Миколаївський комплекс НаціоНАльного університету „

Вид материала

Документы

Содержание Конституційні принципи Організаційні принципи 1. Навчальний план курсу 2

Подобный материал:

• Миколаївський комплекс національного університету, 747.35kb.
• Миколаївський комплекс Національного університету, 2507.5kb.
• Миколаївський комплекс національного університету «одеська юридчна академія» Кафедра, 996.17kb.
• Миколаївський комплекс Національного університету «одеська юридична академія», 3514.52kb.
• Миколаївський комплекс національного університету „Одеська юридична академія, 1198.45kb.
• Миколаївський комплекс національного університету „Одеська юридична академія, 1156.45kb.
• Миколаївський комплекс національного університету „Одеська юридична академія, 222.36kb.
• Миколаївський Комплекс національного університету «одеська юридична академія» Кафедра, 298.56kb.
• Миколаївський комплекс національного університету, 1191.8kb.
• Миколаївський комплекс національного університету „Одеська юридична академія, 1241.04kb.

Контроль – функція управління, яка полягає у тому, щоб встановити відповідність або невідповідність фактичного стану об'єкта управління визначеному управлінським рішенням.

Кваліфікація адміністративного правопорушення – встановлення відповідності скоєного правопорушення тому або іншому складу проступку, передбаченому нормою адміністративного законодавства.

Компетенція – сукупність повноважень, якими наділяється державний орган чи посадова особа при виконанні своїх обов'язків.

Корупція – це діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання їх повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг, або інших переваг

Культура – це сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених суспільством, що характеризують певний рівень його розвитку.

Культурні цінності – об'єкти матеріальної і духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення.

Ліцензія – документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

Надзвичайний стан може бути введено за умов стихійвого лиха, аварій і катастроф, епідемій, епізоотій, що створюють загрозу життю і здоров'ю населення та настання інших обставин, викладених у Ст. 4 Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану". Режим надзвичайного стану полягає в обмеженні прав і свобод громадян, колективних суб'єктів права; зміні системи державної влади шляхом утворення нових виконавчих органів, перерозподілі компетенції, надання додаткових повноважень. Режим надзвичайного стану при наявності надзвичайної ситуації вводиться у встановленому законом порядку компетентними державними органами.

Національна безпека – стан захищеності життєво важливих інтересів особи, держави та суспільства від існуючих і можливих загроз у всіх сферах суспільних відносин.

Необережність – одна із форм вини. Характеризує психічне ставлення правопорушника до скоєного ним правопорушення. У даному випадку особа, що скоїла правопорушення, передбачає можливість настання шкідливих наслідків своїх дій або бездіяльності, але легковажно розраховує на їх попередження або не передбачає можливості настання таких наслідків, але повинна була і могла їх передбачати.

Нерезидент – юридична особа і суб'єкт господарської діяльності України, що не має статусу юридичної особи (філія, представництво тощо), яка створена і здійснює свою діяльність відповідно до законодавства іноземної держави, у т.ч. юридична особа та суб'єкт підприємницької діяльності, створений з участю юридичної і фізичної особи.

Нормативно-правовий акт – офіційний письмовий документ компетентного державного органу, в якому закріплюються правила поведінки загального характеру, що забезпечуються державним примусом.

Об'єднання громадян – добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.

Оборона України – комплекс політичних, економічних, екологічних, військових, соціальних і правових заходів щодо забезпечення незалежності, територіальної цілісності, захисту інтересів-держави і мирного життя народу. Метою оборони України є створення всіх необхідних умов для запобігання воєнному нападові та збройної відсічі можливій агресії проти України у будь-який час і за будь-яких обставин.

Органи виконавчої влади – самостійний вид органів державної влади, який згідно з конституційним принципом поділу державної влади мають своїм головним призначенням організацію виконання законів.

Організаційно-правова форма – форма юридичної особи – суб'єкта підприємництва, що характеризує специфіку його створення, майнового статусу, характеру його прав і прав засновників (учасників) на майно, та особливості їх відповідальності за зобов'язаннями суб'єкта.

Підвідомчість (адміністративна) – компетенція того або іншого органу виконавчої влади щодо розгляду і вирішення адміністративних справ.

Підприємництво – самостійна, ініціативна, систематична, здійснювана на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг і заняття торгівлею з метою отримання прибутку.

Підприємство – самостійний статутний суб'єкт господарювання, що має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Повноваження органу виконавчої влади – закріплені за органом виконавчої влади права і обов'язки (в тому числі – обов'язки нести відповідальність за наслідки виконання повноважень, так звані "юрисдикційні" обов'язки). Для визначення певного обсягу повноважень, закріпленого за кожним органом виконавчої влади відповідно до покладених на нього завдань і функцій, застосовується поняття "компетенція". Центральне місце та переважну частину серед повноважень органу виконавчої влади складають державно-владні повноваження, тобто повноваження щодо прийняття обов'язкових для виконання рішень і забезпечення їх здійснення тими, кому вони адресовані.

Політична партія – об'єднання громадян-прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають за головну мету участь у виробленні державної політики, формуванні органів державної влади, місцевого самоврядування і представництво у їх складі.

Політичні права і свободи – права на свободу думки, совісті, релігії, зібрань, мітингів, демонстрацій, об'єднання в політичні партії; право вносити пропозиції до державних органів і критикувати недоліки, оскаржувати в суді дії посадових осіб; право на судовий захиСт. 

