Загальна характеристика роботи     Актуальність теми

Вид материалаДокументы

Содержание


Зв’язок роботи  з науковими програмами, планами, темами
Мета і завдання дослідження
Об’єктом дослідження
Методи досліджень
Наукова новизна одержаних результатів
Практичне значення одержаних результатів
Обсяг і структура роботи
Основний зміст дисертації
У розділі 2 “Ринок іпотечного кредитування та механізм його функціонування в Україні”
У розділі 3 “Особливості та перспективи розвитку житлового іпотечного кредитування в Україні”
Рис. 3. Структура житлових іпотечних кредитів в Україні в 2005
Таблиця 1. Порівняльні умови іпотечних кредитів банків-членів Української національної іпотечної асоціації
Ват "укрексімбанк"
Акб "укрсоцбанк"
Аппб "аваль"
Кб "приватбанк"
Акб "тас-комерцбанк"
Акб "інтерконти-нентбанк"
Акб "аркада"
Аб "тавріка"
...
Полное содержание
Подобный материал:
  1   2   3   4




ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


    Актуальність теми. Перед національними економічними системами різних країн традиційно стоїть завдання розширення ємності інвестиційного ринку, що змушує їх активно працювати над розробкою ефективних механізмів, здатних акумулювати вільні фінансові ресурси на фінансовому ринку та спрямовувати їх в сегменти економіки, які формують потенційний попит на інвестиційний ресурс. Іпотека, як засвідчує багаторічний досвід її застосування у світі, являє собою один з таких механізмів, при цьому вона виступає як сполучний елемент в макроекономічній системі, який завдяки мультиплікаційному ефекту спроможний активізувати різновекторні ринки: капіталу, житла, будівельних матеріалів, землі, комерційної нерухомості, кредитів, депозитів, праці, страховий ринок, сферу недержавного пенсійного забезпечення тощо. Іпотека також робить вагомий внесок у розширення ємності фінансового ринку, диверсифікацію його інституціональної структури та структури фінансових інструментів, формує та збалансовує інтереси учасників іпотечного ринку, створює механізми здешевлення позичкового ресурсу, забезпечує досягнення соціально-економічного ефекту в процесі споживання учасниками ринку відповідного іпотечного продукту.

    Для України розбудова іпотечного ринку є важливим та актуальним завданням на шляху подальшого реформування економіки і створення адекватного сучасним вимогам фінансового ринку з відповідною структурою та інституціональними складовими. При цьому розвиток іпотечного ринку вирішує як економічні проблеми активізації та ефективного використання фінансових ресурсів, так і соціальні завдання щодо залучення різних соціальних верств населення до задоволення своїх потреб через механізм фінансового ринку. Це визначає необхідність розробки і релізації державної програми забезпечення даних процесів в Україні, їх теоретичне обґрунтування з врахуванням особливостей національної економіки та існуючих загальносвітових тенденцій в розвитку іпотечного кредитування.

    Окремим аспектам складної і багатопланової проблеми ринку іпотечного кредитування присвячено праці провідних вітчизняних та зарубіжних економістів та фінансистів. Проблемі іпотеки постійно приділяють значну увагу такі вітчизняні дослідники як: В.Валентинов, О.Євтух, М.Дем’яненко, Т.Ковальчук, В.Кравченко, С.Кручок, В.Лагутін, Б.Луців, І.Лютий, А.Мороз, О.Онищенко, К.Паливода, А.Пересада, В.Поляченко, І.Пучковська, В.Радченко, П.Саблук, М.Савлук, С.Юргелевич, С.Юрій, а також російські вчені Ю.Агєєв, Н.Журкіна, М.Логінов, В.Кудрявцев, О.Кудрявцева, О.Лаврушин, та вчені інших країн Б.Батлер, І.Бернард, Л.Гітман, Ф.Мишкін, Р.Міллер, Д.Ван Хуз, Р.Страйк, Т.Стейнметц, Ф.Уітт, Ф.Фабоці та інші.

    Разом із тим, у працях вітчизняних і зарубіжних вчених низка важливих питань теоретико-методологічного та практичного спрямування розвитку іпотечного кредитування залишаються розглянутими не в повній мірі, при цьому частина із них є дискусійними. Зокрема, в Україні сьогодні неоднозначно трактується базове поняття „іпотечний кредит”, причому як в науковому середовищі, так і в чинному законодавстві. Фактично відсутнє бачення моделі іпотечного кредитування аграрного сектору під заставу земель сільськогосподарського призначення, а також інституціональної структури даного сегмента іпотечного ринку. Недостатньо опрацьовані, а відповідно суперечливі механізми залучення довгих та дешевих ресурсів у систему рефінансування іпотечних кредиторів, особливо тих, що кредитують сільськогосподарських товаровиробників.

    Окремою складовою в дослідженні розвитку національного іпотечного ринку є проблема взаємозв’язку і взаємозалежності з фінансовим ринком, що визначається диверсифікацією його інституціональної структури та структури фінансових інструментів. Іпотечний ринок практично не розглядається під кутом зору потенційних переваг, загроз та небезпек внаслідок активізації процесів глобалізації та світової інтеграції. Також недостатньо вивчені питання диверсифікації джерел та шляхів акумулювання дешевого позичкового ресурсу, посилення конкуренції на ринку кредитних і депозитних послуг тощо.

    За таких обставин всебічне дослідження ринку іпотечного кредитування в умовах трансформації економіки України з системних позицій набуває особливої ваги й актуальності, що і зумовило вибір теми дисертаційної роботи.

     Зв’язок роботи  з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри банківського менеджменту та обліку Тернопільського національного економічного університету за комплексною темою „Дослідження і розробка науково-методичних основ обліку, аналізу і аудиту в комерційних банках України”, (номер державної реєстрації 0102U007218), у межах якої обґрунтовано напрями підвищення ефективності функціонування ринку іпотечного кредитування в економічній системі держави.

     Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних засад формування та функціонування ринку іпотечного кредитування у житловій та аграрній сферах, обґрунтування пропозицій щодо підвищення збалансованості взаємодії всіх його учасників з урахуванням розробки та реалізації державної політики у сфері іпотеки в умовах трансформації економіки України.

    Поставлена мета зумовила вирішення таких основних завдань:
  • систематизувати методологічні засади та здійснити аналіз сучасних досліджень іпотечного ринку в Україні та інших країнах;
  • здійснити оцінку та обґрунтувати прогноз потреб і можливостей населення щодо вкладання коштів у житло, потенційні розміри збільшення пропозиції житла, іпотечного житлового кредитування в Україні;
  • з’ясувати стан розвитку ринку іпотечного кредитування в житловій та аграрній сферах та обґрунтувати організаційно-правові та економічні засади його формування та функціонування в умовах трансформації економіки України;
  • визначити теоретичні підходи до розгляду іпотеки як ефективного механізму розширення ємності ринку іпотечного капіталу;
  • запропонувати напрями підвищення ефективності іпотечної системи України через взаємодію усіх її структурних елементів;
  • виявити можливості іпотечного ринку України з позицій додаткового джерела в механізмі залучення позичкового капіталу в реальний сектор економіки;
  • здійснити сегментацію іпотечного ринку України за регіонально-територіальним критерієм та критерієм належності до сільського та міського населення;
  • обґрунтувати місце та роль держави на іпотечному ринку, виходячи з пріоритетів розвитку житлової та аграрної сфер;
  • систематизувати ризики іпотечного кредитування та оцінити їх прояв в залежності від моделі іпотечного ринку;
  • оцінити перспективні параметри житлової іпотеки в контексті взаємодії і динаміки пропозиції житла на ринку та попиту на нього;
  • визначити перспективи іпотечного кредитування в аграрному секторі в контексті становлення та розвитку ринку сільськогосподарських земель, доцільності створення Державного земельного (іпотечного) банку;
  • проаналізувати перспективи взаємовпливу розвитку іпотечного ринку та фінансового ринку в контексті розбудови інституціональної структури та фінансової системи України;
  • обґрунтувати перспективи інтеграції фінансового ринку України до світової фінансової системи з позиції залучення на іпотечний ринок іноземного капіталу.

     Об’єктом дослідження є система економічних відносин між суб’єктами ринку іпотечного кредитування в умовах трансформації економіки України.

    Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади та практичні аспекти формування та функціонування механізму іпотечного кредитування в Україні.

     Методи досліджень. Методологічною основою дисертаційної роботи є теоретичні напрацювання світової економічної науки, концептуальні положення сучасної економічної теорії, дослідно-пошукова й наукова література, праці відомих  вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів та фахівців-практиків у сфері іпотеки.

      Для реалізації поставлених у роботі завдань використовувались методи: логіко-історичний – при вивченні об’єктивної необхідності впровадження іпотечних систем у суспільне відтворення, функціонування фінансового та інвестиційного ринків; системного аналізу – при дослідженні стану розвитку ринку іпотечного кредитування у житловій та аграрній сферах, оцінці системи його організаційного, правового забезпечення, дослідженні особливостей та закономірностей формування інституціональної структури фінансового ринку й структури його інструментів у контексті розвитку іпотеки; наукового абстрагування – при обґрунтуванні організаційно-правових та економічних засад механізму формування й функціонування ринку іпотечного кредитування в Україні, концептуальних підходів до методології системного дослідження середовища розвитку іпотечного кредитування, теоретико-методологічних підходів щодо розгляду іпотеки як ефективного механізму розширення ємності ринку іпотечного капіталу, класифікації функцій іпотечного ринку; індексів – при оцінці стану розвитку іпотечного кредитування в Україні, інвестиційного потенціалу учасників іпотечного ринку; групування; індуктивний і дедуктивний – при визначенні суті механізму іпотечного кредитування у житловій та аграрній сферах, його місця на фінансовому ринку; загальнонауковий метод пізнання (економічних процесів) – при вивченні правового і організаційно-економічного механізму іпотечного кредитування.

      Використані законодавчі акти і нормативно-методичні матеріали органів законодавчої та виконавчої влади, статистична інформація Національного банку України, Асоціації українських банків, окремих комерційних банків України, міністерств і відомств, різноманітних соціологічних та аналітичних центрів.

     Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі поставлено важливу наукову проблему обґрунтування теоретико-методологічних засад механізму формування і функціонування ринку іпотечного кредитування у житловій та аграрній сферах за умов ринкової трансформації національної економіки та її інтеграції у світову фінансову систему.

    До найважливіших результатів, що становлять наукову новизну, належать наступні:

    вперше:
  • визначено теоретико-методологічні засади комплексного дослідження соціально-економічного середовища розвитку іпотечного кредитування в Україні, що дозволяє здійснювати оцінку та прогноз потреб і можливостей населення щодо вкладання коштів у житло, можливостей збільшення пропозиції житла, іпотечного житлового кредитування населення; обґрунтовано необхідність підходів щодо сегментації іпотечного ринку в регіональному розрізі, з диференціацією між міською і сільською місцевістю, що дозволяє визначати реальну ємність ринку іпотечного житлового кредитування залежно від динаміки цін на ринку житла, здійснювати його регіональну та продуктову сегментацію, проводити обґрунтовану державну політику в інтересах населення України;
  • обгрунтовано необхідність розробки та реалізації державної стратегії і політики сприяння розвитку іпотеки в Україні, і, що особиво важливо, соціальної складової даного процесу, а саме – державної програми доступного житла для малозабезпечених верств населення, з врахуванням особливостей і суперечностей процесу формування та функціонування механізму іпотечного кредитування в Україні, які зумовлюються об’єктивними й суб’єктивними чинниками трансформації економічної та адміністративно-інституціональної систем, специфікою становлення ринкових відносин в Україні та особливостями взаємозв’язку і взаємовпливу фінансового й іпотечних ринків на макроекономічні процеси через механізм мультиплікаційного ефекту, що призводить до системних протиріч між економічними інтересами окремих соціальних груп населення та інститутів-посередників на іпотечному ринку;
  • виявлено тенденції та суперечності розвитку іпотечного кредитування в Україні щодо його взаємозв’язку і взаємозалежності із функціонуванням вітчизняного фінансового і фондового ринків; обґрунтовано, що головними чинниками високих відсоткових ставок, ризиків, низької ліквідності іпотечних активів є недостатній розвиток фондового ринку, замкненість іпотечного кредитування на окремих банківських інститутах і відсутність повноцінного обігу іпотечних інструментів, що визначає механізм купівлі-продажу, ціноутворення на іпотечні продукти не на основі ринкових засад, а через диктат окремих комерційних банків;

     удосконалено:
  • наукове обгрунтування щодо доцільності створення та функціонування Державного земельного (іпотечного) банку, його місця на ринку іпотечного кредитування в аграрному секторі та в системі спеціалізованих банків, визначено роль Державного земельного (іпотечного) банку в механізмі рефінансування іпотечних кредиторів сільськогосподарських товаровиробників за рахунок надання останньому права виступати гарантом повернення іпотечного кредиту у разі його отримання сільськогосподарським товаровиробником з будь-якого іншого джерела, що спрямовано на підвищення якості позичальників та розширення ємності даного сегмента іпотечного ринку, а також викупу неліквідних земельних ділянок при невиконанні позичальником зобов’язань перед іпотечним кредитором;
  • напрямки функціонального розвитку іпотеки в Україні в контексті ефективності функціонування механізму фінансового ринку, а саме: розвиток інституціональної структури фінансового ринку та структури фінансових інструментів, формування середовища для врівноваження грошових потоків між суб’єктами ринку та регіонами, розширення ємності та асортименту банківських продуктів та полегшення доступу до них, збалансування, здешевлення потоків позичкового капіталу та його цільове інвестиційне використання;
  • систематизацію ризиків іпотечного кредитування та оцінку їх прояву в залежності від сегментації суб’єктів іпотечного ринку, у контексті вибору стратегії поведінки кожного з учасників ринку, розробки ними антикризових стратегій та механізмів мінімізації ризиків; підходи щодо формування продуктової стратегії іпотечного кредитора, спрямованої на вирішення триєдиного завдання – забезпечення належного рівня привабливості іпотечного кредиту для позичальника, пулу заставних для спеціалізованої іпотечної установи та іпотечних цінних паперів для інвестора.

   набули подальшого розвитку:
  • трактування поняття іпотечної системи, під якою запропоновано вважати взаємопов’язану і взаємозалежну сукупність суб’єктів, об’єктів,  інструментів і ринків іпотеки, що функціонують на основі законодавчо визначених єдиних принципів, процедур, методів, які забезпечують дохідність руху фінансових ресурсів при кредитуванні під заставу нерухомості;
  • теоретико-методологічні підходи щодо розгляду іпотеки як ефективного механізму розширення ємності ринку фінансового капіталу за рахунок включення в його структуру грошових ресурсів власників нерухомості з метою отримання соціально-економічного ефекту та класифікації функціонального призначення іпотечного ринку через взаємодію його складових: ринку іпотечного капіталу та ринку іпотечної нерухомості, що дозволило окреслити основні параметри механізму взаємодії фінансового ринку та ринку нерухомості; забезпечення ефективності іпотечної системи через взаємодію усіх структурних елементів іпотеки – суб’єктів, об’єктів, інструментів та ринків;
  • обґрунтування параметрів присутності та впливу держави на іпотечний ринок через: систематизацію функцій в контексті відповідності її фінансової політики рівневі розвитку системи правового та інституціонального забезпечення іпотечного ринку, стратегічним цілям позиціювання його в структурі фінансового ринку, функціонування Державної іпотечної установи на вторинному іпотечному ринку в системі рефінансування іпотечних кредиторів, забезпечення збільшення частки іпотечних цінних паперів у структурі активів інституціональних інвесторів на початковому етапі формування ринку іпотечних цінних паперів;
  • обґрунтування доцільності більш активного використання інвестиційного потенціалу таких інституціональних інвесторів як страхові компанії та недержавні пенсійні фонди в контексті перспектив розвитку страхового бізнесу та системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні, здатності їх акумулювати вільні фінансові ресурси на фінансовому ринку, що дозволяє залучити додаткову кільість суб’єктів і покращити якісні та кількісні параметри іпотечного ринку;
  • визначення перспективних параметрів активності та масштабності житлової іпотеки в контексті взаємодії і динаміки пропозиції житла на ринку та попиту на нього відповідно до регіональних особливостей цього процесу; моделювання трансформації привабливості іпотечних житлових кредитів для населення в контексті змін у ціноутворенні на ринках іпотечних кредитів і житла та у формах заощаджень населення; оцінка можливостей іпотечних кредиторів щодо залучення довгих і дешевих грошей у системі позиціювання банківських установ на депозитному ринку в умовах зростаючої конкуренції та розширення можливостей залучення дешевших ресурсів на світовому фінансовому ринку;
  • підходи до іпотеки сільськогосподарських земель як одного із джерел фінансування технічного оновлення сільськогосподарського виробництва; оцінки земель сільськогосподарського призначення з позицій об’єкту іпотеки за критерієм „рівень ліквідності земельних ділянок” виходячи з їх якості, структури землеволодіння та землекористування, рівня платоспроможності сільськогосподарських товаровиробників, територіальної диверсифікації сільськогосподарського виробництва;

     Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані та обґрунтовані в дисертації наукові положення і висновки на основі проведеного дослідження становлення і розвитку системи іпотечного кредитування в Україні в умовах ринкової трансформації економіки й інтеграції її фінансової системи у міжнародну фінансову систему дозволяють розробити конкретні рекомендації та пропозиції щодо подальшого розвитку іпотечного кредитування у житловій і аграрній сферах. Матеріали проведеного дослідження можуть бути використані у процесі формування та реалізації державної політики у сфері іпотеки, при розробці стратегії розвитку фінансового та інвестиційного ринку, житлового та аграрного секторів національної економіки та механізмів їх кредитування, в діяльності законодавчих та виконавчих органів влади, банківськими установами, страховими компаніями та недержавними пенсійними фондами, іншими учасниками іпотечного ринку при формуванні власної стратегії поведінки в системі розбудови та функціонування іпотечних механізмів.

    Пропозиції стосовно становлення Державного земельного (іпотечного) банку і спеціалізованих іпотечних банків, висновки щодо ролі ресурсів Національного банку України в рефінансуванні Державної іпотечної установи і Державного земельного (іпотечного) банку, а також основні напрямки концентрації банківського капіталу в умовах інтеграції банківської системи України до міжнародної фінансової системи використовуються Національним банком України (довідка №16-311/937 від 22.06.07).

    Практичні рекомендації дисертації щодо формування продуктової стратегії іпотечного кредитора і антикризових стратегій з метою мінімізації ризиків для комерційних банків  використані в практичній роботі  АКБ „Прикарпаття” і селянського комерційного банку „Дністер” (довідки № 2141/1 від 26.12.06 і       № 678/21 від 21.12.06).

    Результати дисертаційного дослідження використовувалися у навчальному процесі Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, Інституту менеджменту та економіки „Галицька академія” при розробці методичного забезпечення й викладанні навчальних дисциплін: «Банківські операції», «Інвестиційне кредитування» та «Фінансовий ринок» (довідки № 46-35-49 від 18.05.07 і № 05-01/71/1 від 16.05.07).

    Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні, методологічні та практичні результати дослідження доповідалися на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних і науково-методичних конференціях, в тому числі: „Актуальні проблеми теорії та практики фінансів, грошового обігу та кредиту” (27-28 квітня 2004 р., м. Київ); „Тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України” (27-28 вересня 2005 р., м. Київ); „Проблеми та перспективи розвитку банківської системи України” (10-11 листопада 2005 р., м. Суми); „Проблеми розвитку економіки і підприємництва в Україні в контексті міжнародних інтеграційних процесів” (2005 р., м. Тернопіль); „Еколого-економічні проблеми Карпатського Єврорегіону” (22-26 травня 2006 р., м. Івано-Франківськ); „Тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України” (2-4 травня 2006 р., м. Київ); „Генезис інституціональної системи сучасної економіки України” (16-17 листопада 2006 р., м. Чернівці); „Фінансові ресурси регіону: організація та управління” (листопад 2006 р., м. Івано-Франківськ); „Інтеграційні процеси і розвиток фінансової системи України” (29-30 листопада 2006 р., м. Харків); „Обліково-аналітичне забезпечення системи менеджменту підприємства” (квітень 2007 р., м. Львів); „Тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України” (4-6 жовтня 2007 р., м. Київ); «Проблеми і перспективи розбудови фінансово-кредитної системи України (4-6 травня 2007 р., м. Івано-Франківськ); «Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: світові економічні кризи і Україна» (15-22 вересня 2007 р., м. Анталія, Туреччина); «Теорія і практика стратегічного управління розвитком регіональних суспільних систем» (6-8 грудня 2007 р., м. Івано-Франківськ).

    Публікації. Основні положення та найважливіші результати дисертаційної роботи викладено в 41 науковій публікації і 9 навчально-методичних посібниках (з них 6 навчальних посібників з грифом Міністерства освіти і науки України). Із 41 наукової публікації - 1 одноосібна монографія, 2 колективні монографії; 23 статті у наукових фахових виданнях; 15 – в інших виданнях. Загальний обсяг наукових публікацій становить 75,4 друк. арк. (особисто здобувачу належить 38,4 друк. арк.), навчально-методичних – 125,7 друк. арк. (автору належить 29,3 друк. арк.).

     Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків і викладена на 445 сторінках, в тому числі 382 сторінках основного тексту, що містять 25 таблиць і 24 рисунки (із них 7 таблиць і 15 рисунків займають окремі сторінки). Список використаних джерел містить 336 найменувань на 27 сторінках, 19 додатків подано на 35 сторінках.