Концепція 13 Конкуренція І типи ринкових структур Конкуренція сприяє раціональному використанню обмежених ресурсів, зростанню продуктивності та зниженню цін, проте реальні ринки не завжди є досконало конкурентними

Вид материала

Документы

Содержание Основні поняття Таблиця 13.1 - Типи ринкових структур та їх риси Чисельність фірм Вступ в галузь Нецінова конкуренція Рисунок 13.1 – Ступінь конкурентності Рисунок 13.2 - Випуск продукції повністю конкурентної фірми Рисунок 13.3 - Випуск продукції неповністю конкурентної фірми 1.2. Основні ознаки ринку чистої конкуренції 1.3. Ринок чистої монополії Рисунок 13.5 - Крива попиту на монопольному ринку Рисунок 13.6 - Крива попиту та граничного доходу на ринку досконалої конкуренції Рисунок 13.7 - Оптимальний випуск продукції фірми на ринку чистої монополії 1.4. Характеристика олігопольного ринку 1.5. Ринок монополістичної конкуренції 2.3. Ринок чистої монополії 2.4. Характеристика олігопольного ринку

Подобный материал:

• Монополістична конкуренція та олігополія. 14 Суть І основні ознаки монополістичної, 96.83kb.
• Реферат на тему: "Нецінова конкуренція", 132.85kb.
• Інформація про IV міжнародну науково-практичну конференцію “Міжнародна банківська конкуренція:, 163.63kb.
• 1. Ознаки класифікації ринків, 368.16kb.
• 1. Принципи І типи соціально-трудових відносин: солідарність, субсидіарність, патерналізм,, 315.97kb.
• Тема 18. Досконала конкуренція І чиста монополія, 340.39kb.
• Реферат на тему, 13.82kb.
• Правила внутрішнього трудового розпорядку тов, 241.51kb.
• Ресурси. Типи ресурсів, 449.07kb.
• Жорстка конкуренція, яка покликана захистити інтереси споживача, у наш час перестала, 32.86kb.

Концепція 13

Конкуренція і типи ринкових структур

Конкуренція сприяє раціональному використанню обмежених ресурсів, зростанню продуктивності та зниженню цін, проте реальні ринки не завжди є досконало конкурентними.

Як дійові особи ринку, учні зрозуміють, що конкуренція є вирішальним фактором ефективного функціонування ринкової економіки. За ступенем розвитку конкуренції розрізняють різні типи ринкових структур. Як споживачі учні зрозуміють особливості ціноутворення на різних типах ринків, як виробники — принципи виявлення оптимального обсягу випуску продукції, як ощадливі інвестори — особливості коротко- і довгострокового економічного періоду.

Основні поняття: Досконала і недосконала конкуренція. Типи ринкових структур (чиста конкуренція, монополія, олігополія, монополістична конкуренція). Однорідність продукції. Цінова і нецінова конкуренція. Оптимальний обсяг випуску продукції. Види монополій та їх регулювання.

Ключові проблеми:

1. Різноманітність ринкових структур.

2. Основні ознаки ринку чистої конкуренції.

3. Ринок чистої монополії.

4. Характеристика олігопольного ринку.

5. Ринок монополістичної конкуренції.

1. Інформаційний блок
   

1.1. Різноманітність ринкових структур

У попередніх темах було визначено, що скільки є товарів та послуг, стільки й відповідних ринків. Тому будь-яка спроба здійснити дослідження кожної окремої галузі економіки була б нескінченним і нездійсненним завданням, бо їх занадто багато Тому треба ставити більш реалістичну мету: визначити та обговорити основні ринкові структури або моделі. Адже насправді не може повністю функціонувати однаково ринок шкарпеток, як ринок літаків. Бо на цих двох ринках неоднакова кількість виробників і споживачів, різний ступінь впливу виробників на ринкову ціну, неоднакова міра однорідності продукції тощо.

Економісти розрізняють 4 досить несхожі ринкові ситуації, де існують різні конкурентні умови:

1. Чиста (або вільна) конкуренція.

2. Чиста монополія (або монополія).

3. Монополістична конкуренція.

4. Олігополія.

Враховуючи те, що найбільш повного вигляду конкуренція набуває в умовах ринку чистої конкуренції, такий ринок називають ринком "досконалої (або повної) конкуренції". Для трьох інших типів ринкових структур використовується така загальна назва, як "недосконала (неповна) конкуренція". Бо вони відхиляються від чисто конкурентної моделі ринку

В умовах чистої конкуренції існує дуже велика кількість фірм. що виробляють стандартизований (однорідний) продукт, наприклад: картоплю чи помідори. Нові фірми можуть досить легко увійти в галузь, тобто розпочати в ній виробничу або торгову діяльність. Крім того, покупці знають усе, що їм потрібно знати про характеристику продукту, а всі виробники мають однакову інформацію про виробничі технології.

Повною протилежністю досконалої конкуренції виступає монополія, що являє собою ринок, на якому єдина фірма здійснює 100% продажу певного продукту, що не має замінювачів (наприклад місцева електрична компанія або місцевий газопостачальник). Проникнення в галузь додаткових фірм заблоковано, тому фірма представляє собою всю галузь.

