Секція 1 товарознавство та ринок непродовольчих товарів теплоаккумулирующие материалы на основе фазовых превращений

Вид материала

Содержание

Комплексная оценка качества телевизоров
Комплексный показатель качества (К)
ЖК телевизоры
Sharp LC32SH 340EV
Toshiba 32AV834
Электрон lcd 32-999-112
Samsung LE-32D403E2
Плазменные телевизоры
Samsung UE-40D5003
Panasoniс TX-PR42GT30
Аналіз нормативних документів, що регламентують якість м’яких меблів україні
Розробка моделі системи контролю якості м’яких меблів на підприємтсві торгівлі від стадії постачання до реалізації
Загальна характеристика споживних властивостей клеїв і композицій на їх основі
Розвиток українського ринку матеріалів для підлоги
Вплив рослинних барвників на формування екологічної безпеки текстильних матеріалів
Дослідження ринку побутових чистячих і миючих засобів
Визначення піноутворювальної здатності дитячих пральних порошків

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 13

КОМПЛЕКСНАЯ ОЦЕНКА КАЧЕСТВА ТЕЛЕВИЗОРОВ

НА СТАДИЯХ ОБРАЩЕНИЯ И ЭКСПЛУАТАЦИИ

И.И. Васильева, старший преподаватель

Донецкий национальный университет экономики и торговли

имени Михаила Туган-Барановского, г. Донецк

Любой объект оценки обладает обширным комплексом свойств. На стадии формирования системы свойств объекта, большое значение имеет цель оценки. Но главное значение, определяющее достоверность и объективность результата оценки качества, имеет подробная, всесторонняя характеристика объекта.

Оценочные показатели телевизоров используются для установления степени соответствия их параметров конкретной потребности, поэтому данную группу оценочных показателей условно можно назвать консументной (от англ. сonsume – потреблять). При оценке консументных параметров устанавливается, какие свойства товаров, в частности телевизоров, наиболее ценны для потребителя, а затем определяют соответствие свойств потребности.

В соответствии с принципами квалиметрии, значение единичного показателя качества и качества товара в целом должно быть оценено путем сравнения с базовым или эталонным значением. Эта оценка является безразмерной величиной. Существуют различные способы получения оценок, но наиболее оптимальным, считается способ, основанный на применении безразмерной шкалы Харрингтона, которая предусматривает 5 интервалов, в общем интервале шкалы от 1 до 0: 1,00...0,80 - очень хорошо (отлично); 0,80...0,63 - хорошо; 0,63...0,37 - удовлетворительно; 0,37...0,20 - плохо; 0,20...0,00 - очень плохо.

Функция желательности Харрингтона обладает такими полезными и важными свойствами как монотонность, непрерывность, гладкость, адекватность, эффективность и статистическая чувствительность. Кодированные и соответствующие им абсолютные значения показателей свойства располагаются на оси абсцисс, значения относительных показателей - на оси ординат. Нулевое кодированное значение, учитывая отсутствие стандартных показателей, отвечает показателям качества взятыми нами как показатели обеспечивающие достаточное качество изображения и звука с относительным показателем 0,37.

За эталонное значение Р_эт.(с оценкой 1,0) принято наибольшее значение этих показателей, отраженное в документах на телевизоры. Интервал значений показателей между оценками 1,00 и 0,37, а также между 0,37 и 0,00 был выбран с учётом обеспечения равномерности шкалы, а также из практических и логических соображений.

Для расчета комплексной оценки качества использовали средневзвешенные величины:

где K_i - оценка единичного показателя;

m_i- коэффициент весомости показателя;

n - количество показателей, которые учитываются.

Для расчета была разработана шкала узловых значений абсолютных показателей качества телевизоров. Обоснование узловых значений были произведены с учетом анализа фактических показателей качества телевизоров предлагаемых потребителям и литературных источников.

Полученные единичные оценки для всех исследуемых объектов и коэффициенты весомости для каждого показателя приведены в таблице 1. Коэффициент весомости единичных показателей качества телевизоров были определены с учетом практических и логических соображений. Минимальное значение коэффициента весомости m_ij = 0,07 характерно для показателя энергопотребления. Наиболее значимыми выделены показатели яркость и разрешение, m_ij = 0,22. Для контрастности m_ij = 0,20, угла обзора m_ij = 0,16, мощности звука m_ij = 0,13. При этом соблюдается условие:

Таблица 1 - Шкала узловых значений показателей качества телевизоров

Показатель, единица измерения	Оценка К_i
очень хорошо	хорошо	удовлетворительно	плохо	очень плохо
1,0	0,80	0,63	0,37	0,20	0,00
Кодированные значения (У)
3,0	1,5	0,85	0	-0,5	-3,0
Яркость, кд/м²	900	500	450	400	350	250
Контрастность	5000000	3000000	1200	800	600	500
Разрешающая способность	3000000	1920*1080 (2073600)	1366*768 (1049088)	1024*768 (786432)	800*600 (480000)	720*576 (414720)
Угол обзора,˚	180	178	170	160	140	120
Мощность звука, Вт	25	20	10	6	5	3
Энергопотребление, Вт	50	70	80	90	130	160

Результаты комплексной количественной оценки качества телевизоров представлены в таблице 2.

Комплексный показатель качества исследуемых телевизоров соответствует интервалу шкалы «хорошо», К = от 0,79 до 0,63. Исключение сотавили ЖК телевизоры Sony KDL-32BX321(К = 0,55) и Тoshiba 32AV834 (К = 0,62), что соответсвует интервалу шкалы «удовлетворительно». Как основной недостаток этих телевизоров, который существенно снижает показатель комплексной оценки, можно выделить неудовлетворительную яркость и высокое энергопотребление.

Наибольшее значение К_max= 0,79 характерно для плазменных телевизоров Panasoniс TX-PR42GT30 и Sony KDL-40EX521, что свидетельствует о их существенных преимуществах перед другими моделями.

Таблица 2 - Оценки показателей качества телевизоров

Единичные оценки, К_i	Комплексный показатель качества (К)
Название показателя качества, единица измерения
Яркость, кд/м²	Контрастность	Разрешающая способность	Угол обзора, ⁰	Мощность звука, Вт	Энергопотребление Вт
Весомость, m_ij
0,22	0,2	0,22	0,16	0,13	0,07
ЖК телевизоры
LG323 LK455C
0,2	0,80	0,80	0,80	0,80	0,63	0,66
Sharp LC32SH 340EV
0,63	0,64	0,80	0,80	0,67	0,31	0,68
Toshiba 32AV834
0,63	0,63	0,63	0,80	0,63	0,15	0,62
Sony KDL-32BX321
0,20	0,64	0,63	0,76	0,80	0,26	0,55
ЭЛЕКТРОН LCD 32-999-112
0,80	0,64	0,63	0,63	0,80	0,31	0,67
Samsung LE-32D403E2
0,63	0,63	0,63	0,8	0,63	0,26	0,63
Плазменные телевизоры
LG 42PT250
0,80	0,80	0,37	0,80	0,80	0,08	0,66
LG 42PT352
0,99	0,80	0,37	0,80	0,80	0,20	0,71
Продолжение таблицы 2
Sony KDL-40EX521
0,80	0,74	0,80	0,80	0,80	0,83	0,79
Samsung UE-40D5003
0,80	0,80	0,80	0,80	0,80	0,35	0,77
Panasoniс TX-PR42GT30
1,00	0,80	0,80	0,80	0,80	0,05	0,79

Литература:

1. Адлер Ю.П. Планирование эксперимента при поиске оптимальных условий / Адлер Ю.П., Маркова Е.В., Грановский Ю.В. [2-е изд. перераб. и доп.] - М.: Наука, 1976. – 280 с.

2. Азгольцов Г.Г. Теория и практика оценки качества товаров (основы квалиметрии) / Азгольцов Г.Г. – М.: Экономика, 1982. – 256 с.

3. Harrington E.C. The desirable function//Industrial Quality control/ 1965/21 №10 pp. 124-131.

4. Топольник В.Г. Квалиметрия в ресторанном хозяйстве: монография / В.Г. Топольник, А.С. Ратушный. - Донецк: ДонНУЭТ, 2008. - 243 с.

АНАЛІЗ НОРМАТИВНИХ ДОКУМЕНТІВ, ЩО РЕГЛАМЕНТУЮТЬ ЯКІСТЬ М’ЯКИХ МЕБЛІВ УКРАЇНІ

О.С. Васіна, магістр

Д.П. Лойко, к.т.н., професор

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла-Туган Барановського, м. Донецьк

Головним інструментом забезпечення якості є нормативні документи, які чітко регламентують технічні вимоги як до готових меблевих виробів, так і до сировини, матеріалів та експериментальних досліджень показників якості м'яких меблів. Доцільно дослідити головні нормативні документи, затверджені Державним комітетом України з питань технічного регулювання і споживчої політики, що діють у галузі виробництва м'яких меблів.

Отже, міждержавні стандарти ГОСТ 19917-93 «Мебель для сидения и лежания. Общие технические условия» та зміни №1 до нього та ГОСТ 16371-93 «Мебель. Общие технические условия» та зміни №1 до нього є базовими нормативними документами, на які спирається технологія виробництва м'яких меблів України. Поширюються вони на всі види меблів для сидіння і лежання будь-якого функціонального призначення. Наведемо головні положення вищезазначених стандартів.

Функціональні розміри виробів повинні відповідати вимогам ГОСТ 13025.1, ГОСТ 13025.2, ГОСТ 19301.2, ГОСТ 19301.3, ГОСТ 17524.2, ГОСТ 19178, ГОСТ 26682.

Вимоги до сировинних матеріалів та елементів конструкції виробів закріплені у ГОСТ 20400, ГОСТ 19917-93, ГОСТ 21640-91, ГОСТ 5679.

Показники м'якості визначають за ГОСТ 21640. Довговічність м'яких елементів меблів, сформованих наоснові пружинних блоків, визначають за ГОСТ 14314. Міцність кріплення посадних ніжок визначають за ГОСТ 19194. Залишкову деформацію безпружиних м'яких елементів визначають за ГОСТ 19918.

СП №1042-73 «Санитарные правила организации технологических процессов и гигиенические требования к производственному оборудованию», СанПіН №6027А-91 «Санитарные правила по применению полимерных материалов в строительстве и производстве мебели. Гигиенические требования» регламентують припустимі обсяги міграції хімічних речовин в повітря житлових приміщень з поверхні меблевого виробу (КДГ, мг/м3).

Маркування та упакування меблевих виробів повинно відповідати ГОСТ 16371. Виробник повинен гарантувати відповідність меблів вимогам ГОСТ 19917-93 при умові дотримання умов транспортування, зберігання, експлуатації і збирання.

Як вже зазначалося вище, ГОСТ 19917-93 та ГОСТ 16371-93 є базовими нормативними документами, на які спирається технологія виробництва м'яких меблів України, тому доцільно розглянути їх зміст стосовно повноти показників, які дозволяють оцінювати якість меблів.

