Верховній Раді України не було зареєстровано жодного закон

Вид материала

Закон

Содержание Фіксований розмір податку не переглядався з 1998 року, в той час як за період з 1998 року Граничний обсяг операцій для реєстрації платником єдиного податку перевищують граничний обсяг операцій для обов’язкової реєстрац Варіанти реформування спрощеної системи оподаткування та звітності Недоліком даної пропозиції є те, що виключний перелік видів діяльності важко визначити

Подобный материал:

• Верховній Раді України І уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень, 505.54kb.
• Верховній Раді України проектів закон, 417.88kb.
• Голови Верховної Ради України нагадав, що у листопаді 1996 року було прийнято закон, 540.05kb.
• День уряду у верховній раді україни, 1063.83kb.
• Верховній Раді України VI скликання складається з Преамбули, Програми Коаліції демократичних, 1532.13kb.
• Закон України «Про статус народного депутата України», 493.46kb.
• Закону України "Про Державний земельний кадастр", 55.14kb.
• Верховній Раді України зареєстрований проект закон, 46.64kb.
• Верховної Ради України надало негативний висновок на закон, 18.09kb.
• Верховній Раді України, участь аму у закон, 3087.68kb.

Можливі напрями реформування спрощеної системи оподаткування

Проблемні питання функціонування спрощеної системи оподаткування в Україні (єдиний податок)

Розроблений і впроваджений в 1998 році указом президента єдиний податок містить досить багато суперечливих положень і в такому вигляді існувати не може. Зокрема, це стосується і ставок, і граничного обсягу виручки для переходу на спрощену систему, і переліку податків і зборів, замість яких сплачується єдиний податок.

Настрої щодо реформування спрощеної системи вже інтуїтивно відчуваються суспільством. Зокрема, на рівні чуток проходить інформація про скасування цього податку з 1 січня 2007 року.

Втім, цій системі ніщо не загрожує – поки що – оскільки відповідно до пункту 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, указ президента про спрощену систему оподаткування діятиме до прийняття Верховною радою закону, що буде регулювати оподатковування малого бізнесу. Станом на 22 листопада 2006 року в Верховній Раді України не було зареєстровано жодного законопроекту щодо спрощеної системи оподаткування.

1. Спрощена система оподаткування об’єднує дві абсолютно різні системи оподаткування, а саме, оподаткування за фіксованою ставкою податку та сплата фіксованого розміру податку не залежно від результатів діяльності. Якщо перша система ще має право на існування через те, що розмір податку все ж таки прив’язаний до економічної діяльності суб’єктів господарювання, то друга система може застосовуватись лише для невеликого кола дрібних бізнесменів.
   
2. Фіксований розмір податку не переглядався з 1998 року, в той час як за період з 1998 року кумулятивний індекс інфляції склав 231,1%. Таким чином, існують економічні підстави для збільшення розміру фіксованого розміру податку (чи принаймні його верхньої межі) у 2,5-3 рази, тобто до 500-600 грн. Водночас, такий підхід не знімає проблеми перегляду цього розміру у майбутньому.
   
3. Граничний обсяг операцій для реєстрації платником єдиного податку перевищують граничний обсяг операцій для обов’язкової реєстрації платником ПДВ. Зокрема, для можливості переходу на спрощену систему обсяг виручки суб’єкта господарювання – фізичної особи не має перевищувати 500 тис. грн., а юридичної особи – 1 млн. грн., в той час як для обов’язкової реєстрації платником ПДВ обсяг оподатковуваних операцій має бути більшим за 300 тис. грн. (підпункт 2.3.1 пункту 2.3. статті 2 Закону України від 3 квітня 1997 року №168 «Про податок на додану вартість»). Через таку розбіжність на практиці можуть виникати ситуації, коли платник єдиного податку зобов’язаний реєструватися платником податку на додану вартість незважаючи на можливість лишатися на спрощеній системі оподаткування. Такий суб’єкт господарювання буде сплачувати і єдиний податок, і ПДВ. З огляду на складність обліку податку на додану вартість це може виявитись неприйнятним для багатьох дрібних підприємств і підприємців і стати причиною наростання тінізації.
   
4. Ситуація із моментом виникнення необхідності реєструватися платником ПДВ для малого підприємства ускладнюється ще й тим, що при реєстрації платником єдиного податку за основу береться період у один календарний рік (тобто з 1 січня до 31 грудня), тоді як для визначення моменту виникнення зобов’язання реєструватися платником ПДВ враховуються 12 календарних місяців (тобто це може бути з 1 квітня до 31 березня, з 1 жовтня до 30 вересня і т.ін.). Така «часова» розбіжність може створити додаткові проблеми для сезонних підприємств у вигляді неочікуваного і незапланованого зобов’язання зареєструватися платником ПДВ.
   
5. Існуюча система спрощеного оподаткування та звітності відкриває широке поле для мінімізації податкових зобов’язань. Сюди слід віднести:
   
   1. нарахування зарплат – втрати місцевих бюджетів в частині податку з доходів фізичних осіб;
      
   2. надання фіктивних послуг в межах граничного обсягу – втрати податку на прибуток, ПДВ;
      
   3. використання спрощеної системи при проведенні надприбуткових видів діяльності)
      
6. Згідно чинного законодавства, надходження єдиного податку не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів. Поясненням цьому може бути те, що єдиний податок сплачується замість низки загальнодержавних податків, які зараховуються до державного бюджету – податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств тощо. Водночас, низка податків і зборів, обов’язок щодо сплати яких не виникає на спрощеній системі оподаткування належить до власних надходжень місцевих бюджетів, тобто доходів «другого» кошику, як-от плата за землю, місцеві податки. При чому, втрати місцевих бюджетів внаслідок цього не компенсуються.
   
7. Деякі положення Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування» дозволяють різні тлумачення, що призводить до проблем з контролюючими органами. Зокрема, така ситуація виникла з виключенням комунальних підприємств з кола осіб, які можуть переходити на спрощену систему оподаткування. Так, згідно роз’яснення ДПА у випадку, якщо засновники (органи державної влади та органи місцевого самоврядування) державних та комунальних підприємства не є суб'єктами малого підприємництва і їх частка в цих підприємствах перевищує 25 відсотків, то дія Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», на зазначені підприємства не поширюється.
   

Варіанти реформування спрощеної системи оподаткування та звітності

1. Відмінити спрощену систему оподаткування та звітності як таку, що створює нерівні умови оподаткування для різних суб’єктів господарської діяльності, а також умови для ухилення від оподаткування.
   

До переваг даної пропозиції слід віднести створення рівних умов господарювання для всіх суб’єктів господарської діяльності й повне усунення всіх ризиків пов’язаних з функціонуванням спрощеної системи оподаткування та обліку, зокрема, ризики ухилення від оподаткування.

Недоліком реалізації даної пропозиції є ризик переходу в тінь значної частини малого та середнього бізнесу. Крім того, можна очікувати значний супротив реалізації даної пропозиції як з боку представників малого бізнесу (їх об'єднань), так і з боку частини депутатського корпусу.

2. Встановити «прогресивну» шкалу ставок оподаткування для різних обсягів виручки платника єдиного податку.
   

Застосування «прогресивної» шкали оподаткування притаманне оподаткуванню доходів фізичних осіб – береться до уваги те, що деякі особи через об’єктивні причини (старість, хвороба, каліцтво тощо) не в змозі «конкурувати» з іншими. При оподаткуванні суб’єктів господарювання, вважається що всі вони з самого початку знаходяться в рівних умовах і питання забезпечення соціальної справедливості між ними не стоїть. Тому при оподаткуванні доходів СПД, як правило, застосовується єдина ставка. Відносна фіскальна справедливість пропозиції переважується міркуваннями більш простої схеми оподаткування, при якій застосовується одна єдина ставка. При чому, в останньому випадку фіскальна справедливість забезпечується, оскільки особа з вищим рівнем доходів в даному випадку сплатить більшу суму податкового зобов’язання.

До недоліків даної системи слід віднести також необхідність застосування досить складної системи контролю за правильністю нарахування податкових зобов’язань, що означає посилення адміністративного тиску на платників податку.

3. Внести зміни до певних елементів діючої системи спрощеного оподаткування: види діяльності, на яких дозволяється застосовувати спрощені методи оподаткування та обліку, перелік податків, замість яких сплачується єдиний податок, ставки, граничний обсяг виручки, який дозволяє застосовувати спрощену систему тощо. Цей підхід дозволяє як зберегти позитивний досвід функціонування спрощеної система, а також усунути виявлені недоліки і закрити законодавчі «дірки», які використовуються для мінімізації податкових зобов’язань.
   

Серед напрямів реформування спрощеної системи оподаткування та обліку можна визначити такі:

1. Застосування спрощених схем справляння окремих податків (ПДВ, податок на прибуток) для певних галузей.
   

Ця схема є загальнопоширеною в країнах Європейського Союзу, зокрема, щодо сплати податку на додану вартість. Подібну систему передбачалось запровадити з 1 січня 2007 року для сільськогосподарських виробників щодо сплати податку на додану вартість і в Україні, проте, запровадження цієї схеми вже вкотре було відкладено. Іншим прикладом застосування спрощеної схеми може бути оподаткування окремих видів діяльності виходячи з середньогалузевих показників (таксі, перукарні і т.п.). Недоліком даної пропозиції є вузька сфера її застосування.

2. Законодавчо визначити перелік видів діяльності, щодо яких юридичним та фізичним особам дозволено застосовувати спрощену систему оподаткування.
   

Прикладом такого обмеження можуть бути інші системи спрощеного оподаткування, передбачені українським законодавством – фіксований сільськогосподарський податок та фіксований податок з доходів фізичних осіб. Перевагою такого підходу є обмеженість можливостей його використання у схемах мінімізації податкових зобов’язань. Недоліком – те, що значна кількість малого бізнесу лишається поза межами спрощеної системи оподаткування.

Недоліком даної пропозиції є те, що виключний перелік видів діяльності важко визначити

3. Вивести з переліку податків і зборів, замість яких сплачується єдиний податок, плату за землю та місцеві податки.
   
4. Іншою пропозицією може бути: передбачити, що єдиний податок сплачується замість податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств. Всі інші податки, збори та обов’язкові платежі сплачуються на загальних підставах.
   

Недоліком даної пропозиції є ускладнення обліку та збільшення податкового навантаження на суб’єктів малого бізнесу. Крім того, дана пропозиція придатна лише для юридичних осіб.

5. Передбачити різні ставки єдиного податку для суб’єктів підприємницької діяльності в залежності від виду діяльності.
   

Серед напрямів реформування спрощеної системи оподаткування та обліку щодо фізичних осіб можна визначити такі:

6. Перелік видів діяльності, при здійсненні яких фізичним особам дозволяється сплачувати єдиний податок за фіксованою сумою, має бути суттєво обмежено.
   

Згідно чинного законодавства фізичні особи сплачують фіксований розмір єдиного податку, що дозволяє ухилятись від оподаткування, мінімізувати податкові зобов’язання та переводити в готівку значні суми шляхом використання надавачів послуг – єдиноплатників. Для унеможливлення цього пропонується визначити ті види діяльності, контроль за застосуванням спрощеної системи при здійсненні яких є достатньо простим та ефективним.

7. Передбачити індексацію верхньої межі розміру єдиного податку для фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності у випадках, коли кумулятивний індекс інфляції перевищує 10%.
   

Фіксований розмір єдиного податку не переглядався з 1998 року, а за період з 1998 року кумулятивний індекс інфляції склав 231,1%. Таким чином, існують економічні підстави для збільшення розміру фіксованого розміру податку (чи принаймні його верхньої межі) у 2,5-3 рази, тобто до 500-600 грн. Формула індексації верхньої межі розміру фіксованого єдиного податку (для фізичних осіб) може бути такою: к_і = (к₁*к₂*…*к_n)* - 1; де к_і – коефіцієнт індексації, к₁ – коефіцієнт середньорічного індексу інфляції, n – кількість календарних років, що минуло від базового року. Якщо значення к_і не перевищує 0,1 – то індексація не проводиться.

8. Обмежити верхню межу обсягу виручки ‘фіксованого’ єдиного податку граничним обсягом оподатковуваних операцій, який є обов’язковим для реєстрації платником ПДВ. Водночас, передбачити на такому ж рівні можливість застосування ставки 10% для платників єдиного податку. Крім того, термін обліку такого обсягу слід гармонізувати й визначати його виходячи з 12 календарних місяців, а не з 1 календарного року.
   

Дана пропозиція спрямована не те, щоб не виникало ситуацій, коли особа має право сплачувати податкові зобов’язання за спрощеною схемою, і в той же час муситиме зареєструватися платником ПДВ.

9. Обмежити перехід фізичних осіб на єдиний податок однією особою.
   
10. Справляти єдиний податок з фізичних осіб, які займаються високодохідними видами діяльності або отримують пасивні доходи, у вигляді податку з обороту зі ставкою податку, встановленою для юридичних осіб.
    

На сьогодні, розмір єдиного податку з високодохідних видів діяльності ніяким чином не залежить від обсягу отриманого доходу. Отже, метою даної пропозиції є посилення принципу фіскальної справедливості, згідно якого сума податкового зобов’язання має залежати від обсягу отриманого доходу.

11. Як варіант вищезазначеної пропозиції, пропонується застосовувати ставку податку не до всієї суми, а до зменшеної на певний відсоток в залежності від виду діяльності. При чому, відсоток, на який зменшується база оподаткування визначається виходячи з розрахункового середньозваженого показника витрат на облаштування робочого місця по виду діяльності.
    

Що стосується спрощеної системи оподаткування та обліку для юридичних осіб, варто відзначити такі пропозиції:

12. Єдиний податок, який сплачують юридичні особи зараховувати повністю до державного бюджету.
    

Метою даної пропозиції є усунути підґрунтя для примусового «заохочення» переходу юридичних осіб на спрощену систему оподаткування з метою збільшення надходжень, які зараховуються до місцевих бюджетів.

Недоліком такої пропозиції є зменшення надходжень місцевих бюджетів на суму єдиного податку з юридичних осіб.

13. Передбачити, що єдиний податок сплачується замість податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств. Всі інші податки, збори та обов’язкові платежі сплачуються на загальних підставах.
    
14. Передбачати умови обов’язкової реєстрації фізичної особи – СПД юридичною особою.