1. концепція інноваційного менеджменту необхідність активізації інноваційної діяльності в Україні надзвичайно актуальна. Основними причинами цього, на думку більшості вчених, є

Вид материала

Конспект

Содержание Тема 2. стратегічне управління інноваціями Мета стратегічного управління інноваціями Тема 5. фінансування інноваційної Тема 6. планування інноваційних Принцип наукової обгрунтованості Принцип домінування Принцип гнучкості й еластичності Безперервність планування Методи пасивного пошуку Методи активного пошуку Тема 7. правове регулювання Товарні знаки і знаки обслуговування.

Подобный материал:

• Розділ 4 Управління потенціалом інноваційного розвитку на засадах маркетингу, 137.49kb.
• Закон україни про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні, 142.58kb.
• Концептуальні основи моделювання управління інноваційною діяльністю регіонів, 234.82kb.
• Н. В. Інноваційний менеджмент, 36.13kb.
• Розглянуті проблеми технологічного брокерства в Україні. Запропоновані шляхи щодо активізації, 36.71kb.
• Це комплекс суб'єктів та об'єктів наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності,, 151.38kb.
• Систематизовано базові положення теорії ресурсного забезпечення інноваційної діяльності, 40.51kb.
• Перелік дисциплін, які виносяться, 177.67kb.
• Концепція Державної програми розвитку інноваційної інфраструктури, 89.19kb.
• Теоретико-методичні основи організаційно-економічного механізму активізації інноваційної, 566.37kb.

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ


Запропонований конспект лекцій містить стислий виклад матеріалу по основних темах даного курсу. Інші теми, зазначені в програмі курсу, студент повинний буде вивчити самостійно з рекомендованих літературних, навчальних і методичних джерел. Для самостійного вивчення пропонуються теми, найбільше повно висвітлені в наявній учбово-методичній літературі.


ТЕМА 1. КОНЦЕПЦІЯ ІННОВАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Необхідність активізації інноваційної діяльності в Україні надзвичайно актуальна. Основними причинами цього, на думку більшості вчених, є:

* незавершеність і нелогічність проведених економічних перетворень; слабкість ринкових інструментів економіки;

• зберігання економічних відносин із зовнішнім світом, заснованих на імпорті високотехнологічного устаткування, машин, товарів народного споживання в обмін на експорт паливно-сировинних ресурсів.
  
  Цей перелік ми можемо доповнити такими обставинами: відсутність на всіх рівнях управління систем менеджменту, орієнтованих на підвищення якості, соціальний розвиток, конкурентноздатність; орієнтація розвитку української економіки не на активізацію інноваційної діяльності, а на чинники виробництва й інвестиції.
  

При цьому упускається з виду, що чинники виробництва й інвестиції повинні бути не метою функціонування соціально-економічних систем, а засобом активізації інноваційної діяльності і підвищення за рахунок цього економічного зростання.

Поглиблення в проблематику курсу варто випередити хоча б стислим оглядом літературних джерел, сформулювати свої положення. Це тим більше важливо, що в даний час ще чітко не визначилася узвичаєна термінологія в галузі інноваційної діяльності.

Так, рекомендується під науково-технічним прогресом розуміти розвиток науки і техніки, що проявляється, з одного боку, у впливі науки на рівень техніки і технології, а з іншого, - у застосуванні новітніх приладів у наукових дослідженнях /Абалкін Л.І./

Початкова фаза науково-технічного прогресу відноситься до пізнього Відродження, і особливо суттєвий імпульс він одержав у ХУ1-ХУ11ст., коли потреби зростаючого мануфактурного виробництва, розширення мореплавання, торгівлі поклали початок спілці наукової, технічної, винахідницької діяльності / НТП: Словник / В.Г. Горохов.- М.: 1987/

На рівні фірми науково-технічний прогрес реалізується у вигляді інновації.

В термін «ІННОВАЦІЯ» вкладається самий різноманітний зміст. Так,

Й. Шумпетер ще в 30-і роки ввів поняття інновації, трактуючи його як зміну з метою впровадження і використання нових видів споживчих товарів, нових виробничих і транспортних засобів, ринків і форм організації промисловості.

Зверніть увагу ще на декілька визначень:

• інновація - це підсумковий результат створення й освоєння принципово нового або модернізованого засобу /нововведення/;
  
• інновація в широкому змісті - прибуткове використання новацій у вигляді нових технологій, видів продуктів, організаційно-технічних і соціально-економічних рішень виробничого, фінансового, комерційного або іншого характеру;
  
  * нововведення - це розвиток технології, техніки, управління на стадіях зародження, освоєння, дифузії на інших об'єктах;
  
  * у «словнику польської мови» інновація означає впровадження чого-небудь нового, якийсь нової речі, новинку, реформу.
  

Відповідно до Керівництва Фраскаті /документ прийнятий ОЕСР у 1993 році в італійському місті Фраскаті/ інновація визначається як кінцевий результат інноваційної діяльності, що одержав втілення у вигляді нового або удосконаленого продукту, впровадженого на ринку, процесу, або в новому підході до соціальних послуг.

У книзі «Інноваційний менеджмент» / Під ред. Н. П. Завліна А.К., Казанцева й ін./ інновація визначена як використання в тій або іншій сфері суспільства результатів інтелектуальної /науково-технічної/ діяльності, спрямованих на удосконалення процесу діяльності або його результатів.

Встановлення конкретного кола аспектів, що характеризують сутність будь-якого поняття, є вихідним моментом для формування цілей, структури й обсягу подальших досліджень. Тому я приділяю таку увагу розгляду сутності базового поняття «інновація», що повинне відповідати ряду вимог.

По-перше, вважаю за доцільне розмежувати поняття «нововведення» і «інновація». Нововведення - оформлений результат фундаментальних, прикладних досліджень або експериментальних робіт у якийсь сфері діяльності по підвищенню її ефективності. Нововведення можуть оформлятися у вигляді:

* відкриттів винаходів

* патентів товарних знаків раціоналізаторських пропозицій

* документації на новий або удосконалений процес

* організації, виробництва або іншої структури

* ноу-хау

* понять

* наукових підходів або принципів

* документа/стандарту, методики, інструкції й ін./

* результатів маркетингових досліджень.

Інновація - кінцевий результат впровадження нововведення з метою зміни об'єкта управління й одержання економічного, соціального, екологічного, науково-технічного або іншого виду ефекту.

По-друге, нововведення можуть розроблятися як для власних потреб /для впровадження у власному виробництві, або для накопичення/, так і для продажу. На «вході» фірми як системи будуть нововведення їхніх продавців, що можуть відразу впроваджуватися, переходячи у форму інновацій, або просто накопичуватися, чекаючи свого часу для впровадження. На «виході» фірми будуть тільки нововведення як товари.

По-третє, неправомірно в поняття «інновації» включати розробку інновацій, її створення, впровадження і дифузію. Ці етапи відносяться до інноваційної діяльності як процесу, результатом якого можуть бути нововведення або інновації.

Нововведення можуть розроблятися з будь-якої проблеми на будь-якій стадії життєвого циклу товару / стратегічний маркетинг, НДІКР і т.д./

Отже, ми можемо ввести ще одне визначення. Процес по стратегічному маркетингу, НДІКР, організаційно-технічній підготвці виробництва, виробництву й оформленню нововведень, їх впровадженню /або перетворенню в інновацію/ і поширенню в інші сфери /дифузія/ називається ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ.

М. Портер виділяє 4 стадії конкурентного розвитку країни: стадія розвитку на основі чинників виробництва;

• стадія інвестиційного розвитку;
  
• стадія інноваційного розвитку
  
• стадія розвитку на основі добробуту.
  

На основі розглянутого розподілу можна виділити такі структурні джерела економічного розвитку країни:

1. розвиток на основі чинників виробництва;
   
2. розвиток на основі інвестицій
   
3. розвиток на основі інноваційної діяльності.
   

Кожна країна одночасно використовує всі джерела розвитку. Конкурентноздатність і ефективність економіки визначаються структурою джерел. Якщо для функціонування і розвитку народного господарства використовується в основному валюта від експорту природних ресурсів, то рівень економічного розвитку такої країни буде низьким.

