Наша справа ”, №4 ’ 2001

Вид материала

Документы

Содержание Міжнародне валютне регулювання та валютне регулювання в Україні Необхідність валютного регулювання Суб’єкти валютного ринку Механізми валютного регулювання

Подобный материал:

• Наша справа ”, №3 ’ 2000, 1932.73kb.
• Тематичний план лекцій з модуля №1(для вітчизняних та іноземних студентів), 226.2kb.
• Курс 5 Факультет: Медичний (спеціальність «Лікувальна справа», «Педіатрія», «Медико-профілактична, 192.58kb.
• Об административных правонарушениях, 27974.85kb.
• Об административных правонарушениях, 28099.94kb.
• Курс, спеціальність о с І н н І йсемест р веснянийсемест, 288.54kb.
• Верховного Суда Республики Казахстан, регулирующие административно-деликтные правоотношения,, 7772.86kb.
• Верховного Суда Республики Казахстан, регулирующие административно-деликтные правоотношения,, 5830.96kb.
• Міністерство охорони здоров’я україни національний медичний університет імені, 98.22kb.
• Рекламно-производственная компания «Эра» создана 18 мая 2001 года, 18.76kb.

Міжнародне валютне регулювання та валютне регулювання в Україні

У США 98% експорту і 85% імпорту оцінюється в дол. США. В Англії у фунтах стерлінгів розрахунки ведуться тільки за 76% експорту і 30% імпорту, а в Японії в єнах оцінюється лише 29% експорту і 3% імпорту.

Загальним правилом вибору валюти розрахунків є орієнтація експортерів на сильну валюту, купівельна спроможність якої відносно національної валюти підвищується, а імпортерів – на слабку валюту, , купівельна спроможність якої має тенденцію до зниження.

У Японії, Німеччині, Бельгії та ін. Країнах страхуються лише збитки, що виникають внаслідок коливань валютних курсів понад 3% ( у Франції – 2,25%). Якщо експортер зазнає збитків, то частина їх суми відшкодовується державою. Коли ж унаслідок коливань валютних курсів понад установлений відсоток експортер одержує прибуток, то відповідна його частина перераховується державі.

Необхідність валютного регулювання

В умовах золотого стандарту курс валюти гарантувався обміном на золото. Коли виробництво золота було на низькому рівні (у 1870-1880 рр.), то пропозиція грошей у всьому світі зростала повільно і не встигала за зростанням світової економіки. Результатом була дефляція, тобто падіння рівня цін. Зростання видобутку золота спричинило швидке зростання кількості грошей та цін. З часом золото перестало виконувати функцію обмінного курсу валют.

Бретон-вудська система обмінних курсів зобов’язувала уряди країн (їх центральні банки) підтримувати стабільність національних валют шляхом інтервенцій на валютних ринках. У випадку нестачі валютних коштів МВФ позичав таким країнам валютні ресурси, що вносились іншими країнами. Якщо надані МВФ позички не були достатні, щоб запобігти знеціненню національної валюти, країні дозволялось девальвувати свою валюту шляхом встановлення нового, нижчого обмінного курсу.

Отже з відміною гарантованого обміну національної валюти на золото спричиняє необхідність державного регулювання курсу валют.

Проте заходи регулювання валютного ринку реалізуються лише у певних межах. І за своєю формою та змістом не можуть і не повинні підмінювати ринкові саморегулятори. Вони лише доповнюють і відповідним чином корегують дії останніх.

Згідно ст. 99 Конституції України: Забезпечення стабільності гривні є основною функцією НБУ;

Відповідно до Закону України “Про Національний банк України” Рада НБУ розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням.

Грошово-кредитна політика - комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, направлених на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу.


До факторів, що впливають на валютний курс, відносяться:

1. Стан економіки:
   

• Темп інфляції
  
• Рівень процентних ставок
  
• Діяльність валютних ринків
  
• Валютна спекуляція
  
• Валютна політика (валютне законодавство, валютна стратегія)
  
• Стан платіжного балансу
  
• Ступінь використання національної валюти в міжнародних розрахунках
  
• (валютний ринок, конвертованість нац. валюти)
  
• Прискорення або затримка міжнародних розрахунків
  

2. Політичний стан в країні
   
3. Ступінь довіри до валюти на раціональному та світовому ринках
   

Суб’єкти валютного ринку

Основним споживачем валютного ринку, по суті, є світові транснаціональні банки. На них припадає близько90% всього валютного обороту. Внаслідок цього валютні курси формуються звичайно у процесі здійснення міжбанківських операцій.

Крім цього суб’єктами валютного ринку є:

1. Юридичні та фізичні особи, що зайняті у сфері зовнішньоекономічної діяльності;
   
2. Банківські установи, які забезпечують валютне обслуговування зовнішніх зв’язків;
   
3. Брокерські контори та окремі брокери, які здійснюють більше половини валютних операцій;
   
4. Державні установи та державні казначейства окремих країн.
   

Найбільші валютні центри розташовані у країнах, де валютні обмеження зведені до мінімуму: валютні біржі в Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Цюриху, Франкфурті, Сан-Франциско, Торонто, Токіо, Гонконгу, Сінгапурі та ін. На цих ринках обсяги валютних операцій можуть становити 100 млрд. дол. США і більше за день. Більшість валютних операцій (2/3 загального обсягу) здійснюється у дол. США.

В практиці валютного ринку використовуються такі основні операції:

1. “Спот” – поставка валюти здійснюється протягом 48 годин; валютний курс “спот” – курс на момент укладення угоди;
   
2. “Форвард” – розрахунки ведуться в терміни, що дещо перевищують 48 годин;
   
3. “Опціони” – надають право, але не обов’язок купити або продати валюту у майбутньому за курсом, зафіксованим на момент укладення відповідної угоди.
   

Механізми валютного регулювання

Функції регулювання міжнародних валютних відносин покладено світовою співдружністю на МВФ, який керується у своїй діяльності статутом Фонду і спільно прийнятими країнами-учасницями постановами та домовленостями.

Валютне регулювання на національному рівні здійснюється законодавчими та іншими нормативними актами країни.

Осн6овні принципи, якими мають керуватись країни-учасниці МВФ при здійсненні валютної політики полягають у:

1. Кожна країна повинна не допускати такої маніпуляції валютними курсами, яка б дала їй змогу отримати несправедливі конкурентні переваги над іншими країнами;
   
2. Кожна країна зобов’язана здійснювати валютне регулювання з метою уникнення руйнівних наслідків, які викликані короткостроковими коливаннями обмінних курсів;
   
3. При проведенні політики регулювання валютного курсу мають враховуватись інтереси інших країн-членів Фонду.
   

МВФ надає, у випадку необхідності (дефіциту платіжного балансу), стабілізаційний кредит в іноземній валюті строком на 3-5 років в обсязі 25% квоти автоматично. Понад цей ліміт надання кредитів супроводжується вивченням економічної ситуації у країні і відповідними вимогами щодо проведення жорстких заходів стабілізаційного характеру.

Відмова країни, яка хоче отримати кредит, виконувати рекомендації МВФ закриває їй доступ до світових кредитів капіталу.

Механізм валютного регулювання на національному рівні – це система контролю за припливом і відпливом іноземної валюти з країни в країну. З цією метою використовуються такі механізми валютного та грошово-кредитного регулювання:

• -дисконтна валютна політика - зниження або підвищення Національним банком України процентних ставок за кредит з метою регулювання попиту і пропозиції на позичковий капітал;
  
• облікова ставка Національного банку України - виражена у відсотках плата, що береться Національним банком України за рефінансування комерційних банків шляхом купівлі векселів до настання строку платежу по них і утримується з номінальної суми векселя. Облікова ставка є найнижчою серед ставок рефінансування і є орієнтиром ціни на гроші;
  
• ставки рефінансування Національного банку України - виражена у відсотках плата за кредити, що надаються комерційним банкам, яка встановлюється Національним банком України з метою впливу на грошовий оборот та кредитування. Національним банком України встановлюються облікова та ломбардна процентні ставки.
  
• офіційний валютний курс - курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави;