Моніторинг показників енергоефективності за I півріччя 2011 року

Вид материала

Содержание

На окремих підприємствах існує практика затвердження завищених норм втрат теплової енергії, а саме
Найбільші фактичні втрати питної
Довідково: Звертає на себе увагу той факт, що у відповідних регіонах не тільки найбільші втрати води, а й найвищі затверджені но
КП "Кіровоградське ВКГ" – 40,1 %.
Довідково: Найбільших фактичних втрат води припустилися такі підприємства

Подобный материал:

Моніторинг показників енергоефективності за I півріччя 2011 року

З 2000 по 2008 роки в Україні спостерігалася динаміка стійкого зменшення енергоємності валового внутрішнього продукту (ВВП).

В 2009 році енергоємність ВВП зросла на 2,4% внаслідок істотного скорочення обсягу валового внутрішнього продукту в результаті кризових явищ, які мали місце в економіці країни.

Проте, з 2010 року спостерігається стабільне зменшення енергоємності ВВП. Так, в 2010 році вона склала 0,64 кг у.п./грн., що на 1,5 % менше ніж у 2009 році, а в I півріччі 2011 року – 0,633 кг у.п./грн., що на 1,09% менше ніж у 2010 році (Додаток 1).

Агентством опрацьовано та проаналізовано обсяги використання паливно-енергетичних ресурсів на виробництво 250 видів продукції. Слід відмітити, що в Україні в I півріччі 2011 року найбільше спожито паливно-енергетичних ресурсів при виробництві електроенергії ТЕС і ТЕЦ (близько 20,51% від їх загального використання), теплової енергії, виробленої і відпущеної котельними (13,05%), чавуну переробного (11,94%), теплової енергії, виробленої і відпущеної електростанціями (4,92%), діяльності трубопровідного транспорту з транспортування природного газу (2,31%), виробництві концентратів залізорудних агломерованих (2,0%), руд і концентратів залізних, неагломерованих (1,96%), видобуванні вугілля кам’яного неагломерованого (1,71%), виробництві феросплавів (1,32%) тощо (Додаток 2).

Аналіз динаміки споживання паливно-енергетичних ресурсів у І півріччі 2011 року на виробництво окремих видів продукції, які наведено у додатку 2, показав наступні результати:

Енергоємність діяльності трубопровідного транспорту з транспортування природного газу збільшилась на 2,9 % порівняно з 2010 роком і складає 25,8 кг у.п./млн. м куб. км (Додаток 3).

Питомі витрати ПЕР на виробництво чавуну переробного порівняно з 2010 роком зменшились на 1,1% і складають 635,3 кг у.п./т (Додаток 5).

Проте, енергоємність виробництва чавуну на українських металургійних підприємствах майже на 30% вища, ніж на провідних підприємствах світу. Так, наприклад, в країнах ЄС цей показник складає 483,4 кг у.п./т, а в Китаї – 477,4 кг у.п./т. Значна частка енергоресурсів, що споживаються при виробництві чавуну в Україні, припадає на природний газ, проте у провідних країнах світу природний газ при плавленні чавуну практично не використовується. Надвисокі витрати енергоносіїв призводять до зниження конкурентоздатності української металопродукції та втрати суттєвої частини зовнішнього та внутрішнього ринків.

Енергоємність виробництва прокату плоского гарячекатаного із сталі нелегованої (вуглецевої) зменшилася на 9,8 % і складає 112,6 кг у.п./т (Додаток 6), але вона майже на 35% вища, ніж у розвинутих країнах світу. Так, наприклад, в країнах ЄС цей показник складає 68,8 кг у.п./т, а в Китаї – 70,1 кг у.п./т.

Упровадження сучасних нагрівальних печей з використанням імпульсних пальників, волоконних ізоляційних матеріалів і технології “гарячого садіння” дозволяє знизити питомі витрати палива на 52 кг у.п./т прокату.

