Geum.ru

Українська Зернова Асоціація

Вид материалаДокументы
Геннадій Новіков: щоб запобігти подорожчанню масових сортів хліба, потрібно мільйон тонн зерна за ціною 1300 грн. за тонну
Подобный материал:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15

Геннадій Новіков: щоб запобігти подорожчанню масових сортів хліба, потрібно мільйон тонн зерна за ціною 1300 грн. за тонну



- Як відомо, завдяки злагодженим та оперативним діям Аграрного союзу, Аграрної конфедерації та Асоціації фермерів, були вчасно припинені незаконні дії Митниці та Укрзалізниці стосовно блокування експорту зерна, що спричиняло суттєві фінансові втрати сільгоспвиробників. Чи задоволені Ви такою співпрацею?


Г.В.: В принципі, задоволений, але результат міг би бути кращим, якби ми були більш згуртованими. Співпраця, яка почалося між асоціаціями, є реальною можливістю подолання багатьох негативних явищ, що мають місце зараз. Оскільки квотування експорту фактично відбулося, у виробника починає падати ціна, тому що потенційно ми маємо 16 мільйонів тонн на експорт, а по квоті всього 5 мільйонів тонн. Як результат - покупці отримають нижчу ціну, а виробники недоберуть прибутку. Асоціації повинні виступати єдиним фронтом, але для цього необхідно багато працювати над собою.


- Квотування: як Ви особисто оцінюєте його можливі наслідки?


Г.В.: Трейдери виходили з пропозицією квотування, тому що їм потрібні прозорі правила. Через припинення закупки зерна ціна в регіонах впала вже більш ніж на 100 грн. Що буде далі, важко спрогнозувати. Якщо ціна на продовольче зерно, яка за інформацією Аграрного Фонду складає 1520грн, не падатиме далі, то це ще прийнятно. Можливо, що в результаті квотування, трейдерам доведеться закривати контракти, і товаровиробники знову понесуть збитки. Я вважаю, що при потребі у продовольчому зерні квотувати потрібно виключно цей клас. Тоді виробник продасть фуражне зерно за ціною, яка складеться на ринку і отримає прибуток. Ми вносили таку пропозицію, але до неї не прислухалися.


- Чи може Держава знайти спосіб без нанесення селянам втрат не допустити суттєвого підвищення цін на хліб до кінця поточного року?


Г.В.: Безумовно. І таких спосіб кілька. Хліб – це продовольство. У собівартості хліба 30% - це вартість муки, а решта 70% - інші складові. На моє переконання, доцільно було б для пекарів здешевити енергоносії, ввести пільги, за рахунок яких зменшиться вартість інших складових хліба. Таким чином ми могли б тримати ціну без особливих втрат для усіх сторін.
По словам самих хлібопекарів, щоб запобігти подорожчанню масових сортів хліба, треба мільйон тонн зерна за ціною 1300 грн. за тонну. Це близько 5% від валового збору. Ми зверталися до Держави, що для її ж безпеки необхідно виписати держконтракт, чи держзамовлення, заквотувати цю кількість, щоб саме за такою ціною було зерно у Резервному Фонді. Фонд може проплатити по форварду, за прозорим механізмом поновлювати цей запас і назавжди забути про ручне регулювання. При потребі в 1 мільйон тонн і я не бачу необхідності Аграрному фонду закуповувати 5 млн. тонн. Коли ціна іде вгору і товаровиробник може заробити копійку, неправильно перешкоджати цьому, таке буває далеко не щороку. Зрозуміло, що цього року пізно прийняли бюджет, але так чи інакше Аграрний Фонд повинен був вийти на ринок раніше.
Коли росте ціна на газ, ми одразу вводимо соціальні субсидії. За нашими підрахунками для субсидії на хліб потрібно всього 0,5 млрд. грн – це теж варіант. Держава повинна бути матінкою для усіх галузей. Зернотрейдери теж готові піти на діалог з пекарями. Ринок готовий до цивілізованої співпраці. Але для точної роботи, він повинен бути прозорим. Держава може ставити умови для функціонування ринку, щоб забезпечити продовольчі потреби, але це повинно відбуватися на початку року, щоб виробники знали завчасно, скільки потрібно державі. У червні з Аграрного Фонду почали продавати зерно, а тепер не можуть купити. Це точно не вина сільгоспвиробників.


- Декілька днів тому лідер комуністів П.Симонено (за квотою саме його партії були призначені керівники цих Державних Установ) заявив що причиною тимчасового падіння цін на збіжжя була не діяльність Держмитслужби, а змова зернотрейдерів, які вкотре хотіли ошукати селян? Прокоментуйте, будь ласка...


Г.В.: Це звучить смішно. Реальну ціну на ринку у цьому році задавав ТОВ "НІБУЛОН". Ціна стрімко зростала, в день піднімаючись на 50-60 грн, тому звинувачувати його безглуздо. Щодо дій Митниці і введення додаткових перевірок важко щось аналізувати. Власне я керуюся спілкуванням з трейдерами та власниками портів, інформацією з преси, особистими висновками. Так, я читав, що комуністи відстоюють заборону експорту пшениці. Можливо, і є якась змова, але якби не зупинили кораблі, ніхто б не говорив про неї. Держава має право контролювати ціну, але вона повинна заявити про це офіційно. Не можна в ході процесу міняти правила. А якщо вже міняти, то цивілізовано.


- Як ви бачите реалізацію ініціативи Аграрного cоюзу України стосовно створення сільгоспвиробниками потужних зернових кооперативів, та чи може надати в цьому допомогу Держава?


Г.В.: Практика кооперативів існує у багатьох країнах, це не наша вигадка чи ноу-хау. На кожній із ланок логістичного ланцюга: елеватор, транспорт, порт, внутрішні перевезення – є додана вартість. Ця вартість розподіляється між учасниками ринку не завжди справедливо. Наприклад, щоб перевести зерно з пункту А в пункт Б, потрібно затратити 10 годин, а щоб виростити зерно, минає рік. Було б справедливо, якби і доходи розподілялися відповідно цим затратам. Кооператив – це коли виробник зерна створює власний логістичний ланцюг, який працює безприбутково на собівартість продукту. Це вигідно товаровиробнику, створює додаткові робочі місця. В деяких державах експорт повністю кооперативний, в інших – частково державний. Ми б хотіли, щоб 5-10% логістики належало товаровиробникам. Тоді б і в інших компаніях логістичні ціни були б лояльнішими.
Якби у товаровиробників була власна кооперативна логістика на кожному з етапів ланцюга поле-порт, ми могли б знати, хто на що впливає і встановлювати об’єктивну ціну, розуміючи, як вона формується. Ніхто б не міг нажитися на тому, що товаровиробник не має доступу до ринків. Компанія була б вертикальною і могла б через громадськість мінімізувати логістичні ризики, в тому числі і дії Митниці. Є інформація, що днями під час перевірки трейдера, Митна Служба виявила, що замість фуражної експортувалася продовольча пшениця. Звісно, Держава повинна знати, що і в якій кількості вона експортує. Оскільки немає первинної достовірної інформації, важко прокоментувати дії Держави.
В Індії будують цукровий завод і віддають його на 25 років без відсотків на поворотній основі кооперативу, який збирає цукрову тростину. Таким чином, один раз вклавши, Держава отримує те, чого їй не достає: не державне, а більш ефективне, приватне управління і, що важливо, – власного товаровиробника. Ми не просимо віддати чи подарувати кооперативам елеватори. Товаровиробники повинні їх викупити у Держави, але на першій стадії проекту, їм потрібне найбільше сприяння: компенсація кредитних ставок, лізінгові інструменти для побудови портів та елеваторів. Держава не втратить на цьому, а тільки виграє. Ми маємо право розраховувати на таку поміч.


- Наскільки швидко можна реалізувати цей проект?


Г.В.: Асоціаціям потрібно плідно попрацювати, щоб згуртувати людей навколо цієї ідеї. Первинно треба створити об’єднання сільгоспвиробників. В деяких областях вони вже створені, в інших – процес тільки починається. У певних регіонах відчувається недовіра до кооперативів через негативний досвід. Але ми не перекладаємо ні на кого цей шлях, - ми його пройдемо самі. В кількох областях ми вже будуємо відвантажувальні комплекси, елеватори. Нам на зустріч пішли Мін АП в особі Міністра М. Присяжнюка, Укрзалізниця, МінТранс по виділенню земельних ділянок для будування елеваторів. Зараз іде узагальнення усіх пропозицій, які надходять. В Запорізькій області ми плануємо почати роботу вже цього року. Там працює Козацький зерновий союз і вони готові піти на це без спротиву. Можна запустити пілотний проект, за півроку показати, що це працює і цим можна займатися. Елеватор потрібно будувати там, де він логістично потрібен по запасам та експорту зерна. Де вже є кооперативи, ми будемо проводити навчальну, роз’яснюваньну роботу з ними, а де немає, - будемо створювати. Пустим місце довго не буває. Там, де нас немає, прийдуть інші. Ми би дуже хотіли мати власну логістику для товаровиробників.
 

Українська Аграрна Конфедерація