Щербина В. С щ64 Господарське право: Підручник. 2-е вид., перероб. І доп

Вид материала

Документы

Содержание Реєстрація випуску цінних паперів (акцій і облігацій під­приємств) Ощадні сертифікати Державне регулювання ринку цінних паперів

Подобный материал:

• Нові надходження за червень природознавство, 359.1kb.
• Книга може бути корисною також для вивчення дисципліни "Страхові послуги", 7050.2kb.
• Аграрне право України, 114.91kb.
• Л. P. Адміністративне право України: Навчально-методичний посібник. Вид друге, перероб., 4077.25kb.
• Сливка С. С47 Юридична деонтологія. Підручник. Вид. 2-е, пере-роб. І доп, 4452.28kb.
• Кіндрацька Г.І., Білик М. С., Загородній А. Г. Економічний аналіз: Підручник/за ред, 17.94kb.
• Видавництво Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, 111.34kb.
• Список використаних джерел, 8.66kb.
• О. В. Бабкіна, д-р політ наук, проф. (Київ держ пед ун-т), 5906.13kb.
• О. В. Бабкіна, д-р політ наук, проф. (Київ держ пед ун-т), 5224.64kb.

акції. Як зазначалося вище, акція — це цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного то­вариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на участь в прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства

З наведеного визначення випливає, що випускати акції мо­жуть лише акціонерні товариства. Інші суб'єкти господарю­вання—юридичні особи (як і громадяни-підприємці) такого права не мають.

Облігації підприємства, як цінні папери, мають право ви­пускати будь-які підприємства, зазначені в ст. 63 ГК.

Акції і облігації, випущені суб'єктом господарювання, останній має право реалізовувати громадянам та юридичним особам.

Зокрема, реалізація акцій відкритих акціонерних товариств можлива шляхом відкритої підписки, яка організується заснов­никами при створенні акціонерного товариства. Ця стадія пе­редбачає здійснення ряду юридичних дій, зміст яких визначе­но ст. ЗО Закону України «Про господарські товариства», статті 6, 7 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу». Строк відкритої підписки на акції не може перевищувати 6 місяців.

Особи, які бажають придбати акції, повинні внести на ра­хунок засновників не менше 10% вартості акцій, на які вони підписалися, після чого засновники видають їм письмове зобо­в'язання про продаж відповідної кількості акцій.

Після закінчення вказаного у повідомленні строку підписка припиняється. Якщо до того часу не вдалося покрити підпис­кою 60% акцій, акціонерне товариство вважається незаснова-ним. Особам, які підписалися на акції, повертаються внесені ними суми або інше майно не пізніш як через ЗО днів. За невиконання цього зобов'язання засновники несуть солідарну відповідальність.

У разі, якщо підписка на акції перевищує розмір статутного фонду, засновники можуть відхиляти зайву підписку, якщо це передбачено умовами випуску. Відмова у підписці проводить­ся згідно з переліком передплатників з кінця переліку.

- 236 -

Якщо товариство закрите, акції розповсюджуються між за­сновниками.

За умови повної оплати акціонерами усіх раніше випущених акцій можливе збільшення статутного фонду (капіталу) шляхом випуску нових акцій і реалізації їх за рахунок додаткових гро­шових, матеріальних або інших внесків акціонерів. Це так зва­на додаткова підписка на акції. Вона здійснюється у тому ж порядку, що і випуск акцій. Акціонери користуються переваж­ним правом на придбання акцій додаткового випуску перед іншими особами. Прийняття рішення про збільшення статутно­го фонду (а отже і про додатковий випуск акцій) належить до компетенції загальних зборів (статутом товариства може бути передбачено збільшення статутного фонду не більше ніж на 1/3 за рішенням правління товариства). У голосуванні про затверд­ження результатів підписки на додатково випущені акції беруть участь особи, які підписалися на ці акції.

Рішення про випуск облігацій підприємств приймається емітентом і оформляється протоколом. Протокол рішення про випуск облігацій підприємств повинен обов'язково містити: фірмове найменування емітента облігацій та його місцезна­ходження; відомості про статутний фонд, господарську діяль­ність і службових осіб емітента; найменування контролюючо­го органу (аудиторської фірми); дані про розміщення раніше випущених цінних паперів; мету випуску і вид облігацій (іменні чи на пред'явника); загальну суму емісії, кількість і номіналь­ну вартість облігацій; кількість учасників голосування; поря­док випуску облігацій та виплати доходів по них; строки по­вернення коштів при відмові від випуску облігацій; строки продажу відповідних товарів або надання відповідних послуг по цільових облігаціях; порядок повідомлення про випуск та розміщення облігацій; порядок оплати облігацій.

Протокол, крім того, може містити й інші відомості щодо випуску облігацій.

Облігації підприємств повинні мати такі реквізити:

• найменування цінного паперу — «облігація»;
  
• фірмове найменування і місцезнаходження емітента облігацій;
  

• фірмове найменування або ім'я покупця (для іменної об­
  лігації); номінальну вартість облігації;
  
• строки погашення, розмір і строки виплати процентів (для
  процентних облігацій);
  

• місце і дату випуску, а також серію і номер облігації;
  

• підпис керівника емітента або іншої уповноваженої на це
  особи, печатку емітента.
  

- 237 -




Крім основної частини до облігації може додаватися ку­понний лист на виплату процентів.

Купон на виплату процентів повинен містити такі основні дані: порядковий номер купона на виплату процентів; номер облігації, по якій виплачуються проценти; найменування емі­тента і рік виплати процентів.

Облігації, запропоновані для відкритого продажу з наступ­ним вільним обігом (крім безпроцентних облігацій), повинні містити купонний лист.

Як встановлено ч. 2 ст. 164 ГК, право на випуск акцій та облігацій підприємства виникає у суб'єкта господарювання з дня реєстрації цього випуску у відповідному органі державної влади.

Реєстрація випуску цінних паперів (акцій і облігацій під­приємств) здійснюються відповідно до вимог чинного законо­давства. Зокрема, відповідно до Положення про порядок реє­страції випуску акцій відкритих акціонерних товариств і об­лігацій підприємств, затвердженого наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 20 вересня 1996 р. № 210 (в редакції від 9 лютого 2001 р. № 18), реєстрація випуску цінних паперів, інформації про їх випуск (емісію) (далі — випуск) та звіту про наслідки підписки на акції здійснюється уповноваженими особами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку або її територіальних органів (далі — реєструвальний орган) відповідно до встановленого порядку і є підставою для внесення випуску цінних паперів до Загального реєстру випуску цінних паперів.

Не пізніше 60 календарних днів з дати державної реєстрації статуту або змін до статуту товариства, пов'язаних із зміною розміру статутного фонду, акціонерне товариство повинно по­дати до реєструвального органу документи для реєстрації ви­пуску акцій.

Реєстрація випуску акцій, інформації про випуск акцій, а також реєстрація випуску та інформації про випуск облігацій підприємств здійснюється протягом 30 календарних днів з дати подання заяви та всіх необхідних документів до реєструваль­ного органу.

Після реєстрації випуску цінних паперів емітенту видаєть­ся свідоцтво, яке є підставою для друкування бланків серти­фікатів цінних паперів, якщо цінні папери випускаються у документарній формі. Якщо цінні папери випускаються у без-документарній формі, то свідоцтво є підставою для оформлен-

ня глобального сертифіката. Реєстрація інформації про випуск акцій є підставою для оформлення тимчасового глобального сертифіката.

Певні особливості має реєстрація випуску акцій у разі ство­рення відкритих акціонерних товариств у процесі корпорати­зації та приватизації, що знайшло відображення в Положенні про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств, створених із державних підприємств у процесі при­ватизації та корпоратизації, затвердженому рішенням ДКЦПФР від 11 квітня 2000 р. № 39. Відповідно до п. 2 цього Поло­ження при випуску акцій у зв'язку зі створенням відкритого акціонерного товариства із державних підприємств у процесі приватизації та корпоратизації відкритий продаж акцій не здійснюється, інформація про випуск акцій обов'язковій реє­страції та публікації не підлягає (проте ДКЦПФР здійснює реєстрацію першого випуску таких відкритих акціонерних то­вариств).

Порядок реєстрації випуску акцій закритими акціонерними товариствами регулюється Положенням про порядок реєст­рації випуску акцій закритих акціонерних товариств, затверд­женим рішенням ДКЦПФР від 11 червня 2002 р. № 167.

Акції і облігації випускаються суб'єктами господарюван-ня-юридичними особами з метою залучення інвестицій. Проте законодавство (ч. З ст. 164 ГК, ч. 2 ст. 7 та ч. 7 ст. 11 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу») забороняє суб'єк­ту господарювання випускати акції та облігації підприємств для покриття збитків, пов'язаних з його господарською діяль­ністю.

Інвестиційні сертифікати, як вид цінних паперів, мають право випускати суб'єкти господарювання, виключною діяль­ністю яких є діяльність, пов'язана з випуском та обігом цінних паперів. Це, зокрема, компанія з управління активами пайово­го інвестиційного фонду.

Правовий режим інвестиційних сертифікатів пайових інве­стиційних фондів визначається низкою статей Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпора­тивні інвестиційні фонди)». Зокрема, як встановлено ч. 1 ст. 26 цього Закону, емітентом інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду виступає компанія з управління актива­ми цього фонду.

Інвестиційний сертифікат надає кожному його власникові однакові права.


- 238 -

- 239 -

Інвестиційні сертифікати можуть розміщуватися шляхом відкритого продажу або приватного розміщення. Випуск ком­панією з управління активами похідних цінних паперів на основі інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду, активами якого ця компанія управляє, не допус­кається.

Дивіденди за інвестиційними сертифікатами відкритого та інтервального пайового інвестиційного фонду не нарахову­ються і не сплачуються.

Кількість проголошених інвестиційних сертифікатів пайо­вого інвестиційного фонду зазначається у проспекті емісії.

Порядок розміщення та обігу інвестиційних сертифікатів пайових інвестиційних фондів встановлюється нормами Роз­ділу VI (статті 38—47) Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», а також нормативно-правовими актами ДКЦПФР. Зокрема, рішеннями ДКЦПФР від 8 січня 2002 р. затверджені Поло­ження про порядок реєстрації випуску інвестиційних сертифі­катів пайового інвестиційного фонду при їх розміщенні шля­хом прилюдної пропозиції і Положення про порядок реєст­рації випуску інвестиційних сертифікатів пайового (венчурно­го, недиверсифікованого) інвестиційного фонду при їх приватному розміщенні.

Ощадні сертифікати — це письмові свідоцтва, які засвідчу­ють право вкладників на одержання після закінчення встанов­леного строку депозиту і відсотків по ньому. Ощадні сертифі­кати видаються установами банків, що приймають на депону­вання кошти від юридичних осіб та громадян. Розрізняють такі види сертифікатів: строкові (під певний договірний про­цент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред'явника. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх про­даж (відчуження) іншим особам є недійсним.

Ощадні сертифікати повинні мати такі реквізити: наймену­вання цінного паперу — «ощадний сертифікат», найменування банку, що випустив сертифікат, та його місцезнаходження; порядковий номер сертифіката, дату випуску, суму депозиту, строк вилучення вкладу (для строкового сертифіката), найме­нування або ім'я держателя сертифіката (для іменного серти­фіката); підпис керівника банку або іншої уповноваженої на це особи, печатку банку.

Доход по ощадних сертифікатах виплачується при пред'яв­ленні їх для оплати в банк, що їх випустив.

- 240 -

У разі коли власник сертифіката вимагає повернення депо­нованих коштів по строковому сертифікату раніше обумовле­ного в ньому строку, то йому виплачується понижений про­цент, рівень якого визначається на договірних умовах при внесенні депозиту.

Як встановлено ч. 6 ст. 164 ГК, суб'єкти господарювання мають право в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, випускати в обіг векселі — цінні папери, що засвід­чують безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити визначену суму грошей власнику векселя.

Посилання на «порядок, встановлений Кабінетом Міністрів» дещо не відповідає положенням Закону України від 5 квітня 2001 р. «Про обіг векселів в Україні»¹, згідно зі ст. 1 якого законодавство України про обіг векселів складається із Же­невської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікова­ний закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуван­ням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Же­невської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно пере-казних векселів і простих векселів, Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запровад­жено Уніфікований закон про переказні векселі та прості век­селі», Закону України «Про приєднання України до Женевсь­кої конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій за­конів про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих век­селів», Закону України «Про обіг векселів в Україні» та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України. Саме цими актами законодавства і встановлено порядок випуску та обігу векселів в господарському обороті України.

Цінні папери (або їх бланки) виготовляються лише на дер­жавних підприємствах, що мають ліцензію Міністерства фінан­сів України та охороняються.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 283 «Про встановлення порядку виготов­лення бланків цінних паперів і документів суворого обліку»<sup>2

1</sup> Відомості Верховної Ради України. — 2001.

² Урядовий кур'єр. — 1993. — 29 квітня.

- 241 -

Міністерство фінансів України, Служба безпеки України та Міністерство внутрішніх справ затвердили Правила виготов­лення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, якими встановили вимоги до підприємств, на яких виготовля­ють бланки цінних паперів і документи суворого обліку, по­рядок оформлення замовлення на їх виготовлення, вимоги до поліграфічного виконання, порядок виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, вимоги до прий­мання тиражу на склад тощо.

Чинним на сьогодні Указом Президента України від 25 трав­ня 1994 р. (із змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 2 березня 1996 р.) «Про облік прав власності на іменні цінні папери та депозитарну діяльність»¹ було встановлено, що випуск цінних паперів може здійснюва­тися як у паперовій, так і в безпаперовій формі (у вигляді записів в електронних базах даних).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну де­позитарну систему і особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» зараз вживається термін «бездокументарна форма цінного паперу» під яким розуміється здійснений збе-рігачем обліковий запис, який є підтвердженням права влас­ності на цінний папір.

Особливості випуску цінних паперів у бездокументарній формі встановлені, зокрема, ч. 4 ст. 4 зазначеного Закону.

У разі емісії цінних паперів у бездокументарній формі емі­тент оформляє глобальний сертифікат, що відповідає загаль­ному обсягу зареєстрованого випуску, і передає його на збе­рігання в обраний ним депозитарій.

На період передплати на певний випуск (емісію) цінних паперів емітент оформляє тимчасовий глобальний сертифікат, який підлягає заміні на постійний після державної реєстрації цього випуску Державною комісією з цінних паперів та фон­дового ринку або анулюється в разі визнання випуску таким, що не відбувся.

Глобальний сертифікат, оформлений після державної реє­страції та визнання випуску таким, що відбувся, зберігається в депозитарії протягом усього періоду існування цінних па­перів у бездокументарній формі.

Вимоги до оформлення і ведення обліку глобальних серти­фікатів та їх реквізити встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Урядовий кур'єр. — 1994. — 28 травня.

- 242 -

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 165 ГК, суб'єк­ти господарювання можуть придбавати цінні папери за раху­нок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит. Це ж правило міститься в ч. 2 ст. 8, ч. 2 ст. 12, ст. 19 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу». Винятки з загального правила можуть бути встановлені законом.

Частина 2 ст. 165 ГК встановлює валюту платежу у разі придбання цінних паперів суб'єктами господарювання. За за­гальним правилом (ч. 1 ст. 192 ЦК) законним платіжним засо­бом, обов'язковим для приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України — гривня.

Оплата цінних паперів в іноземній валюті здійснюється лише у випадках, передбачених законом та умовами їх випус­ку в обіг.

Так, акції оплачуються в іноземній валюті у випадках, пе­редбачених статутом акціонерного товариства (ч. 1 ст. 8 Зако­ну України «Про цінні папери і фондову біржу»), а облігації зовнішніх державних позик України оплачуються виключно в конвертованій іноземній валюті відповідно до умов їх випуску (ч. 4 ст. 14-1 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»). Проте незалежно від виду валюти, якою проведено оплату цінних паперів, їх вартість виражається у гривнях.

