Банки –складова фінансової системи. Український та зарубіжний досвід”

Вид материала

Документы

Содержание Крылова, Л.В.

Подобный материал:

• Ключові терміни І поняття, 253.09kb.
• Всеукраїнської науково-практичної конференції Правові засоби забезпечення та захисту, 113.4kb.
• Иємства та сформувати комплекс захисних реакцій, спрямований на забезпечення стійкого, 175.84kb.
• Тематика “індивідуальних робіт з курсу управління соціальним капіталом”, 24kb.
• Рефератів та критерії їх оцінювання   Тема Фінансовий ринок: сутність, функції та роль, 102.49kb.
• Розділ зарубіжний досвід правового регулювання лобістської діяльності, 317.83kb.
• 1. Інформація та інформаційні процеси (2 год), 202.5kb.
• Стратегічні альянси відіграють одну з провідних ролей в економіках розвинутих країн, 106.63kb.
• Фінанси важливе І ефективне знаряддя, що забезпечує життєдіяльність суспільства в цілому,, 950.09kb.
• Программа конференції (можливі незначні зміни та уточнення) реєстрація 10: 00 11:, 1209.08kb.

Шановні читачі!


До вашої уваги пропонується

віртуальна книжкова виставка

на тему:


„Банки –складова фінансової системи. Український та зарубіжний досвід”


Виставка складається з наступних розділів:


I. Проблеми та шляхи забезпечення стійкості банківської системи України

II. Забезпечення фінансової стабільності банків в умовах фінансової кризи

III. Банківські ризики та їх наслідки для банківської системи України

IV. Досвід з організації банківської справи в зарубіжних країнах


I. Проблеми та шляхи забезпечення стійкості банківської системи України




1 примірник, ч/з № 1


Нєізвєстна, О.
Оцінка та шляхи покращення фінансового стану банків України [Текст] + [Електронний ресурс] / О. Нєізвєстна, В. Шишов // Ринок цінних паперів України. –2009. – N 1-2. – С. 41-48. - Спосіб доступу : електрон. чит. зал ПУСКУ.


Банківська система — одна з найваж­ливіших і невід'ємних структур рин­кової економіки. Розвиток банків, то­варного виробництва і обороту історич­но йшов паралельно і тісно переплітав­ся. При цьому банки, проводячи гро­шові розрахунки і кредитуючи госпо­дарство та виступаючи посередниками у перерозподілі капіталів, істотно підвищують загальну ефективність ви­робництва, сприяють зростанню продук­тивності суспільної праці. Економіка України також не є винятком, де, вра­ховуючи її перехід від командно-адмі­ністративної до ринкової системи, темп розвитку банківського сектору набуває все більших обертів.

Діяльність банків в умовах ринку підпорядковується загальним його за­конам, а відтак вимагає розробки адек­ватного механізму управління фінан­совою діяльністю, спрямованого на підвищення конкурентоспроможності банків. Важливу роль при цьому відіграє здатність банківських менед­жерів визначити міру фінансової стійкості власного банку, банків-конкурентів та контрагентів. Саме тому однією із засад подальшого стрімкого розвитку банківської системи України, а відповідно й вирішення проблеми перехідного етапу розвитку національ­ного господарства, є пошук шляхів оп­тимізації фінансового стану банків.

Авторами статті досліджені методи оцінки фінансового стану банків, визначені їхні переваги та недоліки, проведена оцінка фінансового стану групи банків та наведені пропозиції щодо його оптимізації.





1 примірник, ч/з № 1


Луців, Б.Л.
Інвестиційний потенціал банківської системи України [Текст] / Б.Л. Луців, Т.Б. Стечишин // Фінанси України. –2009. – N 9. – С .67-77.


Економічний розвиток будь-якої країни залежить не лише від рівня розвитку сучасних технологій і техніки, а великою мірою визначається ступенем розвитку банківської системи. Надійна банківська система є однією з важливих умов подальшого розвитку вітчизняної ринкової економіки, оскільки мобілізуючи тимчасові вільні кошти, перетворює їх у капітал, що працює. Тому в системі відтворення української економіки банківським інвестиціям належить важлива роль у відновленні збільшенні економічного потенціалу, а отже, забезпеченні високих темпів економічного зростання.

