Міністерство освіти І науки України

Вид материала

Документы

Содержание До валових витрат не включаються Загальні витрати на виробництво (Σ В) – це витрати на весь обсяг продукції за певний період. За виробничим принципом витрати За способами віднесення на собівартість Види собівартості Калькуляція собівартості. До умовно-перемінних Характеристика затрат на виробництво енергії. Тема 15 “Особливості визначення собівартості енергії на ТЕЦ” Річні затрати, які відносяться до відпуску теплоти Затрати на експлуатаційне обслуговування Собівартість передачі Повна , або збутова собівартість в енергосистемі.

Подобный материал:

• Міністерство освіти І науки України Департамент міжнародного співробітництва та європейської, 39kb.
• Міністерство освіти І науки україни міністерство економіки україни міністерство фінансів, 18.39kb.
• Міністерство освіти І науки україни донецький обласний центр туризму та краєзнавства, 189.44kb.
• Міністерство освіти І науки україни, 335.34kb.
• Міністерство освіти І науки україни, 283.15kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни, 59.16kb.
• Міністерство освіти І науки україни, 32.42kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України, 61.58kb.
• Міністерство освіти І науки україни положенн я про організацію фізичного виховання, 306.47kb.
• Міністерство освіти І науки україни інститут інноваційних технологій І змісту освіти, 43.77kb.

Тема 13 : “Собівартість продукції . Види собівартості. Класифікація затрат на виробництво.”


Собівартість притаманна товарно-грошовим відносинам. Вона виникла тоді, коли всі витрати виробництва стали набирати вартісну форму, тобто коли виникла необхідність підрахувати, скільки коштує виробництво товару і з якою вигодою або збитком він реалізований.

Таким чином, собівартість є одним із найважливіших показників роботи підприємства .

Собівартість відображує рівень витрат підприємства на виробництво продукції і комплексно характеризує ефективність використання ним ресурсів , організаційний і технічний рівень виробничого процесу , рівень продуктивності праці тощо а також є базою для ціни.

З 1996 року , основним документом з формування собівартості діє “Типове положення з планування, обліку та калькулюванню собівартості продукції у промисловості ”, при введенні у1997 році законодавства про оподаткування прибутку з’явилось нове поняття валові витрати.

До валових витрат належать

усі (абсолютно) витрати, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду (у зв’язку з підготовкою, пуском підприємства в експлуатацію, придбання сировини, витрати на електроенергію або охорону праці тощо), а також

суми коштів або товарів добровільно перераховані протягом звітного року до державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, до страхових резервів , податки тощо.

До валових витрат не включаються витрати на потреби, не пов’язані з веденням господарської діяльності (презентації, свята, витрати на відпочинок тощо),придбання лотерей, фінансування особистих потреб фізичних осіб, сплата штрафів і т. ін

Витрати на виробництво продукту відносяться до валових витрат і поділяються на загальні та витрати на одиницю.

Загальні витрати на виробництво (Σ В) – це витрати на весь обсяг продукції за певний період.

Витрати на одиницю обчислюються як середні за певний період і називаються собівартістю (S)


S = Σ В / V

V – кількість виробленої продукції за певний період.


За виробничим принципом витрати групуються у статті собівартості залежно від виробничого призначення. У кожній галузі їх структура специфічна, але можна відокремити такі елементи :

• сировина і матеріали;
  
• енергія технологічна;
  
• основна та додаткова заробітна плата виробничих робітників;
  
• утримання та експлуатація машин і механізмів;
  
• загально виробничі (накладні) витрати;
  
• підготовка і освоєння виробництва;
  
• позавиробничі витрати.
  

За складом однорідності статті собівартості поділяють на прості (однорідні за складом і є первинними – це витрати на сировину і матеріали або на заробітну платню виробничих працівників ) та комплексні (різняться за своїм складом і охоплюють кілька елементів витрат, наприклад до витрат на утримання машин і механізмів належать : заробітна платня обслуговуючого персоналу, амортизаційні відрахування на оновлення машин і механізмів, витрати на ремонт та підтримання устаткування в робочому стані, витрати на придбання запасних частин до устаткування та ін).

За способами віднесення на собівартість – на прямі, тобто ті, які пов’язані з виготовленням продукції і можуть бути обчислені на одиницю цієї продукції прямо, наприклад, вартість сировини та матеріалів, вартість купівельних полу фабрикатів та комплектуючих, допоміжних матеріалів, витрати на заробітну платню виробничих робітників, амортизація або платежі за оренду виробничого обладнання.

І непрямі – це витрати, які безпосередньо не пов’язані з виготовленням продукту і не можуть бути прямо обчислені на одиницю продукту, наприклад, заробітна плата обслуговуючого персоналу та управлінського, утриманні та експлуатація будівель, споруд тощо.

За принципом залежності витрат від обсягів виробництва витрати поділяються на постійні та змінні.

Постійні –їх загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції. Наприклад , амортизаційні відрахування, заробітна плата.

Змінні витрати – від них залежить кількість виготовленої продукції. Наприклад , сировина та матеріали.


Види собівартості:

Індивідуальна (виробничі витрати конкретного підприємства) , галузева (середньо галузеві виробничі витрати), нормативна (формується з витрат, які визначаються за діючими нормами витрат ), планова (визначається перед початком планового періоду, може дорівнюватися нормативної, або бути нижчою), фактична (відбиває фактичні витрати за даними бухгалтерського обліку), кошторисна (витрати на індивідуальне замовлення, яке виконується в разовому порядку), цехова ( всі прямі поточні витрати, пов’язані з виробництвом в межах цеху), виробнича (охоплює витрати на виробництво в межах підприємства ), собівартість збуту (витраті, пов’язані з доведенням товару до споживача), повна собівартість (це сукупність виробничої і собівартості збуту ), собівартість реалізованої продукції (цей показник застосовується для визначення фінансового результату операційної діяльності підприємства і визначають як виробничу собівартість виготовленої продукції шляхом її коригування на зміну залишків нереалізованої продукції).


Калькуляція собівартості.

Калькуляція собівартості являє собою визначення витрат за статтями собівартості.

Калькуляційною одиницею є одиниця кількісного виміру продукції (штуки, тонни, метри, кВт∙год тощо). Перелік статей калькуляції витрат може бути різним, що зумовлюється особливостями галузі. Загалом калькуляція витрат має такий вигляд:

Стаття 1. Сировина і матеріали (В_м) - враховує витрати на сировину , основні та допоміжні матеріали, на куповані вироби та напівфабрикати.

Стаття 2. Енергія, спожита на технологічні цілі (В_е). Охоплює витрати на всі види енергії, необхідні для виробництва продукції: паливо, електроенергію, пару, газ.

Стаття 3. Заробітна плата виробничих робітників (В_зп), основна і додаткова – витрати на оплату праці робітників, які безпосередньо виготовляють продукцію, обчислюється за нормами з урахуванням тарифних ставок , розцінок та різних доплат.

Стаття 4. Відрахування на соціальні потреби - відрахування від основної і додаткової заробітної плати до пенсійного фонду (В^зп_п.ф.), фонду соціального страхування (В^зп_с.с..), фонду зайнятості (В^зп_ф.з.), фонду нещасного випадку на підприємстві(В^зп_{ф.н.вип..}).

Стаття 5. Утримання та експлуатація машин і устаткування. Це – комплексна стаття, охоплює витрати на амортизаційні відрахування на відтворення машин та устаткування (В_а) .

Стаття 6. Загальновиробничі і загальногосподарські (накладні) витрати. – це також комплексна стаття. До неї входять заробітна платня управлінському персоналу, обслуговуючому, амортизація будівель, споруд, охорона праці, техніка безпеки, досліди, випробування, винахідництво, підготовка кадрів, відрядження, обов’язкові платежі на страхування майна та забруднення середовища, придбання ліцензій, канцтоварів тощо

Стаття 7. Підготовка і освоєння виробництва. До цієї статті належать витрати на освоєння нових виробництв, цехів, підготовку і освоєння нової продукції.

Стаття 8. Позавиробничі витрати – це витрати на маркетингові дослідження , рекламу, заходи щодо стимулювання збуту (витрати на тару, пакування, транспортування, проведення ярмарків тощо )


Відмінність статей калькуляції від аналогічних елементів витрат кошторису виробництва полягає в тому , що у статтях калькуляції враховуються витрати на одиницю певного виду продукції, а в кошторисі – усі витрати підприємства на весь обсяг певного виду продукції.

Контрольні запитання

до теми 13“Собівартість продукції . Види собівартості. Класифікація затрат на виробництво.”

1. Економічна сутність собівартості продукції. Види собівартості.
   
2. Валові витрати енергопідприємства. Чим відрізняються валові витрати від собівартості?
   
3. Класифікація виробничих витрат. Основні принципи класифікації витрат виробництва?
   
4. Кошторис і калькуляція витрат виробництва і навіщо вони потрібні?
   
5. Характеристика витрат що включаються до виробничої собівартості?
   

Які витрати не включаються до виробничої собівартості? Чому?

6. Що таке собівартість реалізованої продукції? Чим вона відрізняється від виробничої?
   
7. Що являє собою калькуляція собівартості? Як вона розраховується?
   
8. Назвіть статті собівартості і охарактеризуйте їх.
   
9. Назвіть види собівартості. Дайте характеристику.
   

Тема 14: “Особливості визначення собівартості продукції в енергетиці. Класифікація затрат на виробництво. Структура собівартості. Характеристика елементів затрат. ”


Для енергетичних підприємств характерним і важливим є поділ затрат на умовно-постійні та умовно-перемінні. Абсолютне значення умовно-постійних затрат не залежить від об’єму відпуску продукції. До них відноситься таки затрати як заробітна платня, амортизаційні відрахування, відрахування від заробітної плати, цехові затрати, загально-станційні, затрати на електроенергію для власних потреб та ін.

До умовно-перемінних - відносяться затрати на паливо.

По ступеню однорідності затрати поділяють на однорідні і комплексні.

Структура собівартості являє собою процентне значення кожної статті виробничих затрат в їх загальної сумі. Для енергетиці, особливо для ТЕЦ, характерна значна частка затрат на паливо і амортизацію. Особливо велика питома вага амортизації в собівартості енергії, що отримується на ГЕС, це визначається великою вартістю основних фондів ГЕС та відсутністю затрат на паливо. При регенерації відпрацьованого ядерного палива на АС і зниженні витрат на цей процес, частка затрат на паливо в структурі собівартості енергії, буде зменшуватися, а амортизації, відповідно - збільшуватися.


Характеристика затрат на виробництво енергії.

Визначення собівартості одиниці електроенергії (1 кВт∙год) проводиться на основі розрахунку усіх затрат, зв’язаних з виробництвом.

На ТЕС встановлена наступна номенклатура елементів виробничих затрат :

1. паливо на технологічні цілі
   

И_пал. = (Ц_тр. + Ц_пал) ∙ В^р._н.п. ; де

Ц_тр. – вартість транспортування ;

Ц_пал - оптова вартість палива;

В^р._н.п. – річні витрати натурального палива.

На ТЕС затрати на паливо є основними, їх питома вага складає до 60 – 70 % від загальних виробничих затрат .

2. вода на технологічні потреби.
   

В цьому елементі виробничих затрат плануються і враховуються затрати на хімпідготовку води та спец водоочищення. В склад цих затрат входять зарплата відповідного персоналу з соціальними відрахуваннями, вартість хімреактивів, матеріалів та ін.

И = α₁ ∙ В^р_н.п./1000 + α₂ ∙ΣД_пг + α₃ ∙ N_у + Плата в бюджет ; тис.грн./рік де :

α₁ ∙ В^р_н.п./1000 – вартісні затрати води яка використовується для переробки палива;

α₂ ∙ΣД_пг - вартісні затрати води яка використовується в котлі;

α₃ ∙ N_у – інші затрати, пов’язані з використанням установленої потужності.

3. фонд оплати праці.
   

Цей елемент затрат враховує заробітну плату експлуатаційного персоналу, безпосередньо зайнятого в процесі виробництва енергії.

_

И_ф.оп. = Ч_експ. ∙ ЗП , тис. грн. ; де

ЗП – середня заробітна платня одного експлуатаційного робітника за рік;

ˉЧ_експ – штатний коефіцієнт (питома чисельність експлуатаційного персоналу).

4. відрахування на соціальне страхування.
   

Цей елемент враховує виплати по тимчасовій непрацездатності та інших подібних випадках.

И_соц. = Н_соц ∙ И_ф.оп. / 100 , де

Н_соц. – норма відрахувань на соціальне страхування (%).

5. амортизаційні відрахування.
   