Питомі витрати паливно-енергетичних ресурсів на виробництво феросплавів зменшились на 5,7% і складають 1758,8 кг у.п./т (Додаток 7).

Слід зазначити, що у Луганській області цей показник на 395,8 кг у.п./т перевищує середній по Україні.

Енергоємність виробництва концентратів залізорудних агломерованих збільшилась на 1,0 % і складає 59,7 кг у.п./т (Додаток 8).

Разом з тим, у Дніпропетровській та Донецькій областях цей показник перевищує середній по Україні показник на 17,4% та 13,2% відповідно, що призводить до перевитрат ПЕР близько 93 тис т у.п./6 місяців.

Внаслідок високого рівня зносу технологічного та енергетичного обладнання, застосування застарілих схем металургійних процесів, низького рівня використання вторинних енергоресурсів та великих втрат енергоносіїв, українська металургія має значно більші, порівняно зі світовими показниками, питомі витрати енергоресурсів на виробництво основних видів продукції.

Втілення заходів Галузевої програми енергоефективності та енергозбереження у гірничо-металургійному комплексі до 2017 року, затвердженої наказом Мінпрому від 25.02.09 № 152, на підприємствах гірничо-металургійного комплексу, дозволить наблизити питомі витрати паливно-енергетичних ресурсів при випуску основних видів продукції, до стандартів провідних країн світу, а саме зменшення вказаного показника на 6-8 %.

Слід відзначити, що фактичні питомі витрати енергоресурсів на одиницю продукції гірничо-металургійного комплексу, що випускається на аналогічних заводах різних регіонів України значно відрізняється. Це пояснюється специфікою технологічного процесу виробництва, різним завантаженням потужностей підприємств, технічним станом, віком, умовами і рівнем експлуатації устаткування й обладнання, що споживає енергоносії.

Подібне становище спостерігається і у хімічному комплексі, де середній показник енергоспоживання на виробництво продукції перевищує загальносвітовий в 2,5 рази. Тому, скорочення витрат енергоресурсів при виробництві зазначеної продукції залишається першочерговою галузевою проблемою, яка потребує невідкладного вирішення.

Так, наприклад питомі витрати паливно-енергетичних ресурсів на виробництво кисню зменшились на 32,9% порівняно з 2010 роком і складають 160,3 кг у.п./тис. м куб (Додатки 9, 10).

В той же час, у таких областях як Миколаївська - показник енергоємності виробництва кисню набагато більший ніж середній показник по Україні і складає 959,6 кг у.п./тис. м куб, Харківська - 614,4 кг у.п./тис. м куб, Сумська - 533,4 кг у.п./тис. м куб.

Енергоємність первинної переробки нафти збільшилась на 15,4% порівняно з 2010 роком і складає 69,4 кг у.п./т (Додаток 11).

Слід зазначити, що у Харківській та Львівській областях показники енергоємності первинної переробки нафти перевищують середній по Україні показник, що призводить до перевитрат ПЕР близько 40 тис т у.п./6 місяців.

Таким чином, енергетична складова у структурі собівартості продукції підприємств гірничо-металургійної та хімічної промисловості є занадто високою, що негативно впливає на конкурентоспроможність продукції на ринку. Проте, робота щодо підвищення ефективності використання енергетичних ресурсів на цих підприємствах, якщо і ведеться, то є малоефективною. Необхідно зауважити, що керівники відповідних підприємств не завжди зацікавлені в оновленні основних фондів, оскільки з боку держави їм надається низка пільг, зокрема можливість продажу товарів за демпінговими цінами, що дозволяє продукції бути конкурентоспроможною на ринку, не зменшуючи енергетичної складової у її собівартості, та дозволяє отримувати прибуток при занедбаному стані підприємств.

Коефіцієнт використання встановленої потужності теплових електростанцій України не перевищує 40%, що майже в 2 рази нижче за передові світові показники. Переважна більшість ТЕС і ТЕЦ введені в експлуатацію в 60-70- х роках минулого століття. Як наслідок, переважна кількість енергоблоків ТЕС вичерпала розрахунковий ресурс експлуатації, фізично і морально застаріла.

Один з головних показників ефективності роботи ТЕС – питомі витрати умовного палива на виробництво 1 кВт.год електроенергії. У І півріччі 2011 року зазначений показник зменшився на 1,4% порівняно з 2010 роком і складає 376,5 кг у.п./тис. кВт.г (Додатки 12, 13, 14).

Зменшились на 0,5% порівняно з 2010 роком питомі витрати енергоресурсів на виробництво теплоенергії електростанціями, які складають 179,2 кг у.п./Гкал (Додаток 15).

Слід зауважити, що в Тернопільській, Донецькій та Луганській областях енергоємність виробництва теплоенергії значно перевищує середній по Україні показник, а також значно перевищує енергоємність виробництва теплоенергії в інших регіонах України (Додаток 16).

Варто звернути увагу, що середньосвітовий показник питомих витрат енергоресурсів на виробництво 1 Гкал теплової енергії складає 140 – 150 кг у.п.

У галузі комунального теплопостачання питомі витрати енергоресурсів на виробництво 1 Гкал теплової енергії котельними з кожним роком зростають, але у І півріччі 2011 року вони зменшились на 0,5% порівняно з 2010 роком і склали 174,3 кг у.п./Гкал (Додаток 17), що на 15% перевищує середньосвітовий показник.

У додатку 18 наведено обсяги питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів на виробництво теплової енергії котельними по регіонах України, з якого видно, що в більшості регіонів ці показники є вищими від середнього по Україні, зокрема найбільші фактичні витрати теплової енергії спостерігаються в Закарпатській (182,8 кг у.п./Гкал), Донецькій (181,8 кг у.п./Гкал) областях та у місті Севастополь (181,8 кг у.п./Гкал). Перевищення енергоємності виробництва теплової енергії у зазначених регіонах є незначним, проте воно тягне за собою перевитрати паливно-енергетичних ресурсів на виробництво теплової енергії в обсязі 80 т у.п.

Варто відзначити, що Галузевою програмою енергоефективності та енергозбереження у житлово-комунальному господарстві на 2010-2014 роки, затвердженою наказом Мінжитлокомунгоспу від 10.11.09 № 352, передбачено зменшення енергоємності продукції, робіт і наданих послуг щорічно на 3-5 %, однак на сьогоднішній день зменшення енергоємності не відбувається, що свідчить про неналежну реалізацію зазначеної програми.

Аналізуючи втрати теплової енергії у I півріччі 2011 року підприємствами, що виробляють теплову енергію, можемо зробити висновок, що вони мають динаміку до зменшення.

Так у 2007 році втрати теплової енергії склали 14,1 %, у 2008 – 14,6 %, у 2009 році – 15,9 %, у 2010 році фактичні втрати теплової енергії зменшились і склали 14,6%. Така ж ситуація спостерігається у I півріччі 2011 року (Додаток 19), втрати теплової енергії зменшились на 0,2% і складають 14,4%.

Найбільші фактичні втрати теплової енергії у Закарпатській – 51,25 %, Івано-Франківській – 20,31 %, Дніпропетровській областях – 18,36 %, у місті Києві – 17,36% та в Одеській області – 16,89 % (Додатки 20, 21).

У порівнянні з 2010 роком у I півріччі 2011 року в Закарпатській області фактичні втрати теплової енергії зросли на – 5,51 % (45,74 % – 2010 р.), Одеській – на 2,95 % (13,94 % – 2010 р.), Херсонській – на 2,84 % ( 12,73 % – 2010 р.).

Довідково: Найбільших фактичних втрат теплової енергії припустилися такі підприємства:

- КУП "Житло-Сервіс" (Запорізька обл.) – 65,6 %;

- ММКП "Мукачівтепло" (Закарпатська обл.) – 57,2 %;

- КП "Ужтепло" (Закарпатська обл.) – 53,6 %.

Найвищі в Україні середні по області норми втрат теплової енергії в Закарпатській – 26,14 %, Сумській – 15,15 %, Дніпропетровській – 18,55 %, Харківській – 16,15 %, Рівненській – 17,74 %, Одеській – 18,52 % областях та м. Києві – 16,81 % при середньому показнику по Україні 14,81 %.

На окремих підприємствах існує практика затвердження завищених норм втрат теплової енергії, а саме:

- КП " Теплові мережі м. Вільногірськ " (Дніпропетровська обл.) – 36,3 %.

- КП "Ужтепло" (Закарпатська обл.) – 35,9 %;

- КП "Дніпродзержинськтепломережа" (Дніпропетровська обл.) – 30,06 %.

Крім того слід відмітити, що є багато підприємств, де затверджена норма нижче або дорівнює нормативній (до 13% згідно з розробленим та затвердженим Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству 14 грудня 1993 року документу “Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні” КТМ 204 Україна 244-94), а фактичні втрати значно перевищують середні норми втрат теплової енергії в теплових мережах.

Наприклад:

- ММКП "Мукачівтепло" (Закарпатська обл.) – нормативні втрати теплової енергії складають 13 %, фактичні втрати – 57,2 %;

- КП "Котельщик" м. Каховка (Херсонська обл.) – нормативні втрати теплової енергії складають 12,8 %, фактичні втрати – 47,6 %;

- БКУП "Міськтепломережа" (АР Крим) – нормативні втрати теплової енергії складають 13 %, фактичні втрати – 34 %.

За підсумками роботи у I півріччі 2011 року (за даними облдержадміністрацій) фактичні втрати питної води підприємствами житлово-комунального господарства тільки при транспортуванні зменшились на 2,32 % в порівнянні з 2010 роком (31,4 %) і склали 30,67 %, або 1310,307 млн. м³від загальної кількості води, що подається мережами (Додаток 22).

Найбільші фактичні втрати питної води у мережах водопостачання в Луганській області (57,71 %), АР Крим (50,93 %), Житомирській області (50,76 %), Донецькій області (45,56 %), Чернівецькій області (42,73 %), у місті Севастополь (42,21 %) та у Львівській області (41,13 %) (Додатки 23, 24).

Довідково: Звертає на себе увагу той факт, що у відповідних регіонах не тільки найбільші втрати води, а й найвищі затверджені нормативні втрати.

Луганська область (середня затверджена норма по області – 57,77 %)

КП “Лисичанськводоканал” – 50,43 %;

ТОВ “Луганськвода” – 61,7 %.

Житомирська область (середня затверджена норма по області – 52,75 %)

ВУВКГ м. Бердичів – 75,7 %;

Малинміськводоканал – 67,3 %;

Водоканал м. Коростень – 59,1 %.

АР Крим (середня затверджена норма по області – 48,32 %)

м. Керч – 68,4 %;

м. Сімферополь – 50,84 %;

м. Алушта – 50,3 %.

Донецька область (середня затверджена норма по області – 35,88 %)

КП “Словміськводоканал” – 47,8 %;

КП “Красноармійськ водоканал” – 47,16 %.

Кіровоградська область (середня затверджена норма по області – 32,24 %)

КП "Олександрія-водоканал" – 57,6 %;

КП "Теплоенергетик", селище Нове – 56,3 %;

Новомиргородське ВУЖКГ – 40,8 %;

КП Новомиргородські муніципальні інженерні мережі – 40,8 %;

КП "Кіровоградське ВКГ" – 40,1 %.

У I півріччі 2011 року втрати води у порівнянні з 2010 роком зросли в АР Крим на – 9,89 % (41,04 % – 2010 р.), Дніпропетровській області на – 12,37 % (20,18% – 2010 р.), м. Києві на – 6,38 % (15,26 % – 2010 р.), Житомирській області на – 5,92 % (44,84 % – 2010 р.), Запорізькій області на – 5,64 % (32,18% – 2010р.), Закарпатській області на – 5,1 % (30,4 % – 2010 р.).

Довідково: Найбільших фактичних втрат води припустилися такі підприємства:

АР Крим:

КРП "ППВКГ м. Керч" – фактично 75,7 % при затвердженому нормативі – 68,4 %;
КРП "ППВКХ м. Білогірська" – фактично 63 % при затвердженому нормативі – 45,9 %;
КРП "ППВКГ м.Феодосії" – фактично 57,8 % при затвердженому нормативі – 24,2 %.

Дніпропетровська область

МКВП "Дніпроводоканал", м. Дніпропетровськ – фактично 52,51 % при затвердженому нормативі – 41,55 %.

Донецька область

КП "Макіївський міськводоканал" м. Горлівка, – фактично 66,9 % при затвердженому нормативі – 30,0 %;
КП "Словміськводоканал" – фактично 59,7 % при затвердженому нормативі – 47,8 %;
ТОВ "Артемівськводоканал" – фактично 43,8 % при затвердженому нормативі – 30,0 %;
КП "Вуглик" м. Горлівка, – фактично 39,3 % при затвердженому нормативі – 29,3 %.

Житомирська область

Нов.-Волинськийводоканал – фактично 56,7 % при затвердженому нормативі – 43,8 %.

Закарпатська область

ВУВКГ м. Мукачево – фактично 52,5 % при затвердженому нормативі – 30,0 %.

Запорізька область

КП "Водоканал" м. Запоріжжя, – фактично 42,4 % при затвердженому нормативі – 28,1 %.

Івано-Франківська область

КП "Косівміськводосервіс" – фактично 78,0 % при затвердженому нормативі – 30,0 %;

Київська область

КП КОР "Узинводоканал" – фактично 45,5 % при затвердженому нормативі – 26,1 %.

Луганська область

КП "Водоканал" м. Краснодон – фактично 59,6 % при затвердженому нормативі – 39,95 %;
Молодогвардійське КП ВКГ– фактично 39,0 % при затвердженому нормативі – 25,15%.

Львівська область

ЛМКП "Львівводоканал" – фактично 44,87 % при затвердженому нормативі – 31,49 %;
МКП "Миколаївводоканал" – фактично 44,4 % при затвердженому нормативі – 29,9 %.

Черкаська область

Чорнобай КП підприємство теплових мереж ВУЖКГ – фактично 35,0 % при затвердженому нормативі – 17,5 %.

Чернівецька область

Кіцманське ВУЖКГ – фактично 65,7 % при затвердженому нормативі – 30,0 %;
Заставнівське ЖЕУ ТВЗ – фактично 58,0 % при затвердженому нормативі – 29,0 %;
КП "Чернівціводоканал" м.Чернівці – фактично 43,8 % при затвердженому нормативі – 30,0 %.

м. Севастополь

КП "Севміськводоканал" СМР – фактично 42,21 % при затвердженому нормативі – 30,01 %.

Понаднормативні втрати питної води при транспортуванні тягнуть за собою значні перевитрати паливно-енергетичних ресурсів як на транспортування води, так і на її видобування та підготовку.

Треба зауважити, що фактичні питомі витрати ПЕР на розподіл 1 тис. куб. м води у І півріччі 2011 року збільшились на 3,7% порівняно з 2010 роком і складають 157,0 кг у.п./тис. куб. м (Додаток 25, 26).

Слід звернути увагу на те, що в деяких регіонах України хоч і не збільшувались питомі витрати на розподіл 1 тис. куб. м. води, проте вони перевищують в декілька разів середній показник по Україні (157,00 кг у.п./тис. куб._м). Так, наприклад, у Чернівецькій області цей показник складає 539,6 кг у.п./тис. куб. м, Харківській – 398,1 кг у.п./тис. куб. м, Донецькій – 377,4 кг у.п./тис. куб. м тощо (Додаток 27).

Blog

Моніторинг показників енергоефективності за I півріччя 2011 року

Содержание