна карта Карта типової (групової) операції Техніко-нормувальна карта Відомість матеріалів Карта налагодження | МК| КТП| КТТП| ОК| КТО ТНК| ВМ| КН| |
4 Демонстраційні плакати
Плакати виконують для ілюстрації наведеного матеріалу під час захисту проекту на форматах, передбачених ГОСТ 2.301-68, з основним написом за ГОСТ 2.104-68, форма 1. Креслення, таблиці та графіки на плакатах виконують відповідно до вимог стандартів ЄСКД|. Повторення інформації в основному написі та на полі плаката не дозволяється.
5 Нормоконтроль документації проектів
У ході оформлення документації проектів всі види документів (відомість проекту, ПЗ|, графічні КД|, специфікації, плакати і т.п.) на стадії їх готовності проходять нормоконтроль|. Нормоконтролер кафедри перевіряє ці документи на їх відповідність вимогам ЄСКД| і ставить свій підпис в основних написах. За відсутності підпису нормоконтролера| документ вважається недійсним.
6 ВідміНні особливості
дипломних і курсових робіт
Дипломний (курсовий) проект відносять до категорії технічних проектів, а дипломна (курсова) робота – до категорії науково-дослідних| або дослідно–конструкторських робіт (НДР, ДКР). ТЗ| на дипломну (курсову) роботу складається за такими самими правилами, що і на проект. Хоча дипломна (курсова) робота формально| не є проектом, вона може містити як додатки, проектні розроблення (одне і більше), кожне з яких за змістом і оформленням повинне відповідати всім вимогам, що ставляться до проектів.
Дипломна (курсова) робота подається у вигляді документа типу звіту, який містить (в порядку внесення до брошури):
• титульний аркуш;
• лист – замовлення підприємства на тему дипломної (курсової) роботи;
• завдання кафедри для дипломної (курсової) роботи;
• довідка підприємства про використання результатів роботи;
• реферат; технічне завдання; зміст (подальшої частини); список скорочень і позначень; вступ; основні розділи дипломної (курсовою) роботи; висновок; список літератури;
• додатки (зокрема проекти).
Вимоги до текстової документації викладені в розд. 3. Графічна частина дипломної (курсової) роботи може містити, окрім креслень конструкторської документації (що входить до проекту, наведений в додатку), рисунки в тексті основного змісту, демонстраційні плакати, слайди і т.д.
Техніко-економічні розрахунки та порівняльний аналіз варіантів проектних рішень не є окремим етапом дипломної (курсової) роботи, а виконуються за необхідності. Техніко–економічні розрахунки оформляються, як правило, у вигляді додатка, на який робляться посилання в тексті основного змісту. Конкретний зміст економічних розрахунків визначається набором варіантів проектних рішень і узгоджується з керівником.
7 ОФОРМЛЕННЯ ТЕКСТІВ
7.1 Загальні вимоги
Тексти документів ДП (ДР) і КП (КР) друкують в одному з текстових редакторів Word 97 – 2003 for Windows XP. Шрифт Times New Roman, розмір шрифту 12 пт, відстань між рядками 1,5 інтервала. Параметри аркушів (сторінок): формат А4, розміщення книжкове; верхній, нижній і лівий береги 20 мм, правий берег 10 мм. Ілюстрації, креслення та схеми подають у комп'ютерному наборі. Вибір графічного редактора погоджується з керівником проекту (роботи).
Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявилися в роботі, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому самому місці або між рядками виправленого тексту (фрагмента рисунка). Допускається наявність не більше двох виправлень на одному аркуші (сторінці).
Роздруковані на ЕОМ програмні документи повинні відповідати формату А4 (мають бути розрізаними). Їх вносять до загальної нумерації аркушів (сторінок) і розміщують, як правило, в додатках.
Заголовки структурних частин роботи "ЗМІСТ", "ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ ТА УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ", "ВИСНОВКИ", "СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ" друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують малими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в підбір до тексту. У кінці заголовка крапка не ставиться. Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам. Кожну структурну частину (розділ) текстового документа треба починати з нової сторінки.
7.2 Нумерація
Нумерацію аркушів (сторінок) текстових документів, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака № .
Нумерація аркушів у ПЗ та КД здійснюється в основних надписах. Першою сторінкою ДР ( КР) є титульний аркуш, який входить до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші ДР ( КР) номер не ставлять. На інших сторінках номер проставляють згідно вимог ГОСТ 2.301-68 за формою 2а. Такі структурні частини ДР ( КР) та ПЗ проекту, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список літератури і додаток не мають порядкових номерів. Усі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини тексту, нумерують звичайно. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати "1. ВСТУП" або "РОЗДІЛ 6. ВИСНОВКИ". Номер розділу ставлять після слова "РОЗДІЛ", після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.
Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера підрозділу крапку не ставлять, наприклад, "2.3 Третій підрозділ другого розділу". Потім у тому самому рядку йде заголовок підрозділу без крапки в кінці заголовка.
Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. Потім у тому самому рядку йде заголовок пункту, наприклад, "1.3.2 Другий пункт третього підрозділу першого розділу". Пункт може не мати заголовка.
Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими самими правилами, як і пункти. Текст підпункту може не відділятися від його заголовка. Підпункт може не мати заголовка.
Ілюстрації (фотографії, рисунки та ін., крім графічних конструкторських документів) і таблиці необхідно подавати в брошурі безпосередньо після першого згадування, або на наступному аркуші (сторінці).
Ілюстрацію, розміри якої більше формату А4, враховують як одну сторінку (аркуш) і розміщують у відповідних місцях після згадування в основному тексті або в додатках. Ілюстрації позначають словом "Рисунок" і нумерують послідовно в межах розділу або додатка. Номер ілюстрації складається з номера розділу (додатка) і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Номер ілюстрації, її назву і пояснювальні написи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в розділі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.