Стан світу 2001 Доповідь Інституту Всесвітнього Спостереження про прогрес до сталого суспільства
Вид материала | Документы |
СодержаниеВикоренення голоду: ключові заходи |
- Стан світу 2000 Доповідь Інституту Всесвітнього Спостереження про прогрес до сталого, 387.33kb.
- Стан світу 2002 Доповідь Інституту Всесвітнього Спостереження про прогрес до сталого, 602.65kb.
- Державний комітет україни з питань регуляторної політики та підприємництва про стан, 3537.3kb.
- Державний комітет україни з питань регуляторної політики та підприємництва про стан, 3508.35kb.
- Державний комітет україни з питань регуляторної політики та підприємництва про стан, 3535.65kb.
- Державний комітет україни з питань регуляторної політики та підприємництва про стан, 3320.27kb.
- Матеріали до Національної доповіді України про стан навколишнього природного середовища, 4184.82kb.
- Експрес-доповідь містить статистичну інформацію про інноваційну діяльність підприємств, 107.26kb.
- Експрес-доповідь містить статистичну інформацію про інноваційну діяльність підприємств, 96.57kb.
- Доповідь Міністра освіти І науки Дмитра Табачника на підсумковій колегії, 463.49kb.
Викоренення голоду: ключові заходи
Цей розділ почався з того, що викоренення голоду вимагатиме надлюдських зусиль, які виходять далеко за межі сільського господарства. Це може залежати як від фермерів, так і від зусиль з планування родин, а також від рішень міністерств енергетики, які формують майбутні тенденції клімату, так само як і від рішень міністерств сільського господарства.
У рамках сільського господарства підвищення продуктивності землі сьогодні заслуговує на ще більший пріоритет, ніж у минулому. Це означає збільшення врожайності у біологічних межах, де тільки можливо, включаючи і другорядні культури. Це також означає збільшення кількості урожаїв на рік, можливості чого ще не повністю використані в усіх країнах.
Коли існують обмеження врожайності, викликані недостатньою вологістю грунту, підвищення продуктивності використання води є головним засобом для дальшого збільшення його родючості. Уряди, на які чекає небезпека різкого падіння виробництва харчів унаслідок виснаження водоносних горизонтів, можуть уникнути такої ситуації лише шляхом одночасного уповільнення зростання населення і збільшення продуктивності використання води, щоб стабілізувати рівні підземних вод.
Викоренення голоду також означає одержання більшого з існуючого врожаю. Передусім це зростання ефективності перетворення на тваринний білок 35% світового збору зерна, що йдуть на корм худобі, свиням, птиці і рибі. Простіше кажучи, це означає їсти менше яловичини стійлового вирощування і менше свинини, а більше птиці, ставкової риби чи білка з рослинних джерел. У рибному господарстві це може означати також заміну монокультур багатовидовими рибними культурами за дуже успішним прикладом Китаю. Для заможних людей у світі це означає рухатися вниз по харчовому ланцюгу, споживаючи менше жирних тваринних продуктів, що у будь-якому разі їм слід робити заради свого здоров’я. 63
Жуйні тварини можуть використовуватися для перетворення сільськогосподарських залишків на тваринний білок. По суті, це дає другий збір з наявної культури при одночасному перетворенні грубих кормів на гній, який повертається у грунт, щоб підтримати його родючість. Індія, з її надзвичайно успішними зусиллями у мобілізації дрібних фермерів на використання худоби для перетворення грубих кормів на молоко, є зразком у цьому.
Нині, коли запас технологій, здатних збільшити продуктивність землі, зменшується, забезпечення достатньої їжі для дітей, щоб повністю реалізувати їхні фізичні та розумові можливості, може залежати від посилення міжнародної допомоги у сільськогосподарських дослідженнях. Кошти на такі дослідження значно відстають від потреб. Для деяких фермерів технологічні резерви просто вичерпуються. Не тільки американським фермерам, які вирощують пшеницю, та японським рисоводам бракує нових технологій для підвищення продуктивності землі, а й фермерам у Мексиці, рисоводам в Індії і Південній Кореї. Більш локально орієнтовані інвестиції у сільськогосподарські дослідження, що розширять застосування подвійних жнив та багатовидового сільського господарства, можуть бути високоприбутковими.
Подолання голоду у новому столітті вимагає зусиль, які мають виходити далеко за межі сільського господарства. Стабілізація населення є настільки ж важливою, як і важкою справою. Якщо швидке зростання населення у багатьох країнах, що розвиваються, продовжиться, то це призведе до подальшого подрібнення фермерських господарств, а також до браку води у таких масштабах, що нині навіть важко уявити. Буквально сотні мільйонів людей не матимуть достатньо води, щоб задовольнити свої основні потреби, включаючи виробництво харчів.
Вирішення цього завдання вимагає освітніх зусиль у двох напрямах. Перший пов’яже різний розмір родин, скажімо, з двома та чотирма дітьми, з прогнозом кількості населення, а потім співвіднесе його з наявністю землі, води та інших основних ресурсів. Без цієї інформації, окремі люди можуть не розуміти нагальності переходу до менших родин. Крім того, якщо політикам бракуватиме цієї інформації, вони не здатні будуть приймати відповідальні рішення щодо політики у сфері народонаселення, зокрема щодо фінансування служб планування родин.
