Підприємство як суб'єкт господарювання

Вид материала

Документы

Содержание Тема 7 оборотні фонди і оборотні Питання для теоретичної підготовки Ключові терміни і поняття 1. Оборотні фонди і їх структура. Оборотні фонди підприємства Незавершене виробництво Витрати майбутніх періодів 2. Нормування обігових фондів Класифікація норм витрат матеріальних ресурсів Абсолютна мтеріало­місткість Питома матеріаломіст­кість Коефіцієнт використання матеріалів. Розмір відходів Шляхи економії матеріальних ресурсів 3. Фонди обігу і обігові кошти підприємства.

Подобный материал:

• Конспект лекцій Тема 1: підприємство як суб'єкт господарювання, 339.03kb.
• Стату т приватного підприємства, 205.84kb.
• Тема підприємство як суб’єкт господарювання, 41.71kb.
• Тема Підприємство як суб’єкт господарювання. Теми рефератів з питання, 114.44kb.
• Програми вступних випробувань до Вінницького торговельно-економічного інституту Київського, 791.01kb.
• Документ z0315-01, редакцiя вiд 30., 221.92kb.
• Постановою Верховної Ради України від 7 червня 1996 р. N 237/96-вр [В текст внесено, 140.18kb.
• Питання для підготовки до семінарських та практичних занять з курсу «Економіка підприємства», 80.3kb.
• Східноукраїнський національний університет, 672.79kb.
• Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 21 Вплив змін валютних курсів Мета, 778.25kb.

ТЕМА 7

ОБОРОТНІ ФОНДИ І ОБОРОТНІ

КОШТИ ПІДПРИЄМСТВА

1. Оборотні фонди і їх структура.
   
2. Нормування обігових фондів.
   
3. Фонди обігу і обігові кошти підприємства.
   

Питання для теоретичної підготовки

Поняття та матеріальний склад оборотних фон­дів підприємства.

Нормування витрат матеріальних ресурсів.

Показники використання матеріальних ресурсів.

Джерела і шляхи економії матеріальних ресурсів.

Оборотні кошти підприємства, їх структура.

Джерела формування оборотних коштів під­приємства.

Нормування оборотних коштів підприємства.

Оборотність оборотних коштів, показники обо­ротності.

Вплив оборотності оборотних коштів на кінце­ві результати роботи підприємства.

Значення та шляхи прискорення оборотності оборотних коштів підприємства.

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

• оборотні фонди підприємства

• витрати майбутніх періодів

• незавершене виробництво

• виробничі запаси

• абсолютна матеріаломісткість

• загальна матеріаломісткість

• матеріаловіддача

• коефіцієнт використання ма­теріалів

• матеріаломісткість

• оборотні кошти підприємства

• нормування оборотних коштів

• фонди обігу

• оборотність оборотних коштів

• тривалість одного обороту

• коефіцієнт оборотності обо­ротних коштів

• коефіцієнт завантаження обо­ротних коштів


1. Оборотні фонди і їх структура.

Оборотні фонди - це частина виробничих фондів підприємства, яка повністю спожи­вається в кожному технологічному циклі ви­готовлення продукції і повністю переносить свою вартість на вартість цієї продукції.

Речовим змістом оборотних фондів є предмети праці, які в процесі виробництва перетворюються на готову продукцію.

Оборотні фонди підприємства:

- Виробничі запаси (предмети праці, які ще не залучені у виробничий процес і знаходяться на складах підприємства у вигляді запасів).

- Незавершене виробництво (предмети праці, які ще не пройшли всіх стадій обробки).

- Витрати майбутніх періодів (витрати на підготов­ку та освоєння нової продукції, що мають місце в даний період, але будуть погашені в майбутньому).

Найбільшу питому вагу у складі оборотних фондів під­приємства мають виробничі запаси. До їх складу входять:

• сировина, основні і допоміжні матеріали;

• паливо;

• куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби;

• тара і тарні матеріали;

• запасні частини для ремонту;

• малоцінні та швидкозношувані предмети (господарсь­кий інвентар, малоцінні інструменти та ін.) хоч і є засобами праці, проте мають термін служби менший одного року і для спрощення обліку відносяться до оборотних фондів).

Незавершене виробництво - такі предмети праці пере­бувають безпосередньо на робочих місцях або в процесі транспортування від одного робочого місця до іншого.

У складі незавершеного виробництва виділяють напів­фабрикати власного виробництва, тобто такі предмети праці, які повністю пройшли обробку в одному підрозділі підприємства, але потребують подальшої обробки в інших підрозділах цього ж підприємства.

Витрати майбутніх періодів не є речовим елементом оборотних фондів, це грошові витрати, здійснені в даному періоді, але будуть віднесені на собівартість продукції час­тинами в наступних періодах (раціоналізація і винахідни­цтво, проектування різних заходів, придбання різного роду інформації).

Співвідношення між окремими елементами оборотних фондів до їх загального обсягу, виражене у відсотках, нази­вають виробничо-технологічною структурою оборотних фондів.

Ця структура має відмінності залежно від:

• характеру виробництва;

• тривалості технологічного циклу;

• видів продукції;

• територіального розміщення виробництва та ін.