Сталий економічний розвиток в Україні можливий лише за умови залучення достатніх обсягів інвестиційних ресурсів для здійснення структурних зрушень у господарському комплексі країни. У зв'язку з цим основними завданнями державно-о управління є поліпшення інвестиційного клімату, активізація інвестиційної активності вітчизняних банків, накопичення інвестиційних ресурсів та їх концентрація на пріоритетних напрямах розвитку економіки. Банківські установи повинні стати основними учасниками інвестиційного процесу, розпорядниками інвестиційних ресурсів, інститутами підвищення інвестиційної привабливості країни, регіонів та окремих галузей економіки. Саме про це йде мова у представленій нами статті.




1 примірник, ч/з № 1


Орлова, В.
Проблеми оцінки фінансового стану банків [Текст] / В. Орлова // Вісник Національного банку України . –2009 . – N9. – С.26-28.


В статті йде мова про те, що у зв’язку з останніми подіями у світовій економіці та непрогнозованими наслідками нинішньої економічної кризи, постійно зростає увага до питання оцінки фінансово­го стану банків. Адже фінансовий стан банків і банківської системи — це лакмусовий папірець стійкості націо­нальної економіки. Тому в його оцінці зацікавлені всі: Національний банк України, акціонери, клієнти, банки та ділові партнери і насамперед установи, чий фінансовий стан оці­нюється.





1 примірник – ч/з № 1.

Семенов, Г.А.
Економічна сутність, структура та методологічний підхід до аналізу ліквідності банківської системи [Текст] + [Електронний ресурс] / Г.А. Семенов, О.Ф. Шаталова

// Держава та регіони. – 2009. – N4. – С. 177-182. - Спосіб доступу : електрон. чит. зал ПУСКУ.


В даній статті автор зазначає, що сучасне кредитно-грошове та фінансове господарство України зазнає серйозних структурних змін. Удосконалюється кредит­на система, виникають нові фінансово-кредитні установи, складаються нові пропо­рції в динаміці державного та приватного секторів. Істотні зміни відбуваються й у фу­нкціонуванні банківської системи. Ліквідність банківської системи є одним із важливих об'єктів управління центральних банків усіх країн світу, що пов'язано з її роллю у функ­ціонуванні банківської системи країни, а та­кож у забезпеченні ефективності монетарної політики. Оптимальний рівень банківської ліквідності є передумовою ефективного ви­конання своїх функцій як окремим банком, так і всією банківською системою: він зумо­влює їх надійність, фінансову стійкість і кон­курентоспроможність. Отже, недостатня чи надлишкова ліквід­ність справляє негативний вплив, який має різноманітні вияви на мікро- та макрорівні. Зокрема, на мікрорівні низька ліквідність банку обмежує його платоспроможність, спричинює втрату бази клієнтів, їх довіри, що ускладнює залучення депозитних ресур­сів і доступ до зовнішніх (недепозитних) джерел фінансування для підтримання лік­відності. Внаслідок цього неминуче виника­ють фінансові проблеми, знижується прибу­тковість банку та ефективність його діяль­ності.

1 примірник – ч/з № 1.




Тимошенко, О.П.
Проблеми та шляхи забезпечення стійкості банківської системи України [Текст] + [Електронний ресурс] / О.П. Тимошенко // Інвестиції: практика та досвід : журнал . –2009. – N 9. – С. 28-30. - Спосіб доступу : електрон. чит. зал ПУСКУ.


На сучасному етапі розвитку банківської системи Ук­раїни, який характеризується посиленням конкуренції та високою часткою іноземного капіталу, одним з пріоритет­них завдань для вітчизняних банків є забезпечення їхньо­го розвитку та стабільного функціонування. Діяльність банку відбувається за умов постійно змінюваної загально­економічної та соціально-політичної ситуацій, які різною мірою впливають на стабільність банківської установи та ефективність виконання нею своїх функцій. За таких умов діяльність банків та управління нею не може зводитись до простого реагування на зміни, що відбуваються на основі попередньо набутого досвіду.

Для виявлення передумов виникнення проблем у банківській сфері необхідно вдосконалити процедуру банківського нагляду на основні оцінки ризиків. Що ж до розв'язання наявних проблем, які перешкоджають ефек­тивному розвитку банківської системи загалом та банків зокрема, та для того, щоб обійти конкурентів і забезпечи­ти собі конкурентні переваги в майбутньому, банкам не­обхідно у стратегічній перспективі приділяти увагу раціо­нальному формуванню і використанню фінансових ре­сурсів і таким чином вдосконалювати процеси формуван­ня та реалізації фінансової стратегії розвитку. Реалізація запропонованих заходів дасть змогу підвищити фінансо­ву стабільність і стійкість банківської системи України.





1 примірник – ч/з № 1.


Кузнєцова, Л.
Банки як складова фінансової системи України [Текст] / Л. Кузнєцова // Вісник Національного банку України. – 2009. – N 10. – С. 52-57.


В сучасних умовах світовий фінансовий ринок є динамічною мережею для здійснення розподільних і перерозподільних функцій в економіці з метою акумуляції вільних ресурсів та їх спрямування на розвиток пріоритетних секторів. Дослідження фінансових взаємовідносин, теоретичних засад їх визначення, формування та розвитку дає нові можливості для пошуку шляхів побудови в Україні сучасної фінансової системи, наближеної до стандартів та ви­мог Європейського Союзу.


II. Забезпечення фінансової стабільності банків в умовах фінансової кризи





1 примірник – ч/з № 1.


Гордіца, Т.М.
Шляхи мінімізації іпотечного кредитного ризику банківських установ в умовах світової фінансової кризи [Текст] + [Електронний ресурс] / Т.М. Гордіца // Регіональна економіка. –2009. – N 1. – С. 147-155. - Спосіб доступу : електрон. чит. зал ПУСКУ.


Автором висвітлені основні тенденції впливу світової фінансової кризи на фінансово-грошовий ринок України, запропоновані механізми європейської та американської моделей рефінансування щодо мінімізації існуючих ризиків та кредитного зокрема.

Система іпотечного кредитування займає унікальне місце в національній економіці. По-перше, сьогодні іпотечне кредитування в більшості економічно розвинених країн не тільки є основною формою поліпшення житлових умов, вплив його відчувається на економічній ситуації країні в цілому. З іншого боку, система іпотечного кредитування являє собою багатоступеневий механізм, що складається із взаємозалежних підсистем і визначається тим, що він є одним із найбільш перевірених у світовій практиці надійним засобом залучення позабю­джетних інвестицій у житлову сферу. Крім цього, підтримка державою розвитку іпотечного кредитування є однією з основних передумов досягнення реального економічного зростання у країні.





1 примірник – ч/з № 1.


Шелудько, Н.М.
Реструктуризація банківського сектора в умовах світової фінансової кризи: міжнародний досвід і доцільність його використання в Україні[Текст] / Н.М. Шелудько // Економіка і прогнозування. – 2009. – N 1. – С. 24-34.


В статті узагальнено сучасний світовий досвід реструктуризації банків в умовах роз­гортання світової фінансово-економічної кризи. Здійснена оцінка прийнятно­сті основних підходів та інструментів реструктуризації банків для банківсь­кого сектора України.

Глобальна фінансово-економічна криза 2007-2008 рр. в економічних си­стемах різних країн має доволі різні прояви і наслідки: від істотної корекції на окремих сегментах національних фінансових ринків до виникнення масштаб­них фінансових дисбалансів і деформацій. У числі основних засобів, які центробанки та уряди нині активно застосовують для мінімізації наслідків кри­зових явищ (особливо у провідних в економічному відношенні країнах), є рес­труктуризація банків задля протидії скороченню сукупного попиту і рецесії.

Нинішні проблеми у вітчизняному банківському секторі, які ще не про­явилися повною мірою, а лише окреслилися, продемонстрували, що реконструкції банків не вдасться уникнути.





1 примірник – ч/з № 1.


Коваленко, В.В.
Банківська криза та інструменти антикризового управління [Текст] + [Електрон. ресурс] / В.В. Коваленко, О.В. Крухмаль, О.Г. Коренєва // Актуальні Проблеми Економіки 2009. – N 2. – С. 144-151. - Спосіб доступу : електрон. чит. зал ПУСКУ.


У статті визначено економічну сутність банківської кризи, причини її виникнення та заходи з її подолання. Запропоновано систему інструментів антикризового мікро- та макроспрямування.

В останні роки чітко спостерігається тенденція збільшення економічної та політичної нестабільності на національному, регіо­нальному і глобальному рівнях. Банківські системи, які акумулюють політич­ні, макроекономічні й інституціональні ризики, в умовах зростаючої неста­більності опиняються в найбільш несприятливому стані.

Проблеми банківських криз у світовому масштабі, на жаль, поки не знай­шли свого розв'язання, тому дослідження економічної сутності банківської кризи, причин її виникнення та заходів з її подолання є актуальною темою для наукових розробок. У зв'язку з цим серед великого кола стабілізаційних ін­струментів, що використовуються у банківській діяльності, можуть бути виді­лені ті, які доцільно розглядати з урахуванням ситуації, що склалася в банків­ському секторі. Враховуючи тенденції збіль­шення економічної та політичної нестабільності на національному, регіональ­ному і глобальному рівнях, а також проблему банківської кризи у світовому масштабі, необхідно виробити системний підхід до побудови рівноважної стратегії щодо управління банківською кризою. Ситуація, що склалася у бан­ківському секторі, вимагає запровадження системи інструментів антикризового управління на мікро- і макрорівнях.




1 примірник – ч/з № 1.

Тридід, О.М.
Концептуальні засади формування організаційно-економічного механізму антикризового управління банком [Текст] + [Електрон. ресурс] / О.М. Тридід, В.Я. Вовк // Фінанси України. –200 . – N 1. – С. 98-107. - Спосіб доступу : електрон. чит. зал ПУСКУ.


У статті О.М. Тридід розглядає сутність організаційно-економічного механізму антикризового управління банком і обґрунтовано доцільність його впровадження у практичну діяльність банку. Визначено основні концептуальні положення формування й дослідження організаційно-економічного механіз­му антикризового управління банком, запропоновано напрями забезпечення його ефективного функціонування.

 У сучасних умовах розвитку економіки внаслідок економічної й політичної нестабільності банки не здатні адекватно реагувати на зміни зовнішнього і внут­рішнього середовищ, внаслідок чого потрапляють у кризові ситуації. Кризи, які виникають у процесах функціонування й розвитку банків, мають негативні на­слідки й можуть призвести як до банкрутства окремих банків, так і до масової не­платоспроможності банківської системи. Виходячи з цього, актуальним питанням є визначення концептуальних засад формування відповідного організаційно-еко­номічного механізму антикризового управління, здатного забезпечити адекватне реагування банку на вплив дестабілізуючих факторів зовнішнього і внутрішнього середовищ.


III. Банківські ризики та їх наслідки для банківської системи України





1 примірник – ч/з № 1.

Лунякова, Н.А.

Оценка депозитных рисков в банковской деятельности / Н.А. Лунякова

// Актуальні Проблеми Економіки. – 2009. - N 10. – С. 107-116.


Ключевым элементом стратегии развития укра­инской экономики, общим ориентиром экономической политики является достижение устойчивого экономического роста. Динамическое развитие бан­ковского сектора, который выступает важным катализатором экономических преобразований, в значительной мере обеспечивается активным формирова­нием ресурсной базы банков за счет привлеченных депозитов физических и юридических лиц. В связи с этим, в настоящее время особую актуальность приобретает повышение эффективности управления депозитными рисками в банковской деятельности с целью противодействия нежелательным последст­виям их проявления. Несмотря на достаточно пристальное внимание со сто­роны научного сообщества к вопросам сущности, классификации, теории и практики управления банковскими рисками, нерешенными в теоретическом и практическом планах остаются вопросы, связанные с предотвращением негативных последствий проявления депозитных рисков.


1 примірник – ч/з № 1



Карпик, Е.А.

Ринкові ризики банку / Е.А. Карпик // Аудитор України. – 2009. - № 17-18. – С.107-116.


Управління ринковим ризиком, як правило, здійснюється Банком відповідно до його стратегічних завдань. Пріоритетним є забезпечення максимального збереження активів і капіталу на основі зменшення можливих збитків і недоодер­жання прибутку по вкладаннях Банку у фінансові інструменти, включаючи вкладення в іноземну валюту й дорогоцінні метали.

Ринковий ризик це ризик виник­нення у Банку фінансових втрат або збитків вна­слідок зміни ринкової вартості фінансових інструментів, а також курсів іноземних валют й/або дорогоцінних металів. Відмінною ознакою ринкового ризику від інших банківських ризиків є його залежність від кон'юнктури ринків.





1 примірник- ч/з № 1


Нідзельська, І.А.
Кредитні ризики та їх наслідки для банківської системи України в умовах поглиблення фінансової кризи [Текст] + [Електронний ресурс] / І.А. Нідзельська // Фінанси України. –2009 . – N8. – С.102-108. - Спосіб доступу: електрон. чит. зал ПУСКУ.


Ослаблення банківської системи України через посилення негативного впли­ву світової фінансової кризи певною мірою сприяло переоцінці кредитних ризи­ків і зміні механізмів їх виявлення. З метою забезпечення стабільності банківсь­кої системи Національний банк вживав усіх необхідних заходів для нівелювання можливих ризиків. Однак розгортання фінансової кризи, яка стала каталізатором прояву наявного кризового потенціалу, актуалізувало дослідження передумов його формування й результатів прояву з метою вироблення зважених підходів до реалі­зації банківськими установами кредитної політики.

Розробці заходів із подолання фінансово-економічної кризи, в тому числі у сфері відновлення фінансової стійкості банківської системи, присвячено праці віт­чизняних науковців, зокрема В. М. Гейця, В. І. Міщенка, Д. В. Полозенка. Однак причини акумулювання кризового потенціалу та наслідки цього для банківської системи потребують подальшого висвітлення з метою узагальнення запобіжних за­ходів. З огляду на зазначене метою статті є виявлення наслідків експансивної кре­дитної політики та обґрунтування причин зниження якості банківських активів.

1 примірник- ч/з № 1.

Гонсалес-Парамо, Х.М.
Роль центрального банку в управлінні ризиками під час кризи [Текст] + [Електронний ресурс] / Х.М. Гонсалес-Парамо // Фінансовий ринок України. –2009. – N 6. – С. 3-6. - Спосіб доступу: електрон. чит. зал ПУСКУ.


Сьогодні ми знаємо, що центральні банки та управління ризиками тісно взаємопов'язані. Перш за все, центральні банки відіграють головну роль в усьому світі щодо пом'якшення наслідків різкої активізації в банках ризику ліквідності через свої операції на фінансових ринках, починаючи з літа 2007 року. Не буде перебільшенням сказати, що центральні банки стали кращими друзями для менеджерів, які керують ризиком ліквідності. По-друге, центральні банки дізналися, що їхня власна система управління фінансовими ризиками має вирішальне значення для підтримки ліквідності фінансових ринків та установ.

Маючи можливість створювати необмежену купівельну спроможність у короткий термін, не обмежуючись міркуваннями щодо внутрішньої ліквідності, центральний банк часто розглядається як такий, що має достатньо повноважень для врегулювання економічної кризи. Разом з тим існують думки щодо обмеження можливостей втручання центральних банків, - і небезпека ігнорування таких обмежень не є новою.

1 примірник – ч/з №1.


Савченко, Т.
Трансферне ціноутворення як інструмент управління процентним ризиком банку [Текст] + [Електронний ресурс] / Т. Савченко, О. Пожар // Вісник Національного банку України. – 2009. – N 7. – С. 30-38. - Спосіб доступу : електрон. чит. зал ПУСКУ .


У статті досліджується проблема визначення методів трансфертного ціноутворення, які дають змогу управляти основними формами процентного ризику банку. Автори доводять, що у зазначеному контексті оптимальним є метод трансфертного ціноутворення за узгодженими строками погашення. Розкрито теоретичні засади його використання. За результатами дослідження кривих дохідності оптових та роздрібних фінансових ринків визначено практичні можливості застосування банками України трансфертного ціноутворення за у згодженими строками погашення.

Трансфертне ціноутворення є по­тужним інструментом управління банком. Його сутність полягає у визначенні вартості певних матеріаль­них та грошових ресурсів, а також пос­луг, що надаються як у межах окре­мої юридичної особи, так і між юри­дично відокремленими компаніями, пов'язаними відносинами контролю. Оскільки наше дослідження спрямо­ване передусім на визначення нап­рямів використання системи тран­сфертного ціноутворення з метою підвищення ефективності управління процентним ризиком банку, розгляда­тимемо її у рамках сфери внутрігоспо­дарських відносин банківської уста­нови, а об'єктом трансфертного ціно­утворення вважатимемо певний об­сяг банківських ресурсів.

IV. Досвід з організації банківської справи в зарубіжних країнах





1 примірник, ч/з № 1


Элементы робастного управления в банковской сфере Армении [Текст] // Деньги и кредит. –2009. – N 2. – С.59-65 .


В статье делается попытка раскрытия сущности робастного управления в экономике и финан­сах как нового подхода, выявления его элемен­тов применительно к банковской сфере Армении и выработки предложений, направленных на совершен­ствование данного подхода, в частности с учетом ре­комендаций Базеля П.

Актуальность рассматриваемой темы обусловли­вается положением стран с переходной экономикой, которое характеризуется нестабильностью, изменчи­востью, неопределенностью процессов и явлений в этих странах в среднесрочном и, тем более, долго­срочном периоде.


Робастное управление - это жестко опреде­ленное и нормативно защищенное управление сис­темой с целью приведения ее в положение устой­чивости к сбоям, ошибкам и внешним воздействи­ям в условиях неопределенности и риска.





1 примірник, ч/з № 1


Саркісянц, О.
Банківська таємниця та протидія відмиванню коштів у Швейцарії [Текст] + [Електрон. ресурс] / О. Саркісянц // Фінансовий ринок України. – 2009. – N 2 . – С. 32-34. - Спосіб доступу : електрон. чит. зал ПУСКУ .


Структура банківської системи Швейцарії, на відміну від більшості інших країн, ха­рактеризується концепцією універсалізму - у ній доміну­ють універсальні банки, здатні пропонувати широкий спектр фінансових послуг. У той же час поряд з ними діють і чис­ленні спеціалізовані банки.

Протягом тривалого часу банківський сектор є найваж­ливішою складовою частиною економіки Швейцарії. Успіху швейцар­ської банківської справи і пе­ретворенню країни в один з найбільших світових банків­ських центрів значною мірою сприяв фактор конфіденцій­ності. У банках Швейцарії зосе­реджено приблизно 1,2 трлн. дол. активів міжнародних клієнтів, що складає одну третину глобаль­них транснаціональних активів.

Швейцарські правила про банківську таємницю забороня­ють банкам розголошувати будь-яку інформацію про ра­хунок клієнта. Цей режим охо­рони банківської таємниці є од­ним із найбільш жорстких у сві­ті, він має давні традиції. Охо­рона таємниці банківських вкладів регламентується шве­йцарським законодавством.

1 примірник – ч/з № 1

Крылова, Л.В.
Проблемы развития банковской системы России и ее функциональная адекватность стратегии экономического роста [Текст] + [Електрон. ресурс] / Л.В. Крылова // Вестник Российского государственного торгово-экономического университета. –2008. – N 6. – С.38-43. - Способ доступа: электрон. чит. зал ПУСКУ.


В статье рассматриваются основные проблемы развития банковской сис­темы России в контексте их влияния на способность банков выполнять основные присущие им функции, прежде всего трансфертную. Автор выделяет и анализи­рует несколько уровней актуализации трансфертной функции банков с учетом специфики переходной экономики: на уровне экономических агентов, отраслей, регионов, стран. Способность российской банковской системы осуществлять перелив капиталов рассматривается автором с учетом ее низкой капитализации, при этом проводится изучение основных внутренних и внешних источников уве­личения капитала банков.

Банковская система неотъемлемый элемент экономической системы страны с присущими ей функциями. Являясь частью целого, банковский сектор должен функционировать в одном ритме и направлении развития всего экономического организма страны, эффективно выполняя отведенные данному элементу функции. Если же выполнение таких функций происходит неэффективно и неадекватно за­дачам развития всей системы, тогда гармоничное развитие тормозится или вовсе прекращается.




1 примірник – ч/з № 1.


Мамедов З.Ф. Посткризисная модернизация банковской системы Турции [Текст] // Деньги и кредит . –2009 . – N2 . . – С.65-72.


Отличительной чертой банковской системы Турции является преобладание универсальных банков, которые осуществляют весь спектр кредитно-финансовых услуг. Если принять за основу классификации форму собственности, то банковский сектор можна поделить на: банки с государственным капиталом, банки с иностранным капиталом и частные коммерческие банки. Кредитные организации Турции подразделяются и в зависимости от сферы их деятельности – на коммерческие, инвестиционные и банки развития.

Анализ основных показателей развития банковской системы Турции в сравнении с рядом стран ЕС свидетельствует о том , что уровень капитализации Турецких банков остается все еще низким. Местные кредитные организации, пережив активизацию процессов слияний и поглощений, все еще страдают от нехватки внешних источников, несмотря на расширение объемов иностранных капиталовложений.





1 примірник – ч/з № 1.


Чичерин, Г.В.
Анализ модели использования государственно-частного партнерства в банковском секторе (на примере Вьетнама) [Текст] / Г.В. Чичерин // Банковские услуги . – 2009. – N5. – С. 7-14.


Основной рассма­триваемой проблематикой являет­ся стимулирование инвестиций в странах АСЕАН (на примере Вьет­нама) путем развития государст­венно-частного партнерства и создания региональною банка раз­вития

В статье представлены анализ практики государственно-частно­го партнерства в финансовобан­ковской сфере, а также перспекти­вы развития государственно-част­ного партнерства в банковской сфере Вьетнама. В качестве наи­более приемлемого фактора раз­вития такого партнерства в бан­ковском секторе рассмотрена воз­можность создания совместного государственного банка развития регионального характера (со сме­шанным уставным капиталом).





1 примірник – ч/з № 1.


Благушин, Д.С.
Рефинансирование банков в системе методов денежно-кредитного регулирования зарубежных стран [Текст] + [Електрон. ресурс] / Д.С. Благушин // Банковские услуги . –2009 . – N6 .. – С.14-20. - Способ доступа: Электрон. чит. зал ПУСКУ .


Статья посвящена проблеме осознания и адекватного применения зарубежного опыта рефинансирования банковских систем для упрочения стабилизации и стимулирования роста экономики в целом. Особое внимание уделено трем основным видам организации процесса рефинансирования: европейскому, американо-японскому и применяемому в развивающихся странах. Рассматриваются различия в деятельности Центральных банков, изменения параметров инструментов рефинансирования, смена текущих целевых ориентиров денежно-кредитной политики государств Еврозоны, США, Японии, Индии. Дается анализ неоднозначных оценок западных экспертов по вопросу об эффективности различных механизмов финансирования.

Глобальный финансовый кризис, зародившийся в США, поразил европейскую экономику и распространился на Россию. В этих условиях как никогда ранее выход из кризиса во многом зависит от устойчивости финансового рынка и банковской системы. Закономерно, что в настоящее время внимание аналитиков и практиков направлено главным образом на поиск путей преодоления сложившейся ситуации в экономике.