Geum.ru

Амортизація І відтворення необоротного капіталу підприємства постановка проблеми

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
АМОРТИЗАЦІЯ І ВІДТВОРЕННЯ НЕОБОРОТНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Постановка проблеми. В сучасних умовах переходу національної економіки до ринкових принципів господарювання особливого значення набуває ефективне використання необоротного капіталу підприємства. Для того, щоб на підприємстві забезпечувалося своєчасне і раціональне відтворення основних засобів і нематеріальних активів, необхідний зважений підхід до вибору методу нарахування амортизації. Амортизаційні відрахування в умовах поступової інтеграції в систему світового господарювання і складної адаптації до вимог ринкового середовища є одним з найважливіших джерел накопичення фінансових ресурсів як окремих підприємств, так і держави в цілому. Гнучкість і зваженість обраної амортизаційної політики є запорукою формування інвестиційних ресурсів, які необхідні для подолання кризових явищ ( інфляція, спад у виробництві, пов'язаний з циклічністю економічного розвитку тощо).

Аналіз досліджень і публікацій. Дану тему розглядали в своїх працях багато вітчизняних науковців, серед яких О. Кутиніна, Т. Косова, В. Бакай, Л. Городянська, О. Малишкін, Д. Дрючин, В. Парнюк, А. Недрянко, А. Бусько, К. Пластара і ін.

Т. Косова [3, c.158] акцентує увагу на чотирьох функціях амортизації: відтворювальній, розподільчій, стимулюючій, фіскальній. Сутність відтворювальної функції полягає в регулюванні відповідності амортизаційного фонду рівню зносу основних засобів. Розподільча функція амортизації полягає в регулюванні пропорцій амортизаційного фонду між коштами, спрямованими на реновацію і на капітальний ремонт. В сучасних умовах особливого значення набуває стимулююча функція, що полягає в забезпеченні створення умов, необхідних для прискорення темпів науково-технічного прогресу. Фіскальна функція являє собою елемент податкової політики держави. На жаль, на сучасному етапі через недосконалість законодавства амортизація на підприємствах України виконує переважно фіскальну функцію, втрачаючи своє економічне значення, сутність якого відображають попередні три функції, які можна звести до однієї – економічної. О. Кутиніна [4, c.2] підкреслює, що в наслідок законодавчих нововведень амортизація поступово втрачає своє первинне суто економічне значення і перетворюється на один з елементів розрахунку податку на прибуток. На думку автора, виходом з цієї ситуації, що безперечно негативно впливає на процес формування коштів, необхідних для відтворення основних засобів, є впровадження загальної методики обліку амортизації на підприємствах. В. Бакай [1, c.6] пропонує методику прийняття управлінських рішень щодо оновлення основних фондів на промислових підприємствах, засновану на регулюванні амортизаційного фонду, та зіставлення його з необхідним обсягом оновлення основних фондів (при цьому враховується додаткова економія на податку на прибуток і витратах на ремонт). Л.Городянська [2, с.2-3] розробила технологію застосування узагальнюючої методики, мета якої полягає в автоматизації проведення розрахунків, оптимізації показників амортизації з урахуванням фактичного фінансово-економічного стану підприємства. В. Парнюк [7, c.166-172] обрав предметом дослідження взаємозв’язок між змінами в амортизаційній політиці і процесом оновлення основних засобів, між попитом на них і нормами амортизації. А. Недрянко, А. Бусько [6, c.4] вважають, що для ефективного використання амортизаційного фонду як джерела інвестиційних ресурсів, необхідний цілеспрямований і зважений контроль з боку держави за цільовим використанням амортизаційних відрахувань. К. Пластара [8, c. 3-4] пропонує для подолання наявних негативних тенденцій в стані амортизаційної політики запровадити наступні заходи:

- надавати пріоритет у нарахуванні амортизації для цілей оподаткування сучасним засобам виробництва;

- виділити в окремі групи основних фондів, устаткування, яке використовується у біотехнологіях, і сільськогосподарську техніку;

- не включати витрати на поліпшення основних фондів до складу валових витрат.

