Теоретико-методологічні засади дослідження діяльності інституційних інвесторів суть, функції та види інституційних інвесторів
| Вид материала | Документы |
- Новини, 137.63kb.
- Методика дослідження ринку морозива та ступеня його структурованості Висновки до розділу, 696.21kb.
- Академія педагогічних наук України Інститут вищої освіти, 3061.15kb.
- І. В. Крапивний (реферат, вступ, розділи 1, 2, 3, 1, 2, 1, 2, висновки), 883.12kb.
- Зміст перелік умовних позначень вступ розділ теоретико-методологічні засади дослідження, 1096.3kb.
- Розвиток банківської системи україни в умовах становлення ринкового господарства (друга, 1212.96kb.
- Законодавче удосконалення діяльності пенсійних фондів шляхом, 79.48kb.
- Підприємницькі засади розвитку сільського туризму 08. 00. 04 – економіка та управління, 663.51kb.
- Розділ теоретико-методологічні засади стратегічного планування, 832.28kb.
- 4 Розділ Теоретико-методологічні засади державної міграційної політики, 817.42kb.
Вырезано.
Для приобретения полной версии работы перейдите ссылка скрыта.
США вважаються найрозвиненішою країною страхових послуг – 37,5% світового ринку, в тому числі 30,7% світового ринку страхування життя і 47,7% світового ринку інших видів страхування [309, с. 67].
Найбільшу питому вагу в загальних активах компаній із страхування життя мають корпоративні акції та облігації. В активах компаній зі страхування від пожеж та нещасних випадків на першому місці стоять державні цінні папери.
У США широке розповсюдження отримала практика надання страховими компаніями інвестиційних кредитів промисловим корпораціям терміном на 15-20 років. Для розміщення особливо великих позик страховики створюють консорціуми, в т. ч. – разом із банками. Широко розповсюджені також інвестиції страховиків у цінні папери найбільших транснаціональних корпорацій, державні цінні папери, лізингові операції страховиків, де вони успішно конкурують зі спеціальним фірмами [12, с. 62].
У світі відбувається постійне збільшення інвестиційних коштів страхових компаній. Ця тенденція стосується, в першу чергу, компаній, що займаються ризиковим страхуванням. Страхові компанії Великобританії володіють понад 20% акціонерного капіталу всіх зареєстрованих на Лондонській фондовій біржі акціонерних компаній. Інвестиції страхових компаній Німеччини забезпечують 25% усіх інвестицій в економіку країни, а доходи від інвестиційної діяльності складають п’яту частину валових доходів страховиків. В структурі інвестиційного портфелю турецьких страхових компаній найбільшу частку займають облігації уряду (близько 46%), довгострокові казначейські облігації (10%), депозити в банках (17%), вкладення в акції і нерухомість (понад 7% кожні) [12, с. 62].
В Японії налічується 30 страхових компаній. При цьому ринкова вартість активів підприємств страхової галузі Японії дорівнює 1,5 трлн. дол. Щорічний прибуток підприємств Японії, які займаються наданням страхових послуг, складає суму у 208 млрд. дол. [343, с. 38].
Позитивний внесок у стабільність розвитку страхової галузі Японії було зроблено урядом Японії. Страховики зобов’язані використовувати чітко встановлений коефіцієнт під час формування інвестиційного портфелю цінних паперів, емітентами яких є резиденти або нерезиденти. Цей коефіцієнт ні у якому випадку не слід перевищувати, тому що до підприємства-порушника будуть застосовані штрафні санкції. Так, частка акцій, емітентами яких є резиденти, у портфелі цінних паперів страхових компаній Японії не повинна перевищувати 30%. Це стосується і цінних паперів, емітентами яких є нерезиденти [343, с. 39].
Страхові компанії Польщі є найбільшими, після комерційних банків, інституційними інвесторами, займаючи 9% ринку фінансових послуг. В Чехії також страховики посідають 2-е місце серед фінансових інститутів з 6-ма% активів фінансового сектору.
Аналізуючи структуру активів страхових компаній провідних країн пострадянського простору, можемо відзначити, що найбільш агресивними інституційними інвесторами є страховики Росії, на відміну від прибалтійських страховиків (Додаток З).
Світова тенденція зниження ролі страхового бізнесу в системі інституційних інвесторів не оминула й України. Страхові компанії поки що залишаються одними з найпотужніших гравців на інвестиційному ринку, проте динаміка їх розвитку значно нижча за динаміку розвитку інших інституційних інвесторів небанківського типу. Причина цього в тому, що для страхувальника немає прямої і регулярної вигоди від отримання страхової послуги, а тим більше у випадку ненастання страхової події. Тому, на наш погляд, страховим компаніям для збереження своєї ролі в фінансовій системі варто розробляти нові види страхових послуг (зокрема страхування ризиків) та інші шляхи залучення коштів приватних заощадників.
Доволі потужним джерелом інвестицій на європейському ринку інвестицій є компанії з перестрахування. В основному сприятливі фінансові ринки і позитивні готівкові потоки сприяли сильному зростанню та зміцненню інвестиційних активів перестраховиків протягом 1-ї половини 2004 р. Таблиця 1.7. показує загальний розмір інвестицій найбільших європейських перестраховиків, включаючи готівку за винятком неоплачених фондів.
Таблиця 1.7.
Розмір інвестиційних вкладень перестраховиків [221, с. 41]
| | 2003 фінансовий рік | 1 півріччя 2004 р. |
| Alea, млн. дол. | | |
| Converium, млн. дол. | | |
| Hannover Re, млн. євро | | |
| Munich Re, млн. євро | | |
| SCOR, млн. євро | | |
| Swiss Re, млн. швейц. франки | | |
Важливу роль у фінансуванні „молодих” підприємств, особливо в галузях новітніх технологій, відіграють венчурні фонди.
У США венчурний капітал традиційно спрямований у нові технологічні компанії. Наприклад, “Compogue” і “Apple” – у розвиток персональних комп’ютерів, “Intel” і “Mips” – мікропроцесорів, “Data General”, “Sun Microsistem” – в мінікомп’ютери, “Microsoft”, “Cyagse” – у програмне забезпечення, “Genetic”, “Simbion”, “Biogen” – у біотехнології.
У США венчурний капітал інвестує такі галузі: - інформаційні технології – 46%; - медицину – 44%; - торгівля – 7% [353, с. 38]. Динаміка вкладень венчурного капіталу США і їх джерела відображені в таблиці 1.8.
Таблиця 1.8.
Венчурний капітал у США в 1980-2002 рр. [124, с. 56]
| | 1980 | 1990 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 |
| Вклади венчурного капіталу, млрд. дол. (сукупно) | | | | | | | | | | |
| % | ||||||||||
| Корпорації | | | | | | | | | | |
| Благодійні та некомерційні фонди | | | | | | | | | | |
| Фізичні особи | | | | | | | | | | |
| Страхові і фінансові компанії | | | | | | | | | | |
| Пенсійні фонди | | | | | | | | | | |
Криза 2001-2002 рр. досить відчутно позначилась на венчурних фондах. Чутливий до загальної ситуації в економіці венчурний капітал та обсяги венчурних інвестицій з 105,8 млрд. дол. в 2000 р. різко знизилися до 37,9 – у 2001 р., потім до 7,7 млрд дол. у 2002 р., до 11 млрд. дол. у 2003 р. [123, с. 55]
На фоні уповільнення економічного зростання у США в період з 2000 до 2004 р. венчурний бізнес продовжував набирати обертів. Якщо у 2000 р. у цьому секторі працювало 9,5 млн. американців, а загальний виторг компаній тут оцінювалась в 1,6 трлн. дол., то у 2004 р. у секторі вже було зайнято понад 10 млн. чол., а загальна виручка підскочила майже до 2 трлн. дол. На кінець 2004 р. у США близько 10% працездатного населення було задіяно у венчурному бізнесі і ще 7% - у суміжних галузях, що давали країні приблизно 10% ВВП. Фактором зміцнення ролі венчурного сектору в економіці країни стало різке зростання у секторів біотехнологій і програмного забезпечення. За 2001-2004 рр. кількість зайнятих у секторів біотехнологій зросла на 23%, а зарплата – на 18% [363, с. 22].
Той факт, що США лідирують у галузі венчурного бізнесу, не є випадковим. Багато в чому винуватцем технологічної ейфорії залишається федеральний уряд, який охоче надає пільги венчурним фондам, компаніям та кредитним організаціям, що беруть участь у процесі фінансування інновацій. Так, для венчурних компаній у США діє пільговий період амортизації, 60% доходів венчурних компаній взагалі виключається з бази оподаткування, 1,25% вартості бюджетних фондів повинні спрямовуватись на фінансування інноваційних проектів. Найбільший вплив на ринок мікровенчурів справило створення у США Адміністрації у справах малого бізнесу, що надає гарантії приватному капіталу в розмірі до 90% від вкладених у венчурні проекти сум, а також частково фінансує венчурні проекти, видаючи субсидії розміром до 100 тис. дол. терміном на 8 років і до 1 млн. дол. терміном на 25 років [363, с. 23].
Індустрія венчурного капіталу в Європі відрізняється від свого американського аналога за двома параметрами: по-перше, на відміну від США, які інвестують венчурний капітал у нові технології, в Європі венчурні інвестиції вкладаються переважно в розвинені сектори промисловості, транспорту та зв’язку, зокрема структура інвестицій європейських венчурних фондів така: виробництво товарів народного споживання – 18,3%; виробництво промислової продукції – 18,4%; інформаційні технології – 15,5% та фінансові послуги – 6,3% [334, с. 38]. По-друге, головними інституційними інвесторами європейського венчурного капіталу (за винятком Польщі та Великобританії) є банки. В США – це пенсійні фонди, страхові компанії, спонсори і приватні особи [123, с. 55].