2. Нормування обігових фондів

Ефективному використанню матеріальних ресурсів сприяє їх нормування.

Норма витрат матеріальних ресурсів - це граничнодопустима кількість сировини, ма­теріалів, палива, енергії, яка може бути використана для виробництва одиниці про­дукції визначеної якості.

Основні та деякі допоміжні матеріали нормуються на одиницю продукції, допоміжні матеріали для обслугову­вання обладнання нормуються на одиницю часу його роботи.


КЛАСИФІКАЦІЯ НОРМ ВИТРАТ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ

Період дії Масштаб застосування Ступінь деталізації

об'єкта норму­вання

Призначення Ступінь деталізації

номенклатури

матеріалів

норми витрат

окремих видів на одиницю продукції

матеріальних

ресурсів індивідуальні на деталь

групові

перспективні на вузол

річні специфіковані

поточні зведені


Норми витрат матеріальних ресурсів розробляються, як правило, самими підприємствами, інколи науково-дослід­ними установами на замовлення підприємств. Норми ви­трат повинні бути прогресивними, технічно й економічно обґрунтованими.

Структура норми витрат (Н_в) має вигляд:

Н_в = В_ч + В_відх + р, натур, од.,

де В_ч — чисті витрати матеріалу на одиницю продукції, ро­боти натур, од.;

В_відх - технологічно неминучі відходи та втрати, натур, од.;

р - інші втрати, що виникають у процесі транспортуван­ня, зберігання тощо.

Методи нормування витрат матеріальних ресурсів:

• Аналітично-розрахунковий (ґрунтується на аналізі конструкції виробу, експериментів, виробничих умов та ін.);

• Дослідно-виробничий (на основі дослідних випробу­вань безпосередньо на робочих місцях; використовується для нормування витрат допоміжних матеріалів та інстру­менту);

• Звітно-статистичний (на основі даних про фактичне використання матеріалів, сировини у звітному періоді та їх коригування).

У системі показників ефективності використання мате­ріальних ресурсів основним є матеріаломісткість.

Абсолютна мтеріало­місткість показує витрати основних видів сировини і матеріалів за абсолютними значеннями на фізичну одиницю виготовленої про­дукції.

Питома матеріаломіст­кість - це витрати основ­них видів сировини і мате­ріалів на одиницю експлу­атаційної характеристики продукції.

Загальна матеріаломі­сткість (М_м) відображає вартість всіх матеріальних затрат на одиницю виробу або на одну гривню виготовле­ної продукції, її можна обчислити:

М_м = М₃ або М₃ ,

Q N


де М₃ - загальна сума матеріальних затрат, грн.;

Q, N - обсяг виготовленої продукції в грошовому і нату­ральному вимірниках відповідно.

Оберненим показником до матеріаломісткості є мате-ріаловіддача (М_в):

М_в = Q .

М_з


У практичній роботі підприємства важливе значення ма­ють показники:

1. Коефіцієнт використання матеріалів. Він може бути плановим (відношення чистої ваги виробу до норми витрат сировини або матеріалів) і фактичним (відношення чистої ваги виробу до фактичних витрат матеріалів).

Коефіцієнт використання окремих видів матеріалів (К_{вик.матер}) може визначатись не лише щодо певних видів продукції, а й по підприємству в цілому:

_m

К_{вик.матер} = N_i x M_i ,

_I=1


де т - кількість видів продукції, при виробництві яких ви­користовується даний вид матеріального ресурсу;

N_i - обсяг випуску продукції /-го виду в натуральних одиницях;

М_i - чиста вага (площа) одиниці готової продукції /-го виду;

М_заг - загальні витрати матеріалу на випуск продукції за певний період у фізичних одиницях.

2. Розмір відходів характеризується коефіцієнтом, що показує відношення величини відходів до величини загаль­них витрат матеріалу.

3. Коефіцієнт вилучення готової продукції із одиниці переробленої сировини. Цей коефіцієнт має певну межу - вміст у вихідній сировині корисних компонентів, що вилу­чаються.

Відносна економія матеріальних затрат (Е_матер) обчислю­ється:

Е_матер = М_баз х I_q – М_пл , грн.,

де М_баз, М_пл, - сума матеріальних затрат, відповідно, в базо­вому і плановому періодах, грн.;

I_q - індекс обсягу випуску продукції в плановому періоді.

Основними джерелами економії сировини і матеріалів є:

• Зниження ваги виробів;

• Скорочення відходів і втрат сировини та матеріалів;

• Використання відходів;

• Використання вторинної сировини;

• Зменшення і ліквідація браку. Шляхи економії матеріальних ресурсів:

1) виробничо-технічні (якісна підготовка сировини до виробничого споживання, вдосконалення конструкції виро­бів, комплексна переробка сировини, застосування безвід­ходних та маловідходних технологій);

2) організаційно-економічні (підвищення рівня науко­вості нормування, розробка технічно обґрунтованих норм витрат матеріальних ресурсів).


3. Фонди обігу і обігові кошти підприємства.

Поряд з оборотними фондами, які функціонують у сфері виробництва продукції, процес її реалізації забезпечуються фондами обігу. До фондів обігу належать: