Geum.ru

Манзюк Максим Петрович Рогоза Дар’я Миколаївна Київ-2011 План Вступ. Принципи закріплені в Конституціях радянського періоду. Характеристика основних закон

Вид материалаЗакон

Содержание


2. Характеристика основних законів 1929 та 1937 рр.
3. Конституція УРСР 1978 р.
Список джерел та літератури
Подобный материал:
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПРАВА


ЗАЛІКОВА РОБОТА

Дисципліна: СУЧАСНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГІЇ

Тема: «Конституції Радянської України 1929, 1937, 1978 років, порівняльна характеристика»


Виконали:

студенти ІІ курсу групи ПБ - 26
  • Манзюк Максим Петрович
  • Рогоза Дар’я Миколаївна



Київ-2011

План

Вступ.

1. Принципи закріплені в Конституціях радянського періоду.

2. Характеристика основних законів 1929 та 1937 рр.

3. Конституція УРСР 1978 р. Висновок.

Список використаної літератури.


ВСТУП

Конституційний розвиток України пройшов довгий шлях ще з часів створення першої держави на теренах України – Київської Русі, але надзвичайно важливим у цьому розвитку був період радянської влади на Україні, оскільки саме тоді в перелік історичних джерел конституційного права було додано чотири основних закони – соціалістичні конституції Радянської України 1919, 1929, 1937 і 1978 років.

Вважається що першою Конституцією України є Конституція Пилипа Орлика та статті та інші акти Б. Хмельницького. Але першим актом, який безпосередньо започаткував саме національне право України, можна вважати ІV Універсал Української Центральної Ради (1918). Він політико-правовим чином сформував, проголосив Україну як незалежну, самостійну і суверенну державу. На основі Універсалу було розроблено цілий ряд документів українського ренесансу, зокрема Конституцію УНР 1918 р., яка хоч і не була введена в дію, однак стала своєрідним акумулятором традицій надбань українського правничого досвіду.

Тогочасний український конституціоналізм досить плідно використовував прогресивні надбання світового конституціоналізму. Проте цей період розвитку тривав недовго і був перерваний затвердженням Конституції УРСР 1919 р.

Ця Конституція була своєрідною рецепцією, певною мірою дублікатом Конституції РФСР 1918 р., у сукупності з якою вона стала основним джерелом українського радянського державного права.

Конституції 1929, 1937 так 1978 років, які я намагаюсь порівняти в даній курсовій роботі не можна назвати основоположними законами країни ні за формою, ні за змістом, оскільки тогочасна Україна була квазідержавою, право якої за змістом було декларативним, політичним, формальним.


1. Принципи закріплені в Конституціях радянського періоду.

Соціалістичні конституції розроблялися на основі повного відходу від загально визнаних моделей (американської та континентальної) конституцій, зокрема конституції РСФСР (1918), УСРР (1919), СРСР (1936), Монголії (1940), Угорщини (1919) тощо. Закріплені цими конституціями принципи організації державної влади, правового статусу особи, її взаємовідносин з державою суттєво відрізнялися від принципів, розроблених практикою світового конституційного розвитку.

Так, фактично було знівельовано принцип народного суверенітету, відкинуто принцип розподілу влад, політичного, економічного та ідеологічного плюралізму. Натомість на конституційному рівні закріплювалися належність влади трудящим, керівна роль компартії, панування соціалістичної власності, підпорядкованість особи міфічним інтересам суспільства і держави, право на виявлення яких брали на себе керівники компартії, та ін. Одночасно соціалістичні конституції, хоча і формально, але дещо розширювали обсяг конституційних прав людини шляхом закріплення деяких соціально-економічних прав.

За так званого радянського періоду існування української державності було прийнято чотири конституції, але ці документи, з точки зору вимог теорії конституціоналізму, можна вважати конституціями досить умовно, вони були, швидше, «квазіконституціями».

Така оцінка конституцій радянського типу пов’язана з тим, що вони встановлювали неналежним чином організовану (радянську) модель влади, яка заперечувала принцип поділу влад та незалежне правосуддя. Конституювання Рад як єдиної основи всієї державної влади, які діють за принципом «працюючі корпорації», забезпечуючи поєднання законодавчої і виконавчої державної роботи, сприяло підміні представницьких органів (які в силу специфічних організаційних форм роботи фактично працювали 2-3 дні на рік) вузько корпоративними президіальними або виконавчими органами. Такий конституційний статус Рад свідчив про їх використання як своєрідних лаштунків для маскування партійної диктатури;  конституції України радянського періоду мали повністю відтворювати структуру та положення Конституції СРСР, важливе місце серед яких займали ідеологічні настанови щодо суспільного ладу, диктатури пролетаріату, завдань комуністичного будівництва тощо;       радянські конституції регулювали відносини людини і держави на засадах колективістської (класової) концепції прав людини без належного врахування міжнародних стандартів у галузі прав людини та надійного гарантування прав і свобод людини і громадянина.

Конституція 1929 року, як і перша Конституція УСРР, законодавча закріпила принципи диктатури пролетаріату і республіку Рад як державну форму цієї диктатури. Ст. 1 Конституції гласила: «Українська республіка є соціалістичною державою робітників і селян. Вся влада в межах Української Соціалістичної Радянської Республіки належить Радам робітничих, селянських і червоноармійських депутатів».

Конституція Української РСР 1937 року була побудована на основі Конституції СРСР 1936 року і в цілковитій відповідності до неї. Принцип відповідності Конституції УРСР, як і конституцій всіх інших республік, основним положенням Конституції СРСР випливав з спільності і єдності економічних, політичних та ідеологічних основ розвитку всіх радянських республік у складі СРСР. Разом з тим Конституція УРСР враховувала національні особливості республіки.

Четверту Конституцію УРСР прийнято 20 квітня 1978 року позачерговою сесією Верховної Ради республіки. Її текст розробила комісія на чолі з В. В. Щербицьким відповідно до Конституції СРСР 1977 року, «яка відобразила новий стан розвитку Радянської держави — побудову в СРСР розвинутого соціалістичного суспільства і стала політико-правовою основою конституцій усіх соціалістичних республік». Основні положення містили що: Україна є загальнонародна держава, яка виражає волю й інтереси робітників, селян та інтелігенції, трудящих республіки всіх національностей. Вся влада в Україні належить народові. Народ здійснює державну владу через Ради народних депутатів, які становлять політичну основу України. Всі інші державні органи підконтрольні і підзвітні Радам народних депутатів; Організація і діяльність держави будуються на засадах виборності всіх органів державної влади, підзвітності їх народові, відповідальності кожного державного органу і службової особи за доручену справу, обов'язковості рішень вищестоящих органів для нижче стоячих згідно з розподілом їх повноважень; Держава Україна, всі її органи діють на основі законності, забезпечують охорону правопорядку, інтересів суспільства, прав і свобод громадян. Державні і громадські організації, службові особи зобов'язані додержувати Конституції і законів України.

По-перше, Українська Соціалістична Радянська Республіка визначалась, як організація диктатури працюючих та експлуатуємих мас пролетаріату і біднішого селянства для перемоги над їх віковими гнобителями і експлуататорами-капіталістами та поміщиками .

По-друге, у першому розділі Загальні положення Конституції визначалися основні завдання диктатури пролетаріату аналогічні Конституції РСФРР, а саме:

здійснення переходу від буржуазного ладу до соціалізму шляхом проведення революційних перетворень і придушення контрреволюційних намірів з боку заможних класів. А після здійснення цих завдань диктатура зникне, а за нею, до остаточного оформлення майбутнього комуністичного ладу, зникне й держава, уступивши місце вільним формам суспільного життя, збудованого на основах організації загальної праці на загальну користь і братерську солідарність людей. Для досягнення цієї мети Українській Соціалістичній Радянській Республіці надавались такі повноваження: проведення в життя заходів, що безпосередньо направлені на знищення існуючого економічного устрою і виявляються в скасуванні приватної власності на землю і на всі інші засоби виробництва; закріплення в області будівництва державного життя влади за робітничим класом, встановлюючи здійснення державної влади виключно працюючими масами і цілком усуваючи пануючі класи від таких повноважень; утворення для працюючих мас можливості користуватися правами (свободою живого і друкованого слова, зборів і спілок), позбавляючи цих прав пануючі класи і спільні з ними по своїй політичній позиції громадські групи; організація озброєння для оборони здобутків соціалістичної революції, притягнення до цієї оборони всіх трудових елементів країни.

Завдання і принципи Конституцій Радянського періоду та їх основні положення були обумовлені історичними процесами, що відбувалися в той період.

2. Характеристика основних законів 1929 та 1937 рр.

Радянська влада, що установлювалася на українських землях, хотіла юридично підтвердити свою прихильність до державної незалежності. З цією метою почалося обговорення української Конституції. Відповідно до постанов ІІІ з'їзду КП(б) У проект першої конституції Української РСР був розроблений Центральним виконавчим комітетом і Радою Народних Комісарів України та схвалений ЦК Компартії України. В основу проекту Конституції УРСР було покладено Конституцію РРФСР. З ініціативи бюро комуністичної фракції ІІІ Всеукраїнський з'їзд Рад 10 березня 1919 року прийняв першу Конституцію Української Соціалістичної Радянської Республіки. Остаточна її редакція прийнята Всеукраїнським Центральним Виконавчим Комітетом на засіданні 14 березня 1919 року. Цей основний закон, як і Конституція РРФСР, ґрунтувався на марксистсько-ленінському вченні про соціалістичну революцію та диктатуру пролетаріату. Тому він був більшою мірою політичним, ніж правовим документом. Конституція Української РСР 1929 р. Склалася на основі тих змін у державному будівництві, в політичному та економічному житті УРСР, які відбулися в період з 1919 по 1929 рр. На базі першої конституції - Конституції СРСР 1929 р., на відбитих в ній принципах пролетарського інтернаціоналізму і соціалістичного демократизму. Конституція 1929 р., як і всі прийняті раніше радянські конституції, породжена в одних і тих же історичних умовах перехідного від капіталізму до соціалізму періоду. Як перша, так і друга конституція СРСР являють собою конституції диктатури пролетаріату, конституції соціалістичного типу. В цьому і полягає причина наступності основних і вирішальних принципів, а також окремих положень у перших двох конституціях радянської України. Конституція 1929 р., як і перша Конституція УРСР, законодавча закріпила принципи диктатури пролетаріату і республіку Рад як державну форму цієї диктатури. Стаття 1 Конституції вказувала: "Українська республіка є соціалістичною державою робітників і селян». Вся влада в межах Української Соціалістичної Радянської Республіки належить Радам робітничих, селянських і червоноармійських депутатів". Конституція УРСР 1929 р. Законодавчо закріпила створені за роки Радянської влади на Україні і безперервно зміцнювані основи нового економічного ладу, які були вирішальними передумовами для здійснення соціалістичної перебудови всього народного господарства на базі індустріалізації країни і колективізації сільського господарства. "Вся земля, надра, ліси і води, - зазначалося в ст. 4 Конституції УРСР 1929 р., - а також фабрики, заводи, банки, залізниці, водний і повітряний транспорт та засоби зв'язку є соціалістичною державною власністю на визначених законодавством Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Української Соціалістичної Республіки основах. Зовнішня торгівля визнається державною монополією". Конституція УРСР 1929 р., як і перші радянські конституції, закріпила рівноправність громадян, незалежно від їх расової і національної належності, та проголосила суперечним основним законам Української Радянської Республіки встановлення або допущення будь-яких привілеїв чи переваг з причин расової або національної належності, а також і будь-яке обмеження рівноправності національних меншостей. Як уже зазначалося вище, Українська РСР, беручи до уваги непорушну волю молдавського народу до оформлення свого державного існування в складі Української Радянської Соціалістичної Республіки, об'єдналась з молдавським народом на основі створення в складі УРСР Молдавської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки. У статті 18 Конституції УРСР 1929 р. Зазначалося: "...Автономна Молдавська Соціалістична Радянська Республіка управляється на основі її Конституції, яку остаточно після ії затвердження Всемолдавським з'їздом Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, затверджує Всеукраїнський з'їзд Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів". Підкреслюючи один з найважливіших принципів Конституції УРСР - справжню рівноправність і дружбу народів, розкріпачених соціалістичною революцією від імперіалістичного іга, не можна не згадати про те, що національно-расова дискримінація є характерною невід'ємною рисою капіталістичного ладу, зокрема в епоху імперіалізму. Сучасний режим національно-расової дискримінації, як знаряддя забезпечення інтересів капіталістичних монополій, дійовій засіб систематичного гноблення та експлуатації народів колоніальних і залежних країн, всіляко перешкоджає їх господарському та культурному розвитку. Національно-расова дискримінація є перешкодою на шляху політичного об'єднання цих народів у боротьбі за свою національно-державну незалежність, за елементарні демократичні права і свободи. Наочним прикладом цього може бути зовнішня політика США, Англії, Франції і деяких інших імперіалістичних держав. Принципово інше становище в соціалістичних державах, де утворилися благородні принципи справжньої національно-расової рівноправності народів, пролетарського інтернаціоналізму та соціалістичного демократизму. Ідею національно-расової рівноправності пройнятий дух зміст всіх радянських конституцій. Блискуче розв'язання національного питання в нашій країні показує великі переваги радянської демократії над демократією буржуазною. Конституція Української РСР 1929 р. зберегла в силі і ряд інших найважливіших принципів Конституції 1919 р. Разом з тим у новій Конституції УРСР не викладені деякі застарілі положення Конституції 1919 р. (наприклад, про диктатуру пролетаріату і бідніше селянство, про відмирання держави та ін.). Нові, особливо важливі положення Конституції УРСР 1929 р., що мали велике принципове значення у порівнянні з Конституцією 1919 р., знайшли своє відображення у ст. 2 і 3 Конституції, в яких було яскраво висвітлено змінене правове становище УРСР та законодавче закріплення основних принципів Радянської федерації і суверенітету Української РСР. "Українська Соціалістична Радянська Республіка, - гласила ст. 2 Конституції, - заявляє про свою цілковиту солідність з усіма радянськими республіками і, на основі постанови VII Всеукраїнського з'їзду Рад робітничих, селянських та червоноармійських депутатів та договору про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік, утворює з ними, на основі повної добровільності і рівноправ'я, Союз Радянських Соціалістичних Республік". З цієї статті видно, що Українська РСР, як і інші союзні республіки, увійшла до складу СРСР цілком добровільно. Українська РСР на основі визнання за кожною нацією права на державне самовизначення, спираючись на вільно виражену волю українського народу, уклала спеціальний договір про утворення СРСР. Добровільність об'єднання радянських республік, в тому числі і Української РСР, обумовлювалась заінтересованістю самих республік в єдиній союзній державі, яка забезпечувала б їм ряд переваг у порівнянні з попереднім їх роздільним існуванням. Об'єднання всіх радянських республік в єдиний державний союз створювало широкі можливості, по-перше, для тісного господарського співробітництва, об'єднання всіх економічних сил та ресурсів і створення міцного економічного союзу, спрямованого на побудову соціалізму і комунізму; по-друге, для організації міцної оборони, а також для створення зовнішньополітичного та військового союзу для захисту соціалістичної Батьківщини від зовнішніх ворогів; по-третє, для досягнення рівності і забезпечення всебічного розвитку всіх народів, що населяли колишню царську Росію, для створення дійсно братнього інтернаціонального об'єднання народів, що відповідає природі радянської влади. Відповідно до обсягу і характеру суверенних прав, віднесених до виключного відання Союзу РСР в особі його найвищих органів державної влади і державного управління, Конституція УРСР 1929 р. встановила на основі Конституції СРСР 1924 р. суверенні права Української РСР. Стаття 3 Конституції гласить: "Українська Соціалістична Радянська Республіка входить до складу Союзу Радянських Соціалістичних Республік як договірна держава і зберігає за собою право вільного виходу з Союзу. Суверенітет Української Соціалістичної Радянської Республіки обмежений лише відповідно до зазначених в Конституції Союзу Радянських Соціалістичних Республік межах; поза цими межами Українська Радянська Соціалістична Республіка здійснює державну владу самостійно". Таким чином, Добровільність входження Української РСР до складу Союзу РСР, її рівноправність з іншими союзними республіками в складі СРСР, право вільного виходу із складу Союзу, закріплене в Конституції СРСР 1924 р., являють собою важливі, хоч і не єдині, правові гарантії суверенітету Української РСР. Проте суверенні права Української РСР не вичерпуються лише переліченими вище правовими гарантіями. Крім того, відповідно до Конституції СРСР 1924 р. Конституція УРСР 1929 р. встановила такі суверенні правила: право самостійно, без наступного затвердження органами Союзу РСР, приймати свою власну Конституцію, в якій враховані національні особливості і яка відповідає Конституції Союзу РСР в цілому. Відповідність Конституції УРСР і Конституції СРСР зумовлюється єдністю соціально-економічної, класової і політичної природи СРСР і всіх його складових частин - союзних республік. Це означає, що принципи, покладені в основу першої союзної Конституції, повністю відображені в Конституції УРСР 1929 р. Забезпечення відповідності Конституції УРСР Конституції СРСР належало до компетенції найвищих органів державної влади Союзу; право на територіальне верховенство. Територія Української РСР не могла бути зміненою без її згоди (ст. 22 Конституції УРСР 1929 р.); право прийому до громадянства Української РСР. В до союзний період громадянство визначалося і регулювалося поточним законодавством. Конституція УРСР 1929 р. зафіксувала принцип єдності радянського громадянства і встановила, що громадяни Радянської України є громадянами Союзу РСР, а громадяни всіх інших радянських республік користуються на території України однаковими правами з громадянами УРСР; право на обрання повноважних представників Української РСР до складу ради Національностей Центрального Виконавчого Комітету Союзу РСР. Цим правом УРСР користувалася на рівних основах з іншими союзними республіками, яке надавалось їм Конституцією СРСР 1924 р. Право здійснення законодавства і управління в межах компетенції, встановленої Конституцією СРСР і Конституцією УРСР. Право ВУЦВК на здійснення законодавчої ініціативи у найвищих органах Союзу РСР. Такий сумарний перелік суверенних прав Української РСР, здійснюваних найвищими органами державної влади і державного управління, які були встановлені Конституцією УРСР 1929 р. у повній відповідності до Конституції Союзу РСР 1924 р. Відповідно до Конституції СРСР, Конституція УРСР 1929 р. визначила численне коло питань, з яких Українська РСР здійснювала свою державну владу самостійно. Але Конституція Української РСР 1929 року мала й сумні наслідки. Надання великої влади місцевим органам призвело до перекручувань державної політики, а це виявилось в бездушне адміністрування (виселення і знищення найбільш працездатної частини селянства і інтелігенції). Конституція дала поштовх до занепаду сільськогосподарського виробництва в Україні, що призвело до голодомору 1932-1933рр.(всі кошти направлялись тільки на індустріалізацію, безжально вилучалось із сільськогосподарського виробництва). Ця Конституція закріпила диктатуру пролетаріату, що в подальшому зробило неможливим розвиток приватної власності і відкинуло Україну від магістралі Світового розвитку. Після опублікування 12 червня 1936 року проекту нової Конституції СРСР Президія Центрального Виконавчого Комітету Української РСР 13 липня 1936 року утворила Конституційну комісію для розробки проекту Конституції УРСР. До кінця 1936 року робота над підготовкою проекту Конституції УРСР була комісією остаточно завершена. В постанові Президії ЦВК УРСР "Про конституцію Української Радянської Соціалістичної Республіки" було сказано: "Заслухавши доповідь конституційної комісії про проект Конституції УРСР, Президія Центрального Виконавчого Комітету УРСР постановляє: поданий Конституційною комісією Президії ЦВК УРСР проект Конституції УРСР схвалили і внесли на розгляд Надзвичайного XIV Всеукраїнського з'їзду Рад. Строк скликання Українського з'їзду Рад встановити 25 січня 1937 року". 1 січня 1937 року був опублікований для всенародного обговорення проект нової Конституції УРСР. Внесення обговорення проекту Конституції Української РСР найбільш повно показує, як в умовах соціалізму народжується воля радянського народу, як законопроекти, створені під керівництвом Комуністичної партії представниками народу, збагачуються досвідом багатомільйонних трудящих мас, як робітничій клас, що здійснює державне керівництво суспільством, виступає та проводить у життя при підтримці всього народу ті правові вимоги і принципи, які далі втілюються у найважливіші законодавчі акти і набувають сили закону. 25 січня 1937 року в Києві відкрився Надзвичайний XIV з'їзд Рад. На порядку денному з'їзду було лише одне питання - "Про проект Конституції". Після триденного обговорення проекту Конституції, в якому взяло участь майже 40 делегатів, з'їзд 28 січня 1937 року прийняв рішення: "Заслухавши й обговоривши доповідь голови Конституційної комісії ЦВК УРСР про проект Конституції Української Радянської Соціалістичної Республіки Надзвичайний XIV Український з'їзд Рад постановляє: поданий Конституційною комісією проект Конституції Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалити і прийняти за основу; для розгляду внесених поправок і доповнень та встановлення остаточного тексту Конституції УРСР утворити Редакційну комісію в складі 160 чоловік; доручити Редакційній комісії подати на розгляд з'їзду остаточний текст Конституції, врахувавши при цьому обговорення проекту Конституції". Конституція Української РСР 1937 року побудована на основі Конституції СРСР 1936 року і в цілковитій відповідності до неї. Принцип відповідності Конституції УРСР, як і конституцій всіх інших республік, основним положенням Конституції СРСР випливає з спільності і єдності економічних, політичних та ідеологічних основ розвитку всіх радянських республік у складі Радянської Союзної багатонаціональної держави. Разом з тим Конституція УРСР враховує національні особливості республіки. Нова Конституція Української РСР законодавчо закріпила велику перемогу соціалізму, завойовану українським народом у дружній сім'ї всіх народів Радянської країни, у тяжкій і суворій боротьбі з внутрішніми та зовнішніми ворогами, героїчною і самовідданою працею, під мудрим керівництвом Комуністичної партії. Нова Конституція Української РСР, як і Конституція СРСР 1936 року, являє собою законодавче закріплення впроваджених у життя основних положень марксистко-ленінської теорії про принцип організації і розвитку першого в світі радянського соціалістичного суспільного і державного устрою. У цілковитій відповідності до об'єктивних законів розвитку суспільного життя Конституція УРСР в центрі уваги ставить питання суспільного устрою, тобто питання економічної і політичної основи, а також класової структури нашого суспільства, бо вони визначають природу державної влади. Конституція 1937 р. ввела нову виборчу систему, засновану на загальному виборчому праві. Багатоступеневі вибори замінювалися прямими, відкрите голосування – таємним. Але в умовах тоталітарної держави вибори мали лише парадний характер і одноголосно обиралися депутати, наперед визначені партійними органами. Найвищим органом державної влади стала Верховна рада. Вона обиралася безпосередньо громадянами республіки на 4 роки – депутатів від 100 тис. населення. Замість 4 законодавчих органів за попередніми конституціями (Всеукраїнський з’їзд Рад, ВУЦВК, Президія ЦВК, РНК) Верховна Рада становила єдиний законодавчий орган. До її повноважень належали: затвердження народногосподарського плану республіки і державного бюджету, керівництво основними галузями господарського і соціально-культурного будівництва, встановлення відповідно до законодавства СРСР державних і місцевих податків, зборів і неоподаткованих доходів, законодавство про працю , організація судових органів тощо. Верховна Рада обирала Президію Верховної Ради, Верховний суд і утворював уряд республіки – Раду народних Комісарів (з 1946 р. – Раду Міністрів). Президія Верховної Ради була колегіальним постійно діючим у період між сесіями Верховної Ради органом державної влади, видавала укази, тлумачила закони республіки, контролювала роботу уряду, скасовувала акти обласних Рад у випадку їх невідпорності законам, скликала сесії Верховної Ради, публікувала закони республіки, проводила референдум і відповідала за організацію виборів до Верховної Ради, нагороджувала почесними званнями, здійснювала право помилування осіб, засуджених судовими органами республіки, надавала право громадянства особам, які проживали на території республіки.


3. Конституція УРСР 1978 р.

У 1962 р. Верховна Рада СРСР прийняла постанову про вироблення проекту нової Конституції СРСР. В жовтні 1977р. була затверджена Конституція СРСР, а 20 квітня 1978 р. VІІ сесією верховної Ради УРСР було прийнято нову Конституцію УРСР, текст якої розробила комісія під керівництвом В. Щербицького відповідно до Конституції СРСР 1977 р. Прийнято Конституцію УРСР прийнято 20 червня 1978 року позачерговою сесією Верховної Ради республіки. Текст конституції відповідав Конституції СРСР 1977 року, «яка відобразила новий стан розвитку Радянської держави - побудову в СРСР розвинутого соціалістичного суспільства і стала політико-правовою основою конституцій усіх соціалістичних республік». Конституція УРСР 1978р. складається з преамбули і 10 розділів: основи суспільного ладу і політики; держава і особа; національно-державний і адміністративно-територіальний устрій УРСР; Ради народних депутатів УРСР; місцеві органи державної влади і управління УРСР та державний план економічного і соціального розвитку УРСР; державний бюджет УРСР; правосуддя, арбітраж і прокурорський нагляд; герб, прапор, гімн і столиця УРСР 1978р. майже повністю відповідав Конституції СРСР 1977р. У преамбулі цієї Конституції записано наступне: «Народ Української Радянської Соціалістичної Республіки:

- керуючись ідеями наукового комунізму,

- усвідомлюючи себе невід'ємною частиною всього радянського народу,

- зберігаючи спадкоємність конституційного розвитку нашої країни, ідей і принципів Конституції Української РСР 1919 року, Конституції Української РСР 1929 року і Конституції Української РСР 1937 року та у відповідності з Конституцією (Основним Законом) Союзу Радянських Соціалістичних Республік 1977 року, яка закріпила основи суспільного устрою і політики СРСР, встановила права, свободи і обов'язки громадян, принципи організації і цілі соціалістичної загальнонародної держави, приймає і проголошує цю Конституцію». За даною Конституцією Україна є загальнонародна держава, яка виражає волю й інтереси робітників, селян та інтелігенції, трудящих республіки всіх національностей. Вся влада в Україні належить народові. Народ здійснює державну владу через Ради народних депутатів, які становлять політичну основу України. Всі інші державні органи підконтрольні і підзвітні Радам народних депутатів. Організація і діяльність держави будуються на засадах виборності всіх органів державної влади, підзвітності їх народові, відповідальності кожного державного органу і службової особи за доручену справу, обов'язковості рішень вищестоящих органів для нижче стоячих згідно з розподілом їх повноважень. Держава Україна, всі її органи діють на основі законності, забезпечують охорону правопорядку, інтересів суспільства, прав і свобод громадян. Державні і громадські організації, службові особи зобов'язані додержувати Конституції і законів України. Розділом першим Конституції врегульовувалися основи суспільного ладу і політики Української РСР, зокрема встановлювалося, що УРСР є загальнонародною державою, яка виражала волю та інтереси робітників, селян та інтелігенції, трудящих республіки всіх національностей. В розділі 2 Конституції УРСР 1978 р. закріплювалося правове становище держави та особи. Проголошувалася рівність громадян УРСР незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статті, освіти, мови, ставлення­ до релігії, роду і характеру занять тощо, а також рівність прав чоловіка та жінки. Конституція встановлювала і гарантувала основні права та свободи громадян республіки, зокрема право на працю, на відпочинок, на охорону здоров'я, на матеріальне забезпечення в старості, в разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, а також втрати годувальника, на житло, освіту, участь в управлінні державними і громадськими справами, в обговоренні і прийнятті законів та рішень загальнодержавного й місцевого значення, право сповідува­ти будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, висловлювати релігійні або атеїстичні погляди тощо. Про­голошувались державний захист сім'ї та недоторканність особи. Конституція законодавчо закріплювала правове становите найвищого законодавчого органу державної влади Української і РСР -- Верховної Ради УРСР, яка мала право вирішувати питання, віднесені Конституцією СРСР і Конституцією УРСР до відання Української РСР. Очолював Верховну Раду УРСР її голова, який обирався з народних депутатів. Кількісний склад Верхов­ної Ради УРСР встановлювався на рівні 650 депутатів.


Висновок

Усі чотири Конституції Радянської України були документами політичними і розроблялися спершу в ідеологічних відділах ЦК КПРС. Враховуючи це, а також статус квазі-держави, якою була Україна, дані конституційні акти з великим застереженням можна віднести до групи основних законів держави.

Сучасні правники вважають, що Конституція – особливий акт в системі джерел права. Конституція – це акт установчого характеру, акт установчої влади, який започатковує підвалини, основи конституційного ладу, на грунті якого будуються і функціонують усі інші відгалуження влади. З одного боку, Конституція повинна бути надзвичайно постійним, стійким політико-правовим документом. З іншого – Конституція не може враховувати розвиток суспільних відносин. Життя владно вимагає вчасного внесення змін і доповнень до Конституції, або прийняття нового основного документу.

Конституція кожної із країн повинна бути основним нормативним актом, оскільки він закріплює основи політичного, економічного, соціально-культурного життя, повинен визначати основні напрямки розвитку, цілі та завдання, які ставить перед собою держава. Визначати компетенцію органів державної влади, на які покладається виконання відповідних завдань.

У радянській юридичній науці конституцією було прийнято вважати основний закон держави, що виражає, як і будь-який закон, соціально-політичну природу держави і волю пануючого класу. При цьому, радянські правознавці виділяли особливу юридичну категорію – «Радянська Конституція» – як  принципово нову для конституційного права. Тому аналіз конституцій Радянської України, дав змогу простежити основні тенденції розвитку конституційного права в Україні, зрозуміти реальний стан становлення конституціоналізму в нашій державі З історичної точки зору, порівняння конституцій радянського періоду надав можливість простежити зміни в політичному, ідеологічному сприйнятті державно-правових інститутів пануючої комуністичної партії, зрозуміти процес розвитку «соціалістичного будівництва» в нашій державі.

Порівняння конституцій радянського періоду існування української державності є надзвичайно важливою передумовою усвідомлення того положення, в якому знаходиться Україна зараз і допоможе знайти шляхи оптимального прогресивного розвитку нашої країни.


Список джерел та літератури


1.     Конституція України. Закон України «Про внесення змін до Конституції України»: - К.: Велес, 2005 – 48 с.

2.     Конституція Української Радянської Соціалістичної Республіки. //Вісті ЦВК УРСP від 31 січня 1937 р. N26/4916.

3.     Конституция Украинской Советской Социалистической Республики от 20 апреля 1978 г.// Сборник законов УССР 1945-1978 гг. т.1

4.     Конституція Української Соціалістичної Радянської Республіки від 10 березня 1919 року. – Харків, 1920.

5.     Конституція Української Соціалістичної Радянської Республіки від 15 травня 1929 р. ЗЗ УРСР. – 1929.  –  №14. – ст. 100

6.     Баженко В.Г. Історія України. – К.: Унія, 2006. – 320 с.

7.     Бойко О.Д. Історія України: Посібник. – К.: «Академвидав», 2004. – 656 с.

8.     Кравченко В.В. Конституційне право України. Навчальний посібник. Друге вид., доповнене. – К.: Атіка, 2002. – 480 с.

9.     Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Конституційне право України: Підручник / За заг. редакцією В.Ф. Погорілка. – Наукова думка; Прецедент, 2006. – 432с.

10.  Світлична В.В. Історія України.  Навч. посіб. 4-е вид. – К.: Каравела, 2006. – 400 с.

11.  Турченко Ф.Г., Панченко П.П., Тимченко С.М. Новітня історія України (1939 – 2001). – Вид. 4-е, доопрацьоване й доповнене. – К.: Генеза, 2001. – 384 с.

12. А.П. Таранов - Історія конституції Української Радянської Соціалістичної Республіки. - Видавництво академії наук Української РСР. - Київ - 1957 р.

13. Українська Радянська Енциклопедія. - том. 5.-Головна редакції Української Радянської Енциклопедії. - Київ - 1980 р.

14. К.К. Дубина - История Украинской ССР. - том. 2. - Издательство "Наукова думка".-Киев - 1969 г.

15. А.Г. Слюсаренко, М.В. Томенко - Історія Української Конституції. - Київ - 1993.

16. Конституційне право України. Підручник Ред. Шляхтун П.П. К.: «Освіта України» , КНТ 2008р.

17. Тацій В.Я. Конституція України як основа державотворчого процесу. За заг. ред. проф. Ю.М. Грошевого, М.І. Панова. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2006.

18. Кравченко В.В. Конституційне право України. Навчальний посібник. К.: Атіка, 2002.

19. Історія держави і права України. Навчальний посібник. І.Я. Терляк. Київ.: Атіка.2011р.

20. Історія держави і права України. Академічний курс. Підручник. В.С. Кульчицький, Б.Й. Тищик. Львів: Ін юре -2007р.