Другий напрям – освітній рівень жінок. Зі зростанням освіти жінок народжуваність дітей зменшується. При цьому також покращується харчування дітей, навіть якщо доходи не зростають, очевидно через те, що більша освіта дає краще розуміння харчування. Ми повинні розглядати освіту молодих жінок у країнах, що розвиваються, так, наче від неї залежить майбутній прогрес, бо й справді так воно може бути. 64
Цифри, що використовуються у цьому розділі для обговорення майбутнього зростання населення, це середній прогноз ООН, згідно з яким у 2050 році людство зросте із сучасних 6 млрд. до близько 9 млрд. Але є також верхнє значення прогнозу, за яким кількість людей у 2050 році наблизиться до 11 млрд., як і нижнє значення, за яким кількість людей досягне максимуму 7,5 млрд. у 2040 році, а далі почне зменшуватися. (Див. мал. 3-7.) 65
Ця нижня цифра базується на припущенні, що весь світ швидко перейде до відтворюючого рівня народжуваності по двоє дітей на подружжя. Це є не тільки досяжним, але може бути єдиним людяним вибором, оскільки, якщо світ швидко не перейде до менших родин, зростаючий дефіцит землі і води, який вже нині у деяких країнах переходить у зростання голоду і смертності, може стати набагато більшим.
Щоб досягти нижнього значення прогнозу національні уряди мають прийняти чимало важливих рішень, але доки світові лідери – Генеральний Секретар ООН, президент Світового банку і президент США – не переконають уряди і родини в усьому світі взяти собі за мету вирощування двох дітей на родину, голод, схоже, не буде викоренений чи навіть істотно зменшений. Нині питання не в тому, чи може окрема сім’я дозволити собі мати більше двох дітей, а в тому, чи може Земля дозволити собі мати родини, у яких є більш ніж двоє дітей.
Для Африки на південь від Сахари викоренення голоду залежить від стримування епідемії СНІДу, яка позбавляє суспільство здорових дорослих людей, потрібних для праці у полях. Якщо Африка і далі продовжуватиме втрачати своїх дорослих годувальників, то подолати там голод буде ще складніше. На щастя, цю епідемію можна стримати. Уганда – одна з країн, що першими зазнали цієї епідемії – зменшила частку дорослих, уражених вірусом СНІДу, з 14% до 8%. Ключем до цього видатного успіху було активне особисте втручання президента Йовері Мусевені. Він постійно звертався до населення та описував механізм передачі вірусу, а також говорив про необхідні зміни у поведінці людей, щоб стримати його поширення. Уганда є зразком у боротьбі з поширенням СНІДу. 66
Півстоліття тому нікого не турбувала зміна клімату. Однак, якщо ми сьогодні не зможемо прискорити відмову від викопного палива, екстремальні кліматичні явища можуть зруйнувати виробництво харчів і порушити харчову безпеку. Особливе занепокоєння викликає підйом рівня моря, що може призвести до затоплення річкових долин в Азії, які дають значну частину рису у цьому регіоні. Зростання рівня моря на 20 см (8 дюймів), чи навіть більше, протягом минулого століття вже заторкнуло деякі низинні прибережні місцевості. Якщо рівень моря підніметься на 1 м протягом століття – найвищий прогнозований рівень – він може призвести до важких втрат у виробництві зерна, особливо в Азії. Тут головна відповідальність лежить на Сполучених Штатах, які є основним джерелом вуглецевих викидів. Якщо США не візьмуть на себе провідну роль у поетапному припиненні використання викопних видів палива, то світові зусилля стабілізувати клімат майже напевне зазнають невдачі. 67
У країнах, як Індія, де середній розмір фермерських господарств дедалі зменшується, стає все важче підвищувати продуктивність землі у достатній мірі, щоб забезпечити належне харчування. Нагальним завданням у цих країнах є мобілізація капіталу як за рахунок місцевих заощаджень, так і через залучення закордонних інвестицій, щоб збудувати підприємства, необхідні для забезпечення зайнятості і доходів у сільській місцевості. Це збереже у цілості сільські родини і громади. У цьому контексті зразком є Китай, що досяг високих темпів накопичення заощаджень і залучив рекордні обсяги іноземного капіталу. 68
У доповіді, в якій накреслено заходи для викоренення голоду, Світовий банк зазначає “байдужість багатьох урядів” до цих питань. Ця байдужість часто є очевидною у пріоритетах використання бюджетних коштів. Певним чином Індія сьогодні платить за попередню нерозсудливість, коли, незважаючи на свій злиденний стан, вона вкладала великі кошти у зусилля зі створення і виробництва ядерної зброї з тим, щоб стати членом ексклюзивного ядерного клубу. Витрачаючи на військові потреби утричі більше, ніж на охорону здоров’я і планування родин, Індія нині має ядерний арсенал, здатний захищати найбільше на Землі скупчення голодних. 69
Якщо політичні лідери не готові взяти на себе зобов’язання здійснити важкі заходи, що описані вище, то заспокійливі запевнення у тому, що ми викоренимо голод, нічого не варті. Час таких запевнень минув. Нам треба бути чесними з собою і або визнати, що в майбутньому буде навіть ще більше голодних, коли справи йтимуть так, як звично, або рішуче вжити необхідних заходів, щоб зупинити тенденції, які спричиняють голод.
Якщо ми не будемо діяти рішуче, існує реальна можливість, що становище з харчуванням у деяких країнах, що розвиваються, може швидко погіршитися. Світ почне сповзати назад, а голод вражатиме дедалі більше людей. Поширення харчової небезпеки може призвести до політичної нестабільності такого масштабу, що буде зруйновано світовий економічний прогрес. Кожен з нас має зробити свій внесок у те, щоб забезпечити поступ у викорененні голоду, доки його поширення та можливі наслідки не вийшли з-під контролю.
*Лестер Р. Браун – колишній президент "Інституту Всесвітнього Спостереження", нині очолює "Інститут політики Землі".