Українська мова

Вид материала

Документы

Содержание Мовленнєва лінія Найважливіші відомості про спілкування і мовлення Учень уміє Учень розуміє Учень уміє У процесі говоріння дотримується мовленнєвого етикету. Учень уміє Учень розуміє прочитані на уроці або самостійно тексти, які належать до вивчених жанрів літератури, стилів і типів мовлення. Учень уміє Мовна лінія Повторення вивченого в початкових класах НЕ з дієсловами. Знаходить і виправляє орфографічні помилки; користується орфографічним словником. Основні відомості про синтаксис і пунктуацію Головні члени речення Складні речення з безсполучниковим і сполучниковим зв’язком. Учень знає Учень уміє Знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила. Фонетика. Орфоепія. Графіка. Орфографія Позначення звуків мовлення на письмі. ... Полное содержание

Подобный материал:

• 1. Що таке літературна мова? Назвіть найголовніші ознаки сучас­ної української літературної, 188.3kb.
• Теоретичний матеріал з дисципліни «Ділова українська мова» для іноземних студентів, 271.21kb.
• Підсумкові контрольні роботи з української мови, 48.74kb.
• Українська мова Пояснювальна записка, 2261.38kb.
• Українська мова пояснювальна записка, 592.14kb.
• Програма вступних випробувань з предмета «українська мова І література» для абітурієнтів, 799.15kb.
• Робоча навчальна програма з дисципліни " ділова українська мова " для професійного, 410.96kb.
• Міжнародний конкурс з української мови ім П. Яцика, районний етап Імісце Салтанова, 35.52kb.
• Цей курс передбачає підвищити культуру мовлення та грамотність майбутніх спеціалістів,, 104.13kb.
• Розділ: Мовознавство Українська мова, 282.2kb.

Міністерство освіти і науки України


Н а в ч а л ь н а п р о г р а м а


для загальноосвітніх навчальних закладів

з угорською мовою навчання


(12-річна школа)

українська мова

5 КЛАС


Київ - 2004

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА


Згідно з Конституцією, державною мовою України є українська мова.

Вивчення української мови є обов’язковим в усіх закладах освіти і спрямоване на забезпечення усвідомлення її функцій у навчальному процесі та в суспільстві; розуміння важливості опанування державної мови і потреби користуватися нею як засобом спілкування у різних сферах суспільного життя; розвиток в учнів мовних, інтелектуальних і пізнавальних здібностей; формування гуманістичного світогляду, моральних й естетичних переконань, національних та загальнолюдських цінностей.

Створення нових програм з української мови для 5 – 12 класів, у тому числі й для загальноосвітніх навчальних закладів з угорською мовою викладання, зумовлене запровадженням Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти та переходом на 12-річний термін здобуття повної середньої освіти.

Відповідно до вимог Державного стандарту основною метою курсу української мови для 5 – 12 класів названих навчальних закладів є досягнення належного рівня володіння державною мовою усіма учнями; формування їх комунікативної компетенції; виховання національно свідомої, духовно багатої особистості.

Головні завдання навчання української мови в основній школі такі:

– формування в учнів стійкої мотивації до вивчення української мови та виховання поваги до неї;

– подальше збагачення, розвиток й активізація словникового запасу школярів;

– ознайомлення учнів із мовною системою та формування на цій основі базових лексичних, граматичних, стилістичних, орфоепічних, правописних умінь і навичок;

– вироблення вмінь і навичок в усіх видах мовленнєвої діяльності – аудіюванні, читанні, говорінні, письмі – та в різних сферах спілкування;

– формування і розвиток комунікативної компетенцїї особистості;

– формування через мову гуманістичного світогляду, духовного світу учнів, їх моральних й естетичних цінностей, особистісних рис громадянина України.

Найважливішими завданнями курсу української мови в старшій школі є:

– збагачення духовного світу учнів, формування їх світоглядних уявлень, загальнолюдських ціннісних орієнтирів;

– удосконалення вмінь орієнтуватися в українськомовній інформації, застосовувати на практиці одержані відомості;

– розвиток умінь вільно спілкуватися у різних сферах та ситуаціях мовлення;

– узагальнення і поглиблення знань учнів про мовлення та мову як суспільні явища;

– удосконалення навичок самостійної навчальної діяльності, розвиток інтелектуальних творчих здібностей учнів.

Програма ґрунтується на таких принципах:

– практична спрямованість та комунікативна орієнтація навчання;

– взаємозв’язок у розв’язанні комунікативних, освітніх і виховних завдань;

– взаємопов’язаний розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності;

– відбір і орієнтація навчального матеріалу відповідно до вимог мовознавства з урахуванням специфіки оволодіння рідною та українською мовами учнями угорськомовних загальноосвітніх навчальних закладів;

– наступність між початковою та основною, основною та старшою ланками, а також між класами в середині основної й старшої школи.

Зміст програмового навчального матеріалу, вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів визначаються метою, завданнями вивчення української мови, змістовими лініями Державного стандарту, а також пріоритетами викладання цього предмета, визначеними Концепцією програми з української мови для 5 – 12 класів ЗНЗ із навчанням мовами національних меншин. Цими пріоритетами є:

– особистісна орієнтація освіти;

– світоглядна основа мовної освіти;

– демократизація і гуманізація навчання мови;

– збагачення освітнього змісту мови й мовлення;

– діяльнісний підхід до мовленнєвого розвитку;

– реалізація функцій мови – комунікативної, розвивальної, морально-етичної;

– посилення практичної спрямованості вивчення мови;

– забезпечення наступності змісту мовної освіти;

– використання прогресивних педагогічних технологій у процесі навчання мови та ін.

Програма складається з двох частин – для основної (5 – 9 класи) та старшої (10 – 12 класи) школи. Вивчення систематичного курсу мови завершується в 9 - му класі; а у 10 – 12 класах переважно поглиблюються знання та удосконалюються комунікативно-мовленнєві уміння учнів. Програма для старших класів передбачає також підвищення рівня культури мовлення; розвиток умінь конспектувати, писати тези, реферати, доповіді, готувати повідомлення, аналізувати художній текст; ознайомлення з правилами ведення дискусії, полеміки, публічного мовлення.

Крім того, структурування програми здійснюється за чотирма взаємозв’язаними змістовими лініями – мовленнєвою, мовною, соціокультурною та діяльнісною. Мовленнєва лінія спрямована на вироблення й вдосконалення умінь і навичок в усіх видах мовленнєвої діяльності на основі базових мовленнєвих понять (текст, типи, стилі, жанри мовлення тощо). Мовна змістова лінія забезпечує засвоєння учнями знань про мову та її систему. Соціокультурна – регламентує тематико-змістову основу для засвоєння культурних і духовних цінностей українського народу, естетичного і морально-етичного виховання учнів, розвитку і вдосконалення їх мовлення. Діяльнісна лінія передбачає формування загальнонавчальних умінь, навичок учнів (аналізувати, порівнювати, зіставляти факти, наводити аргументи, робити висновки, узагальнення тощо), опанування стратегій, які визначають мовленнєву діяльність. Зазначені змістові лінії загалом формують комунікативну компетенцію особистості.

Для висвітлення соціальних функцій мови і виховання толерантного ставлення до інших мов та представників інших національностей до програми включено спеціальні теми та години на початку вивчення курсу мови в кожному класі.

На початку і в кінці року в кожному класі плануються також спеціальні години для повторення.

Наявність у програмі вимог до загальноосвітньої підготовки учнів повинна сприяти практичному спрямуванню викладання української мови, міцному засвоєнню теоретичного матеріалу, вільному володінню цією мовою в усіх видах мовленнєвої діяльності.

Вивчення програмового матеріалу будується з урахуванням міжпредметних зв’язків, що слугує поглибленому розумінню мовних явищ, розширенню кругозору учнів, розвитку в них умінь застосовувати суміжні знання з інших предметів.

Програма передбачає розвиток зв’язного мовлення учнів. Учитель повинен пам’ятати, що розвиток мовлення залежить насамперед від словникового запасу школярів. Чим багатший словник учнів, тим вони вільніше думають і висловлюються. Правильно організована словникова робота сприяє також свідомому практичному засвоєнню української мови. Лексичний запас дітей збагачується через мову вчителя, словникову роботу, навчальний матеріал (зокрема, виконання різних творчих завдань, завдань на переклад з однієї мови на іншу, ознайомлення зі словотвором різних частин мови, роботу над лексикою та інше); прилучення дітей до читання текстів українською мовою тощо.

Робота зі зв’язного мовлення проводиться систематично і повинна забезпечити розвиток в учнів умінь та навичок, необхідних у їхній майбутній мовленнєвій діяльності. Учитель орієнтується на запропоновані у програмі теми для реалізації соціокультурної лінії, види робіт з розвитку зв’язного мовлення, на мовний матеріал підручників, на тексти художніх творів з літератури, які вивчаються у відповідному класі, та інше. Кількість контрольних робіт з мови і чотирьох видів мовленнєвої діяльності для визначення рівнів загальноосвітньої підготовки учнів запропоновано у додатку № 1 до програм. Надзвичайно корисними видами роботи з розвитку мовлення є перекази, складені учнями твори, розповіді, діалоги, відгуки, реферати, ділові папери тощо. Обов’язковим компонентом зв’язного мовлення є культура мовлення, яка передбачає точне слововживання, чітку побудову речень, логічний зв’язок між ними у тексті, правильну вимову й грамотне написання висловлюваного.

Обсяг навчального матеріалу дібрано з орієнтацією на програмовий матеріал з рідної мови, кількість годин, виділених для української мови у типових навчальних планах, із врахуванням вікових особливостей школярів, їхніх пізнавальних можливостей.

Розподіл годин між темами в кожному класі орієнтовний. Учитель має право змінювати кількість годин на вивчення тієї чи іншої теми залежно від конкретних місцевих умов, не скорочуючи при цьому загальної кількості відведених години з розвитку зв’язного мовлення. Години резервного часу учитель використовує на свій розсуд.

Специфіка організації навчання української мови в угорськомовних навчальних закладах зумовлена: по-перше, тим, що на початку вивчення цієї мови переважна більшість учнів не володіє нею; по-друге, належністю української та угорської мов до різних генетичних груп, розбіжностями звуко-буквених систем, а також графіки, орфографії, орфоепії, синтаксису та ін. у цих мовах. Такими розбіжностями, наприклад, є:

• побудова угорського алфавіту на іншій основі, ніж українського;
  
• наявність букв, що майже однаково пишуться, а означають різні звуки, наприклад: В в, Р р, С с;
  
• відсутність у рідній мові букв Є є, Ї ї, Щ щ, ь, Ю ю, Я я;
  
• наявність у рідній мові букв, яких немає в українській, як-от: Á á, É ė, Í í, Ó ó, Ö ö, Ő ő, Ú ú, Ü ü, Ű ű, H h, S s, V v, Z z, Sz sz, Cs cs, Zs zs та ін;
  
• різні закономірності злиття звуків;
  
• особливості читання слів з ненаголошеними голосними, дзвінкими, глухими, твердими і м’якими приголосними, зі збігом приголосних;
  
• наявністю слів з невідповідністю у них кількості звуків кількості букв;
  
• різне місце наголосу в словах угорської та української мов;
  
• наявність у рідній мові таких частин мови, як післяйменник, артикль і відсутність прийменників та часток, як це є в українській мові;
  
• відсутність граматичної категорії роду у іменників, прикметників, порядкових числівників, займенників і наявність цих же категорій в українській мові;
  
• різні способи утворення ступенів порівняння прикметників;
  
• відмінності у морфемній будові слів;
  
• суттєві відмінності в підходах до синтаксичної будови речення і використання пунктуаційних знаків тощо.
  

Матеріал, що збігається в українській та угорській мовах, варто подавати стисліше, оскільки він відомий учням з курсу рідної мови. Однак явища, властиві лише виучуваній мові, або ті, що мають істотні розбіжності з аналогами в рідній, потребують належної уваги, відповідного пояснення з використанням зіставлення, систематичного повторення, більшої кількості годин. Детальні поради щодо особливостей викладання української мови в угорськомовних навчальних закладах учитель знайде в окремих інструктивно-методичних рекомендаціях, які можуть бути включені у додатки до програм.

Додатками до програм можуть служити також Критерії оцінювання навчальних досягнень з української мови учнів 5 – 12 класів шкіл України з навчанням мовами національних меншин, перелік основних підручників, перелік додаткових підручників та посібників, структурно-тематичні схеми вивчення курсу української мови тощо.

У пропонованій програмі, на відміну від попередньої, відповідно до Державного стандарту, вимог мовної Концепції, уточнено мету і завдання вивчення української мови в угорськомовних загальноосвітніх навчальних закладах, перенесено на перше місце мовленнєву лінію, щоб підкреслити, що саме її зміст виражає основну і кінцеву мету навчання державної мови. Дещо переструктуровано програму, деталізовано зміст окремих підрозділів мовленнєвої, мовної, соціологічної, діяльнісної ліній. Співвідношення мовної теорії та мовленнєвої практики змінено на користь останньої.

Зазначені зміни повинні сприяти успішнішому опануванню української мови, формуванню комунікативної компетенції учнів, яка базується на знаннях, уміннях пізнавального і творчого типу, соціальних навичках, світоглядних переконаннях тощо.


5-й клас

( 105 год, 3 год на тиждень, резервний час – 5 год)


МОВЛЕННЄВА ЛІНІЯ¹

зв’язне мовлення

(23 год)

Зміст навчального матеріалу		Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
Найважливіші відомості про спілкування і мовлення Загальне уявлення про спілкування і мовлення; види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо); адресат мовлення; монологічне і діалогічне мовлення; усне і писемне мовлення; основні правила спілкування. Мовленнєвий етикет Ознайомлення з найважливішими вимогами до культури мовлення (змістовність, доречність, точність, логічна послідовність, виразність, правильність та ін.) Текст. Тема і головна думка тексту. Поділ тексту на абзаци; план готового тексту (простий) Поняття про розмовний, науковий і художній стилі мовлення; сфери вживання кожного з них Типи мовлення: розповідь, опис, роздум		Учень знає: що таке мовленнєве спілкування, усне та писемне мовлення; види мовленнєвої діяльності; основні відомості про текст; стилі і типи мовлення. Учень уміє2 складати висловлювання відповідно до запроповованої ситуації спілкування; – здійснює усі види мовленнєвої діяльності; дотримуться основних правил спілкування (бути ввічливими, привітними і доброзичливими, уважно, не перебиваючи слухати співрозмовника, висловити незгоду з позицією співрозмовника так, щоб не образити його; не розмовляти без потреби голосно, не вживати грубих слів, говорити про те, що цікаво адресатові мовлення, та ін); чітко і влучно висловлює, добираючи слова для найточнішого вираження думок; правильно вимовляє й грамотно пише висловлюване; свідомо і стилістично правильно будує речення, дотримється логічного зв’язку між ними у тексті; визначає тему і головну думку доступного за змістом тексту; добирає заголовок до тексту; ділить текст на абзаци; складає простий план готового тексту; – розрізняє стиль мовлення (розмовний, науковий і художній) запропонованого тексту; – будує короткі розповіді на основі власного досвіду, опису окремих предметів, елементарного роздуму.
Міжпредметні зв’язки Художній твір і його частини. Тема і головна думка тексту. Розповідь, опис, роздум (література). Розповідь за змістом малюнків (образотворче мистецтво).
Аудіювання Сприймання на слух, розуміння нескладних текстів, що належать до вивчених типів, стилів і жанрів мовлення		Учень уміє під час сприймання чужого мовлення уважно слухати, орієнтуватися в ситуації спілкування; – складає первинне уявлення про зміст почутого; – розрізнює на основі прослуханого жанри мовлення (казки, оповідання, вірші та інші); тип мовлення (розповідь, опис, роздум); стиль мовлення (розмовний, художній, науковий); – виконує після прослуховування завдання, запропоновані вчителем. Учень розуміє висловлювання (учителя, учнів, інших мовців), ступінь складності яких відповідає рівню мовної підготовки і віковим особливостям п’ятикласників; нескладні неадаптовані пізнавальні, виховні тексти; основний зміст доступних текстів, різних за комунікативним призначенням: повідомлень, запрошень, привітань, інформацій, листів, телепередач, радіопередач тощо.
Говоріння Стисле переказування змісту прочитаного, побаченого, почутого. Створення діалогічних та монологічних висловлювань		Учень уміє створювати власні монологічні та діалогічні висловлювання: – відтворює запропоновані вчителем зразки зв’язних висловлювань; – вносить зміни до поданих висловлювань; – складає зв’язне висловлювання (розповідь, опис, роздум) за малюнком, опорним сполученням слів, ситуацією, за даним або колективно складеним планом та ін.; – передає зміст прочитаного, побаченого або почутого, висловлюючи та мотивуючи своє ставлення до осіб, подій, явищ, про які йде мова, з використанням допоміжних матеріалів або без них; – висловлює на теми, вказані у програмі або запропоновані вчителем; – спілкується з мовцями відповідно до ситуації; – складає короткий твір-розповідь на основі власного досвіду; – бере участь в обговоренні нескладних питань, висловлювати власну думку; – стисло переказує зміст прочитаного за допомогою поданого плану або допоміжних матеріалів; – складає діалог з використанням зображувальних або лексичних опор. У процесі говоріння дотримується мовленнєвого етикету.
Читання Розвиток техніки читання вголос та мовчки на основі виучуваного матеріалу, розуміння самостійно прочитаних нескладних текстів, що належать до відомих учням жанрів літератури, стилів і типів мовлення		Учень уміє читати вголос та мовчки (за нормативами, визначеними у критеріях оцінювання навчальних досягнень учнів) тексти підручника і тексти, запропоновані вчителем; – користується різними видами читання; – визначає і запам’ятовує головне у прочитаному, виконувати сформульовані до тексту запитання, завдання; – бере участь в обговоренні змісту, виражати власну думку про прочитане; – користується словниками та іншою довідковою літературою. Учень розуміє прочитані на уроці або самостійно тексти, які належать до вивчених жанрів літератури, стилів і типів мовлення. Дотримується вимог до читання.
Письмо Побудова письмових текстів (нотатки, план, лист, привітання, запрошення, діалог, короткий твір і т. ін.)		Учень уміє робити нотатки; – складає і записує план; – пише листи, запрошення, привітання, твори (в межах запропонованих тем) тощо. Дотримується вимог до писемного мовлення, вдосконалювати написане.
МОВНА ЛІНІЯ
Вступ (1 год) Українська мова – державна мова України
Повторення вивченого в початкових класах ( 6 год)
Звуки і букви. Склад і наголос. Значущі частини слова. Спільнокореневі слова (1год) Частини мови; основні способи їх розпізнавання Іменник. Іменники, що означають назви істот та неістот. Рід іменників: чоловічий, жіночий, середній. Змінювання іменників за числами. Велика буква в іменниках (1год) Прикметник. Роль прикметників у тексті. Змінювання прикметників у сполученні з іменниками за родами і числами (1год) Числівник. Поділ числівників на дві групи за їх значенням (1год) Займенник. Особові займенники (1год) Дієслово. Роль дієслів у текстах. Неозначена форма дієслова. НЕ з дієсловами (1год)		Учень знає вивчене в початкових класах про: звуки і букви; склад і наголос; значущі частини слова; спільнокореневі слова; частини мови; вивчені орфографічні правила. Учень уміє правильно вимовляти звуки і називати букви; – визначає наголошені склади у слові; – виділяє і позначає в слові основу і закінчення, а також корінь, префікс, суфікс; добирає спільнокореневі слова; – розпізнає вивчені частини мови (за загальним значенням, питаннями і вивченими граматичними ознаками); – використовує у власному мовленні слова, які належать до різних частин мови; – розрізняє іменники, що означають назви істот та неістот; – визначає рід іменника; – правильно вживає форми однини і множини іменників; – відповідно до вивчених правил пише велику букву у власних назвах; – спостерігає за влучним уживанням прикметників у тексті; – змінює прикметники у сполученні з іменниками за родами і числами; – використовує у власних висловлюваннях прикметники-синоніми, прикметники-антоніми; – розрізняє числівники, які вказують на кількість предметів, і числівники, які вказують на порядок предметів при лічбі; – чітко вимовляє і грамотно пише найуживаніші числівники; – називає особові займенники; – вживає у тексті особові займенники замість іменників; – спостерігає за роллю дієслів у реченнях; – будує речення з дієсловами; – переконструйовує текст, змінюючи граматичну форму дієслова (за схемами, поданими вчителем); – за допомогою питань утворює неозначену форму дієслова; – правильно пише НЕ з дієсловами. Знаходить і виправляє орфографічні помилки; користується орфографічним словником.
Міжпредметні зв’язки Основні відомості з фонетики і морфології (рідна мова).
Синтаксис і пунктуація ( 15 год)
Основні відомості про синтаксис і пунктуацію (1год) Словосполучення. Головне та залежне слово у словосполученні (1год) Речення. Граматична основа речення. Види речень за метою висловлювання: розповідні, питальні, спонукальні. Окличні речення. Розділові знаки в кінці речення (2год) Головні члени речення: підмет і присудок (1год) Другорядні члени речення: додаток, означення, обставина (1год) Речення з однорідними членами (без сполучників і з сполучниками а, але, одиничним і). Кома між однорідними членами. Узагальнююче слово перед однорідними членами. Двокрапка після узагальнюючого слова. Тире після однорідних членів речення перед узагальнюючим словом (2год) Звертання. Розділові знаки при звертаннях. Використання звертань у розмовному і художньому стилях мовлення (1год) Складні речення з безсполучниковим і сполучниковим зв’язком. Загальне поняття. Розділові знаки (2год) Пряма мова. Розділові знаки при прямій мові після слів автора та перед словами автора (2год) Діалог. Тире при діалозі (2год)		Учень знає, що вивчають синтаксис і пунктуація; що таке словосполучення; основні відомості про просте і складне речення; головні та другорядні члени речення; однорідні члени речення; загальні відомості про звертання і про пряму мову; вивчені пунктуаційні правила. Учень уміє визначати в словосполученнях головне слово і залежне; – складає словосполучення, уникаючи помилок у формі залежного слова; – знаходить в реченні граматичну основу; – розрізняє види речень за метою висловлювання; – правильно вживає в мовленні речення, різні за метою висловлювання; використовує необхідні розділові знаки у кінці названих речень, читати їх з відповідною інтонацією; – знаходить в реченні головні члени; визначати, якими частинами мови вони виражені; – визначає у реченні другорядні члени; – поширює запропоновані речення з допомогою другорядних членів; – пояснює вживання розділових знаків у запропонованих реченнях з однорідними членами; – складає речення з поданими узагальнюючими словами й однорідними членами; правильно ставить розділові знаки у реченнях з однорідними членами та інтонує їх; – використовує речення з однорідними членами у побудові текстів; – спостерігає за використанням звертань у розмовному і художньому стилях мовлення; – виділяє звертання паузою в усному мовленні, комою (комами) або знаком оклику – на письмі; – перебудовує, де це можливо, речення так, щоб у них були звертання; – правильно вживає звертання у власних висловлюваннях; – пояснює, чим відрізняються складні речення від простих; – встановлює межі простих речень, що входять до складного; – обґрунтовує розстановку розділових знаків між простими реченнями, що входять до складного; – будує складні речення за зразком, за схемою, за малюнками, за певними ситуаціями; – розрізняє пряму мову і слова автора; мотивує вживання розділових знаків у реченнях з прямою мовою; – будує речення з прямою мовою з допомогою лексичних опор і схем; – знаходить діалог у поданому тексті; – розігрує діалог, використовуючи опорні словосполучення; – складає діалог на задану тему, розставляючи необхідні розділові знаки. Знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила.
Міжпредметні зв’язки Звертання, пряма мова, діалог в уривках з художніх творів (література).
Фонетика. Орфоепія. Графіка. Орфографія ( 20 год)
Звуки мови і звуки мовлення. Голосні і приголосні звуки. Приголосні тверді і м”які, дзвінкі й глухі; вимова звуків, що позначаються буквами и, г, х, r, к та ін. (3год) Позначення звуків мовлення на письмі. Алфавіт. Співвідношення звуків і букв. Звукове значення букв я, ю, є, ї, щ. Позначення на письмі звуків [дж], [дз], [дз΄] (2год) Склад. Основні правила переносу. Наголос. Ознайомлення з орфоепічним словником і словником наголосів (2год) Вимова наголошених і ненаголошених голосних та позначення їх на письмі. Ненаголошені голосні е, и, о в коренях слів. Ненаголошені голосні, що не перевіряються наголосом (2год) Вимова приголосних звуків та позначення їх на письмі (1год) Уподібнення приголос-них звуків (1год) Спрощення в групах приголосних (1год) Основні випадки чергування у –в, і – й (1год) Позначення м’якості приголосних на письмі буквами ь, і, я, ю, є. Сполучення йо, ьо. Правила вживання м’якого знака (2год) Правила вживання апострофа. Правильна вимова та написання слів з апострофом (2год) Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних та збігу однакових приголосних звуків (2год) Написання слів іншомовного походження (1год)		Учень знає: – що вивчають фонетика і орфоепія, графіка і орфографія; – групи звуків; алфавіт; співвідношення звуків і букв; –вивчені орфоепічні та орфографічні правила. Учень уміє правильно вимовляти звуки і позначати їх буквами на письмі; – розрізняэ в словах ненаголошені й наголошені голосні, тверді і м’які, дзвінкі і глухі приголосні; – встановлюэ співвідношення звуків і букв, беручи до уваги звукове значення букв я, ю, є, ї, щ, позначення на письмі звуків [дж], [дз], [дз΄]; –користується орфоепічним словником; ділить слово на склади; пояснює правила переносу слів; ставить наголос у словах; користується словником наголосів; – правильно вимовляє наголошені і ненаголошені голосні у словах; – пояснює написання у коренях слів ненаголошених е, и, о (з допомогою відповідної таблиці або без неї); – довідувається із орфоепічного словника про правильну вимову та написання потрібних слів; – правильно вимовляє приголосні звуки, зокрема [г], [х], [ґ], [к]; – чітко вимовляє дзвінкі приголосні у кінці слів: горб, сніг, сторож та ін.; – правильно вимовляє слова зі звуками [г], [ґ], [х]: гарно, голова, ґазда, ґава, хата, хитро, сухий та ін., а також слова зі звуками [дж], [дз], [дз΄]: ходжу, дзвін, дзьоб тощо; – робить фонетичний розбір слів; – виявляє різницю між звучанням і написанням слів з уподібненням приголосних, наприклад: вимовляємо пишемо во[r]зал вокзал [сс]ушити зсушити ле[х]ко легко та ін. – вводить слова такого типу в речення; – спостерігає за найпростішими випадками спрощення у групах приголосних; – запам’ятовує правильну вимову і написання слів зі спрощенням у групах приголосних, на зразок: радість – радісний щастя – щасливий проїзд – проїзний тиждень – тижневий – використовує такі слова у власних висловлюваннях; – мотивує основні випадки чергування [у] з [в], [і] з [й] для уникнення збігу голосних і приголосних звуків та поліпшення милозвучності мови; – розрізняє способи позначення м’якості приголосних на письмі буквами ь, і, я, ю, є на прикладі найуживаніших слів: день, льон, будьте, стіл, лягти, колючий, третє та ін. – правильно пише слова зі сполученнями йо, ьо (знайомий, бойовий, мільйон, сьогодні та ін.), м’яким знаком (шкільний, сільський, тінь, олівець, п’ять…); – відповідно до вивчених правил вимовляє і пише слова з апострофом; – вводить ці слова у речення; – розрізняє два типи подвоєння букв: на позначення збігу однакових приголосних звуків(віддати, ззаду, сонний, денний, розрісся) і для позначення подовження м’яких приголосних (Закарпаття, життя, зілля, сіллю, виллють, ходіння, знаряддя, волосся, галуззя, роздоріжжя…); – грамотно пише найбільш уживані слова іншомовного походження (символ, цифра, сигнал, режим, університет, турист, хімія, маса, тонна, комп’ютер, ательє тощо); – користується словником іншомовних слів; Знаходить і виправляє орфографічні помилки на вивчені правила; користується різними типами словників;
Міжпредметні зв’язки Орфоепія (рідна мова). Милозвучність мови. Рима у віршах (література).
Лексокологія. Фразеологія ( 6 год)
Лексичне значення слова. Однозначні і багатозначні слова. Вживання багатозначних слів у прямому і переносному значеннях. Ознайомлення з тлумачним і перекладним словниками (3год) Групи слів за значенням: синоніми, антоніми, омоніми. Найпоширеніші українські фразеологізми. Ознайомлення із відповідними словниками (3год)		Учень знає: – що вивчають лексикологія і фразеологія; – відомості про лексичне значення слова, синоніми, антоніми, омоніми, пряме і переносне значення слова; найпоширеніші українські фразеологізми. Учень уміє пояснювати лексичне значення загальновживаних слів; користуватися тлумачним і перекладним словниками; – виявляє у текстах слова у прямому і переносному значеннях, багатозначні слова, омоніми; – спостерігає за роллю синонімів і антонімів у тексті; – добирає синоніми, антоніми з метою увиразнення висловлюваної думки та уникнення невиправданих повторів одного і того самого слова; – користується словниками антонімів, синонімів; – з допомогою фразеологічних словників пояснювати значення найпоширеніших українських фразеологізмів. Як під час усного, так і писемного мовлення добирати слова для якнайточнішого вираження думки.
Міжпредметні зв’язки Синоніми, антоніми, омоніми, фразеологізми (література).
Будова слова. Словотвір ( 24 год)
Основні відомості про будову слова і словотвір (1год) Спільнокореневі слова і форми слова. Основа слова і закінчення змінних слів (3год) Корінь, суфікс, префікс і закінчення – значущі частини слова (3год) Найпоширеніші випадки чергування голосних і приголосних звуків. Чергування о – а, е – і, е – и (2год) Чергування о, е з і (1год) Е – о після ж, ч, ш (1год) И, і після ж, ч, ш, щ та г, к, х у коренях слів (1год) Найголовніші випадки чергування приголосних звуків (2год) Вимова і написання префіксів з- (зі-, с-), роз-, без-, префікси пре-, при-, прі- (2год)		Учень знає: – основні відомості про морфемну будову слова: основу слова, закінчення змінних слів; корінь, префікс, суфікс та закінчення як значущі частини слова; – способи творення слів в українській мові; – вивчені орфографічні правила. Учень уміє: – добирати спільнокореневі слова; – розрізняти форми слова і спільно-кореневі слова, правильно вживати їх у мовленні; – відділяти закінчення слів від основи; – членувати основу на значущі частини; – правильно і стилістично доцільно використовувати слова з урахуванням значення їх морфем; – спостерігати за найпоширенішими випадками чергувань голосних звуків: [о] – [а] – могти – змагатися [е] – [і] – текти – витікати [е] – [и] – беру – вибирати школа – шіл столи – стіл папери – папір четвертий – чотири шести – шостий женити – жонатий – використовує у мовленні правильні форми слів, ураховуючи, що: и пишеться у корені після шиплячих та г, к, х (життя, читач, щирий, хитрий…); і – після шиплячих та г, к, х, коли і чергується з о або е (гірський – гора, щітка – щетина); – спостерігає за найголовнішими випадками чергування приголосних звуків у найчастіше вживаних словах, наприклад: книга – книжка – у книзі казати – кажу рука – ручка – в руці носити – ношу муха – мушка – мусі летіти – лечу доводити – доводжу – враховує випадки чергування при використанні потрібних форм слів у мовленні; – відповідно до вивчених правил пояснює вимову та правопис префіксів з- (зі-, с-), роз-, без-, а також префіксів пре-, при-, прі-.
Змінювання і творення слів. Основні способи словотворення в українській мові: префіксальний, суфіксальний, префіксально-суфіксальний, безсуфіксальний, складання слів або основ, перехід слів з однієї частини мови в іншу (2год) Зміни приголосних при творенні слів: іменників з суфіксом –ин (а); іменників і прикметників, що мають буквосполучення -чн- (-шн-); зміни приголосних при творенні прикметників на -ський, -зький та іменників на -зтво, -цтво, -ство (2год) Сполучні о, е в складних словах. Написання слів з пів- разом, через дефіс, з апострофом. Дефіс у складних словах (2год) Творення і правопис складноскорочених слів (2 год)		– визначає спосіб творення відомих слів; користуватися словотвірним словником; – добирає приклади, які б ілюстрували різні способи словотворення в українській мові, приміром: день – денний ліс – праліс рукав – безрукавка підписаний – підпис авто і парк – автопарк черговий відповідає; черговий учень – спостерігає за зміною приголосних при творенні слів: полтавський – Полтавщина турецький – Туреччина безпека – безпечний, торік – торішній чех – чеський; Париж – паризький боягуз – боягузький – боягузтво козак – козацький – козацтво товариш – товариський – товариство – відповідно до вивчених правил писати слова з пів-(півкниги, піваркуша, пів’яблука, пів-Ужгорода, пів-Києва…), складні слова (кінозірка, землемір, велотрек, школа-інтернат, українсько-угорський…); – вводить такі слова в словосполучення, речення; – наводить приклади найуживаніших складноскорочених слів, правильно записувати їх (жовто-блакитний, західноукраїнський, лісостеп, трьохсотий, медсестра, пів-Берегова, УжНУ, МАУ, АЕС, Лаз-105… ). Правильно писать слова з вивченими орфограмами.
Міжпредметні зв’язки Слова із суфіксами зменшувально-пестливого значення та суфіксами на означення згрубілості в художніх творах (література).
Повторення вивченого у 5-му класі ( 5 год)
СОЦІОКУЛЬТУРНА ЛІНІЯ3
Основні відомості про державну символіку, державну мову України, культурні та духовні цінності в Україні і, зокрема, у Закарпатті. Ознайомлення з найбільш відомими фольклорними творами, у яких відображено народний досвід, особливості національного характеру українців		Учень знає: – державні символи України; – основні особливості матеріальної і духовної культури, характерні для українців та угорців; – найвідоміші фольклорні твори, у яких відображено характер, моральні якості українців, їх етнокультурний колорит. Учень: – розповідає про державні символи, державну мову в Україні, про культурні та духовні цінності українців; – здійснює мовленнєві функції, використовуючи найуживаніші вирази та висловлювання; – з повагою ставиться до традицій, звичаїв, цінностей та ідеалів, характерних як для українців, так і для угорців; – організовує свою діяльність відповідно до правил ввічливості.
Тематико-змістова основа для реалізації соціокультурної лінії і розвитку мовлення
	Система текстів		Орієнтовні теми учнівських усних і письмових висловлювань
1	Школа. Значення навчання (освіти) для людини		Чим є для мене школа?
2	Рід. Родина. Сім’я. Обов’язки членів сім’ї. Сімейні традиції		Традиційна повага до старших у сім’ї, родині. Мої сімейні обов’язки
3	Батьківщина (мала і велика). Україна. Київ – столиця України. Закарпаття як складова частина України		З чого починається Батьківщина?
4	Національні символи України. Державний гімн. Прапор. Герб		Що я знаю про національну символіку України? Шанобливе ставлення до національних символів
5	Державна мова в Україні		Чому треба вивчати й шанувати рідну та державну мови?
6	Державні, народні і релігійні свята (День незалежності, День Конституції, День матері, Новий рік, Різдво, Великдень, Трійця та ін.)		Як відзначають свята у моїй родині, у рідному селі (місті)?
7	Норми моралі. Риси характеру українців (доброта, милосердя, чесність, працьовитість). Як удосконалювати себе		Усе починається з добра
8	Національна свідомість і гідність українців та угорців. Міжнаціональні взаємини в Закарпатті		Дружні стосунки між жителями нашого села (міста)
9	Особливості матеріальної культури нашого краю (будівлі, знаряддя праці, ремесла, одяг, їжа та ін.)		Чим привабливий наш край?
10	Особливості духовної культури рідного краю (звичаї, обряди, мистецькі вироби, усна народна творчість, музеї…)		Мої улюблені українські та угорські казки, пісні
11	Людина і природа, їх нерозривна єдність. Охорона природи		Чому природа потребує захисту? Закарпаття – край чарівної краси
12	Етика спілкування. Культура спілкування у навчальному закладі, громадських місцях, вдома, на вулиці (Привітання, прощання, ввічливе звертання, запрошення, вибачення, прохання)		Що таке етика спілкування?
Міжпредметні зв’язки Духовні і матеріальні цінності народу (література, образотворче мистецтво, музика).
ДІЯЛЬНІСНА ЛІНІЯ4
Формування загально-навчальних умінь і навичок учнів, знаходження способів розв’язання навчальних завдань і життєвих проблем		Учень : – толерантно сприймає мовлення, способи поведінки оточуючих, організовує свою діяльність відповідно до специфічних навчальних і життєвих ситуацій; – у нескладних випадках визначає мету власної пізнавальної діяльності і план її досягнення; – у власній мовленнєвій діяльності застосовує сформовані загальнонавчальні, творчі уміння (самостійно робить висновок із пояснення вчителя, визначає головне у новій інформації, класифікує і групує вивчений матеріал, користується прийомами осмисленого запам’ятовування, виконує творчі завдання та ін.); – правильно і грамотно передає необхідну інформацію; – знаходить способи для розв’язання нескладних навчальних завдань чи життєвих проблем (доводить правильність певного судження та власної думки, наводить аргументи на підтвердження простих тез, знаходить і пояснює причинно-наслідкові зв’язки; користується аналогією чи зіставленням як засобом встановлення нових ознак і якостей, моделює певні ситуації тощо).