Geum.ru

Реферат на тему: Рептилії та плазуни: крокодили, ігуани, пітони, удави, отруйні змії, хамелеони

Вид материалаРеферат

Содержание


Гримуча змія
Королівська кобра
Рогата гадюка
Цікаві пристосування змій
Подобный материал:


РЕФЕРАТ

на тему:

Рептилії та плазуни: крокодили, ігуани, пітони, удави, отруйні змії, хамелеони


КРОКОДИЛИ

Крокодили — найдавніші представники тваринного світу нашої планети. Вони населяли землю, коли ще по ній ходили динозаври. Крокодили пере­жили їх на 60 млн років.

Серед сучасних крокодилів налічується три сімейства — справжні кроко­дили, алігатори та гавіали.

Крокодили живуть у річках і озерах Африки, Австралії, Центральної та Південної Америки і Південної Азії. Вдень тварини більшу частину часу лежать нерухомо на піщаних берегових обмілинах. Так вони гріються під променями сонця і підтримують температуру свого тіла.

У спекотні дні вони широко роззявляють пащу, й повітря обвіває м'які шкірні покриви порожнини рота, як: значно тонші, ніж шкіра. Вночі во­ни залазять у теплу воду.

Хоч крокодили проводять більшість часу у нерухомості, та при необхідності здатні пересуватися зі швидкістю 12 км/год.

Полюють тварини вночі. У їх обов'язковий раціон входить риба. Крім того, вони пожирають всіх, кого можуть подолати. Наземних тварин вони од разу тягнуть у воду, знижуючи їх здатність робити опір у нетиповому середовищі. Утопивши свою жертву, ці чудовиська не завжди одразу її проковтують. Найчастіше вони затягують її у нору і залишають там доти, поки вона не почне розкладатися.

У шлунках крокодилів знахо­дять багато камінців (до 5 кг). Це необхідна умова для полег­шення травлення. Але існує й інша думка — цей «вантаж» змі­щує центр ваги тварини, надаю­чи стійкості під час плавання.

Найбільший у світі крокодил — нільський, Найменший — кайман осборна (120 см).

Самка крокодила відкладає у спеціально вириту ямку неподалік від водой­ми до 40 яєць. Малюки, знаходячись ще у яйцях, починають тонко голосно пищати, їх писк чути на відстані кількох метрів. Почувши голос малюків, самка допомагає їм вибратися на світ.

Малюків, які вилупилися, мати збирає у пащу. У неї є особливий мішок, у якому від­разу розміщується кілька крокодильчиків. Вона обережно переносить їх на обмілину.

Маленькі крокодили часто стають жертва­ми ящірки-варана, хижого птаха марабу, гі­єн, та мангустів.

Ворогів, крім людини, у дорослих крокоди­лів мало. Відомі випадки нападів на цих тва­рин слонів та левів, коли крокодили здійс­нювали перехід по суші до іншої водойми.

Серед деяких видів крокодилів можна спокійно купатися і жодному з них не спаде на думку напасти на людину. Це тупорилі або рибоядні вузькорилі крокодили. Та є такі, які небезпечні для людини. Це гребенястий крокодил.

ІГУАНИ


Ігуани — різновид ящірок, які зустрічаються у лісах, горах, напівпустеля? пустелях та у тропічних морях. Найкрупніший представник цієї родини – південно-американська ігуана, її розмір досягає 2 м, тоді як найменші пре; ставники не перевищують 12 см.

Колір ігуан дуже різноманітний і залежить від середовища. Древні виді як правило, зелених кольорів. Вони мають візерунок, який нагадує прожилки листя. У пустелях або скелях їх колір залежить від характеру грунту, в якому вони живуть.

На тілі тварин є різноманітні досить вигадливі шкірні вирости й складки, у багатьох — яскравий горловий мішок. Цікаво влаштовані очі ігуан. Нижнє віко має прозоре віконце, яке дозволяє добре бачити навіть із закритим очима. Фахівці припускають, що таке віконце виконує функцію «сонячних окулярів», тобто зменшує яскравість сонячного світла.

Живляться тварини рослинами — основний їх раціон. Поїдають також комах і дрібних ящірок.

Самка відкладає 1—2 яєць, а деякі види ігуан до 35 яєць. Яйця вони відкладають просто у землю.

ВАСИЛІСК


Василіск — жахливе чудовисько багатьох казок та легенд. Вважали, що навіть сморід від цієї тварини вбивав усе навколо. Цікаво, що казки про жахливих василісків зустріча­ються у багатьох народів, а мешкають вони лише у заростях тропічних річок Централь­ної Америки.

