Міністерство економіки україни держзовнішінформ І квартал 2009 року бюлетень основні торговельно-економічні події
| Вид материала | Документы |
- Міністерство освіти І науки україни київський національний торговельно-економічний, 125.49kb.
- Розділ 1 Економіка природокористування І еколого-економічні проблеми, 332.26kb.
- Міжнародні економічні відносини, 218.61kb.
- Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року n 10-рп/2008), від, 932.09kb.
- Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року n 10-рп/2008), від, 447.7kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство економіки україни міністерство фінансів, 18.39kb.
- Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство палива та енергетики України,, 111.59kb.
- Кабінету Міністрів України, іншими актами закон, 573.42kb.
- Міністерство освіти І науки України Київський національний торговельно-економічний, 510.06kb.
- Міністерство освіти І науки України Київський національний торговельно-економічний, 325kb.
Економіка Кувейту – одного із світових лідерів у видобутку нафти - цілком залежить від прибутків у цій галузі. Показник росту доходів від промисловості, у порівнянні з минулим фінансовим роком, складає 8%.
Основу промисловості складають наступні сфери: видобуток та експорт нафти та нафтопродуктів, цемент, суднобудування, очищення води, продукти харчування, будівельні матеріали. Відповідно до урядових джерел Кувейту запаси нафти становлять
104 мільярдів барелів (близько 8 % світових запасів, 4-е місце в світі).
Прибутки від експорту нафти складають майже половину від ВВП Кувейту, 95% від загального показника експорту країни та 80% доходів до державного бюджету. Економіка Кувейту відчула різкий підйом за останні 7 років завдяки росту цін на нафту та в 2008 році посіла 10-те місце в світі за показниками профіциту бюджету.
Результатом цієї позитивної тенденції росту стабільності економічної ситуації в країні стало дуже повільне здійснення економічних реформ та відсутність будь-якої активності з боку уряду щодо впровадження нових економічних ініціатив.
Падіння цін на нафту наприкінці 2008 року відобразиться на результатах наступного фінансового року. Світова фінансова криза призвела до призупинення процесу імплементації більшості інвестиційних та інфраструктурних проектів в Кувейті, але, за оцінками експертів, Кувейт ще спроможний подолати негативні наслідки світової фінансової кризи, використовуючи свої внутрішні резерви. Вартість валового внутрішнього продукту (ВВП) в 2008 році за даними станом на кінець березня 2009 року склала 159 700 млн. дол. США. Показник росту ВВП – 8,1%.
Табл.1. Основні макроекономічні показники Держави Кувейт
(за даними Центрального банку Кувейту)
| Показники | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 2007 | 2008 |
| Вартість валового внутрішнього продукту (ВВП), (млн. дол. США) | 41750 | 62560 | 87421 | 102328 | 113000 | 159700 |
| ВВП на душу населення (тис. дол. США) | 16394 | 22500 | 29228 | 32150 | 33000 | 60 800 |
| Індекс споживчих цін (інфляція - %) (2000=100%) | 159 2% | 184 1,2% | 72 2,3% | 123 4,1% | 84 3% | 133 5,5 % |
В 2008 році Кувейт видобував 2,613 мільйонів барелів нафти на добу, що на 6% вище обсягів видобутку в 2007 році.
Спостерігається стійка тенденція до збільшення обсягів видобутку нафти, незважаючи на офіційну квоту ОПЕК для Кувейту (2,247 мільйонів барелів на добу).
Програма розвитку нафтогазової галузі є одним з надвеликих інвестиційних проектів уряду Кувейту. Об’єм інвестицій, що планується залучити в цю галузь до 2020 року, складає 22 млрд. дол. США.
В 2008 році розпочався промисловий видобуток газу. Задекларовані Кувейтом запаси газу складають 1.586 трілліонів м³. Планується, що до 2015 року показники його видобутку буде доведено до 28 млн. м³.
ІІІ. Структура торгівлі Кувейту. Експорт.
Левову частку кувейтського експорту складає сира нафта, надходження від експорту якої є основою дохідної частини бюджету та значною мірою впливає на економічне благополуччя країни.
Доходи від експорту Кувейту в 2008/09 фінансовому році склали
95,46 млрд. дол. США, основу якого склали нафта та нафтопродукти. Це на 60% вище показника аналогічного періоду попереднього року, який складав 59,57 млрд. дол. США. Основними імпортерами кувейтської нафти та нафтопродуктів традиційно є Японія (19,9% загального експорту), Південна Корея (17% загального експорту), Тайвань (11,2% загального експорту), Сінгапур (9,9% загального експорту), США (8,4% загального експорту), Нідерланди (4,8% загального експорту), Китай (4,4% загального експорту).
За даними аналітиків, в 2008 році обсяги закупівель нафти та нафтопродуктів основними торговельними партнерами Кувейту в порівнянні з 2007 роком збільшились майже вдвічі.
Імпорт.
Основу імпорту в Кувейт складає – продукція автомобілебудування, продукти харчування, будівельні матеріали, медикаменти, одяг та інше. За підрахунками фахівців, потреби Кувейту в імпорті становлять близько 90% товарів, що споживає країна.
В 2008 році в Кувейт було імпортовано товарів на суму 26 540 млн. дол. США. Це на 49% вище показника аналогічного періоду 2007 року 17740 млн. дол. США.
Основними імпортерами традиційно є: США (12,7% від загальних обсягів), Японія (8,5% % від загальних обсягів), Німеччина (7,3% від загальних обсягів), Китай (6,8% від загальних обсягів), Південна Корея (6,6% від загальних обсягів), Саудівська Аравія (6,2% від загальних обсягів), Італія (5,8% від загальних обсягів), Великобританія (4,6% від загальних обсягів).
| Таблиця 2. Торговельний баланс Держави Кувейт у 2005-2008 роках (млн. дол. США) | 2005 | 2006 | 2007 | 2008 |
| Експорт: | 44869 | 57266 | 59570 | 95460 |
| Імпорт: | 15 801 | 15960 | 17740 | 26540 |
| Сальдо балансу | 29068 | 41306 | 41830 | 68920 |
Товарообіг між Кувейтом та країнами СНД традиційно незначний і складає менше 1% від загального, з яких понад 65 % припадає на Україну.
IV. Регіональне співробітництво.
2008 рік характеризувався продовженням реалізації політики країнами Ради співробітництва арабських держав Перської затоки (РСАДПЗ), спрямованої на поступове виконання рішень, досягнутих на епохальному 26-му Саміті лідерів країн РСАДПЗ 18-19.12.2005 р. в Абу-Дабі.
Кувейт продовжує відігравати активну роль у просуванні ідей зазначеного саміту, а саме: створення спільного ринку для країн РСАДПЗ і перехід до 2010 року до спільної валюти з формуванням монетарного союзу; розвиток меліораційної та водопостачальної інфраструктури; створення єдиної залізничної мережі; уніфікація посвідчень особи; поліпшення соціального захисту населення; створення митного союзу та продовження введення митних пільг та обмежень на деякі імпортні товари.
Останній раунд переговорів між аравійськими монархіями у вересні 2008 року «відкрив шлях до досягнення згоди з питання про введення єдиної валюти».
В грудні 2008 року глави шести арабських країн, що входять до Ради співпраці арабських держав Перської затоки, схвалили угоду про створення єдиного валютного союзу. Угода відкриває шлях до появи нової валюти, яка стане єдиною для всіх країн РСАДПЗ. Керівники Бахрейну, Катару, Кувейту, Об’єднаних Арабських Еміратів, Омана і Саудівської Аравії поки що не визначилися з питанням майбутнього місцезнаходження Центрального банку РСАДПЗ. Можливо, це рішення буде ухвалено впродовж майбутніх п’яти місяців.
Єдина валюта Затоки, яку поки що умовно назвали "халіджі", на першому етапі могла б бути прив’язана до долара США, а потім - до кошика валют (долар 45%, євро 30%, ієна 20%, фунт стерлінгів 5%).
Важливою темою Саміту в Кувейті Першого Арабського Саміту з питань соціально-економічного розвитку, який відбувся в Кувейті 19-20 січня 2009 року, стало обговорення фінансової допомоги Сектору Газа для відновлення зруйнованої інфраструктури. Саудівський монарх оголосив про надання Газі допомоги у розмірі одного мільярда дол. США, які надійдуть за призначенням через арабські фонди. Емір Кувейту оголосив, що нафтовидобувні арабські країни виділять 34 млн. дол. США на потреби палестинських біженців.