Дані стандарти повністю відображають вимоги, що висуваються до меблів для сидіння і лежання з точки зору необхідного переліку питань, але не всі зазначені в цих документах вимоги мають конкретний характер. Так, наприклад, у п. 2.2.26 ГОСТ 16371-93 зазначено наступне: «рекомендовано, щоб накладні задні стінки не виступали за зовнішні пласти бокових та верхніх горизонтальних щитів, окрім випадків, спеціально передбачених конструкторською документацією». П. 2.2.3 ГОСТ 16371-93 свідчить: «у виробі на лицьових поверхнях не рекомендується більше двох закладень, відповідних за кольором поверхні, на якій вони розташовані». Розглянуті пункти носять рекомендаційний характер і дозволяють виробникам меблів відхилятися від їх виконання, виготовляючи меблі, які мають знижені естетичні властивості, що впливає на зниження якості меблевого виробу в цілому.

У п. 2.2.7 ГОСТ 16371-93 вказано: «Облицювальний матеріал м'яких елементів має бути закріплений з дотриманням симетрії малюнка, без зморшок і перекосів. Складки на облицювальному матеріалі, обумовлені художнім вирішенням виробу, мають бути передбачені в технічній документації на виріб». У п. 2.2.7.2 зазначено: «не допускаються шви на лицьовій поверхні м'яких елементів, крім випадків, коли наявність швів обумовлена художнім вирішенням виробу, що має бути передбачене в технічній документації». Ці пункти не нормують величину припустимих складок та товщину швів з-за для збереження ергономічних властивостей меблевих виробів під час їх використання. П. 3.4.5 ГОСТ 16371-93 зобов’язує виробників м’яких меблів проводити періодичні випробування на відповідність партії продукції вимогам даного стандарту раз на три роки. З метою підвищення якості м’яких меблів доцільно зменшити зазначений інтервал та збільшити кількість показників якості, які перевіряють під час досліджень з метою обов’язкового підтвердження відповідності, приймальноздавальних, періодичних та типових.

Підводячи підсумок, доцільно зазначити, що останніми роками проводиться робота зі створення єдиної системи типових конструкцій, розмірів, вузлів і деталей меблів, режимів її виготовлення, устаткування, інструментів і засобів технічного контролю. Необхідно підкреслити, що робота у цьому напрямку не повинна зупинятися. Все це дає фундаментально основу для підвищення якості меблів.

РОЗРОБКА МОДЕЛІ СИСТЕМИ КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ М’ЯКИХ МЕБЛІВ НА ПІДПРИЄМТСВІ ТОРГІВЛІ ВІД СТАДІЇ ПОСТАЧАННЯ ДО РЕАЛІЗАЦІЇ

О.С. Васіна, магістр

Д.П. Лойко, к.т.н., професор

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла-Туган Барановського, м. Донецьк

Контроль якості - це одна з найважливіших функцій в процесі управління якістю. Під контролем якості розуміємо перевірку відповідності кількісних або якісних характеристик продукції чи процесу, від якого залежить якість продукції, встановленим технічним вимогам. Також контроль якості можна розглядати, як безперервний та систематичний вплив на процесс реалізації з метою забезпечення відповідної якості продукції.

Процес контролю якості у підприємстві торгівлі розпочинається із взаємодії з зовнішнім середовищем, в першу чергу із замовниками та ринками збуту, оскільки саме вони визначають властивості та якість продукції, що їм необхідна. Виходячи з даних вимог, підприємство аналізує власні технологічні можливості та визначає політику в області якості, а також вимоги до субпідрядників та постачальників готової продукції. На базі цієї політики здійснюється загальне планування якості. Потім у межах організації робіт на підприємстві здійснюється підготовка та мотивація персоналу. В подальшому, здійснюється вхідний контроль якості та аналізується інформація, яка виникає у разі випадків невідповідності. За результатами отриманої інформації розроблюють відповідні заходи стосовно управління якістю продукції. Заключним етапом є саме реалізація даних заходів, спрямованих на виявлення розбіжностей між характеристиками продукції, що замовлялася та отриманими характеристиками продукції. Крім того, вони можуть бути спрямовані на коригування раніше затверджених планів, зміну організації постачання, покращення підготовки та підвищення мотивації персоналу, а також налагодження нових зв'язків із постачальниками готових виробів та комплектуючих матеріалів. Після реалізації заходів контролю якості продукція виходить на ринки збуту, де цикл управління якістю закінчується і починається з самого початку - взаємодією із зовнішнім середовищем. Оптимізація процессу контролю якості меблевих виробів представлена моделлю на рис.1.

Отже, сьогодні об'єктом контролю є якість продукції, що постачається у торговельне підприємство. Засобами контролю виступає система нормативної документації та засоби технічного контролю якості продукції.

Основними завданнями контролю якості, що здійснюється головним чином відділом технічного контролю підприємства торгівлі євстановлення необхідних показників якості продукції на стадії вхідного контролю і збереження показників якості продукції на стадії зберігання та реалізації.

Рисунок 1 – Схема моделі системи управління якістю

Безпосередньо рівень якості продукції, що реалізується підприємством торгівлі, визначається відділом технічного контролю, структура та штат якого розроблені з урахуванням об'ємів і характеру підприємства.

Отже, при надходженні диванів у підприємство торгівлі застосовують вхідний контроль матеріалів і комплектуючих та приймальний контроль готової продукції, які здійснюються неруйнівними методами (органолептичні дослідження якості).

Критерієм досягнення мети контролю якості є забезпечення та підвищення якості готової продукції, що надходить до підприємства, найбільш повне задоволення потреб споживачів при мінімальних витратах на використання продукції.

