Geum.ru

М. О. 2005 р. Зміст вступ Розділ 1

Вид материалаДокументы
Законодавчо-правове регулювання біржової діяльності
Французька модель біржі
3.2. Регулювання біржової торгівлі в США
3.3. Регулювання біржової діяльності в Україні
3.4. Оподаткування біржової діяльності
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

РОЗДІЛ З


ЗАКОНОДАВЧО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БІРЖОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

3.1. Загальна характеристика

Біржова діяльність у світі ринкової економіки суворо регулюється як з боку держави, так і безпосередньо з боку учасників біржового процесу шляхом вироблення та впровадження системи біржових правил. У процесі еволюційного розвитку біржового ринку держава постійно змінювала ставлення до нього. Так, у більшості країн континентальної Європи біржі з самого початку були під наглядом держави, яка чітко контролювала їхню діяльність. У разі надмірної спекуляції і маніпулювання цінами уряди деяких країн закривали біржі або забороняли торгувати певними видами продукції. У Німеччині та Австрії на початку XX ст. було заборонено біржову торгівлю зерном та олійними культурами. В Індії в 1960 р. було закрито біржі бавовни, джуту, олії та олійних культур.

Залежно від ступеня втручання держави у сферу біржового обігу та форм організації бірж як відкритих або закритих ринків їх поділяли на такі типи:

• доступні для всіх збори. Такі біржі або взагалі не мали якихось законодавчих норм, що регламентували їхню діяльність, або регулювання було дуже обмежене. Уряд брав на себе функцію тільки загального нагляду за порядком на біржах. Усі бажаючі мали можливість стати учасником біржового торгу, а біржове приміщення надавалось або урядом, або приватною компанією. Біржі такого типу існували в Голландії і Франції;

• збори, що всебічно регламентувалися державою. Біржова торгівля регулювалась законодавством і була під суворим контролем адміністрації. Відвідувачі й учасники біржі не були організовані в корпорації, біржа являла собою відкриті збори, а члени Біржового

комітету призначались не біржею, а відповідною державною інстанцією. До такого типу належала більшість німецьких бірж;

• біржі закритого типу, регламентовані державою. Учасники біржової торгівлі об'єднані в корпорацію. Біржовий комітет обирався з учасників і підпорядковувався урядовому органу. Як і в біржах другого типу, діяльність цих бірж регламентувалася законом і була під адміністративним контролем. Крім членів біржових корпорацій, на торги допускалися сторонні особи, але, як правило, за особливим дозволом і з обмеженими правами. Такий тип бірж зустрічався в Австро-Угорщині.

• вільна корпорація або приватна установа. Біржа створювалась без втручання держави і була приватною компанією. Спеціального біржового законодавства в цьому разі могло не бути або воно було дуже обмежене. Керівництво біржею здійснював Біржовий комітет, що наділявся широкими повноваженнями й обирався загальними зборами членів біржі. Такі біржі належали, природно, до закритого типу.

Такий різнобічний підхід до розвитку біржового ринку був виправданий на початковому етапі його становлення. Виходячи з сучасного рівня функціонування бірж, специфіки законодавства кожної країни та ступеня розвитку вільної економіки в них можна виокремити такі національні моделі, що характеризують рівень державного впливу на роботу біржового ринку.

Американська модель біржі - самостійне об'єднання професійних посередників з внутрішньобіржовим регулюванням діяльності. Відповідний державний орган - Комісія з товарної ф'ючерсної торгівлі США - виконує в основному спостережні функції, координує діяльність усіх біржових ринків, здійснює юридичну експертизу всієї біржової документації з метою забезпечення рівних умов для розвитку конкуренції.

Англійська модель біржі характеризується поєднанням значного впливу державних установ з широким членством бірж і брокерів у неурядовій і некомерційній організації, що координує діяльність біржового ринку, — Управлінні з цінних паперів і ф'ючерсів.

Французька модель біржі передбачає визначальну функцію держави з контролю за діяльністю біржових структур і ринку.

Східноєвропейська модель має скоріше міжнаціональний, аніж національний характер; властива для країн з перехідною економікою, передусім для східноєвропейських. Характеризується відсутністю чіткого правового поля для діяльності бірж та жорстким і непослідовним регулюванням ринкових процесів з боку державних структур.

3.2. Регулювання біржової торгівлі в США

Враховуючи великий досвід побудови біржового ринку, а також те, що в США найбільш чітко розроблена система регулювання цього ринку, розглянемо, як здійснюється законодавчо-правове регулювання біржової діяльності в цій країні [13; 21; 22; 40].

Як уже зазначалось, біржовий ринок США давно працює в основному у режимі ф'ючерсних контрактів, а отже, і вся законодавчо-правова база створена для ф'ючерсних бірж. Ф'ючерсні ринки країни майже півстоліття після їх появи не мали федерального законодавства; кожна біржа виробляла власні правила.

Сьогодні вся біржова діяльність регламентується федеральними законами США і законами відповідних штатів, на території яких розташовані біржі. Ці закони вимагають від бірж чітко регламентувати поведінку своїх членів і персоналу через систему біржових правил та інструкцій. Перший федеральний закон, що регулював ф'ючерсну торгівлю, був прийнятий Конгресом США у 1921 р., але Верховний суд оголосив його неконституційним. У 1922 р. згаданий закон було доопрацьовано, і Конгрес затвердив закон про ф'ючерсні контракти на зерно, який базувався на статті конституції про торгівлю між штатами країни. Згідно з цим законом ф'ючерсну торгівлю конкретними товарами можна було здійснювати тільки на біржах, що мають на це дозвіл федеральних органів управління. У цьому законодавчому акті акцентувалась відповідальність бірж за маніпулювання ринком з боку членів - приватних осіб та фірм і службовців бірж. Якщо біржа не виконувала потрібного нагляду за діяльністю ринку, виданий їй

дозвіл (ліцензія) міг бути відкликаний. Цей закон регулював торгівлю на Чиказькій товарній біржі та інших дев'яти біржах.

У результаті здійснених міністерством сільського господарства США протягом ряду років досліджень було запроваджено кілька поправок для посилення повноважень уряду з регламентування. У 1936 р. поправки та доповнення до закону було об'єднано в новий законодавчий акт — закон про товарну біржу, згідно з яким регулюванню підлягала не лише торгівля зерном та соєю, а й бавовною та іншими товарами аграрного сектора.

Новим законом було також передбачено створення Комісії з товарних бірж, до якої увійшли міністри сільського господарства, торгівлі, юстиції або їх уповноважені представники. До обов'язків Комісії входили:

• видача дозволів (ліцензій) ф'ючерсним біржам на право здійснювати торгівлю тим чи іншим видом продукції;

• визначення процедур реєстрації оптових торговців, торговців-комісіонерів та біржових брокерів;

• захист коштів клієнтів;

• встановлення обмежень ("позицій") та торгових угод при спекулятивній торгівлі;

• заборона на маніпулювання цінами, неправдиву інформацію про ринок та незаконну (нелегальну) торгівлю;

• втілення в життя закону і боротьба з порушеннями.

Питаннями практичного застосування Закону про товарну біржу Комісія займалась до 1947 р., коли було створено Адміністрацію товарних бірж у складі міністерства сільського господарства, яка, крім виконання цих функцій, інформувала суспільство про стан ф'ючерс-ної торгівлі.

З часом у діяльності Адміністрації товарних бірж виявились два серйозні недоліки: її влада не поширювалась на увесь спектр ф'ючерсної торгівлі, оскільки вона займалася в основному сільськогосподарськими товарами, і її повноваження вже не відповідали рівню розвитку біржової торгівлі.

Крім того, в цей період відбуваються серйозні структурні зміни на

світовому ринку сільськогосподарської продукції. Вони стимулювали різке збільшення експорту кормового і продовольчого зерна з країни, внаслідок чого перехідні запаси його скоротились майже втричі, що стало загрозливим для національної безпеки. Все це викликало підвищену увагу Конгресу США до існуючих систем регулювання ринків біржової торгівлі і, зокрема, до закону про товарну біржу.

Уряд США розпочав серію парламентських слухань і запропонував змінити систему регулювання. В результаті в 1974 р. було прийнято закон про Комісію з товарної і ф'ючерсної торгівлі. Цей закон вніс зміни до закону про товарну біржу і санкціонував створення незалежної державної Комісії з товарної і ф'ючерсної торгівлі (КТФТ) замість Адміністрації товарних бірж міністерства сільського господарства. Персонал, інформаційні фонди та асигнування Адміністрації бірж було передано новій Комісії.

Основною функцією Комісії з товарної ф'ючерсної торгівлі було попередження маніпулювання ринком, захист клієнтів і забезпечення виконання ф'ючерсним ринком функцій перенесення ризику та виявлення ціни.

Повноваження Комісії регулярно продовжуються кожні 4 роки. Таким чином, цей орган регулювання ф'ючерсної торгівлі США діє в постійному режимі [69].

Закон про ф'ючерсну торгівлю 1978 р. розширив юрисдикцію КТФТ, висвітливши деякі більш ранні положення про товарні біржі.

Було переглянуто також закон про товарну біржу, і КТФТ було надано повноваження регламентувати торгівлю всіма ф'ючерсними контрактами - як поточними, так і майбутніми. До 1974 р. деякі види ф'ючерсних контрактів з коштами, валютою, фінансовими інструментами та металами не регламентувалися федеральним урядом.

Комісія має широкі повноваження і права стосовно учасників біржової торгівлі. Згідно із законом ф'ючерсні контракти укладаються лише на ф'ючерсних біржах, а КТФТ - єдиний орган, що має право реєструвати ф'ючерсні біржі. Це право є важливим інструментом контролю над ф'ючерсним ринком, якщо врахувати, що згідно із законом реєстрації підлягає кожний ф'ючерсний контракт. Комісія розробила

вимоги до ф'ючерсних бірж. Ці вимоги передбачають як детальне обгрунтування пропонованих ф'ючерсних контрактів, так і встановлення правил ведення торгів за ними. Ф'ючерсна біржа не може вносити будь-яких змін у свої правила без погодження з Комісією.

Встановлюючи правила торгівлі, Комісія прагне, щоб вони не обмежували конкуренції, і може вимагати від бірж внести поправки до запропонованого нею варіанта. Інструкції біржі, що мають важливе економічне значення, повинні стати надбанням широкої громадськості і публікуватися у федеральному реєстрі.

Комісія також регламентує пункти доставки товарів, передбачених ф'ючерсними контрактами, і має право вимагати від біржі доповнити або змінити місця поставки товарів, якщо це необхідно.

До обов'язків Комісії входить також розгляд дій біржі у разі відмови в членстві, надання привілеїв або дисциплінарних стягнень з членів. Вона може затвердити, змінити або скасувати рішення біржі. Комісія уповноважена, крім того, вживати екстремальних заходів щодо ринку за певних умов, наприклад у разі маніпуляції ринком або навіть її загрози, у деяких інших ситуаціях, які перешкоджають відображати на ринку реальні фактори попиту та пропозиції.

Комісія має широкі повноваження щодо регламентації дій біржових брокерів у торгових залах, оптових торговців-комісіонерів, асоційованих осіб, операторів товарного фонду, торгових радників-товаро-знавців, брокерів-ознайомлювачів та інших учасників ринку. Так, Комісія уповноважена реєструвати асоційованих осіб і конторських менеджерів, а також встановлювати вимоги до претендентів на посади, у тому числі й здійснювати тестування на професійну придатність.

Комісія передбачає процедуру компенсацій інвесторам для задоволення позовів на відшкодування збитків внаслідок порушення федерального законодавства щодо товарів. Претензії заслуховуються суддею адміністративного права, а його рішення може переглянути Комісія. Процедура розгляду позовів гнучка, залежить від суми грошового відшкодування та спору між сторонами.

Якщо попередня Адміністрація товарних бірж не мала права контролю над біржами та її членами в частині дотримання Закону про товарну біржу, то КТФТ має такі повноваження і може вимагати від них певних дій аж до припинення торгів. У разі порушення, яке вважається також кримінальним злочином, може бути застосоване відповідне покарання.

Комісія вимагає від бірж та їх рахункових палат щоденно реєструвати товарні угоди. Окрім того, біржі зобов'язані публічно інформувати про обсяги денних угод до відкриття біржі наступного дня. Для контролю за дотриманням законодавства на кожній біржі присутній постійний представник Комісії.

Комісія має право переглядати всі міри покарання, що виносяться біржами до своїх членів, а також змінити прийняте рішення. Показовим є те, що Комісія може тимчасово припинити або відкликати реєстрацію будь-кого на ф'ючерсному ринку. Регулювання цього процесу передбачає дворівневу систему використання цієї санкції. У разі серйозних порушень (кримінальна відповідальність) реєстрація припиняється негайно. Менш серйозні порушення (наприклад, відсутність необхідної служби контролю) спочатку розглядають, а потім ухвалюють рішення. Комісія уповноважена вимагати від федерального суду виписати ордер на припинення дії покарання за порушення закону про ф'ючерсну торгівлю і водночас сама наділена правами виписати ордер на того, хто підозрюється в порушенні закону.

На початку 90-х років законодавство з ф'ючерсної торгівлі було доповнено в напрямку посилення регуляторних механізмів. У 1992 р. було прийнято закон про практику ф'ючерсної торгівлі, яким брокерам було заборонено виступати одночасно посередником і торговцем за свій рахунок. Були затверджені вимоги щодо розширення представництва в керівних органах бірж та дисциплінарних комітетах. Законом передбачено, щоб не менше 20 відсотків Ради директорів становили нечлени біржі і 10 відсотків - виробники, торгові фірми і експортери товарів, якими торгують на біржі.

За деякі порушення закону підвищено ступінь відповідальності. Усе це свідчить про намагання державних органів не керувати біржовим процесом, а створити прозорий ринок з вигідними умовами для всіх учасників.

Комісія з товарної ф'ючерсної торгівлі є незалежним федеральним органом, який призначається Конгресом.

Комісія складається з п'яти членів. Голова Комісії представляє ту політичну партію, що й президент. Члени Комісії, як і її голова, призначаються президентом на п'ятирічний термін і погоджуються із Сенатом. Згідно із законом до одної політичної партії може належати не більше трьох членів Комісії. Штат Комісії - 550 чоловік.

У Комісії три відділи: економіки та аналізу, торгівлі та ринків, порушень, а також три офіси - виконавчого директора, генерального радника і голови.

Відділ економіки та аналізу відповідає за аналіз ф'ючерсних ринків, сприяння вільній конкуренції ринків шляхом виявлення і припинення маніпулювання цінами та іншої шкідливої торговельної практики.

Відділ торгівлі та ринків відповідає за виконання ф'ючерсними біржами країни своїх обов'язків та контролю за ринками. Цей підрозділ також переглядає правила бірж і розглядає прохання про реєстрацію нових ф'ючерсних контрактів і нових ф'ючерсних бірж.

Відділ порушень займається реалізуванням покарань за порушення законів і норм КТФТ. У разі встановлення фактів порушень відділ звертається до Комісії для встановлення межі адміністративних дій або передання матеріалів до федерального суду.

Офіс виконавчого директора виконує різні адміністративні послуги Комісії у відносинах з бюджетом, персоналом та аудитом.

І, нарешті, офіс голови Комісії виконує численні функції, пов'язані з надходженням документів, а також підтримує діловий зв'язок з урядовими органами.

Згідно із законом про Комісію з торгівлі ф'ючерсними товарами біржам з метою саморегулювання своєї діяльності було дозволено створити Національну асоціацію ф'ючерсної торгівлі (НАФТ).

Національна асоціація ф'ючерсної торгівлі є самостійною організацією в масштабах країни і підтримується системою ф'ючерсної торгівлі. Офіційно її зареєстровано в 1981 р. як асоціацію ф'ючерсної торгівлі, але практичну діяльність вона розпочала в 1982 р. До обов'язків НАФТ входить:

• законодавча ініціатива;

• втілення у життя етичних норм і правил, що захищають права клієнта;

• відбір професіоналів у ф'ючерсній торгівлі для введення до складу членів біржі;

• контроль і нагляд за діяльністю професіоналів ф'ючерсного профілю щодо її відповідності правилам фінансового та загального характеру;

• забезпечення арбітражного вирішення спорів;

• сприяння споживачам та членам у вивченні ролі НАФТ у сфері ф'ючерсної торгівлі (навчання, надання інформації).

Асоціація широко представлена на ф'ючерсному ринку країни, її члени працюють в усіх сферах ф'ючерсного бізнесу, включаючи торгові фірми, банки. Вона має повноваження від Комісії з торгівлі ф'ю-черсними товарами щодо регулювання багатьох питань ф'ючерсної торгівлі, оскільки, вважає КТФТ, їх краще вирішуватимуть самі учасники ф'ючерсного ринку.

Так, НАФТ здійснює спостереження за торгівлею на ф'ючерсному ринку і вживає необхідних дисциплінарних заходів впливу щодо її учасників. До її обов'язків належить реєстрація членства в Асоціації оптових торговців-комісіонерів, торгових радників-товарознавців, операторів товарного фонду та брокерів, які працюють з рахунками клієнтів. Реєстрація як асоційованих членів у НАФТ є обов'язковою для більшості асоційованих осіб, що працюють у сфері отримання замовлень (наказів) клієнтів або коштів клієнтів для оптових торговців-комісіонерів, торгових радників-товарознавців, операторів товарного фонду та брокерів. Членство в Асоціації добровільне лише для ф'ючерсних бірж, комерційних банків та комерційних фірм.

Асоціація організовує навчання як для членів біржі, так і для широкого загалу інвесторів. Членам біржі надається допомога в питаннях дотримання правил біржі та при реєстрації. Для інвесторів вона готує матеріали про засади ф'ючерсної торгівлі та методи визначення випадків шахрайства.

Регламентація щодо службовців-професіоналів з ф'ючерсної

торгівлі починається з вивчення та відбору заяв претендентів. Крім схвалення на вступ у члени НАФТ, Асоціація уповноважена відбирати та розглядати заяви для реєстрації федеральними органами. Вимоги та критерії відбору жорсткі і специфічні, їх мета -забезпечити високий рівень професійної поведінки та фінансової відповідальності. Персонал НАФТ займається початковим відбором кандидатур. Якщо претенденту відмовлено у членстві або реєстрації, остаточне рішення приймає комітет з питань членства НАФТ.

Визначення професіональних якостей - ще один обов'язок Асоціації щодо тих, хто хоче зареєструватись. Претенденти на реєстрацію повинні скласти державний іспит з ф'ючерсної торгівлі. Одна з основних функцій НАФТ - контроль (ревізія) та примушування брокерів і торговців-комісіонерів виконувати мінімальні фінансові вимоги.

Фінансові вимоги Асоціації відповідають чинним стандартам для ф'ючерсних контрактів, затвердженим КТФТ.

У складі НАФТ є відділ відповідності вимогам, до обов'язків якого входять фінансові ревізії, нагляд за дотриманям норм етики. Якщо ревізія встановила порушення правил НАФТ, про них повідомляють одному з трьох регіональних Комітетів з питань ділової поведінки. Кожний комітет складається з осіб, пов'язаних з членами НАФТ у регіоні проживання члена Асоціації. Комітет або закриває справу, або офіційно порушує позов щодо звинуваченого в порушенні правил. Якщо Комітет приймає рішення не на користь члена, він може звернутися до апеляційного комітету, рішення якого остаточне.

Ще однією важливою функцією НАФТ є забезпечення централізованої однотипної системи арбітражного вирішення спорів. Здебільшого на вимогу клієнта арбітраж обов'язковий для всіх членів-фірм та їх працівників.

Зустрічні позови, що висуваються членами і вирішуються між членами НАФТ, також можуть розглядатися арбітрами Асоціації. Рішення арбітрів, як правило, остаточне і не підлягає апеляції. Альтернативні варіанти арбітражного розгляду в НАФТ - це процедура відшкодування в КТФТ, арбітраж на біржі або будь-яка

інша арбітражна система, визначена членом або клієнтом.

Згідно з правилами будь-який член НАФТ або співробітник фірми-учасниці підлягає дисциплінарному впливу за невиконання рішення арбітражу.

Роботою НАФТ керує Рада директорів, яка виробляє рішення за пріоритетами, політикою, планами, фінансуванням, бюджетом та підзаконними актами. Рада представляє усі сектори (групи членів) НАФТ і приймає найважливіші рішення в повному складі. Управління та нагляд за щоденними операціями здійснює виконавчий комітет з 10 членів, включаючи президента НАФТ, голову Ради директорів та представників різних секторів.

Як бачимо, робота біржового ринку в країнах з розвиненою ринковою економікою чітко регламентована законами, а виконання їх контролюється як державним органом, так і біржами через Національну асоціацію ф'ючерсної торгівлі.

3.3. Регулювання біржової діяльності в Україні

Біржова діяльність в Україні регулюється відповідно до чинного законодавства і здійснюється у взаємодії двох регуляторів, які органічно поєднуються і взаємодоповнюються:

• регулювання біржової діяльності з боку держави;

• регулювання, або, як прийнято називати, регламентація, з боку власне біржі чи біржового ринку.

Досвід країн ринкової економіки свідчить про досить тісну взаємодію держави і ринкової системи взагалі та в регулюванні біржової діяльності зокрема. У процесі такої взаємодії на державу покладаються обов'язки забезпечувати ринок і біржову торгівлю законодавчою базою, що дає змогу виробити і встановити єдині правила для всіх суб'єктів, які беруть участь в економічному процесі.

Загальновизнано, що законодавче поле біржової діяльності створюється насамперед не для професійних посередників, а для їхніх клієнтів, які довіряють їм право на свою продукцію і прагнуть мати надійні гарантії.

Регулювання біржової діяльності з боку держави не повинно мати характеру заборон, а виключно забезпечувати рівність прав для всіх учасників торгівлі водночас контролюючи дотримання визначених правил. Це досягається завдяки створенню єдиної правової системи для діяльності товарних бірж, і насамперед таких, що торгують агропродукцією, через їх ліцензування, систему спеціального пільгового оподаткування та інші заходи.

В Україні відродження біржової торгівлі в 90-ті роки відбулося за відсутності єдиного правового поля для такої діяльності. Проте 10 грудня 1991 р. було прийнято Закон України "Про товарну біржу", який визначив правові умови створення та діяльності товарних бірж на території країни. Він став основним документом, що регулює юридичну сторону створення товарної біржі.

Закон України "Про товарну біржу" визначає правове становище біржі і роз'яснює основні засади її організації та функціонування:

• товарна біржа є організацією, яка поєднує юридичних і фізичних осіб і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій;

• товарна біржа діє на принципах самоврядування, господарської самостійності, є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, власний розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, печатку зі своїм найменуванням;

• товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку;

• діяльність товарної біржі здійснюється відповідно до цього Закону та чинного законодавства України, статуту біржі, правил біржової торгівлі та біржового арбітражу.

Отже, Законом України "Про товарну біржу" біржам забороняється займатися комерційною діяльністю і одержувати від цього прибуток. Таке формулювання у правовому становищі біржі дещо змінило її статус. Так, значна кількість бірж, які діяли до того як акціонерні товариства закритого чи відкритого типу, змушені були набути статусу інших організаційно-правових форм, наприклад товариство з обмеженою відповідальністю. Це було пов'язане, як відомо, з тим, що акціонерне товариство зобов'язане виплачувати своїм членам дивіденди за рахунок власного прибутку.

Згідно із згаданим Законом товарна біржа в країні створюється на засадах добровільного об'єднання юридичних і фізичних осіб, яким це не забороняється чинним законодавством. При цьому встановлюється обмеження для засновників товарної біржі, а саме: засновниками і членами товарної біржі не можуть бути органи державної влади та управління, а також державні установи (організації), що перебувають на державному бюджеті (ст. 5 Закону України "Про товарну біржу").

Запровадження цього законодавчого положення зумовило суттєві зміни у складі засновників товарних бірж, оскільки на момент набуття чинності Законом "Про товарну біржу" практично на кожній з них співзасновниками були ті, хто тепер мав вийти з її складу. Як правило, це були державні установи, що перебували на бюджетному фінансуванні.

У Законі України "Про товарну біржу" в досить стислій формі регламентуються такі питання:

• членство в товарній біржі;

• управління товарною біржею;

• майно товарної біржі та гарантії її майнових прав;

• біржові операції та правила біржової торгівлі;

• заключні положення.

Закон також містить загальні положення про створення товарної біржі, порядок її реєстрації.

Законом визначено основні принципи діяльності товарної біржі, рівноправність учасників біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін та публічного ведення біржових торгів, а також зазначено права та обов'язки товарної біржі. Товарна біржа має право:

• встановлювати власні правила біржової торгівлі та біржового арбітражу, які є обов'язковими для всіх учасників торгів;

• створювати підрозділи біржі та затверджувати положення про них;

• розробляти з урахуванням державних стандартів власні стандарти і типові контракти;

• зупиняти на деякий час біржову торгівлю, якщо ціни біржових угод протягом сесії відхиляються більше ніж на визначений біржовим комітетом (радою біржі) розмір;

• встановлювати вступні та періодичні внески для членів біржі, плату за послуги, що надаються біржею;

• встановлювати і стягувати відповідно до статуту біржі плату за реєстрацію угод на біржі, штрафи та інші санкції за порушення статуту біржі та біржових правил;

• встановлювати інші грошові збори;

• створювати арбітражні комісії для вирішення спорів у торговельних угодах;

• укладати міжбіржові угоди з іншими біржами, мати своїх представників на них, у тому числі на біржах, розташованих за межами України;

• вносити в державні органи пропозиції з питань, що стосуються біржової діяльності;

• видавати біржові бюлетені, довідники та інші інформаційні і рекламні видання;

• здійснювати інші функції, передбачені статутом біржі. Основні обов'язки товарної біржі:

• створення умов для здійснення біржової торгівлі;

• регулювання біржових операцій;

• регулювання цін на основі співвідношення попиту та пропозиції на товари, що допускаються до обігу на біржі;

• надання членам і відвідувачам біржі організаційних та інших послуг;

• збір, обробка і поширення інформації, пов'язаної з кон'юнктурою ринку.

Заснування товарної біржі здійснюється шляхом укладення засновниками угоди, яка визначає порядок та принципи її

створення, склад засновників, їхні обов'язки, розмір і терміни сплати пайових, вступних та періодичних внесків.

Товарна біржа діє на основі статуту, який затверджується засновниками біржі. У статуті визначається:

• найменування та місцезнаходження біржі;

• склад засновників;

• предмет і цілі діяльності біржі;

• види фондів, що утворюються біржею, та їхні розміри;

• органи управління біржею, порядок їх утворення та компетенція, організаційна структура біржі;

• порядок прийняття у члени біржі та припинення членства;

• права та обов'язки членів біржі перед третіми особами, а також членів біржі перед біржею та біржі перед її членами;

• порядок і умови застосування санкцій;

• майнова відповідальність членів біржі;

• порядок припинення діяльності.

Щодо органів управління товарною біржею Законом передбачено, що вищим органом управління товарною біржею є загальні збори її членів.

У період між загальними зборами членів товарної біржі управління нею здійснює Біржовий комітет (Рада біржі).

Контролюючим органом товарної біржі є Контрольна (Ревізійна) комісія.

Біржовий комітет (Рада біржі) і Контрольна (Ревізійна) комісія обираються загальними зборами членів товарної біржі, компетенція та повноваження Комітету і Комісії визначаються статутом товарної біржі.

Для управління товарною біржею та забезпечення її функцій на біржі створюються виконавча дирекція та спеціальні підрозділи: розрахункова палата, біржовий арбітраж, котирувальна комісія та інші підрозділи і допоміжні служби, необхідні для її діяльності.

Підрозділи біржі діють на основі положень, що затверджуються загальними зборами членів товарної біржі або уповноваженим ними органом.

З працівниками біржі, які працюють за наймом, за згодою сторін можуть укладатися трудові контракти.

В Законі також в стислій формі регламентуються такі питання, як майно товарної біржі та гарантії майнових прав, біржові операції та правила біржової торгівлі, дається чітке визначення поняття "біржовий брокер".

У заключному положенні Закону "Про товарну біржу" висвітлюється питання оподаткування товарної біржі та її членів, коротко визначається порядок розгляду спорів, обліку і звітності та припинення діяльності товарної біржі.

Закон "Про товарну біржу" відіграв позитивну роль у становленні і впорядкуванні біржового ринку країни, посилив довіру до бірж з боку клієнтів-користувачів. Проте законодавчо-правова база й надалі відстає від потреб біржового товарного ринку, що гальмує більш активний розвиток цьому ринку.

Передусім потребує законодавчого закріплення система державного управління біржовим ринком, система контрактів та гарантій виконання угод, затвердження вимог до біржового ринку. Та попри певні недоліки у державно-правовому полі діяльності бірж, Президент і уряд працюють над його удосконаленням. У січні 1995 р. Президент України видав Указ "Про заходи щодо врегулювання аграрних відносин", в якому поруч з важливими питаннями реформування сільськогосподарського сектора, зазначалось:

• підтримати ініціативу сільськогосподарських товаровиробників щодо створення відповідно до чинного законодавства України системи спеціалізованих аграрних бірж. Національному банку України до утворення цих бірж забезпечити організацію і проведення на Українській міжбанківській валютній біржі торгів ф'ючерсними та форвардними контрактами під закупівлю сільськогосподарської продукції, її переробки із залученням до цього комерційних банків як агентів-брокерів з подальшим проведенням таких торгів на спеціалізованих товарних біржах;

• Міністерству зовнішніх економічних зв'язків України, Міністерству сільського господарства і продовольства України, Міністерству

економіки України та Державному комітету харчової промисловості України за погодженням з Національним банком України розробити і затвердити у двотижневий термін Правила організації та проведенням торгів ф'ючерсними та форвардними контрактами під закупівлю сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, передбачивши при цьому перелік їх основних видів.

Важливу роль у формуванні біржового ринку відіграла постанова Кабінету Міністрів України "Про прискорення організації біржового сільськогосподарського ринку" від 27 листопада 1995 р. № 916. Постановою передбачено механізм формування організаційних основ біржового сільськогосподарського ринку та економічні відносини на принципах взаємодії державних, біржових та інших структур.

Було передбачено підвищити роль виробників сільськогосподарської продукції у процесі формування біржового ринку шляхом обов'язкової участі як засновників біржі вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників та підприємств переробної промисловості.

Цією ж постановою було схвалено Концепцію організації біржового сільськогосподарського ринку, якою визначались принципи побудови біржового сільськогосподарського ринку з урахуванням реальної економічної ситуації і яка була спрямована на децентралізацію системи товарно-фінансових ринкових відносин без втрати державою можливості регулювати і контролювати баланси продовольчих ресурсів країни, на забезпечення їх державних закупівель, здійснення аграрної протекціоністської політики.

Необхідністю посилити державний вплив на формування та роботу біржового ринку країни було створення в 1996 р. Державної комісії з питань організації біржового сільськогосподарського ринку. Цю Комісію було створено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про прискорення організації біржового сільськогосподарського ринку" від 11 квітня 1996 р. № 425.

На Комісію покладались такі завдання:

• координація діяльності центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, пов'язаної з організацією біржового сільськогосподарського ринку;

• сприяння в реалізації Концепції розвитку біржового сільськогосподарського ринку в Україні;

• вивчення, узагальнення і поширення позитивного досвіду формування та розвитку конкурентного середовища на ринку України;

• сприяння формуванню загальнонаціонального та регіонального товарно-фінансового обігу.

Комісія відповідно до покладених на неї завдань виконує такі функції:

• аналізує процес реалізації Концепції розвитку біржового сільськогосподарського ринку за звітами керівників центральних і місцевих органів державної влади;

• вивчає стан ринку сільськогосподарської продукції у країні та готує пропозиції щодо способів реалізації основних напрямків розвитку державної аграрної політики через систему біржового сільськогосподарського ринку, підвищення ефективності продажу цієї продукції та досягнення паритету цін на продукцію сільського господарства і промисловості;

• готує пропозиції щодо обсягів і джерел формування інтервенційного продовольчого фонду та визначає граничний рівень цін на сільськогосподарську продукцію, що підлягають регулюванню шляхом інтервенції, сприяє забезпеченню збереження, поповнення та використання державних ресурсів продовольства, сільськогосподарської продукції та сировини.

Комісії було надано право:

• подавати в установленому порядку пропозиції щодо удосконалення законодавства з питань організації біржового сільськогосподарського ринку;

• одержувати у встановленому законодавчому порядку від міністерств і відомств, інших органів державної виконавчої влади необхідну для виконання покладених на неї завдань інформацію та статистичні дані;

• утворювати тимчасові робочі групи, залучати до участі в їх роботі працівників органів державної виконавчої влади, а також фахівців наукових та інших установ (за згодою їх керівників);

• заслуховувати інформацію керівників центральних і місцевих органів державної виконавчої влади з питань, що належать до її компетенції.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про склад Державної комісії з питань організації біржового сільськогосподарського ринку" від 2 грудня 1996 р. № 1436 було визначено персональний склад Комісії. Очолював Комісію перший заступник прем'єр-міністра, а до її складу входили міністри або перші заступники міністрів міністерств економіки, фінансів, зовнішньоекономічної діяльності, сільського господарства, банкіри, вчені.

Таким чином, було зроблено спробу зорганізувати біржовий ринок у єдине державне правове поле.

Водночас було розроблено Типові правила біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією, які затверджено спільним наказом Мінсільгосппроду та Мінфіну і зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Враховуючи світовий досвід роботи бірж в умовах правового поля за умови збереження повної самостійності і самоуправління на зборах провідних бірж країни, що відбулися 1 квітня 1996 р., було засновано Національну асоціацію бірж України. Засновниками асоціації стали 23 найбільші біржі України:

• Вінницька товарна універсальна біржа;

• Волинська спеціалізована аграрна біржа;

• Донецька товарна біржа;

• Західноукраїнська регіональна агропромислова біржа;

• Маріупольська універсальна товарна біржа;

• Одеська товарна біржа;

• Полтавська регіональна агропромислова біржа;

• Придніпровська товарна біржа;

• Українська аграрна біржа;

• Українська універсальна товарна біржа;

• Харківська товарна біржа та інші.

Основні завдання Національної асоціації бірж України:

• сприяння формуванню ринкових відносин, подальшому роз-

витку біржової торгівлі щляхом запровадження нових та вдосконалення діючих технологій, систем науково-технічного обслуговування;

• розробка навчальних програм для працівників бірж і брокерів, організація і проведення їх навчання та видача сертифіката брокерам, організація стажування;

• представництво та реалізація прав і законних інтересів учасників Асоціації в органах державної влади та управління, судах, у тому числі в іноземних, міжнародних та інших організаціях;

• підготовка пропозицій щодо уніфікації нормативних документів, які регламентують біржову діяльність;

• розробка типових правил торгівлі на товарних біржах та змін і доповнень до них, фінансових механізмів, які забезпечують виконання угод, укладених на біржах - учасниках Асоціації;

• організація та сприяння розвитку інформаційних систем;

• розробка та подання проектів законодавчих актів. та нормативних документів, які регулюють біржову діяльність;

• надання допомоги у вирішенні спірних питань (спорів), що виникають між учасниками Асоціації;

• визначення критеріїв та вимог до сертифікації учасників Асоціації щодо офіційного визнання їх як таких, що відповідають вимогам організаційно-правових норм діяльності, гарантують виконання біржових контрактів, мають належне фахове та технічне забезпечення;

• організація рекламної та інформаційно-видавничої діяльності Асоціації.

Незважаючи на виконану роботу з формування нормативно-правової бази, діяльність товарних бірж залишалась низькоефективною. Кабінет Міністрів України у зв'язку з цим прийняв ряд постанов, спрямованих на пожвавлення функціонування біржового ринку. Зокрема постанову "Про активізацію діяльності біржового ринку продукції агропромислового комплексу та необхідних для його потреб матеріально-технічних ресурсів" від 19 жовтня 1999 р. № 1928, якою було встановлено, що закупівля сільськогосподарської продукції та продовольства для державних потреб, їх реалізація з державних ресурсів і з державного резерву, а також поставка підприємствам

агропромислового комплексу матеріально-технічних ресурсів, що придбаються за рахунок коштів державного бюджету, здійснюються лише через товарні біржі за гроші. На Міністерство аграної політики було покладено функції щодо координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади з питань організації та регулювання біржового ринку продукції агропромислового комплексу та необхідних для його потреб матеріально-технічних ресурсів; затвердження правил випуску та обігу товарних деривативів у сфері біржового ринку, що стосуються товарних базових активів; сприяння учасникам біржового ринку в міжнародній біржовій діяльності; інформування разом з Національною асоціацією бірж України учасників біржового ринку про результати біржових торгів, а також про рівні цін, що склалися на них, з метою їх використання як орієнтовних під час укладання сільськогосподарськими товаровиробниками та іншими суб'єктами господарювання прямих договорів купівлі-продажу; координації роботи з підготовки фахівців біржового ринку.

Позитивну роль відіграла також постанова Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо вдосконалення регулювання ринку зерна" від 20 липня 2000 року № 1148.

Таким чином, було сформовано систему законодавчо-правового регулювання біржової діяльності.

Однак сьогодні законодавче поле не тільки не задовольняє, а в багатьох напрямках і стримує біржову діяльність. Необхідно розробити гнучку законодавчу систему стосовно регламентування біржової діяльності загалом і щодо агропродукції зокрема.

3.4. Оподаткування біржової діяльності

Товарні біржі функціонують в загальному податковому полі, яке формується відповідними законами України.

Загальні принципи системи оподаткування в Україні, які поширюються і на товарні біржі, закладені Законом України "Про систему оподаткування", введеного в дію постановою Верховної Ради України від 25 червня 1991 р., та змінами, доповненнями до Закону України "Про систему оподаткування", що приймалися Верховною Радою України протягом останніх років. Законом передбачено, що встановлення і скасування податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджетів та внесків до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюється Верховною Радою України.

Під податком, іншим обов'язковим платежем до бюджету розуміють обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами.

Система оподаткування будується за принципами обов'язковості, економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів держави, регіонів, підприємств і громадян і забезпечує надходження коштів до бюджетів відповідних рівнів і державних цільових фондів.

Облік платників податків та інших обов'язкових платежів здійснюється державними податковими інспекціями та іншими державними органами відповідно до законодавства. Банки та кредитні установи відкривають рахунки платникам податків та будь-яких обов'язкових платежів лише за умови пред'явлення ними документа, який підтверджує те, що вони взяті на облік у державній податковій інспекції, і у триденний термін повідомляють про це державну податкову інспекцію.

Об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість певних товарів тощо.

Ставки податків та розміри інших обов'язкових платежів встановлюються Верховною Радою України і місцевими радами народних депутатів відповідно до законодавства України про оподаткування.

У країні справляються два види податків і зборів (обов'язкових платежів):

• загальнодержавні;

• місцеві.

Діяльність товарних бірж в основному регламентується загальнодержавними податками. До них належать:

• податок на додану вартість;

• податок на доходи підприємств І організацій;

• мито;

• державне мито;

• податок на майно підприємств;

• плата за землю;

• податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

• внески до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

• внески до Фонду сприяння зайнятості населення;

• збір на обов'язкове соціальне страхування;

• збір на обов'язкове пенсійне страхування;

• акцизний збір.

Податок на додану вартість і мито включаються до ціни товарів (робіт, послуг) і сплачуються юридичними особами за рахунок виручки від реалізації незалежно від результатів їх фінансово-господарської діяльності. Податок на доходи підприємства сплачується юридичними особами за рахунок доходу (прибутку), що залишається у їх розпорядженні після сплати обов'язкових платежів.

Державне мито сплачується за рахунок коштів юридичних осіб, а також громадян, які зареєстровані як суб'єкти підприємництва; відноситься на собівартість продукції (робіт, послуг).

Сплата податків та інших обов'язкових платежів провадиться у порядку, встановленому згаданим Законом та іншими законодавчими актами України.

Податки та інші обов'язкові платежі, які включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності.

Слід зазначити, що вперше законодавче поле з метою досягнення чіткості при оподаткуванні виокремлює операції, пов'язані з біржовою діяльністю, як окремий суб'єкт оподаткування з усієї сукупності операцій особливого виду.

Крім того, законодавче трактуються такі поняття біржової

торгівлі, як "форвардна операція", "ф'ючерсна операція", "операція з опціоном", і визначаються особливості обчислення прибутку (збитку) від здійснення перелічених видів операцій.

Форвардна операція - це господарча операція суб'єкта підприємницької діяльності, що передбачає придбання (продаж) форвардної угоди, тобто зобов'язання придбати (продати) продукцію сезонного виробництва, цінні папери або валютні цінності у визначений час у майбутньому, з фіксацією ціни реалізації на дату укладання (придбання) форвардної угоди. При цьому продавець (покупець) форвардної угоди має право на відмову від її виконання виключно за наявності згоди іншої сторони форвардної угоди.

Розрахунки за форвардною операцією з продукцією сезонного виробництва здійснюються у термін, що перевищує ЗО календарних днів з моменту укладення форвардної угоди. Розрахунки за форвардною операцією з цінними паперами і валютними цінностями здійснюються на дату реалізації цінних паперів і валютних цінностей.

Премія за придбання форвардної угоди сплачується під час такого придбання.

Ф'ючерсна операція - це господарча операція суб'єкта підприємницької діяльності, що передбачає придбання (продаж) ф'ючерсної угоди, тобто зобов'язання придбати (продати) продукцію сезонного виробництва, цінні папери або валютні цінності у визначений час у майбутньому, з фіксацією ціни реалізації на дату здійснення операції. Продавець (покупець) ф'ючерсної угоди має право на відмову від її виконання тільки за наявності згоди іншої сторони ф'ючерсної угоди.

Розрахунки за ф'ючерсною операцією здійснюються на дату реалізації продукції сезонного виробництва, цінних паперів або валютних цінностей.

Премія за придбання ф'ючерсної угоди сплачується під час такого придбання.

Операція з опціоном - це господарча операція суб'єкта підприємницької діяльності, що передбачає купівлю (продаж)

опціону, тобто зобов'язання придбати (продати) продукцію сезонного виробництва, цінні папери або валютні цінності у будь-який момент протягом визначеного часу, з фіксацією ціни реалізації на дату укладання (придбання) опціону.

При цьому продавець опціону несе зобов'язання щодо збереження безумовної і безвідкличної пропозиції про реалізацію права покупця опціону на придбання (продаж) продукції сезонного виробництва, цінних паперів або валютних цінностей протягом терміну дії опціону. Покупець опціону має право на відмову від придбання (продажу) продукції сезонного виробництва, цінних паперів або валютних цінностей протягом терміну дії опціону.

Розрахунки за операціями з опціонами здійснюються на дату реалізації продукції сезонного виробництва, цінних паперів або валютних цінностей.

Платниками прибуткового податку є суб'єкти підприємницької діяльності, що складають окремий баланс і мають розрахунковий (поточний) рахунок. Законом передбачено особливості обчислення прибутку (збитку) від здійснення форвардних, ф'ючерсних операцій, а також операцій з опціонами. Вони полягають у тому, що прибутком (збитком) від здійснення форвардних, ф'ючерсних операцій, а також операцій з опціонами є різниця між звичайною ціною продукції сезонного виробництва, цінних паперів або валютних цінностей на дату закінчення форвардної, ф'ючерсної угоди, а також опціону та сумою, що була сплачена покупцем такої продукції, збільшеною на середньозважену ставку рефінансування Національного банку України, чинну протягом терміну дії форвардної, ф'ючерсної угоди та опціону, сумою форвардної, ф'ючерсної премії, а також премії з опціону та інших витрат, пов'язаних з цими операціями.

Прибутком (збитком) від торгівлі цінними паперами, включаючи торгівлю борговими вимогами та зобов'язаннями, є різниця між вартістю їх придбання і ціною продажу, включаючи норму дисконту (облікову ставку) від вексельних операцій, зменшену на суму витрат, пов'язаних з цими операціями.

Ставка оподаткування біржової діяльності за період

формування бірж в Україні дещо змінилася. Так, згідно з п. 6 ст. 4 Закону України "Про оподаткування доходів підприємств і організацій" (введений в дію 21.02.92) доходи від посередницької діяльності аукціонно-біржової, торговельно-закупівельної та іншої, а також участь у розрахунках при виконанні угод та додаткові доходи підприємств від продажу на аукціоні товарів, продукції, майна оподатковуються за ставкою 75%.

Ця надзвичайно велика ставка оподаткування завдала значної шкоди біржовій діяльності України, через що зазнала гострої критики з боку фахівців.

Внаслідок цього у ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (введений в дію 28.12.94) ставку податку знижено і диференційовано: за базовою ставкою в розмірі 30% оподатковується прибуток від біржової діяльності; прибуток від посередницької діяльності (брокерські контори, аукціонні торги) оподатковується за ставкою 45%.

Принципи системи оподаткування біржової діяльності розглянемо на прикладі Української аграрної біржі [55].

Приклад. При виконанні контракту на пшеницю третього класу на суму 333 333 грн. надходження біржі становили 0,3% у вигляді комісійних відрахувань від загальної суми угоди (0,15% за рахунок продавця і 0,15% за рахунок покупця) - 1000 грн. (ПДВ у тому числі). З цієї суми біржа сплачує:

• податок на додану вартість (16,67%) (20%) - 167 грн.;

• заробітну плату - 490 грн.;

• нарахування на оплату праці в розмірі 51% (відрахування на соціальне та пенсійне забезпечення - 37%, покриття наслідків Чорнобильської катастрофи - 12%, фонд зайнятості -2%) - 250 грн.;

• інші податки - 2,2% (охорона праці, інноваційний фонд, відрахування на дороги) - 22 грн.

Прибуток становить 71 грн. (1000 - 167 - 490 - 250 - 22); з цієї суми виплачується 21 грн. податку на прибуток (71x30% ). Отже, залишок оборотних коштів становить 50 грн. (71 - 21).

Принципи оподаткування послуг брокерської контори при

Українській аграрній біржі майже однакові. Відмінність полягає лише в розмірі відрахувань на ставки податку.

Приклад. Брокерські послуги на біржі становлять 1%. Отже, при угоді в розмірі 333 333 грн. відрахування становитимуть 3333 грн. (ПДВ в тому числі). З цієї суми виплачується :

• податок на додану вартість (16,67%) - 556 грн.;

• заробітна плата - 667 грн.;

• нарахування на оплату праці (51%) - 340 грн.;

• загальногосподарські витрати - 669 грн.;

• інші податки - 50 грн.

Отже, прибуток становить 1051 грн. (3333 - 556 - 667 - 340 -669 - 50), податок на прибуток (1051x45%) - 473 грн., залишок оборотних коштів - 578 грн. (1051 - 473).

Багато товарних бірж з метою залучення клієнтів для участі в біржових торгах взагалі відмовилися від плати за комісійні послуги. Покриття витрат, пов'язаних з функціонуванням біржі, здійснюється за рахунок таких надходжень:

• членські внески брокерів;

• реалізація котирувань;

• послуги з експертної оцінки майна;

• послуги банкам з оцінки майна, що береться під заставу;

• навчання, семінари, курси;

• проведення аукціонних торгів;

• консультації.

При цьому основними джерелами надходжень, на які припадає понад 60% їх загальної кількості, є експертна оцінка майна і здійснення аукціонних торгів.

Недоліки існуючої податкової системи значною мірою стримують біржову торгівлю, сприяють торгівлі за іншими каналами. Це пов'язано насамперед з тим, що посередники в біржовій торгівлі, юридичні особи, які є членами біржі, сплачують 45% податку на прибуток. Крім того, біржі сплачують у бюджет 0,1% митних зборів від вартості угоди. У разі здійснення цих операцій за межами біржі ці податки не надходять до бюджету, а є основою тіньової економіки.