Для подолання цих та інших кризових явищ емір Кувейту оголосив про започаткування т. зв. Арабської ініціативи розвитку з статутним капіталом у 2 млрд. дол. США, який піде, зокрема, на підтримку малого і середнього арабського бізнесу.
Внесок Кувейту до цього фонду склад 500 млн. дол. США.
До проекту резолюції Саміту за одностайним рішенням лідерів арабських держав, було включено розпочати активну роботу щодо реалізації низки спільних інфраструктурних проектів, таких як створення Єдиної Арабської енергетичної та залізничної мереж, Спільного арабського ринку, забезпечення загальноарабської уніфікації системи митних тарифів (планується започаткувати до 2015 року), спільної боротьби з наслідками світової фінансової кризи, яка, за підрахунками арабських економістів, коштувала арабським країнам 2,5 млрд. дол. США.
Було також прийнято консолідоване рішення щодо внесення відповідних змін до чинних законодавств арабських країн, що необхідно для реалізації зазначених проектів в запропонованому загальноарабському масштабі.
Фінансування цих проектів відбуватиметься урядами арабських країн через щойно створений Фонд Арабського економічного розвитку спільно з діловою елітою арабського світу, а також за участю неарабських іноземних інвесторів.
Створення єдиної залізничної мережі планується здійснювати в координації з планами міністерств транспорту арабських країн.
Одним з важливих рішень, задекларованих під час Саміту стало створення єдиної арабської енергосистеми та, у цьому контексті, поєднання зусиль арабських країн навколо використання ядерної енергії в мірних цілях, користування надрами, розробці копалин та добичі природних ресурсів, зокрема – газу.
У якості окремого спільного проекту, задекларованого в проекті резолюції Саміту, стало започаткування Спільної програми забезпечення продовольством та питною водою. Для забезпечення фінансування та імплементації програми заохочуються арабські та іноземні фундації та інвестори, а також малий та середній бізнес арабських країн. Окреме доручення надано Арабській Організації розвитку сільського господарства щодо координації зазначеної програми та регулярної звітності керівництву арабських країн. Національна грошова одиниця. Станом на 31.03. 2009 р. за інформацією “National Bank of Kuwait” курс іноземних валют по відношенню до кувейтського динара в становив :
| Валюта | Купівля | Продаж |
| Дол. США | 0,2897500 | 0,298500 |
| Євро | 0,3895700 | 0,3951800 |
| Фунт стерлінгів | 0,4288300 | 0,4347100 |
Ліванська Республіка
За даними міністерства фінансів Лівану бюджетний дефіцит країни в січні 2009 року становив 27,3% порівняно з 21,28% у січні 2008 року або це
306 млн. дол. США порівняно з 184 млн. дол. США у січні 2008 року. Бюджетний дефіцит збільшився в тому числі і за рахунок державної компанії
„Electricite du Liban”, бюджетний дефіцит якої виріс у січні ц.р. до 114 млн. дол. США. Це пояснюється тим, що обладнання ліванських електростанцій дуже застаріле та високі ціни на паливо. Якщо ціна нафти не буде вище 50 доларів за барель, то витрати компанії значно понизяться.
Вартість боргового обслуговування в січні 2009 року складала 183 млн. дол. США порівняно з 175 млн. дол. США в січні минулого року.
Прибутки уряду в січні 2009 року склали 817 млн. дол. США і зросли на 138 млн. дол. США порівняно з цим періодом минулого року.
Видатки уряду в січні цього року склали 1,124 млрд. дол. США порівняно з 863 млн. дол. США в січні 2008 року або виросли на 30,25%.
Міністр фінансів Лівану Мохамед Шатах підтвердив, що якщо в 2009 році не відбудеться приватизація ліванських телекомунікацій, то державний борг країни досягне більш ніж 49 млрд. дол. США.
Щодо ВВП та бюджету Лівану в 2009 році. 6 січня 2009 року на прес-конференції міністр фінансів Лівану Мохамед Шатах заявив, що у зв’язку з світовою фінансовою кризою він прогнозує ріст валового внутрішнього продукту (ВВП) в 2009 році на рівні 3%. Інфляція запланована на рівні 5%.
Світовий банк оцінив прилив капіталу в Ліван у 2008 році у розмірі близько 6 млрд. дол. США.
Міністр також застеріг, що якщо уряд не приватизує в 2009 році обох операторів мобільного зв’язку, то вартість боргового обслуговування зросте на 450 млн. дол. США.
В проекті бюджету Лівану на 2009 рік витрати заплановані в розмірі 10,3 млрд. дол. США і збільшені на 35% порівняно з бюджетом 2008 року. Бюджетний дефіцит на 2009 рік запланований на рівні 1,346 млрд. дол. США або це 28,37% видатків і 9,41% ВВП. Вартість боргового обслуговування складе 39% усіх видатків.
Міністр фінансів планував підняти в 2009 році податки на процентні ставки по депозитах клієнтів банків з 5% до 7%, але ця пропозиція була відхилена Асоціацією банків Лівану.
Державні субсидії компанії „Electricite du Liban” в 2009 році досягнуть 990 млн. дол. США або 9% загальних витрат.
М.Шатах підтвердив, що на кінець 2008 року державний борг Лівану досяг 47 млрд. дол. США і якщо в 2009 році не будуть приватизовані обидва оператори мобільного зв’язку, то на кінець 2009 року він досягне 50 млрд. дол. США.
Щодо приватизації операторів мобільного зв’язку. Міністр телекомунікацій Лівану Джебран Бассіл 10 січня 2009 року в інтерв’ю ліванській газеті „The Daily Star” підтвердив, що уряд Лівану планує в 2009 році продати з аукціону обох операторів мобільного зв’язку МТС і Alfa, які зараз належать державі і за рахунок цього частково вирішити фінансові проблеми країни. Приватизації операторів мобільного зв’язку МТС і Alfa вимагають країни-донори. Уряд планує виручити від їх продажі близько 7 млрд. дол. США і направити ці кошти на погашення державного боргу, який уже досяг 47 млрд. дол. США.
Згідно нової угоди, розробленої ліванським урядом, спочатку планується оголошення тендеру і компанія, яка виграє його протягом одного року буде керувати операторами мобільного зв’язку МТС та Alfa і підготовить їх до аукціону.
Міністр телекомунікацій Лівану підтвердив, що пропозиції на участь в тендері поступили від французької компанії „France Telecom”, єгипетської „Orascom” та кувейтської „Zain”. Всі вони обіцяють розширити мобільну мережу і покращити якість обслуговування, а контракти з обома операторами мобільного зв’язку закінчуються в кінці поточного місяця.
Зараз МТС має 800 тисяч абонентів, а Alfa тільки 550 тисяч. До цього оператором мобільного зв’язку Alfa керував консорціум німецьких та саудівських компаній, але він був не в змозі модернізувати мобільну мережу, не дивлячись на прохання протягом останніх місяців міністра телекомунікацій Лівану. Приватизація дозволить розширити мережу до 2 млн. абонентів та зменшити розцінки на послуги на 10%.
Міністр енергетики та водних ресурсів Лівану Алан Табуріян в інтерв’ю газеті „ The Daily Star” від 19 лютого 2009 року заявив, що Лівану терміново необхідно модернізувати свої електростанції щоб вони могли працювати не лише на рідкому паливі, а і на вугіллі. Він направив свій план модернізації ліванському уряду.
Енергетичний сектор став проблемою всіх урядів країни починаючи з 1992 року не дивлячись на інвестиції та наміри побудувати дві газові електростанції в Тріполі та Сайді.
Високі ціни на нафту до липня 2008 року примусили уряд піднімати субсидії для фінансування закупівель пального, яке складає близько 80% всіх витрат.
Окрім Бейруту більша частина країни має електроенергію від 8 до 12 годин на добу.
Міністр підтвердив, що державна компанія „Electricite du Liban” за останні роки не мала реальних інвестицій. Уряд лише виділяв субсидії на підтримання низьких цін на електроенергію для населення. Більшість електростанцій працюють на дорогому газоліні. Фактично казначейство витрачає 200 млн. дол. США на заробітну плату та обслуговування електростанцій. Решта коштів іде на покриття вартості пального.
Субсидії для енергетичного сектору є третьою статтею за величиною витрат уряду після обслуговування державного боргу та зарплат державних службовців та військових армії і служб безпеки.
Згідно плану міністра енергетики виробництво електроенергії необхідно збільшити від наявних 1500 МВт до 2500 МВт. Цього буде достатньо для цілодобового обслуговування країни електроенергією. Вартість цього проекту від 1 до 1,6 млрд. дол. США. Алан Табуріян одобрює перехід електростанцій на роботу на вугіллі, так як воно на 25% дешевше від газу. Він признався, що переведення електростанцій з газу на вугілля буде коштувати близько 3 млрд. дол. США і займе приблизно 5 років.
Угода між Ліваном та Єгиптом щодо постачання електроенергії. 21 лютого 2009 року в Каїрі міністр енергетики та водних ресурсів Лівану Алан Таборян та міністр енергетики Єгипту Хасан Юніс підписали Угоду щодо постачання в Ліван єгипетської електроенергії. Угодою передбачено постачання електроенергії в межах від 150 Мвт до 450 Мвт в залежності від пікового періоду. Електроенергія планується поставлятися до Лівану через електричні мережі Йорданії та Сирії.
Ліванський міністр енергетики підтвердив, що єгипетська електроенергія в умовах серйозного нормування електропостачання в деяких регіонах Лівану від 8 до 12 годин дасть до 2 годин додаткової роботи.
Зараз ліванські електростанції дають лише 1500 Мвт електроенергії в той час як фактично потрібно для країни 2300 Мвт.
Ліван також сподівається отримати єгипетський газ, щоб запустити одну з двох турбін на електростанції в Тріполі.
У зв’язку з поганим технічним станом електростанцій і несприятливою кон’єктурою ринку, ліванський уряд відклав плани приватизації сектора енергетики.
Щодо утворення Середземноморського банку. 20 лютого ц.р. Губернатор Центрального банку Лівану Ріад Саламе, виступаючи на відкритті Середземноморського інвестиційного форуму, запропонував учасникам цього заходу утворити Середземноморський банк. Він підкреслив, що в країнах Середземноморського басейну проживає більше ніж 450 млн. людей і загальний валовий внутрішній продукт (ВВП) цих країн складає 800 млрд. дол. США. При цьому загальний ВВП європейських країн Середземномор’я складає 80%, в той час як населення східних та африканських країн цього регіону складає 62% від загальної кількості середземноморських країн і на його долю приходиться лише 20% загального ВВП.
На думку Ріада Саламе створення такого банку повинно активізувати торгівлю та інвестиції, ліквідувати бюрократичні бар’єри в торгівлі між середземноморськими країнами. В умовах світової фінансової кризи це було б позитивним явищем.
Міжнародний валютний фонд прогнозує в 2009 році зростання ВВП в східних та африканських країнах цього регіону на 3%, а в європейських середземноморських країнах лише 2%.
Після падіння цін на нафту та зниження туристичної активності в середземноморських країнах такий банк зможе активізувати ринок отримуючи адекватні готівкові кошти.
Президент середземноморської федерації бізнесу Жак Сарраф запропонував провести соціально-економічний саміт країн цього регіону для боротьби з безробіттям під егідою президента Лівану Мішеля Сулеймана.
Щодо росту ВВП Лівану в 2009 році. Губернатор Центрального банку Лівану Ріад Саламе в інтерв’ю газеті „The Daily Star” від 27 лютого 2009 року заявив, що якщо в країні в 2009 році буде політична стабільність з урахуванням парламентських виборів у червні місяці, то зростання валового внутрішнього продукту на кінець 2009 року може скласти 4%.
Міжнародний валютний фонд та міністерство фінансів Лівану планують зростання ВВП в 2009 році в межах 3%. За словами міністра фінансів Лівану Мохамеда Шатаха таке зростання ВВП відбудеться за умови, якщо світова фінансова криза не зачепить країни Перської затоки де працює основна маса ліванських експатріантів, які кожен рік переводять до Лівану близько 5 млрд. дол. США, що складає біля 25% ВВП країни. Зараз багато компаній в Дубаї та Абу-Дабі призупинили багато своїх проектів.
Станом на середину березня 2009 року світова фінансова криза не вплинула на роботу банківського сектору Лівану. Активи банків в Лівані в 3 рази більші від ВВП країни.
За даними Центрального банку Лівану в січні 2009 року залишок платіжного балансу склав 380 млн. дол. США. Більшість клієнтів банків перейшли від депозитів у доларах до депозитів у ліванських лірах, що наглядно показує стійкість місцевої валюти.