Geum.ru

Програма фахового вступного випробування для навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст за спеціальністю 02030304 «Переклад»

Вид материалаДокументы

Содержание


Херсон – 2012
1. Зміст програми
2. загальні положення
3. перелік питань
4. Список рекомендованої літератури
5. критерії оцінювання знань
Подобный материал:
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Херсонський національний технічний університет
ЗАТВЕРДЖУЮ:

Голова приймальної комісії ХНТУ

Ю.М.Бардачов

„02” квітня 2012 р.



ПРОГРАМА

фахового вступного випробування для навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст за спеціальністю

7.02030304 «Переклад»


Програму:


Схвалено методичною радою факультету

міжнародних економічних відносин


Розглянуто на засіданні кафедри

теорії та практики перекладу


ХЕРСОН – 2012

ЗАТВЕРДЖЕНО

на раді факультету

міжнародних економічних відносин


РОБОЧА ГРУПА


ДЛЯ УКЛАДАННЯ ПРОГРАМИ ФАХОВОГО ВСТУПНОГО ВИПРОБУВАННЯ ДЛЯ НАВЧАННЯ ЗА ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНИМ РІВНЕМ СПЕЦІАЛІСТ ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ 7.02030304 «ПЕРЕКЛАД»

  1. Возненко Н.В. – к. філол. н., доцент, зав. кафедри теорії та практики перекладу
  2. Свиридов О.Ф. – к. філол. н., доцент кафедри теорії та практики перекладу
  3. Подвойська О.В. – к. філол. н., доцент кафедри теорії та практики перекладу
  4. Радецька С.В. – к. пед. н., доцент кафедри теорії та практики перекладу



1. ЗМІСТ ПРОГРАМИ
  1. Загальні положення.
  2. Перелік питань.
  3. Список рекомендованої літератури.
  4. Критерії оцінювання.


2. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Мета фахового вступного випробування для навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст полягає у визначенні якості підготовки студента за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр за спеціальністю 6.020303 – «Філологія».

Завдання вступного випробування передбачають перевірку знань студента з практичних та теоретичних дисциплін основної іноземної мови, знань з другої іноземної мови, а також з теорії та практики перекладу.

Під час відповіді студент повинен продемонструвати:

- теоретичні знання з історії, лексикології та стилістики основної іноземної мови і перекладознавства;

- високий рівень володіння першою іноземною мовою;

- достатній рівень володіння другою іноземною мовою;

- вміння письмово перекладати письмові тексти з двох іноземних мов (англ., нім.) на українську і надавати перекладознавчий коментар;

- вміння робити компаративний аналіз текстів оригіналу та перекладу.

Конкретні напрямки та сфери знань і вмінь бакалавра, що перевіряються, відповідають нормативам «Освітньо-професійної програми» та «Освітньо-кваліфікаційної характеристики» бакалавра з філології за професійним спрямуванням 6.020303 - "Переклад".


3. ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ

З дисципліни мовознавчого циклу, а саме: «Історія основної іноземної мови»: головні фонетичні, лексичні, морфологічні та синтаксичні тенденції на різних етапах розвитку основної іноземної мови (від стародавнього періоду до новітнього); «Порівняльна лексикологія основної іноземної та української мов»: шляхи розвитку словникового складу в основній іноземній та рідній мовах, моделі словотвору, запозичення в основній іноземній та рідній мовах, система частин мови в основній іноземній та рідній мовах, види смислового зв'язку між реченнями в основній іноземній та рідній мовах, види лексикографічних посібників; «Порівняльна стилістика основної іноземної та української мов»: функціональні стилі основної іноземної та рідної мов, стилістичні фігури та прийоми в основній іноземній та рідній мовах.

З дисциплін перекладознавчого циклу, а саме: «Вступ до перекладознавства», «Теорія та практика перекладу», «Теорія та практика усного та письмового перекладу з основної іноземної мови», «Переклад ділового мовлення», «Переклад науково-технічних текстів» та ін.: предмет дослідження та завдання теорії перекладу, місце теорії перекладу серед інших гуманітарних дисциплін, сучасні теорії перекладу, проблеми перекладності, головні типи перекладу, класифікація засобів адекватного перекладу, лексичні і граматичні проблеми перекладу, перекладацькі трансформації.


4. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

З дисципліни «Історія основної іноземної мови (англ.)»

1. Брунер К. История английского языка: в двух томах. – Изд.2-е / Перевод с англ. / Под ред. и с предисл. Б.А.Ильина. – М.: Едиториал УРСС, 2003. –720с.

2. Верба Л.Г. Історія англійської мови. Посібник для студентів та викладачів вищих навчальних закладів. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2004. – 304 с.

3. История английского языка: Учебник /Т.А.Расторгуева. – 2-е изд., стер. – М. ООО „Издательство Астрель”: ООО „Издательство АСТ”, 2003. – 345 с.

4. Иванова И., Беляева Т., Чахоян П. Практикум по истории английского языка. - Санкт-Петербург: Издательство «Лань», 2000.

5. Костюченко Ю.П. Історія англійської мови. – „Радянська школа”, 1953.

З дисципліни «Історія основної іноземної мови (нім.)»
  1. Бублик В.Н. Історія німецької мови. – К.: Вища школа, 1983.
  2. Жлуктечко Ю.О., Яворська Т.А. Вступ до германського мовознавства. – К., 1986.
  3. Левицкий В.В. Введение в германскую филологию. Сборник задач. – К., 1983.
  4. Левицький В.В., Кійко С.В. Практикум до курсу «Вступ до германського мовознавства». – Вінниця, 2003.
  5. Левицкий В.В. Германские языки и древние германцы. – Черновцы, 2004.
  6. Левицкий В.В. Історія німецької мови. Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Вінниця: Нова книга, 2007.
  7. Таранець В.Г. Походження поняття числа і його мовної реалізації (до витоків індоєвропейської прамови). – Одеса, 1999.
  8. Чемоданов Н.С. Хрестоматия по истории немецкого языка. – М., 1978.
  9. Moskalskaja O.I. Deutsche Sprachgeschichte. – M., 1977.

З дисципліни «Порівняльна лексикологія англійської та української мов»
  1. Арнольд И.В. Лексикология современного английского языка. – Л.: Просвещение, 1981.
  2. Зацний Ю.А. Розвиток словникового складу сучасної англійської мови. – Запоріжжя, 1998.
  3. Мостовий М.І. Лексикологія англійської мови. - Харків, 1993.
  4. Раєвська Н.М. Лексикологія англійської мови. – Київ, 1994.
  5. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П. Грищенка, - К., 1993.
  6. Сучасна українська літературна мова: Лексика і фразеологія. - К., 1973.

З дисципліни «Порівняльна лексикологія німецької та української мов»
  1. Левковская К.А. Лексикология немецкого языка. М., 1959.
  2. Lewkowskaja X.A. Lexikologie der deutschen Gegenwartssprache. – M., 1968.
  3. Iskos A., Lenkowa A. Deutsche Lexikologie. – St-P., 1970.
  4. Oguy O.D. Lexikologie der gegenwärtigen deutschen Sprache. – Winniza: Nova kniga, 2003.
  5. Oguy O.D. Lexikologie der gegenwärtigen deutschen Sprache: Sprachpraktikum. – Czerniwzi: Ruta, 2003.
  6. Stepanova M.D., Černyševa I.I. Lexikologie der deutschen Gegenwartssprache. – M., 1986.
  7. Schippan Th. Lexikologie der deutschen Gegenwartssprache. – Leipzig, 1984.
  8. Lutzeier P.R. Lexikologie. Einführung. – Tübingen, 1995.

З дисципліни «Порівняльна стилістика англійської та української мов»

1. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка. – Л.: Просвещение, 1981.

2. Васильева А.Н. Курс лекций по стилистике русского языка. – М.: Русский язык, 1976.

3. Винокур Т.Г. Закономерности стилистическоо использования языковых единиц. – М.: Наука, 1980.

4. Григорьев В.П. Поэтика слова. – М.: Наука, 1979.

5. Дубенко О.Ю. Англо-американські прислів’я та приказки. – Вінниця, 2004.

6. Жеребков В.А. Стилистическая грамматика немецкого языка. – М.: Высшая школа, 1988. – 222 с.

7. Задорнова В.Я. Восприятие и интерпретация художественного текста.

8. Зацний Ю.А. Розвиток словникового складу сучасної англійської мови. – Запоріжжя, 1998.

9. Кулик Б.М., Шовторюх М.А. Курс сучасної української літературної мови. Т. 1 “Радянська школа”. - К., 1991.

10. Курс сучасної української літературної мови. Т.II Синтаксис / За ред. акад. Л.А. Булаховського. - К., 1951.

11. Кухаренко В.А. Интерпретация текста. – Л.: Просвещение, 1979.

12. Кухаренко В.А. Практикум по интерпретации текста. – М.: Просвещение, 1987.

13. Пелевина Н.Ф. Стилистический анализ художественного текста. – Л.: Просвещение, 1980.

14. Пономарів О.В. Стилістика сучасної української мови. – К.: Либідь, 1993. – 248 с.

15. Скребнев Ю.М., Кузнец М.Д. Стилистика английского языка. – Л.: Просвещение, 1960.

16. Скребнев Ю.М. Очерк теории стилистики. – Горький: ГГПИИЯ им.

Н.А. Добролюбова, 1975.

17. Скрипник Л.Г. Фразеологія української мови. - К., 1973.

