Шпаргалки з
Вид материала | Закон |
- Шпаргалки по философии, 5095.01kb.
- Шпаргалки по математике, 151.51kb.
- Шпаргалки к билетам, 1203.69kb.
- Шпаргалки з філософії, 2093.8kb.
- Шпаргалки з цивільного права України, 1116.56kb.
- Шпаргалки з курсу «Гроші І кредит», 847.78kb.
- Шпаргалки для родителей, 187.6kb.
- Шпаргалки з правознавства, 2583.75kb.
- Генератор контрольных работ по курсу «высшая математика – линейная алгебра», 23.84kb.
- Особенно насильственно обогащаемая знаниями его часть с древнейших времен развивает, 36.08kb.
Білет № 16.
94. Систематиз законодавства:пон, мета, осн види.-це упорядкув і вдосконал діючих нор-пр акт шляхом їх обробки, викладення за певною схемою збірн чи кодексів. Мета:*вдосконал проц застос і реаліз права, *розвит зкнд, *зміцн правопор і зак-ті. 2 осн форми: 1)Інкорпорац-повне чи част об’єдн актів в збірн або зібрання у певн порядку(хронол, алфавіт, предметн,сист-предмет) Розрізн: офіц(зд-ся орг, які видали норм-пр акти), офіціозна (зд-ся спец уповнов держ орг),неофіц (зд-ся фірмами, приват орг, які не мають на те спец уповнов)Одна з форм інкорпорац-консолідація- об’єдн різних нормат акт з одного пит шляхом систем-ції і звед в єдинодіючого нормат матеріалу.2)Кодифікація-це перегл змісту норм права, їх критична переоц, усунення суперечн, заповн прогалин а праві і зкнд-ві та заміна застарілих норм. Рез-т код-ції- новий звідний нор акт, який замінює раніше діючі норм акти певної галузі права.К-ція завжди має офіц х-р. 3 види К-ції: заг(створ кодиф актів по всіх осн галузях права), галузева(охопл норми певн галузі права), спец(охоп норми прав інстит різних галуз права)
46. Норма права: поняття і структура.
Норма права – це загальновизнане, формально визначене правило поведінки, яке формулюється державою і має загальнообов’язковий характер, набуває якостей нормативності і загальнообов’язковості у чітко встановленому порядку і здійснення якого забезпечується державою. У нормі права закріплюються право і обов’язки учасників суспільних відносин і санкції у випадку їх порушення. Правило поведінки, що міститься у нормі права поширюється на всіх, хто стає учасниками відносин, що регулюються даною нормою. Норма права складається з: диспозиції, гіпотези та санкції. Диспозиція – частина правової норми, в якій у вигляді владного припису визначається те або інше правило поведінки. Диспозиції бувають: визначені (закріплюють однозначне правило поведінки – можна поводити себе лише так, як вказано у нормі); не повністю визначені (вказують лише на загальні ознаки поведінки, в рамках якої суб’єкти уточнюють свої права та обов’язки самостійно); відносно визначені (вказують на права та обов’язки але надають можливість для їх уточнення залежно від обставин). Гіпотеза – частина норми, в якій визначаються умови, за яких наступає чинність правил, встановлених в диспозиції. Гіпотези бувають: визначені (вичерпно визначають умови); не повністю визначені (наявність чи відсутність необхідності визначається відповідними суб’єктами); відносно визначені (обмежують умови застосування певним колом вимог). Санкція – частина норми, що вказує на наслідки порушення правил, встановлених нормою. Санкції норм державного права зводяться здебільшого до визнання недійсними певних діянь, що здіюснбвалися з порушенням. Визначена санкція – вказує на конкретний засіб впливу. Відносно визначена – вказує на декілька можливих засобів впливу.
47. Способи тлумачення норм права.
Тлумачення права – це переклад його абстрактних приписів на більш зрозумілу і доступну мову конкретних понять і висновків. Розрізняють такі способи тлумачення норм права: 1) За суб’єктами – офіційне, та неофіційне. Офіційне (здійснюється уповноваженим органом, має загальнообов’язкове значення і сформульоване у спеціальному акті), офіційне тлумачення поділяється на нормативне (характеризується загальнообов’язковістю і поширюється на широке коло суспільних відносин), та казуальне (є обов’язковим лише для осіб, щодо яких воно провадиться). Нормативне поділяється на: аутентичне (зміст норми роз’яснює той орган, який її установив) та легальне (зміст дає орган, який норму не встановлював, але уповноважений на це). Неофіційне – не має загальнообов’язкової сили, поділяється на: доктринальне (тлумачення науковцями, науковими закладами), компетентне (тлумачать особи, обізнані з правом, наприклад адвокат), повсякденне (тлумачать всі суб’єкти права). 2) З точки зору обсягу і змісту – буквальне (зміст правової норми розуміється у повній відповідності до її текстуального виразу), розширене (зміст норми розуміється ширше за її текстуальний вираз) і обмежене (зміст норми розуміється вужче).
