Загальна характеристика роботи актуальність теми дослідження

Вид материала

Документы

Содержание Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Мета і задачі дослідження. Об’єктом дослідження Методи дослідження. Наукова новизна отриманих результатів Особистий внесок здобувача. Апробація результатів дисертації. Публікації результатів досліджень. Структура та обсяг дисертаційної роботи. Основний зміст роботи Прибутковість підрозділу (П) низька Прибутковість підрозділу (П) середня Прибутковість підрозділу (П) висока На практичному рівні Список опублікованих робіт за темою дисертації Ключові слова Ключевые слова

Подобный материал:

• Загальна характеристика роботи актуальність теми дослідження, 364.3kb.
• Загальна характеристика роботи актуальність теми дослідження, 321.49kb.
• Загальна характеристика роботи актуальність теми, 407.04kb.
• Загальна характеристика роботи актуальність теми дослідження, 370.44kb.
• Загальна характеристика роботи актуальність теми, 286.74kb.
• Загальна характеристика роботи актуальність теми дослідження, 412.69kb.
• Загальна характеристика дисертаційної роботи актуальність теми дослідження, 365.54kb.
• Загальна характеристика роботи Актуальність теми дослідження, 646.37kb.
• Загальна характеристика роботи актуальність теми, 338.68kb.
• Загальна характеристика роботи актуальність теми, 396.72kb.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми дослідження. Формування нової моделі інноваційного розвитку економіки, інтернаціоналізація виробництва, глобалізація економічних відносин, посилення ролі маркетингу, що проявляється у зростанні значущості ринку, ставлять нові вимоги до організації та функціонування сучасних суб’єктів господарювання. У зв’язку з цим, процес реструктуризації стає об’єктивною необхідністю, що забезпечує конкурентоздатність підприємств та зростання їх ринкової вартості. Виникає нагальна потреба в розбудові та впровадженні науково-обґрунтованих теоретичних і практичних рекомендацій щодо здійснення процесу реструктуризації підприємств.

Дослідженню проблем реструктуризації підприємств присвячено наукові праці відомих зарубіжних та вітчизняних вчених, таких як: О. Амоша, В._Батенко, Т. Бень, М. Білик, М. Білопольський, Л. Волдачек, С. Довбня, В.Заболотний, Л. Кальніченко, А.Ковальов, Ю. Ковний, О. Козляківська, О._Кравцова, Р. Красюк, В. Крижановський, І. Мазур, С. Мочерний, Є. Палига, В. Тимощук, А. Ткаченко, Р. Толпежніков, В. Савчук, В. Шапіро, З.Шершньова, М. Хаммер, Дж. Чампі. Віддаючи належне розробкам названих авторів, слід зазначити певну обмеженість наукових досліджень у напрямку понятійно-термінологічного апарату реструктуризації, методичного забезпечення процесу реструктуризації підприємств в умовах ринкових відносин, практичних розробок з формування моделі вибору форм реструктуризації та удосконалення виробничо-інноваційного потенціалу підприємств в умовах реструктуризації, що створює основу якісного здійснення реструктуризації підприємств. Вищезаначене зумовлює необхідність поглибленого дослідження даної проблематики та обумовлює актуальність теми дисертаційної роботи, формулювання мети і задач дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до напрямів науково-дослідної роботи кафедри маркетингового менеджменту Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського Міністерства освіти і науки України за держбюджетною темою «Методологічні підходи і методика аналізу інфраструктури ринку праці в контексті маркетингової концепції» (номер держреєстрації 0104U005212), в рамках якої автором обґрунтовано передумови та необхідність реструктуризації українських підприємств, розроблено методичні рекомендації з оптимізації складу персоналу при реструктуризації.

Матеріали дослідження використовувалися при виконанні госпдоговірних тем у Донецькому національному університеті економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, серед яких найбільш важливими є такі: №110/05 «Розробка науково-методичних рекомендацій щодо використання стратегічного підходу в управлінні підприємницькою діяльністю» (номер державної реєстрації 0106U003577), в рамках якої автором удосконалено понятійно-категоріальний апарат – запропоновано визначення категорій «реструктуризаційний клімат» та «реструктуризаційний потенціал», розроблено комплексну систему оцінки реструктуризаційного потенціалу підприємств; № 123/05 «Розробка науково-методичних рекомендацій щодо маркетингового управління стратегічними змінами у підприємстві» (номер державної реєстрації 0106U008495), в рамках якої виявлено характерні риси і запропоновано авторське визначення категорії «реструктуризація» підприємств та визначено її місце в рамках суміжних категорій і понять, сформульовано генеральну та локальні цілі реструктуризації, розроблено структурно-логічну схему здійснення реструктуризації підприємств на основі комплексного, системного і ситуаційного підходів; № 161/05 «Розробка науково-методичних рекомендацій щодо дослідження стану дисципліни праці та її впливу на оптимізацію рівня порушень» (номер державної реєстрації 0106U008863), в рамках якої проведено соціологічне опитування працівників підприємств щодо виявлення мотивів праці та розроблено методику визначення змінної частини заробітної плати методом рангової кореляції.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка науково-методичних і практичних рекомендацій щодо здійснення реструктуризації підприємств в умовах ринкових відносин.

Відповідно до мети дослідження поставлено і вирішено такі задачі:

– дослідити та систематизувати передумови реструктуризації вітчизняних підприємств;

– визначити теоретико-методичні основи категорії «реструктуризація»; уточнити її сутність, класифікацію, цільову спрямованість та особливості в системі суміжних з нею категорій і понять;

– удосконалити методичні підходи щодо здійснення реструктуризації підприємств;

– дослідити реструктуризаційний клімат та діагностувати реструктуризаційний потенціал підприємств автомобілебудівної галузі;

– розробити методичні підходи до реструктуризації організаційної структури управління підприємств на основі моделювання бізнес-процесів;

– розробити модель вибору форм реструктуризації підприємств;

– розробити методичні та практичні рекомендації щодо удосконалення виробничо-інноваційного потенціалу підприємств, включаючи розробку підходів до вибору стратегії інноваційного розвитку, оптимізації складу персоналу, активізації підсистеми навчання і розвитку працівників; удосконалення системи стимулювання праці в рамках реструктуризації підприємств.

Об’єктом дослідження є процеси реструктуризації підприємств в умовах ринкових відносин.

Предметом дослідження є інструменти та форми реструктуризації підприємств автомобілебудівної галузі, що забезпечують ефективність її здійснення.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є загальнонаукові принципи, економічні закони і категорії, закономірності суспільного розвитку, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених, чинна нормативно-правова база України. При вирішенні поставлених задач було використано комплексний, системний, функціональний та логічний підходи. Для досягнення поставленої мети використано низку загальнонаукових та спеціальних методів дослідження: методи системного аналізу (для дослідження теоретичних основ управління реструктуризацією підприємств); економіко-статистичні методи (для оцінки стану та розвитку реструктуризаційного клімату та реструктуризаційного потенціалу підприємств); групування (при проведенні стратегічної конкурентної сегментації підприємств); методи соціологічного опитування (для оцінки готовності працівників до проведення реструктуризації та виявлення мотивів праці); класифікаційно-аналітичний метод (при дослідженні критеріїв для визначення форми реструктуризації, а також при розробці системи показників оцінки бізнес-процесів); експертного опитування (для визначення залежності між розмірами винагород і результатами діяльності підприємства, підрозділів, рівнем успішності й придатності окремих працівників); економіко-математичного моделювання (для дослідження зв’язку між характеристиками окремих підрозділів та рекомендованими формами їх реструктуризації; розробки напрямків оптимізації складу персоналу); матричний метод (для розробки моделі вибору форм реструктуризації підприємств). Обробка даних, побудова таблиць, графіків, економіко-математичних моделей здійснювалася з використанням апарату математичних і статистичних функцій прикладного пакету MS Excel та пакету Delfi.

Нормативно-правову базу дисертації становлять закони України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, накази Міністерства економіки України, програмні документи соціально-економічного розвитку України.

Емпіричною й інформаційною основою дослідження є дані Державного комітету статистики України, офіційні дані Головного управління статистики в Запорізькій області, опубліковані дані спеціалізованих видань (AvtoConsalting); інформаційно-аналітичні звіти автомобілебудівних підприємств України, результати опитування експертів-фахівців з питань автомобілебудування та реструктуризації (підготовлених та проведених за участю автора); результати соціологічних опитувань працівників автомобілебудівних підприємств (підготовлених та проведених за участю автора у 2005-2007 рр.).

Наукова новизна отриманих результатів полягає в удосконаленні теоретико-методичних та науково-практичних основ здійснення реструктуризації підприємств.

Значимими результатами дослідження, що відображають наукову новизну та розкривають зміст дисертації є такі:

уперше:

– запропоновано модель вибору форм реструктуризації підприємств у вигляді тримірної матриці на основі критеріїв: значення підрозділу для стратегічного розвитку підприємства; рівень конкурентоспроможності продукції, що виготовляється підрозділом; прибутковість підрозділу. Використання даної моделі дозволить визначати форми реструктуризації кожного підрозділу підприємства на комплексній основі з урахуванням їх поточного стану та перспектив розвитку, для чого розроблено систему показників оцінки критеріїв для виробничих, непрофільних та торгово-сервісних підрозділів підприємства;

удосконалено:

– теоретико-методичні підходи до здійснення реструктуризації підприємств за рахунок доповнення класифікації видів реструктуризації такими ознаками: рівень ризику (пропонується виділяти реструктуризацію з мінімальним, підвищеним та високим рівнем ризику); за регіональними джерелами фінансування (реструктуризація, що проводиться за рахунок національного, іноземного чи змішаного капіталу). Це дозволить підвищити об’єктивність прийняття управлінських рішень з реструктуризації підприємств щодо мінімізації ризиків та вибору джерел фінансування;

– методичний підхід до діагностики реструктуризаційного потенціалу: визначено складові реструктуризаційного потенціалу; показники, за якими вони оцінюються; запропоновано методику розрахунку інтегральної абсолютної та інтегральної відносної оцінки реструктуризаційного потенціалу, що забезпечить обґрунтованість вибору стратегічних напрямків реструктуризації підприємств;

– методичні засади здійснення реструктуризації підприємств: запропоновано структурно-логічну схему реструктуризації, особливістю якої є виявлення реструктуризаційної позиції суб’єкта господарювання, прогнозування змін реструктуризаційного клімату та визначення пріоритетних напрямків розвитку підприємства відповідно до них. Запропонована методика створює теоретичне підґрунтя для ефективного проведення реструктуризації;

– методику оцінки параметрів бізнес-процесів за рахунок запропонованої системи показників: кількісних (тривалість, вартість, продуктивність, ефективність процесу) та якісних (соціальна ефективність, адаптованість). Це буде сприяти підвищенню якості оцінки функціонування організаційної структури підприємства з метою її своєчасної реструктуризації;

отримало подальшого розвитку:

– понятійно-категоріальний апарат: реструктуризація (процес формування у підприємства потенційної спроможності до реагування, в т.ч. превентивного, на зміни зовнішнього середовища відповідно до стратегії його розвитку, шляхом проведення комплексу організаційно-економічних, техніко-технологічних, правових і фінансових заходів, спрямованих на зростання його ринкової вартості); реструктуризаційний клімат (сукупність факторів зовнішнього середовища, які обумовлюють необхідність реструктуризації, сприяють чи протидіють досягненню її цілей); реструктуризаційний потенціал (сукупність маркетингових, виробничих, організаційних, інноваційних, фінансових, кадрових ресурсів і можливостей, що визначають готовність та здатність підприємства до формування та реалізації програми реструктуризації); що забезпечить єдність у розумінні і використанні основних категорій;

– алгоритм реструктуризації організаційних структур управління (ОСУ), основними елементами якого є: визначення цільових установок та стратегічне планування; діагностика поточної бізнес-системи; проектування реструктуризації ОСУ на основі реорганізації і адаптації та на основі моделювання бізнес-процесів; підготовка та реалізація проекту реструктуризації. Використання даного алгоритму дозволить здійснювати реструктуризацію ОСУ в два етапи, що забезпечить підвищення рівня її адаптованості до мінливого ринкового середовища.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що теоретико-методичні положення дисертації є науковим обґрунтуванням рекомендацій щодо здійснення реструктуризації підприємств. Наукові результати прийнято до впровадження в ЗАТ «Запорізький автомобілебудівний завод» (довідка № 653 від 24.06.08), в ЗАТ «Керамет» м. Донецьк (довідка КМ 16/08-545/1 від 15.05.2008) при розробці та реалізації програми реструктуризації підприємства.

Результати дослідження використовуються у навчальному процесі в Запорізькому національному технічному університеті (довідка № 37-03/2354 від 07.04.08) при розробці програм та методичних посібників із дисциплін «Стратегічний менеджмент», «Менеджмент організацій», «Управління персоналом», «Організація праці менеджера».

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено наукові ідеї автора, авторський підхід до розробки основних положень. Наукові положення, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, одержані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні і практичні результати проведеного дослідження доповідались і отримали схвалення на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасні проблеми економіки підприємства» (м. Дніпропетровськ, 2003 р.), І Міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-економічні перспективи розвитку України» (м. Дніпропетровськ, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми управління розвитком об’єктів і процесів ринкової економіки» (м. Запоріжжя, 2006 р.), науково-практичних конференціях ДонДУЕТ (Донецьк, 2004-2006 рр.), ІV Міжнародній науково-практичній конференції «Наука і технології: крок в майбутнє» (м._Дніпропетровськ, 2008 р.).

Публікації результатів досліджень. За темою дослідження опубліковано 14 наукових робіт загальним обсягом 7,34 д.а., з яких особисто автору належить 7,34 д.а., у тому числі 10 статей у наукових фахових виданнях загальним обсягом 6,64 д.а.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, викладених на 193 сторінках; 21 додатку на 89 сторінках; списку використаних джерел із 182 найменувань, з них 8 іноземних, на 17 сторінках. Дисертація містить 64 таблиці на 65 сторінках, 39 рисунків на 39 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


У першому розділі «Теоретико-методичні основи реструктуризації підприємств» досліджено передумови й обґрунтовано необхідність реструктуризації вітчизняних підприємств, визначені сутнісні характеристики й уточнено поняття «реструктуризації», удосконалено теоретико-методичні підходи до здійснення реструктуризації за рахунок доповнення класифікації видів реструктуризації, розробки методики оцінки реструктуризаційного потенціалу та структурно-логічної схеми здійснення реструктуризації підприємств.

У сучасних умовах процес реструктуризації стає об’єктивною необхідністю, що забезпечує конкурентноздатність та зростання ринкової вартості підприємства. Дослідження особливостей розвитку української економіки та характеру функціонування вітчизняних господарюючих суб’єктів дозволили виділити та систематизувати основні передумови, що визначають необхідність реструктуризації підприємств. Зокрема, до основних зовнішніх передумов належать: формування нової моделі інноваційного розвитку економіки та єдиного глобального бізнес-середовища, інтернаціоналізація виробництва, технологічна багатоукладність української економіки, велика енергоємність вітчизняних підприємств, необхідність підвищення рівня екологічності національного виробництва, зростання значення маркетингу. Основними внутрішніми причинами є: зміна стратегії розвитку підприємства, погіршення основних економічних та фінансових показників, кризовий стан підприємства та можливість банкрутства, необхідність ліквідації розриву між реальним та бажаним потенціалом компанії, потреба в синхронізації виробництва відповідно до попиту, необхідність формування нового стилю керівництва, зниження якості трудового життя, потреба оптимізації структури активів, необхідність підвищення інвестиційної привабливості підприємства.

Аналіз існуючих визначень та підходів до розуміння реструктуризації підприємств дозволив виявити її сутнісні характеристики та сформулювати авторське визначення: реструктуризація – це процес формування у підприємства потенційної спроможності до реагування, в т.ч. превентивного, на зміни зовнішнього середовища відповідно до стратегії його розвитку шляхом проведення комплексу організаційно-економічних, техніко-технологічних, правових і фінансових заходів, спрямованих на зростання його ринкової вартості.

Розгляд реструктуризації в площині зіставлення з подібними формами перетворення, а саме: «реформування», «реорганізація», «реінжиніринг» дозволив дійти висновку, що «реорганізація» та «реінжиніринг» є окремими формами проведення реструктуризації підприємства, які концентруються на її організаційно-управлінських аспектах; а «реструктуризація» і «реформування» є взаємопов’язаними паралельно послідовними процесами, що мають спільні цілі , але різні методи, інструменти та засоби їх досягнення.

Аналіз та узагальнення наукових підходів до класифікації видів реструктуризації, викладених у працях М. Білик, Т. Бень, С. Довбні, А.Ковальова, дозволили обґрунтувати доцільність доповнення класифікації такою низкою ознак: а) за рівнем ризику – пропонується розрізняти реструктуризацію з мінімальним, підвищеним та високим рівнем ризику; б) за регіональними джерелами фінансування – відрізняємо реструктуризацію, що проводиться за рахунок національного, іноземного та змішаного капіталу.

У дисертації на основі побудови стадійного процесу розроблено структурно-логічну схему здійснення реструктуризації підприємств (рис. 1). Характерною особливістю запропонованої схеми є визначення напрямків реструктуризації підприємства на підставі його реструктуризаційної позиції та прогнозів змін реструктуризаційного клімату. Це дозволяє формувати концепцію, розробляти та реалізувати програму реструктуризації на системній, комплексній основі, що забезпечує зростання результативності реструктуризаційного процесу.

Було визначено, що реструктуризаційна позиція підприємства формується під впливом його реструктуризаційного потенціалу та реструктуризаційного клімату. Реструктуризаційний клімат – це сукупність факторів зовнішнього середовища, що обумовлюють необхідність реструктуризації підприємства, сприяють чи протидіють досягненню її цілей. Запропоновано виділяти два рівні: макроклімат, що складається з PEST- факторів зовнішнього середовища; та мікроклімат, що створюють конкуренти, споживачі, постачальники, консалтингові компанії, фінансово-кредитні установи. Реструктуризаційний потенціал – це сукупність маркетингових, виробничих, організаційних, інноваційних, фінансових, кадрових ресурсів і можливостей, що визначають та забезпечують готовність і здатність підприємства до формування й реалізації програми реструктуризації. Для проведення обґрунтованої діагностики реструктуризаційного потенціалу розроблено комплексну систему оцінки його складових та запропоновано методику розрахунку інтегральної абсолютної й інтегральної відносної оцінки реструктуризаційного потенціалу підприємств.

Інтегральну абсолютну оцінку реструктуризаційного потенціалу () пропонується визначати за формулою:


, (1)


де - ваговий коефіцієнт - го елементу реструктуризаційного потенціалу, ;

- експертна оцінка - го елементу реструктуризаційного потенціалу;

- кількість елементів реструктуризаційного потенціалу;

- кількість експертів.


Для розрахунку інтегральної відносної оцінки реструктуризаційного () потенціалу рекомендується використовувати таку комбіновану модель:

, (2)

де - максимальна інтегральна абсолютна оцінка реструктуризаційного потенціалу.


Дослідження реструктуризаційного клімату

Макроклімату Мікроклімату





Прогнозування змін реструктуризаційного клімату


Дослідження реструктуризаційного потенціалу підприємства

Організаційно-економічного Виробничо-інноваційного

маркетингового фінансового організаційного виробничого кадрового інноваційного









Визначення реструктуризаційної позиції та пріоритетних напрямків розвитку підприємства







Формування концепції реструктуризації з урахуванням специфіки, реструктуризаційної позиції підприємства та прогнозів змін реструктуризаційного клімату

(цілі, завдання, види, методи)




Розробка етапів реструктури-зації та графіку їх реалізації



Розробка програми реструктуризації




Визначення джерел формування ресурсів відсутніх у підприємства





Розробка системи мотивації

персоналу







Формування критеріїв оцінки та розрахунок прогнозованого ефекту від реструктуризації











Реалізація програми





Оцінка фактичних результатів


незадовільний

задовільний







так

ні



Новий рівень розвитку підприємства


Рис. 1. Структурно-логічна схема здійснення реструктуризації підприємства




Таким чином, визначені результати досліджень дозволили отримати науково-теоретичне підґрунтя для удосконалення методичних підходів до здійснення реструктуризації підприємств.

У другому розділі «Дослідження реструктуризаційного потенціалу підприємств» досліджено реструктуризаційний клімат, здійснено оцінку організаційно-економічного та виробничо-інноваційного потенціалу підприємств автомобілебудівної галузі, що дозволило визначити їх реструктуризаційну позицію, стратегію та напрями подальшої реструктуризації.

Дослідження PEST- факторів реструктуризаційного клімату показало, що структурні деформації, характерні для української економіки обумовлюють необхідність реструктуризації більшості суб’єктів господарювання. Несприятливі суспільно-політичні фактори створюють додаткове навантаження на розвиток бізнесу та формування умов вільної конкуренції.

Діагностика автомобільного ринку, що визначає вплив споживачів на реструктуризаційний клімат підприємства, дозволила спрогнозувати подальше зростання та структурну трансформацію ринку в сторону збільшення частки нових і більш дорогих автомобілів, що обумовлено: збільшенням доходів населення; нестабільністю української валюти; зміною стилю життя та ціннісних установок споживачів; низьким рівнем забезпеченості населення автомобілями; розвитком споживчого кредитування та торгових схем trade-in.

Для визначення впливу конкурентів на реструктуризаційний клімат змодельована ситуація на автомобільному ринку з використанням карти стратегічних груп, що дозволило визначити положення автомобілебудівних підприємств, яке характеризує і визначає їхній рівень залежності та/або впливу і спричиняє міжфірмову боротьбу (рис. 2).





«ЛуАЗ»

«КрАСЗ»

«Кримавтогаз»

«АвтоКРАЗ»





«Єврокар»



«ЛьвАЗ» «ЧеркАЗ»

«БориспАЗ»


«Стрий-авто»

«ЧернігАЗ»

«Анто-Рус»

«КАМАЗ-УТК»

«ЧасоявРЗ»





низький середній високий

Вміст місцевих комплектуючих


Рис. 2. Карта стратегічних груп автомобілебудівних підприємств України

Встановлено, що найбільш значимими показниками для розуміння сутності конкуренції на автомобілебудівному ринку є «асортиментний набір продукції» та «вміст місцевих комплектуючих». Проведений структурний аналіз українських автомобілебудівників дозволив ідентифікувати підприємства з однаковим стилем конкурентної активності та визначити, що найжорстокіша конкурентна боротьба спостерігається між групами І-ІІІ (ЗАТ«ЗАЗ», ВАТ «ЛуАЗ» та ЗАТ «Єврокар») та всередині ІV групи («Львівський автобусний завод», ВАТ «Черкаський автобус», ЗАТ «Бориспільський автомобільний завод») та V групи (СП «Кременчуцький автоскладальний завод», «Кримавтогаз», «АвтоКРАЗ»). Безперечним лідером ринку є ЗАТ «Запорізький автомобілебудівний завод», який має сприятливі умови для досягнення повної конкурентоспроможності на ринку.

Дослідження конкурентної ситуації в українському автомобільному бізнесі дозволило диференціювати конкурентні сили за рівнем їх впливу. Найбільш сильний тиск створюється боротьбою між діючими продавцями та через постачальників машинокомплектів і запчастин. Вплив зі сторони споживачів та потенційних нових конкурентів теж суттєвий, хоча дещо опосередкований. Вплив зі сторони товарів-замінників зведений до нуля. Проведений аналіз дозволяє спрогнозувати, що в найближчій перспективі в автомобільному бізнесі очікується: загострення конкурентної боротьби внаслідок переорієнтації зусиль провідних автогігантів на ринок України; загострення цінової конкуренції пов’язане зі вступом України до СОТ; посилення вимог споживачів до якості товарів; витіснення дрібних конкурентів з ринку через поглинання їх великими зарубіжними компаніями.

Синтез отриманих результатів дослідження реструктуризаційного клімату, дозволив ідентифікувати його як «відносно несприятливий» та спрогнозувати, що подальша діяльність автомобілебудівних підприємств залежатиме від їх здатності 100%-во завантажити власні виробничі потужності; зменшувати собівартість продукції при одночасному підвищенні її якості; швидко реагувати на зміни вподобань споживачів; знизити рівень залежності від постачальників до оптимального (зокрема, через розвиток повномасштабного виробництва).

Для діагностики організаційно-економічного та виробничо-інноваційного потенціалу підприємства було використано методику, запропоновану в першому розділі роботи. Оцінка організаційно-економічного потенціалу підприємства була проведена в три етапи через аналіз маркетингового, організаційного та фінансового потенціалів.

Діагностика маркетингового потенціалу ЗАТ «Запорізький автомобілебудівний завод» дозволила виявити позитивну динаміку зростання обсягів виробництва з одночасною переструктуризацією товарного портфеля компанії в сторону більш дорогих автомобілів та високим рівнем оновлення асортименту. Ключовими факторами, що визначають цінову політику підприємства, є кон’юнктура ринку та собівартість виробництва. Збутова діяльність здійснюється через власну дилерську мережу (40 представництв в усіх регіонах країни) та торгові представництва корпорації «УкрАвто».

Дослідження організаційного потенціалу засвідчило високий рівень централізації організаційної структури управління як за кількісними, так і за структурними параметрами, що разом з неякісною системою інформаційного забезпечення уповільнює оперативність реалізації управлінських рішень, сприяє зниженню гнучкості та адаптивності підприємства до змін зовнішнього середовища.

Оцінка фінансового потенціалу дозволила зробити висновки про нераціональне використання ЗАТ «ЗАЗ» власних оборотних коштів, що в комплексі з неефективною фінансово-кредитною політикою призвело до зниження фінансової стійкості, платоспроможності, ефективності активів підприємства при одночасному зростанні рівня фінансового ризику.

Аналіз виробничо-інноваційного потенціалу було здійснено в наступній послідовності – оцінка виробничого, кадрового й інноваційного потенціалів.

Діагностика виробничого потенціалу засвідчила, що незважаючи на діяльність компанії з оптимізації складу основних засобів, їх стан та ефективність використання залишаються незадовільними, що пов’язано з низьким рівнем завантаження виробничих потужностей, зменшенням частки машин і обладнання в загальному обсязі основних фондів, високим рівнем їх морального та фізичного зносу.

Оцінка кадрового потенціалу показала середній рівень готовності працівників до проведення реструктуризації, що пов’язано з частковим сприйняттям цілей та задач перетворень, недостатньою кваліфікаційною підготовленістю, недосконалою системою мотивації та управління персоналом.

Дослідження інноваційного потенціалу засвідчило відсутність на підприємстві чітких стратегічних перспектив науково-дослідницької діяльності, що знаходить своє відображення у заниженому рівні фінансування досліджень, відсутності наукового запасу, занепаді винахідницької активності.

Інтегральна відносна оцінка реструктуризаційного потенціалу ЗАТ «ЗАЗ» показала, що потенціал підприємства використовується не в повній мірі – лише на 64,32%, зокрема: організаційно-економічний – на 61,96% (в т.ч. маркетинговий – на 70,02%, організаційний – на 46,67%, фінансовий – на 66,75%); виробничо-інноваційний – на 64,56% (в т.ч. виробничий – на 64,0%, кадровий – на 76,33%, інноваційний – на 52,59%).

Загалом реструктуризаційна позиція ЗАТ «ЗАЗ» виявилася стійкою, з тяжінням до «відносно стійкої», що дало підстави рекомендувати підприємству використовувати при реструктуризації стратегію розвитку. (Результати дослідження реструктуризаційного клімату та реструктуризаційного потенціалу були використані ЗАТ «Запорізький автомобілебудівний завод» при формуванні програми реструктуризації).

У третьому розділі «Удосконалення реструктуризаційного потенціалу підприємств» розглядаються методичні та практичні підходи до реструктуризації організаційних структур, розроблено модель вибору форм реструктуризації, запропоновано методичне забезпечення удосконалення кадрового та інноваційного потенціалу підприємств.

На підставі результатів дослідження характеристик сучасного бізнес-середовища та виявлених особливостей у структурі вітчизняних підприємств розроблено алгоритм реструктуризації організаційних структур, основними елементами якого є: визначення цільових установок та стратегічне планування; діагностика поточної бізнес-системи; проектування реструктуризації ОСУ на основі реорганізації і адаптації та на основі моделювання бізнес-процесів; підготовка та реалізація проекту реструктуризації ОСУ.

Для визначення форми реструктуризації, що здійснюється на основі реорганізації і адаптації запропоновано модель у вигляді тримірної матриці, яка будується за критеріями: значення підрозділу для стратегічного розвитку підприємства; рівень конкурентоспроможності продукції, що виготовляється підрозділом; прибутковість підрозділу (рис. 3).


Рис. 3. Модель тримірної матриці вибору форми реструктуризації підприємства


За кожним із зазначених критеріїв розроблено систему показників їх оцінки для виробничих, непрофільних та торгово-сервісних підрозділів підприємства. На підставі синтезу результатів оцінок, отриманих з використанням експертного методу, мультиплікативного критерію та дискримінантного аналізу, отримано рекомендації щодо вибору форм реструктуризації при різних вхідних параметрах критеріїв матриці (рис. 4). На основі застосування матриці приймаються управлінські рішення щодо вибору конкретної форми реструктуризації для кожного підрозділу підприємства (запропонована модель апробована та використовується на автомобілебудівних та металургійних підприємствах Запорізької та Донецької областей).

Теоретична модель вибору форм реструктуризації підприємства отримала практичний розвиток у роботі, на її основі розроблено нову організаційну структуру ЗАТ “Запорізький автомобілебудівний завод”.

При проведенні реструктуризації виникає необхідність аналізу оргструктури через бізнес-процеси. Для вирішення цього завдання запропоновано методику оцінки параметрів бізнес-процесів, яка складається з

Прибутковість підрозділу (П) низька (0;1]
	КП низька(0;1]	КП середня (1;2]	КП висока (2;3]
СЗ несуттєве (0;1]	Розукрупнення зі слабкими зв'язками з материнською компанією	Розукрупнення зі слабкими зв'язками з материнською компанією	Розукрупнення зі слабкими зв'язками з материнською компанією
СЗ середнє (1;2]	Розукрупнення зі слабкими зв'язками з материнською компанією	Розукрупнення зі слабкими зв'язками з материнською компанією	Розукрупнення з сильними зв'язками з материнською компанією
СЗ значне (2;3]	Укрупнення	Укрупнення	Адаптація

Прибутковість підрозділу (П) середня (1;2]
	КП низька (0;1]	КП середня (1;2]	КП висока (2;3]
СЗ несуттєве (0;1]	Розукрупнення зі слабкими зв'язками з материнською компанією	Розукрупнення зі слабкими зв'язками з материнською компанією	Розукрупнення з сильними зв'язками з материнською компанією
СЗ середнє (1;2]	Укрупнення	Укрупнення	Адаптація
СЗ значне (2;3]	Укрупнення	Адаптація	Адаптація

Прибутковість підрозділу (П) висока (2;3]
	КП низька (0;1]	КП середня (1;2]	КП висока (2;3]
СЗ несуттєве (0;1]	Розукрупнення з сильними зв'язками з материнською компанією	Розукрупнення з сильними зв'язками з материнською компанією	Розукрупнення з сильними зв'язками з материнською компанією
СЗ середнє (1;2]	Укрупнення	Адаптація	Адаптація
СЗ значне (2;3]	Адаптація	Адаптація	Адаптація

Рис. 4. Матриця вибору форми реструктуризації підприємства на основі оцінки критеріїв: конкурентоспроможність продукції підрозділу (КП), значення підрозділу для стратегічного розвитку підприємства (СЗ), прибутковість підрозділу (П)

показників: кількісних (тривалість, вартість, продуктивність, ефективність процесу) та якісних (соціальна ефективність, адаптованість), що дозволило підвищити якість оцінювання оргструктури.

На підставі результатів діагностики реструктуризаційного потенціалу підприємств визначено, що удосконалення виробничо-інноваційного потенціалу доцільно здійснювати за напрямками: оптимізації складу персоналу, активізації процесів навчання і розвитку персоналу, удосконалення системи стимулювання праці та підходів до вибору стратегії інноваційного розвитку підприємства.

Для підвищення ефективності оптимізації складу персоналу при реструктуризації розроблено алгоритм регулювання зайнятості та комп’ютерну модель оптимізації чисельності працівників пакету Excel “Пошук оптимального рішення” (використано для оптимізації чисельності персоналу в чотирьох торгово-сервісних центрах ЗАТ «Запорізький автомобілебудівний завод»).

З метою активізації діяльності підрозділу навчання і розвитку персоналу розроблено «Карту знань» працівника, використання якої дозволить виявити області неповних знань працівника, інтенсифікувати та персоніфікувати процес поповнення знань, підвищити ефективність використання знань, оптимізувати процес ротації кадрів відповідно до їх знань та кваліфікації.

На підставі соціологічних досліджень мотивів праці за теоріями А.Маслоу, К. Альдерфера, Д. МакКлелланда, Ф. Герцберга, Дж. Стейса Едамса, проведених з використанням розробленої комп’ютерної програми пакету Delfi визначено, що одним з найважливіших стимулів до праці в ЗАТ “ЗАЗ” є матеріальний. Розроблено програмно-математичну модель визначення розмірів змінної частини заробітної плати методом рангової кореляції, практичне застосування якої дозволить знизити вплив суб’єктивних факторів та підвищити справедливість при визначенні розміру винагород, а також забезпечити залежність розміру змінної частини заробітної плати від результатів діяльності підприємства (підрозділу).

Визначено типи стратегій інноваційного розвитку підприємства з урахуванням його реструктуризаційної позиції: стратегія «копіювання», стратегія «блискавичного другого», стратегія «нарощування» чи «заповнення пустот». Для ЗАТ «ЗАЗ» рекомендовано використовувати стратегію «нарощування».

Економічний ефект від реструктуризації визначається як приріст ринкової вартості підприємства. Для ЗАТ «Запорізький автомобілебудівний завод» приріст ринкової вартості за рахунок здійснення запропонованих реструктуризаційних заходів, розрахований методом дисконтування грошових потоків, складатиме 20,4% (або 132,9 млн. грн.).


ВИСНОВКИ

У дисертації вирішено наукову задачу щодо розробки науково-методичних та практичних рекомендацій, які забезпечують здійснення реструктуризації підприємств в умовах ринкових відносин, що знайшло своє відображення в наступному:

На теоретичному рівні:

1. Визначено теоретико-методичні основи реструктуризації промислових підприємств:

1.1. На підставі проведеного теоретичного аналізу обґрунтовано, що реструктуризація – це процес формування у підприємства потенційної спроможності до реагування, в т.ч. превентивного, на зміни зовнішнього середовища відповідно до стратегії його розвитку шляхом проведення комплексу організаційно-економічних, техніко-технологічних, правових і фінансових заходів, спрямованих на зростання його ринкової вартості. Визначено місце реструктуризації в площині зіставлення з подібними формами перетворень, а саме: «реорганізація» та «реінжиніринг» є окремими формами проведення реструктуризації підприємства, що концентруються на її організаційно-управлінських аспектах; «реструктуризація» і «реформування» є взаємопов’язаними паралельно-послідовними процесами, що мають спільні цілі_– зростання ефективності виробництва, підвищення конкурентоздатності продукції, покращення фінансово-економічних результатів діяльності, тощо, та різні методи їх досягнення;

1.2. Доповнено класифікацію видів реструктуризації такими ознаками: рівень ризику та регіональні джерела фінансування;

1.3. Сформульована генеральна ціль реструктуризації підприємства – зростання його ринкової вартості та запропоновано її декомпозицію через побудову «дерева цілей», що дозволяє відобразити підпорядкованість та взаємозв’язок між цілями різного рівня та забезпечує умови для розподілу відповідальності за їх досягнення через встановлення взаємозв’язку між цілями та ієрархічними рівнями підприємства;

2. Розроблено методичні підходи до здійснення реструктуризації підприємств в умовах ринкових відносин шляхом створення структурно-логічної схеми реструктуризації. Особливістю запропонованої схеми є виявлення реструктуризаційної позиції суб’єкта господарювання, прогнозування змін реструктуризаційного клімату, визначення пріоритетних напрямків розвитку та реструктуризації підприємства відповідно до них. Вперше в схему реструктуризації введено категорії: реструктуризаційного клімату як сукупності факторів зовнішнього середовища, що обумовлюють необхідність реструктуризації, сприяють чи протидіють досягненню її цілей; та реструктуризаційного потенціалу – сукупності маркетингових, виробничих, організаційних, інноваційних, фінансових, кадрових ресурсів і можливостей, що визначають готовність та здатність підприємства до формування та реалізації програми реструктуризації.

На практичному рівні:

1. Визначено, що в сучасних умовах функціонування основними передумовами реструктуризації підприємств є такі: зовнішні – формування нової моделі інноваційного розвитку економіки та єдиного глобального бізнес-середовища, інтернаціоналізація виробництва, технологічна багатоукладність української економіки, велика енергоємність вітчизняних підприємств, необхідність підвищення рівня екологічності національного виробництва, зростання значення маркетингу; внутрішні – зміна стратегії розвитку підприємства, погіршення основних економічних та фінансових показників, кризовий стан підприємства та можливість банкрутства, необхідність ліквідації розриву між реальним та бажаним потенціалом суб’єкта господарювання, потреба в синхронізації виробництва відповідно до попиту, необхідність формування нового стилю керівництва, зниження якості трудового життя, потреба оптимізації структури активів та необхідність підвищення інвестиційної привабливості підприємства;

2. Досліджено реструктуризаційний клімат підприємств автомобільної галузі. Для забезпечення діагностики реструктуризаційного потенціалу підприємств розроблено комплексну систему оцінки його складових та методику розрахунку інтегральної абсолютної й інтегральної відносної оцінок реструктуризаційного потенціалу. Запропонована методика використана для дослідження реструктуризаційного потенціалу ЗАТ «Запорізький автомобілебудівний завод», що дозволило визначити його реструктуризаційну позицію та напрямки реструктуризації.

3. Обґрунтовано методичний підхід до здійснення реструктуризації організаційних структур управління на основі запропонованого алгоритму, основними етапами якого є: визначення цільових установок та стратегічне планування; діагностика поточної бізнес-системи; проектування реструктуризації ОСУ на основі реорганізації і адаптації та на основі моделювання системи бізнес-процесів; підготовка та реалізація процесів реструктуризації. Особливістю розробленого алгоритму є проведення реструктуризації організаційної структури управління в два етапи: через реорганізацію і адаптацію; та через моделювання системи бізнес-процесів. Розроблено систему показників оцінки параметрів бізнес-процесів;

4. З метою вирішення проблеми обґрунтування вибору форми реструктуризації підприємства розроблено модель у вигляді тримірної матриці, що інтегрує в собі критерії: конкурентоспроможність продукції підрозділу; значення підрозділу для стратегічного розвитку підприємства; прибутковість підрозділу. Модель розроблено на підставі синтезу результатів оцінок отриманих з використанням експертного методу, мультиплікативного критерію та дискримінантного аналізу. Запропоновано систему показників оцінки критеріїв матриці для виробничих, непрофільних та торгово-сервісних підрозділів підприємства;

5. З метою підвищення виробничо-інноваційного потенціалу підприємств розроблено:

5.1. Методику оптимізації складу персоналу, що базується на використанні запропонованого алгоритму та програмно-математичної моделі пакету MS Excel;

5.2. Методичне забезпечення процесу розвитку працівників, що ґрунтується на використанні розробленої «Карти знань»;

5.3. Основні напрямки удосконалення системи стимулювання праці в процесі реструктуризації підприємства на підставі досліджень мотивів праці, здійснених за допомогою розробленої комп’ютерної програми пакету Delfi. З метою удосконалення матеріального стимулювання розроблено програмно-математичну модель розрахунку змінної частини заробітної плати на основі комплексного підходу з урахуванням результатів роботи підприємства, підрозділів і успішності діяльності й рівня придатності окремих працівників;

5.4. Запропоновано стратегії розвитку інноваційного потенціалу підприємств залежно від їх реструктуризаційної позиції.