Миколаївський комплекс НаціоНАльного університету „
| Вид материала | Документы |
- Миколаївський комплекс національного університету, 747.35kb.
- Миколаївський комплекс Національного університету, 2507.5kb.
- Миколаївський комплекс національного університету «одеська юридчна академія» Кафедра, 996.17kb.
- Миколаївський комплекс Національного університету «одеська юридична академія», 3514.52kb.
- Миколаївський комплекс національного університету „Одеська юридична академія, 1198.45kb.
- Миколаївський комплекс національного університету „Одеська юридична академія, 1156.45kb.
- Миколаївський комплекс національного університету „Одеська юридична академія, 222.36kb.
- Миколаївський Комплекс національного університету «одеська юридична академія» Кафедра, 298.56kb.
- Миколаївський комплекс національного університету, 1191.8kb.
- Миколаївський комплекс національного університету „Одеська юридична академія, 1241.04kb.
10. Тезаурус
Адміністрація – сукупність посадових осіб, наділених правами і обов'язками щодо керівництва конкретним органом або об'єктом управління з метою здійснення покладених на них функцій.
Адміністративна відповідальність – один з видів юридичної відповідальності, що регулює правовідносини, які виникають при вчиненні адміністративного проступку (правопорушення). Підставою для адміністративної відповідальності є адміністративне правопорушення. Питання порядку застосування адміністративної відповідальності регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП). До порушників застосовуються адміністративні стягнення (попередження, штраф, платне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, конфіскація, позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові, виправні роботи, адміністративний арешт). Суб'єктами адміністративної відповідальності можуть бути як фізичні особи, які досягли 16-річного віку так і юридичні особи.
Адміністративна відповідальність – обов'язок особи, яка вчинила адміністративний проступок, нести відповідальність за свої протиправні дії у межах встановленого законом стягнення.
Адміністративна правосуб’єктність – здатність особи бути суб’єктом адміністративного права, мати права і обов’язки, брати участь в правовідносинах. Складається з правоздатності, дієздатності і деліктоздатності (остання може розумітися як складова дієздатності).
Адміністративна правоздатність – здатність суб’єкта мати права і нести обов’язки в сфері державного управління.
Адміністративна дієздатність – здатність особи своїми діями здійснювати права, виконувати обов’язки, передбачені адміністративно-правовими нормами. Може бути повною, частковою, обмеженою або взагалі бути відсутньою. Обмеження дієздатності відбувається через: 1) звуження кола прав; 2) покладення на громадянина додаткових обов’язків.
Адміністративна деліктоздатність – здатність особи самостійно нести відповідальність за адміністративно-правовими нормами
Адміністративно-деліктні відносини – урегульовані нормами адміністративного права суспільні відносини, які виникають з приводу вчинення адміністративного правопорушення.
Адміністративний договір –один із видів публічно-правових договорів. Являє собою засновану на підставі норм адміністративного права і добровільної згоди волі двох або більше суб'єктів адміністративного права, один із яких завжди виступає суб'єктом державної волі, угоду, яка започатковує, змінює і припиняє взаємні права і обов'язки його учасників.
Адміністративне затримання – захід адміністративно-правового припинення і забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення. Застосовується у випадках, прямо передбачених законодавчими актами (зокрема Ст. 260 КУпАП), коли вичерпано інші заходи впливу для встановлення особи, складання протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, для забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення. Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може тривати не більш як 3 години. У виняткових випадках законодавством України може бути встановлено інші строки адміністративного затримання (осіб, які порушили прикордонний режим, вчинили дрібне хуліганство, тощо).
Адміністративна комісія – спеціальний колегіальний орган, який утворюється при виконкомах сільських, селищних та міських рад і у районних державних адміністраціях для розгляду справ про адміністративні правопорушення, накладення в адміністративному порядку стягнень за порушення норм чинного законодавства в межах наданих законом повноважень.
Адміністративний нагляд – вид державної управлінської діяльності, що здійснюється спеціальними органами виконавчої влади по відношенню до організаційно не підпорядкованих підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян з приводу виконання ними вимог діючого законодавства із використанням заходів адміністративного примусу.
