Ухилення від сплати податків. Аналіз та оцінка оперативної системи

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   2
Висновок


У всіх країнах нині характеризуються як формування кримінальної форми бізнесу, як криміналізація господарської системи. На думку спеціалістів, у тому числі експертів міжнародних організацій, це являє собою більш серйозну загрозу для економіки, чим традиційні форми злочинності, які поглиблюються корупцією.

Економічні діяння різного ступеня суспільної небезпеки, карні відповідно в цивільному, адміністративному і кримінальному порядку, нерідко мають межі, які важко розрізнити. У зв'язку з цим для їхньої диференціації необхідне проведення порівняльно-правових досліджень, застосування відповідних правових підходів, одним із яких є розробка галузевих юридичних характеристик розглянутих правопорушень з метою їхньої правильної диференціації і кваліфікації. Робота в даному напрямку представляється однією з пріоритетних у міжнаукових дослідженнях економічних правопорушень.

Економічні злочини складають широке коло різноманітних діянь, що утворять кримінальну систему посягань, боротьба з якими вимагає широкого фронтального наступу. Тим часом на практиці спостерігається явна статистична диспропорція між виявленням, розслідуванням і профілактикою різних видів економічних злочинів, коли під впливом подібних по інтенсивності дестабілізуючих факторів окремі види таких діянь стають об'єктом уваги правоохоронних органів (податкові злочини, шахрайство з фінансовими ресурсами, приховання валютного виручки й ін.). У той же час, деякі небезпечні економічні злочини залишаються поза полем зору як практичних органів, так і криміналістичної галузі знань (приховування банкрутства і фіктивне банкрутство, штучне підвищення і підтримка високих цін, змова про фіксування цін, протидія законної підприємницької діяльності й ін.).

Досвід боротьби з "білокомірцевою" злочинністю, елітарним криміналітетом у сфері економіки, накопичений у країнах з розвинутими ринковими відносинами, недостатньо використовується в країнах з перехідною економікою, до яких відноситься й Україна, у тій частині, у якій він може виявитися корисним. Нам, напевно, бракує рішучості, правового досвіду в здійсненні карної політики позитивного регулювання економічних відносин в інтересах суспільства і держави в сполученні з установленням цивілізованої юридичної відповідальності за економічні діяння шляхом посилення санкцій, спрямованих на відшкодування матеріального і морального збитку, введення підвищених компенсаційних мір, забезпечених надійною системою виконання.

Соціологічні дослідження свідчать, що більшість людей із сфери бізнесу хотіли б жити і працювати в обстановці, близької до оптимальних економічних відносин сумлінного підприємництва з антикорупційним заслоном. Тому вони повинні бути інформовані про ідею криміналістичного захисту законного підприємництва й у той же час мати уявлення про науково-практичний потенціал криміналістичної галузі знання в боротьбі з економічними злочинами.

Написання даної курсової роботи в період реформування кримінального законодавства стає тим більше своєчасним у зв'язку з тим, що діючий Кримінальний кодекс України (далі — КК) в результаті внесення в нього змін і доповнень фактично вже містить сформовану систему норм про відповідальність за економічні злочини, що ввійшли в проект нового КК України, підготовленого робочою групою Кабінету Міністрів України і прийнятого за основу Верховною Радою в першому читанні у вересні 1998 р.

Криміналістичний аналіз економічної злочинності, окремих груп і видів економічних злочинів дозволив визначити їхню особливість, поняття, характеристику, дати класифікацію. У ході дослідження процесу розвитку криміналістичної методики виявилася тенденція до інтегрування знань у сфері боротьби з економічною злочинністю і формуванню вчення про методику розслідування економічних злочинів — економічної криміналістики. У цьому можна доглянути один з найважливіших проявів прогностичної функції криміналістики. Нормативно-правовим стимулом такого розвитку повинна послужити розробка законодавства, присвяченого економічній безпеці і засобам боротьби з економічною злочинністю як на рівні національному, європейському, так і всього міжнародного співтовариства.