И_а. = Н_а ∙ С_оф. / 100 , де

Н_а. – норма амортизації (%).

С_оф. – вартість основних фондів, для розрахунків можна приймати в розмірі 90% від загальних капіталовкладень (С_оф = 0,9 ∙ К_ЕС)

6. відрахування в фонд зайнятості.
   

И_ф.зайн. = Н_ф.зайн. ∙ И_ф.оп. / 100 , де

Н_ф.зайн. – норма відрахування до фонду зайнятості (%).

7. відрахування в пенсійний фонд
   

И_пенс = Н_пенс ∙ И_ф.оп. / 100 , де

Н_пенс. – норма відрахувань до пенсійного фонду (%).

8. енергія
   

И_енерг = 2,5 ∙ И_пал / 100


При розрахунках собівартості на стадії проектування використовується спрощений підхід по наступних статтях :

- паливо

- амортизація

- фонд оплати праці

- поточний ремонт

- інші витрати.


Для розрахунку собівартості одиниці енергії витрати по всіх елементах складаються і визначається загальна сума витрат

И_ЕС = И_пал+И_в+И_ф.оп.+И_соц.+И_а+И_ф.зайн.+И_пенс+И_ен.+И_інш +И_рем+И_с , де

И_інш - інші витрати,

И_рем – витрати на ремонт основних засобів,

И_с – витрати на послуги виробничого характеру.


Собівартість 1кВт∙год відпущеної енергії визначається за формулою

S = ΣИ_ЕС /W_відп , коп./(кВт∙год)

Показником ефективності використання палива на електростанції є питомі витрати умовного палива: в_у = В_у / W_відп. , г.у.п./ (кВт∙год)


Контрольні запитання

до теми 14 “Особливості визначення собівартості продукції в енергетиці. Класифі5кація затрат на виробництво. Структура собівартості. Характеристика елементів затрат. ”

1. Розкрийте зміст основних елементів затрат в собівартості енергії.
   
2. Як визначається собівартість енергії на електростанціях при укрупнених розрахунках?
   
3. Які фактори впливають на величину питомих витрат умовного палива?
   
4. Назвіть шляхи зниження собівартості на ТЕС.
   

Задача.

Визначити загальні витрати умовного і натурального палива по ТЕС з турбінами К- 500, число енергоблоків 4, якщо питомі витрати умовного палива 311 г.у.п. / (кВт∙год); h_у = 6400 год/рік, Q^н_р =35100 кДж/м³ .


Задача.

Визначити суму витрат на виробництво продукції по ТЕС потужністю 1200 МВт, h_у = 6300 год/рік, собівартістю 1кВт∙год електроенергії – 3,6 коп.


Задача.

На ЕС встановлено (n_бл) 3 блока К 300, відпрацьовано (h_у) 6000 год*рік, коефіцієнт електроенергії на власні потреби (к_в.п.) = 3,5%, витрати умовного палива на відпущену кВт*годину (в_у.пал) = 400 г, калорійність натурального палива Q^н_р =35100 кДж/м³, віртість 1 м³ газу = 500 грн. Визначить собівартість 1 кВт*год електроенергії, якщо частка умовно постійних витрат у кошторисі складає 20% (від загальних витрат).


Тема 15 “Особливості визначення собівартості енергії на ТЕЦ”

На відміну від ТЕС, де усі затрати відносять на виробництво електроенергії, на ТЕЦ виробляється два види енергії : теплова та електрична. Річні виробничі витрати повинні розподілятися між ними.

Розподілення затрат здійснюється по, так званому, фізичному методу, а саме – пропорційно кількості палива витраченого на відпуск теплоенергії і електроенергії. Собівартість визначається на відпущені 1кВт.год і 1 Гкал (4 ГДж) теплоти. На ТЕЦ витрати палива залежать від електричного і теплового навантаження, а також паливних характеристик енергоблоків.