Адміністративний нагляд міліції – систематичне спостереження за точним і неухильним дотриманням посадовими особами і громадянами правил та застосування норм, що охороняють життя, здоров'я, права і свободи громадян, регулюють громадський порядок та безпеку з метою попередження, припинення порушень цих правил, виявлення порушників та притягнення їх до адміністративної відповідальності, застосування до них заходів громадського впливу.
Адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі – система тимчасових примусових профілактичних заходів спостереження і контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі, що здійснюється органами внутрішніх справ.
Адміністративна нормотворчість – прийняття органами виконавчої влади та їх посадовими особами підзаконних нормативно-правових актів, які містять загальнообов'язкові правила поведінки в сфері виконавчої та розпорядчої діяльності.
Адміністративне право України – одна з галузей права (система правових норм), яка з метою реалізації завдань та функцій держави регулює суспільні відносини управлінського характеру та відповідальності, що формуються у сфері виконавчої влади, у внутрішній організаційній діяльності деяких органів держави інших гілок влади, а також в процесі здійснення органами місцевого самоврядування зовнішніх, делегованих державою, юридично-владних повноважень.
Адміністративно-правова норма – обов'язкове, формально визначене правило поведінки, що встановлено та охороняється державою для організації і регулювання суспільних відносин, які виникають, розвиваються та припиняються в процесі здійснення повноважень виконавчої влади та відповідальності у сфері державного управління за адміністративні правопорушення.
Адміністративно-правова норма, як правило, складається з трьох частин: гіпотеза; диспозиція; санкція.
Гіпотеза – елемент адміністративно-правової норми, що вказує на умови, після виникнення яких правило поведінки, закріплене в нормі, набирає сили.
Диспозиція – основна частина норми, в якій викладено саме правило поведінки.
Санкція – міра відповідальності у вигляді адміністративного стягнення за порушення припису правової норми.
Адміністративне правопорушення (проступок) – протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено застосування заходів адміністративної відповідальності.
Об'єкт адміністративного проступку – суспільні відносини, що регулюються нормами різних галузей права і охороняються нормами адміністративного законодавства.
Об'єктивна сторона адміністративного проступку – система передбачених нормами адміністративного права ознак, що характеризують зовнішню сторону адміністративного проступку. Складовими частинами є: протиправне діяння (протиправна дія або бездіяльність), негативні наслідки, які завдані проступком, та причинний зв'язок між діянням і суспільно небезпечними наслідками. Факультативними ознаками є час, місце, спосіб, знаряддя проступку, повторність та ін.
Суб'єкт адміністративного проступку – осудна фізична особа, якій на момент вчинення адміністративного правопорушення виповнилось 16 років. Суб’єктом адміністративного проступку може виступати юридична особа.
Суб'єктивна сторона адміністративного проступку – внутрішня ознака проступку, яка передбачає психічне ставлення суб'єкта правопорушення до вчиненого проступку і настання його негативних наслідків та може виявлятися в умислі (прямому або непрямому) або необережності (самовпевненості або недбалості).
Адміністративне законодавство – система нормативно-правових актів, в яких адміністративно-правові норми знаходять свій зовнішній прояв.
Адміністративно-правовий режим – де певне поєднання адміністративно-правових засобів регулювання, що проявляється в централізованому порядку, імперативному методі правового впливу та юридичній нерівності суб'єктів правовідносин.
Адміністративно-правові відносини – це врегульовані нормами адміністративного права суспільні відносини у сфері державного управління, у якому сторони беруть участь як носії прав і обов'язків встановлених і забезпечуваних адміністративно-правовими нормами.
Адміністративно-попереджувальні заходи – заходи, що застосовуються з метою охорони державних і громадських інтересів та безпеки громадян як засіб попередження майбутніх правопорушень та їх негативних наслідків.
Адміністративно-правовий метод регулювання – сукупність правових засобів і способів (прийомів), які застосовуються органами виконавчої влади для забезпечення регулюючого впливу норм адміністративного права на суспільні відносини. Такі прийоми використовуються органами виконавчої влади при встановленні юридичних фактів, суб'єктів адміністративного права та їх правового статусу, визначенні прав і обов'язків учасників відносин, що регулюються, санкцій та порядку застосування санкцій.
Адміністративний примус – метод вольового забезпечення відповідно до правової норми поведінки громадян, посадових та юридичних осіб за допомогою застосування заходів впливу, врегульованих адміністративно-правовими нормами, з метою досягнення відповідного порядку, припинення та попередження правопорушень, притягнення до відповідальності правопорушників.
