Державний комітет промислової політики україни наказ від 2 лютого 2001 року n 47 Про затвердження Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) Наказ втратив чинність
| Вид материала | Документы |
- Державний комітет промислової політики україни наказ від 2 лютого 2001 року n 47 Про, 5441.7kb.
- Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 року, І з метою визначення єдиних засад, 424.91kb.
- Про затвердження Типової програми підготовки та підвищення кваліфікації фахівців Наказ, 429.88kb.
- Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг, 169.43kb.
- Державний комітет україни з питань технічного регулювання та споживчої політики наказ, 24.97kb.
- Про затвердження Правил будови І безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, 7010.01kb.
- Проект державний комітет ветеринарної медицини україни наказ, 94.56kb.
- Регуляторного впливу проекту наказу, 29.9kb.
- Наказ Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики, 1434.93kb.
- Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість Наказ, 154.64kb.
245. Середні ремонти виробничого та підйомно-транспортного устаткування, цехового транспорту та інструментів і приладів із складу основних виробничих засобів здійснюються з періодичністю понад один рік і пов'язані із значними витратами на їх проведення.
246. Капітальний ремонт виробничого та підйомно-транспортного устаткування, цехового транспорту та інструментів і приладів із складу основних виробничих засобів - це ремонт, що виконується для відновлення справності та повного або близького до повного відновлення ресурсу виробу і полягає у виконанні робіт, пов'язаних із заміною або ремонтом найважливіших і відповідальних його частин або основних конструкцій.
Для обладнання капітальним ремонтом вважається ремонт, при якому проводиться повне розбирання агрегату, заміна або відновлення зношених деталей, вузлів, ремонт базових і інших деталей і вузлів, збирання, регулювання і випробування агрегату. Вказані види робіт повинні проводитись з урахуванням можливостей покращання технічних параметрів обладнання та його модернізації.
До капітального ремонту відносяться роботи, пов'язані із заміною кузова для автобусів і автомобілів, рами для вантажних автомобілів або одночасною заміною не менше трьох базових агрегатів. До капітального ремонту причепів відносяться роботи, пов'язані із заміною рами.
До витрат на капітальний ремонт відносяться:
- вартість здійсненого капітального ремонту основних засобів, включаючи вартість демонтажу і монтажу обладнання, транспортних засобів, що ремонтуються;
- затрати на транспортування об'єктів капітального ремонту.
Капітальний ремонт здійснюється через значний (понад один рік) проміжок часу.
247. Витрати на ремонт, виробничого та підйомно-транспортного устаткування, цехового транспорту та інструментів і приладів із складу основних виробничих засобів, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первинно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до витрат періоду, в якому такі витрати понесені.
Витрати на ремонт, що здійснюються з метою збільшення майбутніх економічних вигод, первинно очікуваних від використання об'єкта, збільшують первинну вартість основних засобів на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта.
248. Ремонти основних засобів проводяться згідно з річними планами (з поквартальним поділом), що складаються підприємствами у грошовому виразі і в натуральних показниках відповідно до Положення про планово-попереджувальні ремонти.
Позапланові ремонти проводяться у випадках необхідності (виявлення несправностей за результатами діагностування технічного стану обладнання, транспортних засобів тощо).
249. Кошторисно-технічна документація складається на підставі актів технічного огляду об'єктів, що підлягають ремонту, відомостей дефектів та інших встановлених документів із зазначенням обсягів робіт за діючими цінами, нормами, тарифами, розрахунками і калькуляціями.
Приймання об'єктів після закінчення капітального ремонту проводиться на підставі акта приймання-здачі відремонтованих об'єктів.
250. Поліпшення виробничого та підйомно-транспортного устаткування, цехового транспорту та інструментів і приладів із складу основних виробничих засобів включає в себе реконструкцію, модернізацію, технічне переозброєння та інші види поліпшення основних засобів, а також ремонти, які збільшують майбутні економічні вигоди, первинно очікувані від використання об'єкта, збільшують первинну вартість основних засобів.
251. Підприємства-орендарі мають право протягом звітного року віднести до витрат на виробництво продукції будь-які витрати, пов'язані з ремонтами взятих ними на умовах оперативного лізингу (оренди) основних засобів, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первинно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання.
252. Витрати, що проведені у звітному періоді від операцій з оперативним лізингом (орендою), але відносяться до наступних звітних періодів, відображаються у звітності окремою статтею як витрати майбутніх періодів та підлягають списанню на витрати виробництва та обігу протягом строку, до якого вони відносяться.
253. До витрат на утримання та експлуатацію устаткування відносяться витрати на утримання цехового транспорту, засобами якого продукція та відходи перевозяться по внутрішньозаводських коліях: витрати на утримання авто- і електрокарів, автомобілів, автонавантажувачів, паровозів, тепловозів та інших видів нетехнологічного транспорту.
254. Витрати на утримання та експлуатацію устаткування кожного цеху відносяться тільки на ті види продукції (робіт, послуг), що виготовляються в цьому цеху.
Витрати на утримання та експлуатацію устаткування розподіляються між видами продукції (робіт, послуг) за прямою ознакою за допомогою баз розподілення (годин праці, заробітної плати, об'єму діяльності, прямих витрат тощо).
Якщо немає можливості розподілити витрати на утримання та експлуатацію устаткування за прямою ознакою, вони включаються до складу загальновиробничих витрат, де розподіляються на постійні та змінні витрати.
255. На підприємствах здійснюється систематичний попередній і поточний контроль за дотриманням цехами, відділами і службами кошторисів витрат на утримання й експлуатацію устаткування і загальновиробничих витрат. Цей контроль здійснюється насамперед з метою дотримання затверджених норм витрат лімітів споживання матеріалів, палива, енергії, інструментів та інших засобів праці; лімітів споживання і вартості різного роду робіт та послуг, заробітної плати обслуговуючого персоналу. Для контролю за витратами на утримання і експлуатацію устаткування доцільно розробити нормативи витрат на обслуговування та експлуатацію найважливіших груп устаткування і враховувати їх фактичну величину з тим, щоб виявляти відхилення від установлених нормативів.
256. До статті калькуляції "Попутний видобуток" на добувних підприємствах у хімічній і металургійній промисловості включаються витрати на руду, видобуту під час експлуатаційних гірничо-підготовчих робіт.
Попутний видобуток оцінюється за середньорічною плановою цеховою, шахтною (кар'єрною) собівартістю корисних копалин, що добуваються з надр у процесі очисних робіт.
Видобута під час проходки гірничо-капітальних виробок руда оцінюється за діючими цінами й оплачується підприємством капітальному будівництву. За відсутності цін на такі корисні копалини оцінка їх здійснюється за середньорічною плановою виробничою собівартістю або за договірними цінами.
257. До статті калькуляції "Загальновиробничі витрати" належать:
1) витрати на управління виробництвом:
- на утримання працівників апарату управління виробництвом (цехами, дільницями тощо);
- на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць у межах норм, передбачених законодавством (без готельного збору);
- на придбання спеціалізованої літератури для інформаційного забезпечення виробничої діяльності цеху, дільниці тощо;
- на сплату послуг за участь у семінарах, що провадяться з метою підвищення професійного рівня робітників, зайнятих виробництвом продукції (робіт, послуг), які перебувають у трудових відносинах з підприємством;
2) амортизація основних засобів та інших необоротних матеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;
3) амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;
4) сума сплачених орендарем платежів за користування наданими в оперативний лізинг (оренду) основними засобами, іншими необоротними матеріальними активами та нематеріальними активами загальновиробничого призначення;
5) витрати некапітального характеру, пов'язані з удосконаленням технологій та організацією виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності та інших експлуатаційних властивостей у ході виробничого процесу;
6) витрати на обслуговування виробничого процесу:
а) на забезпечення виробництва сировиною, матеріалами, паливом, енергією, інструментом, пристроями та іншими засобами і предметами праці;
б) на транспортне обслуговування, яке включає витрати на утримання та експлуатацію автотранспорту загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;
в) на утримання та експлуатацію, технічний огляд і технічне обслуговування основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення, у тому числі взятих у тимчасове користування за угодами оперативного лізингу (оренди);
г) на проведення ремонтів, які здійснюються для підтримання в робочому стані та одержання первинно очікуваних економічних вигод від використання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;
д) витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції (робіт, послуг);
е) на утримання загальновиробничого персоналу, зайнятого обслуговуванням виробничого процесу;
7) витрати на охорону праці:
а) на забезпечення правил техніки безпеки праці, охорони праці, санітарно-гігієнічних та інших спеціальних вимог, передбачених правилами технічної експлуатації, нагляду і контролю за діяльністю виробництв, цехів у встановленому законодавством порядку;
б) на проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (на протязі трудової діяльності) медичних оглядів робітників, зайнятих на тяжких роботах, роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці (відповідно до Переліку шкідливих речовин, несприятливих виробничих факторів та робіт, для виконання яких є обов'язковими медичні огляди робітників), або таких, де існує необхідність у професійному відборі (обов'язковий первинний та періодичний профілактичний наркологічний огляд), а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб у віці до 21 року;
в) на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні їм для виконання професійних обов'язків, та іншими засобами індивідуального захисту, милом та іншими миючими засобами, знешкоджувальними засобами, молоком і лікувально-профілактичним харчуванням відповідно до переліку та норм, встановлених чинними нормативно-правовими актами, або на відшкодування витрат працівникам за придбання ними спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту у випадках невидачі їх адміністрацією.
Безкоштовна видача за встановленими нормами спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, миючих та знешкоджувальних засобів працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням, або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, передбачена статтею 163 КЗпП України та статтею 10 Закону України від 14.10.92 р. N 2694-XII "Про охорону праці", із змінами та доповненнями (далі - Закон "Про охорону праці"), і регламентується Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці України від 29.10.96 р. N 170. Дане Положення регулює загальні питання забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям, а норми їх видачі установлюються окремими галузевими Типовими нормами безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття, інших засобів індивідуального захисту, затвердженими в 1998 р. Міністерством праці і соціальної політики України спільно з Комітетом з нагляду за охороною праці України (далі - Типові норми) для працівників:
- харчової промисловості - наказ від 10.06.98 р. N 115;
- м'ясної й молочної промисловості - наказ від 10.06.98 р. N 116;
- деяких професій працівників підприємств нафтової, газової, нафтопереробної і нафтохімічної промисловості (тимчасові) - наказ N 193;
- автомобільного транспорту - наказ від 20.10.98 р. N 207.
Типові норми поширюються на всі підприємства і організації відповідних галузей незалежно від форми власності. Засоби індивідуального захисту видаються працівникам згідно з нормами та термінами їх служби.
Витрати на зазначені засоби індивідуального захисту в межах установлених норм, а також витрати, пов'язані з їх доглядом, чисткою, пранням, відносяться на витрати виробництва.
Засоби індивідуального захисту, видані понад установлені норми, відносяться до наднормативних виробничих витрат.
Всі перелічені Типові норми носять галузевий характер, за винятком останніх, які поширюються на працівників наскрізних професій не тільки автотранспортних, а й інших підприємств будь-яких форм власності і видів діяльності, до складу яких входять транспортні підрозділи.
Стосовно інших галузей промисловості, то Типові норми для них українським законодавством поки що не встановлені, тому при віднесенні витрат на спецодяг, спецвзуття та ін. їм належить керуватись діючими на цей час нормативними актами.
Необхідність безкоштовного забезпечення спецхарчуванням окремих категорій працівників, зайнятих на роботах із шкідливими, особливо шкідливими та важкими умовами праці, передбачена статтею 166 КЗпП України та статтею 9 Закону "Про охорону праці", але нормативних актів України стосовно цього питання не прийнято, тому слід керуватись діючими на цей час нормативними актами.
Вартість спецхарчування в межах установлених норм відноситься на собівартість продукції за умови видачі його тим категоріям працівників, які обумовлені нормативними документами.
Згідно із статтею 9 Закону "Про охорону праці" при роз'їзному характері роботи працівникові, який має право на безкоштовне забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними йому продуктами харчування, виплачується компенсація на придбання зазначених продуктів у межах затверджених норм. Умови виплати компенсації повинні бути передбачені у колективному договорі;
8) витрати на пожежну і сторожову охорону (включаючи оплату послуг сторонніх підприємств за пожежну та сторожову охорону) цеху, дільниці;
9) плата за використання та обслуговування засобів сигналізації за надані для виробничих потреб послуги телефонного зв'язку.
Виробничі підрозділи, які орендують приміщення з телефоном, на час оренди повинні переоформити телефонний номер на себе;
10) податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі, безпосередньо пов'язані з виробничим процесом і кількістю продукції, що випускається:
а) плата за землю, якщо виробничий підрозділ (цех) є власником відокремленої ділянки землі або землекористувачем і його права на земельну ділянку засвідчені актом на право власності або право користування.
При оренді будівлі, споруди або іншого об'єкта основних засобів з відповідною частиною земельної ділянки платником земельного податку є не орендар, а орендодавець;
б) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів загальновиробничого призначення.
Цей податок включається до складу витрат виробництва незалежно від виду транспортного засобу, але за наявності його зв'язку з виробничою діяльністю цеху, дільниці (діючі обмеження, пов'язані з експлуатацією легкового транспорту, цього податку не стосуються);
в) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, здійснюється згідно з Порядком нарахування та стягнення відрахувань на геологорозвідувальні роботи, якщо діяльність виробничого підрозділу (цеху) пов'язана з видобутком корисних копалин;
г) плата за спеціальне використання природних ресурсів (водних, лісових ресурсів, надр при видобутку корисних копалин), якщо діяльність виробничого підрозділу (цеху) безпосередньо пов'язана з їх використанням.
Сума збору за спеціальне використання водних ресурсів до витрат виробництва відноситься тільки в межах ліміту. Понадлімітне використання водних ресурсів сплачується за рахунок прибутку у п'ятикратному розмірі.
Ліміти за користування водою для потреб гідроенергетики і водного транспорту не встановлюються, до витрат виробництва відноситься сума сплаченого (перерахованого) збору в повному обсязі.
Збір також сплачують господарські виробничі підрозділи, що не мають статусу юридичної особи і підвідомчі негосподарським організаціям.
Збір за спеціальне використання лісових ресурсів сплачується юридичними та фізичними особами (лісокористувачі, які визначені статтею 9 Лісового кодексу України), що здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів і використовують земельні ділянки лісового фонду.
На собівартість продукції (робіт, послуг) сплачений збір відносять ті виробництва, діяльність яких пов'язана з використанням лісових ресурсів.
Платниками збору за спеціальне використання надр при видобутку корисних копалин є ті виробництва, які займаються видобутком корисних копалин.
Об'єктом оподаткування є видобуток корисних копалин.
Нормативи сплати за використання надр при видобутку корисних копалин встановлюються для кожного виду корисних копалин як базові з подальшою їх диференціацією в залежності від геологічних особливостей і умов експлуатації родовищ. Якщо надрокористувачі розробляють більше одного виду корисних копалин, розрахунок здійснюється за кожний вид корисних копалин окремо;
д) рентна плата за нафту та природний газ власного видобутку.
Плата вноситься до Державного бюджету України за добуті та фактично оплачені користувачами природний газ та нафту;
е) плата за забруднення навколишнього природного середовища.
Порядок обчислення і сплати цього збору встановлений постановою КМУ від 01.03.99 р. N 303, відповідно до п. 12 якої збір за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди та розміщення відходів у межах лімітів відноситься на витрати виробництва.
У разі здійснення понадлімітних викидів, скидів та розміщення відходів, а також відсутності у підприємства затверджених у встановленому порядку лімітів, збір обраховується у п'ятикратному розмірі. При цьому сума зборів за понадлімітні викиди, скиди та розміщення відходів сплачується за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.
Збір, що стягується за викиди, які здійснюються пересувними джерелами забруднення, відноситься до витрат виробництва у фактично сплаченій (нарахованій) сумі, без будь-яких обмежень, включаючи також суми збору, що обчислені по орендованих автомобілях (за умови, що паливо для них відображається у бухгалтерському обліку орендаря);
є) відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Розмір страхового внеску на соціальне страхування від нещасного випадку залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено підприємство, знижки до нього (за низькі рівні травматизму, професійної захворюваності та належний стан охорони праці) чи надбавки (за високі рівні травматизму, професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці);
11) місцеві податки і збори:
а) комунальний податок.
Цей податок сплачується виходячи із середньоспискової чисельності працівників виробничого підрозділу;
б) збір на право використання місцевої символіки.
Збір сплачується виробничими підрозділами (цехами), які використовують символіку в комерційних цілях, і якщо вони мають дозвіл на використання цієї символіки;
в) готельний збір.
Збір сплачують виробничі підрозділи за працівників цеху, дільниці, які під час службових відряджень проживають в готелях, кемпінгах тощо;
12) витрати, пов'язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення, які перебувають у власності підприємства (крім витрат, що підлягають амортизації): витрати із самостійного зберігання, переробки, захоронення або оплати послуг із зберігання, переробки, захоронення та ліквідації відходів від виробничої діяльності цеху сторонніми організаціями, з очищення стічних вод, інші витрати на збереження екологічних систем, які перебувають під негативним впливом виробничої діяльності цеху, дільниці;
13) витрати на перевезення працівників виробничих підрозділів до місця роботи і назад у напрямках, що не обслуговуються пасажирським транспортом загального користування, включаючи додаткові витрати на спеціальні маршрути міського пасажирського транспорту, організовані відповідно до угод, укладених з транспортними підприємствами (понад вартість, сплачену працівниками підприємства за діючими тарифами на відповідний вид транспорту, або віднесену за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства); витрати на перевезення працівників - інвалідів 1 і 2 груп до місця роботи і назад незалежно від наявності маршрутів пасажирського транспорту загального користування;
14) витрати, пов'язані з виконанням робіт вахтовим методом, передбачені законодавством: суми, виплачені у розмірі тарифної ставки, окладу за дні перебування в дорозі до місця знаходження підприємства (пункту збору) - місця роботи і назад, передбачені графіком роботи на вахті, а також за дні затримки працівників у дорозі через метеорологічні умови та з вини транспортних підприємств; надбавки до заробітної плати за кожну добу, які виплачуються з моменту виїзду до повернення на підприємство, де працівник працює;
15) витрати на виплату надбавок до заробітної плати за кожну добу, які виплачуються з моменту виїзду до повернення на підприємство працівникам цеху, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз'їзний характер;
16) платежі зі страхування ризиків цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі виробничих фондів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення, цехового майна, що пов'язане з виробничою діяльністю; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана іншим особам.
Суми страхування цивільної відповідальності транспортних засобів, що орендуються, до складу витрат виробництва орендаря не включаються.
Витрати орендаря у вигляді страхових внесків відповідно до договорів страхування державного і комунального майна, отриманого ним в оренду для використання у власній виробничій діяльності, відносяться до його витрат на виробництво.
Страхування Каско - витрати на страхування вартості засобів транспорту (суден, залізничних вагонів, автомобілів) без врахування вантажів; страхування корпусу судна, в тому числі і такого, що будується, з його машинами, обладнанням і такелажем відносяться до витрат виробництва виробничого підрозділу, якщо зазначені транспортні засоби перебувають на балансі підприємства, є державною або комунальною власністю, і їх використання безпосередньо пов'язане з виробничою діяльністю даного підрозділу;
17) відрахування на створення резервного фонду для забезпечення гарантійних зобов'язань на проведення гарантійних ремонтів проданої продукції (у розмірі 10 відсотків від сукупної вартості продукції, що була продана та по якій не закінчився строк гарантійного обслуговування);
18) витрати цеху, пов'язані з професійною підготовкою або перепідготовкою за профілем виробництва працівників, пов'язаних з виробничою діяльністю, що перебувають у трудових відносинах з підприємством, в українських закладах освіти, які мають ліцензію та у разі закінчення навчання видають документи державного зразка (за винятком фізичних осіб, пов'язаних з таким підприємством);
19) витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;
20) компенсація робітникам за використання для потреб виробництва власного інструменту і особистого транспорту.
Зазначені витрати включаються до витрат виробництва за умови використання такого інструменту (транспорту) тільки для потреб виробничої діяльності. Компенсація установлюється за домовленістю сторін (колективним договором чи індивідуально) у межах норм амортизації;
21) суми вихідної допомоги, передбачені чинним законодавством, працівникам, пов'язаним з виробничою діяльністю;
22) суми матеріальної допомоги (премій, заохочень) працівникам, зайнятим у виробництві продукції (робіт, послуг), які не можна безпосередньо віднести до конкретного об'єкта витрат, працівникам апарату управління цехами, дільницями тощо, а також загальновиробничому персоналу;
23) інші витрати цеху, дільниці:
- внутрішньозаводське переміщення сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади;
- нестачі незавершеного виробництва;
- нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей в цехах у межах норм природного убутку;
- оплата простоїв за нормами діючого законодавства;
- втрати від браку, якщо їх не можна безпосередньо віднести до конкретного виду продукції;
- витрати на операції із скляною тарою;
- виплати на відшкодування заробітку та інших витрат у випадках завданого каліцтва або іншого ушкодження здоров'я працівника тощо.
Номенклатуру статей загальновиробничих витрат наведено у додатку 2 до цих Методичних рекомендацій.