Література:

Басовский Л.Е., Протасьев В.Б. Управление качеством: Учебник. - М: ИНФРА-М, 2001. - 212 с.
ДСТУ ISO 9001-2001 Системи управліня якістю. Вимоги
Електронний ресурс: [.allbest.ru/marketing/3c0a65625b2ac68a5c43b89421206c27_0.phpl]

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СПОЖИВНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ КЛЕЇВ І КОМПОЗИЦІЙ НА ЇХ ОСНОВІ

М.О. Григоренко, асистент

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла-Туган Барановського, м. Донецьк

Властивість товару - це його об'єктивна особливість, тобто те, що відрізняє один товар від іншого. Кожному товару притаманно велика кількість властивостей, які можуть відображатися при його експлуатації або споживанні. Залежно від особливостей потреб, що задовольняють за рахунок товарів та їх властивостей і якості. Властивості поділяють на: прості та складні.

Функціональні властивості визначають призначення клеїв. До них відносяться клеюча здатність, в'язкість, універсальність, хімічна і термічна стійкість.

Клеюча здатність забезпечує міцність клейового з'єднання. Вона в основному визначається співвідношенням сил когезії та адгезії. Адгезійна міцність клейового з'єднання залежить також від хімічної природи склеюваних матеріалів, особливостей деформації компонентів клейового шару, стану поверхні. Найбільший вплив на міцність з'єднання мають гідроксильні, епоксидні, карбоксильні, ізоціанативні та інші полярні групи в молекулах клейової основи. Чим вище концентрація активних груп, тим міцніше клейове з'єднання. Показники міцності клейового з'єднання залежать від його конфігурації і розмірів, тому оцінюються за результатами випробувань стандартних зразків.

В'язкість характеризує плинність клею і в деяких випадках (клеї тваринного походження) прямо пропорційна клеючій здатності. Крім того, від в'язкості залежить збереження клею.

Універсальність - здатність клею з'єднувати матеріали різного походження. Як правило, ця властивість визначається природою основи клею. Так, до універсальних клеїв відносять в першу чергу клеї на основі синтетичних смол.

Хімічна стійкість клею визначається ставленням клейової речовини до дії води, кислот, лугів, органічних розчинників. Виражається втратою міцності клейового з'єднання до і після впливу хімічних реагентів. Хімічна стійкість клейового з'єднання може бути підвищена шляхом герметизації (наприклад, фарбуванням) або введенням спеціальних добавок до складу клею.

Термічна стійкість клейового з'єднання - це його стійкість до високих і низьких температур при короткочасному і тривалому їх впливі. Вона залежить від природи клею і умов експлуатації склеєного виробу.

До ергономічним властивостям відносять зручність підготовки клеїв до використання, зручність їх перевезення, зберігання та використання, а також характер запаху. Деякі клеї вимагають великих витрат часу для їх підготовки до використання.

Зручність використання клею визначається часом і трудомісткістю підготовки поверхонь матеріалів до склеювання, а також часом на затвердіння і висихання клейового шва. Час відкритої витримки означає, що після нанесення клею на поверхні їх не слід з'єднувати, поки не випарується вода або не випарується розчинник.

Безпека клеючих матеріалів - це комплекс властивостей. Перш за все, вона визначається нешкідливістю їх компонентів для людини. Клеї на основі природних полімерів і більшості термопластичних смол нешкідливі. Епоксидні клеї холодного отверждения можуть викликати захворювання шкіри (дерматит, екзему), епоксидні клеї гарячого затвердіння діють на нервову систему і печінку (епіхлоргідрину, толуол) або дратують слизову оболонку очей і дихальних шляхів (фталевий і малеїновий ангідриди). У меншій мірі токсичні фенолсодержащие, поліуретанові, поліамідні клеї. Токсичними для людини є практично всі органічні легколетучие розчинники, а також деякі синтетичні термореактивні смоли, які використовуються в якості основи.

Надійність клеючих матеріалів є здатність зберігати свої функціональні властивості в заданих параметрах протягом певного часу. Цей час називається терміном зберігання (терміном придатності) клею. Характеризує надійність клею також його життєздатність, яка вимірюється часом, протягом якого клей, отриманий змішуванням окремих складових, придатний для використання безпосередньо перед застосуванням через можливі зміни клеючої здібності і в'язкості. Ці зміни можуть відбуватися внаслідок затвердіння або, наприклад, студнеобразования. Особливо важливий цей показник для багатокомпонентних (епоксидних) клеїв. Життєздатність багатокомпонентних синтетичних клеїв зазвичай дорівнює 1,5 -2 год, а в залежності від виду клею може бути від декількох хвилин до декількох годин.

Довговічність клейового з'єднання характеризується стабільністю властивостей клею в часі і визначається по зміні його міцності протягом певного проміжку часу. Як правило, при випробуваннях клейове з'єднання піддають «прискореного старіння», а це призводить до зміни властивостей адгезиву.

До екологічними показниками якості клеючих матеріалів відноситься вміст шкідливих компонентів, що виділяються з них в навколишнє середовище в процесі застосування. Такими компонентами є легколеткі органічні розчинники, летючі мономери, пластифікатори та ін.

РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО РИНКУ МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ ПІДЛОГИ

Ю. Гудиминко, магістр

В.В. Золоторьова, старший викладач

Донецький національний університет економікі і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, м. Донецьк

Підлоги виконують не тільки конструктивну функцію, а й є важливим елементом інтер'єру, де головну роль грає покриття підлоги. Колір, малюнок, відображення світла, гра ліній на підлозі допомагають створювати неповторний дизайн в кожному інтер'єрі. Сучасні покриття для підлоги – це найширша палітра для будь-якого дизайнера або архітектора. І якщо стародавні майстри, які мають набагато мізерні можливості в цьому плані, залишили нащадкам істинні твори підлогового мистецтва, то можна припустити, що і 21 століття залишить свій слід в історії архітектури, і не менш значимий.