Таким чином, доцільно зазначити, що період корінної зміни економіки нашого суспільства ознаменувався появою нових і зростанням як нових, так і раніше існуючих злочинів у сфері економіки. Їх розслідування являє собою досить важку задачу насамперед тому, що дана категорія відноситься до так званої "білокомірцевої" злочинності, іншими словами, ці злочини скоюються професійно підготовленими людьми з досить високим інтелектом, що володіють необхідними коштами і можливостями для реалізації своїх злочинних задумів. Труднощі визначаються також і тим, що не накопичено достатній досвід, відсутні надійні методики розслідування, мало слідчих, підготовлених належним чином. Розслідування цієї категорії вимагає знання економіки, фінансів, бухгалтерського обліку, банківської діяльності, нових судово-економічних експертиз.


В умовах ринкових відносин, що формуються, з'явилися нові види економічних посягань, незаконних механізмів, технологій, способів злочинного планування, організованого здійснення і корупційного прикриття в різних сферах господарської і фінансової діяльності.

Являючи собою складне негативне явище, здебільшого схованого (латентного, тіньового) характеру, економічна злочинність в цілому, окремі групи і види економічних злочинів є об'єктами дослідження відповідної системи правових наук, у першу чергу, теорії оперативно-розшукової діяльності, кримінального права, кримінального процесу, криміналістики, кримінології. У цій системі криміналістиці приділяється специфічна роль галузі знання, що здійснює широкі межнаукові зв'язки з різними галузями економічної науки, товарознавства, економічної статистики, математики, інформаційних технологій і інших наук, з метою розробки й удосконалювання методик виявлення, розслідування і криміналістичної профілактики економічних злочинів.


Список використаної літератури:

  1. ссылка скрыта
  2. ссылка скрыта
  3. ссылка скрыта
  4. ссылка скрыта
  5. Статті 67, 74, 92, 116, 138, 143 – 145, розділ ХУ Конституції України.
  6. Закон України від 25.06.91№ 1251-XII “Про систему оподаткування”.
  7. Закон України від 18.11.92 № 2796-XII “Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання”.
  8. Закон України від 18.11.92 № 2796-XII “Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання”.
  9. Закон України від 14.10.98 № 171-ХІУ “Про порядок встановлення ставок податків і зборів (обов’язкових платежів), інших елементів податкових баз, а також пільг щодо оподаткування”.
  10. Постанова Верховної Ради України від 04.12.96 № 561/96-ВР “Про основні положення податкової політики в Україні”.
  11. Постанова Верховної Ради України від 24.12.98 № 363-ХІУ “Про застосування нормативно-правових актів в Україні”.П
  12. останова Верховної Ради України від 12.05.99 № 641-ХІУ “Про податкову політику в Україні та заходи щодо удосконалення податкового законодавства”.
  13. Указ Президента України від 31.07.96 № 621/96 “Про заходи щодо реформування податкової політики”.
  14. Положення про Державну податкову адміністрацію України
  15. Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.90 №509.
  16. Закон України "Про державну службу" від 16.12.93.
  17. Постанова Верховної Ради України про введення в дію Закону України "Про державну службу" 16.12.93.
  18. Постанова Кабінету Міністрів України "Питання державної податкової служби в Україні" від 05.10.92.




4 Вісник податкової служби України в Интернет №27 2000

6 Лекція курсу “Оперативно- розшукова діяльність” Самофалов Л.П.

7 Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку від 24.05.95 року ¹ 88, зареєстровано Мінюстом України 05.06.95 року ¹ 168/704).


8 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні " від 04.12.90 року.

9 ст. 50 Цивільного кодексу України

10 ст. 41 Цивільного кодексу України
  1. 12 ссылка скрыта
  2. Статті 67, 74, 92, 116, 138, 143 – 145, розділ ХУ Конституції України.




13 www.sta.gov.ua