Стан наукової розробки науково-теоретичних та практичних проблем, пов’язаних з предметом дослідження

Вид материала

Документы

Содержание Особистий внесок здобувача. Список використаних джерел

Подобный материал:

• Загальна характеристика роботи актуальність теми дослідження, 363.98kb.
• Кодекс прийнято, 245.5kb.
• Це комплекс суб'єктів та об'єктів наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності,, 151.38kb.
•  обмін інформацією з теоретичних та практичних досліджень актуальних проблем державного, 28.5kb.
• ІІ. Висновки, результати та пропозиції щодо обговорення та розробки на другому етапі, 434.48kb.
• Ві адаптації теоретичних підходів, науково-методичних І практичних рекомендацій щодо, 199.41kb.
• Міністерство надзвичайних ситуацій україни, 1043.79kb.
• У сучасних умовах, оптову книготоргівельну систему (Держкнига місцевий книготорг колектор),, 406.09kb.
• Чернігівський державний педагогічний університет імені, 456.62kb.
• «Інтерпром», 105.1kb.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертації розширюють наукові уявлення про природу, зміст, соціальне призначення конституційно-правових норм, їх функції та форми реалізації в умовах формування власної моделі правової держави; підкреслюють значимість конституційно-правових норм у діяльності суб’єктів конституційних правовідносин. Вони можуть слугувати методологічними й теоретичними джерелами для подальших галузевих досліджень і дискусій у юридичній науці та бути використані у процесі проведення конституційно-правової реформи. Крім того, сформульовані в дисертації висновки і пропозиції, як теоретичні, так і практичні, можуть бути використані у:

правотворенні (законотворчій роботі) — висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, можуть слугувати методологічною і теоретичною засадою розробки й удосконалення законодавчих актів, зокрема, у процесі підготовки змін до Основного Закону;

науково-дослідній сфері — при аналізі актуальних проблем конституційно-правових норм; подальшого наукового опрацювання теоретичних та практичних питань форм реалізації конституційно-правових норм; як напрями перспективних досліджень, передусім, щодо вдосконалення національної правової системи;

навчальному процесі — при підготовці відповідних розділів підручників та навчальних посібників з конституційного права України; при викладанні навчальних курсів з дисциплін “Конституційне право України”, “Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні”, “Права, свободи та обов’язки людини і громадянина”, у науково-дослідницькій роботі слухачів, курсантів і студентів Київського національного університету внутрішніх справ, Прикарпатського юридичного інституту Міністерства внутрішніх справ України та інших юридичних закладів (акт впровадження від 21 лютого 2007 року Прикарпатського юридичного інституту ЛьвДУВС);

просвітницькій роботі — для правового виховання населення, підняття рівня правової культури депутатів відповідних рад, службовців органів державної влади, місцевого самоврядування, усіх, хто цікавиться проблемами конституційно-правового розвитку України (акт впровадження від 23 березня 2007 року міськвиконкому м. Івано-Франківськ).

Теоретичні аспекти роботи використовувались автором у процесі викладання навчальних курсів “Конституційне право України”, “Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні”; у навчально-методичних посібниках для практичних занять та інших форм навчальної роботи.

Особистий внесок здобувача. Окремі результати авторського дослідження втілено у словнику “Державне будівництво та муніципальне право: Словник термінів та визначень”. — К.: Київ. нац. ун-т. внутр. справ, 2006. — 228 с., який підготовлено у співавторстві з Б.В. Калиновським та О.М. Солоненком. Особистий внесок здобувача у цій роботі становить 36 %. У публікації (Проблеми застосування конституційно-правових норм // Наук. вісн. Нац. акад. внутр. справ України. — 2005. — № 2. — С. 155-168.) підготовленої у співавторстві з Солоненком О.М., участь дисертанта становить 50 %.

Апробація результатів дисертації здійснювалась на міжнародних та республіканських конференціях, зокрема:

всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми нормативно-правового забезпечення захисту прав і свобод людини в діяльності ОВС” (2005 р., Прикарпатський юридичний інститут МВС України);

міжнародно-практичній конференції “Проблеми підготовки та вдосконалення професійної діяльності працівників міліції громадської безпеки” (2006 р., Прикарпатський юридичний інститут МВС України).

Публікації. Основні положення дисертації висвітлено в наукових виданнях, зокрема:

1. Кінаш Б.С. Конституція в системі права: теоретико-правові аспекти її реалізації // Наук. вісн. Нац. акад. внутр. справ України. — 2004. — № 3. — С. 225-232.

2. Кінаш Б.С. Соціальне призначення конституції у сфері регулювання дії міжнародних договорів (досвід зарубіжних країн) // Наук. вісн. Нац. акад. внутр. справ України. — 2004. — № 5. — С. 272-277.

3. Кінаш Б.С. Реалізація закону: механізм забезпечення // Наук. вісн. Нац. акад. внутр. справ України. — 2005. — № 1. — С. 82-88.

4. Кінаш Б.С. Солоненко О.М. Проблеми застосування конституційно-правових норм // Наук. вісн. Нац. акад. внутр. справ України. — 2005. — № 2. — С. 155-168.

5. Кінаш Б.С. Реалізація конституційних норм в умовах проведення конституційної реформи. // Держава і закон: теорія, практика, методика: Зб. наукових праць Прикарпат. юрид. ін-ту Львів. держ. ун-ту внутр. справ. — Івано-Франківськ: Тіповіт, 2006. — С. 33-40 .

6. Кінаш Б.С. Міжнародні стандарти у сфері реалізації прав людини в Україні // Забезпечення прав і свобод людини в діяльності органів внутрішніх справ України: Зб. наук. ст. — Чернівці, 2006. — С. 77-84.

7. Калиновський Б.В., Кінаш Б.С., Солоненко О.М. Державне будівництво та муніципальне право: Словник термінів та визначень. — К.: Київ. нац. ун-т. внутр. справ, 2006. — 228 с.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

ВИСНОВОК


Здійснене дисертаційне дослідження підтверджує, що висхідна методологія правильна, поставлені завдання реалізовано, зазначену мету досягнуто, покладену в основу дослідження наукову позицію автора виправдано. При цьому досягнуті нами результати здійсненого дисертаційного дослідження конституційно-правових норм, теорії та практики їх реалізації підтверджують теоретичну актуальність та практичну значимість обраної теми, розширюють засади наук теорії права та конституційного права та привели до таких наступних висновків:

Конститутивне значення Основного Закону України полягає у тому, що він остаточно підтвердив історичний вибір українського народу — жити в суверенній, демократичній, соціальній і правовій державі. Вперше в тисячолітній історії України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнані на конституційному рівні найвищою соціальною цінністю, а права та свободи людини і громадянина стали фактором, який визначає зміст і спрямування всієї діяльності держави і суспільства.

Закріпивши основи суспільного і політичного устрою, Конституція сприяла забезпеченню стабільності у політично розбурханому суспільстві, утвердженню України як повноцінного суб’єкта міжнародних відносин. Вона стала визначальною основою для модернізації правової системи та державності в Україні. За роки дії Конституції прискорилася нормотворча діяльність, прийнято значну кількість законів та інших нормативно-правових актів. Були утворені і діють якісно нові для нашої країни державні інституції, які стали надзвичайно важливими для визначення стратегічних напрямів розвитку нашої держави.

Нами відстоюється думка, що конституційно-правові норми є надійним підвалинами передумови та висхідними принципами правотворення, державотворення й інституційних змін у механізмі влади, структурі громадянського суспільства в Україні. Ми переконані в тому, що на нинішньому етапі утвердження нової політичної системи України — це вибір оптимальний, і що для здійснення цього потрібно повно та ефективно реалізовувати конституційно-правові норми. Дійшли висновку, що запрограмованому Конституцією новому політичному устроєві України необхідно дати шанс безперешкодно себе реалізувати. Звичайно, не можна заперечувати можливості навіть, за певних умов, необхідності удосконалення конституційних положень, які визначають політичний устрій країни. Але, будь-які потрібні зміни до Конституції повинні бути політично зважені і юридично звірені, вони мають бути здійснювані тільки у період стабілізації.

Роль прийняття Основного Закону для розвитку публічного права як науки не можна зменшувати, адже саме конституція постає основним джерелом останнього, і законодавче закріплення основних принципів публічного права тільки посприяє його входженню в життя суспільства. Як відомо, публічне право регулює насамперед відносини держави, її інститутів та громадянина, основною функцією публічно-правового регулювання є забезпечення гармонії та злагоди у суспільстві. Основною умовою та гарантією реалізації публічного права є стійкість суспільства та його життєдіяльність, функціонування інститутів політичної, економічної, соціальної сфер. А ці умови, в свою чергу, забезпечує конституція як основний закон будь-якої держави. У зв’язку з цим на перший план висувається реалізація конституційних установлень, усього творчого потенціалу, що втілений у Конституції. Тому реалізація її положень має підняти на якісно новий рівень усю державну і місцеву діяльність, роботу органів державної влади і місцевого самоврядування.

Дефінітивне автор конституційно-правові норми формулює як загальнообов’язкові правила поведінки та діяльності, встановлені суб’єктом конституційної правотворчості у відповідних конституційно-нормативних актах. А щодо онтологічної сутності конституційно-правових норм, то зазначає: по-перше, конституційно-правові норми, що містять дух природних норм об’єктивовані в конституційно-правові норми позитивного права, орієнтаційно спрямовані на регулювання поведінки людини, підтримання державного правового порядку; по-друге, природні конституційно-правові норми, так і суто позитивні конституційно-правові норми один одну не заперечують, їм притаманна спільна логіка підтримання правопорядку, є загальнообов’язкові для всіх; по-третє, природні конституційно-правові норми є критерієм оцінки позитивних конституційно-правових норм, доповнюють їх, та, у свою чергу, об’єктивують діяльність держави, її органів.

При цьому конституційні природно-правові норми нормативно-ціннісно спрямовують функціонування держави, її інституцій, є частиною сукупності метафізичних духовно-моральних чеснот, яких повинна дотримуватись людина, підтримуючи онтологічні принципи світопорядку й для активного гармонійного свого самозбереження. Відтак природні конституційно-правові норми та позитивні конституційно-правові норми є взаємодоповнюючими нормативними системами.

Сутність та соціальна цінність конституційно-правових норм полягає у тому, що в них проявляється, по-перше, сукупність усіх, як очікуваних, так і побічних наслідків соціальної дії, процесу чи явища, по-друге, складний процес взаємодії, взаємовпливу конституційно-правових норм, по-третє, процес постійної трансформації суспільних відносин.

Спільним джерелом функції конституції є не лиш сам специфічний правовий акт вищої юридичної сили, а його норми, які й формують відповідні його функції (функції конституції можуть бути проявлені і законах, що її доповнюють, відповідних, наприклад, інтерпретуючих актах органу конституційної юрисдикції).

Привертається увага на те, що функція не може виконуватись (це більш теоретико-наукове явище), а виконуються насамперед конституційно-правові норми. За невиконання чи неналежне виконання останніх настає відповідна юридична відповідальність. У цьому аспекті їх дія (вплив) подібний з функціями конституції як нормативного акта. Але, на відміну від останніх, не мають системного характеру (їх існування та вплив не пов’язаний з певною сукупністю однорідних, однотипних конституційно-правових норм), а є індивідуальними теоретико-правовими чинниками.

Функції конституційно-правових норм характеризують відповідну основну функцію конституції побічно, опосередковано, а отже відбивають сутнісні об’єктивно необхідні зв’язки існування останньої (є системно утворюючим чинником основних функцій конституції).

Отже, функції конституційно-правових норм характеризують внутрішньо властивий стан і спосіб дії конституції, системно зумовлюють зміст основних видів функцій конституції та зумовлюють напрями й засоби забезпечення конституційно-правового впливу на суспільні відносини й процеси, у чому і проявляється їх сутність та соціальна цінність, що відповідає доктрині теорії функцій норм права.

Тому нами обґрунтовується, що функції конституційно-правових норм — це конкретизовані форми виявлення напрямів конституційно-правового впливу на характер оптимізації правового регулювання окремих, одиничних, індивідуальних суспільних відносин.

Як системоутворюючі явища, функції конституційно-правових норм являють собою напрями конституційно-правового впливу на відповідні суспільні відносини, сукупність яких утворює визначений вид функції конституції, — нормативно-правового акта найвищої юридичної сили.

Методологічно нами основна увага в дисертаційному дослідженні зосереджена на проблемі реалізації конституційно-правових норм, у яких закладена не тільки юридична, але і соціальна, економічна, політична і культурна програма діяльності суб'єктів конституційно-правових відносин та покликані цілеспрямовано впливати на соціально-економічні, політичні і духовні процеси.

Встановлено, що конституційно-правові норми реалізуються в таких формах, як дотримання, виконання, використання і застосування, специфіка яких зумовлена специфікою змісту цих норм, складом конституційних правовідносин, особливостями їхніх суб’єктів, рівнем їхньої активності тощо.

Спираючись на відповідні методи наукового дослідження, ми дійшли таких висновків:

1. Дотримання конституційно-правових норм — це форма реалізації зобов’язуючих конституційно-правових норм, які регламентують юридичні обов’язки суб’єктів конституційних правовідносин тільки пасивного характеру, мета досягається не через вчинення активних дій суб’єктів конституційних правовідносин, а завдяки утриманню від дій заборонених нормами, суворому дотриманні встановлених заборон, що зумовлює їх пасивну правову поведінку.
   
2. Виконання конституційно-правових норм — це здійснення суб’єктом конституційних правовідносин юридично-правових активних дій, передбачених диспозицією конституційно-правової норми, що мають позитивний зміст і обов’язковий характер.
   
3. Використання конституційно-правових норм — це форма реалізації уповноважуючих конституційно-правових норм, котрі наділяють суб’єктів конституційних правовідносин певними суб’єктивними правами та у своїй диспозиції містять слова “має право”, “може”.
   
4. Застосування конституційно-правових норм — це правова форма діяльності з реалізації конституційно-правових норм за визначеною процедурою владно-компетентних суб’єктів, яка спрямована на вирішення юридичних справ, що виникають і розглядаються у сфері їх відання, внаслідок якої виноситься відповідний правозастосовний акт.
   

Застосування конституційно-правових норм із найбільшою інтенсивністю в діяльності суб’єктів конституційно-правових відносин дозволяє формувати принципи внутрішньої і зовнішньої політики держави, програми правозастосування інших суб’єктів правозастосовної діяльності. Відтак застосування є фактором, що стабілізує і забезпечує довгострокову політику, виражену в конституційно-правових нормах.

Політичний характер правозастосування полягає також у тому, що воно спрямовано на забезпечення однакового й ефективного здійснення політики в діяльності держави та її органів. Тому у процесі застосування конституційно-правових норм відбувається відбиття соціальної практики.

Отже, правозастосування виконує певні юридичні функції, які зумовлюють певну організованість (є одним із засобів організуючого впливу на суспільні відносини), надають їй офіційного характеру та є факторами функціонального призначення застосування конституційно-правових норм.

Розгляд конституційної реформи через призму удосконалення реалізації конституційно-правових норм є досить важливим та плідним. Поєднуючи аналітико-оцінюючі та інші методи аналізу проведення конституційно-правової реформи, нами вбачаються теоретичні та практичні аспекти удосконалення реалізації конституційно-правових норм на сучасному етапі її проведення. Зрозуміло, що в розрізі контексту цього дисертаційного дослідження таку проблему не розв’язати хоча б тому, що процес інституційних змін продовжується, є безперервним. При цьому ми дійшли таких висновків:

• Сучасна конституційна реформа в нашій державі особливо яскраво підтверджує тісний взаємозв’язок права і політики, складну діалектику їх взаємовідносин, а демократичний вимір конституційної реформи в Україні — це оцінка її спрямування на сприяння створенню в країні об’єктивно зумовленої взаємодії суспільних свободи і порядку, коли б кожна людина, яка вільно розвивається, не порушувала права і свободи інших людей, свої обов’язки перед суспільством або в його особі — перед державою. Все більш державно-суспільно усвідомленим стає розуміння, що без конституційних змін, конституційної реформи, підґрунтям якої обов’язково має бути конституційно-правова норма, неможливий демократичний розвиток країни. Отже, наскільки сутність та зміст конституційно-правових норм та практика їх реалізації відповідатимуть об’єктивним потребам демократичного розвитку України, зокрема її політичної і правової систем, настільки визначатиметься стан і перспективи ефективності розвитку вітчизняного конституційного ладу, зокрема конституційної правотворчості в країні у різних її сферах.
  

• В аспекті теоретичного та практичного удосконалення реалізації конституційно-правових норм, слід ґрунтуватись на такому.
  

По-перше, з існуванням в Україні серйозних проблеми з дотриманням конституційно-правових норм є нагальним завданням саме забезпечення їх дотримання.

По-друге, конституційно-правові норми, це не тільки правовий, а й політичний фундамент. Тому у цьому сенсі обсяг їх змін об’єктивно має бути мінімальним. Caмі зміни мають бути системними й забезпечувати потрібний баланс між гілками влади.