Укрупнено річну потребу умовного палива можна розрахувати за наступними формулами :

1. Річні витрати умовного палива ТЕЦ
   

В_у = b^е_відп ∙ W_від + b^в_іди ∙ Q^г_опал = В^е_у + В^т_у , т.у.п. / рік


b^е_відп - питомі витрати умовного палива на відпущену електроенергію;

W_від – відпущена з шин електростанції електроенергія;

b^в_іди - питомі витрати умовного палива на відпущену теплову енергію (кг уп /ккал);

Q^г_опал - відпущена теплова енергія за рік (Гкал)


2. Річні витрати умовного палива на відпуск теплоти


В^т_у = Q^г_опал / (29,3 ∙ S_к ∙ S_м.п.) ∙ К_попр. , т.у.п./рік


29,3 - питома теплота згорання умовного палива

S_к - ККД котла, приймається для газу, мазуту 0,92 - 0,93, для кам’яного вугілля 0,9 – 0,91, для бурого вугілля 0,89 – 0,99 ;

S_м.п. – ККД сітьових підігрівачів 0,98 – 0,99;

К_попр. – поправочний коефіцієнт на невстановлений режим роботи 1,03 – 1,06.


3. Річні витрати умовного палива на відпуск електроенергії

В^е_у = В_хх Т_р + βТР_{ср .}+ Δβ (Р_ср - Р_кр)Т_р , де

В_хх - витрати умовного палива за годину на холостий хід енергоблоку, т/год;

Т_р - час роботи енергоблоку впродовж року, год/рік;

β – відносний приріст витрат умовного палива при зростанні його електричного навантаження;

Δβ - різниця відносних приростів витрат палива при навантаженні, яка перевищує критичну, по зрівнянні з навантаженням до критичної (Р_кр) , т/(МВт∙год);

Р_ср – середньорічне навантаження енергоблоку, МВт;

4. Річні витрати умовного палива котлами.

В^к_у = (В_хх· п_т · Т_р + ßQ^г_отоп + В_нагр. W_в) · К_попр т.у.п/рік

де: n_т - кількість турбін

Т_р - кількість годин роботи турбоагрегату в рік.

Орієнтовно Т_р = 7800 ÷ 8200 год.

В_хх - витрати палива на холостий хід основного обладнання

ту.п./год

ß - ту.п./ГДж - коефіцієнт пальної характеристики

ß_нагр - ту.п./МВт.год

К_попр - коефіцієнт виправлення на вид спаленого палива :

К_попр = 1- для твердого палива

К_попр = 0,97- для мазуту

К_попр = 0,96 - для газу.


Тоді : витрати умовного палива на відпуск електроенергії:

В^е_у = В^к_у - В^т_у , ту.п. / рік ;


питомі витрати умовного палива на відпуск електроенергії b^е_у = В^е_у / W_відп. , гуп/(кВт∙год) ;


питомі витрати умовного палива на відпуск теплоти

b^т_у = В^т_у / Q_відп. , кгуп / ГДж.


Експлуатаційні витрати ТЕЦ розраховуються за наступними елементами затрат :

∙ паливо на технологічні цілі;

∙ відрахування на соціальне страхування;

∙ відрахування до фонду зайнятості;

∙ відрахування до пенсійного фонду;

∙ відрахування до фонду нещасних випадків на виробництві;

∙ амортизаційні відрахування на повне відновлення;

∙ ремонтний фонд;

∙ енергія;

∙ виробничі послуги;

∙ цехові витрати;

∙ загально станційні витрати;

∙ інші витрати.

Загальні витрати виробництва на ТЕЦ та витрати по окремих елементах затрат розподіляються між електроенергією та тепло –енергією пропорційно витратам умовного палива на обидва види енергії.

Коефіцієнт розподілення затрат :

• на теплоту к^т_р = В^т_у / В_у ; де
  

В_у - річні витрати умовного палива електростанцією ту.п. / рік

В^т_у - річні витрати умовного палива на відпуск теплоти, ту.п. / рік

• на електроенергію к^е_р = 1 - к^т_р .
  

Річні затрати, які відносяться до відпуску теплоти, розраховуються за допомогою коефіцієнта розподілу (к^т_р) по електростанції И^т = к^т_р ∙ И_ЕС і по кожному елементу затрат И^т_i = к^т_р ∙ И_i

И^т_ЕС = И^т_п + И^т_в + И^т_зп + И^т_с.ст.. + И^т_зан. + И^т_пенс. + И^т_н.вип + И^т_е + И^т_а + И^т_р.ф. + И^т_{вир.пос.} + И^т_цех + И^т_зс + И^т_iн ; тис.грн. / рік


Річні витрати, які відносяться на відпуск електроенергії розраховуються за принципом коефіцієнта розподілу на електроенергію, тобто И^е = И_ЕС - И^т , аналогічно розраховуються затрати по кожному елементу затрат И^е_i = И_i - И^т_i ;

И^е_ЕС = И^е_п + И^е_в + И^е_зп + И^е_с.ст.. + И^е_зан. + И^е_пенс. + И^е_н.вип + И^е_е + И^е_а + И^е_р.ф. + И^е_{вир.пос.} + И^е_цех + И^е_зс + И^е_iн ; тис.грн. / рік


Собівартість одиниці відпущеної теплоти :

S^т_ЕС = (И^т_п + И^т_в + И^т_зп + И^т_с.ст.. + И^т_зан. + И^т_пенс. + И^т_н.вип + И^т_е + И^т_а + И^т_р.ф. + И^т_{вир.пос.} + И^т_цех + И^т_зс + И^т_iн ) / Q_відп. ; грн. / ГДж


Собівартість одиниці відпущеної електричної енергії :

S^е_ЕС = (И^е_п + И^е_в + И^е_зп + И^е_с.ст.. + И^е_зан. + И^е_пенс. + И^е_н.вип + И^е_е + И^е_а + И^е_р.ф. + И^е_{вир.пос.} + И^е_цех + И^е_зс + И^е_iн ) / W_відп ; коп. / кВт∙год


Задача.

На ЕС встановлено (n_бл) 3 блока Т 250 - 300, відпрацьовано (h_у) 6000 год*рік, коефіцієнт електроенергії на власні потреби (к_в.п.) = 5,5%, річний відпуск теплоти з колекторів ТЕЦ Q_відп = 27200 тис.ГДж, витрати умовного палива: на відпущену кВт*годину (в^е_у.пал) = 400 г, на відпущену 1 ГДж теплоти в^т.е._у.пал = 45 кг, калорійність натурального палива Q^н_р =34330 кДж/м³, віртість 1 м³ газу = 500 грн. Визначить собівартість 1 кВт*год електроенергії, і 1 ГДж теплоти, якщо частка умовно постійних витрат у кошторисі складає 20% (від загальних витрат).


Тема 16 : “Собівартість передачі і розподілу енергії. Повна собівартість енергії в енергосистемі.”


Собівартість передачі і розподілу електроенергії можна представити як суму затрат на амортизацію (S_а) і експлуатаційне обслуговування електричної мережі (S_обсл)

S_а = S_а + S_обсл ; грн. / рік

Основною складовою затрат є амортизаційні відрахування, причому з ростом напруги лінії електропередачі збільшується частка амортизаційних затрат. Так, для кабельних мереж 6 – 10 кВ частка амортизаційних відрахувань складає 55–65%, для повітряних мереж 35-220 кВ - 60-70%, а для мереж більш високої напруги – вище 70%.

Затрати на експлуатаційне обслуговування : грн. / рік

И_леп = И_зп + И_с.стр.+ И_зан.+ И_пенс.+ И_н.вип + И_а + И_п.р.+ И_{доп.мат.}+ И_зм + И_iн; де , И_зп – витрати на основну та додаткову заробітну плату експлуатаційного персоналу;

И_п..р.- витрати на поточний ремонт;

И_{доп.мат.} – затрати на допоміжні матеріали (транспортне масло, змащувальні матеріали, масло для вимикачів тощо)

И_зм + И_iн – загально мережні та інші витрати мають складові, аналогічні станційним.

В структурі затрат на експлуатаційне обслуговування основної складової (до 70-80%) є заробітна плата персоналу усіх категорій (експлуатаційного, транспортного, зайнятого поточним ремонтом і адміністративно-управлінського ).

Собівартість передачі 1 кВт∙год електроенергії

S_а = И_пер / W_пер. , грн. / кВт∙год ; де:

И_пер - загально мережні витрати на електроенергію, яка передається за рік;

W_пер. - електроенергія, яка передається за рік .


Повна , або збутова собівартість в енергосистемі.