За оцінками експертів, в поточному році обсяг українського ринку ламіната скоротився в 1,5-1,6 разів у порівнянні з минулим роком. У той же час, він має непогані показники у порівнянні з іншими видами підлогових покриттів, які «просіли» на 40-60 %. Утриматися на цьому рівні падіння ламінату допомагає дешева китайська продукція, на яку ласі бюджетні установи.

Найпопулярніша серед українців цінова категорія ламіната знаходиться в межах 100-150 грн. за м². За ці гроші, можна купити цілком якісний продукт. Головне при виборі орієнтуватися на європейських виробників - всі представлені в Україну марки з цієї географічної зони відрізняються гідною якістю. Правда, при виборі ламінату одного класу серед декількох виробників вона радить віддати перевагу дорожчому продукту. Крім того, можна вимогати в магазині сертифікати на товар, але їх зазвичай надають у вигляді електронних документів або копій, оскільки гарантії дає завод-виробник, а не продавець. Втім, весь європейський товар проходить дуже жорсткі випробування в заводських умовах - сучасний ламінат повинен витримувати удари, тертя, уколи жіночих каблуків і навіть гасіння сигаретою. Найпростіший і надійний тест на міцність - вдарити плиткою об кут стола - хороший ламінат витримає удар. Такий тест європейські марки, на відміну від китайських, зазвичай витримують.

Продукція китайського виробництва коштує від 50 до 100 грн. за м², але більшість трейдерів традиційно не рекомендують її купувати. Мотивують свою раду вони не тільки низькою якістю такого ламінату. Спеціалізовані компанії ним не торгують, та й будівельні супермаркети намагаються його не продавати не зважаючи на неодноразові рекламні акції. Іноді їм скидають одиничні партії товару фірми, які завезли його з Китаю і не змогли продати. Купили його споживачі ризикують в подальшому не знайти аналогічний ламінат для часткового ремонту підлоги. Тому краще купувати продукцію, що випускається систематично або робити невеликий запас.

Незважаючи на не найкращу якість китайської продукції, її обсяг на українському ринку, за підрахунками експертів, становить не менше 40%. У плані дешевизни Китай непереможний. Сприяє експансії такого ламіната і сама держава, коли виникає необхідність укласти підлоги в держустановах. У таких випадках мова йде про тисячі квадратних метрів, а оскільки бюджетні кошти завжди скромні, вибір завжди падає на дешеву китайську продукцію.

До середньої і нижчої цінової категорії трейдери відносять також ламінат російського виробництва, найпопулярнішою маркою серед якого став Kronospan. В тім, ні серед продавців, ні серед покупців російська продукція не прижилася.

Лідерами серед країн-виробників ламінату за обсягами та якістю залишаються Німеччина, Бельгія та Австрія. Марки, які добре зарекомендували себе - Quick Step, Tarkett, Witex, Parador, Egger. Одним з найбільш досвідчених виробників ламінату є шведська компанія Pergo, яка застосовує для захисту верхнього шару плиток новаторські технології на основі алмазної пилу. Правда, подібна продукція відноситься до найдорожчої цінової категорії і обходиться від 400-500 грн. за м². У той же час, за досвідом споживачів, що уклали у себе такий ламінат досить давно, він практично не псується, навіть якщо мова йде про кухню.

Кожен тип підлоги проходить випробування по 18 різним тестам, таким, як стиранність, ударостійкість, звукоізоляція, стійкість до подряпин, до світла, стійкість до палаючої сигарети, опір удару, відсутність формальдегідів і т.д. Після проведення кожного тесту ламінованого покриття присвоюється певний клас, і за найменшим показником визначається клас всього заміно-ваного покриття.

В цілому для таких активно використовуваних приміщень як кухня і коридор, експерти радять вибирати ламінат класу 32, для спальні достатньо класу 31. А ось 33 клас для квартири або будинку вважають надмірністю, як і товщину більше 7-8 мм. Раніше в Україну зустрічався ламінат класів 21, 22 і 23, але останні кілька років його практично не привозять. Це тенденція пояснюєтся менталітетом українців - якщо робити ремонт, то надовго. Хоча в Європі 20-і класи до цих пір широко застосовуються в житлових приміщеннях.

Останнім часом деякі виробники почали пропонувати спеціальні колекції супервлагостойкого ламінату для ванних кімнат. Крім спеціальної просочення матеріалу, кожна плитка обведена вологостійким кантом. Але поки ні продавці, ні споживачі цей продукт не розсмакували, тому широкого поширення він не отримав. Так само обережно клієнти підходять до питання сумісності ламіната з теплими підлогами, хоча європейські виробники запевняють, що від регулярних перепадів температури ламінат не постраждає і не буде виділяти ніяких шкідливих речовин. Оскільки мова йде не про натуральне дерево, деформації підлоги не відбудеться, головне дотримуватися технологію укладання.

Не став популярним в Україні і кольоровий ламінат, хоча зразки різноколірних і візерункових плиток трейдери привозять регулярно. Таке покриття всім подобається, але купують його дуже рідко. Та й в наявність на складах він буває рідко, хіба що залежаться залишки. В основному ж його привозять на замовлення.

Віддають перевагу українці ламінату «під дерево» - або класичний дуб в різних відтінках і фактурах, або екзотичні породи дерев. З останніх вибирають темні венге, червоний мербау, горіх, рідше - бамбук.

Саме зовнішній вигляд і дизайнерські рішення найчастіше пояснюють високу ціну деяких позицій ламінату. Часом він коштує більше, ніж паркетна дошка з цільного дерева. Найдорожче обійдеться технологія броширування, повністю передає текстуру дерева. Здорожують покриття і фаски - злегка скошені краї дощок, які дозволяють нівелювати наслідки від мікрорухів ламінату. Зменшити рівень шуму від кроків допоможе шумоізоліруюча підкладка, зазвичай зі спіненого поліуретану. Хоча, яка б не застосовувалася звукоізоляція, ламінат сам по собі є «стукаючим» матеріалом і по цьому параметру програє дереву. Але при професійному укладанні і правильному виборі матеріалів цей його недолік можна звести практично нанівець.

