Geum.ru

Успішність переходу від молодшої до середньої освітньої ланки як психолого-педагогічна проблема

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
УСПІШНІСТЬ ПЕРЕХОДУ ВІД МОЛОДШОЇ ДО СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТНЬОЇ ЛАНКИ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА


Київ, НДІ психології

ім. Г.С.Костюка АПН України

Дзюбко Л.В.


Успіх – це позитивний наслідок будь-чого (роботи, справи інше), досягнення, удача. Під успішністю розуміють здатність і вміння досягти успіху в тій діяльності, де цього хоче людина (суб’єктивна успішність) або якщо це буде помічено і визнано суспільством (об’єктивна успішність). Об’єктивна і суб’єктивна успішність можуть як збігатися так і ні.

У визначеннях успішності можна виділити декілька сторін (складових). Це: 1) досягнення бажаного; 2) позитивний наслідок власних зусиль, власної старанності; 3) зроблене щось вдало, без витрат зайвих непотрібних зусиль; 4) спроможність зробити щось своєчасно, вкластися у часовий проміжок, відведений для справи, або випередити його; 5) удача у справі. Тільки остання складова не залежить від людини, всі останні – результат власної роботи. [1;4]

Що ми маємо на увазі, говорячи про успішність переходу від молодшої до середньої школи? Виходячи із наведеного визначення, успішним для учня буде перехід до середньої школи, якщо всі завдання розвитку і навчання попереднього періоду будуть виконані. Для визначення можливих шляхів успішності переходу до основної освітньої ланки необхідно визначити, які психологічні новоутворення молодшого школяра забезпечать успішну адаптацію до системи навчання у середній ланці, створюючи, таким чином, перспективність подальшого особистісного розвитку.

Основною діяльністю молодшого школяра є навчання, а отже наприкінці цього періоду в нього має бути бажання вчитися і він повинен вміти вчитися. У початковій школі відбувається розвиток пізнавальних потреб, мотивації учіння, навичок учіння, формування навчальної діяльності. У особистісній сфері розвиваються індивідуальні особливості і здібності, навички самоконтролю, самоорганізації та саморегуляції, розвиток адекватної самооцінки і оцінювання інших. Наприкінці початкової школи у дітей мають бути сформовані такі центральні вікові новоутворення як розвиток довільності, рефлексія, загальне позитивне ставлення до себе, адекватна самооцінка, внутрішній план дій, розвиток пізнавального відношення до дійсності, орієнтація на групу однолітків.

Разом з тим, передумовою успішної адаптації до подальшого навчання дитини у середній школі є наявність в реальному психолого-педагогічному статусі «випускника» молодшої школи основних рис статусу учня 5-го класу.

Основними психологічними новоутвореннями молодшого підлітка є:

1.Довільність, усвідомленість та інтелектуалізація всіх психічних процесів, їх внутрішнє опосередкування.

2. Розвиток рефлексії (зокрема над власними змінами).

Ці новоутворення виявляються у новій особистісній позиції 1) щодо навчання – учень має стати суб’єктом власної навчальної діяльності; 2) щодо ставлення до школи і вчителів – відповідальна усвідомлена позиція суб’єкта внутрішньо шкільних відносин; 3) щодо однолітків – автономність від дорослих, конструктивність і певна соціальна зрілість у налагодженні усталених емоційних відносин. [3;5;6;7;8]

Таким чином, складовими готовності до навчання в середній школі можна вважати сформованість навчальної діяльності і успішне засвоєння навчальної програми початкової школи; сформованість новоутворень молодшого шкільного віку; наявність особистісних утворень молодшого підлітка у дитини 4-го класу, зокрема якісно нових взаємовідносин із дорослими і однолітками.

Зміна форм організації навчальної діяльності може бути тою об’єктивною дійсністю, яка перешкоджає успішному переходу до основної школи. До таких різких змін умов навчання можна віднести: 1) сам факт переходу в середню освітню ланку, який висуває нові вимоги до дитини, що підкреслюється вчителями і батьками; 2) проведення уроків різними вчителями (звідси неузгодженість, різноманітність і якісне ускладнення вимог з боку вчителів; невміння ними враховувати вікові та індивідуальні особливості дітей тощо); 3) кабінетна система навчання; 5) збільшення навчального навантаження (поява нових навчальних дисциплін, інший рівень викладання матеріалу (більш теоретичний), що вимагає нового типу мислення; збільшення кількості уроків; прискорення інтенсивності, внутрішнього темпу уроку; розширення обсягу навчальної інформації тощо); 4) нові однокласники (якщо дитина змінила школу).

Перехід з початкової до середньої школи викликає збільшення навантаження на психіку дитини. Психологічні і психофізіологічні дослідження свідчать, що на початку навчання в 5-му класі школярі переживають період адаптації до нових умов навчання, багато в чому схожий з тим, який був на початку навчання в першому класі. Це виявляється у зростанні тривожності, зниженні працездатності, підвищеній сором’язливості, чи навпаки, «розкутості», неорганізованості, забудькуватості. Під час адаптації можуть загострюватися хронічні соматичні захворювання, гостріше проявлятися функціональні відхилення. [2;5;7;8]

Отже, успішному переходу з початкової до середньої освітньої ланки сприятиме органічна спадкоємність між ними. Під час переходу до середньої школи необхідно враховувати зміни в організації життєдіяльності і навчання дітей, їх індивідуальні, вікові психологічні і психофізіологічні особливості – всі фактори, які можуть сприяти або протидіяти успішному проходженню адаптаційного періоду. [3]

Отже, успішність переходу від молодшої до середньої школи забезпечується врахуванням наступності і перспективності у розвитку дітей на цих суміжних освітніх ланках, зокрема цілеспрямованим формуванням у них психологічного механізму, що дозволить адекватно прийняти нову ситуацію діяльності і спілкування напередодні кризового періоду – психологічної готовності до навчання у основній школі. Це дозволить запобігти проявів підліткової дезадаптації; сприятиме підвищенню потенціалу загального психічного розвитку дитини, її повноцінному особистісному розвитку, забезпечить подальшу успішність у навчанні.


Література.

1. Владимир Даль Толковый словарь живого великорусского языка: Т. 1 – 4 . – М.: Рус. яз., – Т.4. – 1980.

2. Дзюбко Л.В. Наявність і збереження здоровя дитини як умова її повноцінної адаптації до шкільного життя // Тези доповідей науково-практичної конференції з міжнародною участю «Медико-екологічні та соціально-гігієнічні проблеми збереження здоровя дітей в Україні» (10 – 11 вересня 2009 року) – К. – 2009. – С. 114 – 118.

3. Дзюбко Л.В. До питання наступності розвитку дітей в періоди вікових криз. / Дзюбко Л.В. // Актуальні проблеми психології: Психологія навчання. Генетична психологія. Медична психологія./ За ред. С.Д.Максименка. – К.: ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2009. – Т. Х, Вип. 12. – С

4. Зрозумій мене: Тлумачний словник української мови. – К.: Довіра – 2003. – 295 с.

5. Истратова О.Н., Эксакусто Т.В. Справочник психолога средней школы / Серия «справочники». Ростов н /Д: «Феникс», 2003. – 512 с.

6. Князева Т.Н. Психологическая готовность ребенка к обучению в основной школе: структура, диагностика, формирование. – СПб.: Речь, 2007. – 119с.

7. Основи практичної психології / В.Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін..: Підручник. К.: Либідь, 1999. – 536 с.

8. Практическая психология образования: Учебное пособие 4-е изд./ Под ред. И.В.Дубровиной – СПб.: Питер, 2006. – 592 с. С.382.