Обласна програма з охорони навколишнього природного середовища на 2008-2010 роки
| Вид материала | Документы |
- Програма охорони навколишнього природного середовища Дергачівського району, 160.12kb.
- Міністерство охорони навколишнього природного середовища україни державне управління, 2953.07kb.
- Програма охорони навколишнього природного середовища Житомирського району на 2011-2015, 303.78kb.
- Затвердити Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища України, 3007.33kb.
- Міністерство охорони навколишнього природного середовища України Державне управління, 6929.63kb.
- Затвердити Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища України, 2844.58kb.
- Затвердити Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища України, 1792.68kb.
- Програми охорони навколишнього природного середовища Гайворонського району на 2007-2012, 29.65kb.
- Тернопільська обласна державна адміністрація розпорядження голови обласної державної, 174.96kb.
- Про погодження Програми охорони навколишнього природного середовища м. Знам’янка, 347.48kb.
-
ЗАТВЕРДЖЕНО
Рішення Луганської обласної ради
„ 21 ” березня 2008 р. № 21/9
Обласна програма
з охорони навколишнього природного середовища
на 2008-2010 роки
Луганськ 2008
Обласну програму з охорони навколишнього природного середовища на 2008-2010 роки розроблено з метою проведення ефективної, цілеспрямованої діяльності з організації та координації заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки, раціонального використання та відтворення природних ресурсів Луганської області на перспективу.
Програму складено на основі аналізу стану довкілля, тенденцій та перспектив змін техногенного навантаження, виділення пріоритетних напрямків з охорони навколишнього природного середовища, розвиток яких дозволить суттєво поліпшити екологічний стан області, формувати та виконувати конкретні заходи, спрямовані на усунення та обмеження дії чинників, шкідливих для навколишнього природного середовища.
Програмою передбачено розв’язання таких завдань, як створення інформаційної бази даних щодо стану довкілля області, проведення якісного та кількісного аналізу можливих змін екологічної ситуації, в тому числі прогнозування змін екологічних показників у коротко- та середньостроковому періоді, виявлення найбільш гострих і невідкладних екологічних проблем регіону, розроблення системи заходів з попередження та усунення негативного антропогенного впливу на природні комплекси та об’єкти регіону, пошук та забезпечення функціонування дієвих нормативно-організаційних і фінансово-економічних механізмів реалізації природоохоронних заходів, науково-технічне обґрунтування пропонованих еколого-управлінських рішень.
Фінансування робіт, передбачених Програмою, здійснюватиметься за рахунок фондів охорони навколишнього природного середовища (ОНПС) державного, обласного та місцевого рівнів, коштів підприємств та інших джерел фінансування. Витрати на реалізацію Програми за розрахунками становитимуть понад 731,788 млн грн.
Реалізація Програми здійснюється протягом трьох років (2008-2010 роки).
ЗМІСТ
| ПАСПОРТ ПРОГРАМИ | 1 |
| ВСТУП | 2 |
| РОЗДІЛ 1. ОЦІНКА ПРИРОДНИХ УМОВ | 3 |
| РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ І ПЕРСПЕКТИВ РОЗВИТКУ НАРОДНОГОСПОДАРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ | 4 |
| 2.1. Загальні риси народногосподарського комплексу Луганської області | 4 |
| 2.2. Еколого-господарська характеристика Луганської області | 5 |
| РОЗДІЛ 3. ОХОРОНА І РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ВОДНИХ РЕСУРСІВ | 7 |
| РОЗДІЛ 4. ПОВІТРЯНЕ СЕРЕДОВИЩЕ | 9 |
| РОЗДІЛ 5. ОХОРОНА І РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ | 10 |
| РОЗДІЛ 6. ОХОРОНА НАДР ТА РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ МІНЕРАЛЬНИХ РЕСУРСІВ | 12 |
| РОЗДІЛ 7. ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ | 15 |
| РОЗДІЛ 8. ОХОРОНА РОСЛИННОГО І ТВАРИННОГО СВІТУ, ПРИРОДООХОРОННІ ТЕРИТОРІЇ ТА ОБ’ЄКТИ | 18 |
| 8.1. Рослинний світ | 18 |
| 8.1.1. Стан лісів | 18 |
