1. Затвердити Стратегію регіонального розвитку Вінницької області на період до 2015 року (далі Стратегія) (додається)

Вид материала

Документы

Содержание 3.1. Зайнятість і ринок праці Стратегічне бачення Swot- аналіз) ТОВ”Аграна Фрут Україна”, ДП”Nemiroff”, ТОВ”Пфаннер-Бар”, ТОВ”Люстдорф”, ТОВ”Барлінек-Україна” та інші V. Ключові проблеми розвитку області VІ. Принципи реалізації Стратегії VІІ. Мета та стратегічні завдання на період до 2015 року 7.1. Забезпечення розвитку людських ресурсів

Подобный материал:

• Кабінет Міністрів Українипостановля є: Затвердити Комплексну програму підтримки розвитку, 1813.92kb.
• Кабінет міністрів україни, 539.51kb.
• Кабінет міністрів україни постанова, 1438.8kb.
• Україна долинська районна рада івано-франківської області, 154.9kb.
• Затвердити Стратегічний план підвищення конкурентоспроможності Північно-Західного субрегіону, 2397.06kb.
• Про проект комплексної програми розвитку агропромислового комплексу Тернопільської, 472.85kb.
• Про проект Програми розвитку агропромислового комплексу Сумської області на період, 3700.53kb.
• На головну сторіну веб сайту ода в розділ „стратегія”, 1650.33kb.
• Реалізація Стратегії розвитку Черкаської області до 2015 року, 247.64kb.
• Затвердити План заходів з підготовки та проведення Міжнародного інвестиційного форуму, 11.87kb.

ІІІ. Людські ресурси

3.1. Зайнятість і ринок праці

Політика розвитку трудових ресурсів в області за останні роки, в першу чергу спрямовувалася на ліквідацію прихованого безробіття та забезпечення повної продуктивної зайнятості, на запровадження дієвих стимулів створення нових робочих місць, забезпечення гарантій зайнятості у процесі приватизації та реструктуризації підприємств, на підтримку підприємництва та самозайнятості населення, розширення практики громадських робіт, підвищення гнучкості ринку праці, удосконалення цільових регіональних програм з точки зору їх впливу на умови зайнятості у галузях, в містах і районах області.

Ситуація на ринку праці області є стабільною у цілому, і має тенденцію до покращення. За останніми даними Держкомстату, чисельність зайнятого економічно активного населення зросла з 722,6  до 729,4 тис. чол. Рівень безробіття, скоротився з 6,7 до 6,5% (у середньому по Україні - 6,4%).

Чисельність незайнятою населення на обліку зменшилась на 5,1 тис. осіб і становила 116,6 тис. чол., а звернень до послуг служби. - на 6,5% (з 79,6 до 74,4 тис. чол.); станом на 01.01.2007 р. кількість вільних робочих місць, за даними підприємств, організацій та установ, які надійшли до центрів зайнятості, становила 2,7 тис. (торік на цю дату 3,0 тис.), чисельність претендентів на 1 вакансію дорівнювала минулорічній – 14 осіб.

У 2006 році працевлаштовано 46,3 тис. незайнятих громадян (на 4,9% вище відповідного показника попереднього року), у т. ч. 20,3 тис, безробітних мешканців сільської місцевості (на 2,1 тис. чол. або 11,5% більше). Рівень працевлаштування збільшився, порівняно з минулорічним з 36,2 до 39,7% (середній по Україні -38,2%). Завдання програми зайнятості населення виконано на 102,9%. 

Річне завдання із залучення безробітних до сезонних робіт виконане на 103,3% (працевлаштовано 6,3 тис. осіб).

Надано сприяння роботодавцям щодо створення ними 3,0 тис. додаткових робочих місць для подальшого працевлаштуванням безробітних, які тривалий час перебували на обліку в службі зайнятості, шляхом виділення дотацій з коштів Фонду на виплату заробітної плати таким працівникам.

Забезпечено самозайнятість 1,9 тис. безробітних, які виявили бажання займатись підприємницькою діяльністю, шляхом виплати їм одноразової допомоги по безробіттю.

З метою підвищення конкурентоспроможності і, відповідно, розширення можливостей подальшого працевлаштування безробітних, на базі 146 навчальних закладів та підприємств за 134 напрямами проводилось професійне навчання 8,9 тис. осіб (на 0,4 тис. осіб або 4,8% більше, ніж у 2005 р.), що становить 102,7% до завдання. На замовлення підприємств, організацій  та роботодавців щодо підготовки робітників певних професій за направленням обласної служби зайнятості проходило профнавчання 5,8 тис. безробітних. (65% загальної чисельності осіб, що проходили навчання).

     Забезпечено тимчасову трудову діяльність 25,9 тис. незайнятих громадян (102,6% від завдання) шляхом організації та проведення оплачуваних громадських робіт.

     Всього активними формами сприяння зайнятості  охоплено 81,1 тис. чол. або 69,5% загальної  чисельності  незайнятого населення, яке перебувало на обліку в обласній службі зайнятості (у 2005 р. – 78,8 тис. чол. або 64,7%), що є 3 результатом серед регіонів України (у середньому по Україні рівень охоплення незайнятого населення активними формами сприяння зайнятості  становить 63,4%). 

   У певній мірі оздоровленню ситуації на ринку праці сприяло успішне виконання установлених на 2006 рік завдань зі створення робочих місць. Протягом року в області створено 38,0 тис. робочих місць, з яких суб'єктами господарської діяльності з правом юридичної особи – 10,8 або 28,4% загальної кількості, фізичними особами – 27,2 тис. (71,6%). Забезпечено перевиконання річного завдання у півтора рази, однак, одночасно зі створенням, відбулася ліквідація 20,6 тис. робочих місць. Реальний приріст становив 17,3 тис. місць.

Завдяки вжитим заходам, питома вага довготривалого безробіття серед членів безробітних родин зменшилась, порівняно з 2005 роком, з 17,3 до 15,3%, середня тривалість перебування їх на обліку в службі зайнятості – з 6,8 до 6,6 місяця.

Разом з тим, стабільність ринку праці не поширюється на сільську місцевість, де безробіття має тенденцію до зростання. Як і у попередні роки, тривало збільшення питомої ваги сільських безробітних у загальній чисельності безробітних, які перебували на обліку в службі зайнятості: у 2004 році вона становила 54,2%, 2005 – 58,3%, 2006 – 62,2%. За останні 2 роки чисельність сільських безробітних на обліку в службі зайнятості  зросла з 50 до 60 тис. чол., а чисельність незайнятих працівників сільського господарства – з 29 до 40 тис. осіб або на 39%. Протягом 2006 року до продуктивної праці повернулось 20,3 тис, сільських безробітних, ( у 2005 р. - 18,2 тис.чол.).

         Крім проблем зайнятості в області існує проблема заробітної плати. І хоча з червня 2006 року започаткована тенденція зменшення заборгованості із виплати заробітної плати, і за підсумками року загальна сума заборгованості скоротилася на 40% (по Україні – на 16,0%), 4 місце серед регіонів, у Вінницькій області залишається значна частка працівників, яким нараховано заробітну плату нижче прожиткового мінімуму для працездатної особи – 32,4% (по Україні – 23,7%), 23 місце серед регіонів.

 

ІV. Принципи розробки Стратегії

 

         Визначальним фактором в розробці Стратегії є її соціальна орієнтованість, комплексний та системний підходи, що забезпечують зростання економічних показників, випереджаючий розвиток напрямків, які могли б відігравати значну роль в загальнонаціональному та регіональному інтересах, послідовність в виконанні прийнятих програмних документів, які направленні на вирішення проблем подолання  обмежень в соціально-економічного розвитку територій Вінницького регіону.

         Дані принципи дозволили сформувати групу цілей, як головних напрямків роботи обласної влади:

Ціль 1.  Підвищення якості життя населення області;

Ціль 2. Забезпечення сталого соціально-економічного розвитку на підставі підвищення конкурентоспроможності економіки області на інноваційно-інвестиційних засадах.

Ціль 3. Поглиблення міжнародного, міжрегіонального та транскордонного співробітництва. Створення потенціалу майбутнього розвитку територій;

 

Ціль 4. Просторовий розвиток територіальних громад. Формування стратегічного партнерства влади, бізнесу та громадського суспільства.

 

         Реалізація зазначених цілей підтвердить статус Вінниччини, як центру економічної та ділової активності України.

 

                  

СТРАТЕГІЧНЕ БАЧЕННЯ

 

Вінницький регіон – розвинений промислово-аграрний, науково-виробничий, культурно-освітній центр України та Поділля, де створені умови для якісного рівня життя громади, шляхом інноваційного розвитку економічного потенціалу і створення позитивного інвестиційного клімату.

 

Аналіз внутрішніх (сильні і слабкі сторони) та зовнішніх (сприятливі можливості і загрози) чинників ( SWOT- АНАЛІЗ)

 

         Нижченаведений аналіз слабких і сильних сторін розвитку області дає можливість органам влади поряд з середньостроковими стратегічними цілями визначати короткострокові оперативні цілі – власне проекти. Реалізація даних проектів повинна, з одного боку, усунути слабкості регіону з одночасним посиленням його сильних сторін, а з іншого – скористатися сприятливими можливостями, які можуть виникнути завдяки дії зовнішніх сил, уникаючи загроз.

 

Переваги, які створюють умови для гармонійного розвитку:       

        Вигідне географічне розташування - близькість до кордону та столиці;

        Розвинуте транспортне сполучення;

        Наявність промислових традицій, висока концентрація підприємств харчової промисловості;

        Диверсифікація виробництва та добре розвинута інфраструктура підприємств;

        Сприятливі тенденції зростання потенціалу харчової та легкої промисловості;

        Наявність прикладів енергетичної диверсифікації виробництва;

        Сприятливі умови для розвитку переробки сільськогосподарської продукції (зона родючих чорноземних ґрунтів, а також зона розвитку буряківництва і садівництва);

        Достатньо високий рівень кооперації з переробними підприємствами;

        Високій рівень газифікації сіл області;

        Зниження величин шкідливих викидів і забруднення  навколишнього середовища.

        Позитивний досвід залучення інвесторів у регіон та успішні приклади інвестування ( ТОВ”Аграна Фрут Україна”, ДП”Nemiroff”, ТОВ”Пфаннер-Бар”, ТОВ”Люстдорф”, ТОВ”Барлінек-Україна” та інші);

        Наявність значних розвіданих запасів природних ресурсів, які можуть бути використані в різних галузях економіки;

        Наявність земельних ділянок (браунфілд та гринфілд) для реконструкції та розширення виробництва;

        Значний резерв енергетичних потужностей;

        Незайнятість ряду сегментів ринку (надання послуг, туризм, готельний бізнес);

        Відносно еластичний рівень пропозиції на ринку праці та наявність висококваліфікованої робочої сили;

        Високоякісний науково-інноваційний потенціал;

        Розроблено обласну Програму розвитку підприємництва;

        Позитивна динаміка росту малого та середнього бізнесу;.

        Активна позиція обласної влади щодо залучення інвестицій;

        Стабільна та прогнозована суспільно-політична ситуація;

 

Слабкі сторони:

        Недостатній рівень розвитку інституцій для цілеспрямованого залучення та супроводу інвестицій;

        Недостатнє якісне опрацювання інвестиційних пропозицій, зокрема в районах;

        Достатньо складна процедура надання дозволів та ліцензій;

        Бюрократизм та тривалість адміністративних процедур;

        Недосконалість нормативної бази із регулювання інвестиційними процесами і недостатній захист прав інвесторів;

        Відсутність маркетингового супроводу процесу залучення інвестицій;

        Значний рівень відтоку активних і кваліфікованих працівників за межі регіону в пошуках більш високих заробітних плат (області-конкуренти та м. Київ);

        Однобокий рівень розвитку інфраструктури бізнесу;

        Не проведено інвентаризацію земель області;

        Технічна та моральна зношеність комунальної інфраструктури;

        Слабкий рівень розвитку рекреаційної та туристичної спроможності області;

        Недостатня конкурентоспроможність підприємств машинобудування, приладобудування, хімічної промисловості, висока енерговитратність виробництва;

        Значний моральний і фізичний знос обладнання та недостатня технологічна забезпеченість підприємств;

        Висока розораність сільськогосподарських угідь;

        Низька частка великих агропромислових підприємств;

        Низький рівень використання вторинної сировини та відходів;

 

Сприятливі можливості:

        Зацікавленість зовнішніх інвесторів регіоном;

        Покращення іміджу Вінницької області;

        Зниження кредитних ставок;

        Залучення нових технологій в економіку;

        Інтеграція до СОТ та інших міжнародних структур і організацій.

        Збільшення доходів населення Вінницької області;

        Сприятливі умови регіону із нарощування виробництва сільськогосподарської сировини для харчової і переробної промисловості;

        Наявність проведеної реструктуризації існуючих виробництв.

        Розвиток інноваційних виробництв, зростання підприємств з високотехнологічними виробництвами;

        Формування кластерів переробної промисловості;

        Надання державної допомоги для диверсифікації надлишкових потужностей цукрової та спиртової галузей;

        Зростання обсягів прямих іноземних інвестицій;

        Створення міжнародних транспортних коридорів на території області;

        Конкурентні умови залучення робочої сили до регіону;

        Зростання внутрішнього попиту на окремі види продукції;

        Впорядкування земельних відношень на селі;

        Впровадження системи державної допомоги сільськогосподарським підприємствам;

        Впровадження державних програм виробництва екологічно чистих продуктів (біопаливо).

 

Загрози:

        Різкі зміни валютного курсу та інфляційні процеси;

        Негативні зміни законодавства (у т.ч. щодо відшкодування ПДВ та ЗЕД);

        Погіршення візового режиму з Росією та країнами Європи;

        Політична нестабільність;

        Підвищення цін на енергоносії;

        Прискорення економічного розвитку областей – конкурентів;

        Низький рівень управління державною власністю;

        Незавершеність процесу розмежування земель на землі державної і комунальної власності та відсутність можливості для нерезидента придбати землю у власність;

        Погіршення іміджу влади.

        Нестабільність законодавства (податкового і митного) та валютного курсу, введення нових податків, які жодним чином не підтримують розвиток місцевої економіки;

        Ліквідація спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності СПД;

        Підвищення кредитних ставок;

        Свавілля та упередженість контролюючих органів і дозвільних служб, зростання бюрократії;

        Невідповідність рівнів стандартів України до стандартів ЄС;

        Зміна системи індексації вартості землі та ускладнення процедури відведення землі і продажу земельних ділянок;

        Різке зростання ціни на енергоресурси, відсутність стратегічних рішень щодо політики Ладижинської ТЕС;

        Законодавчі ініціативи, щодо несприятливого регулювання розвитку окремих галузей промисловості;

        Зростання тіньового сектору економіки;

        Перешкоди щодо розвитку ринків сільськогосподарської продукції;

 

 

V. Ключові проблеми розвитку області

 

         Аналізуючи слабкі та сильні сторони можна визначити головні, ключові проблеми Вінницької області які заважають гармонійному розвитку регіону, а саме:

-         складна демографічна ситуація – „старіння населення”;

-         наявність диспропорцій в розміщенні продуктивних сил та відповідності їх розвитку промисловості і економічному потенціалу території;

-         низький рівень розробки корисних копалин;

-         недостатній рівень інноваційних технологій в аграрно-промисловому секторі економіки;

-         обмеженість власних інвестиційних ресурсів підприємств для модернізації виробництва;

-         продовження тенденції до скорочення чисельності зайнятих в сільськогосподарському виробництві;

-         висока питома вага зайнятих в неофіційному секторі економіки;

-         невідповідність якості підготовки кадрів вимогам ринкової економіки.

 

 

VІ. Принципи реалізації Стратегії

     Політика регіонального розвитку в області реалізуватиметься

за такими основними принципами:

-         програмування. Реалізація Стратегії здійснюватиметься на основі взаємозв’язаних довгострокових стратегій, середньо- та короткостроких програм економічного і соціального розвитку області та міст і районів. Цей принцип також передбачає щорічне планування необхідних витрат з бюджетів всіх рівнів;

-         концентрації. У зв’язку з обмеженістю фінансових ресурсів під час виконання завдань, визначених цієї Стратегією, ресурси будуть концентруватися на вирішенні стратегічних завдань, що відповідають пріоритетним напрямкам розвитку області та державним пріоритетам;

-         синхронізації дій. Передбачається узгодження пріоритетів та дій із центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування щодо регіонального та місцевого розвитку;

-         поляризованого розвитку. Передбачається формування „трьох інвестиційно-промислових поясів” (20, 40, 70 км) розвитку області;

-         збалансованого розвитку. Застосування диференційованого підходу при вирішенні питань надання фінансової підтримки містам і районам з урахуванням їх потенціалу;

-         партнерства. Передбачається тісна співпраця між центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, суб’єктами господарювання в процесі реалізації Стратегії, проведення моніторингу та оцінки виконання визначених завдань;

 

 

VІІ. Мета та стратегічні завдання на період до 2015 року

 

         Метою Стратегії регіонального розвитку Вінницької області на період до 2015 роки є створення умов для підвищення якості життя та добробуту населення на основі зростання конкурентоспроможності області, впровадження інноваційно-інвестиційної моделі розвитку економіки, забезпечення сталого розвитку на сучасній технологічній основі, комплексного економічного і соціального розвитку міст, районів, селищ і сіл області.

         Розробляючи Стратегію робоча група прагнула вибудувати таку систему пріоритетів, цілей і завдань, які б стали для регіону джерелом оновлення, джерелом мотивації, джерелом позитивної політики і продуктивної влади. Таких пріоритетів є шість: а) розвиток людського потенціалу; б) проблеми екологічної безпеки і використання рекреаційного потенціалу; в) інвестиційно-інновацій розвиток галузей економіки; г) міжнародне та транскордонне співробітництво; д) просторовий розвиток та територіальне планування; е) формування позитивного іміджу регіону.

         Відповідно Стратегія, як документ визначає пріоритети регіональної політики з точки зору загальнодержавних, обласних потреб на період до 2015 року.

 

 

Стратегічні завдання на 2007-2015 роки

7.1. Забезпечення розвитку людських ресурсів

         Від розвитку людських ресурсів залежатиме, як буде розвиватися область в найближчій перспективі. І основою цього виступатиме система освіти, яка сьогодні опинилася в ситуації, коли „стара” школа вичерпала свої можливості і уже не відповідає сучасному стану трансформації суспільства.

         Реформування системи освіти, як впродовж тривалого часу обслуговувала економіку індустріального типу, визначається необхідністю переходу на шлях постіндустріального розвитку, а відсутність регіонального ринку праці, слабка прив’язаність його до ринку освітніх послуг і не усвідомлення необхідності накопичення соціального капіталу, звужує перспективи і можливості регіону, знижуючи, таким чином, його конкурентоспроможність. Для того, щоб вирішити означену проблему, 

потрібно сформувати регіональний інформаційний простір, здійснити модернізацію освітньої галузі на базі застосування нових технологій отримання знань, створити раціональну структуру зайнятості і примноження соціального капіталу. Тому визначаються для реалізації наступні пріоритетні напрями: 

 

         Пріоритетний напрям – забезпечення високих стандартів навчання, доступного для працівників протягом усього періоду їх виробничої діяльності.

Діяльність місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування спрямовуватиметься на:

-         охоплення  всіх дітей дошкільного та шкільного віку  відповідною дошкільною та загальною середньою освітою;

-         створення умов для рівного доступу до якісної освіти, насамперед учням, які проживають у сільській місцевості;

-         зміцнення навчально-матеріальної бази сільських шкіл;

-         підготовка учнів до зовнішнього незалежного оцінювання;

-         соціальний захист всіх учасників навчально-виховного процесу, забезпечення повноцінним харчуванням та медичним обслуговуванням учнів;

-         демократизація освітнього процесу, створення державно-громадської моделі управління;

-         підвищення престижу педагогічної праці, її суспільного визнання  та  пошанування;

-         організація інтегрованого навчання у загальноосвітніх навчальних закладах дітей, які потребують  корекції  фізичного та розумового розвитку;

-         завершення  комп’ютеризації  загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІІ ступенів;

-         реалізація заходів по запровадженню профільного навчання у старшій школі;

-         створення умов для забезпечення змістовного дозвілля учнів, перетворення позашкільних навчальних закладів у координаційні центри виховної та організаційно-масової роботи в селі, районі, місті;

-         у професійно-технічній освіті – впровадження державних стандартів, здійснення щорічного моніторингу ринку праці та потреб регіону в кваліфікованих робітниках;

-         розроблення об’єктивних критеріїв оцінки роботи органів управління, навчальних закладів.