Київський університет права

Вид материала

Закон

Содержание Соціальний механізм законотворчості Порівняльний аналіз законотворчості ЄС та України Амстердамський договір Ніццький договір

Подобный материал:

• Київський університет туризму, економіки І права наукові записки, 2674.5kb.
• Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка Історичний, 675.02kb.
• Національна академія наук україни київський університет права, 628.4kb.
• Київський національний університет імені тараса шевченка інститут міжнародних відносин, 818.97kb.
• Шановні керівники ! Київський університет ринкових відносин, 21.91kb.
• Київський університет туризму, економіки І права, 436.45kb.
• Національна академія наук україни  київський університет права, 287.55kb.
• Київський національний університет, 579.03kb.
• Національна академія наук україни київський університет права, 212.09kb.
• «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 277kb.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПРАВА


Кафедра гуманітарних дисциплін


Порівняльний аналіз ефективності законотворчості українського парламенту та європейських країн


Виконали:

студенти ІІ курсу групи МП - 22

Войтенко Юлія Артурівна

Зелена Анастасія Ігорівна


Київ-2010

---------------------------------------------------------------------

План

Вступ

1. Соціальний механізм законотворчості
   
2. Порівняльний аналіз законотворчості ЄС та України
   

Висновок

Додаток

Список використаних джерел


Вступ

У сучасному суспільстві люди та їх об'єднання постійно стикаються з правилами (нормами), зафіксованими в законах та підзаконних актах -з їх вимогами, заборонами, з необхідністю їх дотримання, виконання і застосування, з тими наслідками, які наступають при їх порушенні. Кожна держава встановлює в суспільних відносинах визначений порядок, який за допомогою законодавства і законності формулює їх в правових нормах, забезпечує, охороняє та захищає. Законодавство охоплює більшість сфер людської життєдіяльності, поширює межі свого регулюючого діяння на суспільні відносини по мірі ускладнення соціального буття, безпосередньо супроводжуючи людей в їх спілкуванні один з одним.

Законотворчість, як всяка творчість, припускає у законодавців не тільки загальну культуру, але й потребує від них спеціальних знань, визначених навиків здобуття мистецтвом формування і формулювання законодавчих актів. Ці знання у світовій юридичній теорії і практиці мають назву - законодавча техніка, яка представляє собою визначену систему вимог при створюванні нормативно-правових правил, законів і підзаконних актів, їх систематизації.

1. Соціальний механізм законотворчості
   

Основою для характеристики соціального механізму законотворчості є виділення основних стадій законотворчого процесу саме як соціального процесу.

Законотворча діяльність в процедурному відношенні може бути розподілена на сім стадій, що відтворюють логіку формування закону.

Порівняльний аналіз законодавства різних країн з метою виявлення правових стандартів вирішення проблем, узагальнення досвіду втілення нових норм життя, визначення можливих наслідків.

Аналіз можливості використання правових засобів регулювання певної сфери соціального життя, тобто визначення обмежень дії закону в цілі сфері.

Адекватний аналіз (діагностика) ситуації, що має бути врегульована законом. Такий аналіз має проводитись на основі методів соціальних наук, давати комплекс уявлення про ситуацію. Саме це мав на увазі Л.Уорд, коли стверджував, що "законодавець має бути соціологом".

Однією з цілей соціологічного пізнання законотворчості є виявлення та аналіз соціальних факторів, що проявляються на різних рівнях соціального механізму законотворення та на різних стадіях законотворчого процесу.

Чим більш складний характер має об'єкт законодавчого врегулювання, тим більш складним є взаємодія та вплив основних факторів на законотворчу діяльність та зміст закону. Ось чому прийняття законотворчого рішення має спиратись на виявлення сили впливу факторів у взаємодії з іншими факторами.

Виходячи зі змісту процесу законотворення, можна стверджувати, що воно відбувається як процес прийняття рішень, хоча вибір альтернативи - це лише один з моментів, досить часто не головний.

2. Порівняльний аналіз законотворчості ЄС та України
   

Європейський Парламент — одна з п'яти інституцій ссылка скрыта, асамблея представників його майже 500-мільйонного населення.

Парламент виконує такі основні функції:

• разом з Радою, бере участь у законодавчому процесі через численні процедури (процедура спільного ухвалювання рішень, процедура співпраці, узгодження, консультативний висновок тощо);
  
• контролює діяльність інституцій Союзу, затверджуючи склад Комісії (та через право висловлювати їй вотум недовіри), а також через письмові й усні запити, які він може адресувати Комісії та Раді;
  
• поділяє з Радою бюджетні повноваження, а саме: ухвалює річний бюджет та контролює його виконання.
  

Амстердамський договір спростив законодавчий процес, фактично скасувавши процедуру співпраці (її ще використовують при розв'язанні деяких питань, що належать до розділу ссылка скрыта) і значно розширивши сферу застосування процедури спільного ухвалювання рішень.

Ніццький договір (набрав чинності 1 лютого 2003 року), своєю чергою, додав Парламентові ваги в законотворчому процесі, ще більше розширивши сферу застосування спільного ухвалювання рішень і надавши йому право звертатися до Суду Європейських Спільнот на тих самих умовах, що й інші інституції.

З огляду на розширення Союзу, Ніццький договір збільшив граничну кількість місць у Парламенті до 732 (Амстердамський договір передбачав не більше ніж 700 депутатів); нове правило набрало чинності для нового складу Європарламенту після виборів у червні ссылка скрыта року. Крім того, завдяки перерозподілові депутатських місць між «старими» державами-членами (які втратили 91 місце) та новими державами Союзу вдалося досягти рівноваги між реальною демографічною ситуацією та принципом рівності держав-членів.

У Європейському Союзі готують і ухвалюють закони. Часом дуже важко проходить законотворчий процес в окремих країнах, зокрема й в Україні.

На перший погляд, законотворчий механізм Євросоюзу подібний до будь-якого національного. Є ніби законодавчий орган — Європарламент. виконавчий — Єврокомісія. і своєрідний президент — Рада ЄС. Та насправді ж механізм Союзу є унікальним, який не можна порівняти з тим, що має будь-яка країна.

Закони в Євросоюзі розробляє лише Європейська Комісія. Причому зазвичай першим етапом законотворчого процесу є широкі й тривалі консультації з громадськістю та всіма зацікавленими сторонами. Після консультацій і узагальнення їхніх результатів до справи береться профільний Генеральний Директорат Єврокомісії: всього їх 36, кожен відповідає за певну сферу. Саме ці структури безпосередньо розробляють нові законопроекти. Потім, після перевірки Юридичною службою. їх затверджує Колегія Єврокомісії. Після цього законопроект надсилається на розгляд Ради ЄС та Європейського Парламенту.

Законодавство Європейського Союзу є ефективним механізмом, який забезпечує участь окремих країн-учасниць ЄС у міжнародному поділі праці, допомагає вирішувати питання економіко-правового характеру, підвищує економічну ефективність та створює сприятливий клімат для розвитку господарських зв'язків. На нашу думку, одним із найважливіших факторів ефективності законодавства ЄС є його конкурентоспроможність. Джерелами конкуренційного законодавства є: норми, що знаходяться у розпорядженнях Ради ЄС, серед них найбільш вагомі — Регламент № 17 від 6 лютого 1962 p.; Регламент № 19/65 від 2 березня 1965 p.; Регламент № 4064/89 від 21 грудня 1989 p.; норми, які містяться у розпорядженнях і директивах Комісії ЄС та у її рішеннях з конкретних справ, що стали адміністративними прецедентами; судова практика — рішення Суду першої інстанції і Суду правосуддя ЄС з конкретних справ, які стали зразками, прецедентами для прийняття ними рішень з аналогічних справ. З огляду на стратегічну мету України набути асоційованого, а з часом — і повноправного членства у ЄС вивчення цих змін і адаптація їх до національного законодавства є необхідним і важливим.

Стрімкий розвиток законотворчої діяльності в Україні, починаючи з 1991р., був спрямований на створення цілісної, узгодженої системи законів, реалізація яких сприятиме подальшому розвитку України як демократичної, правової держави, забезпеченню охорони прав і свобод людини, переходу до нової економічної системи, зміцненню її зовнішньополітичних, економічних, науково-технічних, культурних та гуманітарних зв’язків із зарубіжними країнами.
   За 19 років незалежності України прийнято близько 4 тис. законів. За цим «параметром продуктивності» законодавчої діяльності Верховна Рада України вийшла на рівень сучасних парламентів розвинутих демократичних держав. Разом з тим, теорія і практика законотворчого процесу висувають численні вимоги щодо його вдосконалення як основного напряму розвитку сучасної правової системи України.




Рис.1. Кількість законів,прийнятих з 1990 р до 2002 р


Поліпшення процесу підготовки і прийняття законів має стати наслідком інтеграції зусиль законодавчої і виконавчої влади – з одного боку, і суспільства – з іншого.

На ефективність законотворчого процесу впливає те, що він продовжує розглядатися у відриві від суспільної практики, нагальних інтересів і запитів більшості громадян. Про це свідчить стан українського законодавства, яке ще й досі є невпорядкованим, має неузгоджену внутрішню систему.
Завдання вдосконалення законотворчої діяльності вимагає підняття на якісно новий щабель її наукового, нормативно-правового та організаційного забезпечення, у тому числі за напрямками: додержання принципів законотворчості, визначених юридичною наукою; регламентації законотворчості; створення ефективних механізмів активної участі у законотворчій діяльності її суб’єктів; вироблення єдиного підходу до структури законотворчого процесу (його етапів та стадій), здійснення діяльності, пов’язаної з прогнозуванням і плануванням законотворчості, процесом підготовки, ініціювання та розгляду законопроектів, вивчення питань ефективності законотворчості; вдосконалення чинного законодавства; вироблення єдиних техніко-юридичних та мовно-термінологічних вимог до підготовки проектів законів; підвищення правової культури та професійної підготовки учасників законотворчого процесу; використання порівняльних досліджень та зарубіжного досвіду в законотворчому процесі.




Для можливості зручного ознайомлення громадян із наявною законодавчою базою як України, так і ЄС створено так інформаційно-аналітичні сайти, як:

1. ссылка скрыта
   
2. ссылка скрыта
   
3. ссылка скрыта
   

Висновок

Отже, з вищенаведеного стає зрозумілим, що законодавство ЄС є досить ефективним та Європейська інтеграція залишається пріоритетом зовнішньої політики України та, водночас, є ефективним стимулом для внутрішніх змін. Порядок денний асоціації Україна-ЄС, що замінив План дій Україна-ЄС, здається більш амбіційним, оскільки передбачає укладення Угоди про асоціацію. Остання передбачає тіснішу політичну асоціацію та подальшу економічну інтеграцію, спільну участь та відповідальність, а також поглиблене співробітництво між ЄС та Україною, що на нашу думку дозволить поліпшити ситуацію як в законотворчому процесі в Україні, так і в таких сферах як енергетика, транспорт, навколишнє середовище та охорона здоров’я, тощо.