Адміністративне провадження – система адміністративно-процесуальних норм, що регулюють порядок розгляду і вирішення однорідних груп адміністративних справ, які безпосередньо пов'язані з порядком управління чи адміністративною відповідальністю.
Види адміністративних проваджень: провадження в справах, що стосуються відновлення прав учасників адміністративно-правових відносин, які порушені державними органами; в справах про відшкодування шкоди, завданої громадянам незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду; в справах про заохочення громадян, державних службовців; дисциплінарне провадження щодо державних службовців; провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Адміністративний процес – врегульований адміністративно-процесуальними нормами порядок прийняття адміністративно-правових актів і розгляду індивідуальних управлінських справ органами виконавчої влади, а в передбачених законодавством випадках і іншими уповноваженими на це органами.
Адміністративна реформа – вид політико-правової реформи, яка здійснюється у сфері виконавчої влади і торкається як її організаційної системи і структури, завдань, функцій, кадрового забезпечення, так і взаємовідносин з громадянами та їх об'єднаннями, з органами місцевого самоврядування.
Адміністративне стягнення – міра адміністративної відповідальності, яка застосовується з метою виховання особи, що вчинила адміністративний проступок, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Адміністративний штраф – стягнення, яке є мірою відповідальності за адміністративне правопорушення і має разовий майновий характер. Розміри адміністративного штрафу визначаються законодавством і можуть бути фіксованими або пропорційними мінімальній заробітній платі.
Адміністративна юрисдикція – встановлені законодавчими актами повноваження органів виконавчої влади і посадових осіб щодо розгляду індивідуальних адміністративних справ і застосування відповідних юридичних санкцій в адміністративному порядку (без звернення в суд).
Адміністративна юстиція – діяльність судів щодо розгляду конкретних справ щодо захисту прав громадян від порушень їх різними державними органами і посадовими особами органів виконавчої влади і місцевого самоврядування.
Акт державного управління – підзаконний, офіційний юридичний документ, прийнятий суб'єктом державного управління, оформлений у відповідності до норм права, який передбачає одностороннє владне волевиявлення і тягне за собою певні юридичні наслідки.
Апарат органів виконавчої влади – організаційно поєднана сукупність структурних підрозділів і посад, які призначені для здійснення організаційних, консультативних чи обслуговуючих функцій щодо виконання відповідними органами закріплених за ними повноважень (компетенції). До особового (персонального) складу апарату органів виконавчої влади належать державні службовці та інші працівники апарату.
Види адміністративних стягнень: попередження, штраф, оплатне вилучення предмета, конфіскація предмета, позбавлення спеціального права, виправні роботи, адміністративний арешт (стаття 24 Кодекс України про адміністративні правопорушення).
Виконавча влада – одна з трьох гілок державної влади, яка відповідно до конституційного поділу державної влади покликана розробляти і втілювати державну політику щодо забезпечення виконання законів, державного управління всіма сферами і галузями суспільного життя, насамперед державним сектором економіки. У відносинах із законодавчою і судовою владою користується певною самостійністю.
Воєнний стан – особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. На режим воєнного стану покладаються завдання стабілізації системи суспільних відносин, забезпечення роботи державних інститутів, суспільного порядку і суспільної безпеки, забезпечення успішної дії збройних сил.
Господарська діяльність – будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару.
Громадянство – правова приналежність до держави (стійкий правовий зв'язок особи і держави), що поширюється на громадян будь-якої держави, встановлена законами цієї держави, а також права й обов'язки по відношенню до нього.
Громадянин – особа, яка перебуває у сталих юридичних зв'язках з конкретною державою, що знаходить своє вираження саме в наявності відповідного громадянства.
Громадська безпека – стан захищеності життєво важливих інтересів суспільства, що сконцентровані в його матеріальних і духовних цінностях, а виявляються в можливостях народу виступати єдиним джерелом влади.
Громадська організація – об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.
Громадський порядок – це сукупність встановлених у державі правил поведінки у громадських місцях, які регулюються правовими, моральними та іншими соціальними нормами.