Коло осіб, які можуть здійснювати операції купівлі-прода-жу цінних паперів, встановлене ч. З ст. 165 ГК. По-перше, це емітенти цінних паперів (наприклад, акціонерне товариство не лише продає акції у ході їх відкритої підписки, але і має право викупити у акціонера оплачені ним акції для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників). По-дру­ге, операції купівлі-продажу цінних паперів вправі здійснюва­ти їх власники (наприклад, громадянин або юридична особа може продати або купити у іншого акціонера акції товариства, акціонером якого він є). По-третє, операції купівлі-продажу цінних паперів здійснюють торговці цінними паперами — по­середники у сфері випуску та обігу цінних паперів.

При цьому купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені, за дорученням і за рахунок іншої особи, визнається комісійною діяльністю по цінних паперах, а купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені та за свій рахунок — комерційною діяльністю по цінних папе-

243 -

pax (частини 4, 5 ст. 26 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»).

Умови здійснення операцій купівлі-продажу цінних паперів торговцями цінними паперами встановлені, зокрема, статтями 26—30 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу».

§ 3. Державне регулювання ринку цінних паперів

Державне регулювання ринку цінних паперів — це здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контро­лю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запо­бігання зловживанням і порушенням у цій сфері (ст. 1 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів»).

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється з метою:

• реалізації єдиної державної політики у сфері випуску та
  обігу цінних паперів та їх похідних;
  
• створення умов для ефективної мобілізації та розміщення
  учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів з ура­
  хуванням інтересів суспільства;
  
• одержання учасниками ринку цінних паперів інформації
  про умови випуску та обігу цінних паперів, результати фінан­
  сово-господарської діяльності емітентів, обсяги і характер угод
  з цінними паперами та іншої інформації, що впливає на фор­
  мування цін на ринку цінних паперів;
  
• забезпечення рівних можливостей для доступу емітентів,
  інвесторів і посередників на ринок цінних паперів;
  
• гарантування прав власності на цінні папери;
  
• захисту прав учасників фондового ринку;
  
• інтеграція в європейський та світовий фондові ринки;
  
• дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог актів
  законодавства;
  
• запобігання монополізації та створення умов розвитку добро­
  совісної конкуренції на ринку цінних паперів;
  
• контролю за прозорістю та відкритістю ринку цінних па­
  перів (ст. 2 Закону).
  

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Дер­жавна комісія з цінних паперів та фондового ринку, яка є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним стату­сом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Вер­ховній Раді України.

До системи цього органу входять Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, її центральний апарат і терито­ріальні органи (управління та відділення).

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку утво­рюється у складі Голови Комісії та шести членів Комісії. Голо­ва Комісії, її члени призначаються та звільняються Президен­том України за погодженням з Верховною Радою України.

Термін повноважень Голови Комісії та членів Комісії — сім років. Одна й та ж особа не може бути членом Комісії більше двох термінів підряд.

Звільнення Голови Комісії та членів Комісії протягом тер­міну повноважень може мати місце лише за власним бажан­ням, а також у разі вчинення злочину та у зв'язку з неможли­вістю виконання обов'язків за станом здоров'я.

Основною формою роботи Комісії є засідання, які прово­дяться за рішенням Голови Комісії у разі потреби, але не рідше одного разу на місяць. Засідання Комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менше п'яти осіб.

Рішення Комісії вважається прийнятим, якщо за нього по­дано не менше п'яти голосів.

Організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформацій­не, матеріально-технічне та інші види забезпечення діяльності Комісії організовує Виконавчий секретар. Виконавчого секре­таря призначає на посаду за поданням Прем'єр-міністра Ук­раїни та звільняє з посади Президент України. Виконавчий секретар підконтрольний Голові Комісії і підзвітний Комісії.

При Державній комісії з цінних паперів та фондового рин­ку створюється Консультаційно-експертна рада, яка розроб­ляє рекомендації щодо політики на ринку цінних паперів та бере участь у підготовці та обговоренні проектів актів законо­давства, які розробляються та розглядаються Комісією.

Склад Консультаційно-експертної ради та положення про неї затверджуються Комісією.