Міністерство охорони навколищнього природного середовища україни державне управління охорони навколишнього природного середовища в одеській області регіональна доповідь
Вид материала | Документы |
- Міністерство екології та природних ресурсів україни державне управління охорони навколишнього, 6497kb.
- Міністерство охорони навколишнього природного середовища України Державне управління, 6929.63kb.
- Міністерство охорони навколишнього природного середовища україни державне управління, 2953.07kb.
- Охорони навколишнього природного середовища україни Державне управління охорони навколишнього, 3996.75kb.
- Довідка про підсумки роботи Держуправління охорони навколишнього природного середовища, 888.56kb.
- Про стан навколишнього природного середовища в Рівненській області у 2009, 7430.66kb.
- Матеріали до Національної доповіді України про стан навколишнього природного середовища, 4184.82kb.
- Регіональний центр моніторингу довкілля, 1839.28kb.
- України " Екологічні проблеми сучасності " І всеукраїнська науково-практична конференція, 3070.86kb.
- Програма охорони навколишнього природного середовища Дергачівського району, 160.12kb.
13.10.Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля
Науково-технічний прогрес за своїм визначенням — це розширення можливостей більш ощадливого використання природно-ресурсного потенціалу і його відтворення, екологізації суспільного виробництва та всієї людської життєдіяльності за умови впровадження технологічних та ресурсозберігаючих інновацій.
У змісті цього явища за його проявами має розрізнятися два головних аспекти — економічний і власне техніко-технологічний. У першому розумінні — економічному, науково-технічний прогрес, сприяючи зростанню суспільного благополуччя, значно розширює економіко-фінансові можливості держави для здійснення еколого - орієнтованих зрушень як у структурі національного господарства, так і у техніко-технологічній базі суспільного виробництва.
Таким чином, в економічному аспекті науково-технічний прогрес забезпечує позитивні зміни у співвідношенні економічних і екологічних інтересів як щодо окремих суб'єктів суспільного виробництва (підприємств), так і щодо народного господарства в цілому. Відсутність чи уповільнення прогресу гальмує такі зміни.
Україна може бути красномовною ілюстрацією взаємозв'язку економіки і екології. Тут упроваджено практично весь арсенал методів економічного механізму природокористування і охорони навколишнього середовища. Але, враховуючи кризові явища в економіці в цілому, розвиток науково-технічного прогресу певним чином гальмується, тому збереження такого балансу є дуже актуальним.
У другому, більш звичному розумінні, науково-технічний прогрес означає розвиток і розширення технічних засобів і технологічних можливостей у всіх сферах людської діяльності. Щодо природних ресурсів, які використовуються в процесі людської життєдіяльності, він має надзвичайно багатоаспектний прояв. Головними складовими його впливу є такі:
- повніше використання наявних джерел природних ресурсів і скорочення втрат при їх первинному вилученні (з надр тощо). Це стримує освоєння нових об'єктів (родовищ корисних копалин, лісових площ тощо) і зменшує таким чином техногенний тиск на навколишнє природне середовище;
- економніше та ощадливіше використання видобутих природних ресурсів - мінеральної сировини і палива, деревини, води тощо. Це, по суті, процес інтенсифікації, оскільки дозволяє отримувати більше продукції та енергії з одиниці задіяних природних ресурсів;
- розширення можливостей зменшення негативного техногенного впливу на природні ресурси (забруднення ґрунтів, води і повітря), що дозволяє відвертати погіршення їх якості. Це забезпечується як упровадженням досконаліших технологій, так і локалізації забруднень;
- розширення використання відходів виробництва та споживання як сировинних та енергетичних джерел. Це збільшує відповідні резерви, стримує освоєння нових джерел тощо; - все активніший перехід на вторинне ресурсовикористання, рециклінг матеріалів, їх рекуперацію (відновлення властивостей) тощо.
Реально зазначені складові впливу науково-технічного прогресу найчастіше перехрещуються, взаємодоповнюють одна одну. Але в практичному сенсі виокремлення деяких із зазначених проблем сприяє застосуванню програмно-цільових методологій і прискоренню їх
вирішення.
Ці аспекти мають для України надзвичайну важливість, враховуючи як кризовий стан довкілля, так і надзвичайно масштабне нагромадження відходів на її території, багато з яких є, як з'ясовано, цінною сировиною.
Так само доцільним є виокремлення проблем повнішого вилучення і використання природних ресурсів, таких як корисні копалини, деревина тощо.
В Україні, за офіційними даними, використання недосконалої технології видобування та переробки мінеральної сировини призводить до того, що у надрах залишається чимала частина розвіданих запасів. Щодо нафти - це до 65 %, вугілля -до 23 %, залізних руд - до 25 % при підземному видобуванні та -10 % при відкритому кар'єрному способі. У зв'язку з цим доцільно розробити програму технічного переоснащення підприємств гірничо-видобувної галузі з метою вдосконалення технологій видобутку, повнішої та комплекснішої розробки родовищ та переробки корисних копалин, мінімізації обсягів відходів з максимальним їх використанням у виробництві.
При більш узагальненому розгляді науково-технічного прогресу як важеля екологізації і раціонального (економного) використання природних ресурсів доцільно акцентувати увагу на таких напрямах:
- Розвиток екологічно чистого виробництва.
- Упровадження безвідходних технологій, що означає (і має своїм наслідком): комплексне використання сировини і енергоносіїв, створення замкнених газо- і водооборотних систем, застосування принципово нових підходів до вилучення, збагачення, перероблення сировини і матеріалів - біотехнологій, геотехнологій тощо.
- Реалізація засад ресурсозбереження в усьому ланцюзі суспільного виробництва на шляху його інтенсифікації і зниження ресурсоємності (водо-, земле-, метало-, енерго- тощо).
У рамках другого напряму заслуговує на окремий розгляд проблема відходів і питання вторинного ресурсокористування в цілому. Цей аспект у науково-технологічному і соціально-економічному плані набуває певної всеосяжності і в цілому претендує на статус відповідної ідеології та загальнолюдської стратегії ресурсокористування.
Стимулювання еколопзації НТП у природокористуванні
Доводиться констатувати, що сьогодні Україна має незадовільний стан довкілля та ресурсомістку економіку, яка базується в основному на виробництві сировинних продуктів. Продовжується практика прийняття неефективних технологічних рішень без необхідного ув'язання їх з прогресом в області НТП в єдиній збалансованій стратегії розвитку України.
Разом із тим, як свідчать звітні дані Міністерства освіти і науки України, для міжнародного та внутрішнього трансферу технологій можуть бути використані 25-35% розробок, що спрямовані на охорону навколишнього середовища, у тому числі на нейтралізацію промислових викидів, безпеку об'єктів атомної енергетики, очищення природних і стічних вод та близько 20% розробок – за пріоритетним напрямком «Нові речовини і матеріали», у тому числі технологій одержання принципово нового класу полімерних виробів, придатних для використання майже у всіх галузях народного господарства країни.
Незважаючи на це, доводиться констатувати, що для розвитку внутрішнього трансферу технологій, на даль, ще не створено відповідних організаційно-економічних умов, таких, як:
- раціональна система фінансування виробничих об'єктів;
- дієва система їх оподаткування, стимулювання і продажу «ноу-хау» через аукціони;
- ефективна ринкова інфраструктура для продажу науково-технічної продукції.
Крім того, існує певна законодавча ніша щодо стимулювання науково-технічного прогресу через розвиток інноваційних заходів зі збереження довкілля. В основному, в обмеженому вигляді існують низки пільг щодо впровадження ресурсозберігаючих та екологічно чистих технологій (Закони «Про відходи», «Про охорону навколишнього природного середовища» тощо)
У зв'язку з цим, як вважають спеціалісти, доцільним є пільгове оподаткування тих виробничих об'єктів, що підвищують темпи впровадження досягнень науки і техніки, особливо пріоритетного значення. Зокрема, пропонується звільнення від податку на 5 років прибуток і валютну виручку, одержані підприємством від продажу прав на об'єкти промислової власності, а також за рахунок придбання прав на використання ліцензій у межах дії ліцензійної угоди, також одержаний підприємством прибуток від виробництва нових видів матеріалів і речовин із використанням запатентованого в Україні винаходу.
До речі, різні податкові заходи для стимулювання наукових досліджень і будівництва нових екологобезпечних підприємств здійснюються урядами ряду штатів США. Передбачається звільнення компаній від податку на власність протягом визначеного терміну, пільги при утриманні податків з продажу, і так далі. Як правило, чим менш розвинутий в економічному плані штат, тим більше податкових пільг у ньому надається для розвитку нового бізнесу, у тому числі екологічного.
Така ж тенденція прослідковується у Китаї, де, юридична особа, що протягом 5 чи більш років реінвестувала капітал величиною більше 5 млн. доларів, чи запропонувала передову технологію на підприємстві з повільним обертанням капіталу, може звернутися з проханням про часткове чи абсолютне звільнення від податку на реінвестовані суми.
Однак більше всього науково-технічний прогрес, у тому числі і природоохоронній області, стимулює податкова знижка на інвестиції. У Нідерландах за рахунок державного фінансування проводять ефективні заходи щодо зниження забруднення і розробки чистих технологій. Додаткова знижка на 10-15 % у порівнянні зі звичайною податковою знижкою на інвестиційні витрати застосовується для конкретних інвестицій зі зниження забруднення навколишнього середовища.
В Японії за рахунок цього в структурі інвестицій висока питома вага капіталовкладень в екологічні об'єкти. У результаті Японія відносно менше коштів витрачає на потреби ресурсних галузей, імпортуючи основну частину сировини і палива через кордон. Реалізація ресурсозберігаючої моделі забезпечує загальне зниження матеріалоємності суспільного виробництва у цілому на 22%, у тому числі за сировиною - на 34 %.
Мета такого підходу полягає в заохоченні модернізації і розширенні виробничих потужностей, за допомогою чого можна поліпшити економічний потенціал країни. Податкова знижка на інвестиції має перевагу перед іншими методами податкових пільг. Доцільно, таку дану практику перекласти на політику екоінвестицій. Для України це тим більше вчасно з огляду нате, що державні централізовані капітальні вкладення постійно скорочуються. Ця ж тенденція залишається домінуючою й на подальші роки.
Слід зазначити, що трансфер наукових результатів багатьох досліджень у США здійснюють регіональні центри з промислового застосування технологій. Згідно з комплексним законом про торгівлю і конкурентоспроможність тут створено мережу регіональних центрів просування технологічних нововведень, у тому числі у малий і середній бізнес.
Тому необхідним є також створення відповідних організаційних форм передачі нових технологій виробництву та використання у зв'язку з цим досвіду промислово розвинених країн світу.
У світі визнаними щодо трансферу технологій є також такі ефективні форми науково-виробничих об'єднань, як технопарки і технополіси. З аналізу участі науково-дослідних організацій України в реалізації пріоритетних напрямків НТР, як доречно вважають компетентні вчені, випливають можливості розширення масштабів використання таких форм на базі наукових організацій Національної академії наук та багатьох галузевих науково-дослідних організацій країни.
З огляду на вищезазначене, доцільна розробка спеціальних програм та законодавчого поля щодо активізації внутрішнього та зовнішнього трансферу інновацій. Доцільність їх створення з орієнтацією на ресурсозбереження та біотехнології не викликає сумніву.
Пріоритетні напрямки впровадження НТП з метою забезпечення
сталого розвитку
Напрями впровадження | Сутність науково-технічних рішень | Закони,які потребують відповідних доповнень |
Водозбереження | Застосування водозберігаючих технологій, розробка та впровадження інноваційних приладів та обладнання | Закон «Про питну воду та питне водопостачання», Закон «Про охорону навколишнього природного середовища» |
Енергозбереження | Упровадження поновлювальних джерел енергії (вітрової, сонячної, енергії хвиль) | Закон про «Енергозбереження» |
Ресурсозаміщення | Заміна нових видів ресурсів нетрадиційними (опріснення і т.п.) | Закон «Про охорону навколишнього середовища» |
Сільськогосподарське виробництво | Застосування нових екологічних заходів впровадження ефективних біотехнологій | Закон «Про біотехно-логії» Закон «Плата про землю» |
Вторинне використання відходів | Упровадження ефективних технологій по переробці відходів | Закон «Про відходи» |
Таким чином, резюмуючи вищезазначене, можна стверджувати, що першочерговими задачами щодо розвитку науково-технічного прогресу в галузі довкілля є:
- опрацювання загальної стратегії розвитку НТП стосовно природокористування та раціонального використання природо-ресурсного потенціалу, включаючи збереження компонентів біорізноманіття;
- розробка необхідної законодавчої бази щодо розвитку науково-технічного прогресу в окремих галузях природокористування;
- налагодження дієвого законодавчо-нормативного поля, направленого на стимулювання науково-технічного прогресу в області довкілля;
- запровадження загальновідомих екологічних процедур, що широко використовуються на Заході (екологічний аудит, стратегічна оцінка, оцінка впливу на навколишнє середовище) як умови досягнення ефективних технічних рішень щодо сталого використання природно-ресурсного потенціалу та збереження біорізноманіття.
Щодо останнього пункту, то вже зараз виникає доцільність створення організаційних структур, в тому числі у вигляді консультативних центрів, що будуть націлені на активізацію розвитку науково-технічного прогресу.