Делеговані повноваження – повноваження (права й обов'язки), що їх набуває певний суб'єкт (орган виконавчої влади чи посадова особа) шляхом передачі йому для виконання від іншого суб'єкта за власним рішенням останнього або на підставі норми закону. Делегування означає, як правило, передачу повноважень на певний час із збереженням у делегуючого суб'єкта права повернути їх для власного виконання. Водночас делегуючий суб'єкт набуває право контролю за станом і наслідками виконання делегованих повноважень; він може також фінансувати з власних коштів їх здійснення, передавати у користування необхідні для цього кошти і майно.
Державна посада – це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.
Державна реєстрація суб'єктів підприємництва – обов'язкова умова здійснення всіх видів підприємницької діяльності кожним підприємцем, що означає необхідність проходження ним певної процедури, яка підтверджується свідоцтвом про реєстрацію.
Державна служба – професійна діяльність осіб, які обіймають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету.
Державна таємниця – це вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому законодавством, державною таємницею і підлягають охороні державою.
Державне управління – підзаконна, юридично-владна діяльність організуючого, виконавчо-розпорядчого характеру, яка здійснюється органами виконавчої влади і спрямована на організацію виконання законів, практичне виконання завдань і функцій держави з безпосереднього та оперативного керівництва економікою, соціально-культурним і адміністративно-політичним будівництвом.
Державний комітет – центральний орган виконавчої влади, який безпосередньо не формуючи урядову політику, покликаний сприяти міністерствам та уряду в цілому в реалізації цієї політики шляхом виконання функцій державного управління, як правило, міжгалузевого (міжсекторного) характеру.
Державний службовець – особа, що займає у встановленому порядку посаду в державній організації органів державної влади і за винагороду виконує певну роботу щодо виконання завдань і функцій держави.
Державні органи – державні організації, які наділені дєржавно-владними повноваженнями й покликані здійснювати від імені держави управлінські функції в суспільстві.
Державні підприємства – державні організації, які здійснюють функції держави у виробничій сфері, безпосередньо забезпечують виробництво матеріальних благ.
Державні установи – державні організації, які здійснюють функції держави, пов'язані зі створенням нематеріальних благ.
Джерело адміністративного права – акти органів державної влади і місцевого самоврядування, які містять адміністративно-правові норми.
Дипломатичне представництво України (посольство, торгове і консульське представництво) є постійно діючою державною установою України за кордоном, що покликана підтримувати офіційні міждержавні відносини, здійснювати представництво України, захищати її інтереси, права та інтереси її громадян і юридичних осіб.
Дисципліна – режим свідомого підпорядкування та суворого дотримання правил поведінки, узгодженість в діях, передовсім державних службовців по виконанню ними загальних і посадових обов'язків та розпоряджень керівництва.
Дисциплінарна відповідальність – застосування заходів дисциплінарного і громадського впливу до державних службовців в порядку службового підпорядкування за невиконання чи порушення службових обов'язків.
Заохочення – використання державними, громадськими органами і посадовими особами спеціальних форм позитивної оцінки і схвалення досягнутих успіхів у роботі і поведінці державних службовців, працівників апарату органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, окремих громадян і трудових колективів.
Законодавство – певна система законодавчих актів та актів Президента і Кабінету Міністрів України, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, які містять правила поведінки і регулюють суспільні відносини.
Законність – правовий режим точного й неухильного здійснення законів та інших нормативних актів у всіх сферах державного й суспільного життя.
Заява – звернення фізичної чи юридичної особи до керівника підприємства, установи, організації, структурного підрозділу з питань реалізації належних їм прав або захисту інтересів.
Зовнішньоекономічна діяльність – діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.
Іноземці – громадяни іншої держави, які проживають на території держави, громадянами якої вони не є.
Інспекція – особливий вид органів виконавчої влади, призначенням яких є нагляд за виконанням правил, встановлених в окремій галузі державного управління, і які поєднують конкретні функції управління, особливо контролю з деякими адміністративними правами.
Інформація – відомості в будь-якій формі та вигляді, на будь-яких носіях) у тому числі листування, книги, помітки, ілюстрації, карти, діаграми, органіграми, малюнки, схеми тощо), фотографії, голограми, кіно-, відеофільми, мікрофільми, звукові записи, бази даних комп'ютерних систем або повне чи часткове відтворення їх елементів, пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості.