План Типи ринків Фактори впливу на попит І пропозицію ринку. Формування рівноважної ціни Задача Використана література. Типи ринків Економісти виділяють чотири типи ринків, кожний з яких ставить свої проблеми в області ціноутворення

Вид материала

Содержание

2. Фактори впливу на попит і пропозицію ринку. Формування рівноважної ціни.
Попит – це платоспроможна потреба покупців у даному товарі при даній ціні.

Подобный материал:

КОНТРОЛЬНА РОБОТА з дисципліни: Ціноутворення

План

1. Типи ринків
2. Фактори впливу на попит і пропозицію ринку. Формування рівноважної ціни
Задача
Використана література.

1. Типи ринків

Економісти виділяють чотири типи ринків, кожний з яких ставить свої проблеми в області ціноутворення.

Чиста конкуренція. Ринок чистої конкуренції складається з безлічі продавців і покупців якого-небудь схожого товарного продукту, наприклад пшениці, міді, цінних паперів. Жоден окремий покупець або продавець не має великого впливу на рівень поточних ринкових цін товару. Продавець не в змозі запросити ціну вище ринкової, оскільки покупці можуть вільно придбати будь-яку необхідну їм кількість товару по цій ринковій ціні. Не будуть продавці запитувати й ціну нижче ринкової, оскільки можуть продати все, що потрібно по існуючій ринковій ціні. Продавці на цих ринках не витрачають багато часу на розробку стратегії маркетингу, тому що доти, поки ринок залишається ринком чистої конкуренції, роль маркетингових досліджень, діяльності по розробці товару, політики цін, реклами, стимулюванню збуту й інших заходів мінімальна.

Монополістична конкуренція. Ринок монополістичної конкуренції складається з безлічі покупців і продавців, що укладають угоди не по єдиній ринковій ціні, а в широкому діапазоні цін. Наявність діапазону цін порозумівається здатністю продавців запропонувати покупцям різні варіанти товарів. Реальні вироби можуть відрізнятися друг від друга якістю, властивостями, зовнішнім оформленням. Розходження можуть укладатися й у супутнім товарам послугах. Покупці бачать різницю в пропозиціях і готові платити за товари по-різному. Щоб виділитися чимсь, крім ціни, продавці прагнуть розробити різні пропозиції для різних споживчих сегментів і широко користуються практикою присвоєння товарам марочних назв, рекламою й методами особистого продажу. У зв'язку з наявністю великої кількості конкурентів стратегії їхнього маркетингу мають на кожну окрему фірму менше впливу, чим в умовах олігополістичного ринку.

Олігополістична конкуренція. Олігополістичний ринок складається з невеликого числа продавців, досить чутливих до політики ціноутворення й маркетингових стратегій один одного. Товари можуть бути схожими (сталь, алюміній), а можуть бути й несхожими (автомобілі, комп'ютери). Невелика кількість продавців порозумівається тим, що новим претендентам важко проникнути на цей ринок. Кожен продавець чуйно реагує на стратегію й дії конкурентів. Якщо якась сталеливарна компанія знизить свої ціни на 10%, покупці швидко перемкнуться на цього постачальника. Іншим виробникам прийдеться реагувати або теж зниженням цін, або пропозицією більшого обсягу послуг. Олігополіст ніколи не випробовує впевненості, що може домогтися якогось довгострокового результату за рахунок зниження цін. З іншого боку, якщо олігополіст підвищить ціни, конкуренти можуть не вдатися до його прикладу. І тоді йому доведеться або повертатися до колишніх цін, або ризикувати втратою клієнтури на користь конкурентів.

Чиста монополія. При чистій монополії на ринку всього один продавець. Це може бути державна організація (наприклад, Поштове відомство США), приватна регульована монополія (наприклад, “Кон-Едісон”) або приватна нерегульована монополія (наприклад, “Дюпон” у період виходу на ринок з нейлоном). У кожному окремому випадку ціноутворення складається по-різному. Державна монополія може за допомогою політики цін переслідувати досягнення самих різних цілей. Вона може встановити ціну нижче собівартості, якщо товар має важливе значення для покупців, які не в змозі здобувати його за повну вартість. Ціна може бути призначена з розрахунком на покриття витрат або одержання гарних доходів. А може бути й так, що ціна призначається дуже високою для всілякого скорочення споживання. У випадку регульованої монополії держава дозволяє компанії встановлювати розцінки, що забезпечують одержання “справедливої норми прибутку”, що дасть організації можливість підтримувати виробництво, а при необхідності й розширювати його. І навпаки, у випадку нерегульованої монополії фірма сама вільна встановлювати будь-яку ціну, яку тільки витримає ринок. І, проте з ряду причин фірми не завжди запитують максимально можливу ціну. Тут й острах введення державного регулювання, і небажання залучати конкурентів, і прагнення швидше проникнути - завдяки невисоким цінам - на всю глибину ринку. Таким чином, можливості й проблеми політики цін міняються залежно від типу ринку. За винятком випадків роботи на ринках чистої конкуренції, фірмам необхідно мати впорядковану методику встановлення вихідної ціни на свої товари.

2. Фактори впливу на попит і пропозицію ринку. Формування рівноважної ціни.

Попит - магічне для економіста слово, тому що в ньому можуть ховатися небезпека й радість, ефективність і катастрофа. Дійсно, незадоволений попит може стимулювати зростання виробництва, а може спровокувати й зростання цін; зменшення попиту може викликати структурні зміни в економіці, а може - кризу надвиробництва. Словом, попит - воістину "душа" економіки. Він вічно загадковий і непередбачений, тому що відображає не тільки об'єктивні потреби, але й суб'єктивні устремління, не тільки раціональні рішення, але й емоційні вчинки. Тим загадковіше досягнення економістів в аналізі попиту.

Попит – це платоспроможна потреба покупців у даному товарі при даній ціні. Іншими словами, попитом є не всяка потреба в даному товарі, а тільки така, що забезпечена наявністю платіжних коштів (грішми) у покупця. Таким чином, в економічній теорії розрізняють "потребу" й "попит".

Між цими поняттями складається непросте кількісне співвідношення. Як правило, попит менше потреби, оскільки будь-яка ціна обмежує число покупців. У цьому, до речі, велика творча чинність ціни, тому що при її відсутності на прилавках не залишилося б жодного товару! Можна сперечатися про "плюси" й "мінусах" ціноутворення, але якби ціни раптом зникли, це спричинило б абсолютну економічну катастрофу.

В екстремальних економічних ситуаціях попит може перевищувати потребу, оскільки відображає вплив інших факторів (інфляція, паніка, питання престижу й т.д.).

Отже, попит – це обсяг можливої купівлі товару залежно від сталої ціни на нього. Дуже важливо усвідомити, що попит – це потенційна купівля, але відбудеться вона чи ні, залежить від безлічі факторів. Для динаміки ринкової системи наявність попиту як можливої купівлі - благотворне, тому що змушує метушитися бізнесменів, змушує їх до дохідного маневрування обсягами виробництва, а комерсантів - обсягами пропозиції. Спеціальна наука ("маркетинг") стурбована одним - як допомогти "попиту" перетворитися в реальну "купівлю".

З наданого вище визначення попиту випливає, що кожній ціні товару відповідає певна величина попиту. Це дозволяє охарактеризувати дану стійку відповідність як закон попиту: між рівнем ціни (Р) і величиною попиту на нього (Qd) існує зворотна залежність: Qd = f(1/P), – зрозуміло, за інших рівних умов. Говорячи просто, чим нижче ціни - тим більше величина попиту, а чим вище ціна - тим менше величина попиту.

Закон попиту має загальноприйняте в економічній теорії графічне зображення (рис.2.1).

Рисунок 2.1. - Крива попиту

Чому ж зниження ціни товару збільшує попит на нього?

Саме очевидне в тім, що здешевлення товару робить його доступним для тих категорій покупців, яким він раніше був "не по кишені". А зростання числа покупців означає зростання попиту на даний товар.
Складніше пояснити поводження колишніх покупців даного товару, які збільшують обсяг його купівлі саме при зниженні ціни. Найпростіше припустити, що частина покупців здобувала даний товар у меншому розмірі, чим випробовувала в ньому потреба, і от тепер, завдяки зниженню ціни, доводить розмір попиту до реальної потреби.

Наведені вище два пояснення справедливі, але виходять за рамки закону попиту, оскільки розкривають зв'язок динаміки ціни то із числом покупців, то з величиною потреби, тобто не відповідає вимозі "інших рівних умов". Тому економісти запропонували пояснення у вигляді трьох "ефектів", що виникають при зниженні ціни на товар.

"Ефект росту вигоди". Будь-яка покупка має об'єктивною межею рівність витрат на придбання товару й корисності від нього. Зниження ціни зменшує витрати при колишній корисності товару, тобто змінює співвідношення витрат на товар і корисності від нього до більшої вигоди покупця. Тому, зберігаючи колишні обсяги витрат (а це при зниженні ціни збільшує попит на товар), покупець одержує більше вигоди (корисності), чим раніше.
"Ефект доходу". Знижена ціна дозволяє на колишню суму витрат на даний товар придбати його в більшому розмірі. Це рівнозначно збільшенню грошового доходу покупця, але тільки стосовно даного товару, тільки при покупці даного товару. Тому, чим більше покупець купує товару, що подешевів, тим більше він самостійними діями реалізує цю можливість, що відкрилася, збільшення свого доходу. Іншими словами, кожен учасник ринкової економіки прагне збільшити свій доход; зниження ціни на даний товар дозволяє йому реалізовувати цю заповітну мету, – але тільки покупкою цього товару, що подешевів.
"Ефект заміщення". товар, що подешевів, відносно здорожує інші товари, хоча їхні власні ціни можуть і не змінитися. Тому, заміщаючи "інші" товари, покупець забезпечує собі додатковий ефект доходу.

Таким чином, зниження ціни на окремий товар викликає численні наслідки.

Закон попиту – найбільший закон ринкової економіки, тому що він надає поводженню покупців і продавців об'єктивну економічну логіку, а це дозволяє прогнозувати їхню реакцію на зміну ціни. Закон попиту важливий і тим, що показує досягнення економікою даної країни високого рівня розвитку – адже попит може збільшуватися при зниженні ціни або зменшуватися при зростанню ціни тільки при відсутності дефіциту; там же, де дефіцит, думка покупця не важлива, все диктує виробник; але ж справжній ринок – це рівноправність попиту та пропозиції.

Нецінові фактори попиту

На формування попиту мають впливи й нецінові фактори. До таких факторів відносять:

зміну доходів покупців. Зростання доходів приводить до збільшення купівельної спроможності й росту попиту на нормальні товари; до скорочення попиту на нижчі товари й послуги (маргарин, картопля, ремонт взуття);
зміна загального числа покупців й їхніх структур. Зростання міського населення, наприклад, збільшує попит на житло, з ростом рівня народжуваності росте попит на дитячі товари, послуги освіти;
зміна ціни інших товарів, що заміняють або доповнюють один одного. Взаємозамінні товари (субститути) - товари, здатні задовольняти потреба покупця шляхом заміни одного блага іншим (кава-чай, масло-маргарин). Якщо товари є субститутами, то між ціною одного й попитом на іншій існує пряма залежність. При різноманітному асортименті замінників попит легко перемикається з товару, що подорожчав, на його близький аналог, збільшуючи попит на нього. Приміром, зростання цін на авіаперевезення збільшує попит на послуги залізничного й автомобільного транспорту;
взаємодоповнюємі товари - товари, що задовольняють потребу покупця в комплексі один з одним (фотоапарат і плівка, автомобіль і бензин). Зниження ціни на один із взаємодоповнюємих товарів веде до росту величини попиту на нього й попиту на товар, що його доповнює. Так, зниження цін на комп'ютери веде до росту попиту на принтери, модеми й сканери;
смак і переваги покупців - фактор, що сутужніше всього піддається обліку й прогнозу. Попит на джинси й дублянки, на пластикові або дерев'яні вікна, на атрибутику євроремонту досить рухливий і мало передбачуваний (більшу роль тут грають, наприклад, рекламні кампанії);
зміна очікувань. Якщо споживачі очікують, що відносна ціна товару зросте, то вони постараються купити товар до передбачуваної зміни. Звідси - кон'юнктурні коливання попиту.

Пропозиція – маса товарів і послуг на ринку, які виробники готові продати покупцям при різних рівнях цін у певнім місці й у певний час. При прагненні одержати максимально можливий прибуток продавець буде розширювати обсяги продажів при зростанні ціни й знижувати їх при її падінні, тобто залежність обсягу пропозиції від ціни - пряма. У цьому складається сутність закону пропозиції.

Обсяг пропозиції - це кількість товарівів, що продавець бажає продати за даних умов в одиницю часу.

Чим вище ціна, тим більше пропозиція товару. Закон пропозиції полягає в тому, що з підвищенням цін (за інших рівних умов) відповідно зросте й обсяг пропозиції, тому що зростаючі ціни зацікавлюють виробників у збільшенні виробництва й продажу продукції.

Ц - ціна товарної одиниці, гр. од.;
П - пропозиція (число товарних одиниць у тиждень)

Рисунок 2.2. Пропозиція умовного товару

Найменша пропозиція буде в крапці П1, при найнижчій ціні, а найбільше - у крапці П3, коли ціна найбільш висока.

Розглянемо нецінові фактори, що впливають на пропозицію.

Нецінові фактори, що впливають на пропозицію

Зміна цін на ресурси. Наприклад, зниження цін на насіння й добрива зменшить витрати на виробництво пшениці й зробить його більше вигідним. У результаті пропозиція пшениці зросте.
Зміна технологій. Наприклад, у результаті технологічного вдосконалювання вирощування пшениці знижується її собівартість і відповідно збільшується пропозицію.
Зміна податків і субсидій (фінансова підтримка). Виробники розглядають більшість податків як витрати виробництва, тому їхнє підвищення (наприклад, на сигарети) скорочує пропозицію продукції.
Зміна цін на інші товари теж здатно вплинути на пропозицію даного продукту. Так, зниження цін на гречану крупу може спонукати фермерів збільшити виробництво й пропозицію кукурудзи.
Погодні умови мають величезне значення, насамперед, у сільському господарстві. Сприятлива погода дозволяє одержувати гарні врожаї й збільшувати пропозицію продукції.
Зміна числа виробників дозволяє значно збільшити й різноманітити пропозиція хлібобулочних виробів.

Взаємодія пропозиції та попиту приводить до встановлення рівноважної (ринкової) ціни, при якій урівноважуються величини пропозиції та попиту.

Взаємодія кривих попиту та пропозиції товару наочно проілюстроване на рис. 2.3.

Рисунок 2.3. Взаємодія кривих попиту та пропозиції на умовний товар

Крапка перетинання кривих попиту та пропозиції називається крапкою рівноваги (ТР), або крапкою рівноважної ціни. У цій крапці обсяг пропозиції дорівнює обсягу попиту. Якщо ціна нижче рівноважної, то надлишок попиту буде викликати підвищення ціни, а якщо ціна вище рівноважної, то надлишок пропозиції буде приводити до зниження ціни.

Таким чином, розбіжність між пропозицією продавців і попитом покупців неминуче викликає зміну ціни, що, в остаточному підсумку, приводить до узгодження попиту та пропозиції й установленню ринкової ціни (рис. 2.4).

Рисунок 2.4. Ринкове саморегулювання рівноважної ціни

Задача

Визначити відпускну ціну на телевізори, які виробляються у м. Харкові, за такими даними щодо витрат на одиницю виробу:

витрати на сировину, матеріали становлять 28.5 ум.од., витрати на додаткові комплектуючі вироби - 95.5 ум.од. (разом із ПДВ);
основна заробітна плата робітників - 62 ум.од. на 1 виріб, витрати на підготовку та освоєння виробництва - 70% до основної заробітної плати робітників, відшкодування зносу інструментів, пристосувань цільового призначення та спецвитрати становлять 6.5 ум.од., витрати на утримання та експлуатацію устаткування - 45% від основної заробітної плати;
цехові витрати становлять 55% до основної заробітної плати, загально заводські - 60% до основної заробітної плати, інші виробничі витрати - 6.3 ум.од., позавиробничі витрати - 1% до виробничої собівартості;
підприємство планує рівень прибутковості - 15%.

Рішення

1) Розрахуємо виробничу собівартість телевізорів:

28,5 + 95,5 + 62 + 62*0,7 + 6,5 + 62*0,45 = 263,8 ум.од.

2) Повна собівартість телевізорів становитиме:

263,8 + 62 * 0,55 + 62 * 0,6 + 6,3 + 263,8 * 0,01 = 344,04 ум.од.

3) Відпускна ціна на телевізори, які виробляються у м. Харкові з урахуванням прибутковості - 15% становитиме:

344,04 + 344,04 * 0,15 = 395,65 ум.од.

Використана література.

Макконнелл К., Брю С. Экономикс. М.: Республика, 1993.
Микроэкономика /Под ред. В.М.Гальперина. СПб: Эконом. школа, 1996.
Самуэльсон П.А. Экономика. М.: Алфавит, 1993.
Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика. М.: Дело ЛТД, 1995.
Хайман Д.И. Современная микроэкономика: Анализ и применение. М.: Финансы и статистика, 1992.

Blog

Содержание