| 8.1.2. Існуючий стан зелених насаджень | 20 |
| 8.2. Тваринний світ | 21 |
| 8.3. Природно-заповідний фонд | 21 |
| 8.4. Формування регіональної схеми екологічної мережі | 23 |
| РОЗДІЛ 9. МЕРЕЖА ДЕРЖАВНОГО ЕКОЛОГІЧНОГО МОНІТОРИНГУ ОБЛАСТІ | 23 |
| РОЗДІЛ 10. СТАН РАДІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ В ОБЛАСТІ | 24 |
| РОЗДІЛ 11. ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА. ІНФОРМАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА СПІВПРАЦЯ З ГРОМАДСЬКИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ | 26 |
| РОЗДІЛ 12. АНАЛІЗ ПОТОЧНИХ І ПЕРСПЕКТИВНИХ ПЛАНІВ РОБІТ ОСНОВНИХ ЕКОЛОГОНЕБЕЗПЕЧНИХ ПІДПРИМСТВ ОБЛАСТІ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА І ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ | 27 |
| РОЗДІЛ 13. ПРОБЛЕМИ, НА РОЗВ’ЯЗАННЯ ЯКИХ СПРЯМОВАНА ПРОГРАМА | 33 |
| РОЗДІЛ 14. ОСНОВНА МЕТА ПРОГРАМИ. ЦІЛІ ПРОГРАМИ ЗА ПРОБЛЕМАМИ, НА РОЗВ’ЯЗАННЯ ЯКИХ СПРЯМОВАНА ПРОГРАМА | 33 |
| РОЗДІЛ 15. АНАЛІЗ ФАКТОРІВ ВПЛИВУ НА ПРОБЛЕМУ ТА РЕСУРСІВ ДЛЯ РЕАЛІЗАЦІЇ (SWOT-АНАЛІЗ) | 36 |
| РОЗДІЛ 16. ОБГРУНТУВАННЯ ШЛЯХІВ І ЗАСОБІВ РОЗ’ВЯЗАННЯ ПРОБЛЕМ, ОБСЯГІВ ТА ДЖЕРЕЛ ФІНАНСУВАННЯ; СТРОКИ ТА ЕТАПИ ВИКОНАННЯ ПРОГРАМИ | 38 |
| РОЗДІЛ 17. ПЕРЕЛІК ЗАВДАНЬ І ЗАХОДІВ ПРОГРАМИ ЗА НАПРЯМКАМИ ТА РЕЗУЛЬТАТИВНІ ПОКАЗНИКИ | 50 |
| РОЗДІЛ 18. НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЗАХОДИ ПРОГРАМИ | 55 |
| РОЗДІЛ 19. РЕСУРСНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ | 56 |
| РОЗДІЛ 20. ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ТА КОНТРОЛЮ | 58 |
| РОЗДІЛ 21. РОЗРАХУНОК ОЧІКУВАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ | 58 |
| РОЗДІЛ 22. МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ | 60 |
| 22.1. Законодавча основа розробки і реалізації Програми | 60 |
| 22.2. Науково-технічне забезпечення Програми | 61 |
| ДОДАТКИ | |
| ДОДАТОК 1. Напрями діяльності та заходи Обласної програми з охорони навколишнього природного середовища на 2008-2010 роки | |
| ДОДАТОК 2. Зведені показники обласної програми з охорони навколишнього природного середовища на 2008-2010 роки | |
| ДОДАТОК 3. Ресурсне забезпечення Обласної програми з охорони навколишнього природного середовища на 2008-2010 роки | |
ПАСПОРТ
ОБЛАСНОЇ ПРОГРАМИ З ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА НА 2008-2010 РОКИ
| 1 | Ініціатор розроблення Програми | Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Луганській області |
| 2 | Дата, номер і назва розпорядчого документа органу виконавчої влади про розроблення Програми | рішення обласної ради від 02.06.2006 № 3/10 „Про внесення змін до заходів, що фінансуються з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища у 2006 році” |
| 3 | Розробник Програми | Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Луганській області |
| 4 | Співрозробники Програми | немає |
| 5 | Відповідальний виконавець Програми | Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Луганській області |
| 6 | Учасники Програми | районні державні адміністрації, виконавчі комітети міських (міст обласного значення) рад, підприємства, організації |
| 7 | Термін реалізації Програми | 2008-2010 роки |
| 8 | Перелік місцевих бюджетів, які беруть участь у виконанні Програми (для комплексних програм) | немає |
| 9 | Загальний обсяг фінансових ресурсів, необхідних для реалізації Програми, всього, у тому числі (фонди ОНПС) | 731788,177 тис. грн |
| | коштів місцевого бюджету (фонди ОНПС) | 70251,608 тис. грн |
| | коштів інших джерел | 558326,525 тис. грн |
| 10 | Очікуваний результат | покращання екологічного стану навколишнього природного середовища в Луганській області |
ВСТУП
Довгострокові стратегічні пріоритети України зумовлені її активною участю в глобальних соціально-економічних і екологічних прогресивних перетвореннях. Визначальну роль у формуванні Україною зовнішньої та внутрішньої політики відіграє визнання нею ідей сталості. Невід’ємною складовою та необхідною умовою сталого розвитку України є охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини.
