Шпаргалки з

Вид материалаЗакон
78 Механізм держави: визначення, складові елементи.
Поведінкову частину
Подобный материал:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16

Білет № 27.!


78 Механізм держави: визначення, складові елементи.

Механізм дєржави(МД) - це система всіх держ. орг-цій, які зд-ють ії завдання і реалізують ф-ції. 3 цієї точки зору соц. призначення держави зд-ться її механізмом, який складається з органів держави, держ. підприємств і держ. установ, які є різно-видом державних організацій. Частина держ. Орг-цій (саме органи держави) наділяється владними повноваженнями, за допомогою яких зд-ться управління в сусп-ві з метою реалізації завдань і ф-цій держави. Ця частина відображається окремим спец- поняттям- апарат держави .Держ. під-ва і установи - це орг-ції, що під керівництвом держ. органів (апарату держави) практично зд-ють ф-ції держави у сфері виробн. діяльності, безпосередньо пов’язаної із створенням матер. цінностей (держ. під-ва), чи діяльності, пов’язаної зі створ. нематер. цінностей (державні установи). Про держ. під-ва і установи як складові частини системи держ. орг-цій слід сказати, що вони являють собою організ. державою трудові колективи робітників і службовців на чолі з призначеним і діючим на основі єдиноначальності відповідальним керівником. На відміну від держ. апарату, зміст діяльності під-в полягає у створенні матер. цінностей, задоволенні сусп. інтересів, зд-нні інших економічних ф-цій. Для держ. установ типовою є невиробнича діяльність у сфері охорони здоров’я, наукових досліджень, проектуванні, навчально-виховної, духовно-освітньої роботи тощо.Слід мати на увазі, що державні підприємства і установи не можуть вважатися держ. органами, вони не є носіями державної влади. Вони відрізняються від держ.органів тільки їм властивою організ. структурою, характером повноважень. До того ж адміністрація підприємств і установ здійснює управлінські ф-ції виключно в сфері своєї діяльності, у рамках даного під-ва чи установи.Держ.і під-ва і установи як різновид держ. орг-цій не можна ототожнювати з органами держави, в той же час їх не можна й протиставляти, тому що держ. апарат в процесі зд-ння держ. керівництва, забезп. практичну реаліз. Ф-цій держави саме завдяки діяльності під-в і установ, якими він керує. Під-ва– самос. Госп. статутний суб’єкт, який має самос. баланс та права ю.о. для зд-ння виробн., наук.-дослід.ї і комерц. діяльності. Відпов. до форм власності, встан. 3"Про власність", до механізму держави в Україні повністю відносяться лише держ. під-ва, які діють на основі загальнодержавної власності. Підприємства мають право на добровільних засадах об’єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності в асоціації, корпорації, консорціуми, концерни та інші об’єднання за галузевими, територіальними та іншими принципами.Тлум-ння механізму держави як системи всіх держ. орг-цій, що зд-ють не тільки управління сусп. справами, але і забезпечують життєдіяльність всього сусп-ва, переносить акцент з політичного характеру діяльності держави на її соц. спрямованість, де політика є важливим, але не єдиним аспектом цієї діяльності. Такий підхід до визначення держави закріплений у Конституції України, де в статті 1 сказано, що "Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава". Держава діє лише в тих сферах суспільного життя і в тих обсягах, що не можуть бути вирішені громадянським суспільством самостійно для забезпечення своєї життєдіяльності та еволюційного розвитку.

79.Нормативно-правовий акт являється основною формою права в Україні. Всі нормативно-правові акти за юридич­ною силою поділяються на Закони і підзаконні акти. Вони створюють систему писаного права в Україні, і їх надзви­чайно багато.

Підзаконні нормативно-правові акти — це такі акти, які прийняті компетентними державними органами чи уповнова­женими державою іншими суб'єктами на підставі закону, відпо­відно до закону і в порядку його виконання.