ВПЛИВ РОСЛИННИХ БАРВНИКІВ НА ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ТЕКСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ

О.М. Гущак, асистент

Львівський інститут економіки і туризму, м. Львів

Проблема формування ринку екологобезпечних груп товарів в Україні тісно пов’язана з широким використанням в різних галузях промисловості (в тому числі легкій та текстильній) екологічно чистої рослинно-технічної сировини (РТС). Як свідчить аналіз літературних джерел обсяги виробництва продукції з використанням РТС в останнє десятиліття постійно зростають у всьому світі. Більше того, у багатьох економічно розвинутих країнах вже створені та успішно функціонують ринки екологобезпечних на базі широкого використання різних видів рослинно-технічної сировини.

Практичний інтерес представляє розкриття механізму підвищення екологічної безпеки текстильних матеріалів в результаті їх світлостабілізації перспективними та поширеними в природі видами рослинних барвників.

Необхідність оцінки ролі рослинних барвників у формуванні екологічної безпеки текстильних матеріалів і виробів диктується низкою причин, а саме:

потребою обґрунтування пріоритетної сфери застосування рослинних барвників для екологізація текстильного виробництва, враховуючи широту їх асортименту і багатофункціональність властивостей;
поглибленим дослідженням саме тих властивостей рослинних барвників, які визначають рівень їх екологічної безпеки, а також безпеку пофарбованих ними текстильних матеріалів і виробів;
потребою обґрунтування вибору об’єктивних критеріїв і методик для оцінки екологічної безпеки текстильних матеріалів і виробів в практиці роботи текстильної промисловості, сфери торгівлі, установах Держспоживстандарту та інших заціплених відомствах;
доцільністю використання для оцінки екологічної безпеки текстильних матеріалів і виробів принципів екологічної сертифікації, експертизи та аудиту.

Аналіз забруднень у викидах текстильних підприємств показав що до їх складу входять такі основні компоненти: окисли заліза, окисли та інші сполуки марганцю, окисли заліза, сажа, сірчистий ангідрид, сірководень, фенол, оцтова кислота, мінеральні масла, бавовняний пил.

Слід зазначити, що навіть виробництво окремих видів натуральних волокон пов’язане з певними екологічними проблемами. Так, наприклад, для забезпечення врожайності бавовнику використовується велика кількість води для зрошування, а також мінеральних добрив і пестицидів, залишки яких під час поливання забруднюють ґрунт і ріки.

Висока токсичність відходів при виробництві багатьох видів хімічних волокон різко загострила екологічну ситуацію у районах їх виробництва.

Формування екологічної безпеки текстильних матеріалів і виробів побутового та спеціального призначення залежить від багатьох чинників. Основні з них:

екологічна чистота сировини – волокон, барвників, апретів, текстильно-допоміжних речовин та інших хімікатів
екологічна безпека технології прядильного, ткацького і фарбувально-обробного виробництва;
екологічно обґрунтовані та безпечні для здоров’я людини умови транспортування, зберігання, експлуатації та утилізації текстильних матеріалів і виробів.

Оцінюючи екологічну ситуацію на окремих етапах текстильного виробництва, слід зазначити, що найбільш гостро вона стоїть на підприємствах фарбувально-оздоблювального виробництва.

Як відомо, формування асортименту і споживних властивостей текстильних матеріалів і виробів практично неможливе без широкого застосування для їх забарвлення різних класів синтетичних барвників.

Незважаючи на багаторічні зусилля хіміків, технологів, екологів і певні досягнення, вирішення проблеми екологічної безпеки багатьох марок синтетичних барвників, як і технології фарбувального виробництва в цілому, ще далеке до завершення. Тому, одним з радикальних шляхів зниження токсичності при одночасному підвищенні якості забарвлень, як свідчить зарубіжний досвід, є часткова заміна синтетичних барвників екологічно чистими рослинними барвниками аналогічних кольорів.

Для обґрунтування екологічної та економічної доцільності більш широкого застосування рослинних барвників у текстильному виробництві, були досліджено показники колористичних характеристик і стійкості забарвлень рослинних барвників, найбільш поширених в Україні

Отримані результати досліджень можуть бути використані при проектуванні текстильних одягових і декоративних матеріалів не тільки з заданою стійкістю їх забарвлень і субстрату до дії різних чинників, але й формування необхідного рівня їх екологічної безпеки за рахунок заміни синтетичних барвників рослинними, а також більш оптимального використання потенційних ресурсів окремих компонентів в цих матеріалах (волокон, барвників, протравлювачів).

ДОСЛІДЖЕННЯ РИНКУ ПОБУТОВИХ ЧИСТЯЧИХ І МИЮЧИХ ЗАСОБІВ

Д.С. Дегтярьов, асистент

В.І. Рибаченко, д.х.н., професор

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, м. Донецьк

Г. Шредер, професор

Університет імені Адама Міцкевича ,м. Познань

Активізація в останні п'ять років виробництва товарів в Україні, зокрема за рахунок створення нових підприємств, вимагає об'єктивних даних та їх аналізу на ринках в Україні. Разом з тим відсутність детального обліку виробництва дрібних підприємств, недостатня інформаційна непрозорість ринкового простору є однією з основних рис українського ринку. Особливо це проявляється на товарних ринках, що динамічно розвиваються. До таких відносять ринок товарів побутової хімії, який включає побутові синтетичні миючи та чистячи засоби: засоби для догляду за білизною (синтетичні миючі засоби — СМЗ) і за житлом (чистячи і миючі засоби різного призначення — ЧЗ). В даний час цей ринок характеризується високим ступенем товарного насичення і, отже, високою конкуренцією.

Аналізуючи ринок побутових синтетичних миючих, та чистячо-миючих засобів, дослідження проводили в 2000 і 2007р. серед міського населення.

Наявні в Україні виробничі потужності, близько 30 підприємств дозволяють досягти високого об'єму виробництва. Вони складають 184 тис. тон з перспективою зростання потужності на 10—15% в рік. Повне завантаження потужностей дозволило б досягти оптимальних норм споживання СМЗ навіть без залучення імпорту. Проте зараз в Україні виробляється менше половини необхідної кількості СМЗ, і рівень споживання залишається одним з най нижчих в Європі. Так якщо, за даними соціологів і медичних працівників, рівень споживання миючих засобів в різній товарній формі повинен складати не менше 7 кг в рік, то в Україні споживання на одиницю населення в 2006 р. склало близько 3,2 кг, тоді як в 1992 р. складало 4,1 кг Слід зазначити, що споживання СМЗ на одиницю населення в країнах Європи в 1999 р. складало: Швеція — 5 кг, Німеччина — 10,2 кг, Франція — 15,4 кг.

Аналіз виробництва побутових синтетичних миючих засобів в Україні показує, що в першій половині 20-х рр. відбувалося зростання виробництва — більш ніж в 1,5 рази

З 2000 р. різко, в 1,5 рази за 7 років, скоротилися об'єми виробництва вітчизняних поверхнево-активних речовин — основного компоненту миючих засобів. Тому виробництво миючих засобів в Україні останніми роками все більше розвивається із залученням імпортної сировини. На початку 90-х рр. (Procter & Gamble та Henkel) почали завойовувати Украінський ринок. Після цього виробництво в Україні почало відроджуватися. Слід зазначити, що більше половини СМЗ — 63,4%, в 2007 р. виробили підприємства, що інвестуються іноземним капіталом під своїми торговими марками.

Аналіз сучасного асортименту на ринку миючих засобів дозволив виділити, як мінімум, п'ять варіантів СМЗ, необхідних для якісного прання в домашніх умовах:

дешевий порошок-універсал без видбілювачів для ручного прання кольорової, темної білизни і миття різних поверхонь;
порошок з біодобавками для замочування, прання сильно забруднених тканин з білковими забрудненнями;
високоякісний порошок з видбілювачами, з біосистемою для прання білизни і світлих виробів;
порошок для м'якого, «делікатного» прання шерстяних і тонких шовкових тканин;
порошок для дитячої білизни сім'ям, що мають дітей дошкільного віку.

Таким чином, в умовах достатніх орієнтованих споживчих переваг випуск на ринок нових гігієнічних товарів достатньо утруднений і необхідне формування споживчих переваг. Тому на українському ринку з'явилися принципові новинки, наприклад засоби концентровані (підсилювачі прання) для прання чорного одягу, рідкі засоби для прання білизни, засоби для миття посуди, що містять пом'якшувальні засоби для рук, і ін. Такі новинки переносяться на український ринок зі світового ринку. Виробництво таких рідких засобів простіше, ніж порошкоподібних, і слід чекати різкого збільшення їх частки на ринку.

Останніми роками можна відзначити наступні тенденції в складанні рецептур СМЗ:

збільшення частки компактних (концентрованих) СМЗ — як в Європі і Америці;
збільшення частки неіоногенних поверхнево-активних речовин, більш дерматологічно м'яких (не сушать шкіру рук);
застосування «об'ємно-економних» компонентів, що мають дію два-три в одному;
розробка екологічно нешкідливих рецептур.

Тенденції в розробці чистячих засобів декілька інші:

розробка малоконцентрованих рідин, вживаних шляхом розбризку-вання;
виробництво пігулок для автоматичного миття посуду;
застосування косметичних добавок в засобах для ручного миття посуду;
розробка чистячих складів, що виключають механічне чищення, а також витирання посуду.

Таким чином, дослідження ринку побутових гігієнічних товарів і споживчих переваг в Україні дозволили зробити наступні виводи:

Ринок побутових синтетичних миючих та чистячих товарів представлений переважно продукцією, виробленою в Україні як вітчизняними підприємствами, так і спільними підприємствами.
Споживання миючих засобів для прання на одиницю населення не досягає норм, хоча можна припустити, що за рахунок «тіньового» обороту воно вище розрахованої величини. Потужності українських підприємств і їх потенціал дозволяють досягти оптимальних норм споживання за рахунок вітчизняного виробництва, за умови державного сприяння.
Найбільш конкурентоздатну і якісну продукцію виробляють спільні підприємства. Велика кількість марок синтетичних миючих та чистячих засобів, вироблених вітчизняними підприємствами, входять до низької цінової групи і все менше відповідають потребам по якісних характеристиках, проте все більша частина підприємств починає орієнтуватися на споживача та його вимоги.
Визначено збільшення ціни СМЗ за рахунок значного зростання роздрібних цін в порівнянні з відпускними цінами підприємств і оптових фірм. В останній рік зростання цін на побутові чистячо – миючи засоби незначне унаслідок високої конкурентності на цьому ринку.
Вибір споживачів стає більш орієнтованим на якість чистячо – миючих засобів, проте споживчі переваги для забезпечення якісного прання починають формуватися.

ВИЗНАЧЕННЯ ПІНОУТВОРЮВАЛЬНОЇ ЗДАТНОСТІ ДИТЯЧИХ ПРАЛЬНИХ ПОРОШКІВ

Ю.В. Дегтярьова, магістр

В.В. Золотарьова, старший викладач

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, м. Донецьк

Синтетичні мийні засоби володіють піноутворювальною здатністю. Це важливий показник якості прального порошку. Піна затримує забруднення, перешкоджаючи їх повторному осадженню на поверхні тканини.

Тож, бачимо доцільним дослідити піноутворювальну здатність пральних порошків. Об’єктом випробування були обрані п’ять зразків пральних порошків для прання дитячих речей, а саме: Оленка» (Україна); «Карапуз» (Україна); «Вухастий нянь» (Україна); «Rex з екстрактом бавовни» (Henkel, Польща); «Persil Sensitive автомат алое вера» (Henkel, Росія)

Визначення піноутворювальної здатності відібраних зразків проводилося на основі наступних стандартів: ДСТУ ISO 696:2005 Визначення піноутворювальної здатності модифікованим методом Росс-Майлса та ГОСТ 22562.1-77 Засоби мийні синтетичні. Метод визначення піноутворювальної здатності.

Для проведення випробування від зразків пральних порошків були відібрані проби згідно з ГОСТ 22562.1-77 по 5 г від кожного, які розводилися водою в мірному стакані та ставилися на підігрів та перемішування за допомогою електромагнітного помішувача. Після цього суміш переливали у мірний циліндр та додавали води з під крану (умови досліду спеціально адаптовані до звичайних умов прання переважної більшості населення України) до позначки 1000 см³.

Наступною стадією досліду було відливання розчину з мірного циліндра у мірну колбу до позначки 200 мл, який потім потрібно було перелити до приладу Росс-Майлса, температура в якому підтримувалась згідно стандартам 5±2 ºC. Розчин вливали до приладу таким чином, щоб речовина не поступала на стінки приладу, а лилася виключно горизонтально, для чого була використана лійка. Після заливання випробувального розчину прального порошку замірялася піна за наступні проміжки часу: 30 с, 3 хв., 5 хв., згідно ДСТУ ISO 696:2005. Дослід повторювали 3 рази, замірюючи висоту піни на трьох часових ділянках, послідовно на всіх відібраних зразках дитячих пральних порошків. Перед кожним новим іспитом прилад промивався водою для змивання залишків піни попереднього зразка. Також була відмічена висота піни зразків у перші секунди після вливання до приладу (початкова висота піни). Піноутворювальназдатністьвизначаєтьсяза формулою згідно ГОСТ 22562.1-77:

Н0 = Н0змін х К, (1)

де Н0змін - початкова висота стовпа піни, мм;

К - поправочний коефіцієнт.

Н5 = Н5 змін х К, (2)

де Н5 змін - висота стовпа піни після закінчення 5 хвилин, мм;

К - поправочний коефіцієнт.

Стійкість піни розраховують за формулою:

У = Н5/Но, (3)

Поправочний коефіцієнт обчислюють за формулою:

К = D² / 2500, (4)

де D² - внутрішній діаметр випробуваного приладу, мм;

2500 - внутрішній діаметр трубки стандартного приладу (50²).

У нашому випадку поправочний коефіцієнт складе: К = 80/2500 = 0,032

Отримані данні про висоту піни після необхідних підрахунків детально приведені в таблиці 1.

Таблиця 1 - Визначення піноутворювальної здатності дитячих пральних порошків

№ з/п	Найменування прального порошку	Висота піни, мм	Початкова висота піни (на 1 с), мм	Стійкість піни, од
30 с	3 хв.	5 хв.
мм	Н5	мм	Но
1	«Оленка»	2	2	2	0,064	2	0,064	1
2	«Persil»	12	7,33	6	0,192	54	1,664	0,12
3	«Rex»	3,5	3,5	3,33	0,107	5,33	0,171	0,63
4	«Вухастий нянь»	63,33	18,67	15,33	0,491	96	3,072	0,16
5	«Карапуз»	14	14	11,3	0,363	15,33	0,491	0,74

Згідно з ДСТУ 2972-94 (ГОСТ 25644-96) «Засоби мийні синтетичні порошкоподібні. Загальні технічні вимоги» піноутворювальна здатність прального порошку не повинна перевищувати 200 мм (20 од.). Таким чином, всі зразки відповідають вимогам стандарту. Різниця між висотою піни зразків пояснюється насамперед тим, що вони мають різний спосіб застосування згідно ДСТУ 2972-94 (ГОСТ 25644-96) розділу 3, де приведена класифікація пральних порошків за способом застосування, а саме:

порошки зі зниженим піноутворенням для використання в пральних машинах барабанного типу;
порошки із ненормованим піноутворенням для використання в пральних машинах активаторного типу і ручного прання.

В пральних порошках для ручного прання піна завжди має більший рівень, а для автоматичних пральних машин порошок повинен мати послаблений рівень піни задля кращого процесу прання тканини. Також висока піна може свідчити про наявність а-ПАР в пральному порошку. Чим вище піна, тим вище концентрація а-ПАР. Сучасні ефективні безфосфатні порошки направлені на обмежене піноутворення, оскільки рясна піна багато в чому погіршує споживчі властивості товарів і значно ускладнює промислову очистку стічних вод.

Отже, згідно випробуванням, найвищий показник піни має пральний порошок «Вухастий нянь» (хоча на упаковці прального порошку є позначка «з пониженим піноутворенням»), найгірший – «Оленка», обидва пральні порошки можуть використовуватись, як для ручного прання, так і для прання в машині автомат. Стійкість піни згідно НД повинна бути не більше 0,3 од., тож вимогам стандарту відповідають «Вухастий нянь» та «Persil», всі інші зразки мали практично однакову піну на всіх проміжках заміру її висоти.

Blog

Секція 1 товарознавство та ринок непродовольчих товарів теплоаккумулирующие материалы на основе фазовых превращений

Содержание