Geum.ru

Деякі проблеми теорії та практики

Вид материалаДокументы
Подобный материал:

Регіональні студії. Випуск 1. Державне управління.



Деякі проблеми теорії та практики


економічної безпеки України


Олександр Дікарєв,

кандидат політичних наук,

старший науковий співробітник Регіонального
інформаційно-аналітичного центру – філіалу
Національного інституту стратегічних досліджень
в Закарпатській області


Під економічною безпекою країни розуміють таке поєднання економічних, політичних та правових умов, які можуть забезпечити довгострокове виробництво максимальної кількості економічних ресурсів на душу населення найбільш ефективним способом.

У світовій економічній науці поняття економічної безпеки не використовується. В нашій країні та Росії питанню економічної безпеки в останні роки приділяється помітна увага (див. Збірник НІСД 2000 р. Безпека економічних трансформацій. Матеріали круглого столу; Глазьєв С. Геноцид. Россия и новый мировой порядок. Стратегия экономического роста на пороге XXI века; Сенгачев В. О сущности и основах стратегии экономической безопасности России; Орлов А. Угрозы в социальной сфере: их диагностика и возможности упреждения; Скоцин А. Региональная политика и экономическая безопасность России; Пороховский А. Россия и современный мир; Нестеров А., Вакурин А. Криминализация экономики и проблемы безопасности; Медведев В. Проблемы экономической безопасности России; Серебрян­­ников В., Хлопьев А. Социальная безопасность России). У різних авторів саме поняття економічної безпеки, її критерії суттєво відрізняються. Найбільш згадуваною та цитованою є концепція
С. Глазьєва. Згідно з критеріями цього вченого переважна більшість показників Росії в останній час знаходяться за межею запропонованих порогових значень. Проте саме російські колеги ставлять ці критерії під сумнів [4].

Російський вчений Іларіонов вважає одним з найважливіших факторів забезпечення економічної безпеки економічну політику. Міждержавні відмінності в проведенні економічної політики вчений зводить до різних масштабів участі держави в економічному житті. Основними напрямками економічної політики держави виступають: державне підприємництво; бюджетна політика; грошова політика; валютна політика; зовнішньоторговельна політика [4,51].

Як бачимо, йдуть пошуки теоретичних шляхів захисту економіки. Дійсно, керувати державою під час економічної та демографічної кризи важко. В економічному управлінні головним критерієм оцінки є економічна доцільність. Залучення коштів та їхнє доцільне використання є предметом опікування органів, що забезпечують економічну безпеку. Якщо ж при цьому заважають держави-конкуренти, що застосовують економічну зброю - штучні фінансові кризи, економічні утиски, економічну експансію, то й поготів. Тому треба знати, який саме тип управління державою є найефективнішим і за яких умов: економічний, військовий або політичний.

В Україні давно вже йдуть супе­речки про створення експертної ради, яка б оцінювала проекти з точки зору їхньої корисності для держави і забезпечення економічної безпеки України. А тим часом, за даними експертів, за останні роки з України вивезено 20 - 40 млрд. грн.. У зв’язку з цим, глибоку стурбованість викликають затримки у розробці проектів стратегії та Національної програми забезпечення економічної безпеки України до 2005 року.

За сучасних умов суттєвим джерелом небезпеки відтворення національної економіки є “тіньова економіка”. Вчені виділяють два основні підходи у визначенні поняття “тіньова економіка”. Аналітики розглядають її як діяльність, яка приховується від прямого статистичного обліку чи уваги податкових органів. Одні вчені вважають, що корені цього явища економічного життя в нерозвиненості економічних відносин, а інші – в надмірному тягареві податкових платежів. На думку інших – це злочинний бізнес, з яким необхідно боротися. При характеристиці тіньової економіки вживають такі міжнародні терміни, як “неофіційна”, “неформальна”, “прихована”, “незареєстрована”. Однак названі поняття мають спільний недолік - недостатню чіткість визначення [2], [9], [10].

Термін “тіньова економіка” в цілому відносять до фінансово-гос­подарських операцій з метою отримання матеріальної вигоди. А обслуговують “тіньову” економіку в основному “тіньові” капітали. У “тіньовому” секторі України, за експертними оцінками, обертається 8 - 12 млрд. доларів, що в гривневому еквіваленті перевищує той обсяг грошей, що обслуговує офіційну економіку. Крім того, за кордоном знаходиться ще 20 млрд. доларів вітчизняних “тіньових” капіталів. У “тіні” долар виконує, крім функції обігу, ще й функцію тезаврації, як і інші стабільні валюти. За експертними оцінками, щорічно нелегальний вивіз вітчизняного капіталу становить 3 - 5 млрд. доларів, і це незважаючи на те, що дохідність вивезених за кордон капіталів невисока - 1 % [2].

Характерними рисами “тіньових” капіталів є: переважне використання в їхньому обігу готівки, у тому числі - доларів; значно вища мобільність “тіньових” капіталів порівняно з офіційними; висока дохідність, яка утворюється при використанні “тіньових” капіталів; слугування збагаченню певного кола людей за рахунок обкрадання всього суспільства. Останнє можливе за рахунок: привласнення ресурсів і використання засобів виробництва, виробничих приміщень; завищення цін легально виробленої продукції шляхом заміщення затрат “тіньової” діяльності; одержання пільг, дотацій без урахування доходів від “тіньової” економічної діяльності або незаконного користування цими пільгами при її здійсненні; ухилення від сплати податків; організації незареєстрованого підприємництва; здійснення незаконних операцій на фінансовому ринку тощо.

Відповідно до того, як “тіньова” економіка поділяється на 2 групи (та, що дозволена законом, але здійснюється з порушенням чинного законодавства або користуючись прогалинами в ньому, і заборонена законом), “тіньові” капітали також бувають некримінального і кримінального характеру [11], [14].

Ключові сфери економіки, де виникають і обертаються “тіньові” капітали: приватизація власності; економічна (господарська) діяльність; податкова система; човникова і вулична торгівля; довірче управління майном; страхова сфера; інтелектуальне піратство; митна сфера; внутрішня і зовнішня торгівля; бюджетна сфера; інвестиційна сфера; банківська сфера; грошовий обіг; податкова сфера (приховування доходів від оподаткування); паливно-енергетична галузь. Важливим аспектом цих операцій називають корупцію. В кінці 1999 року міжнародна організація по боротьбі з корупцією Transparancy Internаtional випустила навіть перший номер бюлетеню “Процентний індекс хабарів”. Україна також згадується в переліку корумпованих країн [8].

Шляхи повернення та інвестуван­ня “тіньових” капіталів в економіку України в основному відомі. Потрібна їхня детальна розробка і подальша реалізація. Для цього необхідною є цільова державна програма подолання “тіньової” економіки (мінімум на 10 років), в якій були б задіяні всі гілки влади: законодавча, виконавча і судова. Складовими такої програми мають бути підпрограма досліджень “тіньової” економічної діяльності, розробка системи економічних, правових, адміні­стративних і організаційних заходів, які в подальшому повинні перейти до стадії підготовки пакету законопроектів і їхнього розгляду Верховною Радою України. Важливою складовою такої програми має бути розробка механізму легалізації “тіньових” капіталів, їх використання у вигляді інвестиційних і кредитних ресурсів з наданням відповідних державних гарантій їхньої недоторканості [2].

Ефективність реформування перехідної економіки прямо залежить від часових та якісних параметрів розвитку національного капіталу. В сучасних умовах змінилася логіка економічного розвитку - межі та основні параметри перетворень в національній економіці задаються геоекономічними імперати­вами нової картини світу, що формується. Вона складається внаслідок реструктуризації старої світової системи на основі переходу національних економік до нової парадигми взаємодії - не торговельної, а відтворювальної. Це передбачає: перехід національної економіки на відтворювальну, виробничо-інноваційну модель зовнішньоекономіч­них зв’язків; оперування не просто на зовнішньому ринку, а в комплексному геоекономічному просторі; входження у світові інтернаціональні відтворювальні цикли, в яких формується і перерозподіляється глобальний прибуток.

Економічне зростання національ­ної економіки стає дедалі більш залежним від її місця і міри участі у світовому економічному процесі. Це обумовило формування нової моделі поведінки держави - активної і рішучої підтримки національних фірм на світовому ринку, сприяння зниженню ризиків, створення ринкової інформаційно-консультаційної інфраструктури, підтримку світової екс­пансії свого капіталу, зняття обмежень на злиття та поглинання при виході на світовий ринок.

Проте геоекономічне середовище світового ринку також негативно впливає на нестійку, інституційно незавершену перехідну економіку і може зруйнувати національну економіку.

Як свідчить аналіз багатьох спеціалістів з економічних загроз, існують і глобальні загрози. Серед них виділяють діяльність економічних розвідувальних співтовариств та економічні війни [1], [5], [10], [12], [13]. Практика спілкування на зовнішньо­економічній арені виробляє свій стратегічний арсенал прийомів та правил, свої закономірності конкурентних відносин. До них відносять торгові війни [18], [21]. Проте процеси глобалізаціїї конкуренції призводять до ескалації і цих відносин у вигляді геоекономічних війн [16], [17], прикладом яких є події в Косово [20]. По підрахункам Economist Intelligence Unit (EIU), на ліквідацію наслідків цієї “гуманітарної” місії необхідно 8 млрд. дол. ВВП Балканського регіону. Долар був врятований за рахунок ЄВРО [7], [19], [22].

Тому необхідно сформувати стратегічну модель розвитку національного капіталу як основи реформування економіки, прийнявши до уваги як загальні тенденції сучасного світового розвитку, пов’язані із затвердженням нової цивілізації і суттєвою зміною ролі держави, так і специфічні особливості нашої країни, її традиції та існуючі нині вихідні умови. Держава повинна виконувати подвійну роль: активно сприяти просуванню свого капіталу на світовий ринок та захищати національний ринок від руйнівного впливу світових фінансових потоків [15].

В межах цієї моделі повинні бути передбачені технології розвитку фінан­сово -промислових груп - національних і за участю іноземних фірм, та їхньої зовнішньополітичної підтримки, введення контролю світових фінансових потоків, спрямованих в Україну, державної участі в розвитку ринкової інфраструктури зовнішньо­економічної підтримки власного капіталу, в страхуванні інвестиційних ризиків. Передумовою підтримки розвитку власного капіталу повинне стати подолання ефекту витіснення від надмірної присутності держави на ринку запозичень.

Незважаючи на всі зусилля, які вживалися в Україні, досягнута монетарна стабілізація виявилися нестійкою і не змогла перейти в економічне зростання. Це сталося тому, що не вдалося запустити механізм, який став би рушійною силою суспільного відтво­рення, не вдалося віднайти соціально активну, соціально потужну силу, яка стала б носієм конструктивних інтересів державницького спрямування й опорою позитивних зрушень, а головне - перетворила б національну економіку з об’єкта антикризових дій уряду, який чинить постійний опір цим антикризовим діям, на активний суб’єкт, що здійснював би власну антикризову стратегію. З нашої точки зору, такою силою повинен стати національний капітал [3], [6], [17].

До того ж потреби стимулювання підприємницької та інвестиційної діяльності в Україні серйозно суперечать завданням фіскальної політики. Проте збереження теперішньої спрямованості цієї політики за діючої грошово-кредитної та валютної політики все одно вестиме до постійного звуження бази для оподаткування. Те ж саме можна сказати про співвідношення цих засобів із грошово-кредитною політикою. На сьогодні немає готових рецептів вирішення цих проблем, проте ми вважаємо, що ці рецепти неодмінно з’являться, якщо ми зможемо перейти до позитивного ставлення до національного капіталу, поставити його розвиток наріжним каменем економічних трансформацій.


Використана література:


1.Гудби Дж. Неразделенная Европа. Новая логика мира в американо–российских отношениях.- М.: Международные отношения, 2000.-336 с.

2.Єрмошенко М. М. Тіньові капітали: джерела і механізми нагромадження, шляхи повернення, легалізації і використання // Безпека економічних трансформацій. Матеріали круглого столу. К.: -НІСДС, Альтерпрес, 2000.- С. 131 –132.

3.Жаліло Я. А. Безпека економічних трансформацій // Безпека економічних трансформацій. Матеріали круглого столу. К.: -НІСДС, Альтерпрес, 2000.- С.20 –22.

4.Илларионов А. Критерии экономической безопасности // Вопросы экономики.- №10.- 1998. - С. 35-58.

5.Ильин В.В. Политология.- М.: Книжный дом «Университет», 1999. – 540 с.

6.Коломієць Г. М. Корекція державного впливу на розвиток національного капіталу в контексті сучасних геоекономічних перетворень // Безпека економічних трансформацій. Матеріали круглого столу. К.: -НІСДС, Альтерпрес, 2000.- С. 128-129.

7.Косово: цена войны и мира// Трансформация.- Июнь.- 1999.- С.10-12.

8.Крастев И. Политические игры в борьбу с коррупцией. Может ли коррупция считаться формой экономического протекционизма? // Трансформация.- Февраль.- 1999.- С.10-12.

9.Косалс Л. Теневая экономика как особенность российского капитализма // Вопросы экономики.- №10.- 1998.- С. 59- 80.

10.Кочетов Э.Г. Геоэкономика (Освоение мирового экономического пространства).-М.: БЕК, 1999.- 480 с.

11.Макаров Д. Экономические и правовые аспекты теневой экономики в России // Вопросы экономики.- № 3.- 1998.- С. 38- 54.

12.Неклесса А.И. Постсовременный мир в новой системе координат // Восток. – 1997. - № 2. - С.35-50.

13.Панарин А.С. Политология. - М.:Проспект, 1999.- 448 с.

14.Радев В. О роли насилия в российских деловых отношениях //Вопросы экономики.- № 10. - 1998. - С.81-100.

15.Шаваев А.Г. Система борьбы с экономической разведкой.- М.:Издательский дом «Правовое просвещение», 2000.- 240 с.

16.Шишков Ю.В. Геоэкономика: неустойчивая “гексагональная федерация” или все более целостная глобальная система? // Восток. - 1998. - № 1. - С.10 –21.

17.Шморгун О. Фінанси і майбутнє глобальної економіки // Перехід –IV.- С. 94-106.

18.Chisnall, Peter M. Strategic Industrial Marketing /2nd edition. - New York- London- Toronto-Sydney-Tokyo-Singapouro: Prentice Hall, 1989. –378 р.

19.Dick, Charles J. Kosovo’s Legacy for the Future of NATO // Jane’s Intelligence Review.-July. –1999.- p.10-15.

20.Guicher, Catherine. International Law and the War in Kosovo // Survival. - Vol. 41. - # 2. - Summer 1999. - p. 19-34.

21.Northern Europe and Central Europe: Hard, Soft and Civic Security A Report from an International Seminar Held in Budapest, Hungary, May 27 – 29, 1999. - Stockholm: Olof Palme International Centre, 1999. - 223 p.

22.Roberts, Adam. NATO’s Humanitarian War over Kosovo // Survival. – Vol. 41.-# 33 (Autumn).-1999.- p.102-123.

Аннотация



Автор статьи исследует вопросы экономической безопасности государства, анализирует разные подходы к пониманию этого феномена, его конкретных проявлений. Для Украины особенно важной представляется разработка моделей защиты национальной экономики в условиях глобализации и путей развития национального капитала. Государство должно исполнять двойственную роль: способствовать проникновению национального капитала на мировые рынки и, одновременно, защищать отечественные от разрушительного воздействия мировых финансовых потоков.

Summary



In the article the author studies the issues of the economic security of the state, analyzes different approaches towards the understanding of this phenomena, its different forms. For the Ukraine the most important issue is the elaboration of the models of survival of the national economics in the globalization era and of the promotion of the national capital. State has to play double role: to assist to the national capital in its efforts to have its own niche on the world markets and, simultaneously, to defend national markets from the damaging influence of the world financial streams.