Довжина тіла тварини близько 80 см. Спи­на та хвіст «прикрашені» шкіряним гребін­цем, яким під час небезпеки василіски почи­нають рухати. Крім того, ворога вони ляка­ють загрозливим шипінням та роздуванням горлового мішка. Незважаючи на таку заг­розливу зовнішність, тварини досить миро­любні і живляться лише рослинами.

Василіски — чудові плавці та нирці. Та най дивніше те, що вони вміють бігати по во­ді. При цьому тіло вони тримають у верти­кальному положенні, хвіст зігнутий, перед­ні кінцівки «несуть» перед собою, а задніми шльопають з такою швидкістю, що здається, ніби василіск летить над водою.

ХАМЕЛЕОН


Хамелеон зустрічається в Африці, на острові Мадагаскар, на півдні Іспанії. Ця тварина цікава здатністю змінювати колір тіла залежно від навколишньо­го середовища і від збудження. Відчувши небезпеку, хамелеон із сильним ши­пінням роздуває легені і враз збільшується в об'ємі, змінюючи свій зовніш­ній вигляд.

Лапи і чіпкий хвіст допомагають хамелеону триматися і швидко пересува­тися по гілках дерев та кущів. Живиться тварина комахами, яких ловить своїм довгим липким язиком, блискавично викидаючи його з рота у потріб­ний момент. Цікаво влаштовані очі тварини. Вона може водночас одним оком дивитися вгору і вперед, а дру­гим униз і вгору. Це допомагає йому оглядати все навколо, відшукувати здобич, перебуваючи у нерухомому стані.

Підкрадаючись до комахи, хамеле­он одним оком дивиться на здобич, а другим відшукує найзручніший шлях до неї.

ПІТОН


Пітони — не отруйні змії. Мешкають у тропічних зонах Африки, Південно-Східної Азії. Середня довжина пітонів 5 м. Довжина деяких видів дося­гає 10 м. До цих змій відносяться сітчастий пітон, який довгий час вважав­ся найкрупнішою змією світу, тигровий пітон, довжина якого може досяга­ти 9 м. В Африці зустрічається карли­ковий пітон. Його довжина ледве дося­гає 1 м.

Живляться пітони різними дрібними копитними, гризунами, мавпами, пта­хами та їх яйцями. Іноді вони навіть на­падають на шакалів та леопардів. Свою жертву вони обвивають кільцями, спо­чатку душать, а потів заковтують.

УДАВ


Удави — найближчі родичі пітонів. Вони розповсюджені у Південній та Цент­ральній Америці, Північній Африці, на Мадагаскарі, у Південній та Централь­ній Азії.

Серед удавів є справжні гіганти й кар­лики.

Анаконда — найбільша змія у світі. Вона зустрічається у тропічній зоні Південної Америки. Улюблені місця мешкання — слабкопроточні ріки, озе­ра й заболочені місцевості.

Середня довжина дорослої особини 6 м.

Більшість часу анаконда знаходить­ся у воді, полюючи на водоплавних пта­хів, ссавців, черепах, рибу, іноді заков­тує своїх родичів — пітонів.

Час від часу анаконда виповзає з во­ди і приймає сонячні ванни, але дале­ко від водоймища не відходить. Вона чудовий нирець та плавець. Під водою змія може перебувати досить довго — майже 2 години, при цьому її ніздрі за­криваються спеціальними клапанами.

Фахівці вважають, що анаконда на­падає на людину помилково — під во­дою вона бачить лише частину тіла людини, або їй здається, що людина загрожує її життю чи хоче відібрати здобич. Живуть анаконди протягом 5—10 років.

БУШМЕЙСТЕР


Бушмейстер — найбільша серед отруйних змій вологих лісів Екваторіаль­ної Америки. Довжина змії сягає 3,5 м. Отруйні залози бушмейстера дуже ве­ликі, а отруйні зуби досягають 3 см. Але отрута не дуже токсична, смертель­ні випадки від укусу цієї змії — явище дуже рідке, навіть якщо людина не отримує своєчасної допомоги.

Бушмейстер полює у сутінках на дрібних ссавців та птахів.

ГРИМУЧА ЗМІЯ


Гримуча змія свою назву дістала тому, що на кінці хвоста має брязкальця, які тріщать. Справа в тому, що на її хвості розташовані брязкальця, які ма­ють форму конуса. Це рогові залишки шкі­ри, які залишаються після щорічного линяння.

Коли змія розлютована, вона трясе кінчи­ком хвоста, й брязкальця бряжчать, поперед­жаючи ворога, що вона готується до нападу.

У природі існує багато різновидів цих змій. Здебільшого довжина їх — 60—150 см, та інколи зустрічаються особини довжиною 2 м.

Гримучі змії бачать лише зблизька. Невеликі ніздрі змії дуже добре сприй­мають запахи. До того ж змія може вловлювати їх язиком, який має спеці­альні чутливі клітини. Полюють змії переважно вночі і на здобич нападають із засідки.

Гримуча змія живиться один раз на тиждень або на десять днів, з'їдаючи одразу трохи менше від половини ма­си свого тіла. Це пояснюється тим, що процес травлення триває довгий час.

П'є гримуча змія не часто, їй виста­чає тієї рідини, яку вона дістає, з'їда­ючи здобич.

Вороги гримучої змії — інші змії, птахи, великі ссавці і навіть деякі види риб.

МАМБА


Мамба — найшвидша змія серед от­руйних родичів. Вона мешкає у до­щових лісах Екваторіальної Африки.

Довжина тіла мамби може досяга­ти 2 м. Колір цієї змії чудово гармо­нує з оточуючим середовищем, їх важ­ко помітити серед гілок дерев навіть з близької відстані.

Повзає ця жахлива змія із запа­морочливою швидкістю — понад 11 км/год. Це рекорд серед змій.

Мамба часто нападає без попередження, а при незначній загрозі, трохи під­нявши голову, роззявляє пащу й неголосно сичить. Отрута цієї змії дуже не­безпечна для людини. Після її укусу через півгодини людина вмирає.

КОРОЛІВСЬКА КОБРА



У Південно-Східній Азії мешкає найбіль­ша в світі отруйна змія — королівська кобра.

Струнке тіло дорослої кобри може досяга­ти понад 5 м. Змія добре лазить по деревах, чудово плаває, але більшість ча­су проводить на суші. Королівська кобра веде переважно денний спосіб жит­тя. Живиться вона дрібними птахами, яйцями, вужеподібними, та іноді її жертвами стають й отруйні родичі. Яд королівської кобри дуже токсичний і небезпечний для людини.

Коли змія готується до напа­ду або попереджає про свій на­мір, вона дуже роздуває шию, утворюючи великий капюшон, прикрашений візерунком.

РОГАТА ГАДЮКА


Рогата гадюка — мешканка Африки. Вона живе у пустелі Сахара і сухих саванах. Свою назву змія отримала за те, що у неї є надочні лусочки, які зовні нагадують ріжки.

Ця змія з товстим тулубом та коротким хвостом. Довжина її тіла досягає 80 см.

Від більшості своїх родичів рогата гадюка відрізняється вмінням повзати «боковим хо­дом», заносячи уперед та у бік задню частину тулуба й підтя­гуючи до неї передню частину. При цьому змія не торкається грунту передньою частиною ті­ла, спираючись лише на серед­ню та задню його частини.

Тому вона залишає не єдиний слід, а окремі скісні смуги під кутом майже 45°.

Ще одна цікава особливість цієї змії — дрібні лусочки, які пилоподібно розташовані по боках тулуба. Завдяки цьому змія з легкістю, у лічені секунди, закопується у пісок. Гадюка розводить у боки ребра, сплющує тіло й швидко поперечною вібрацією розсуває пісок. Лусочки при цьому діють як мініатюрні плуги.

Крім того, змія використовує лусочки для залякування ворога. Згорнувшись у півкільце, рогата гадюка треться одним боком об інший, і пилоподібні лусочки шкребуться, утворюючи голосний звук, який нагадує шарудіння.

ЦІКАВІ ПРИСТОСУВАННЯ ЗМІЙ


Цікаві захисні якості неотруйних змій.

Під час небезпеки вони приймають за­грозливі пози, грізно й голосно сичать і навіть нападають першими.

Деякі види неотруйних змій мають забарвлен­ня отруйних родичів. Яскравим прикладом цього може бути американський вуж (неотруйна змія), який маскується під отруйного коралового аспіда, їх розрізнити дуже важко.

Кобра, яка називається чорноіпийою (через те, що горло і шия у неї чорного кольору), володіє підступною здатністю «стрі­ляти» отрутою в очі ворогу. Ця дивна змія зустрічається у саванах Африки. Довжина її тіла — 2м.

Місцеві жителі та мандрів­ники часто стають мішенями «пострілів» цієї кобри. Під час нападу змія здатна «вистрілити» отруту 28 разів підряд.

Мімікрія характерна для більшості змій. Вона допома­гає приховуватися від воро­гів і, навпаки, непомітно під­крадатися до жертви.