Підзаконних нормативно-правових актів надзвичайно ба­гато, але їх можна класифікувати на п'ять великих груп:

1) акти державних органів України (Укази Президента, Декрети, Постанови Кабінету Міністрів, Постанови Верхов­ної Ради України і її Президії, інструкції і накази міністерств, адміністрації області, району, підприємств);

2) акти колишнього Президента СРСР, Ради Міністрів СРСР з питань, що не врегульовані, і не суперечать законам України;

3) акти Автономної Республіки Крим;

4) міжнародні договори, укладені і ратифіковані Вер­ховною Радою України згідно із Законом України «Про дію міжнародних договорів на території України» від 10.12.1991 р.;

5) інші підзаконні нормативні акти: — акти Всеукраїнського і місцевих (локальних) референ­думів;

— рішення окремих громадських об'єднань, уповноваже­них державою (делеговане законодавство);

— рішення трудових колективів (зборів і рад трудового колективу); — протести органів прокуратури з приводу незаконності нормативних актів, якщо ними припиняється дія таких актів. Всі ці акти повинні мати певні реквізити: хто видав, дата видання, назва акту, підпис уповноваженої особи, печатка.

80.Правосвідомість — це специфічна форма суспільної свідомості, система' відображення правової дійсності у по­глядах, теоріях, концепціях, почуттях, уявленнях людей про право, його місце і роль щодо забезпечення свободи особи та інших загальнолюдських цінностей.

На відміну від інших форм суспільної свідомості, пра­восвідомість має свій особливий предмет відображення і об'єкт впливу — право як систему правових норм, пра­вовідносини, законодавство, правову поведінку, і насам­кінець, правову систему в цілому. Правосвідомість не тіль­ки відображує у правових категоріях, концепціях, теоріях, почуттях, поглядах людей правову дійсність, але й спрямо­вує суб'єктів права на певні зміни в правовому середо­вищі, прогнозує і моделює їх. Правосвідомість відбиває різні види суспільних відносин (економічних, політичних, духовних і т. ін.), що відображуються також і в інших формах суспільної свідомості. Тому правосвідомість актив­но взаємодіє з ними, взаємозбагачуючись.

Правосвідомість суспільства складається з трьох елемен­тів: ідеологічних, психологічних і поведінкових.

Правова ідеологія — це система правових принципів, ідей, теорій, концепцій, які відображують теоретичне (нау­кове) відношення суспільства до права, державно-правового розвитку, правових режимів, упорядкування суспільних відносин. Сучасна правова ідеологія включає в себе, зокре­ма, концепцію поділу влад, визнання пріоритету загально­людських цінностей над інтересами окремих верств суспільства і, відповідно, домінування загальновизнаних норм міжнародного права над нормами внутрішнього пра­ва, теорії правової держави і громадянського суспільства, принципи демократизму, гуманізму, невідчуження природ­них прав людини тощо. Правова ідеологія формується в результаті наукового, теоретичного відображення правової дійсності, на основі узагальнення і розвитку найбільш відо­мих і значущих державно-правових теорій минулого і су­часності, вивчення основних закономірностей становлення, розвитку і функціонування держави і права. Тому правова ідеологія відображує глибинні, суттєві моменти характери­стики державно-правових явищ.

На відміну від раціонального формування правової ідеології, правова психологія утворюється стихійно на ос­нові емпіричного, безпосереднього відображення суб'єктами правових відносин, правової поведінки у вигляді суспільної думки, переживань, почуттів, емоцій, оцінок і т. ін. Ви­никнення й існування правової психології пов'язане з вла­стивістю людей безпосередньо чуттєво відображати правове середовище, емоційно реагувати на зовнішні щодо них пра­вові явища. Тому правова психологія виялясться в почут­тях, емоціях, настроях членів суспільства щодо права, відображає його не узагальнено, а конкретизовано. В структурі правової психології слід виділити: 1) стаді (пра­вові звичаї, традиції, звички) і динамічні (настрої, почут­тя, переживання) складові; 2) пізнавальні (правові емпі­ричні знання, уявлення, погляди) і емоційні (правові емо­ції", почуття, настрої) складові; 3) регулятивні (правові звички, традиції, звичаї) елементи.

Поведінкову частину правосвідомості складають мотиви правової поведінки, правові установки. Це ті елементи, які безпосередньо зумовлюють і визначають поведінку суб'єк­тів права, її напрямок, характер. Поведінкові елементи утворюють вольову сторону правосвідомості, синтезують раціональні і емоційні компоненти, є однією із складових частин правової поведінки. Поведінкові елементи пра­восвідомості безпосередньо виступають об'єктом і засобом правового регулювання, тому що впливати на поведінку людей можна через їх правосвідомість, формування відпо­відних мотивів і правових установок.

Функції правосвідомості — це головні напрямки її впли­ву на правові явища, правову систему в цілому.