Монополістична конкуренція нагадує досконалу конкуренцію тим, що теж передбачає наявність множини дрібних фірм, а також легкість входу і виходу. Проте в цьому випадку продукція різних фірм диференційована, тобто неоднорідна (наприклад: одяг, книги. парфуми). Диференціація продукту є основою для створення сприятливих умов для продажу й оновлення продукції.

Нарешті, олігополія відрізняється невеликою кількістю фірм, і ця небагаточисельність означає, що рішення про визначення цін і обсягів виробництва є взаємозалежними. Продукти можуть бути однорідними (наприклад, сталь або золото) або диференційованими (автомобілі чи будинки). Як правило, вступ в олігополістичні галузі - справа досить важка. Характерні риси основних типів ринкових структур подані в табл. 6.

Наведені в таблиці 6 ринкові структури розподіляються на дві групи: реальні та ідеальні типи. Олігополія та монополістична конкуренція описує багато реально існуючих ринків. До числа олігополістичних структур відносяться такі галузі обробної промисловості, як наприклад, виробництво алюмінію і цигарок. У сфері послуг - це телефонний зв'язок і телебачення. Монополістичній конкуренції відповідають більшості галузей сфери обслуговування, наприклад: мережа ресторанів, станції технічного обслуговування, сфера банківських послуг. Прикладом монополістичної конкуренції в переробній промисловості є виробництво взуття, одягу.


Таблиця 13.1 - Типи ринкових структур та їх риси

Структура ринку Риси	Досконала конкуренція	Монополія	Олігополія	Монополіс- тична конкуренція
Чисельність фірм	дуже багато	одна	декілька	багато
Однорідність продукту	однорідний	унікальний	може бути однорідним	неоднорідний
Вступ в галузь	вільний	неможливий	важкий	неважкий
Вплив на ціну	ніякий	повний	значний	незначний
Нецінова конкуренція	відсутня	можлива	значна	вагома
Приклади	с/г продукція	газо-, водо-постачання тощо	технікоємна продукція	споживчі товари

На відміну від монополістичної конкуренції та олігополії, чиста конкуренція і монополія як ринкові структури не описують якусь більшість реально існуючих ринків. Вони являють собою більш абстрактні, ідеальні типи ринкових структур. Під терміном "ідеальні типи" в даному випадку розуміється не те, що ці структури є "позитивними" в нормативному розумінні слова, а те, що вони існують як абстрактні ідеї абстракції, до яких реально існуючі ринки можуть лише в великій або невеликій мірі наближатися Наприклад, важко зустріти ринки, які цілком відповідають чинникам досконалої конкуренції. Проте існують ринки, які відповідають вимогам досконалої конкуренції більше, ніж інші ринки. В той же час важко знайти ринки чистої монополії. Навіть у фірм, які займають домінуюче становище на своїх ринках. Майже завжди є декілька дрібних конкурентів. Крім того, дуже рідко певна продукція унікальна настільки, щоб взагалі не мати замінювачів. Але навіть ті ситуації, які підпадають під критерії чистої монополії, з часом змінюються повністю.

На відміну від досконалої конкуренції та монополії олігополія і монополістична конкуренція значно ліпше описують ширший діапазон реально існуючих ринків. Справа в тому, що реальні ринкові структури характеризують сукупність обмежень для фірм у більш ємних термінах. Наприклад, в умовах олігополії та монополістичної конкуренції зміни в якості продукції повинні прийматися до уваги в тій же мірі, що й зміни в її кількості. Крім того, необхідно брати до уваги як вплив на попит ділових рішень конкурентів, так і вибір споживачів. Впровадження великої кількості змінних в аналіз прийняття рішень ускладнює процес побудови точних моделей. Тому, вивчаючи олігополію або монополістичну конкуренцію, ми часто більше дізнаємось про функціонування цих ринків за допомогою моделей досконалої конкуренції і монополії, ніж на основі більш складного опису обмежень, з якими зустрічається фірма на таких ринках.

Ступінь конкурентності на кожному з 4-х типів ринкових структур можна виразити такою динамікою:




Рисунок 13.1 – Ступінь конкурентності


Отже, можна стверджувати, що 100%-вий рівень конкурентності присутній на ринку чистої (досконалої) конкуренції. На цьому ринку діють дуже багато фірм, тому частка випуску продукції одної фірми у загальному обсягу випуску цієї продукції на ринку дуже мінімальна. Це означає, що своїм випуском продукції одна фірма ніяк не може впливати на ринкову ціну, а приймає ціну. Тобто ця фірма є "ціноотримувачем". Таку фірму називають повністю конкурентною фірмою, бо вона приймає ціну на свою продукцію як дану, яка не залежить від обсягу продукції, що нею продається. Ось чому графік пропозиції повністю конкурентної фірми має такий вигляд:


Рисунок 13.2 - Випуск продукції повністю конкурентної фірми


Як бачимо з рисунку13.2, який би обсяг продукції не виробляла фірма (Q₁, Q₂ або Q₃ ), ціна (Р₀) залишається сталою. Тому для повністю конкурентної фірми крива попиту на її продукцію залишається незмінною. Якщо фірма не підкориться постійній ринковій ціні (Р₀) і встановить на свою продукцію ціну більшу, ніж Р₀, то вона втратить усіх своїх клієнтів.

Проте не всі фірми повністю конкурентні, бо не всі ринки чисто конкурентні. Вони можуть піднімати ціну без втрати усіх клієнтів, а тільки їх частини. З іншого боку, фірми на ринках недосконалої конкуренції для зростання попиту на свою продукцію вимушені зменшувати ціну. Звідси неповністю конкурентні фірми можуть обирати ціну, тому їх називають "ціноутворюючими" або "цінови-робниками". Звідси випливає, що крива попиту на продукцію неповністю конкурентної фірми має вигляд не горизонтальної лінії (як це у випадку повністю конкурентної фірми), а спадною кривою.





Рисунок 13.3 - Випуск продукції неповністю конкурентної фірми


Як бачимо, фірма на ринках недосконалої конкуренції (монополія, монополістична конкуренція, олігополія) має можливість впливати на ринкову ціну (обирати ціну) обсягом продукції, що випускається. Бо, наприклад, якщо фірма вироблятиме обсяг продукції Q то ціна становитиме рівень Р₁ . А якщо фірма бажатиме зменшити ціну (з Р₁ до Р₂), то вона вироблятиме більше - Q₂. Проте існує 3 типи ринків недосконалої конкуренції, тому нахил діагоналі попиту на продукцію фірми залежить від певного типy ринку недосконалої конкуренції.


1.2. Основні ознаки ринку чистої конкуренції

Світова економічна наука визначає декілька ознак, які в системі характеризують режим вільного ринку.

1. Необмежена кількість учасників конкуренції, абсолютно вільний доступ на ринок, як і вихід з нього. Це означає, що кожна людина має право займатися підприємницькою діяльністю або припиняти таку діяльність. Зробити це людина може по-різному - відкрити свою справу, взяти безпосередню участь у праці, найняти виробників, придбати акції, державні облігації, покласти гроші в банк, інвестувати їх у нерухомість (землю, будинок) тощо.

Відзначимо, що вільному (повністю конкурентному) ринку відповідають будь-які форми власності, крім державної, і людина вільна обирати яку завгодно. Вільна конкуренція виключає усі форми дискримінації виробників і споживачів. Будь-який власник грошового доходу, що збирається втілити свою потребу в попит, має право купувати ті товари і послуги, і в таких обсягах, які йому потрібні.

2. Друга ознака - абсолютна мобільність матеріальних, трудових, фінансових і решти ресурсів. Адже учасник конкуренції вкладає свої гроші, припустимо, в акції, не просто так, заради збільшення доходу Розраховувати на це він може тільки у тому випадку, якщо там, куди перемістився його капітал, виникло розширення виробництва і продажу. Трапляється таке тоді, коли залучаються додаткові ресурси, більш ефективні комбінації ресурсів, використовуються раніше законсервовані виробничі потужності, опановуються ефективні технології.

3. Третя ознака - наявність у кожного учасника конкуренції повного обсягу ринкової інформації (про попит, пропозицію, ціни, норму прибутку, процентну ставку тощо). Без цього він буде неспроможним зробити найкращий для себе вибір між купівлею будинку і придбанням акцій. Крім того, в останньому випадку учаснику конкуренції необхідно знати, які саме акції принесуть максимальний дохід.

4. Четверта ознака - абсолютна однорідність однойменних продуктів, що має вираз, зокрема, у відсутності торговельних марок та інших індивідуальних характеристик якості товару. Наявність тієї чи іншої торгової марки ставить продавця у привілейоване, монопольне становище, а це вже не вільний ринок.

5. Наступна ознака полягає в тому, що жодний учасник вільної конкуренції не може здійснювати вплив на економічне рішення, що приймають інші учасники конкуренції, оскільки кількість учасників конкуренції дуже велика (перша ознака). Внесок кожного виробника в загальний обсяг виробництва незначний, а тому ціна, за якою він збирається продати свій товар, майже не відбивається на ринковій ціні. Отже, реальні рівні цін мало залежать від бажань окремих суб'єктів економіки і встановлюються механізмом ринку

6 Шоста ознака - відсутність економічних деформацій (монополії, інфляції, вимушене безробіття, надвиробництво). Гнучкість дії ринкового механізму не дозволяє створитись умовам, за якими можливе виникнення вище наведених економічних деформацій. Тепер спробуємо уявити, наскільки проаналізовані нами ознаки вільного ринку відрізняються від того, що нам відомо про господарські системи сучасних розвинутих країн, наприклад США, Японії або західноєвропейських країн Нема сумнівів у тому, що вільного ринку у вузькому значенні слова нема на жодному ринку жодної з цих країн Більше того, і раніше ніколи не було, та і бути не могло. Насправді, важко уявити:

1. щоб у реальній дійсності кожен підприємець мав у розпорядженні абсолютно повну інформацію про стан усієї економіки;
   
2. щоб ресурси без перешкод переміщалися з одної галузі в іншу;
   
3. щоб були відсутні торговельні марки;
   
4. щоб безробітними були тільки ті, хто не бажає працювати. Отже, вільний ринок - це абстракція, ідеальний образ, такий же, як, припустимо, повний вакуум або точка, що не має розмірів. Разом з тим, будь-який реально функціонуючий ринок (його називають конкурентним або операційним) має елементи вільного.
   

У реальному ринку можуть діяти як природні, так і неприродні монополістичні утворення, що утримують високі ціни, що заважають вільному міжгалузевому переміщенню ресурсів і обмежують доступ на ринку. На реальних ринках бувають викривлення ринкових процесів під впливом інфляції, безвідповідальних дій профспілок, помилкової економічної політики держави, прорахунків самих підприємців внаслідок неповноти комерційної інформації або з інших причин.

На будь-якому ринку фірма обиратиме такий обсяг випуску продукції, який максимізує її прибуток. Для вибору фірмою оптимального обсягу виробництва існує два кроки прийняття рішень:

1. Вибір найкращого позитивного (більше нуля) випуску - обсягу виробництва, що максимізує прибуток, якщо фірма взагалі збирається щось виробляти.
   
2. Порівняння прибутків, які отримуються в результаті виробництва даного обсягу виробництва, з прибутком внаслідок припинення виробництва (нульовий випуск) і потім вибір тієї дії, яка найкраща.
   

Оптимальний позитивний випуск можна знайти шляхом граничного аналізу, який ми використовували для дослідження споживчих витрат. Фірма починає перевіряти, чи може вона збільшити прибуток, якщо вона буде виробляти більше чи менше, ніж зараз. Як це зробити?

Виходячи з того, що прибуток (Р) - це різниця між доходом (R) і витратами (С), то одиничний продукт випуску збільшить прибуток

тільки в тому випадку, коли додатковий дохід, отриманий з продажу додаткової одиниці (MR - граничний дохід), перевищує витрати виробництва даної додаткової одиниці продукції (МС - граничні витрати)

Це означає, що збільшувати випуск продукції фірмі в умовах досконалої конкуренції треба до того часу, доки граничний дохід перевищуватиме граничні витрати, тобто MR>MC

Отже, оптимальний випуск продукції фірми буде відповідати точці, що задовольняє рівнянню MR=MC.




Рисунок 13.4 - Оптимальний випуск продукції фірми в короткотерміновому періоді ринку досконалої конкуренції


За параметрами рисунка13.4 бачимо, що граничний дохід (MR), a в умовах досконалої конкуренції MR = р дорівнює граничним витратам (МС) у точці Е, тобто оптимальний випуск продукції фірми буде дорівнювати Q₁ Тобто, якщо фірма виробляє продукцію обсягом < Q₁ (у цьому випадку MR > МС), то фірмі необхідно збільшувати випуск продукції Якщо фірма виробляє продукцію обсягом > Q₁ (у цьому випадку MR< МС), то фірмі слід зменшувати випуск продукції. В обох випадках фірмі треба змінювати обсяги виробництва, доки граничний дохід не зрівняється з граничними витратами (MR = МС), де і буде точка оптимуму випуску.

Проте за певних умов фірма може мати грошові збитки навіть тоді, коли ціна дорівнює граничним витратам (тобто у точці Е на рисунку 13.4) У цьому випадку фірмі варто зменшувати витрати або припинити діяльність, щоб мінімізувати збитки Якщо фірма припиняє діяльність тимчасово, то й дохід (R) дорівнює нулю як і змінні витрати (VC) дорівнюватимуть нулю, але залишаються постійні витрати (FC), тобто витрати, наприклад, на оренду приміщення. Щоб постійні витрати (FC) дорівнювали нулю, фірмі необхідно зовсім припинити діяльність, тобто піти з цього ринку.

Таким чином, якщо дохід (R), більший від змінних витрат (VC) при оптимальному позитивному випуску продукції, то фірмі можна продовжувати виробляти цей товар в короткотерміновому періоді (тоді фірма відшкодовує принаймні частину своїх постійних витрат (FC) і матиме менше збитків, ніж, якщо б повністю припинила діяльність).

Отже для з'ясування питання чи продовжувати випуск продукції чи повністю припинити виробництво, фірма повинна порівнювати ціну (Р) і середні змінні витрати (AVC), тобто витрати на одиницю продукції при оптимальному позитивному o6cягу продукції, де ціна дорівнює граничним витратам (Р=МС), а саме:

1. Якщо ціна менше від середніх змінних витрат (P>AVС), то фірма повинна виробляти оптимальний рівень випуску.
   
2. Якщо ціна менше від середніх змінних витрат (P

1.3. Ринок чистої монополії

Ринки, на яких продавці або покупці враховують свою здатність впливати на ринкову ціну, є ринками недосконалої конкуренції або неповністю конкурентними. Монополія являє собою крайню форму недосконалої конкуренції, тому після чистої конкуренції корисно розглядати чисту монополію, щоб порівнювати з нею інші типи ринкових структур (олігополію та монополістичну конкуренцію).

Монополія характеризується наявністю одного єдиного продавця конкретного товару або виду послуг на ринку, а також неможливістю вступу на ринок інших фірм. Прикладом монополії може бути "Поларойд" (миттєве фото), або єдиний гастрономічний магазин у невеликому поселенні. Місцевий телефонний зв'язок і енергопостачання забезпечується монопольне, але ціни, що встановлюються цими продавцями, регулюються державними установами. У реальному житті монополія - це завжди питання міри (влади над ринком). Справжній монополіст не має суперників, яких можна було б ідентифікувати. В суспільних науках є багато різноманітних тлумачень монополії: економічний, організаційний, правовий тощо. Економічна теорія розглядає монополію в економічному контексті, тобто в повновладді ринку. Розміри підприємства, тип товару або послуги в даному випадку - неважливо.

