В. Д. Бакуменка Заснований у 2004 році

Вид материала

Документы

Содержание Протокол №3 від 10 лютого 2010 р. Розділ i. державне управління Лукіна Т.О., Чайка Л.В. Драган І.О. Олійченко І.М. Половцев О.В. Рудкевич І.В. Темиргалієв Р.І. Шевченко Н.О. Бабко В.М. Гаман Н.О. Кахович О.О. Новицька Т.А. Проніна О.В. Твердохліб О.С. Розділ іі. регіональне та місцеве управління Боднарчук В.Д. Громова О.Є. Клименко О.М. Штурхецький С.В. ... Полное содержание

Подобный материал:

• В. Д. Бакуменка Заснований у 2004 році, 6520.61kb.
• В. Д. Бакуменка Заснований у 2004 році, 8041.17kb.
• В. Д. Бакуменка Заснований у 2004 році, 6588.23kb.
• В. Д. Бакуменка Заснований у 2004 році, 7234.98kb.
• Експрес-аналіз інфляційних процесів у 2007 році, 90.32kb.
• Інфляція у 2004 році становитиме, 11.61kb.
• 4 Зернове господарство, 385.73kb.
• 6. Розвиток виробничої та невиробничої інфраструктури, 252.16kb.
• Міністерство охорони здоровя україни, 3434.02kb.
• У м. Дніпропетровську в 2004 році На виконання закон, 68.28kb.

АКАДЕМІЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ


НАУКОВИЙ ВІСНИК

АКАДЕМІЇ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ


ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ


СЕРІЯ «УПРАВЛІННЯ»


ВИПУСК 1/2010


За заг. ред. В.К. Присяжнюка,

В.Д. Бакуменка


Заснований у 2004 році


КИЇВ – 2010


УДК (351+352+353+354)(477)(06)


Наукове фахове видання України з державного управління.

Засновник: Академія муніципального управління.

Реєстраційне свідоцтво серії КВ №8846 від 9 червня 2004 року.


Схвалено Вченою радою Академії муніципального управління

Протокол №3 від 10 лютого 2010 р.


Редакційна колегія:

Голова редакційної колегії – В.Д.Бакуменко, д.держ.упр., професор;

члени редакційної колегії:

М.М.Білинська, д.держ.упр., професор;

О.І.Васильєва, к.держ.упр., доцент;

В.Є.Воротін, д.держ.упр., професор;

Т.В.Іванова, к.е.н., професор;

М.Х.Корецький, д.держ.упр., професор;

Т.О.Лукіна, д.держ.упр., професор;

С.В.Майборода, д.держ.упр., професор;

В.І.Тимцуник, д.держ.упр., доцент.


Рецензенти: Корецький М.Х., д.держ.упр., професор;

Іваницька О.М., д.держ.упр., професор.


Збірник висвітлює результати досліджень науковців і практиків щодо різних аспектів державного управління та місцевого самоврядування.

Наукове видання розраховано на працівників органів державного управління, органів місцевого самоврядування, підприємств та організацій систем державного та муніципального управління, науковців, викладачів, студентів вищих навчальних закладів.


Адреса редколегії: 01042, м. Київ, вул. І.Кудрі,33, к. 214, к. 316.

Контактні телефони: +38 (044) 529-00-23 (внутр. 1157,1206),

+38 (044) 529-05-16(факс).


© Академія муніципального

управління, 2010

ЗМІСТ


ПЕРЕДМОВА 6


РОЗДІЛ I. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ 7

Бакуменко В.Д. До питання методологічного обгрунтування процесу управління в соціальних системах. 7

Гнибіденко І.Ф., Орлатий М.К., Кравченко М.В., Сич Н.А.

Управління соціальним захистом населення України. 12

Лукіна Т.О., Чайка Л.В.Оцінювання ефективності професійного навчання. 21

Алексеєва К.А. Державні заходи щодо протидії поширенню пандемічних інфекційних захворювань як складова національної безпеки 29

Шубін С., Бенюх Н. Соціально-економічна сфера: проблемні питання формування громадянського суспільства в Україні. 36

Бова Т.В. Державне регулювання в сфері інвестиційної дивідендної політики. 46

Драган І.О. Оцінка ефективності тарифного регулювання як інструменту

державного управління житлово-комунальною сферою в Україні 54

Жарая С. Б. Досвід надання адміністративних послуг у зарубіжних системах державного управління. 64

Олійченко І.М. Удосконалення системи введення статистичної інформації в головному управлінні статистики. 71

Пельтек Л.М. Державне регулювання розвитку промислово-інноваційного комплексу за пріоритетними напрямами. 77

Половцев О.В. Вибір методів прийняття рішень для СППР в державному управлінні. 88

Романенко К.М. Державно-адміністративний менеджмент як складова маркетингової парадигми державного управління. 99

Рудкевич І.В. Самозахист соціально-економічних прав в сфері праці як об’єкт державного управління. 106

Солових В.П. «GOOD GOVERNANCE» як одна із сучасних моделей державного управління. 112

Темиргалієв Р.І. Організація і механізми державного управління в рамках реалізації регіональних програм. 121

Чала Н.Д. Генеза державної економічної політики України. 129

Шевченко Н.О. Роль держави в удосконаленні організаційної структури сільського господарства України. 139

Шпак Ю.В. Проблеми державного регулювання розвитку новостворених агроформувань і вдосконалення міжгалузевих економічних відносин. 149

Бабко В.М. Організаційний механізм державного регулювання розвитку агробізнесу в Україні. 158

Волохова Н.В. Этика ответственности государственного служащего как одно из условий современного профессионального образования. 165

Гаман Н.О. Державна політика в сфері регулювання

зайнятості населення. 172

Ганєва О.М. Методичні основи оцінки нерухомості, що використовуються державними органами управління в регулюванні ринку житла. 180

Єгоров Ю. В. Теоретико-методологічні засади аналізу екологічної безпеки в контексті державного управління. 186

Кахович О.О. Державне управління інвестиційними ресурсами в Україні. 196

Клименюк О.М. Проблема уніфікації функцій державного управління правоохоронною діяльністю. 204

Новицька Т.А. Шляхи удосконалення державної інвестиційної політики з урахуванням закордонного досвіду. 209

Побережний О. В. Соціальна політика держави в контексті трансформаційних процесів. 216

Проніна О.В. Eкологічно збалансований розвиток в державі. 222

Рибчинська Л.В. Оцінювання державного управління за чинником людського виміру. 227

Ровинська К. І. Державне регулювання капіталізації банків (організаційно-корпоративні засади). 237

Твердохліб О.С. Використання геоінформаційного ресурсу в діяльності органів державної влади України. 244

Шатило О.А. Проблеми державного регулювання

інноваційно-інвестиційної діяльності в Україні 252

Шевченко Н.І. Методи реалізації державної інвестиційної політики. 259


РОЗДІЛ ІІ. РЕГІОНАЛЬНЕ ТА МІСЦЕВЕ УПРАВЛІННЯ 269

Ашикова Е.І. Перспективи покращення екологічного стану та енергетичної самодостатності в Автономній Республіці Крим. 269

Боднарчук В.Д. Державні важелі посилення інноваційної складової в розвитку регіональної господарської системи. 278

Ветвицький Д.О. Інструмeнти регулювання eкологічно сталого рeгіонального розвитку в ринковиx умоваx. 286

Грищенко І. М. Аналіз розвитку та становлення інституту представницьких органів субрегіонального рівня на основі періодизації

законодавства 1919 – 2009 років. 296

Громова О.Є. Інноваційно-інвестиційна політика підприємств вінниччини за умов економічної кризи. 314

Зайцева І. О. Реалізація статутного права в сполучених штатах Америки:

досвід для України 320

Ільховська М.Ю. Пошук шляхів підвищення ефективності управління комунальними підприємствами. 328

Клименко О.М. Формування інвестиційного потенціалу промисловості в регіональних системах держави. 336

Машурян А.Г. Створення інтегрованих структур господарського управління в агропромисловому комплексі за участю держави. 342

Снігур С. П. Сучасний стан та проблеми функціонування місцевого

самоврядування в Україні на регіональному рівні. 349

Штурхецький С.В. Актуальні детермінанти для впровадження

інформаційно-комунікативних стратегій у місцевому самоврядуванні. 357


ПЕРЕДМОВА


Черговий 1/2010 випуск Наукового вісника Академії муніципального управління (серія «Управління»), який є фаховим виданням у галузі науки «Державне управління», присвячений широкому спектру актуальних питань державного та регіонального управління і місцевого самоврядування як в Україні, так і за рубежем. Більшість статей в ньому представлено докторантами, аспірантами та здобувачами.

Наукове видання зорієнтовано, насамперед, на наукові спеціальності 25.00.02 – «механізми державного управління» та 25.00.04 – «місцеве самоврядування» галузі науки «Державне управління», що найбільше відображає напрями освітньої та наукової діяльності його засновника.

У виданні отримали розвиток дослідження з сучасних проблем державного управління та місцевого самоврядування, зокрема: напрями державного впливу на інноваційно-інвестиційну складову економічного розвитку; розвиток інноваційних ідей в теорії державного управління; державно-управлінські механізми забезпечення роботи зі зверненнями громадян до Уряду; аксіологічний підхід до концептуалізації парадигми суспільної стабільності в державному управлінні; інформаційний підхід у дослідженнях ефективності функціонування системи державного управління; чинники впливу на розвиток соціального захисту населення на рівні держави; процеси формування органів управління державою та її адміністративно-територіальними одиницями та інші.

Даний збірник оформлено відповідно до вимог ВАК України. Для кожної статті наведено анотації на трьох мовах (українській, російській та англійській), зазначено рецензентів.

Зміст збірника виставлено на WEB-сайті Академії муніципального управління: www.amu.kiev.ua.


РОЗДІЛ I

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ


УДК 30:0002.8 Бакуменко В.Д.,

д.держ.упр., професор,

проректор з наукової роботи

Академії муніципального управління


ДО ПИТАННЯ МЕТОДОЛОГІЧНОГО ОБГРУНТУВАННЯ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ В СОЦІАЛЬНИХ СИСТЕМАХ


Анотація. В статті визначено низку методологічних засобів обгрунтування процесу управління в соціальній системі на прикладі типового циклу такого управління.

Аннотация. В статье определено ряд методологических средств обоснования процесса управления в социальной системе на примере типового цикла такого управления.

Summary. The paper identified a number of methodological justification process of the social system at a typical example of such a cycle.


Постановка проблеми. Науково-методологічне забезпечення соціального управління не втрачає своєї актуальності й безперервно поповнюється та розвивається. Особливої актуальності воно набуває на вищих його рівнях, зокрема в системі державного управління.

Мета дослідження полягає у визначенні низки методологічних засобів обгрунтування процесів управління в соціальних системах..

Аналіз наукового доробку. Серед відомих вітчизняних та зарубіжних вчених, що мають сучасні праці за обраною тематикою дослідження, слід зазначити В.М. Князєва, С.О. Кравченка, П.І. Надолішнього, Ю.П. Сурміна та ін. [1 - 4].

Виклад основного матеріалу. В сучасних стратегіях, політиках, програмах, концепціях на різних рівнях соціального управління все частіше зустрічаються словосполучення «науково-обгрунтоване управління» та «випереджаюче управління». Якщо в першому з них закладається зміст аналітичної обґрунтованості управлінських рішень та дій, то в другому фактично мається на увазі управління, що орієнтоване на розвиток та спирається на прогнозно-аналітичні розрахунки.

У першому й другому зазначених варіантах суб’єкт управління повинен добре знати об’єкт управління та ситуацію, в якій він знаходиться. Ці знання, насамперед, стосуються об’єктивно обумовлених процесів та явищ – законів та закономірностей функціонування та розвитку соціальних систем. Якщо закони можна визначити та описати, то закономірності, здебільшого, проявляються шляхом виявлення певних тенденцій та визначення принципів.

У даній статті зроблено спробу розглянути процес управління в соціальних системах та синтезувати модель його методологічного обгрунтування. На рис. 1 наведено модель процесу такого управління, сформовану автором виходячи з логіки управління.

Точкою (моментом) початку процесу управління в соціальних системах завжди є зміна умов функціонування або розвитку об’єкту управління. Така зміна, якщо вона оцінюється як достатньо суттєва, призводить до зміни проблемної ситуації, що, у свою чергу, ставить на порядок денний питання про прийняття нового управлінського рішення. Останнє у трактовці сучасного менеджменту розглядається як частина управлінського процесу з етапами: виявлення та діагностування проблемної ситуації; визначення критеріїв та обмежень; розробка альтернатив; оцінювання альтернатив; вибір найкращої з них або такої, що в цілому задовольняє цілі управління (за принципом обмеженої раціональності управлінських рішень, сформульованим Г. Саймоном).




На першому етапі йдеться про оцінювання нової ситуації для об’єкта управління (як внутрішньої, так і зовнішньої) внаслідок зміни умов його функціонування або розвитку. Така зміна призводить до зміни потреб і мотивів об’єкта управління. Наприклад, поява нових технологій потребує переобладнання об’єктів виробництва, торгівлі, транспорту, зв’язку, освітньої та наукової систем тощо. Відтак, можна сформулювати принцип обумовленості потреб і мотивів об’єкта управління умовами, що склалися в ньому або довкола нього. Виникають нові завдання управління.

Зміна потреб і мотивів, у свою чергу, призводить до виникнення нових або перегляду та корекції чинних інтересів об’єкта управління. Продовжуючи логічний методологічний ланцюг, можна сформулювати принцип обумовленості інтересів об’єкта управління його потребами та мотивами.

На підставі та для задоволення інтересів об’єкта управління суб’єктом управління формулюються нові цілі функціонування або розвитку об’єкта управління на певний період (термін) – довгостроковий, середньостроковий або короткостроковий. Вибір такого періоду залежить від рівня (чим вище рівень, тим, як правило, більший період) та характеру управління (стратегічне, тактичне, оперативне). На підставі цього уявляється доцільним продовжити логічний методологічний ланцюг принципом обумовленості цілей об’єкта управління його інтересами.

Процес постановки нових або корекції цілей є найбільш складним та відповідальним елементом управління й здійснюється суб’єктом управління, виходячи з проблемної ситуації в об’єкті управління. З одного боку, він залежить від повноти, об’єктивності, достовірності та адекватності оцінки ситуації, що склалася для об’єкта управління, а, з другого боку, пов’язаний з структуруванням цілей з метою їх подрібнення та конкретизації. Структурування цілей передбачає побудову дерева цілей, тобто виділення ієрархії цілей, а також визначення їх пріоритетності.

Дуже важливим моментом при постановці цілей є їх як не завищення, так й не заниження. Останнє призводить до зменшення ефективності функціонування та штучного гальмування розвитку об’єкта управління. Завищення цілей призводить до недостатнього ресурсного забезпечення та невиконання цільових зобов’язань, що, наприклад, на різних рівнях управління державою та у місцевому самоврядуванні може призвести до підриву авторитету влади. До аналогічних наслідків може призвести невдале визначення пріоритетності цілей.

Саме не завищення й не заниження цілей, що складає сутність принципу адекватності цілей проблемній ситуації, що склалася в об’єкті управління, робить їх постановку дуже складним завданням для управлінців. Наслідки порушення цього принципу у значній мірі проявляються на вищому рівні соціального управління й зменшуються по їх ієрархії зверху донизу. Виправити помилки та обмежити наслідки невдалої постановки цілей після запуску циклу процесу управління повністю неможливо. Їх можна лише зменшити шляхом своєчасного корегування або зміни цілей. Чим пізніше відбудеться це корегування, тим більшими будуть негативні наслідки. Останні можуть бути політичними, економічними, соціальними, гуманітарними, екологічними, правовими, інституціональними, організаційними, а також пов’язаними з невиправданою втратою часу.

Цілі – це очікувані результати стану об’єкту управління, орієнтири його функціонування та розвитку на певний період. Щоб перейти в цій стан, слід діяти, функціонувати певним чином. Тому, за визначеними цілями суб’єкт управління планує та організовує певні дії, функції для реалізації їх об’єктом управління. Маємо принцип обумовленості функцій та дій об’єкта управління його цілями. Але функції, як визначав Готе – це перетворення призначення у дії. А дії ці мають виконувати певні організаційні структури. Тобто відбувається матеріалізація задуманого, прив’язка програм, планів, завдань до конкретних організацій, що будуть їх реалізовувати у своїй діяльності. Таким чином, вималювався певний методологічний ланцюг: цілі  функції  структури, який нагадує нам ще про два принципи. По-перше, це загальновідомий принцип відповідності форми та змісту, або, в авторській трактовці, обумовленості структури об’єкта управління його функціями. По-друге, це принцип О.Чандлера «стратегія визначає структуру», або, як за нашим трактуванням, обумовленості структури об’єкта управління його стратегічними цілями (місією). При зміні стратегії розвитку об’єкта управління необхідно привести у відповідність їй його структуру.

