Програма розвитку агропромислового комплексу малинського району житомирської області на 2011-2015 роки
| Вид материала | Документы |
- Програма розвитку агропромислового комплексу чуднівського району житомирської області, 1295.9kb.
- Україна ємільчинська районна державна адміністрація, 113.77kb.
- Рішення колегії районної державної адміністрації, 11.7kb.
- Програма розвитку агропромислового комплексу Хмельницької області на 2012-2016 роки, 683.35kb.
- Програма розвитку агропромислового комплексу попільнянського району на 2011-2015 роки, 898.5kb.
- Про проект Програми розвитку агропромислового комплексу Лебединського району, 1323.32kb.
- Середньострокова Програма соціально-економічного розвитку Корюківського району на 2011-2015, 435.62kb.
- 1 Підвищення ефективності агропромислового комплексу 21 Додаток, 476.21kb.
- Програма розвитку агропромислового комплексу сумської області на період до 2015 року, 3754.29kb.
- Програма сприяння розвитку сфери побутового обслуговування населення Коломацького району, 1419.47kb.
Сучасний стан аграрного сектору зумовлює розвиток нових галузей
сільськогосподарського виробництва, зокрема спеціалізованого м’ясного скотарства. Визначальними об’єктивними чинниками розвитку цієї галузі є продовольчі, соціально-економічні, ресурсні та екологічні.
Природно-кліматичні умови Полісся сприяють для розвитку м’ясного скотарства. В останні роки в районі спостерігається тенденція різкого скорочення м’ясного поголів’я великої рогатої худоби. Станом на 01.01.2011 року воно зменшилось на 83 відсотки або на 192 голови і склало 39 голів.
3.2.2. Проблемні питання
Основні проблеми розвитку галузі м’ясного скотарства:
- скорочення чисельності поголів’я, в тому числі маточного;
- втрата генетичного потенціалу;
- низькі показники відтворення та м’ясної продуктивності тварин;
- ціновий диспаритет на високоякісну яловичину.
До такого стану спонукала недосконала цінова політика на м’ясо м’ясних порід, у порівнянні до молочних, яке за якісними та кількісними показниками на порядок вище.
Головними причинами, які стримують розвиток галузі м’ясного скотарства були і поки що залишаються:
- відсутність належних економічних механізмів розвитку галузі;
- не відпрацьованість технології;
- невизначеність з породним складом м’ясної худоби.
3.2.3. Основні напрямки вирішення проблем
Головним фактором успішного ведення галузі м’ясного скотарства є
застосування технології, яка включає в себе три взаємопов’язані етапи:
- репродуктивне стадо для одержання та вирощування телят (система корова - теля);
- вирощування ремонтного, племінного молодняку;
- дорощування і відгодівля надремонтного молодняку, виділеного для виробництва м’яса.
Технологія включає наступні елементи:
- Обов’язкові зимово-весняні турові отели ( лютий-квітень).
- Парування (осіменіння) маточного поголів’я – травень-липень.
- Штучне осіменіння корів і ручне парування ремонтних телиць у
племінних, ручне парування в товарних господарствах.
- Щорічне одержання 85-90 телят на 100 корів.
- Утримання телят до 6-8 місячного віку на вільному підсисанні в
пасовищний і режимному в зимовий періоди.
- Використання культурних та природних пасовищ без підживлення
концентрованими кормами маточного поголів’я в літній період та дачею соковитих і грубих кормів узимку з включенням концентрованих кормів до 20%.
- Введення нетелей до основного стада 25-30%.
- Безприв’язне утримання маточного поголів’я, ремонтно-
відгодівельного молодняку на глибокій підстилці з вільним виходом на вигульно-кормові майданчики взимку, пасовищне утримання всього поголів’я включаючи і бугайців на дорощуванні – влітку.
А також:
- розв’язання проблеми буде здійснюватись за рахунок нарощення чисельності поголів’я та м’ясної продуктивності тварин;
- зміцнення матеріально-технічної бази галузі м’ясного скотарства шляхом надання відчутної фінансової підтримки із державного та місцевих бюджетів за утримання маточного поголів’я корів м’ясного напряму продуктивності та дотування виробництва високоякісної яловичини;
- застосування найбільш ефективного малозатратного підходу з розвитку м’ясного скотарства – промислове та поглинальне схрещування маточного поголів’я з плідниками м’ясних порід.
Основними чинниками стабілізації стане функціонування економічного механізму:
- гарантовані мінімальні ціни на живу масу худоби;
- державна фінансова підтримка галузі;
- удосконалення кредитно-фінансової та податкової політики.
- Фінансове забезпечення заходів.
Фінансування програми буде здійснюватись за рахунок коштів:
- державного бюджету – за утримання однієї голови маточного;
- поголів’я м’ясного напряму продуктивності – 600 грн. за голову;
- обласного бюджету – на здешевлення осіменіння корів і телиць м’ясного напрямку продуктивності в усіх категоріях господарств.
Щорічна потреба в спермі бугаїв – плідників
м’ясного напряму продуктивності (спермодоз)
| № п/п | Назва пункту штучного осіменіння | Роки | ||||
| 2011 | 2012 | 2013 | 2014 | 2015 | ||
| 1 | ФГ «Аннушка – 2», с. Старі Вороб”ї | 50 | 50 | 50 | 50 | 50 |
| 2 | Гужин Олександр Вікторович, с. Буда Вороб"ї | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 |
| 3 | Козак Світлана Анатоліївна, с. Нові Вороб”ї | 50 | 50 | 50 | 50 | 50 |
| 4 | Районна лікарня ветеринарної медицини | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 |
| | Всього: | 300 | 300 | 300 | 300 | 300 |
- Свинарство
- Аналіз стану розвитку
- Аналіз стану розвитку
Завдяки винятковим біологічним властивостям свині значно випереджають інші види домашніх тварин.
Чисельність поголів’я свиней по усіх категоріях господарств станом на 01.03.2011 року становила 7509 голів.
Галузь свинарства району має дуже низькі виробничі показники. Середньодобовий приріст становить лише 310 грам, а вихід поросят на свиноматку 14 голів за рік.
Переважна більшість підприємств має обмежені фінансові ресурси для будівництва та реконструкції відгодівельних комплексів, низький рівень механізації технологічних процесів.
Ринок продукції свинарства характеризується незбалансованістю попиту і пропозиції, нестабільністю закупівельних цін, низьким рівнем внутрішнього споживання, а також недостатньо розвинутою інфраструктурою, що також негативно відображається на ефективності ведення галузі.
3.3.2 Проблемні питання
Чисельність поголів’я свиней не відповідає можливостям їх утримання в усіх категоріях господарств району, переважно:
- примітивні технології;
- низька продуктивність;
- значні ресурсні витрати на виробництво;
- нестабільна цінова ситуація, на концкорми та свинину;
- незначна економічна зацікавленість;
- низький рівень залучення інвестицій у їх створення.
- Основні напрямки вирішення проблем
Зростання обсягів виробництва продукції свинарства буде досягнуто:
- шляхом нарощування чисельності поголів’я свиней;
- інтенсивного використання наявного поголів’я в спеціалізованих свинарських господарствах;
- вдосконалення селекційно-племінної роботи в галузі свинарства;
- забезпечення повноцінними комбікормами;
- залучення інвестицій в організацію високотоварного спеціалізованого виробництва.
- Бджільництво
- Аналіз стану розвитку
- Аналіз стану розвитку
Бджільництво було і продовжує лишатися важливою галуззю
сільського господарства, яка не тільки дає такі унікальні продукти як мед, пилок, маточне молочко, прополіс та інші, але є важливим елементом технології вирощування сільськогосподарських культур, підвищення їх врожайності.
В усіх категоріях господарств району станом на 01.01.2011 року утримувалось 1829 бджолосімей , в тому числі 1719 бджолосімей ( 94 %) у господарствах населення, у сільськогосподарських підприємствах 110 бджолосімей (6%).
3.4.2. Проблемні питання
Проблеми розвитку бджільництва в районі:
- нестабільність у чисельності бджолосімей;
- відсутність племінних бджоло розплідників спроможних забезпечити потребу пасік у високоякісному генетичному матеріалі;
- нестабільність у забезпеченні кормової бази, недостатність медоносних культур.
3.4.3 Основні напрямки вирішення проблем
Основними завданнями в бджільництві є:
- збільшення обсягів виробництва продукції бджільництва, забезпечення населення району, медичних та навчальних закладів високоякісними продуктами, зокрема медом;
- розширення кормової бази для бджіл за рахунок оптимальної структури посівних площ, медоносних культур та насаджень.
4. Рослинницька галузь
4.1. Зернове господарство
4.1.1. Аналіз стану розвитку
Зернове господарство Малинщини являється основою продовольчої бази і суттєво впливає на соціально-економічний розвиток району. Виробництво зерна традиційно належить до стратегічних галузей розвитку не тільки сільського господарства, а й усього народногосподарського комплексу та відноситься до основних пріоритетів розвитку економіки району, є важливим джерелом прибутковості сільськогосподарських підприємств. У зерновому виробництві району провідними культурами є жито, пшениця, овес, ячмінь та кукурудза на зерно частка яких у структурі виробництва зерна складає 90%. Серед зернових культур яра пшениця характеризується досить високим продуктивним потенціалом. Враховуючи важливість цієї цінної продовольчої культури, програмою передбачається розширення її площі до 1,0 тис. га до 2015 року. Зміни, які формуються внутрішнім і зовнішнім ринком зерна, вносять і відповідні корективи до структури посівних площ, зростання попиту на круп'яні культури надають умови розширенню їх посівів. Це в першу чергу відноситься до гречки, площі якої згідно Програми прогнозується збільшити з 0,1 тис. га у 2010 році до 0,3 тис. га в 2015 році.
4.1.2. Проблемні питання Протягом останніх років, в умовах реформування земельних та майнових відносин, реструктуризації виробництва, сільськогосподарські підприємства, селянські та фермерські господарства району не використали сповна потенціал і знизили виробництво зернових культур. Негативно вплинуло на зміну обсягів виробництва скорочення посівних площ, погіршення матеріально-технічного забезпечення, різке зменшення обсягів внесення органічних та мінеральних добрив.
Відсутність коштів у місцевих бюджетах для формування трьохмісячних не знижувальних регіональних ресурсів продовольчого зерна не дає можливість гарантувати продовольчу безпеку району та підтримувати цінову стабільність на ринку хліба. Нинішній рівень розвитку зернового господарства не відповідає можливостям і потребам, як негатив – різке зменшення обсягів виробництва продовольчого зерна, в тому числі основного - високоякісного зерна жита та пшениці.
4.1.3. Основні напрямки вирішення проблем
Стабілізація та подальший розвиток зернового господарства в переважній більшості сільськогосподарських підприємств пов’язані з фінансовими та матеріально-технічними проблемами, на розв’язання яких необхідно час і ресурси.
В основу прогнозних показників на період 2011-2015 років покладено концепцію, закладену в основу Програми соціально-економічного розвитку. У розрахунках передбачається, що у сільськогосподарських підприємствах буде розміщено близько 70% посівних площ пшениці.
Передбачається збільшення виробництва зерна у необхідному асортименті для забезпечення продовольчих та фуражних потреб району. З метою формування трьохмісячних не знижувальних регіональних ресурсів продовольчого зерна, що дає можливість гарантувати продовольчу безпеку району та підтримувати цінову стабільність на ринку хліба, за рахунок місцевого бюджету на поворотній основі провести закупку продовольчого зерна в господарствах району в обсязі:
| Культура | У тому числі: | |||||||||
| 2011 | 2012 | 2013 | 2014 | 2015 | ||||||
| жито | тонн | тис. грн. | тонн | тис. грн. | тонн | тис. грн. | тонн | тис. грн. | тонн | тис. грн. |
| 50 | 75,6 | 70 | 105,9 | 130 | 196,7 | 180 | 272,3 | 230 | 348,0 |
Зернове господарство орієнтується у перспективі на інтенсивний тип розвитку на основі впровадження здобутків вітчизняної науки і техніки, на високі енергоощадні технології (сорт – агротехніка – організація виробництва тощо). З метою проведення сортозаміни та сортооновлення основних зернових культур щорічно за рахунок місцевого бюджету проводити закупку насіння еліти для виробництва високо репродуктивного насіння та подальшої його передачі господарствам району:
| 2011 рік | 2012 рік | 2013 рік | 2014 рік | 2015 рік | |||||
| тонн | тис. грн. | тонн | тис. грн. | тонн | тис. грн. | тонн | тис. грн. | тонн | тис. грн. |
| 10 | 42,0 | 15 | 63,0 | 20 | 84,0 | 25 | 105,0 | 30 | 126,0 |
Інтенсифікація розвитку зернового господарства передбачається за рахунок переоснащення господарств високопродуктивною технікою, впровадження ресурсозберігаючих технологій, забезпечення дотримання оптимальної структури посівних площ, вдосконалення систем удобрення та захисту рослин, розвитку ринку зерна та більш ефективного використання біокліматичного потенціалу і зональних природно-кліматичних умов вирощування зернових культур.
Так, в господарствах району передбачається збільшити виробництво зерна гречки з 0,1 тис. тонн у 2010 році до 0,3 тис. тонн у 2015 році. Це дасть можливість виробити 0,17 тис. тонн гречаної крупи, що повністю забезпечить потребу жителів району (потреба – 0,09 тис. тонн). Згідно фізіологічних потреб на одну людину необхідно 2 кг гречаної крупи в рік.
4.1.4. Очікувані результати
Виконання завдань Програми дасть можливість у 2015 році виробити 15,5 тис. тонн зерна, в тому числі у сільськогосподарських підприємствах – 13,4 тис. тонн. Такі обсяги виробництва повністю забезпечать потребу району в продовольчому та фуражному зерні. При затратах на вирощування 1 га зернових 2,6 тис. грн., собівартість 1 тонни зерна буде складати 1700 грн. Рентабельність виробництва становитиме 15%, що дасть можливість отримувати в зерновій галузі щорічно до 5,3 млн. грн. прибутку.
4.2. Льонарство
4.2.1. Аналіз стану розвитку Льон-довгунець є стратегічною і традиційною культурою Малинщини, яка характеризується специфічними ґрунтово-кліматичними умовами. Льонарство має виняткове значення. В недалекому минулому, займаючи не більше 10% посівних площ, воно забезпечувало більше половини усіх грошових надходжень від рослинництва, що сприяло соціально-економічному розвитку поліського села. В господарствах велася цілеспрямована робота по насінництву, підготовкою та реалізацією насіння займалась Малинська льононасінницька станція. Розвитку льонарства значною мірою сприяла належна державна підтримка галузі. До 1991 року здійснювалось державне відшкодування сільгосппідприємствам до 40-45 відсотків виробничих витрат. Крім того, існувала досить ефективна система доплат у розмірі від 30% до вартості льонотрести за реалізацію її у відповідні календарні строки, що стимулювало зростання якості сировини. Як наслідок, рентабельність виробництва льону в даний період складала 144-150%, трести – 132-146%. За умови досягнення врожайності волокна 4 ц/га та насіння 2 ц/га вирощення льону вже не було збитковим для господарств.
За останні 20 років льонарство в районі і Україні зазнало суттєвого спаду. А з 2007 року виробництво льону в районі взагалі припинилось.
У той же час на світовому ринку зберігається високий, досить стабільний попит на льоноволокно та вироби з нього, що повинно сприяти зростанню інвестиційної привабливості льонарства.
4.2.2. Основні напрямки вирішення проблем
Важливим чинником у покращенні ситуації в галузі є залучення коштів інвесторів в первинну переробку сировини. Тісна співпраця інвесторів із товаровиробниками дасть можливість відродити галузь льонарства в районі, що забезпечить працевлаштування селян на виробництві, покращить фінансово-економічний стан підприємств, дасть можливість отримувати стабільну заробітну плату та відродити соціальну сферу села.
Відродження льонарства має здійснитись за рахунок впровадження ресурсозберігаючих технологій вирощування, збирання і переробки льону-довгунця, які включають використання для сівби насіння високопродуктивних сортів, які найпридатніші для умов регіону, диференційований обробіток ґрунту, локальний спосіб внесення міндобрив, інтегрованої системи захисту рослин від шкідників і хвороб, рулонної технології збирання трести і роздільної технології збирання насіння, реалізації врожаю за схемою поле-завод.
Відновлення галузі льонарства, розширення площ посіву та підвищення валових зборів льонопродукції в районі можливе шляхом:
- надання фінансової підтримки за гектар посіву;
- підтримки стабільної цінової політики на ринку льонопродукції;
- створення в районі спеціалізованого елітгоспа з виробництва високоякісного насіння льону-довгунцю вітчизняних перспективних сортів;
- удосконалення технології вирощування, збирання та переробки льонопродукції.
4.2.3. Фінансове забезпечення заходів
Фінансування програми буде здійснюватись за рахунок коштів державного, обласного бюджетів та інших джерел фінансування.
З обласного бюджету планується виділення коштів для виплати дотації 2 тис. грн. за 1 га посіву льону.
4.2.4. Очікуванні результати
Запровадження у виробництво прогнозованих показників дасть можливість у 2015 році отримати 0,3 тис. тонн льоноволокна, при середній врожайності 5,5 ц з га. Затрати на 1 га будуть складати 3,1 тис. грн., а собівартість 1 тонни вирощеної продукції, враховуючи дотаційні кошти, - 2,5 тис. грн., рентабельність – 23%.
4.3. Картоплярство
4.3.1. Аналіз стану розвитку
Картопля - важливий і соціально значимий продукт. За оцінками експертів, вже в недалекій перспективі відіграватиме одну із ключових ролей у забезпеченні продовольчої безпеки. Найсприятливіша для цієї культури – зона Полісся, яка за природно-кліматичними умовами залишається найпродуктивнішою зоною картоплярства.
Картоплярство – традиційна для району галузь рослинництва. Більше 90% картоплі вирощується в особистих селянських господарствах. На протязі останніх років вирощуванням картоплі в районі практично займається одне підприємство – ПДС ім. Засухіна.
В середньому за останніх три роки в районі картопля вирощувалась на площі 2,2 тис. га, в тому числі в сільгосппідприємствах на площі 65 г
Площі під картоплею в Малинському районі у період 2008-2010 рр., (га)
| Показник | Роки | ||
| 2008 | 2009 | 2010 | |
| Усі категорії господарств | 2170 | 2209 | 2200 |
| у т.ч. с.-г. підприємства | 50 | 75 | 70 |
| особисті селянські підприємства | 2120 | 2134 | 2130 |
По всіх категоріях господарств в 2010 році зібрано 27,8 тис. тонн картоплі, що на 8,4 тис. тонн більше ніж у 2004 році, по сільськогосподарських підприємствах валовий збір зменшився з 1,0 тис. тонн до 0,8 тис. тонн
Виробництво картоплі по всіх категоріях господарств
| Показник | Роки | ||
| 2004 | 2010 | 2010 до 2004, % | |
| Всі категорії господарств | |||
| Зібрана площа, тис. га | 2,5 | 2,2 | 88 |
| Валовий збір, тис. тонн | 19,4 | 27,8 | 143 |
| Урожайність, ц/га | 76,3 | 126,4 | 165 |
| Сільськогосподарські підприємства | |||
| Зібрана площа, тис. га | 0,1 | 0,08 | 80 |
| Валовий збір, тис. тонн | 1,0 | 0,8 | 80 |
| Урожайність, ц/га | 68,9 | 108,0 | 156 |
| Особисті селянські господарства | |||
| Зібрана площа, тис. га | 2,4 | 2,1 | 87 |
| Валовий збір, тис. тонн | 18,4 | 27,0 | 146 |
| Урожайність, ц/га | 76,7 | 128,6 | 167 |
4.3.2. Проблемні питання
Відмічена стійка закономірність до зменшення площ під картоплю в особистих селянських господарствах в зв’язку з високими цінами на добрива та пестициди, низькою купівельною спроможністю населення.
Підвищення рентабельності виробництва картоплі можливе завдяки проведенню сортооновлення та сортозаміни посадкового матеріалу, створення в районі кооперативів по реалізації вирощеної продукції, запровадження у виробництво інноваційних проектів та інвестиційних коштів.
На території району діє Поліська дослідна станція ім. О.М.Засухіна Інституту картоплярства Української академії аграрних наук. Станція спеціалізується на вирощуванні та реалізації елітного насіння картоплі. Машинно-тракторний парк дослідної потребує суттєвого оновлення.
4.3.3. Основні напрямки вирішення проблеми
Відродження промислового виробництва картоплі та розширення площ її посадки у дрібних фермерських господарствах можливе лише шляхом відновлення матеріально-технічної бази в частині часткового відшкодування вартості сільськогосподарської техніки коштами з державного бюджету. Окрім цього, серед способів розв’язання проблем картоплярства є вдосконалення агротехніки, використання високопродуктивного насіння перспективних сортів.
На перспективу площі під картоплею передбачено розширити до 2,5 тис. га, в тому числі у сільськогосподарських підприємствах вони складатимуть 0,3 тис. га.
Збільшення валового виробництва до 47,3 тис. тонн очікується за рахунок підвищення урожайності до 189,2 ц з га.
Для виконання наміченого необхідно:
- збільшити обсяги виробництва елітного насіння Поліською дослідною станцією ім. О.М.Засухіна;
- через сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи та сільські ради провести сортооновлення картоплі в населення;
- забезпечити потреби особистих селянських господарств в придбанні добрив та засобів захисту рослин;
- сприяти сільськогосподарським підприємствам, які відновлюють ведення картоплярства, сприяти у закупівлі спеціалізованої картоплярської техніки на пільгових умовах здешевлення кредитів, використання послуги фінансового лізингу.
4.3.4. Фінансове забезпечення заходів
Фінансування програми буде здійснюватись за рахунок коштів обласного бюджету та інших джерел фінансування.
Планується виділення коштів Поліській дослідній станції ім. О.М.Засухіна для вирощування насіння картоплі з подальшим доведенням його до особистих селянських господарств району.
4.3.5. Очікувані результати
Виконання поставлених завдань дасть можливість у 2015 році виробити 47,3 тис. тонн картоплі, що забезпечить потребу населення району для власного споживання та реалізації.
При затратах на вирощування 1 га картоплі 6 тис. грн.. собівартість 1 ц з га картоплі буде складати 264 грн., рентабельність буде становити 30,3%.