По-третє, конституційно-правові зміни мають бути зумовлені лише потребами довгострокового розвитку держави, громадянського суспільства, вони не мають ґрунтуватись на короткотерміновій політичній кон’юнктурі.

По-четверте, вітчизняна юридична наука, передусім наука конституційного права, має розроблювати пропозиції з метою не лише подолання розбалансованості державної влади, підвищення її відповідальності за зміцнення демократичної, правової, соціальної державності, а сприяння подальшій демократизації українського суспільства загалом, стабільному піднесенню матеріального добробуту і розвиткові духовності українського народу, його активності і творчості.

По-п’яте, у процесі демократизації суспільства й формування національної правової держави слід поставити на перший план виконання конституційно-правових норм. Від цього багато в чому залежить не тільки ефективність нового законодавства, а й сама доля демократичних інститутів, інститутів громадянського суспільства, економічної та правової реформи.

По-шосте, ясно і чітко викладені конституційно-правові норми — це вже запорука їх ефективної дії у практиці, а отже, практично викликає менше труднощів при їх застосуванні, усуває неправильне тлумачення.

Удосконалення практики реалізації конституційно-правових норм є найважливішим напрямом сучасного конституційно-правового розвитку, передумовою подолання конституційного нігілізму в Україні. Тому надзвичайно важливо забезпечуючи стабільність чинних конституційно-правових норм, забезпечити їх регулюючий вплив на суспільні відносини, що становить динамічний аспект дії останніх. А це зумовить суттєво вплинути на стан і розвиток конституційної правосвідомості громадян. Дія конституційно-правових норм має пронизувати всі сфери юридичної практики, охоплювати усі форми правореалізації, виступаючи при цьому як основний принцип діяльності законодавчої, виконавчої і судової влади, посадових осіб і громадян.

Здійснене дисертаційне дослідження, по суті, є одним з перших комплексних досліджень цієї проблеми на основі оновленої Конституції України 1996 р. та чинного законодавства України, певних міжнародно-правових актів. Звичайно, як і у будь-якому науковому дослідженні, не всі висновки будуть сприйняті, певні з них, мабуть, вимагатимуть додаткової перевірки самим життям, інші, можливо, будуть надалі розвинуті, уточнені, змінені. Водночас досягнуті результати в дисертаційному дослідженні не є остаточними і вичерпними. За своїм обсягом не можна з об’єктивних причин висвітлити всі теоретико-правові питання і пов’язані з ними проблеми реалізації конституційно-правових норм, а отже, природно, залишаються дискусійними питання цієї складної проблеми. Тому, насамперед, потрібні подальші науково-теоретичні розробки такої багатогранної проблематики.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдулаев М.И., Комаров С.А. Проблемы теории государства и права: Учебник. — С.Пб.: Питер, 2003. — 576 с.
   
2. Алебастрова И.А. Конституционное право зарубежных стран: Учеб. пособие. — М.: Юрайт-М, 2001. — 640 с.
   
3. Алексеев С.С. Право: азбука — теория — философия: Опыт комплексного исследования. — М.: Статут, 1999. — 712 с.
   
4. Алексеев С.С., Дюрягин И.Я. Функции применения права // Правоведение. — 1972. — № 2. — С. 28.
   
5. Антологія української юридичної думки: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова) та ін. Том 1: Загальна теорія держави і права, філософія та енциклопедія права / Упоряд: В.Д. Бабкін, І.Б. Усенко, Н.М. Пархоменко; Відп. ред. В.Д.Бабкін, І.Б. Усенко. — К.: Вид. Дім “Юридична книга”, 2002. — 568 с.
   
6. Бачинин В.А. Философия права и преступления. — Х.: Фолио, 1999. — 243с.
   
7. Бачинін В.А., Журавський В.С., Панов М.І. Філософія права: Словник. — К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. — 408 с.
   
8. Бачинін В.А., Панов М.І. Філософія права: Підруч. для юрид. спеціальностей вищих навч. закладів освіти. — К.: Вид. дім “Ін Юре”, 2002. — 472с.
   
9. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях. — М.: Стелс, 1995. — 375 с.
   
10. Белкин А.А. Конституционная охрана: три направления российской идеологии и практики. — С.Пб., 1995. — 183 с.
    
11. Боботов С.В. Буржуазная социология права. — М: Юрид. лит., 1978. — 432 с.