З дисципліни «Порівняльна стилістика німецької та української мов»
  1. Степанова М.Д., Фляйшер В. Теоретические основы словообразования в немецком языке. – М.: Высшая школа, 1984.
  2. Тимченко Є.П. Дієслівні фразеологізми лексико-семантичного поля „обман” у сучасній німецькій та українській мовах // Мова і культура. Вип. 5. – Т. 3/2. – К.: Вид. дім. Дмитра Бураго, 2002.
  3. Тимченко Є.П. Порівняльна стилістика німецької та української мов. Навчальний посібник. – Вінниця: Нова книга, 2006.
  4. Шадрин Н.Л. Перевод фразеологических единиц и сопоставительная стилистика. – 58. Саратов: Изд-во Саратовского университета, 1991.
  5. Braun P. Tendenzen in der deutschen Gegenwartssprache. – Stuttgart, 1993. – 3. Aufl.
  6. Elsen H. Neologismen in der Jugendsprache // Muttersprache, 2002. – H.2.
  7. Erben J. Einführung in die deutsche Wortbildungslehre. - Berlin: Erich Schmidt Vlg. 2. Aufl. 1983.
  8. Gläser R. A Plea for Phraseo-Stylistics // Linguistics across Historical and Geographical Bounderies. Vol. 1. – Berlin – New York – Amsterdam, 1986.
  9. Henne H. Jugend und ihre Sprache. Darstellung. Materialien. Kritik. – Berlin – New York, 1986.
  10. Faulseit D., Kühn G. Stilistische Mittel und Möglichkeiten der deutschen Gegenwartssprache. – Leipzig: VEB Bibliographisches Institut, 1975. Fleischer W., Michel G., Starke G. Stilistik der deutschen Gegenwartssprache. – 2.A. – Frankfurt/Main: Peter Lang. 1996. Spillner B. Linguistische und literaturwissenschaftliche Stilforschung, Rhetorik, Textlinguistik. – Stuttgart, 1974.
  11. Spitzer L. Die Wortbildung als stilistisches Mittel. – Halle, 2010.

З дисципліни «Теорія та практика перекладу»

1. Аполлова М. Specific English. Грамматические трудности перевода. – М.:

Международные отношения, 1995.

2. Зорівчак Р. Реалія i переклад. – Львів: ЛДУ, 1989.

3. Карабан В.І. Переклад англійської наукової та технічної літератури. – Вінниця:

Нова книга, 2001.

4. Карабан В.І. Теорія та практика перекладу з української мови на англійську. – Вінниця:

Нова книга, 2003.

5. Комиссаров В.Н. Слово о переводе. (Очерк лингвистического учения о переводе). - М., 2002.

6. Коптілов В. Теорія i практика перекладу: Навч. посібник. – К.: Перун, 2003.

7. Корунець І.В. Теорія и практика перекладу. – Вінниця: Нова книга, 2000.

8. Ланчиков В., Чужакин А. Трудности перевода в примерах: Практическое пособие

для студентов ІІІ-ІV курсов. - Издание 6. - Москва: “Валент”, 2001. – 60 с.

9. Черноватий Л.М., Карабан В.І. Переклад англомовної технічної літературі.

(англ. мовою) Вінниця: Нова книга, 2006.

10. Радчук В. Функції перекладу // Актуальні проблеми перекладознавства в контексті міжкультурної комунікації. Сучасні технології навчання іноземних мов: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 30-31 березня 2006 р. – Луганськ: „Шико”, 2006. - С. 111-132.

11. Ребрій О.В. Перекладацький скоропис. Вінниця, 2002.

12. Вardi, M English for Legal Purposes. Bucharest: Cavallioti, 2001.

13. Brieger.N and J. Comfort (1987) Technical Contacts. New York. Prentice Hall.

14. Kitto M. and R.West (1984) Engineering information. - London, 2004.

15. Powell.R Law Today. Harlow: Longman, 1993.

16. Riley. A. English for Law. London and Basingstone: Macmillan, 1991.


5. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ

Фахове вступне випробування проводиться в письмовій формі. Тривалість тестування 3 години (180 хвилин). Тести складаються з 10 завдань, розташованих за рівнями складності.

І рівень – 5 завдань, які становлять собою тестові завдання з вибором однієї правильної відповіді з чотирьох наданих варіантів. Кожна правильна відповідь оцінюється в 4 бали, максимальна кількість балів за завдання І рівня – 20.

ІІ рівень – 3 завдання. Виконання кожного з завдань передбачає надання короткої відповіді. Кожна відповідь оцінюється в залежності від правильності та повноти від 1 до 10 балів, максимальна кількість балів за завдання ІІ рівня – 30.

ІІІ рівень – 2 завдання. Виконання даних завдань передбачає наявність високого рівня фахової підготовки абітурієнта, його вміння на практиці використовувати засвоєний теоретичний матеріал з низки професійно-орієнтованих дисциплін. Кожне завдання оцінюється в 25 балів, максимальна кількість балів за завдання ІІІ рівня – 50.

Сумарна максимальна кількість балів за фахове вступне випробування – 200.

Під час випробування кожний абітурієнт отримує індивідуальний варіант тестового завдання.

Результат відповіді вступника оцінюється за шкалою від 100 до 200 балів.