Geum.ru

1. концепція інноваційного менеджменту необхідність активізації інноваційної діяльності в Україні надзвичайно актуальна. Основними причинами цього, на думку більшості вчених, є

Вид материалаКонспект

Содержание


Методи активного пошуку
Тема 7. правове регулювання
Товарні знаки і знаки обслуговування.
Подобный материал:
1   2   3   4
  • аналіз патентів
  • маркетингові дослідження
  • пропозиції по ліцензіях
  • пропозиції споживачів або замовників
  • пропозиції розроблювачів
  • пропозиції раціоналізаторів
  • пропозиції винахідників.

МЕТОДИ АКТИВНОГО ПОШУКУ:

Емпіричні методи
  • опитуванння спеціалістів
  • опитуванння споживачів
  • матеріали виставок і ярмарків
  • оцінка публікацій

Системно-логічні методи
  • морфологічний аналіз
  • функціонально-вартісної аналіз
  • «дерево» рішення проблем

Інтуїтивні методи
  • -«мозкова атака» методи синектики метод Дельфи.

Використання різноманітних методів і прийомів пошуку інноваційних ідей поряд із постійним аналізом портфельних матриць і стратегічного планування продуктової політики дозволяє інноваційним підприємствам формувати велике число альтернативних інноваційних пропозицій до тематичного плану, що конкурують між собою по наявних ресурсах інноваційного підприємства й очікуваних результатів. За даними консалтингових фірм, для одного успішного інноваційного продукту в середньому необхідно 58 різноманітних нових ідей. При цьому потрібно роздивитися не менше 300 різноманітних варіантів і пропозицій. Тому дуже відповідальною стадією планування інновацій є стадія оцінки пропозицій і добору найбільше актуальної тематики. У вітчизняній і закордонній практиці для рішення цієї задачі використовуються, як правило, різноманітні методи селекції конкуруючих пропозицій, засновані на багатокритеріальній оцінці і двохступінчатому доборі перспективної тематики.


ТЕМА 7. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ


Розглянемо такий надзвичайно важливий компонент інноваційного менеджменту - правове регулювання інноваційної діяльності, що має комплексний характер, тому що воно подано нормативно-правовими актами ряду галузей законодавства. Основою правового регулювання інноваційної діяльності є цивільне законодавство, що включає в себе законодавство про авторські суміжні права, патентне й інше законодавство про інтелектуальну власність, закони про підприємництво, інноваційної діяльності. Правове регулювання інноваційної діяльності узгоджується з трудовим законодавством, законодавством про бюджетний процес і устрій, законодавством про постачання продукції для найважливіших державних потреб і законодавством про державну і комерційну таємницю.

Нормативно-правова база інноваційної діяльності містить у собі нормативні акти трьох рівнів:

- законодавчі / акти вищої сили, що включають - конституційні закони, укази Президента/

- підзаконні / урядові постанови, що включають, і відомчі акти/

- локальні /подані системою актів індивідуального характеру різноманітні цивільно-правові договори й адміністративні акти учасників інноваційної діяльності/.

Центральне місце в правовому регулюванні інноваційної діяльності займають правові аспекти охорони інтелектуальної власності, під яким розуміється сукупність авторських і інших прав на результати цієї діяльності, що охороняються законодавчими актами держави. Матеріально-речовинну основу інтелектуальної власності складає інтелектуальний продукт як результат творчих зусиль його творців (окремої особистості або наукового колективу), що виступає в різноманітних формах:
  • наукові відкриття і винаходи
  • результати НДІДКР, технологічних і проектних робіт

- зразки нової продукції, нової техніки і матеріалів, отримані в процесі НДІДКР, а також оригінальні науково-виробничі послуги

- оригінальні консалтингові послуги наукового, технічного, економічного, управлінського характеру, включаючи сферу маркетингу

- нові технології, патенти і т.д.

Зміст і призначення правового регулювання інтелектуальної власності в широкому змісті полягає в охороні і стимулюванні розвитку інтелектуального потенціалу країни. З огляду на розмаїтість об'єктів інтелектуальної власності і вимоги по їхній охороні, правове регулювання підрозділяється на ряд самостійних функціональних сфер: авторське право, патентне право, засекречування.

АВТОРСЬКЕ ПРАВО являє собою сукупність норм права, що регулюють правовідносин, пов'язані зі створенням і використанням визначеного інтелектуального продукту. Авторське право передбачає виключне право автора оригінальних наукових, літературних, художніх і інших творів розмножувати їх будь-якими методами і продавати.

Теоретичні передумови авторського права базуються на необхідності частки людства мати широкий доступ до всіх досягнень інтелектуальної творчої діяльності й обов'язковості, що звідси випливає, винагороджувати тих, хто сприяє виникненню і поширенню цих досягнень. В Загальній Декларації прав людини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 р., авторські права віднесені до основних прав людини.

Так, в одній із статей Декларації говориться: «Кожна людина має право вільно брати участь у культурному житті суспільства, насолоджуватися мистецтвом, брати участь у науковому прогресі і користуватися його благами.... Свобода художньої, наукової, технічної творчості і викладання гарантується» Інтелектуальна власність охороняється законом.

Термін «Інтелектуальна власність» має різноманітні відтінки. Ми будемо використовувати визначеннями інтелектуальної власності, що містяться в Конвенції ВОІС /Всесвітня організація інтелектуальної власності/. Права на інтелектуальну власність можна визначити як:
  • авторські права на наукові, художні і літературні /включаючи програми, бази даних для ЕОМ/ твори;
  • права артистів-виконавців, виробників фонограм і організацій ефірного або кабельного віщання
  • права на промислову власність /роздивимося пізніше/
  • нерозкриту інформацію, у тому числі секрети виробництва /ноу-хау/

Ми коротко зупинимося на питаннях регулювання віднсин у зв'язку з інтелектуальною власністю, що іменуються авторськими правами.

Авторське право в об'єктивному змісті - це сукупність норм цивільного права, що регулюють віднсини, які виникають у зв'язку зі створенням і використанням творів науки, літератури і мистецтва. Воно є самостійним інститутом цивільного права.

У суб'єктивному змісті авторське право - це сукупність особистих немайнових /моральних/ і майнових прав, що належать особам, що створюють твори науки, літератури і мистецтва /авторам/ у відносинах створених ними творів.

У юридичній літературі, у тому числі навчальній, об'єкт авторського права /твір/ визначають як нематеріальний продукт духовної творчості людини, що має об'єктивну форму. Поняття науки, літератури і мистецтва мають різне сутнісне значення \відтінка/. Проте тут суворі /строгі/ класифікації і не потрібні. Важливе значення має лише творчий характер праці, у

результаті якого створений твір. Якщо немає творчості, немає й об'єкта авторського права. Наприклад, не може бути об'єктом авторського права список телефонів, проста компіляція й ін. У випадку суперечки про наявність або відсутність творчості призначається експертиза, за допомогою якої суд може вирішити це питання.

Творчість може бути виражено й у систематизації, і в об'єднанні уже відомого матеріалу /збірники, довідники, словники і т.п./. Охороні в цих випадках підлягає форма виклада матеріалу.

Відповідно до Типового закону ВОІС до об'єктів авторського права відносять:

- літературні твори /літературно-художні, наукові, навчальні, публіцистичні і т.д. /
  • драматичні і сценарні твори
  • музичні твори з текстом і без тексту
  • хореографічні твори і пантоміми
  • аудиовізуальні твори /кіно,- теле,- і відеофільми, слайдфільми, діафільми, та інші. кіно-теле, відетвори/, радіотвори
  • твори живопису, скульптури, графіки, дизайну й ін. твори образотворчого мистецтва
  • твори декоративно-прикладного і сценографічного мистецтва
  • твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва
  • фотографічні твори і твори, отримані засобами, аналогічними фотографії
  • географічні, геологічні й ін. карти, плани, ескізи і пластичні твори, що відносяться до географії, топографії й інших наук
  • програми для ЕОМ усіх видів, включаючи прикладні програми й операційні системи
  • інші твори, що задовольняють вимогам надання охорони.

До об'єктів авторського права також відносяться:

1) похідні твори /переклади, опрацювання, анотації, реферати, резюме, огляди, інсценівки, музичні аранжування й ін. переробки творів науки, літератури і мистецтва/

2) збірники творів, такі, як енциклопедії, антології, бази даних і іншого складові твору, що представляють собою по добірки або розташування матеріалів в результаті творчої праці.

Суб'єктом авторського права, як правило, є громадянин, творчою працею якого створений твір науки, літератури або мистецтва. Ним може бути і громадянин, і не досягший 18-річчя, і душевнохворий /Діти-автори і недієздатні не мають самостійного права вкладати угоди, пов'язані з використанням авторського права/.

Авторські права мають знаки охорони. Так, наприклад, на кожному примірнику твору автор поміщає знак охорони, що складається з 3-х елементів:
  • латинської букви «С» в окружності
  • імені /найменування/ власника авторського права
  • року першого опублікування твору.

Авторське право виникає з моменту створення твору і діє протягом усього життя автора і ще 50 років після його смерті /крім спеціальних випадків, обговорених законом/.

Варто звернути увагу на новий правовий інститут так називаних «суміжних прав», зміст якого багато в чому близький до змісту інституту авторського права. Відмітною рисою більшості суміжних прав є їхня залежність від прав авторів творчих творів.

Більш докладно з усіма питаннями регулювання відносин із приводу захисту авторського права Ви можете познайомитися в книзі: Інтелектуальна власність(у 2-х томах). Кн.1. Авторське право і суміжні права/ Упорядник і коментатор: И.В.Попова. За ред. Чигира В.Ф. Мн: Амалфея, 1997.- 624с.

Особливо важливо забезпечити правову охорону секретів виробництва (ноу-хау), що містять результати творчої інтелектуальної діяльності, у тому числі комерційні, технологічні і конструкторські секрети виробництва, усілякі рекомендації до використання, специфікації, формули і рецептури, характеристики технологічного процесу, знання і досвід в сфері маркетингу, розробки планів розвитку і реорганізації виробництва. На практикці правова охорона ноу-хау здійснюється за нормами Цивільного кодексу про промислову конфіденційну інформацію.

Для цілей правового регулювання в законодавстві виділяються види і типи об'єктів інтелектуальної власності, специфіка яких визначається сутністю створеного інтелектуального продукту і фазою інноваційного циклу / наукові дослідження - розробки - виробництво - збут - споживання/, на якій цей продукт був отриманий.

Так, інтелектуальна власність на стадії фундаментальних і пошукових досліджень виступає у формі нових наукових знань, теорій, наукових відкриттів і т.п., що об'єднуються поняттям результату наукової діяльності. Специфічними ознаками наукової діяльності є:
  • самостійність, що припускає особисту участь суб'єкта цієї діяльності в створенні її результату
  • творчий характер, що позначає, що дана діяльність створює результат, який не має на даний момент аналогів.

Наприклад, теорія як інтелектуальна власність може бути подана у вигляді системи нових ідей у даній галузі знань. Наукове відкриття - це встановлення невідомих раніше об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей і явищ у тій або іншій життєво важливій сфері діяльності.

Звертаю Вашу увагу ще на одне дуже важливе для осмислення змісту курсу «Інноваційний менеджмент» питання, пов'язане із відносинами з приводу промислової власності. Наведу деякі поняття і визначення.

Поняття «Промислова власність» часто вживається для позначення об'єктів матеріального світу, використовуваних у процесі виробничої діяльності в сфері промисловості, торгівлі і сільського господарства. Дуже часто до промислової власності відносять спонукуване і нерухоме майно, що, на мою думку, не зовсім вірно.

Насправді до промислової власності відносяться виключні права на нематеріальні блага, які є результатом творчої діяльності. Ці блага використовуються у виробничій діяльності не тільки в галузі промисловості, але й в інших галузях народного господарства /будівництві, сільському господарстві, торгівлі, наданні послуг і т.д./. Вони втілюються в конструкціях, нових речовинах, засобах виробничої діяльності й інших об'єктах матеріального світу.

Термін «Промислова власність», незважаючи на його двояке тлумачення, широко застосовується не тільки в літературних джерелах, присвячених цьому інституту цивільного права, але й у законодавствах багатьох держав, і в міжнародних конвенціях і угодах.

Парижська конвенція по охороні промислової власності /20 березня 1883 р./ до об'єктів проміслової власності, що охороняються відносить:

- винаходи
  • корисні моделі
  • промислові зразки
  • товарні знаки
  • знаки обслуговування
  • фірмові найменування
  • вказівка походження або найменування місця походження
  • припинення несумлінної конкуренції

Відносини пов'язані зі створенням, використанням і охороною об'єктів промислової власності, регулюються національним законодавством і численними міжнародними конвенціями й угодами. Цими угодами до об'єктів промислової власності відносять:

ВИНАХОДИ.

Відповідно до ВОІС, «винаходом є така нова ідея, що дозволяє на практиці вирішити конкретну проблему в сфері техніки». Деякі винаходи являють собою видатний внесок у розвиток техніки і є цілком новими, так називані піонерні винаходи. Вони зустрічаються рідко. Звичайно винаходи вирішують приватні задачі і є новими на вузькій ділянці техніки.

Об'єктами винаходу можуть бути:
  • прилади
  • засоби

- речовини

- штамми мікроорганізмів

- культури клітин рослин і тварин

- а також застосування раніше відомого приладу, засобу, речовини, штамма.

КОРИСНА МОДЕЛЬ як об'єкт промислової власності, що підлягає правовій охороні, признається далеко не у всіх країнах. ВОІС говорить, що «по суті, це просто назва, застосовувана до деяких винаходів в галузі механіки».

Від винаходів корисні моделі відрізняються двома особливостями:
  • рівень технологічного прогресу корисної моделі нижче, ніж відповідний рівень винаходу
  • максимальний термін охорони, передбачений Законом про корисні моделі, звичайно набагато коротше, чим максимальний термін охорони винаходів.

ПРОМИСЛОВИЙ ЗРАЗОК відноситься до дизайну. «Промисловий зразок - орнаментальний аспект корисного виробу». Його суть складається в рішенні естетичної або декоративної сторони корисного виробу. Він служить моделлю в промисловому або кустарному виробництві і діє на зорове сприйняття.

ТОВАРНІ ЗНАКИ І ЗНАКИ ОБСЛУГОВУВАННЯ.

На ринку продаються і купуються товари, вироблені різними суб'єктами господарської діяльності. В умовах жорсткої конкуренції кожний із продавців зацікавлений у тому, щоб покупці віддавали перевагу його товарам. Щоб споживач міг у масі однорідних товарів визначити товари даного виготовлювача, вони постачаються спеціальними відмітними символами, іменованими товарними знаками. Покупці, обираючи товар, орієнтуються по товарних знаках, тому вони повинні бути різними, що ясно відрізняються один від іншого.

Коли знак служить для відмінності наданих послуг, він іменується знаком обслуговування.

Суб'єктами, стосовно яких охороняються права на об'єкти промислової власності є автори й особи, до яких права авторів /співавторів/ на одержання патенту переходять у силу закону або договору.

На відміну від об'єктів авторського права, що не можуть бути створені вдруге без участі самого автора, об'єкти промислової власності можуть знову і знову створюватися іншими особами. Це закономірно.

Засобами правової охорони об'єктів промислової власності є патенти, свідчення і відповідна державна реєстрація таких об'єктів. Звертаю Вашу увагу на досить специфічну /в основному юридичну!/ процедуру оформлення і видачі доказів правового захисту промислової власності. Тут і подача заявки, і її склад, і експертиза заявки / обов'язкова!/, і процедура видачі патенту, і виключні права і т.д. і т.п.

Студенти повинні знати /або хоча б уміти знаходити/ відповідні Міжнародні документи, що регулюють відносини промислової власності - конвенції, договори, угоди. Серед них:

- Парижська конвенція по охороні промислової власності /1883 р./

- Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків /1891 р./

- Євразійська патентна конвенція /1995 р./ і ін.

Повний перелік документів, коментар до них, як і багато інших питань, пов'язаних з відносинами промислової власності Ви можете знайти в книзі: Интеллектуальная собственность (в 2-х томах). Кн. 2. Промышленная собственность / Составитель В.Ф.Чигирь.- Минск: Амалфея. 1997 .- 624с.

На закінчення даної теми хочу відзначити, що прикладні дослідження, в основному спрямовані на використання результатів фундаментальних досліджень для рішення практичних задач. На цій стадії інтелектуальна власність виступає у формі різноманітної науково-технічної продукції.

У теорії і практичній діяльності поняття «науково-технічна продукція» нерідко вживається в якості синоніма категорій «інтелектуальна власність», «промислова власність» або як близькі до них. Загальною ознакою для об'єктів промислової власності є їхня приналежність до технічної сфери /звідси найменування «промислова»/. Об'єкти права інтелектуальної власності, що неможливо використовувати в цій сфері /наприклад, літературні твори і твори мистецтва/, не відносяться до промислової власності. Більш точні, юридично вивірені тлумачення названих об'єктів містяться в законодавстві про авторські права.

Під винаходом розуміється нове, що володіє істотними розходженнями технічне рішення задачі в будь-якій галузі народного господарства, що дає позитивний ефект. Рішення признається новим, якщо до дати пріоритету заявки сутність його не була ніде (ні в країні, ні за кордоном) розкрита настільки, що було б можливо його здійснення. Позитивним ефектом володіють ті винаходи, що не дають економії, але покращують експлуатаційні якості виробу, полегшують працю, забезпечують безпечні умови праці і т.п.

Автору об'єкта промислової власності видається патент або авторське посвідчення. Авторське посвідчення засвідчує визнання пропозиції винаходом, пріоритет винаходу й авторство особи на отриманий ним винахід. Воно має територіальну дію, тобто винахід, що засвідчується ним, не може безперешкодно і безоплатно використовуватися й в інших країнах, якщо воно там не запатентовано. Патент - це документ, що засвідчує авторство і надає його власнику виключне право на винахід. Під цим припускається, що ніхто не використовує винахід без згоди власника патенту. По суті патент - це титул власника на винахід, що підкріплюється промисловим зразком або реєстрацією товарного знака. Згода на використання винаходу виражається шляхом видача (продажі) ліцензії на часткове використання або повну передачу патентних прав.

Інші питання курсу досить широко висвітлені в літературі, що рекомендується в даному посібнику і досить доступні для самостійного вивчення й осмислення.