Основні види монополії випливають з основних причин, за якими вони виникають, а саме:

1 Природна монополія.

2. Найважливіші ресурси.

3. Державні обмеження входу нових фірм у галузь.

Саме завдяки економії від масштабу виробництва, багато галузей є природними монополіями, бо концентрація виробництва на цих ринках породжується конкуренцією та природними законами ринкової економіки.

Якщо виробництво будь-якого обсягу продукції одною фірмою обходиться дешевше, ніж його виробництво двома або більше фірмами, то галузь називають природною монополією. Отже, природна монополія є продуктом вільних ринкових цін.

Друга причина існування монополії - це ситуація, при якій одна фірма може володіти контролем над деякими рідкими і надзвичайно важливими ресурсами або у вигляді сировини (наприклад, природний газ), або знань (патент як у випадку із ксероксом).

Третя причина існування монополії - це державні обмеження надходження нових фірм у галузь. Прикладом цього може виступати надання державою виняткової ліцензії на певні види економічної діяльності одній фірмі, діяльність місцевої електричної компанії тощо.

Продавець володіє монопольною владою або владою над ринком, якщо він може підвищувати ціну на свою продукцію шляхом обмеження свого власного обсягу випуску. Чим більше робить монополіст, тим менша ціна, чим менше виробить монополіст, тим більша ціна, тобто:




Рисунок 13.5 - Крива попиту на монопольному ринку


Крива попиту на продукцію фірми на монопольному ринку має такий вигляд.

Спочатку нам потрібно з'ясувати: як монополії обирають

обсяг випуску, що дозволятиме їм максимізувати прибуток Оскільки монополіст сам визначає ринкову ціну, він не може свідомо поводити себе як досконалий конкурент і приймати ціну як незмінну. Замість цього він приймає в якості незмінної всю спадаючу ринкову криву попиту.

Наприклад, фірма "Бук" має патент, що надає їй виняткове право на виробництво певного товару. Щоб розрахувати обсяг випуску фірма повинна пройти через такий же граничний аналіз, яким користується конкурентна фірма для визначення свого оптимального позитивного випуску.

1. Якщо виробництво додаткової продукції збільшить дохід більше, ніж витрати, то випуск продукції треба підвищувати. Це правило ми позначали, як MR > МС (граничний дохід перевищує граничні витрати).
   
2. Якщо зменшення виробництва продукції на додаткову одиницю призводить до зменшення витрат на величину, що перевищує зменшення доходу, то випуск продукції треба зменшувати. Це правило ми позначили як MR < МС (граничні витрати перевищують граничний дохід).
   

Тому, оптимальним випуском продукції для монопольних умов є обсяг випуску, при якому граничний дохід дорівнює граничним витратам (MR = МС).

Для повністю конкурентної фірми граничний дохід (величина зміни сукупного доходу внаслідок виробництва і

продажу додаткової одиниці товару) завжди дорівнює ціні MR = р, оскільки, така фірма може продавати скільки бажає за діючою на даний момент ціною (це правильно тільки для повністю конкурентного ринку, де фірма зустрічається з горизонтальною кривою попиту).

Для монополіста, який зустрічається зі спадаючою кривою попиту, граничний дохід завжди менший від значення ціни (MR < р). Основна причина цього в тому, що якщо крива попиту спадаюча, то обсяг продажу може зростати тільки за рахунок зменшення ціни.

Тому графічний вираз кривої попиту і кривої граничного доходу на монопольному ринку набуватиме такого вигляду:


Рисунок 13.6 - Крива попиту та граничного доходу на ринку досконалої конкуренції


На малюнку крива попиту одночасно характеризує рівень ціни при кожному обсязі продукції, а ціна при будь-якому обсягу продукції перевищує граничний дохід (р > MR).

Крива MR перетинає горизонтальну вісь у точці, в якій сукупний дохід досягає максимуму. У тих випадках, коли граничний дохід більший від нуля (MR > 0), сукупний дохід (TR) може бути збільшеним за рахунок зростання обсягу продажу. У тих випадках, коли граничний дохід менший від нуля (MR < 0), то сукупний дохід може бути збільшеним за рахунок зменшення обсягу продажу.

Так сукупний доход фірми (TR) набуватиме максимального значення тільки в тому випадку, коли граничний дохід дорівнює нулю (MR = 0), тобто в точці перетинання кривої граничного доходу й осі (OQ).

Щоб максимізувати свій прибуток, монополіст дотримується такої ж двохкрокової процедури, що й повністю конкурентна фірма:

визначення оптимального позитивного випуску, що дозволяє максимізувати прибуток, якщо фірма буде взагалі виробляти, а також визначення того, чи варто взагалі виробляти або припинити виробництво.

Як і для повністю конкурентної фірми, оптимальний випуск монополіста буде відповідати рівню обсягу виробництва, при якому граничний дохід дорівнює граничним витратам (MR = МС).