В процесі діяльності об’єкта управління при досягненні нових цілей, реалізації стратегій, політик, програм, проектів він змінюється, змінюються умови його функціонування та розвитку. Цикл процесу управління замкнувся. В даному разі йдеться про принцип обумовленості зміни умов функціонування або розвитку об’єкта управління, з одного боку, його діяльністю, а, з іншого, зовнішнім впливом інших структурних елементів відкритої соціальної системи.

Якщо знову виникає проблемна ситуація невідповідності бажаного за нових умов та чинного стану об’єкта управління, то запускається новий цикл управління. Цей процес циклічний (такий, що повторюється), безперервний, стійкий, необхідний, тобто такий, що має всі ознаки закономірності. Назвемо останню закономірністю циклічності управління в соціальних системах.

Саме ця закономірність обумовлює синергетику соціального управління. Безліч циклів утворює динамічний хаос й перетворює соціальну систему на дисипативну, яка, за певних умов незбалансованого невдалого управління, може перейти в стан, так званого, «дивного атрактора», з якого дуже важко виходити. Саме це відбувалося в перші роки незалежності України з країною та було викликано складністю застосування управління в умовах тяжкої та затяжної кризи (політичної, економічної, соціальної, ціннісної).

Для певної стабілізації та впорядкування динамічного хаосу управління в соціальних системах необхідною є розробка та реалізація стратегій, політик, програм розвитку, в яких передбачено орієнтири довгострокових дій різних сфер, галузей, адміністративних територій, територіальних громад і суспільства в цілому. Введення у дію таких стратегій, політик, програм розвитку дозволяє на певний період синхронізувати динаміку циклів управління, спрямувати різні галузі, сфери, території на узгоджену роботу у напряму досягнення загальних цілей держави.

При описі послідовності циклу процесу управління в соціальній системі було зазначено низку принципів обумовленості :

• потреб і мотивів об’єкта управління умовами, що склалися в ньому або довкола нього;
  
• інтересів об’єкта управління його потребами та мотивами;
  
• цілей об’єкта управління його інтересами;
  
• структури об’єкта управління його функціями;
  
• структури об’єкта управління його стратегічними цілями (місією);
  
• зміни умов функціонування або розвитку об’єкта управління, з одного боку, його діяльністю, а, з іншого, зовнішнім впливом інших структурних елементів відкритої соціальної системи.
  

На підставі послідовності застосування цих принципів можна синтезувати схему методологічного супроводу циклу процесу управління в соціальній системі, як це показано на рис. 2. Цю методологічну схему слід розглядати як проекцію науково-методологічного забезпечення на цикл процесу управління. В цьому ми вбачаємо основний результат даної статті.




Висновки. В статті визначено низку методологічних засобів обгрунтування процесу управління в соціальній системі на прикладі типового циклу такого управління.


Використані джерела інформації:

1. Методологія державного управління : Словник-довідник / Уклад.: В. Д. Бакуменко (кер. автор. кол.), В. М. Князєв, С. О. Кравченко, Ю. П. Сурмін. за заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва, В. Д. Бакуменка. – К.: Вид-но НАДУ, 2004. - 196 с.
   
2. Управління суспільним розвитком : Словник-довідник / Уклад.: В. Д. Бакуменко, С. О. Борисевич, О. А. Бутрін та ін. за заг. ред. А. М. Михненка, В. Д. Бакуменка. – К.: Вид-но НАДУ, 2006. - 248 с.
   
3. Державне управління: основи теорії, історія і практика: Навчальний посібник /
   

В. Д. Бакуменко, П. І. Надолішній, М. М. Іжа, Г. І. Арабаджи // За заг. ред.

П. І. Надолішнього, В. Д. Бакуменка. – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2009. – 394 с.

4. Сурмін Ю. П. Майстерня вченого : Підручник для науковця. – К.: НМЦ «Консорціум з удосконалення менеджмент-освіти в Україні», 2006. – 302 с.
   

Рецензент: Орлатий М.К., д.держ.упр., професор.

УДК 364-1./6(1-21) Гнибіденко І.Ф.,

доктор економічних наук,

професор, Рада національної безпеки та

оборони України

Орлатий М.К.,

доктор економічних наук, професор, Національна академія державного управління при Президентові України

Кравченко М.В.,

кандидат наук з державного управління, доцент, Національна академія державного управління при Президентові України

Сич Н.А.,

к.е.н. , Національна академія державного управління при Президентові України