Україна визначає свою екологічну політику виходячи з переконання в непорушності фундаментальних екологічних прав людини. Ці права визначені та юридично закріплені у Конституції України. Наріжними з них є право людини на сприятливі умови життя в навколишньому середовищі, якість якого дозволяє гідно й плідно жити. Гарантом забезпечення зазначених прав є держава. Саме на неї, у тому числі через упровадження екологічних програм різного рівня, покладено обов’язок здійснювати екологічну політику, спрямовану на забезпечення екологічно якісного стану навколишнього природного середовища.
Регіональні екологічні програми є інструментом регіональної екологічної політики. Вони створюються на основі та задля розкриття принципів національної екологічної політики, визначених Конституцією України, Законом України „Про охорону навколишнього природного середовища”, Основними напрямами державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затвердженими постановою ВРУ від 05.03.1998 № 188/98-ВР, іншими нормативно-правовими актами.
Зазначені нормативно-правові акти формулюють концептуальні довгострокові пріоритети, тоді як програми регіонального рівня орієнтовані на розв’язання не стільки концептуальних, скільки оперативних управлінських рішень. Відтак, для них є природним планування в середньостроковій перспективі (близько 5 років).
Одним із інструментів впровадження засад державної екологічної політики у регіоні стане Обласна програма з охорони навколишнього природного середовища на 2008-2010 роки (далі – Програма). Крім того, Програма орієнтована на задоволення екологічних прав громадян, зокрема в частині аналізу стану навколишнього природного середовища регіону. Вона містить екологічну інформацію, а відтак, спрямована на забезпечення права людини на вільний доступ до інформації про стан довкілля.
За змістом і формою Програма реалізує комплексний, системний підхід до формування та реалізації регіональної екологічної політики як складової сталого розвитку. Актуальність Програми визначається як внутрішніми, характерними для області соціально-економічними та екологічними передумовами, так і національними та міжнародними зобов’язаннями України.
Основною метою Програми є покращання стану охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки, раціональне використання та відтворення природних ресурсів Луганської області на перспективу.
Програмою передбачається виконання 317 заходів на загальну суму понад 731,788 млн грн (додаток 1). В тому числі: за рахунок коштів Державного фонду охорони навколишнього природного середовища України – понад 103,210 млн грн (13,78 %), обласного фонду охорони навколишнього природного середовища – понад 64,741 млн грн (8,89 %), місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища – понад 5,509 млн грн (0,70 %), коштів підприємств – понад 473,137 млн грн (66,51 %), інших джерел – 85,189 млн грн (10,13 %).
Програмою реалізується комплексний підхід до вирішення екологічних проблем через урахування природоохоронних складових діючих галузевих програм, що пов’язані з природокористуванням, таких як „Ліси Луганщини – 2015”, Програма розвитку земельних відносин у Луганській області на 2006-2010 роки, Регіональна програма моніторингу підземних вод на 2003-2007 роки, Програма розвитку мінерально-сировинної бази Луганської області на 2007-2011 роки, що розробляється, тощо.
Виконання завдань Програми буде важливою складовою стратегічного планування переходу області до сталого розвитку. Впровадження запропонованих Програмою заходів має позитивно позначитися на здоров’ї населення області, екологічному стані всіх її природних комплексів та об’єктів, її біологічному й ландшафтному різноманітті.
Ефективне виконання покладених на Програму завдань можливе лише за умови оперативного контролю та – за його результатами – коригування природоохоронних заходів з боку органів місцевого самоврядування, територіальних органів виконавчої влади, урахування пропозицій розробників, відповідальних виконавців, зацікавленої громадськості та інших суб’єктів еколого-управлінського процесу під час впровадження Програми.
Розробку Програми здійснено відповідно до рішення Луганської обласної ради від 02.06.2006 № 3/10 та договору між Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Луганській області і ТОВ „Лабораторія кадастру природних ресурсів, об’єктів та територій”.
РОЗДІЛ 1 ОЦІНКА ПРИРОДНИХ УМОВ
Луганська область – одна з 25 територіальних соціально-економічних систем України обласного рангу – знаходиться в південно-східній частині території України. Площа її становить 26,7 тис. км2 (4,4 % території держави). З півночі на південь область простягається на понад 250 км, із заходу на схід – на 190 км. За розмірами своєї території Луганщина посідає 10 місце серед областей України.
Територія області в орогідрографічному відношенні розташована на Донецькому кряжі та південно-західних відрогах Середньо-Руської височини. У ландшафтному відношенні територія регіону належить до лісостепової та степової зон лівобережної частини України.