Рисунок 13.7 - Оптимальний випуск продукції фірми на ринку чистої монополії


Ми бачимо, що коли фірма випускатиме обсяг виробництва менше Q*, то в цьому випадку граничний дохід перевищує граничні витрати (MR > МС), тому фірмі треба збільшувати випуск продукції бо зростання випуску зумовлює зростання прибутку. Якщо ж фірма випускає обсяг виробництва більше Q*, то в цьому випадку граничні витрати перевищують граничний дохід (MR < МС), тому фірмі треба зменшувати випуск продукції, бо зростання прибутку зумовлюється зменшенням випуску продукції.

Отже, загальна величина монопольного прибутку монополії при оптимальному випуску продукції Q* становитиме: (р* - АТС*) х Q*.

Тобто, якщо монополіст вирішує щось виробляти, то він максимізує прибуток, піднімаючи ціну вище рівня граничних витрат (р < МС).

Тому фірма-монополіст може отримувати монопольний прибуток тільки в тому випадку, якщо крива попиту на її продукцію розташована вище кривої її середніх витрат при оптимальному випуску продукції, тобто якщо р* > АТС при Q*. Фірма може отримувати монопольний прибуток необмежене до того часу, доки жодний з інших виробників-продавців не може вийти на цей ринок.

Аналіз монопольного ринку дає можливість зробити деякі висновки щодо економічних наслідків монополії. Перш за все, монополія в порівнянні з досконалою конкуренцією обмежує випуск продукції і підвищує ціни. Монополіст не може підвищувати свої прибутки за рахунок задоволення усіх запитів споживачів, тому що для зростання випуску він змушений буде зменшувати ціни для всіх покупців. По-друге, існування монополії породжують втрати суспільства, пов'язані з обмеженням випуску монополістами, і дорівнюють нагромадженій сумі перевищення граничної цінності над граничними витратами при русі від монопольного обсягу виробництва до конкурентного. По-третє, поява цінової дискримінації, яку здійснює фірма-монополіст, коли визначає різні ціни для різних категорій споживачів на основі різниці в еластичності їх попиту.


1.4. Характеристика олігопольного ринку

Відмінною ознакою олігополії є невелика кількість фірм. Олігополія - це ситуація в галузі, де велика частина продажу здійснюється декількома фірмами, кожна з яких здатна здійснювати вплив на ринкову ціну своїми власними діями. Наприклад, в автомобільній промисловості домінуюче становище займають декілька крупних фірм, назви яких добре всім відомі.

Оскільки кожний олігополіст має невелику кількість конкурентів, його дії, як правило, будуть здійснювати помітний вплив на кожного з них. Тому при намаганні максимізувати прибуток, він повинен мати на увазі свої взаємовідносини з цими суперниками. Відповідно олігополіст повинен намагатись передбачати дії своїх конкурентів та їх реакцію на його власні дії. Потрібно мати на Увазі, що його візаві будуть робити те ж саме.

Щодо пошуку олігополістом оптимального обсягу випуску продукції, то як у короткотерміновому, так і в довготерміновому періодах ситуація повністю нагадує ринок чистої монополії з єдиною відмінністю - крива попиту на продукцію олігополістичної фірми має більш пологий характер.

Утворення олігополістичних ринків відбувається внаслідок високої концентрації ринків, яка здійснюється завдяки деяким причинам:

1. Економія від масштабу. В деяких галузях крупні фірми виробляють дешевше, ніж дрібні. Якщо в галузі має місце економія від масштабу при всіх обсягах випуску, то ця галузь є природною олігополією. Тобто природна олігополія - це ситуація, при якій мінімальний ефективний масштаб достатньо великий відносно загального обсягу попиту, що призводить до того, що в галузі є тільки декілька фірм, достатньо крупних, щоб виробляти ефективно. Ця економія від масштабу створює перешкоди вступу, які не дозволяють вільно входити потенційним конкурентам.

Головна перешкода для вступу в галузь - це створення крупно-масштабного виробництва, проте для фірми, як тільки починає справу. це дуже складно.

Відносна можливість економії від масштабу істотно відрізняється в різних галузях. Чим складніше продукція, тим мінімально ефективний розмір підприємств у процентах до обсягу попиту на пропозицію галузі буде вище. Проте економія від масштабів виробництва - не єдине джерело концентрації і створення перешкод вступу.

2. Злиття. Врешті-решт воно здійснюється теж заради економії від масштабу або посилення позицій на ринку. Злиття здійснюється або між декількома рівними фірмами, або шляхом поглинання фірм-аутсайдерів крупними фірмами.

3. Ефективність. Це джерело концентрації ринків має місце у випадку, коли деякі фірми, підвищуючи свою ефективність, розширюють свій вплив на ринку за рахунок суперників.

4. Вдача (успіх). Навіть якщо ефективність усіх фірм в середньому однакова. Деякі з них можуть розширюватись більше, ніж інші. Просто внаслідок того, що вони переживають тривалий період успіху (а у конкурентів деякі періоди бувають невдалими).

В умовах олігопольного ринку можлива диференціація продукції Значущість диференціації продукції для будь-якого ринку залежить від того, наскільки покупці сприймають конкуруючі продукти як різні.

У більшості випадків диференціація продукції була породжена продавцями, які реагували на різноманітні смаки споживачів і намаганням до різноманітності. Виробники постійно шукають характерні особливості, які дозволили б відрізняти їх вироби від виробів своїх суперників. Деякі продукти більше від інших прилаштовані до диференціації, наприклад, у сільському господарстві - картопля є картопля. На олігопольних ринках, тих галузям з капіталоємними виробництвами (автомобілі, верстати, устаткування), складніше диференціювати продукт, ніж на ринку монополістичної конкуренції.

Економічна поведінка фірми-олігополіста завжди визначається двома силами, що діють у протилежних напрямках. З одного боку, проста зацікавленість фірм у максимізації сукупного прибутку галузі шляхом змови і спільних дій фірм у випадку, якщо б вони були єдиним монополістом. Змова - це явна або мовчазлива угода між фірмами в галузі з метою встановлення фіксованих цін і обсягів випуску або ж у цілях обмеження якимось іншим чином суперництва між ними.

3 іншого боку, егоїстична зацікавленість кожного продавця в максимізації своїх власних прибутків. Навіть якщо внаслідок цього зменшується загальна величина прибутку галузі. Інакше кажучи, цей інтерес можна виразити так: "великий шматок від маленького тістечка, можливо, ліпше, ніж маленький шматок від великого". Перша з наведених тенденцій грунтується на змові. Центральна проблема аналізу олігополії полягає в передбаченні того, в якому випадку буде мати місце змова. Економісти ще не повністю розв'язали цю проблему, але вони виявили цілий ряд факторів, які роблять змову більш-менш ймовірною. Фактори появи змови:

1. Ймовірність змови вища, якщо правова система сприяє явним угодам з метою підвищення цін і обмеження обсягу виробництва.
   
2. Ймовірність змови тим вища, чим менша кількість фірм повинна бути до неї причетна (коли фірм багато, складніше змовитись).
   
3. Ймовірність змови вища в тому випадку, коли фірмам легко домовитись про найкращі спільні дії і коли угода такого роду повинна досягатися лише час від часу (коли велика різниця у витратах, то складніше домовитись фірмам про постійні ціни).
   
4. Ймовірність продовження договірних угод тим вища, чим легше виявляються порушення в рамках угод (фірмам важко контролювати дотримання угод).
   
5. Змова, що призводить до зростання цін і зростання прибутків, заохочує нові фірми до вступу в галузь. Тому, щоб змова була прибутковою в довготерміновій перспективі, фірмам на олігопольному ринку необхідно запобігати проникнення нових фірм на ринок.
   

Теорія і практика господарювання свідчить про різноманітність форм олігополістичної поведінки. По-перше, це явна змова або утворення картелів. Картелі - це форми угоди про ціни й обсяги виробництва. Батьківщиною картелів вважається Німеччина. В сучасних умовах найбільш відомим міжнародним картелем є ОПЕК - картельна угода 12 країн, що добувають нафту.

По-друге: якщо законами заборонені явні змови (а у більшості розвинутих країн це так), то фірми можуть досягти, консенсусу шляхом мовчазливої змови. Механізм мовчазливої змови визначається лідерством у ціноутворенні. Першими піднімають ціни фірми - лідери у ціноутворенні, натякуючи цим, що іншим фірмам на олігопольному ринку треба робити те ж саме.

По-третє: отримання вступу на ринок. Фірми на олігополістичному ринку здійснюють практику отримання цін, щоб витіснити потенційних суперників. Інколи це призводить до хижацького ціноутворення у формі демпінгу - продажу товару за ціною нижче витрат, щоб витіснити небажаних потенційних конкурентів з ринку.


1.5. Ринок монополістичної конкуренції

Судячи з назви цього типу ринкової структури, вона дійсно передбачає поєднання монополії та конкуренції, бо, з одного боку, монополістична конкуренція містить у собі дуже значний рівень конкуренції, з іншого - присутня певна доза монополістичної влади.

Основними ознаками ринку монополістичної конкуренції виступають такі:

1. Кожна фірма володіє відносно невеликою часткою всього ринку.

2. Фірма має обмежений контроль над ринковою ціною;

3. Майже неможливі таємні змови, узгоджені дії фірм з метою обмеження обсягу виробництва і штучного підвищення цін;

4. Відсутність взаємної залежності між багаточисельними фірмами;

5. Диференціація продукту.

Головною відмінною ознакою монополістичної конкуренції є диференціація продукту (продукція фірм на монополістичному ринку близька, проте не повністю взаємозамінювальна). Монополістична конкуренція широко розповсюджена в таких секторах

економіки, як сфера послуг, роздрібна торгівля, виробництво предметів споживання. Продукти можуть диференціюватися за різноманітними параметрами.

Форми диференціації продукту:

1. Якість продукту (продукти можуть відрізнятися за своїми фізичними або якісними параметрами):

• функціональні відмінності;
  
• матеріали;
  
• дизайн;
  
• якість роботи.
  

Наприклад, комп'ютери відрізняють за потужністю апаратури, програмного забезпечення, графічного висновку, а підручники з економіки - за змістом, структурою, доступністю, графіками, малюнками тощо.

2. Послуги (якість обслуговування) - послуги й умови, що пов'язані з продажем продукту:

• упаковка;
  
• швидкість;
  
• ввічливість;
  
• наявність кредиту;
  
• послужливість.
  

3. Розміщення (маленькі магазини ближче до покупців, ніж супермаркети; деякі магазини працюють цілодобово).

4. Стимулювання збуту (насамперед реклама) - використання торговельних знаків і торговельних марок.

Отже, споживачі віддають перевагу певним продавцям і у певних межах платять більш високу ціну за цю продукцію, щоб задовольнити усі свої запити. Тому продавці та покупці не пов'язані стихійно, як на ринку чистої конкуренції.

На ринку монополістичної конкуренції фірма обирає оптималь­ний обсяг випуску продукції за тим же сценарієм, що й у випадках з монополістичним та олігополістичним ринком. Бо вона має можливість впливати на ціну зміною випуском продукту. Проте крива попиту, яка є ціноутворюючою, має більш пологий нахил, ніж на олігополістичному ринку.

Крім цього, монополістична конкуренція породжує ще одну проблему, з якою не зустрічаються фірми на інших ринках. Справа в тому, що різноманітність продукту (диференціація) обходиться Дорожче, ніж виробництво стандартизованого продукту, якщо намагатись виробляти всі види благ, то тоді були б неминучими високі витрати.

Проте споживачі бажають як різноманітності продукту, так і низьких цін на них. Чи роблять ринкові економіки правильний вибір між великою різноманітністю і низькими витратами?

Господарська практика стверджує, що часто-густо, марно витрачаються ресурси для виробництва множини практично ідентичних марок виробів. Чим більший сукупний ринок, тим менш коштовним виявляється забезпечення на ньому будь-якого заданого рівня різноманітності.

По мірі розвитку економіки і зростання багатства людей, підви­щення різноманітності стає більш ефективним, оскільки зростає попит на всі блага. В дуже бідній країні для задоволення попиту на багатьох ринках може виявитися досить продукції тільки одної (монопольної) фірми.

По мірі розвитку економіки і, відповідно, розширення споживчого попиту відкриваються можливості для надходження більшого числа фірм, і ринкові структури еволюціонують у сторону монополістичної конкуренції, забезпечуючи споживачам вигоди від різноманітності. Такого роду виграш може бути отриманий від використання переваг міжнародної торгівлі.



Висновки:

• Типи ринкових структур характеризують різний рівень конкурентності ринків.
  
• Типи ринкових структур поділяються на дві групи; досконала конкуренція (чиста конкуренція) і недосконала конкуренція (монополія, олігополія, монополістична конкуренція).
  
• Чим менш конкурентним є ринок, тим більше можливостей у виробника впливати на ринкову ціну.
  
• Оптимальний обсяг випуску продукції визначається на рівні обсягу виробництва при якому граничний дохід дорівнює граничним витратам (MR = MC).
  
• Негативні наслідки монополії як і весь монопольний ринок має регулювати держава.
  

Задача 1

В галузі досконалої конкуренції встановилася ціна р=30. В цій галузі функціонує фірма із загальними витратами ТС = 0,5 х Q² + 10 х Q + 100. Знайти обсяг виробництва в короткостроковому періоді.

Отриманий обсяг виробництва для фірми буде за умовою рівняння граничних витрат граничному доходу (MR=MC). На ринку досконалої конкуренції ціна дорівнює граничному доходу (р=MR), а граничні витрати обчислюються як похідна від загальних витрат.

MC = TC’ = (0,5 х Q² + 10 х Q + 100)’ = Q + 10.

MR = MC => 30 = Q + 10 => Q = 20 шт.


2.3. Ринок чистої монополії



Задача 2

Функція попиту на продукцію монополіста Q = 12 – p, а функція загальних витрат ТС = 6 + 8 х Q – 0,5 х Q². Знайти максимальний прибуток і відповідну ціну.

Оптимальний обсяг виробництва визначається за рівністю MR і MC.

MC = (TC)’ = (6 + 8 х Q – 0,5 х Q²)’ = 8 – Q

TR = pQ, оскільки функція попиту на продукцію монополіста Q = 12 – р, то р = 12 х Q. Це означає, що TR = (12 - Q) х Q = 12 х Q – Q². Таким чином, MR = (TR)’ = (12 х Q – Q²)’ = 12 – 2 х Q

MR = MC => 12 – 2 х Q = 8 – Q => Q = 4 одиниці продукції. Ціна, за якою продаватиметься продукція р = 12 – Q => р = 12 – 4 = 8 грн.


2.4. Характеристика олігопольного ринку

Особливості функціонування олігопольного ринку та показники економічної діяльності фірми, що на ньому діє ілюструє задача 3.



Задача 3

Фірма — олігополіст виробляла 20 тис. одиниць продукції і продавала за ціною 150 грн. Збільшення випуску продукції цією фірмою на 5 тис. одиниць призвело до зменшення ціни на 5 грн. Як зміниться виручка фірми?

До зміни ціни виручка TR₁ = p₁ х Q₁ = 20000 x 150 грн. = 3 млн.грн., після зміни ціни виручка TR₂ = p₂ х Q₂ = 25000 x 145 грн. = 3,625 млн.грн. Таким чином, виручка зросла на 625 тис.грн. = 3,625 млн.грн. – 3 млн.грн.