Державна податкова адміністрація україни
| Вид материала | Документы |
- Державна податкова адміністрація україни, 37.09kb.
- Державна податкова адміністрація україни, 45.33kb.
- Державна податкова адміністрація україни, 24.69kb.
- Державна податкова адміністрація україни державна податкова адміністрація, 642.51kb.
- Державна податкова адміністрація україни від 20. 12. 2005 р. N 25361/7/16-1517 Про, 19.4kb.
- Державна податкова адміністрація україни, 1161.52kb.
- Державна податкова адміністрація україни, 1782.83kb.
- Пенсійний фонд україни державна податкова адміністрація україни, 75.1kb.
- Державна податкова адміністрація україни, 68.11kb.
- Державна податкова адміністрація україни, 311.32kb.
Справляння державного мита за видачу свідоцтва
про право на спадщину
Справляння державного мита в Україні регулюється Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» (із змінами та доповненнями, далі за текстом — Декрет), порядок його обчислення та сплати —Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита (затверджена наказом ГДПІ України від 22.04.93 №15 та зареєстрована у Мін’юсті України 19.05.93 за №50, із змінами та доповненнями, далі за текстом — Інструкція № 15).
Статтею 1 зазначеного Декрету встановлено, що платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, які мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.
Згідно з п. 4 розділу другого Інструкції №15 за вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами, а також виконкомами сільських, селищних та міських рад державне мито сплачується до вчинення нотаріальних дій.
Перелік найменувань документів і дій, за які справляється державне мито, наведено у ст. 2, а розміри ставок державного мита — у ст. 3 Декрету.
Розмір ставки державного мита за видачу свідоцтва про право на спадщину визначено пп. «ж» п. 3 ст. 3 Декрету.
Водночас ст.4 зазначеного Декрету визначено категорії осіб, які звільняються від сплати державного мита, а саме:
п. 16: громадяни — за видачу їм свідоцтв про право на спадщину:
- на майно осіб, які загинули при захисті СРСР і України, у зв’язку з виконанням інших державних чи громадських обов’язків або з виконанням обов’язку громадянина щодо врятування життя людей, охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю, охорони власності громадян або колективної чи державної власності, а також осіб, які загинули або померли внаслідок захворювання, пов’язаного з Чорнобильською катастрофою;
- на майно осіб, реабілітованих у встановленому порядку;
- на житловий будинок, пай у житлово-будівельному кооперативі, квартиру, що належала спадкодавцеві на праві приватної власності, якщо вони проживали в цьому будинку, квартирі протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця;
- на житлові будинки в сільській місцевості за умови, що ці громадяни постійно проживатимуть у цих будинках і працюватимуть у сільській місцевості;
- на вклади в установах Ощадбанку та в інших кредитних установах, на страхові суми за договорами особистого й майнового страхування, облігації державних позик та інші цінні папери, суми заробітної плати, авторське право, суми авторського гонорару і винагород за відкриття, винахід, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин та раціоналізаторські пропозиції;
- на майно осіб фермерського господарства, якщо вони є членами цього господарства;
п.17: неповнолітні — за видачу їм свідоцтва про право на спадщину;
п.18: громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
- громадяни, віднесені до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно проживають до відселення чи самостійного переселення або постійно працюють на території зон відчуження, безумовного (обов’язкового) і гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали в зоні безумовного (обов’язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення — не менше трьох років;
- громадяни, віднесені до 4 категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно працюють і проживають або постійно проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що станом на 1 січня 1993 р. вони прожили або відпрацювали в цій зоні не менше чотирьох років;
- інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
- інваліди I та II груп — за вчинення в їх інтересах будь-яких дій та видачу документів, що мають юридичне значення.
Отже, чинним податковим законодавством передбачено пільги, зокрема, при оформленні права на спадщину та отриманні спадкового майна як близькими родичами, так і іншими спадкоємцями.
Пунктом 3 ст.3 Декрету встановлені такі ставки державного мита, зокрема:
| 3. За нотаріальні дії, вчинювані державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад: | |
| а) за посвідчення договорів відчуження житлових будинків, квартир, кімнат, дач, садових будинків, гаражів, а також інших об'єктів нерухомого майна, які перебувають у власності громадянина, що здійснює таке відчуження | 1 відсоток суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян |
| б) за посвідчення договорів відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності громадянина, що здійснює таке відчуження | 1 відсоток суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян |
| в) за посвідчення договорів купівлі-продажу майна державних підприємств | 0,1 відсотка вартості майна, що викуповується |
| г) за посвідчення договорів відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів:
| 1 відсоток суми договору, не нижчої дійсної вартості транспортного засобу, іншої самохідної машини, механізму 5 -"- |
| д) за посвідчення інших договорів, що підлягають оцінці | 1 відсоток суми договору, але не менше 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян |
| е) за посвідчення договорів поділу майна, договорів поруки та інших угод, що не підлягають оцінці | 0,05 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян |
| є) за посвідчення заповітів | 0,05 -"- |
| ж) за видачу свідоцтва про право на спадщину:
| 0,5 відсотка суми спадщини -"- -"- -"- -"- |
| за видачу свідоцтва про право на спадщину земельної частки (паю):
| 0,1 відсотка суми спадщини 0,5 відсотка суми спадщини |
Відповідно до ст. 19 Закону України від 02.09.93 р. № 3425-ХІІ «Про нотаріат» (зі змінами та доповненнями) державні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють державне мито у розмірах, установлених чинним законодавством.
Згідно з п.2 ст.3 Декрету державне мито, яке відповідно до статті 3 цього Декрету справляється за ставками у розмірах частин неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, вираховується виходячи з розміру зазначеного неоподатковуваного мінімуму, що діє на день сплати мита.
Державне мито сплачується за місцем розгляду та оформлення документів і зараховується до бюджету місцевого самоврядування, крім державного мита, що справляється з позовних заяв, які подаються до господарського суду, із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови господарських судів, заяв про їх перегляд за нововиявленими обставинами (ст. 6 Декрету).
Податкові роз’яснення (листи) ДПА України
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
ЛИСТ
| 28.04.2007 р. | № 2119/К/17-0315 |
| | № 8727/7/17-0317 |
Про справляння державного мита
Державна податкова адміністрація України розглянула Вашого листа від 12.04.2007 щодо порядку справляння державного мита при укладанні попередніх та основних договорів купівлі-продажу нерухомості і повідомляє.
Справляння державного мита в Україні регулюється Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року N 7-93 "Про державне мито" з відповідними змінами і доповненнями (далі - Декрет). Порядок його обчислення та сплати - Інструкцією про порядок обчислення та сплати державного мита, яка затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року N 15 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19 травня 1993 року за N 50 (далі - Інструкція).
Статтею 1 зазначеного Декрету встановлено, що платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.
Перелік найменувань документів і дій, що сплачується державним митом, наведено у статті 2, а розміри ставок державного мита - у статті 3 Декрету.
Відповідно до статті 635 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Обов'язкове нотаріальне посвідчення попереднього договору законодавством не передбачено і провадиться лише за згодою сторін.
Згідно із підпунктом "е" пункту 3 статті 3 Декрету за нотаріальне посвідчення договорів, які не підлягають оцінці, державне мито справляється у розмірі 0,05 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Відповідно до статті 657 ЦКУ договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Нотаріальне посвідчення договорів про відчуження житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна провадиться за місцезнаходженням указаного майна (ст. 55 Закону України від 2 вересня 1993 року N 3425-XII "Про нотаріат" (Далі - Закон N 3425-XII)).
За посвідчення договорів відчуження житлових будинків, квартир, кімнат, дач, садових будинків, гаражів, а також інших об'єктів нерухомого майна, які перебувають у власності громадянина, що здійснює таке відчуження, згідно з підпунктом "а" пункту 3 статті 3 Декрету державне мито справляється у розмірі 1 відсоток суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, з урахуванням пункту 48 Інструкції.
Згідно із статтею 628 ЦКУ сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
З огляду на зазначене, при укладанні попереднього договору одним з його елементів може бути положення про сплату покупцем відповідно до ст. ст. 570 - 571 ЦКУ сум авансового платежу (завдатку) в рахунок сплати продавцю обумовленої суми договору.
За нотаріальне посвідчення змішаних попередніх договорів державне мито має справлятися згідно з підпунктом "д" пункту 3 статті 3 Декрету як з договорів, що підлягають оцінці.
При укладанні та нотаріальному посвідченні основного договору купівлі-продажу нерухомості державне мито, сплачене за нотаріальне посвідчення попереднього змішаного договору, поверненню не підлягає, проте зараховується до сплати суми державного мита за нотаріальне посвідчення основного договору, якщо у такому основному договорі сторони здійснюють посилання на укладений попередній договір та зазначають суму вже сплаченого авансового платежу (завдатку).
Одночасно повідомляємо, що відповідно до статті 31 Закону N 3425-XII приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою. Крім того, Указом Президента України від 10 липня 1998 року N 762/98 "Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій" встановлено, що розмір плати, яка справляється за вчинення нотаріальних дій приватними нотаріусами, не може бути меншим від розміру ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами за аналогічні нотаріальні дії.
| Заступник Голови | С. І. Лекарь |
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 27.09.2007 р. № 9328/6/17-0316
Щодо сплати окремих податків та зборів при продажу фізичною особою об'єктів рухомого майна
Державна податкова адміністрація України розглянула Вашого листа <…> щодо сплати окремих податків та зборів при продажу фізичною особою об'єктів рухомого майна і повідомляє.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється прийнятим Верховною Радою України 22 травня 2003 року Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" N 889-IV (далі - Закон).
Згідно із підпунктом "ж" пункту 1.3 статті 1 Закону доходом з джерелом його походження в Україні, тобто об'єктом оподаткування є, зокрема, дохід від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню.
Пунктом 12.2 статті 12 Закону встановлено, що як виняток, при продажу одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна не частіше одного разу протягом звітного податкового року доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою в розмірі 1 відсотка від вартості такого об'єкта рухомого майна за умови сплати (перерахування) ним суми державного мита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору до такого посвідчення.
Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного із зазначених об'єктів, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.1 статті 7 цього Закону.
Згідно із пунктом 12.3 статті 12 Закону, якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента (в тому числі комісіонера), така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.
Пунктом 1.15 статті 1 Закону визначено, що податковий агент - це юридична чи фізична особа (резидент чи нерезидент), які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Виходячи з наведеного, при укладенні угод купівлі-продажу рухомого майна, яке належить продавцю - фізичній особі (в тому числі і автотранспорту), за посередництвом юридичних осіб - комісіонерів, податковим агентом такого платника - фізичної особи стосовно оподаткування доходів, одержаних ним від такого продажу, є такі комісіонери.
Свої функції податкових агентів зазначені юридичні особи повинні здійснювати відповідно до статей 8, 12 та 16 Закону, тобто нараховувати оподатковуваний дохід, утримувати з нього податок за ставкою, встановленою у пункті 7.1 статті 7 Закону (15 % з 01.01.2007 р.), та перерахувати його до бюджету за місцем свого знаходження у порядку і у строки, визначені відповідними положеннями зазначених статей. Про одержані фізичними особами доходи та сплачені з них суми податку такі податкові агенти зобов'язані повідомити податкові органи за формою N 1-ДФ згідно із вимогами наказу ДПА України від 29.09.2003 N 451 "Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.10.2003 за N 960/8281.
Що стосується державного мита, то його справляння в Україні регулюється Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року N 7-93 "Про державне мито" з відповідними змінами і доповненнями (далі - Декрет). Порядок його обчислення та сплати - Інструкцією про порядок обчислення та сплати державного мита, яка затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України Міністерства фінансів України від 22 квітня 1993 року N 15 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19 травня 1993 року за N 50, із змінами і доповненнями.
Статтею 1 зазначеного Декрету встановлено, що платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.
Перелік найменувань документів і дій, за які сплачується державне мито, наведено у статті 2, а розмір ставок державного мита - у статті 3 Декрету.
Зокрема, державне мито за нотаріальне посвідчення договорів відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів дітям, одному з подружжя, батькам справляється у розмірі 1 відсотка суми договору, яка для обчислення державного мита повинна бути не нижче дійсної вартості транспортного засобу, іншої самохідної машини, механізму. За нотаріальне посвідчення договорів відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів іншим особам державне мито справляється у розмірі 5 відсотків суми договору, яка для обчислення державного мита повинна бути не нижче дійсної вартості транспортного засобу, іншої самохідної машини, механізму (підпункт "г" пункту 3 статті 3 Декрету).
Відповідно до статті 6 Декрету державне мито за вищезазначені дії сплачується за місцем розгляду та оформлення документів і зараховується до бюджету місцевого самоврядування.
| Заступник Голови | С. І. Лекарь |
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
ЛИСТ
| від 08.02.2007 р. | № 559/Г/17-0715, |
| | № 2451/7/17-0717 |
Про розгляд листа
Державна податкова адміністрація України розглянула Ваш лист <…> з питань оподаткування спадщини (вартості подарунка), одержаної нерезидентом від спадкодавця (дарувателя) нерезидента, і повідомляє.
Згідно з п. 2.1 ст. 2 Закону України від 22.05.2003 р. N 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон), платниками податку є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи та нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.
Відповідно до п. 3.2 ст. 3 Закону об'єктом оподаткування нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України, який підлягає кінцевому оподаткуванню при його виплаті.
Згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, доходів у вигляді активів, що передаються у спадщину, якщо такі активи або джерело їх виплати знаходяться на території України.
Доходи з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами цього Закону (пп. 9.11.1 п. 9.11 ст. 9), зокрема, з застосуванням до вказаних доходів спеціальної ставки, визначеної п. 7.3 ст. 7 Закону.
Відповідно до п. 7.3 ст. 7 Закону ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної п. 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у пп. 9.11.3 п. 9.11 ст. 9 цього Закону.
Оподаткування доходів, одержаних у вигляді подарунків, регламентується статтею 14 Закону, згідно з якою (п. 14.1) кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами, встановленими цим Законом для оподаткування спадщини, тобто згідно з положеннями ст. 13 Закону, яка набрала чинності з 1 січня 2005 року.
Враховуючи наведене, вартість (сума) доходів, одержаних з джерел в Україні, в т. ч. у вигляді спадщини (подарунків) нерезидентом оподатковується за ставкою, передбаченою п. 7.3 ст. 7 Закону (30 % з 01.01.2007 р.).
Виходячи із положень Закону фізична особа - платник податку, який одержав протягом звітного податкового року доход у вигляді спадщини (подарунка), зобов'язаний включити її вартість (суму) до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати до 1 квітня наступного року річну податкову декларацію до податкового органу за місцем одержання доходу та сплатити податок за відповідною ставкою з вартості (суми) об'єктів такої спадщини, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких дала Верховна Рада України.
Не буде порушенням Закону, якщо нерезидент одразу при одержанні свідоцтва про право на спадщину (посвідченні договору дарування) подасть декларацію і сплатить податок, оскільки це спростить для нього процедуру виконання обов'язку щодо сплати податку в Україні.
| Заступник Голови | С. І. Лекарь |
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 24.05.2007 р. № 2486/Д/17-0715
Щодо оподаткування спадщини
у вигляді грошових коштів
Державна податкова адміністрація України розглянула питання щодо оподаткування спадщини у вигляді грошових коштів, розміщених до 1992 року на рахунках Ощадбанку колишнього СРСР та повідомляє.
Законом України від 22 травня 2003 року № 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон) передбачено, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу не включається сума депозиту (вкладу), внесеного платником податку до банку чи небанківської фінансової установи, яка повертається такому платнику податку, основна сума кредиту, що отримується платником податку, а також сума виплат громадянам України (їх спадкоємцям) грошових заощаджень і грошових внесків, вкладених до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР чи в установи державного страхування СРСР або у папери цільової державної позики, емітованої на території колишнього СРСР, погашення яких не відбулося (пп. 4.3.23 п. 4.3 ст. 4 Закону).
Однак зазначена норма Закону стосується лише виплат громадянам-вкладникам та їх спадкоємцям грошових сум від знецінення грошових заощаджень і страхових внесків, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи колишнього Ощадного банку СРСР. Одержані у спадщину грошові кошти оподатковуються за іншими правилами.
Так, при оподаткуванні доходу, отриманого внаслідок прийняття вами у спадщину коштів, майна, немайнових прав (далі - кошти) у 2006 році необхідно керуватися ст. 13 Закону.
Пунктом 13.2 ст. 13 Закону (в редакції до 01.01.2007) встановлено кілька ставок для оподаткування доходів, отриманих платником податку внаслідок прийняття у спадщину коштів (0 %, 5 %, 13 % та 26 %).
Ставка оподаткування встановлюється в залежності від об'єкта спадщини та ступеня споріднення спадкоємця із спадкодавцем.
До об'єктів спадщини платника податку включаються, зокрема, кошти, а саме готівкові кошти або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банках та небанківських фінансових установах (далі - банки), у тому числі депозитні (ощадні), іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю.
Згідно із пп. 1.20.4 п. 1.20 ст. 1 Закону членами сім'ї фізичної особи є її дружина або чоловік, діти як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка (у тому числі усиновлені), батьки, баба або дід як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, брати чи сестри як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, онуки як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, інші утриманці такої фізичної особи або її опікуни, визнані такими згідно із законом.
Членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти.
Інші члени сім'ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.
За нульовою ставкою оподатковуються кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банках при успадкуванні їх іншим членом подружжя спадкодавця (п. 13.1 ст. 13 Закону).
При одержанні у спадщину у 2006 році коштів, що збереглись на банківських рахунках спадкодавця, спадкоємцем, який відноситься до членів сім'ї спадкодавця 1-го ступеня споріднення, сума таких коштів (якщо ця сума не перевищує суму, що дорівнює стократному розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на початок 2006 року, в якому така спадщина успадковується) підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб за ставкою, визначеною пунктом 7.2 статті 7 Закону (5 відсотків).
Сума перевищення успадкованих коштів понад встановлений розмір підлягає оподаткуванню за ставкою податку, визначеною пунктом 7.1 статті 7 Закону (13 %).
При успадкуванні у 2006 році коштів, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банках, спадкоємцем, який має інший ступінь споріднення, ніж перший чи взагалі не має споріднення, сума таких коштів на підставі пп. 13.2.2 п. 13.2 ст. 13 Закону підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб за ставкою, визначеною пунктом 7.1 статті 7 Закону (13 %).
При цьому, згідно з п. 13.4 ст. 13 Закону спадкоємці є відповідальними особами за сплату (перерахування) податку до бюджету.
Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (коштів) у межах, що підлягає оподаткуванню, включається до складу загального річного доходу і відображається у річній податковій декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).
Додатково повідомляємо, що, враховуючи гостру соціальну значимість питання щодо оподаткування спадщини у вигляді грошових коштів, розміщених до 1992 року на рахунках Ощадбанку колишнього СРСР, Державна податкова адміністрація України запропонувала включити його до проекту Податкового кодексу України. З прийняттям Податкового кодексу України такі доходи не підлягатимуть оподаткуванню.
| Заступник Голови | С. Лекарь |
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 11.06.2007 р. № 2913/Т/17-0715
Щодо оподаткування спадщини
Державна податкова адміністрація України розглянула лист щодо оподаткування спадщини та повідомляє наступне.
Згідно з доданим до запиту Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 23.03.2005, що було видане вашому чоловіку, спадкове майно складається з:
1) права на земельну частку пай у землі, яка перебуває у колективній власності сільськогосподарського підприємства, належного померлій матері вашого чоловіка на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай);
2) майнового паю члена колективного сільськогосподарського підприємства;
3) грошових вкладів з належними відсотками та всіма видами компенсацій.
1. Щодо оподаткування спадщини, одержаної у вигляді земельного сертифіката, то відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 08.08.95 N 720 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі - Указ) сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, підлягають паюванню.
Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).
Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (ст. 2 Указу).
Право на земельний пай підтверджується Сертифікатом на право на земельну частку (пай), що видається сільською, селищною або міською радою.
Пунктом 17 розділу IX "Прикінцеві положення" Земельного кодексу України передбачено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.
Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
З урахуванням зазначеного, сертифікат на право на земельну частку (пай) посвідчує право вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі, тобто майнове право.
Крім цього, згідно зі ст. ст. 125 - 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, та його державної реєстрації, тобто після одержання державного акта.
Відповідно до пп. "в" пп. 13.2.1 п. 13.2 ст. 13 Закону України від 22.05.2003 N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (у відповідній редакції (далі - Закон) оподаткуванню за ставкою, передбаченою п. 7.1 ст. 7 Закону (13 відсотків на період 2004 - 2006 роки), підлягає вартість об'єктів комерційної власності, до яких, належать майнові права (право вимоги особи), успадковані будь-якими особами, незалежно від ступеня їх споріднення з спадкодавцем.
2. Щодо оподаткування вартості майнового паю необхідно зазначити наступне.
Згідно з п. 2 Методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 N 177, майновий пай - це частка майна члена підприємства у пайовому фонді, виражена у грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду.
Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Статтею 9 Закону України від 14.02.92 N2114 "Про колективне сільськогосподарське підприємство" передбачено, що до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску. Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Майновий пай члена підприємства документально підтверджується Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства (майновим сертифікатом), яке видається сільською, селищною або міською радою. Пай є власністю члена підприємства і може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.
Таким чином, отримання платником податку доходу внаслідок прийняття ним у спадщину майнового паю (майнового сертифіката) є тотожним прийняттю у спадщину корпоративного права.
Відповідно до пп. "в" п. 13.1 ст. 13 Закону корпоративне право як об'єкт оподаткування відноситься до об'єктів комерційної власності.
Тобто отриманий платником податку дохід внаслідок прийняття у спадщину майнового паю (комерційної власності) оподатковується за ставкою, передбаченою п. 7.1 ст. 7 Закону (13 відсотків на період 2004 - 2006 роки), незалежно від ступеня споріднення з спадкодавцем.
3. Стосовно оподаткування грошових коштів зазначимо, що отримані у спадщину вашим чоловіком грошові суми (вклади) підлягали оподаткуванню за нормами, визначеними ст. 13 Закону, що були чинними у 2005 році.
Так, відповідно до пп. "д" п. 13.1 ст. 13 Закону, отриманий членом сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, що не є членом його подружжя, об'єкт спадщини у вигляді суми коштів (яка не перевищувала суму, що дорівнювала стократному розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2005 року), що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банках та небанківських фінансових установах, оподатковувались за ставкою, визначеною п. 7.2 ст. 7 Закону (5 % відсотків). У разі перевищення суми коштів стократного розміру мінімальної заробітної плати, платник податку повинен був сплатити податок з доходів фізичних осіб у розмірі 13 відсотків.
Враховуючи наведене, ваш чоловік повинен був до 1 квітня 2006 року подати до органу державної податкової служби за місцем своєї податкової адреси річну податкову декларацію та сплатити податок з одержаної спадщини, згідно з наведеними вище нормами Закону.
Стосовно повернення сплачених сум податку з доходів фізичних осіб необхідно зазначити, що чинним законодавством, зокрема, п. 15.3 ст. 15 Закону України від 21.12.2000 N 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено повернення податків, зборів (обов'язкових платежів) тільки у разі їх надмірної сплати.
| Заступник Голови | С. Лекарь |
Відповіді на питання
щодо сплати податку з доходів фізичних осіб, одержаних внаслідок прийняття спадщини (подарунку) та від продажу нерухомості
1. Тітка подарувала племіннику квартиру. Як оподатковуються доходи, отримані внаслідок дарування фізичними особами об’єктів нерухомого майна особам, які не відносяться до першого чи другого ступеня споріднення із дарувателем?
Оподаткування доходів, одержаних у вигляді подарунків, регламентується статтею 14 Закону України від 22.05.03р. №889 “Про податок з доходів фізичних осіб” (далі – Закон).
Згідно з пунктом 14.1 цієї статті Закону кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами, встановленими цим Законом для оподаткування спадщини, тобто згідно з положеннями ст. 13 Закону, яка набрала чинності з 1 січня 2005 року.
Ставка оподаткування доходів, отриманих платником податку внаслідок прийняття у подарунок (спадщину) коштів, майна, немайнових прав встановлюється в залежності від об’єкту отриманого платником податку у подарунок (спадщину) та ступеня споріднення із дарувателем (спадкодавцем).
Відповідно до підпункту 1.20.4 пункту 1.20 статті 1 Закону членами сім’ї фізичної особи є її дружина або чоловік, діти як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка (у тому числі усиновлені), батьки, баба або дід як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, брати чи сестри як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, онуки як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, інші утриманці такої фізичної особи або її опікуни, визнані такими згідно із законом.
Членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти. Інші члени сім’ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.
Тобто, виходячи із положень Закону, племінник не відноситься до першого чи другого ступеня споріднення із дарувателем (спадкодавцем), а тому такі фізичні особи – платники податку, які одержали протягом звітного податкового року дохід у вигляді вартості подарунку (квартири) від особи, з якою має інший ступінь споріднення ніж перший чи другий чи взагалі не має споріднення, зобов’язані включити його вартість до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати до 1 квітня року, наступного за звітним, річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до податкового органу за місцем своєї податкової адреси (місце постійного або переважного проживання платника податку) та сплатити з нього податок з доходів фізичних осіб за ставкою п.7.1 ст.7 Закону (13% щодо вартості подарунку, одержаного до 1 січня 2007 року).
2. Дочка, що проживає в Норвегії, надсилає матері гроші на придбання будинку. Чи оподатковуються дані суми коштів?
Оподаткування доходів, отриманих у вигляді подарунків здійснюється за правилами, встановленими для оподаткування спадщини. Підпунктом 13.2.3 п.13.2 ст.13 Закону № 889-ІУ „Про податок з доходів фізичних осіб” передбачено, що при одержанні спадщини спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента об'єкти спадщини оподатковуються за ставкою 30%. Таким чином, при одержанні коштів від дочки, що не є резидентом України та проживає на території іншої держави, необхідно сплатити податок з доходів фізичних осіб у розмірі 30%.
3. Чому спадщина, одержана у вигляді коштів, розміщених на рахунках колишнього Ощадбанку СРСР до 1992 р., оподатковується, якщо пп. 4.3.23 Закону № 889-IV свідчить, що такі виплати не повинні оподатковуватися?
Порядок оподаткування вартості (суми) одержуваних громадянами об’єктів спадщини регламентується ст. 13 Закону № 889-IV.
Оподаткування вартості об’єктів спадщини провадиться за ставками, визначеними окремими підпунктами цієї статті Закону, і розмір їх залежить від об’єкта спадщини та ступеня споріднення спадкоємців із спадкодавцями.
Об’єкти спадщини поділяються з метою оподаткування на об’єкти нерухомого майна; об’єкти рухомого майна; об’єкти комерційної власності; суми страхового відшкодування (страхових виплат) за страховими договорами, укладеними спадкодавцем, а також суми, що зберігаються на пенсійному рахунку спадкодавця згідно з договором недержавного пенсійного страхування, пенсійного вкладу; кошти, а саме готівкові кошти або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банках і небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні (ощадні), іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю.
Оскільки ст. 13 Закону № 889-IV не ставить оподаткування в залежність від терміну розміщення спадкодавцем коштів на банківських рахунках (до 1992 р. чи після того), то при отриманні спадщини у вигляді коштів, які зберігаються на банківських рахунках, спадкоємцем першого ступеня споріднення оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб за ставкою, визначеною п. 7.2 ст. 7 Закону № 889-IV у розмірі 5%, підлягає сума коштів, яка не перевищує стократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на початок року, в якому така спадщина успадковується (у 2007 р. — 40 000 грн., оскільки мінімальну заробітну плату встановлено на 1 січня 2007 р. у розмірі 400 грн.) (пп. «б» пп. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону № 889-IV).
Сума перевищення встановленого розміру підлягає оподаткуванню за ставкою податку, визначеною п. 7.1 ст. 7 зазначеного Закону (з 1 січня 2007р – 15%.
Оподаткування вартості об’єктів спадщини провадиться на підставі річної податкової декларації, поданої спадкоємцем до податкового органу за місцем своєї податкової адреси (місце постійного або переважного проживання платника податку) до 1 квітня року, наступного за тим, в якому було отримано спадщину.
Щодо пп. 4.3.23 п. 4.3 ст. 4 Закону № 889-IV, то слід звернути увагу, що він стосується саме виплат громадянам-вкладникам та їх спадкоємцям грошових сум таких знецінених вкладів з банківських рахунків.
Виплата таких коштів регламентується спеціальним законодавством. Так, кошти для виплат компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень і страхових внесків, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи колишнього Ощадного банку СРСР, щороку закладаються у видаткову частину Державного бюджету України на відповідний рік, а конкретний механізм проведення таких виплат і їх розміри встановлюються відповідними постановами Кабінету Міністрів України, зокрема постановою № 409.
Відповідно до таких постанов, у тому числі вищезазначеної, виплати провадяться всім громадянам-вкладникам у межах залишку проіндексованого вкладу, але не більше 50 грн. за одним рахунком кожного вкладника, а спадкоємцям вкладників — у межах залишку проіндексованого вкладу спадкодавця, але не більше ніж 150 або 500 грн. (залежно від року відкриття спадщини).
Саме на такі суми виплат і поширюється пп. 4.3.23 п. 4.3 ст. 4 Закону № 889-IV.
4. Який порядок оподаткування доходів фізичних осіб, одержаних від продажу належної їм на праві власності нерухомості?
Відповідно до положень Закону №889-ІУ нерухоме майно (нерухомість) – це об’єкти майна, які розташовуються на землі й не можуть бути переміщені в інше місце без утрати їх якісних або функціональних характеристик (властивостей), а також земля.
Нерухомість, відмінна від землі, поділяється на: будівлі та споруди, зокрема до будівель належать приміщення , пристосовані для постійного або тимчасового перебування в них людей, а також об’єкти власності, функціонально пов’язані з такими приміщеннями, включаючи готелі, кемпінги та інші подібні об’єкти туристичної інфраструктури, квартири, кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах, індивідуальні гаражі або місця на гаражних стоянках чи в гаражних кооперативах, дачні будинки та інші об’єкти дачної (садової) інфраструктури, відмінні від землі. Споруди – це об’єкти нерухомості відмінні від будівель.
Дохід від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, є доходом з джерелом походження з України і об’єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб. Порядок оподаткування таких доходів визначено у статті 11 зазначеного Закону, якою, зокрема. Встановлено, що операції від продажу фізичними особами належних їм на праві власності об’єктів нерухомого майна підлягають обкладанню податком х доходів фізичних осіб за відповідними ставками, встановленими окремими нормами цієї статті.
Згідно з ст.11 (пп.11.1.1 п.11.1 та пп.11.2.1 п.11.2) Закону №889-ІУ дохід, одержаний платником податку від продажу не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири, кімнати, садового будинку (включаючи земельну ділянку), на якій розташовано такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), не оподатковуються якщо загальна площа такого житлового будинку, квартири або частини квартири, кімнати, садового будинку не перевищує 100 кв. м.
Дохід від продажу об’єкта нерухомого майна визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого нерухомого майна, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до законодавства (пп.11.1.3 п.11.1 та пп.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону №889-ІУ).
Податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об’єктів нерухомого майна у порядку, передбаченому ст.11 Закону №889-ІУ, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору.
Земля як нерухомість є самостійним об’єктом оподаткування і при відчуженні підлягає оподаткуванню за ставкою 5%. Як виняток, не підлягають оподаткуванню доходи, одержані від продажу земельних паїв і земель сільськогосподарського призначення, одержаних у власність у процесі приватизації (пп..4.3.18 п.4.3 ст.4 Закону №889-ІУ).
5. В яких розмірах та порядку повинен сплачуватися податок з доходів у випадку, якщо фізична особа укладає договір міни рухомого майна з юридичною особою?
Оподаткування доходів фізичних осіб, одержаних від продажу (міни) рухомого майна, регулюється ст.12 Закону №889-ІУ.
При розгляді питання оподаткування, якщо обмін об’єктами рухомого майна здійснюється між фізичною і юридичною особами, слід враховувати наступне.
Згідно з Цивільним кодексом (статті 715. 716) за договором міни (бартеру) кожна зі сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна зі сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.
Таким чином, якщо договір міни рухомого майна посвідчується нотаріально, податковим агентом при цьому є нотаріус (п.12.5 ст.12 Закону №889-ІУ), а особою, відповідальною за сплату податку, є фізична особа – власник майна, що обмінюється (продається). Така фізична особа має сплатити податок до або під час нотаріального посвідчення договору міни (купівлі-продажу) із звичайної вартості рухомого майна.
Якщо ж міна (купівля-продаж) рухомого майна здійснюється без нотаріального посвідчення договору, то в цьому випадку юридична особа, як передбачено п.12.4 ст.12 Закону №889-ІУ, виступає податковим агентом щодо звичайної вартості рухомого майна, яке відчужується фізичною особою. У податковому розрахунку (ф.№1ДФ) юридичною особою ця операція відображається за ознакою доходу 07.
Для нотаток
ІНФОРМАЦІЯ
про податкові роз’яснення та роз’яснення (листи)
Державної податкової адміністрації України
видані (скасовані) до 01.10.2007 року
IІI. Видані податкові роз’яснення (листи)
| № з/п | Дата | № | Стаття, пункт, підпункт, назва нормативно-правового акта, до якого надані податкові роз’яснення | Примітка (причини скасування) |
| 1 | 19.09.07 | №18726/7/15-0417 | Щодо необхідності надання суб’єктам господарювання ліцензії на здійснення діяльності у сфері грального бізнесу під час подання документів для отримання торгового патенту (стаття 11 Закону України “Про Державну податкову службу в Україні”) | |
| 2 | 18.09.07 | №18565/7/16-1517 | П.11.5 ст.11 Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість”; П.4 постанови КМ України від 01.10.97р. № 1104 „Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України”; Постанова КМ України від 30.08.07р. № 1077 „Про доповнення пункту 4 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України”. | |
22.10.2007 № 21468/7/22-5017
на №01/539 від 20.09.2007
Чорнобильський центр з проблем ядерної безпеки, радіоактивних відходів та радіоекології
вул. 77 Гвардійської дивізії,
м. Славутич, Київська обл., 07100
Державна податкова адміністрація
у Київській області
Про надання роз’яснення
Державна податкова адміністрація України розглянула лист Чорнобильського центру з проблем ядерної безпеки, радіоактивних відходів та радіоекології від 20.09.2007 №01/539 щодо застосування положень міжнародних договорів з питань оподаткування, а саме щодо чинності Угоди між Україною та США від 25.10.93 в частині звільнення від оподаткування на території України, та повідомляє наступне.
Між Україною і США укладено Угоду від 25.10.93 щодо надання допомоги Україні в ліквідації стратегічної ядерної зброї, а також запобігання розповсюдженню зброї масового знищення (далі – Угода).
Дію зазначеної Угоди продовжено до 31.12.2013 відповідно до Угоди (у формі обміну нотами) між Україною і США про продовження дії Угоди між Україною і США щодо надання допомоги Україні в ліквідації стратегічної ядерної зброї, а також запобігання розповсюдженню зброї масового знищення, яка набула чинності 15.12.2006 року.
Пунктом 1 статті VIII Угоди встановлено, що Сполучені Штати Америки, їх персонал, підрядчики і персонал підрядчиків у зв'язку з діяльністю, що здійснюється відповідно до цієї Угоди, звільняються від відповідальності за сплату будь-яких податків або подібних зборів, що стягуються на території України.
Податок на додану вартість.
Національним агентством України з питань розвитку та європейської інтеграції та Державною податковою адміністрацією України затверджено спільний наказ від 29.12.98 №41/654 «Про затвердження Положення про порядок звільнення від податку на додану вартість товарів (робіт, послуг), що закуповуються на митній території України організаціями, які виконують в Україні програми та проекти міжнародної технічної допомоги відповідно до угод між Урядом України і Урядом Сполучених Штатів Америки щодо техніко-економічного співробітництва» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.99 за №26/3319) із змінами, внесеними наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Державної податкової адміністрації України від 06.08.2004 №292/458 «Про внесення змін до спільного наказу Національного агентства України з питань розвитку та європейської інтеграції і ДПА України від 29.12.98 №41/654» (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 17.08.2004 №1019/9618).
Зазначене Положення встановлює єдиний порядок звільнення від податку на додану вартість товарів (робіт, послуг), що закуповуються на митній території України організаціями, які виконують в Україні програми та проекти міжнародної технічної допомоги відповідно до угод між Урядом України і Урядом Сполучених Штатів Америки щодо техніко-економічного співробітництва.
Податок на прибуток підприємств.
Підпунктом 4.2.13 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що до складу валового доходу платника податку не включаються кошти та майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги, яка надається іншими державами відповідно до міжнародних угод, що набрали чинності у встановленому законодавством порядку.
Податок з доходів фізичних осіб.
Кошти, одержані фізичними особами, співробітниками Чорнобильського центру з проблем ядерної безпеки, радіоактивних відходів та радіоекології у якості винагороди (заробітної плати) у зв’язку з реалізацією згаданого проекту відповідно до підпункту (д) пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є доходом з джерелом походження з України і підлягають оподаткуванню.
Внески до Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України.
Механізм надання пільг визначено Положенням про організацію виконання українськими підрядниками робіт з ліквідації в Україні стратегічних наступальних озброєнь і робіт, пов’язаних з реалізацією конверсійних проектів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.99 №2185.
Згідно з положенням зазначеного нормативного акту усі підрядники – виконавці ліквідаційних робіт і робіт, пов’язаних з реалізацією конверсійних проектів, що виконуються за рахунок фінансування з боку США, включаючи інтегруючого підрядника, за згодою Американської Сторони (Міністерства оборони США), сплачують внески до Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України.
У зв’язку з цим Чорнобильський центр з проблем ядерної безпеки, радіоактивних відходів та радіоекології зобов’язаний виконувати вимоги Інструкції «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976).