Звертаю Вашу увагу ще на декілька аспектів сучасного економічного розвитку на основі інноваційної компоненти. З погляду рівня розвитку країн, міжнародної кооперації й інтеграції світове співтовариство поділяють на такі групи :

1. Технологічне ядро: США, Японія, Німеччина, Англія, Франція
   
2. Країни першого технологічного кола : Італія, Канада, Швеція, Голландія, Австрія, Південна Корея й ін.
   
3. Країни другого технологічного кола: найбільше розвинені країни з точки зору інноваційної складової
   
4. Постсоціалістичні країни Східної Європи
   
5. Країни СНД і ближнього зарубіжжя
   
6. Найменш розвинені і країни, що розвиваються.
   

Організація інноваційної діяльності в країнах-лідерах:

* горизонтальна інтеграція НДІКР створення обчислювальних мереж

• проведення спільних досліджень
  
• державна підтримка нових технологій.
  

До специфічних характеристик сучасних технологій можна віднести:

• вузьку спеціалізацію
  
• швидку застарілість
  
• необхідність постійного розвитку
  
• високу ризикованість фінансових ресурсів
  
• швидку разповсюдженість по всьому світу
  
• розробку і впровадження ноу-хау
  
• розвиток при тиражуванні
  
• неможливість поширення тільки за допомогою документації й ін.
  

Ці властивості створюють непевність і нерівномірність поширення інноваційного продукту, постійна поява «ніш», у які можуть вбудуватися аутсайдери, складність зберігання позицій лідерства і монополізму в технологічній сфері.

Використовуючи розроблені у світі передові технології, можна перейти лише на стадію інвестиційного розвитку. Стадія ж інноваційного розвитку припускає певний технологічний монополізм, одержуваний у результаті власних розробок і винаходів.

Проте вже на початку ХХ1 сторіччя розвиток науки і техніки буде не метою, а засобом соціально-економічного розвитку країн. Багато дослідників схильні вважати, що майбутнє людства пов'язано не з технотронним, суспільством, а з гуманістичним суспільством, заснованим на гідності, знаннях, свободі особи. Гуманіст - це і є гідна людина, що прагне до знань, добру і красоти.

Найважливішою визначальною основою гуманістичного суспільства буде ідеологічна структура - певна система філософських, наукових, художніх, правових, політичних, економічних, соціологічних знань і цінностей про світ, місце людини в ньому. У процесі становлення гуманістичного суспільства повинно здійснюватися переорієнтування суспільства з виробництва матеріальних благ на виробництво духовних цінностей. Тому однією з головних задач суспільства гуманізму є виробництво знань. На користь цієї тези говорить той факт, що, наприклад, у промислово розвинених країнах накопичення людського капіталу до кінця ХХ ст. у 3 - 4 рази перевищило накопичення капіталу в матеріально-речовинній формі; значно зросли витрати на будівництво нових музеїв, бібліотек, театрів, спортивних споруджень.

Проте, не маючи можливості далі розвивати цю дуже привабливу інтелектуальну тему в рамках стислого конспекту, звернемося до не менше важливої для розуміння сутності курсу «Інноваційний менеджмент» проблеми - класифікації і кодування інновацій.

Відомі різноманітні підходи до класифікації інновацій. Зверну Ваші увагу на деякі типології, які частіше всього зустрічаються в спеціальній літературі.

1. 1-а типологія по 9-ти ознаках / А. Пригожин /:
   

1. по типу нововведення:
   

* матеріально-технічні /техніка, технологія, матеріали/ соціальні

• економічні організаційно-управлінські правові
  
• педагогічні
  

2. по інноваційному потенціалу:
   

• радикальні /базові/
  
• комбінаторні /використання різноманітних сполучень/ що
  
• модифікують / щопокращують, що доповнюють/.
  

2. за принципом відношення до свого попередника:
   

• що заміщають /замість застарілого/
  
• що відміняють /виключають виконання операцій/
  
• поворотні /до попередника/
  
• що відчиняють /нові, аналогів немає/.
  

4) по обсягу застосування:

• крапкові
  
• системні /технологічні, організаційні і т.п. /
  
• стратегічні /принципи управління, виробництва і т.п./
  

5) по ефективності /цілям/:

• ефективність виробництва
  
• ефективність управління
  
• поліпшення умов праці
  

6) по соціальних наслідках:

• соціальні витрати , що
  
• викликають , нові види монотонної праці
  
• шкідливі умови і т.п.
  

7) по особливостях механізму свого здійснення:

• одиничні /на один об'єкт/
  
• дифузійні /на багато об'єктів/
  
• завершені і незавершені
  
• успішні і неуспішні.
  

8) по особливостях інноваційного процесу:

• внутріорганізаційні
  
• міжорганізаційні
  

9) по джерелу ініціативи:

• пряме соціальне замовлення
  
• в результаті винаходи
  

11-га типологія по 7 критеріях /М.Хучек/:

1. оригінальність характеру змін:
   

• оригінальні /творчі/
  
• неоригінальні / що наслідують/
  

2) ступінь складності:

• незв'язані /менше удосконалені/
  
• пов'язані /колективний результат/
  

3) галузь господарства:

• матеріалізовані /тверді/
  
• не матеріалізовані /м'які, управлінські/
  

4) ступінь новизни:

• новинки у світовому масштабі
  
• новинки в країні або галузі
  
• новинки на підприємстві
  

5) радіус дії:

• впроваджені на підприємстві
  
• впроваджені поза підприємством
  

6) соціально-психологічні умови впровадження:

• рефлекторно що усвідомляться
  
• впроваджені без тривалого обмірковування
  

7. запланована позапланові сфера застосування:
   

• технічні і технологічні
  
• організаційні й економічні
  
• суспільні /позавиробничі/
  

111-тя типологія /С. Ильєнкова /:

1) у залежності від технологічних параметрів:

продуктові

процессні

2) по новизні:

нові для галузі у світі

нові для галузі в країні

нові для підприємства

3) по мсісцю на підприємстві:

новації на вході

новації на виході

новації системної структури

4) від глибини внесених змін:

радикальні /базові/

що покращують

модифікаційні по сфері діяльності:

технологічні

виробничі

економічні

торгові

соціальні

в галузі управління

1У-та типологія / Завлін П.Н./:

1) сфера застосування:

< управлінські

< організаційні

< соціальні

< промислові

2) етап науково-технічного прогресу:

< наукові

< технічні

< технологічні

< конструкторські

< виробничі

< інформаційні

2. ступінь інтенсивності:
   

< “бум”

< рівномірна

< слабка

< масова

< темпи здійснення

3. темпи здійснення:
   

< швидкі

< уповільнені

< наростаючі

< рівномірні

< стрибкоподібні

4. масштаб інновацій:
   

< трансконтинентальні

< транснаціональні

< регіональні

< значні, середні, дрібні

5. результативність:
   

< висока

< низька

< стабільна

6. ефективність:
   

< економічна

<соціальна

<екологічна

< інтегральна

Основними критеріями класифікації інновацій повинні бути, на мій погляд, ті, що враховують:

а) комплексність набору класифікаційних ознак для аналізу і кодування;

б) можливість кількісного /якісного/ визначення критерію;

в) наукову новизну і практичну цінність запропонованої ознаки класифікації.

Приведена класифікація охоплює, на мій погляд, всі аспекти інноваційної діяльності. Для спрощення управління інноваційною діяльністю на основі зазначеної класифікації інновації кодують. Кодування може бути укрупненим /з одним знаком для ознаки/ і детальним / із двома і більш знаками для ознаки/.

Кодування інновацій можливо в рамках країни й у світовому масштабі. У цьому випадку на початку коду вказується код країни, галузі, фірми...Кодування дозволяє автоматизувати процес пошуку й переробки, добору, що дає значний ефект і активізує інноваційну діяльність.

На закінчення розгляду цієї теми звертаю Ваша увага на специфіку предмета, принципів і структури дисципліни «Інноваційний менеджмент». Це одна з найбільше комплексних і складних дисциплін. Тому для її вивчення, пізнання теоретичних закономірностей і взаємозв'язків, закріплення навичок необхідно застосовувати принципи системності, комплексності, динамічності й ін., основою яких є наукові підходи до менеджменту.