Повна собівартість в енергосистемі складається з затрат на :

1. виробництво енергії (И_ЕС);
   
2. оплату покупної енергії, яку отримують від паралельно-працюючих енергосистем і промислових електростанцій (блок-станцій) (І _покуп) ;
   
3. передачу і розподіл електроенергії (И_леп);
   
4. загальносистемні невиробничі потреби (І_с. )
   

S = И_ЕС + І_покуп + И_леп +І_с / W_спож. + W_пок. ,


W_спож. = W_відп. ∙ (1 – к _втр/ 100 ), де :


W_відп. – кількість відпущеної електростанцією електроенергії ;

W_пок. –кількість покупної енергії;

к _втр - коефіцієнт втраченої в електромережах енергії (%).


В умовах єдиного процесу виробництва, передачі і розподілення електроенергії в енергетичних системах рішаючи значення має показник повної собівартості. Собівартість електроенергії на окремих ЕС повинна визначатися виходячи з вимог найбільш раціонального використання усіх ЕС і ліній електропередач, що входять в енергосистему. Рівень і структура повної собівартості електроенергії в енергосистемах (і їх об’єднаннях ) залежить від наступних факторів:

• об’єму споживання енергії і характеру графіків електричного навантаження енергосистеми ( питома вага електроємних виробництв, побутових потреб та ін);
  
• структури генеруючи потужностей (питома вага КЕС. ГЕС, ТЕС) і технічного рівня ЕС ( одиночні потужності турбін, парогенераторів, початкові параметри пари і ін);
  
• структури паливного балансу ЕС, рівня відпускних цін на паливо, віддаленості електростанцій від паливних баз;
  
• частки покупної електроенергії і рівня розрахункових цін на неї.
  

Контрольні запитання до теми

до теми 16 “Особливості визначення собівартості енергії на ТЕЦ. Собівартість передачі і розподілу енергії. Повна собівартість енергії в енергосистемі.”

1. Собівартість електроенергії, види собівартості. Структура собівартості передачі і розподілення електроенергії.
   
2. Собівартість електроенергії, види собівартості. Повна собівартість електроенергії в енергосистемі.
   
3. Собівартість, шляхи зниження собівартості енергії.
   
4. Особливості визначення собівартості продукції на ТЕЦ, розподіл виробничих затрат на ТЕЦ?
   
5. Характеристика умовно-постійних і умовно-змінних витрат.
   
6. Розрахунок кількості натурального палива, як що звісна кількість умовного?
   
7. Питомі витрати умовного і натурального палива. В яких одиницях вони вимірюються і як розраховуються?
   
8. Як розрахувати собівартість на ТЕЦ : а) тепло енергії; б) електроенергії?
   

Тема 17 : “Економічна ефективність . Показники економічної ефективності”


Ефективність оцінюється порівнянням ефекту з затратами на його досягнення.

Економічна ефективність виробництва означає результативність виробничого процесу. Сутність проблеми підвищення ефективності виробництва полягає в тому, щоб кожну одиницю трудових, матеріальних і фінансових затрат досягти максимально можливого росту випуску продукції, збільшення суми прибутку, підвищення рентабельності виробництва.

Економічний ефект може оцінюватися вартісним і натуральним показниками.

Соціальний ефект – сукупність результатів, які впливають на людину в сфері побуту, праці, відпочинку. Наприклад покращення умов праці, збереження і покращення оточуючого середовища, покращення психологічного клімату в колективі та ін. Деякі соціальні результати можливо економічно оцінити, інші – на даному етапі розвитку науки, поки що не можливо. Так, заходам по покращенню умов праці, як правило, можна дати оцінку у грошовому виразі. Наприклад, можна простежити взаємозв’язки в ланцюжку : заходи по покращенню умов праці – підвищення продуктивності праці – додатковий виробіток продукції – збільшення прибутку підприємства; або в ланцюжку: заходи по покращенню умов праці – зниження захворювань і травматизму – запобігання втратам підприємства в наслідок недовиробництва продукції – економія коштів соціального страхування, економія коштів на охорону здоров’я.

А заходам, що покращують емоціональний стан людини, або тим, що сприяють розвитку його інтелектуальних здібностей дати вартісну оцінку майже не можливо.

Затрати, які пов’язані з визначенням економічного або соціального ефекту, поділяють на поточні і одноразові. До поточних затрат відносять затрати живої праці в вигляді заробітної плати і споживаних, протягом року, засобів виробництва (вартість витрачених, на протязі року, оборотних фондів, сума амортизаційних відрахувань ). Поточні затрати характеризують витрати виробництва (собівартість продукції).