Прийоми та засоби тлумачення: мовне (граматичне) – усвідомлення змісту норм з точки зору граматики та синтаксису; логічне - усвідомлення змісту норм з використанням законів логіки; систематичне - усвідомлення змісту норм в залежності від місця, яке вона займає у нормативному акті; історичне - усвідомлення змісту норм на основі дослідження історичних умов, за яких вони були прийняті.
Білет № 17.!
48. Політична система суспільства.
Політична система суспільства. Вузьке розуміння – сукупність державних організацій, громадських об’єднань, трудових колективів, що здійснюють функції щодо реалізації політичної влади. Широке розуміння – система всіх політичних явищ, які існують у соціально неоднорідному, зокрема, класовому суспільстві. Елементи політичної системи суспільства: 1) суб’єкти політики - класи, нації соціальні прошарки, об’єднання громадян (партії, політичні рухи), трудові колективи, кожна людина, держава. 2) політичні норми та принципи – норми передбачають політичні відповідальність суб’єктів політики за їх порушення. 3) політичні відносини – врегульовані політичними нормами стосунки між політичними суб’єктами. 4) політичні погляди; політична свідомість – система ідеологічних і психологічних елементів, оцінка людиною існуючого політичного буття; політична культура – набуття і нагромадження суб’єктами політичної системи певних знань і досвіду у політичній сфері діяльності. 5) зв’язки, що об’єднують вищевказані компоненти. 6) політичний процес – сукупна діяльність всіх суб’єктів політичних відносин, що спрямована на формування, зміну чи перетворення і функціонування політичної системи. 7) політичний режим – політична обстановка у суспільстві.
Політична система України характеризується такими особливостями: 1) україна проголошується демократичної, правовою, соціальною державою; 2) вся повнота влади належить народу; 3) державна влада поділяється на законодавчу, виконавчу, судову; 4) в Україні проголошено принцип верховенства права; 5) суспільне життя базується на засадах політичного, економічного й ідеологічного плюралізму; 6) пріоритетними визнаються права і свободи людини і громадянина; 7) держава відповідає перед людиною і суспільством за свою діяльність.
49. Види правових норм.
Норма права – це загальновизнане, формально визначене правило поведінки, яке формулюється державою і має загальнообов’язковий характер, набуває якостей нормативності і загальнообов’язковості у чітко встановленому порядку і здійснення якого забезпечується державою. Норми права пділяються: 1) за функціональною спрямованістю: регулятивні – встановлюють права та обов’язки суб’єктів; правоохоронні – регламентують засоби юридичної відповідальності за порушення прав і невиконання обов’язків, встановлених регулятивними нормами. 2) за предметом правового регулювання (за галузями права): норми державного, адміністративного, цівільного та інших галузей права. Галузеві норми поділяються на: матеріальні – встановлюють бажане правило поведінки, права та обов’язки суб’єктів; процесуальні – регламентують порядок, форми і методи реалізації прав і обов’язків, встановлених в нормах права.
За функціональним призначенням норми права поділяються на: 1) Відправні – мають найбільш загальний характер і поділяються на а) норми-начала (положення, що закріплюють підвалини суспільного та державного устрою), б) норми-принципи (закріплюють принципи права), в) визначально-установчі норми (визначають цілі, завдання окремих галузей права), г) норми-дефініції (містять визначення правових категорій та понять). 2) Норми-правила поведінки – безпосередньо регулюють суспільні відносини.
З точки зору характерів приписів: зобов’язуючі (закріплюють обов’язки), забороняючі (містять заборону), уповноважуючі (наділяють певними правами).
За формою закріплення поведінки суб’єктів: категоричні, диспозитивні (допускають доповнення), рекомендаційні (варіанти бажаної поведінки), заохочувальні.
50. Поняття і зміст законності.
Законність – це такий режим державного і суспільного життя, при якому забезпечується повне і неухильне дотримання і виконання законів, підзаконних актів, усіма без винятку органами держави, громадськими організаціями, посадовими особами і громадянами. Суть законності полягає в реальності права, в тому, що всі без винятку суб’єкти суспільних відносин керуються принципом суворого дотримання приписів законів і інших нормативних актів, сумлінно виконують покладені на них юридичні обов’язки і повною мірою використовують свої права.