Попередження правопорушень – система заходів економічного, соціально-культурного, виховного і правового характеру, що проводяться державними органами і громадськими організаціями з метою боротьби зі злочинністю і причинами, що її породжують.

Посадові особи – керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Правовий статус особи – сукупність закріплених у законодавстві прав, свобод, обов'язків громадян та гарантій їх здійснення.

Правоохоронні органи – органи державної влади, що здійснюють правозастосовчу та правоохоронну функції, основне завдання яких полягає в забезпеченні законності, захисту прав та законних інтересів громадян, юридичних осіб, боротьбі із злочинністю та іншими правопорушеннями.

Правопорядок – певна система суспільних відносин, що виникає в результаті виконання і дотримання законів та інших підзаконних актів, одна з основних складових суспільного порядку, який встановлюється в результаті здійснення різних видів соціальних норм, що регулюють різні сфери суспільного життя і відрізняються між собою характером, способом впливу на поведінку людей.

Представник влади – посадова особа, наділена владними повноваженнями, що поширюються на осіб (громадян), які не перебувають з нею у службових відносинах.

Привід – примусове поставлення працівниками міліції в орган дізнання, до слідчого, у суд, до прокурора осіб, які ухиляються від явки за викликом до вказаних осіб.

Принципи державного управління – керівні теоретичні ідеї, які покладені в основу формування і функціонування органів виконавчої влади. Вони поділяються на соціально-політичні та організаційні.

Конституційні принципи: демократизм, участь громадян в управлінні державними справами, рівноправність і рівність всіх перед законом

Соціально-політичні принципи: законність, позапартійність, науковість, гласність та врахування громадської думки.

Організаційні принципи: принцип диференціації та фіксації функцій і повноважень, який передбачає визначення компетенції кожного органу і посадової особи; принцип відповідальності в рамках компетенції; принцип поєднання галузевих, міжгалузевих і територіальних засад в управлінні; принцип поєднання лінійних і функціональних засад в управлінні.

Протокол – документ, що відображає конкретні дії колегіальних державних органів, слідчого, посадової особи та ін.

Протокол про адміністративне правопорушення – офіційний документ, у якому уповноважена на те особа фіксує факт здійснення адміністративного правопорушення.

Процесуальна підстава адміністративної відповідальності – рішення уповноваженого органу (постанова) про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Рада національної безпеки і оборони України – координаційний орган з питань національної безпеки і оборони України при Президентові України.

Реалізація норм адміністративного права – це практичне втілення в життя адміністративно-правових норм з метою регулювання управлінських відносин.

Режим державного кордону України – це порядок перетинання державного кордону України, плавання і перебування українських та іноземних невійськових суден і військових кораблів у територіальному морі та внутрішніх водах України, заходження іноземних невійськових суден і військових кораблів у внутрішні води і порти України та перебування в них, утримання державного кордону України, провадження різних робіт, промислової та іншої діяльності на державному кордоні України – визначається вказаним Законом.

Резидент – юридична особа і суб'єкт господарської діяльності України, що не має статусу юридичної особи (філія, представництво тощо), яка створена і здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням її території.

Система державного управління – складає поняття, зміст якого охоплює такі складові елементи: а) суб'єкти управління, тобто органи виконавчої влади; б) об'єкти управління, тобто сфери та галузі суспільного життя, що перебувають під організуючим впливом держави; в) управлінська діяльність (процес), тобто певного роду суспільні відносини, через які реалізуються численні прямі та зворотні зв'язки між суб'єктами і об'єктами управління. Доволі поширений термін "адміністративна система" найчастіше характеризує поєднання двох згаданих елементів – суб'єктів управління та управлінської діяльності. Зміст останньої розкривається, зокрема, через поняття "цілі і завдання", "функції", "методи", "стадії", "процедури", "повноваження", "ефективність", "культура", "етика" тощо.

Скарга – письмове або усне звернення фізичної чи юридичної особи до державного органу або громадської організації, в якому вказані незаконні дії, рішення чи порушені права вказаних осіб органом виконавчої влади або його посадовою особою.

Соціальне управління – цілеспрямований, організовуючий вплив на учасників спільної діяльності, що надає соціальному середовищу, а також діяльності людей організованості. Видами соціального управління є державне управління, управління об'єднаннями громадян, управління у приватному секторі, сімейне управління.

Суб'єктивне право (право громадянина) – передбачена певною нормою права можливість суб'єкта поводитися певним чином.

Форма вини – встановлена законом певна взаємовідповідність (поєднання) елементів свідомості і волі особи, що характеризує її психічне ставлення до скоєного, виражене у формі умислу або необережності.

Форма державного управління – це зовнішній вияв конкретних дій, які здійснюються органами державного управління для реалізації поставлених перед ними завдань. В юридичній літературі прийнято розрізняти такі форми: 1) видання нормативних актів управління; 2) видання індивідуальних актів управління; 3) проведення організаційних заходів; 4) здійснення матеріально-технічних операцій.

Функція державного управління – основний напрямок управлінської діяльності, за допомогою якого виконуються державні завдання та досягається мета, яку ставив законодавець в нормах адміністративного права.

Центральні органи зі спеціальним статусом – особливий вид органів виконавчої влади, всі питання організації, діяльності та взаємовідносин яких з іншими органами вирішуються в індивідуальному порядку шляхом прийняття відповідних законів.

Юридична особа – організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Вона наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Юридичні факти – факти, з наявністю яких законодавець пов'язує виникнення, зміну або припинення правових відносин.

ЗМІСТ