Одноразові затрати – це кошти у формі капіталовкладень, що авансуються державою на створення основних і приріст оборотних фондів. На відміну від поточних затрат одноразові затрати відбуваються один раз, до початку введення в експлуатацію основних фондів і нової техніки. Ефект від одноразових затрат отримується постійно.

При оцінках ефективності на стадіях прийняття окремих проектних рішень, наприклад, при розгляданні питань про доцільність будівництва того чи іншого типу електростанції, реконструкції діючого виробництва, модернізації обладнання тощо, визначається ефективність капітальних вкладень в прийняте рішення.

Розрізняють загальну (абсолютну) та порівняльну ефективність капітальних вкладень.

Загальна ефективність визначається для оцінки напрямків капітальних вкладень. Вона показує абсолютну величину ефекту у цілому по об’єкту капвкладень.

Порівняльна ефективність визначається для визначення найбільш ефективного варіанту конкретного господарського рішення.

Визначення загальної (абсолютної ) економічної ефективності капвкладень основане на розрахунках показників загальної ефективності і на порівнянні їх з нормативними і аналогічними показниками за попередній період, а також з показниками ефективності виробництва передових підприємств.

Норматив загальної (абсолютної) ефективності для промисловості встановлено як: Е_н.а.п. =0,16 ; для будівництва як : Е_н.а.б. = 0,22.

Встановлені нормативи і для інших галузей народного господарства. В енергетиці, наприклад, він прийнятий рівним 0,1 (Е_н.а.п. = 0,1)

Е₀ = ΔП / ΔК, або ( S₁ - S₂ ) / ΔК , де ΔП - приріст річного прибутку;

ΔК – приріст капвкладень, які визвали приріст цього прибутку.

S₁, S₂ - річні виробничі витрати варіантів.

Значення Е₀ треба порівняти з нормативом загальної (абсолютної) ефективності Е_н.а.п. , якщо Е₀ > Е_н.а.п. , то розглянуті капітальні вкладення визначаються ефективними.

Розрахунки порівняльної ефективності проводяться при виборі з двох варіантів одного, найкращого.

Наприклад є два варіанта рішення: з капіталовкладеннями К₁ і К₂, і річними виробничими витратами S₁ і S₂ . За умовою задачі К₁ < К₂ , S₁ > S₂ ,

необхідно розрахувати розрахунковий коефіцієнт річної економічної ефективності капіталовкладень (Е_р). Розрахунки будуть проводитись за формулою

Е_р = S₁ - S₂ / К₂ – К₁ , якщо Е_р > Е_н , то найбільш вигідним варіантом буде вважатись той, що більш капіталомісткий.

Показником найкращого варіанту, визначеного на підставі розрахунків порівняльної економічної ефективності капвкладень, є мінімум приведених затрат. Приведені затрати (З_і) по кожному і-му варіанту являють собою суму собівартості і капітальних вкладень, приведених до однакової розмірності в відповідності з нормативом ефективності: З_і = S _і + Е_н – К_і , де

К_і – капвкладення по і-му варіанту враховують не тільки виробничі, але й невиробничі вкладення (в будівництво житла, комунально-побутових підприємств, шкіл, лікувальних закладів т.д. ), грн. ;

S _і – собівартість того ж варіанту, грн./рік;

Е _н - нормативний коефіцієнт порівняльної ефективності капіталовкладень, (грн./рік) / грн.


Контрольні запитання

до теми 17 “Економічна ефективність . Показники економічної ефективності”

1. Знайдіть відмінність і проведіть тотожність між поняттям “економічний ефект” і “соціальний ефект”,
   
2. Назвіть основні шляхи підвищення ефективності виробництва.
   
3. Дайте характеристику порівняльної, загальної та абсолютної ефективності.
   
4. Критерії для визначення ефективного варіанту капвкладень. Докажіть.
   

Задача.


Існують три варіанти будівництва насосної станції, що відрізняються капітальними вкладеннями (К) і річною собівартістю електроенергії (S). Визначити найбільш економічний варіант.

Вихідні дані:

К₁ = 80 млн.грн. ; К₂ = 90 млн.грн. ; К₃ = 98 млн.грн. ;

S₁ = 7,5 млн.грн. ; S₂ = 7,0 млн.грн. ; S₃ = 6,0 млн.грн.