Мета статті полягає в обґрунтуванні вибору підприємством методу нарахування амортизації, який забезпечить найбільш ефективне використання амортизаційних відрахувань в відтворенні необоротного капіталу.

Виклад основного матеріалу. П(С)БО 7 «Основні засоби» дає підприємству досить широкий вибір методів нарахування амортизації, але складність розрахунків і необхідність вести окремо нарахування амортизації з метою визначення суми прибутку, що підлягає оподаткуванню, призводить до ускладнення роботи бухгалтера. Оскільки П(С)БО 7 не забороняє використовувати в бухгалтерському обліку норми амортизації, передбачені податковим законодавством, більшість підприємств відмовляється нараховувати амортизацію окремо для цілей бухгалтерського і податкового обліку. Це явище призводить до невідповідності накопиченого амортизаційного фонду рівню зносу основних засобів і нематеріальних активів. Таким чином, сформований амортизаційний фонд не є джерелом інвестиційних ресурсів, необхідних для економічно обґрунтованого, ефективного відтворення необоротних активів, тобто не забезпечує стимулювання науково-технічного прогресу. Ситуація ускладнюється ще і тим, що амортизаційні відрахування найчастіше використовуються для фінансування поточної діяльності підприємств.

Розглянемо умовний приклад, який дасть можливість проаналізувати ефективність кожного з методів амортизації.

Об'єкт основних засобів належить до III групи.

Первісна вартість (ПВ) - 15000 грн.

Ліквідаційна вартість (ЛВ) - 1500 грн.

Загальний обсяг продукції, який підприємство передбачає виробити з використанням об'єкта амортизації, (ЗО) - 25000 одиниць, в тому числі за роками :

1) 4000 одиниць;

2) 6000 одиниць;

3) 7000 одиниць;

4) 5000 одиниць;

5) 3000 одиниць;

Термін корисного використання (n) - 5 років.

Розрахуємо амортизацію усіма методами.

Метод 1 .Прямолінійний метод передбачає, що річна сума амортизації визначається розподілом вартості, що амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів, і є найбільш доцільним для розрахунку амортизації тих об’єктів, які зношуються рівномірно.


Таблиця 1. Розрахунок амортизації прямолінійним методом

Рік
САВ за рік
СНА
ЗВ на кінець року

0
-
-
15000

1
2700
2700
12300

2
2700
5400
9600

3
2700
8100
6900

4
2700
10800
4200

5
2700
13500
1500

САВ – сума амортизаційних відрахувань;

СНА – сума накопиченої амортизації;

ЗВ – залишкова вартість.

Метод 2. Метод зменшення залишкової вартості, є доцільним для нарахування амортизації тих основних засобів, специфіка використання яких у виробництві вимагає нарахування максимальної суми амортизації у перші роки експлуатації.

Таблиця 2. Розрахунок амортизації методом зменшення залишкової вартості


Рік
САВ за рік
СНА
ЗВ на кінець року

0
-
-
15000

1
5535,64
5535,64
9464,36

2
3492,75
9028,39
5971,61

3
2203,78
11232,17
3767,83

4
1390,49
12622,66
2377,34

5
877,34
13500
1500

Метод 3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості є доцільним для нарахування амортизації об’єктів, для яких є характерним високий ступінь морального зносу, тобто період нарахування амортизації має бути максимально коротким.

Таблиця 3. Розрахунок амортизації методом прискореного зменшення залишкової вартості

Рік
САВ за рік
СНА
ЗВ на кінець року

0
-
-
15000

1
6000
6000
9000

2
3600
9600
5400

3
2160
11760
3240

4
1296
13056
1944

5
444
13500
1500

Метод 4. Кумулятивний метод, як і метод зменшення залишкової вартості, дозволяє накопичити максимальну суму амортизації в перші роки експлуатації об’єкта.

Таблиця 4. Розрахунок амортизації кумулятивним методом

Рік
САВ за рік
СНА
ЗВ на кінець року

0
-
-
15000

1
4500
4500
10500

2
3600
8100
6900

3
2700
10800
4200

4
1800
12600
2400

5
900
13500
1500

Метод 5. Виробничий метод передбачає , що сума амортизації визначається як добуток фактичного обсягу продукції і виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється розподілом вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції, який підприємство очікує виробити з використанням об'єкта основних засобів. Цей метод доцільно використовувати для нарахування амортизації виробничого обладнання заводів, для яких характерна сезонність виробництва або неритмічна діяльність. Недоліком цього методу є те, що моральний знос об’єкту часто випереджає фізичний [5].


Таблиця 5. Розрахунок амортизації виробничим методом

Рік
САВ за рік
СНА
ЗВ на кінець року

0
-
-
15000

1
2160
2160
12840

2
3240
5400
9600

3
3780
9180
5820

4
2700
11880
3120

5
1620
13500
1500

Графічне зображення процесу поступового зменшення залишкової вартості об’єкту основних засобів дозволяє проаналізувати доцільність застосування кожного з методів амортизації в залежності від використання їх у виробничій діяльності.






Рис. 1 Графік зменшення залишкової вартості об’єкту експлуатації

На підприємстві будь - якої форми власності повинен вестися аналіз структури основних засобів, який дозволить для кожного об’єкту основних засобів обрати найбільш раціональний метод нарахування амортизації.

Нематеріальні активи підприємства, як і основні засоби, підлягають амортизації. При визначенні строку корисного використання нематеріальних активів підприємство має враховувати моральний знос і обмеження щодо тривалості використання, визначені законодавством. У більшості випадків підприємство керується строками корисного використання подібних об’єктів. Окремі види нематеріальних активів відрізняються високим ступенем морального зносу, який приводить до швидкого знецінення об’єкту. Такі нематеріальні активи доцільно амортизувати в повному обсязі в перший рік використання. З іншого боку, не відносяться до складу нематеріальних активів, а відображаються у складі витрат звітного періоду, в якому вони були здійснені, витрати на дослідження і рекламу. Це не завжди є обґрунтованим, оскільки порушується принцип відповідності між доходами і витратами на їх одержання. Підприємство за однакових інших умов одержуватиме збільшення прибутку завдяки ефективній рекламній кампанії або впровадженню результатів досліджень, але витрати не враховуватимуться. Доцільно ввести названі витрати до складу нематеріальних активів і розробити для них механізм нарахування амортизації, який враховуватиме їх специфіку і строк позитивного впливу на результати діяльності підприємства

Висновки. При виборі методу амортизації необхідно враховувати додаткові вигоди, які принесе застосування того чи іншого методу. Підприємство повинне проводити систематичний перегляд існуючого механізму нарахування амортизації і змінювати його як для всіх наявних основних засобів, так і для окремого об’єкту, якщо це принесе позитивний результат. Специфіка окремих нематеріальних активів вимагає не лише перегляду існуючої схеми нарахування амортизації, а і змін в підході до визнання об’єкта нематеріальним активом. Також необхідно виключити з П(С)БО 7 положення, яке дозволяє застосовувати в бухгалтерському обліку норми і методи, передбачені податковим законодавством.


Список використаної літератури:

1. Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / В.Й. Бакай; Хмельниц. нац. ун-т. — Хмельниц., 2006. — 20 с. — укp.

2. Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.04 / Л.В. Городянська; Київ. нац. екон. ун-т. — К., 2005. — 19 с. — укp.

3. Косова Т.Д. Амортизація як інвестиційний ресурс підприємства // Актуальні проблеми економіки. – 2003. - № 9. – С. 157-164.

4. Кутиніна А. О. Амортизація як важлива ланкауправлінняфінансовими ресурсами підприємства. ссылка скрыта

5. Малишків О., Дрючин Д. Амортизація: розрахунок у бухгалтерському і податковому обліку. Немає нічого спільного. ссылка скрыта

6. Недрянко А.О., Бусько А.Ю. Амортизаційна політика та оновлення основних фондів в Україні ссылка скрыта

7. Парнюк В.О. Про підвищення ролі амортизації як джерела інвестицій і регулятора попиту та пропозиції основних засобів// Актуальні проблеми економіки. – 2007. - №5. – с. 166 – 172.

8. Пластара К.І. Амортизаційна політика підприємства та роль амортизації у відновленні основних засобів. uka.com/2_KAND_2008/Economics/25943.doc.htm