Клімат області помірно-континентальний, з малою (400-450 мм на рік) кількістю опадів. Кліматотвірним чинником є відносно великий приток сонячної радіації (середньорічні величини сумарної сонячної радіації в межах області становлять 108-110 ккал/см2), через що для регіону характерні доволі тепле й посушливе літо та відносно холодна зима з нестійким сніговим покривом. Середньорічна температура повітря становить від 6,90С до 7,40С. У формуванні клімату беруть участь декілька типів повітряних мас, але домінують континентальні – 70 % (з них: помірні – 54 %; арктичні – 6%; тропічні – 13 %). Вітровий режим залежить від сезонного розподілу атмосферного тиску та взаємодії баричних систем. Результатом цього є переважання взимку вітрів східного і південно-східного напрямків, а влітку – західного. Швидкість вітру за середнім показником коливається від 3,1 м/с до 5,0 м/с. Протягом року понад 70 % вітрів є слабкими та помірними, зі швидкістю 0-5 м/с.
Унікальність природних умов, зокрема надзвичайна різноманітність геологічних утворень, що містять цінні в господарському відношенні копалини, наявність родючих ґрунтів – чорноземів, високопродуктивної степової рослинності тощо спричинила бурхливий розвиток промислового й аграрно-промислового виробництва на території області, що дуже негативно відбивається на стані природних комплексів. Луганська область належить до індустріальних і аграрно-промислових з розвиненою транспортною мережею та високою щільністю населення регіонів України. Тому збереження біорізноманіття, насамперед через розбудову природно-заповідного фонду, в Луганській області стикається з надзвичайно великими труднощами, оскільки вона і сьогодні залишається одним з основних постачальників вуглеводневих енергоносіїв і різноманітної мінеральної сировини. Станом на 01.01.2007 р. загальні запаси вугілля в області становлять близько 18 млрд т, з них розробляється разом близько 2,8 млрд т. Окрім кам’яного вугілля, у регіоні виявлено 19 родовищ вуглеводнів, у тому числі нафтові (1), газові (5), та газоконденсатні (13). У промисловій розробці перебуває 9 родовищ, 1 – готується до промислового освоєння, 9 – перебувають у стадії детальної розвідки. Детальний аналіз мінерально-сировинної бази області відображено в розділі 6.
Ураховуючи дефіцит енергоносіїв в Україні, який склався останнім часом, у подальшому слід очікувати зростання масштабів видобування кам’яного вугілля та інших вуглеводневих енергоносіїв, що призведе до посилення пов’язаних із цим негативних впливів на навколишнє середовище.
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ І ПЕРСПЕКТИВ РОЗВИТКУ НАРОДНОГОСПОДАРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
2.1 Загальні риси народногосподарського комплексу Луганської області
В адміністративно-територіальному відношенні область поділяється на 18 районів, має 37 міст, у тому числі 14 обласного та 23 районного підпорядкування, 109 селищ міського типу та 792 сільські населені пункти. Усього - 980 населених пунктів.
Область належить до найбільших індустріальних регіонів України. Займаючи лише 4,4 % території країни, вона перебуває на третьому місці за обсягом промислового виробництва та національного доходу після Донецької та Дніпропетровської областей.
З усіма сусідніми територіями область зв’язана густою мережею залізничних і автомобільних шляхів, лініями зв’язку та високовольтних енергосистем, транзитними нафто- і газопроводами.
Питома вага області у ВВП України становить понад 8 %, а ВВП на душу населення перевищує середній по країні приблизно в 1,5 раза. Провідна роль в економіці регіону належить промисловості, частка якої в обсязі валового суспільного продукту становить три чверті. У державному поділі праці область забезпечує 6,5 % виробництва промислової продукції України й за обсягом посідає 4 місце серед її регіонів. Промисловий потенціал області – це багатогалузевий господарський комплекс із провідними галузями важкої та гірничодобувної промисловості.
Експлуатація запасів вугілля має негативні наслідки для довкілля. У межах територій, де ведеться розробка вугільних пластів, на поверхні землі утворюються провали, прогини, відмічається вихід на поверхню метану. Накопичені на поверхні землі відвали породи є постійним джерелом забруднення навколишнього середовища, а масове закриття шахт у 90-х роках минулого століття спричинило різке порушення гідрологічного режиму великих за площею територій області. Водночас зростають масштаби самовільного видобування кам’яного вугілля відкритим способом, що призводить до докорінного порушення земель та повного знищення природного ґрунтово-рослинного покриву. Найбільш активною така діяльність є в Перевальському, Лутугинському й Антрацитівському районах.
Транспортна інфраструктура забезпечує потреби господарського комплексу і населення області. Система транспортних комунікацій регіону інтегрована в системи України та міжнародні. Розвинені залізничний, автомобільний, авіаційний, електричний види транспорту. Територією області проходять магістральні газопроводи і нафтопроводи. Транспорт, в першу чергу автомобільний, спричиняє значне навантаження на навколишнє середовище.
Наявні ґрунтово-кліматичні умови дозволяють розвивати багатогалузеве сільськогосподарське виробництво, яким займаються понад 300 господарств різних форм власності. Розпаювання земель створило нові умови господарювання на землі, але й додало нових проблем щодо збереження її родючості та захисту від ерозії.
Підвищення активності інноваційної діяльності в роботі господарського комплексу є запорукою підвищення темпів розвитку економіки регіону, в тому числі і її екологізації. В області діє близько 50 науково-дослідних, дослідницьких і проектно-конструкторських, вищих навчальних установ і організацій різного профілю, що займаються виконанням науково-технічних робіт. У них працюють близько 4,5 тисячі фахівців, понад 50 докторів і 450 кандидатів наук.
Область належить до густонаселених регіонів. Щільність населення становить 102,1 чоловіка на 1 квадратний кілометр, що в 1,3 раза вище за середню по Україні. У північній сільськогосподарській зоні, на яку припадає 63 % території області, проживає 16,8 % населення, у промисловій південній – 83,2 %.
За міжнародним Індексом розвитку людського потенціалу, до найважливіших парадигм якого віднесені продуктивність, рівність, стабільність, розширення можливостей (тривалість життя, рівень освіти, реальний душовий внутрішній продукт), серед країн світу Україна перебуває на 54 місці, за рейтингом у номінації „рівень життя” Луганська область посідає 24 місце серед 25 регіонів України.
Аналіз стану господарського комплексу та темпів розвитку промисловості області за останні роки дозволяють стверджувати, що її негативний вплив на довкілля зростатиме.
2.2 Еколого-господарська характеристика Луганської області
Оцінка стану, охорона і раціональне використання природних ресурсів значною мірою визначаються господарськими й екологічними територіальними відмінностями. Тому важливою умовою планування раціонального природокористування і конкретних природоохоронних заходів є еколого-господарське районування.
Територія області в господарсько-економічному відношенні поділяється на дві частини: північну, сільськогосподарську, що займає близько 70 % території, приурочену переважно до лівобережжя Сіверського Дінця, і південну, промислову. Високорозвинений багатогалузевий промислово-аграрний комплекс правобережжя Сіверського Дінця суттєво впливає на навколишнє середовище, що безпосередньо відбивається на стані водних ресурсів, повітряного басейну, ґрунту, рослинного покриву і пов’язаних з ними земельних ресурсів.
Відомо, що за спеціалізацією виробництв, впливом результатів їх діяльності на навколишнє природне середовище, тобто загалом з урахуванням економічних і екологічних ознак, в межах Луганської області виділяється 5 еколого-господарських районів:
1 Лисичансько-Рубіжанський еколого-господарський район, де навколишнє середовище забруднюється головним чином підприємствами хімічної промисловості, співпадає з Рубіжансько-Лисичансько-Сєверодонецьким промрегіоном. Цей район включає міста Лисичанськ, Рубіжне та Сєверодонецьк та прилеглі до них населені пункти. Його площа - 801 км2. Основними підприємствами-забруднювачами довкілля є ВАТ „Лисичанська сода”, ЗАТ „ЛИНІК”, ЗАТ „Сєверодонецьке об’єднання Азот”, ТОВ „Рубіжанський „Краситель”, РКХЗ „Зоря”, ВАТ „Склопластик”, ВАТ “Лисичанський завод гумово-технічних виробів”, Лисичанська і Сєверодонецька ТЕЦ, 4 шахти ВАТ „Лисичанськвугілля” та автомобільний транспорт.
Основними забруднюючими інгредієнтами є аміак, пил, сірчистий газ, окис і двоокис азоту, окис вуглецю, фенол та ін., концентрація яких поблизу великих населених пунктів часом перевищує ГДК.
У межах району знаходиться ділянка Сів. Дінця і нижня течія річок Красної і Борової. Робота виробництв призводить до збільшення загального водоспоживання і зниження дебіту води у річках (за рахунок використання поверхневих і відкачування ґрунтових вод), що, у свою чергу, збільшує концентрацію забруднюючих речовин, що скидаються промисловими і сільгосппідприємствами. Основними інгредієнтами-забруднювачами вод є відходи промислових виробництв і побутові відходи: синтетичні поверхнево-активні речовини, нафтопродукти, іони амонію, хлор, а також багато речовин, що осідають з опадами.
2 Алчевсько-Стахановський еколого-господарський район характеризується потужним розвитком індустріального комплексу, передусім підприємств металургії,
коксохімічної, вугільної промисловості, машинобудування. Район розташований у межах Перевальського району і включає міста Алчевськ, Стаханов, Первомайськ, Кіровськ, Брянка та ряд прилеглих до них селищ. Його площа - 1830 км2. Багато підприємств району є джерелами газоподібних, рідких і твердих відходів виробництва. Найбільш потужними джерелами забруднення навколишнього середовища є підприємства металургійної (ВАТ „Алчевський металургійний комбінат” (далі - ВАТ „АМК”), ВАТ „Стахановський завод феросплавів”), коксохімічної (ВАТ „Алчевськкокс”, ВАТ „Стахановський завод технічного вуглецю”) промисловості, а також відвали шахт як діючих, так і закритих (разом – близько 30), що горять, а також автомобільний транспорт. Основними інгредієнтами-забруднювачами є метанол, окис вуглецю, аміак, пил, бензол, сірководень, оксиди азоту, вінілацетат тощо.
Територією району протікають дві невеликі річки - Біла і Лозова. Його водні ресурси піддаються істотному забрудненню промисловими підприємствами і господарчо-побутовими об'єктами. Води, що скидаються промисловими підприємствами району, містять зважені речовини, нафтопродукти, феноли, іони амонію, сірководень, ціаніди і хлориди.
3 Луганський еколого-господарський район є територією, де навколишнє середовище забруднюється переважно підприємствами машинобудування і металообробки. Район охоплює м. Луганськ разом з м. Щастя. Його загальна площа складає 1895,5 км2. Тут спостерігається крупно- і дрібноосередкові забруднення повітря і вод. Основними об'єктами, що забруднюють навколишнє середовище, є ТОВ „Східенерго” СО „Луганська ТЕС”, ХК „Луганськтепловоз”, асфальтобетонні й інші промислові підприємства, а також автомобільний транспорт і комунальні підприємства.
Територією району протікають річки Лугань та Вільхова. Основними крупними споживачами води є промислові підприємства. Вода також використовується для поливу сільськогосподарських культур. Інтенсивне використання вод сприяє підвищенню в них концентрації забруднюючих речовин.
4 Краснолуцько-Свердловський еколого-господарський район. Навколишнє середовище в районі забруднюється головним чином підприємствами вугільної промисловості. Цей еколого-господарський район охоплює Краснодонський, Свердловський та Антрацитівський адміністративні райони. Його площа становить 4768 км2. Об'єктами, що забруднюють навколишнє середовище, є шахти (у тому числі закриті), підпорядковані ДХК „Краснодонвугілля”, ДХК „Донбасантрацит”, ДП „Свердловантрацит” та ДП „Антрацит”, збагачувальні фабрики, промислові і побутові котельні, а також підприємства машинобудування і автомобільний транспорт. Атмосферне повітря забруднюється головним чином вугільним пилом і продуктами горіння відвалів шахт.
Територія цього району бідна на водні ресурси. Тут протікають річки Міус, Вільхова, Вел. Кам’янка, Нагольна, Луганчик. Вони мають незначний дебіт, літом сильно міліють, а місцями пересихають. Район відчуває сильний дефіцит води.
5 Старобільсько-Біловодський еколого-господарський район характеризується забрудненням навколишнього середовища переважно сільськогосподарськими підприємствами і транспортом. Він розташований в північній частині Луганської області, займаючи майже все лівобережжя Сів. Дінця. Його площа становить 17390,5 км2. Переважають молочно-м'ясний і зерновий напрями. Значну питому вагу має харчова промисловість, що переробляє сільськогосподарську продукцію.
Оскільки район відрізняється слабким розвитком промисловості, навантаження на довкілля невелике, що позитивно позначається на чистоті повітря і вод. Істотне забруднення повітря спостерігається лише в безпосередній близькості до промислових підприємств і автодоріг з інтенсивним рухом. Коли переважають південні й південно-західні вітри, відбувається забруднення атмосфери за рахунок сусідніх промислових районів.
Слід зазначити, що великі розміри території з переважаючими агроландшафтами включають локальні ділянки осередків підвищеної ерозії орних земель (до 79,5 % у Біловодському районі).
Територією Старобільсько-Біловодського району протікають значні за протяжністю річки Красна, Борова, Айдар і Деркул, що є джерелами водопостачання для сільського господарства і харчової промисловості. Тут же для постачання питної води багатьох промислових міст вилучаються підземні води.
Незважаючи на наявні забруднення основних компонентів природного середовища (атмосферне повітря, поверхневі і підземні води, ґрунт), Старобільсько-Біловодський район в екологічному відношенні найбільш невражений.
Враховуючи особливості еколого-господарського районування можна зробити висновок про те, що в межах Луганської області навколишнє середовище забруднюється і порушується переважно підприємствами хімічної промисловості (Лисичансько-Рубіжанський район), металургії (Алчевсько-Стахановський район), машинобудування і металообробки (Луганський), вугільної промисловості (Краснолуцько-Свердловський) і сільськогосподарськими підприємствами (Старобільсько-Біловодський район).
РОЗДІЛ 3 ОХОРОНА І РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ВОДНИХ РЕСУРСІВ
Гідрологічна мережа області включає 96 річок, які належать до басейнів Дону та Азовського моря. Річки рівнинні, переважно снігового живлення, з весняною повінню, нерідкі літні зливові та зимові відлигові повені. У посушливі роки окремі річки можуть пересихати. Відмічаються висока мутність і мінералізація води в річках області. На гідрологічній мережі області штучно створені 433 водойми об’ємом понад 30 тис. м3 кожний та загальною площею водного дзеркала 10,231 тис. га.
Головна водна артерія області – річка Сіверський Донець, об’єкт рибогосподарського призначення, джерело питного й технічного водопостачання, приймач стічних вод підприємств комунального, промислового та агропромислового господарств, шахтних вод.
Загальний обсяг відібраної води в області в 2006 році становив 606,2 млн м3. На поверхневі джерела припадає 148,0 млн м3 (24,4 %), на підземні – 458,2 млн м3 (75,6%). Із загального обсягу поверхневих вод 142,6 млн м3 відібрано з р. С. Донець і 4,69 млн м3 з р. Міус.
Контроль за якістю поверхневих вод в області ведеться суб’єктами моніторингу в 70 контрольних створах. Якість води контролюється на річках Сіверський Донець, Лугань, Красна, Айдар, Євсуг, Деркул і Велика Кам’янка.
Хімічні показники якості води в річках області в 2006 році залишились практично на рівні 2005 року з незначним коливанням середньорічних показників. Вміст сухого залишку, заліза та нітритів становить 1-1,1 ГДК, важких металів – залишився на тому ж рівні. Показник органічного забруднення БСК на всьому протязі річки становив 1,2-1,4 ГДК.
Стабільне перевищення ГДК за БСК і сухим залишком у поверхневих водах басейну Сіверського Дінця та Міуса пояснюється стійким забрудненням річок, недостатньо ефективною роботою очисних споруд міст і промислових підприємств. Так, наприклад, ВАТ «Желатиновий завод» здійснює скидання стічних вод з перевищенням нормативів по БСК та азоту амонійному у півтора рази. Відсутність споруд очищення у м. Міусинську створює загрозу забруднення р. Міус.
На всьому протязі річки феноли практично відсутні; кисневий режим – задовільний.
В цілому стан річки у порівнянні з попередніми роками практично не змінився.
За станом хімічного забруднення поверхневі води річок області класифікуються як забруднені (4 клас якості).
Головними джерелами забруднення поверхневих водних об’єктів області є ВАТ „Лисичанська сода” (обсяг скиду забруднюючих речовин в 2006 році становив 48030,3 т), Луганське МКП „Міськводоканал” (23416,4 т), СО „Луганська ТЕС” ТОВ „Східенерго” (2613,6 т), ВАТ „АМК” (2415,1 т), ВАТ „Рубіжанський „Краситель” (6840,0 т), КСП „Лисичанськводоканал” (2820,0 т), ЗАТ „Сєверодонецьке об’єднання Азот” (10124,8 т).
На формування якості поверхневих вод значною мірою впливають води шахтного водовідливу. У 2006 році підприємствами вугільної промисловості у водні об’єкти скинуто 217,2 млн м3 шахтних вод. Використання шахтної води (14,4 млн м3), як і в попередні роки, незначне й обмежене її високою мінералізацією, яка на деяких шахтах досягає 20 г/л і більше.
Усього за 2006 рік у природні водні об’єкти на території Луганської області скинуто 372,1 млн м3 зворотних вод, із них забруднених – 221,9 млн м3 (59,6 %). Більша частина забруднених зворотних вод скинута у водні об’єкти промисловими підприємствами – 206,0 млн м3 (92,8 %). Обсяг скиду забруднюючих речовин у поверхневі водні об’єкти в 2006 році становив 610,0 тис. т.
Спричинене недостатнім знезараженням комунальних стоків надмірно високе бактеріальне забруднення р. Сіверський Донець та інших річок влітку становить небезпеку в епідеміологічному відношенні. Так, наприклад, у смт Новосвітлівці вийшли з ладу очисні споруди та каналізаційний колектор і стічні води селища скидаються на рельєф місцевості. У м. Попасна потребує реконструкції каналізаційна насосна станція госпфекальних вод, яка попередить потрапляння забруднених стоків у водойми, які використовуються мешканцями для відпочинку.
Надра області характеризуються значними ресурсами підземних прісних і мінеральних вод. За даними „Геоінформу України” прісні підземні води для господарчо-питного та виробничо-технічного водопостачання розвідані на 73 ділянках на
верхньокрейдяному водоносному горизонті. Сумарна кількість затверджених запасів прісних підземних вод становить 1791,203 тис. м3/добу за категоріями А+В+С1. Наразі до експлуатації залучено 57 ділянок. За даними „Схід ДРГП” відбір прісних підземних вод водозаборами адміністративних районів у 2006 році становив 662,6 тис. м3/добу, в тому числі водозаборами із затвердженими запасами – 497,0 тис. м3/добу.
Протягом останніх років спостерігається зменшення кількості запасів води, що відповідає ГОСТу „Вода питна”. Так за останні 46 років ці запаси зменшилися більше ніж в 10 разів, з 1175 тис. м3/добу (1960 р.) до 104,2 тис. м3/добу (2006 р.)
Стан підземних вод тріщинувато-карстової зони верхньої крейди багато в чому залежить від режиму експлуатації водозаборів підземних вод й інфільтрації стоків з промислових майданчиків і накопичувачів, а також від забруднення поверхневих водойм недостатньо очищеними промисловими та комунальними стічними водами. До числа регіональних техногенних змін підземних вод варто віднести зниження та підвищення їхнього рівня, зменшення запасів, зміну розподілу підземного стоку, умов взаємодії з поверхневими водами, хімічного складу і температури.
Водоохоронна зона р. Сіверський Донець має найбільш інтенсивне техногенне навантаження, тут експлуатується до 20 водозаборів централізованого водопостачання. Поєднання промислового і вододобувного типів впливу на підземну гідросферу призводить до забруднення підземних вод, що видобуваються для господарчо-питного водопостачання. Протягом останніх років зберігається стійка тенденція до погіршення якості підземних вод на діючих водозаборах області, особливо в Рубіжансько-Лисичанському промисловому районі, де утворились значні площі забруднення підземних вод. Окремі водозабори (Линьовський і Заводський) вже переведені з питного на технічне водопостачання.
Викликає занепокоєння фенольне забруднення, наявні осередки якого загрожують забрудненням Володинському та Щедрищевському водозаборам.
У зв’язку з недостатнім фінансуванням спостереження за станом підземних вод проводились тільки на тих ділянках, де спостерігається кризова ситуація й необхідне
постійне вивчення по свердловинах, розташованих на території найбільш техногенно навантажених промислових районів – Рубіжансько-Лисичанського та м. Луганська.
У долині р. Сіверський Донець водовідбір по водозаборах, що експлуатуються, у 2006 році не перевищував величину затверджених запасів і був нижчим, ніж у 2005 році, в 1,01-1,82 раза, за винятком Ящиківської групи Слов’яносербського водозабору. На спостережних свердловинах середньорічні рівні води не змінилися або незначно підвищились на 0,07-1,2 м. Зниження рівнів спостерігається на Кримському водозаборі на 0,31 м. На Слов’яносербському водозаборі Ящиківської групи зниження складає 0,13 м.
У басейні р. Лугань водозабори експлуатуються в складніших умовах, ніж у долині р. Сіверський Донець. Водозбірні площі водозаборів невеликі, заплави річок вузькі, ємність регулювальних запасів підземних вод алювію мала. Водовідбір у 2006 році в порівнянні з 2005 роком на усіх водозаборах був знижений на 0,11-5,1 тис. м3 /добу, по Менчикурівському - підвищився на 0,6 тис. м3/добу. Середньорічні рівні води на спостережних свердловинах підвищились на 0,52-0,93 м.
За даними „Геоінформу України” мінеральні води розвідані на 11 ділянках. Затверджені в ДКЗ балансові запаси мінеральних вод становлять 2,5972 тис. м3/добу, в тому числі столових вод – 1 ділянка із запасами 72 м3/добу за категоріями А+В+С1. До експлуатації залучено 7 ділянок. За даними „Схід ДРГП” у 2006 році було використано 24,62 м3/добу мінеральних вод з затвердженими запасами, у тому числі для бальнеологічних потреб – 14,4 м3/добу, для лікувально-столових (питних) – 10,2 м3/добу.
Основні пріоритети охорони та раціонального використання водних ресурсів області. Реалізація заходів з охорони і раціонального використання водних ресурсів базуватиметься на таких основних принципах:
- Забезпечення досягнення раціонального водокористування та збереження природних водних екосистем.
- Недопущення необґрунтованого та незаконного використання водних об’єктів не за визначеною метою водокористування.
- Пріоритет вимог екологічної безпеки у використанні водних ресурсів як складової частини забезпечення нормальної життєдіяльності людини та незамінного природного і виробничого ресурсу.
- Нормування та обмеження антропопресії на водні ресурси.
- Захист водних об’єктів від шкідливого впливу природних та антропогенних чинників, забруднення відходами виробництва, хімічними, біологічними та радіоактивними ксенобіотиками.
- Відшкодування збитків, заподіяних порушенням природоохоронного законодавства України, Водного кодексу України.
- Поєднання заходів економічного стимулювання та юридичної відповідальності в галузі охорони водних ресурсів.